Важливі аспекти співробітництва України з нато

Вид материала

Подобный материал:

Важливі аспекти співробітництва України з НАТО

Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО

Україна євроатлантична

Комісія Україна-НАТО

Інтенсифікований діалог з НАТО з питань членства та відповідних реформ

Партнерство заради миру

Перспективи національного ОПК у разі вступу України до НАТО

Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО

У березні 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС). У 1997 р. Україна стає спів засновницею та учасником наступниці РПАС – Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка на сьогодні налічує 28 держав-членів НАТО та 23 країни-партнера.

Починаючи з 1994 р., наша держава бере активну участь у програмі “Партнерство заради миру” (ПЗМ), в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території нашої країни, так і за кордоном.

Україна пройшла шлях від Хартії про особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна – НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО. Цільовий план Україна – НАТО на 2006 р. за своєю філософією та структурою побудовано за схемою Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Виконання ПДЧ є останнім етапом на шляху до отримання країною-претендентом запрошення приєднатися до Альянсу.

З квітня 1999 р., згідно з положеннями Хартії, формат відносин переведено у площину спільного форуму – Комісії Україна-НАТО (КУН). Поряд з цим консультативним механізмом співробітництва, Україна використовує також й такі механізми, як спільні робочі групиУкраїна-НАТО з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля, а також регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів.

Значного прогресу у відносинах України з НАТО було досягнуто у 2005 р. У лютому 2005 р. на саміті КУН в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. Цей сигнал України був позитивно сприйнятий у Брюсселі, і вже в квітні на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ було ініційовано Інтенсифікований діалог з питань членства та відповідних реформ.

У червні 2005 р., на реалізацію рішень Вільнюського засідання КУН, Генсекретарю НАТО під час його візиту в Україну був переданий Початковий дискусійний документ, у якому викладена позиція держави з реформування усіх сфер суспільного життя країни для досягнення високих стандартів державного управління, які встановлені у розвинутих демократичних країнах.

Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО в Україну 18-20 жовтня 2005 р. на чолі з Генеральним секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання КУН за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО в регіони України в інформаційно-роз’яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна-НАТО відбулося спільне засідання РНБО України та ПАР НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера.

А в грудні 2005 р. за підсумками засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна-НАТО йде мова не лише про відкритість “дверей НАТО”, а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства.

Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ 28 квітня 2006 р. в Софії (Болгарія) держави-члени НАТО високо оцінилипроведення вільних та справедливих парламентських виборів в Україні у відповідності із загальновизнаними демократичними стандартами. На підсумковій прес-конференції за результатами засідання Генсекретар НАТО Я.Схеффер відзначив позитивне ставлення всередині Альянсу до питання стосовно запрошення України до ПДЧ, наголосивши у цьому зв’язку на очікуванні формування нового українського уряду та підтвердження ним євроатлантичного курсу країни. За день до цього, підсумовуючи результати зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО 27 квітня 2006 р., Генсек НАТО також відзначив, що країни, які прагнуть членства в Альянсі, отримають під час осіннього саміту НАТО в Ризі певного роду сигнал про підтримку їхніх зусиль, наповнення якого залежатиме від реальних досягнень країн-аспірантів у цій сфері. Це стосується як країн, які вже виконують ПДЧ (Албанія, Македонія, Хорватія), так і України та Грузії.

22 жовтня 2007 р. Президент В.Ющенко на відкритті засідання Ради міністрів оборони країн Південно-Східної Європи у Києві підтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО та ЄС і закликав європейських партнерів підтримати нашу державу у її прагненні приєднатися до Плану дій щодо членства. „Рубіжною позицією в цьому питанні українська сторона розглядає наступний саміт Альянсу у Бухаресті у квітні 2008 року,” – заявив Президент. Під час чергового засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ 7 грудня 2007 р. українська сторона офіційно звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства в ході Бухарестського саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 р.

18 січня 2008 р. Міністр закордонних справ В.Огризко передав Генеральному секретарю НАТО Я.Схефферу листа за підписами Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України, в якому висловлюється спільна позиція щодо необхідності та готовності України приєднатися до ПДЧ в ході саміту Організації в Бухаресті.

