Geum.ru

Головне управління освіти І науки полтавської обласної державної адміністрації професійний гірничий ліцей м. Комсомольська

Вид материалаДокументы
Подобный материал:


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ПРОФЕСІЙНИЙ ГІРНИЧИЙ ЛІЦЕЙ М.КОМСОМОЛЬСЬКА





До 65-річчя визволення України


Розробила викладач

суспільних предметів

Лопушенко І.П.


2009 рік


ТЕМА: Тих днів не стерти в пам’яті ніколи


Мета:
  • поглибити знання учнів про героїчну перемогу нашого народу у Великій

вітчизняній війні;
  • допомогти усвідомити учням значення перемоги для сучасності і вклад

українського народу у війну;
  • виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу і мир для сьогоднішнього покоління.

Обладнання:
  • комп’ютер;
  • мультимедійний проектор;
  • виставка літератури про Вітчизняну війну;
  • плакати: «За цвіт життя завдячує народ померлим і посивілим солдатам»; «вічна слава солдату – герою і солдатові без нагород, хто загинув хоробро у бою, захищаючи рідний народ», карта України.

Тема виховної години написана на слайді №1. Паралельно з цим звучить куплет з пісні «День Победы»


Викладач: Шановні учні! Тема нашої виховної години сьогодні «Тих днів не стерти в пам’яті ніколи», присвячується вона 65-річниці визволення України від фашистських загарбників.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань. (слайд № 2)

Виходять дві учениці і читають вірші.


1-ша учениця:


Війна... ти був там? Ні? То ти щасливий.

Бо ти не бачив сльози, біль і кров,

Не бачив ти, як погляд свій зрадливий Кидала смерть на юних знов і знов.

Чи бачив ти, як проводжає мати

Свого єдиного, не воїна - дитя,

І молить Бога , щоб дочекати.

Або за нього дать своє життя?

Чи чув ти тихий плач дівчини,


Коли почула вість, що вже нема

Того, до кого серцем лине

І що тепер вона уже одна?

А може, ти вдовинний погляд бачив,

Твої вдови, що на руці дитя,

Що ще недавно тато сина няньчив,

Сьогодні ж - сирота оце маля?

Чи хоч у сні до тебе приходила

Ота проклята усіма війна,

Яку ще в сорок п'ятім загасила

Чарівна, бажана і прошена весна.



2-га учениця:

Благословляла мати сина, А синові - сімнадцять літ... Іти на бій за Батьківщину -Був материнський заповіт. Сховала сльози на прощання. Щоб не пекли його вони... І син пішов.. Лишив чекання, Лишив свої хлопчачі сни.


1-ша учениця

Одержала звістку матуся, Що син її впав за Дністром. Поїхала мати до сина

В далекі світи із села

І білу пшеничну хлібину,

І шитий рушник привезла.



2-га учениця

Спинилась вона над водою, На скелі Дністровій крутій: Могила його під горою

І писаний каїшнь на ній. Заплакала:

«Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла...»

Могилу, неначе дитину,

Руками вона обняла.


1-ша учениця

А річка шуміла невпинно, І тихо шуміла трава,

І тільки червона калина Тремтіла, неначе дива.

А мати стоїть на колінах,

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть. (С. Пушик «Мати»
(слайд № 3)

1-й ведучий

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

2-й ведучий

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстріювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарств, покликаних керувати іншими народами.

(слайд № 4-5)

1-й ведучий

Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи –

поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

2-й ведучий

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

(слайд № 5, демонстрування відеофільму)

1-й учень

Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою , відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих....

2- й учень

Утилізовані «залишки» таборів смерті використовували. Одяг та взуття- у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Звірства фашистських загарбників носили масовий організований характер, були наслідками офіційних директив найвищих нацистських інстанцій.

1-й учень

Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

(слайд № 6)

Зачитування листа ув’язненої дівчини(звучить мелодія пісні «Мати»)

Дівчина

«Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі лист з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік

повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть. «І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбіли легені.

....я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців..,тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня»


1-ша ведуча.

Дорогою ціною дісталася нам перемога. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по -різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по - різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

2-й ведучий

Не зосталося жодної сім'ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких. Чиї б серця забуть змогли Тих, хто у тяжку годину, У грізних битвах полягли За нашу рідну Україну?

1-ша ведуча

Мільйони людей забрали Велика Вітчизняна війна, це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія, а коли мільйони... Загиблим не болить, у живих продовжують кровоточити рани; у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Викладач: Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживши її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

Чотири роки.... Тридцять чотири тисячі годин!... від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

І тільки дякуючи силі і мужності наших солдат, їхній неймовірній відданості рідній землі ми здобули перемогу над фашистами. Наша земля стала вільною. Наші полонені повернулися на Батьківщину.


2-га ведуча

До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу «спасибі» тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни. Сьогодні треба поклонитися всім низько, Усім хто не прийшов з війни!

(слайд № 7)

1-й учень

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі, Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

2- й учень

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

(хвилина мовчання)

2-й ведучий.

У війни не жіноче обличчя. Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

1-й ведучий

Дівчина в сірій шинелі

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землею обнявши свою.

2-й ведучий

А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

(слайд № 8)

1-й ведучий

На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум'я вічного вогнища, вічна пам'ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.

2-га ведуча

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

Викладач

Вічний вогонь палає

Дзвонить у далі століть

Вічний вогонь заклинає

Щастя живих бережіть.

(слайд № 9)

Викладач

Ми не маємо права забувати, що історія У країни - не лише хроніка творення держави і боротьби за її існування, а й мільйонноіменний некрополь, де спочивають вічним сном і доньки нашого народу, які заради Батьківщини віддали найдорожче - своє життя.

Вам, майбутнім, спадкоємцям слави героїв Великої Вітчизняної війни, Перемога вручила найцінніше - науку любити життя і Батьківщину, перемагати ворогів. На Ваші плечі лягає тягар відповідальності за спокійний і вільний завтрашній день України. І важливо, щоб Ви несли цю ношу гідно.

Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість, за мир на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.

(звучить пісня «Квітуча Україна»)