А 29 січня 2008 р. в ході свого візиту до Брюсселю Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко зустрілась з Генеральним секретарем НАТО. Під час зустрічі було обговорене широке коло питань двостороннього співробітництва в рамках Інтенсифікованого діалогу Україна-НАТО, зокрема в контексті можливого запрошення України приєднатися до ПДЧ в ході Бухарестського саміту Альянсу.

3 квітня 2008 р. у Бухаресті відбулося засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів, за результатами якого було прийнято Декларацію Бухарестського саміту.

Окремий параграф декларації присвячений зверненню України (та Грузії) стосовно запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО. У документі, зокрема, зазначається таке.

„НАТО вітає євроатлантичні прагнення України та Грузії щодо членства в НАТО. Ми погодилися сьогодні, що ці країни стануть членами НАТО.

Обидві нації зробили цінні внески до операцій Альянсу. Ми вітаємо демократичні реформи в Україні та Грузії і очікуємо на вільні і чесні парламентські вибори у Грузії у травні.

ПДЧ є наступним кроком України та Грузії на їхньому прямому шляху до членства. Сьогодні ми визначилися, що ми підтримуємо заявки цих країн на приєднання до ПДЧ. Тому ми починаємо період інтенсивних контактів з цими країнами на високому політичному рівні з метою вирішення питань, що залишаються, у контексті їхньої заявки щодо ПДЧ.

Ми попросили міністрів закордонних справ зробити першу оцінку досягнутого прогресу на їхньому засіданні у грудні 2008 року. Міністри закордонних справ мають повноваження прийняти рішення щодо заявок стосовно ПДЧ з боку України та Грузії”.

16 червня 2008 р. відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на високому рівні у контексті Інтенсифікованого діалог. Комісія Україна-НАТО обмінялася думками щодо стану та перспектив відносин і співробітництва НАТО-Україна у контексті рішень Бухарестського саміту, включаючи заявку України стосовно Плану дій щодо членства (ПДЧ), викликів, що залишилися, та відповідних реформ.

2-3 грудня 2008 року в Брюсселі відбулось засідання Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО на рівні міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу, в рамках якого 3 грудня ц.р. пройшло засідання Комісії Україна-НАТО за участю Міністра закордонних справ України В.С.Огризка.

Головним підсумком зустрічі стало підтвердження країнами-членами НАТО всіх рішень стосовно України, ухвалених у Бухаресті.

Було відзначено прогрес, досягнутий Україною, та висловлено готовність Альянсу сприяти проведенню реформ, необхідних для досягнення членства в НАТО, передусім шляхом використання Комісії Україна-НАТО (КУН), центральну координуючу роль якої планується посилити через внесення відповідних змін до Хартії про особливе партнерство України з НАТО.

З метою активізації практичної взаємодії планується посилити інформаційний та контактний офіси НАТО в Україні.

Практичним механізмом реалізації реформ стануть Річні національні програми, виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.

15 січня 2009 року У штаб-квартирі НАТО, Брюссель, під головуванням Генерального секретаря Альянсу Я.Схеффера відбулось засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів. Засідання, що стало першим заходом у рамках політичного діалогу України з Альянсом у 2009 році, було присвячене обговоренню результатів засідань міністрів закордонних справ у грудні 2008 року.

Учасники засідання в цілому позитивно відзначили прогрес, досягнутий Україною у рамках Інтенсифікованого діалогу та процесу виконання Плану дій та щорічних цільових планів в його рамках. Було висловлене побажання щодо подальшого підвищення динаміки політичного діалогу та практичного співробітництва. У цьому контексті було відзначено спільну готовність до опрацювання плану консультацій у рамках КУН на 2009 рік. На прохання послів держав-членів НАТО Глава МУН поінформував присутніх про ситуацію, яка наразі складається навколо питання постачання Росією газу до Європи, та позицію України у цьому зв’язку.

Реалізація ухвалених у 2008 р. щодо України рішень обговорювалася під час засідання Комісії Україна-НАТО 5 березня 2009 р. у Брюсселі у рамках неформальної зустрічі Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО.В ході ювілейного саміту НАТО 3-4 квітня 2009 р. у Страсбурзі та Келі глави держав та урядів країн-членів Альянсу підтвердили намір НАТО продовжувати політику „відкритих дверей”. У підсумковій Декларації було підтверджено усі рішення щодо України, ухвалені минулого року на Бухарестському саміті та на грудневій зустрічі міністрів закордонних справ. Союзники високо оцінили внесок нашої держави у загальну безпеку, включаючи її участь у миротворчих операціях під проводом НАТО. Окремо було підкреслено, що політична стабільність в Україні є вкрай важливою для успішної реалізації політичних та економічних перетворень, а також реформ безпекового та оборонного секторів.

19 червня 2009 року у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі відбулося засідання Політичного комітету НАТО з Україною, в ході якого відбулися презентація проекту РНП та обговорення його з союзниками. Сторона НАТО загалом позитивно оцінила проведену Україною роботу.

7 серпня 2009 року Президентом України затверджена перша Річна національна програма на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

21 серпня 2009 р. на виконання рішення ПАР НАТО, ухваленого міністрами закордонних справ у грудні 2008 р., було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес, досягнутий протягом останніх років у відносинах між Україною та НАТО, а також закріпила за КУН провідну роль у реалізації процесу, започаткованого на Бухарестському саміті Альянсу у 2008 р.

На засіданні ПАР НАТО на рівні міністрів закордонних справ 3-4 грудня 2009 р. у Брюсселі було оприлюднено оцінку виконання Україною її першої РНП, яка була в цілому позитивною. За підсумками засідань ПАР НАТО та КУН було підтверджено тверді зобов’язання союзників стосовно майбутнього членства України в НАТО, а також їх готовність максимально сприяти продовженню нашою країною відповідних реформ.

16 березня 2010 р. Відбулося засідання Комісії Україна-НАТО у штаб-квартирі Альянсу за участю Заступника Міністра закордонних справ України К.П.Єлісєєва та заступника Генерального секретаря НАТО К.Бізоньєро. Обговорено основні пріоритети зовнішньої політики України після обрання Президента України, а також розвиток політичного діалогу та практичного співробітництва між Україною та НАТО в рамках виконання Річної національної програми на 2010 рік.

18 березня 2010 р. Чергове засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи у форматі “ключової групи”, під головуванням заступника (помічника) Генерального секретаря НАТО посла Іржі Шедіві у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Обговорено досвід і пріоритети залучення експертів країн-членів НАТО до підтримки реалізації завдань з реформування сектору безпеки і оборони України, оцінено стан виконання Програми Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи з професійної підготовки цивільного персоналу оборонних і безпекових структур України.

8 квітня 2010 р. Відбувся робочий візит в Україну Помічника (Заступника) Генерального секретаря НАТО з політичних питань та безпекової політики Д.Бренгельманна. В ході візиту стороні НАТО роз’яснено пріоритети нового керівництва України у внутрішній та зовнішній політиці. Візит засвідчив спільну готовність продовжити політичний діалог у рамках Комісії Україна–НАТО та практичну взаємодію, в тому числі в реалізації реформ шляхом виконання Річних національних програм. Д.Бренгельманн був прийнятий Міністріом закордонних справ України К.І.Грищенком.

8-9 квітня 2010 р. Візит до України делегації НАТО на чолі з Директором Міжнародного військового штабу НАТО генерал-лейтенантом Д.Годдеріжа, який був прийнятий Міністром оборони України М.Єжелєм та начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗСУ І.Свидою. Обговорено перспективні напрями військового співробітництва між Україною і НАТО, питання спільної взаємодії і співпраці ЗСУ і підрозділів країн-членів НАТО, виконання домовленостей в рамках затверджених річних планів і продовження тісної співпраці з Альянсом тощо.

20 квітня 2010 р. Відбулося засідання Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) у форматі “ключової групи”, м.Брюссель. Розглянуто питання підготовки до засідання СРГ ВР високого рівня 26 травня у м.Київ.

25 травня 2010 р. Зустріч Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка з Заступником Генерального секретаря НАТО з питань оборонної політики та планування І.Шедіви, м.Київ. Під час зустрічі сторонами було підтверджено прагнення продовжувати політичний діалог та взаємовигідне практичне співробітництво. Було також обговорено питання реалізації Україною РНП на 2010 р., спрямованої на здійснення широкомасштабних внутрішніх реформ.

26 травня 2010 р. Відбулося восьме Засідання Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) високого рівня за участю Заступника Міністра закордонних справ України К.П.Єлісєєва. Засідання відбулося під головуванням Першого заступника Секретаря РНБОУ С.Гавриша та Заступника Генерального секретаря НАТО І.Шедіви. Ключовою темою засідання було обговорення поточного стану та перспектив подальшої реалізації проектів, започаткованих під егідою СРГ ВР.

29 вересня 2010 р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося чергове засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів під головуванням заступника Генерального секретаря НАТО К.Бізоньєро.

Члени Комісії Україна-НАТО погодилися, що попередній аналіз співпраці Україна-НАТО в цьому році у сферах практичної взаємодії свідчить про конкретні здобутки та позитивне підґрунтя для продовження конструктивного співробітництва між Україною та НАТО з усіх питань.

Україна євроатлантична

Україна пройшла шлях співробітництва з НАТО від програми Партнерство заради миру, започаткованої у 1994 р., Хартії про особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна–НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО .

Комісія Україна-НАТО

Засідання Комісії Україна-НАТО 16 березня 2010 р., Брюссель

9 липня 1997 року в рамках саміту НАТО в Мадриді глави держав та урядів країн-членів НАТО та Президент України Л.Кучма підписали „Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО”. Хартія зафіксувала політичні зобов’язання сторін на найвищому рівні розвивати „особливе та ефективне” партнерство, яке сприятиме забезпеченню більшої стабільності та спільних демократичних цінностей в Центрально-Східній Європі, а також стала основою для консультацій між НАТО і Україною в контексті євроатлантичної безпеки і стабільності та в таких галузях, як попередження конфліктів, врегулювання криз, підтримка миру і гуманітарні операції.

Для забезпечення якнайповнішого розвитку відносин Україна-НАТО та втілення положень Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, сторони домовилися проводити періодичні зустрічі Північноатлантичної Ради з Україною, як правило, не рідше двох разів на рік, у форматі Комісії Україна-НАТО (КУН). Відповідно, засідання КУН відбуваються періодично на рівні глав держав та урядів, міністрів закордонних справ та оборони, а також послів.

Комісію Україна-НАТО було створено з метою вироблення рішень, спрямованих на розвиток відносин між Україною та НАТО, загальної оцінки стану розвитку відносин як у рамках програми “Партнерство заради миру”, так і діяльності у військово-політичний сфері в контексті імплементації річних планів співробітництва, огляду процесу планування. КУН виконує функцію форуму з обговорення питань безпеки, а також тих, що становлять обопільний інтерес.

Історично можна виділити такі етапи розвитку діяльності Комісії Україна-НАТО:

10 жовтня 1997 року відбулося перше (інаугураційне) засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів в Брюсселі, на якому Україну представляв Глава Місії України при НАТО, Посол Б.Тарасюк.

11 листопада 1998 року відбувається засідання КУН, на якому учасники привітали схвалення Президентом України Державної програми співробітництва України з НАТО на 1999-2001 роки. Обговорюється питання направлення до Києва двох офіцерів НАТО по зв’язках, що сприятимуть участі України в програмі «Партнерство заради миру».

9 грудня 1998 року Комісія Україна-НАТО проводить засідання на рівні міністрів закордонних справ, на якому було обговорено виконання Хартії про особливе партнерство та узгоджено програму роботи на 1999 рік. Підписаний Меморандум про взаєморозуміння щодо призначення офіцерів зв’язку НАТО в Україні. Міністри країн-членів НАТО привітали прийняття Державної програми співробітництва України з НАТО на 1999-2001 роки.

18 грудня 1998 року Комісія Україна-НАТО проводить засідання на рівні міністрів оборони, на якому аналізується хід виконання заходів в галузі оборонного і військового співробітництва між Україною та НАТО.

22 березня 1999 року на засіданні Комісії Україна-НАТО посли обговорюють погіршення ситуації в Косові, вимагаючи від Федеративної Республіки Югославія погодитись на проміжну угоду, яку підписала делегація косовських албанців. Члени Альянсу висловили Україні свою вдячність за пропозицію надати допомогу у виконанні місії з повітряної верифікації в Косово та у можливій діяльності сил втілення миру під проводом НАТО.

24 квітня 1999 року глави держав та урядів 19 країн-членів Альянсу та України вперше зустрічаються на найвищому рівні у форматі Комісії Україна-НАТО. В рамках саміту у Вашингтоні Президент України Л.Кучма взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО, на якому обговорено хід виконання Хартії про особливе партнерство; ситуацію в Косові; загрози, які постали перед євроатлантичною безпекою; адаптацію Альянсу та внеску України в європейську стабільність. Це засідання КУН надало нового потужного імпульсу нашому партнерству з НАТО, що було відображено у „Декларації Глав держав та урядів-учасників саміту Комісії Україна-НАТО”, яка заклала підвалини для подальшого зближення підходів України та НАТО до вирішення проблем європейської безпеки.

Отже, з квітня 1999 року, згідно з положеннями Хартії, формат відносин переведено у площину спільного форуму – Комісії Україна-НАТО. Поряд з цим консультативним механізмом співробітництва Україна використовує також й інші механізми, такі як засідання Спільних робочих груп (СРГ) Україна-НАТО з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля, а також регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів. Постійно відбуваються взаємні візити високого рівня, діалог між Верховною Радою та Парламентською Асамблеєю НАТО.

9 вересня 1999 року Комісія Україна-НАТО вітає досягнення КФОР і підтверджує майбутню участь України в міжнародних силах безпеки в Косові.

29 листопада 1999 року – КУН на рівні послів.

3 грудня 1999 року – КУН на рівні міністрів оборони.

1 березня 2000 року – перше засідання КУН на рівні послів в Києві.

25 травня 2000 року - засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Флоренції, на якому обговорюється розвиток партнерства Україна-НАТО, зокрема відзначаються перше засідання КУН в Києві та візит Прем’єр-міністра України В.А.Ющенка до штаб-квартири Альянсу в Брюсселі, проводиться обмін думками стосовно ситуації на Балканах, Кавказі, Косові.

8 червня 2000 року на засіданні КУН на рівні міністрів оборони обговорюються питання співпраці між Україною та НАТО в КФОР, участь України в ПЗМ, плани перебудови українських збройних сил та інші аспекти партнерства.

14 грудня 2000 року – засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Брюсселі. Міністри вітають позитивні досягнення у різних галузях співпраці та ухвалюють план роботи на 2001 рік. Міністри також переглянули стан співпраці на Балканах, в рамках ПЗМ, парламентських зв’язків, цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій, оборонну реформу та заходи проти поширення зброї масового знищення. Міністри високо оцінили рішення закрити Чорнобильську АЕС.

7 червня 2001 року на засіданні КУН на рівні міністрів оборони вітається створення інститут українських національних координаторів співробітництва Україна-НАТО. Україна запропонувала провести 5-6 липня в Києві симпозіум програми ПЗМ «Світ у 21-ому столітті: співробітництво, партнерство та діалог».

6 грудня 2001 року на засіданні КУН міністри закордонних справ держав-членів привітали рішення України надати дозвіл військовим літакам на проліт повітряним простором України. Обговорено шляхи поглиблення взаємодії у сфері боротьби з тероризмом, протидії відмиванню грошей, нелегальній імміграції, поширення ЗМЗ. Підписана Імплементаційна домовленість між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення і обслуговування із знищення протипіхотних мін, якою започатковано проект утилізації в Україні 400 тис. протипіхотних мін. Схвалений робочий план на 2002 рік.

15 травня 2002 року у Рейк’явіку на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ учасники відзначили спільне бажання вийти на якісно новий рівень відносин між Україною та Альянсом та доручили послам опрацювати поглиблення і розширення цих відносин. Учасники вітали заяву Міністра закордонних справ України А.Зленко стосовно того, що розширення Альянсу зміцнюватиме європейську безпеку, а його політика «відкритих дверей» - основний елемент процесу європейської інтеграції, що посилюватиме рівень національної безпеки України у контексті політики України на євроатлантичну інтеграцію.

7 червня 2002 року міністри оборони на засіданні КУН також підтвердили налаштованість поглиблювати і розширювати відносини Україна-НАТО.

22 листопада 2002 року в рамках саміту глав держав та урядів НАТО в Празі Президент України Л.Кучма взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні, на якому було схвалено План дій Україна-НАТО та річний Цільовий план дій Україна-НАТО на 2003 рік.

План дій Україна-НАТО чітко визначив стратегічні й середньострокові цілі і пріоритети України для досягнення її мети – повної інтеграції у євроатлантичні структури безпеки – і створив стратегічні рамки для існуючого і майбутнього співробітництва Україна-НАТО відповідно до Хартії про особливе партнерство.

Річний цільовий план у рамках Плану дій Україна-НАТО передбачав перелік конкретних заходів як внутрішнього характеру, так і спільних Україна-НАТО, запланованих для досягнення всіх цілей Плану дій Україна-НАТО.

3 червня 2003 року на засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ у Мадриді розглядалася піврічна оцінка виконання Цільового плану Україна-НАТО на 2003 рік. Міністри держав-членів закликали українську сторону продовжити реформи у відповідності із принципами демократії та міжнародного права.

12 червня 2003 року міністри оборони на засіданні КУН здійснили оцінку проведення воєнної реформи, завершення проекту утилізації протипіхотних мін, підготовки меморандуму про використання стратегічної авіації України в інтересах Альянсу, а також вітали зусилля Греції підготувати дослідження стосовно ймовірної утилізації в Україні 133 тис. тон боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легкого озброєння і стрілецької зброї.

2 грудня 2003 року - КУН на рівні міністрів оборони, на якому започатковано всеосяжний Оборонний огляд.

5 грудня 2003 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ розглянуто виконання Цільового плану Україна-НАТО на 2003 рік і стан підготовки Цільового плану на 2004 рік. Міністри держав-членів закликали Україну забезпечити вільні і чесні вибори, свободу слова та верховенство права в Україні, зміцнювати громадянське суспільство і систему правосуддя, поліпшити контроль над експортом озброєнь, а також забезпечити фінансово проведення оборонної реформи.

29 червня 2004 року в рамках саміту глав держав та урядів НАТО в Стамбулі Президент України взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО, яке вперше проходило за участю семи нових членів Альянсу. З огляду на критичне ставлення держав-членів НАТО до внутрішньополітичних процесів в Україні, під час цього засідання рішення про залучення нашої держави до офіційних програм підготовки до членства в НАТО прийнято не було.

В той же час позитивним кроком у цьому напрямку, який підтвердив продовження принципової підтримки Альянсом курсу України на євроатлантичну інтеграцію, стало доручення КУН на рівні послів проаналізувати стан відносин Україна-НАТО, включаючи їх можливе поглиблення залежно від практичних здобутків України у виконанні цілей Плану дій Україна-НАТО з метою розробки відповідних рекомендацій до засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ.

22 лютого 2005 року Президент України В.Ющенко взяв участь у роботі Брюссельського саміту Комісії Україна-НАТО, де заявив про зацікавленість України приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Під час цього засідання Генеральний секретар НАТО Я.Схеффер та Президент США Дж.Буш зробили заяву про початок реалізації 12-ти річного проекту з утилізації в Україні 133 тис. тон боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легкого озброєння і стрілецької зброї (ЛОСЗ) та 1000 одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК).

21 квітня 2005 року у Вільнюсі відбулося засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ, за підсумками якого схвалено документ Україна-НАТО «Поглиблення співпраці Україна-НАТО: короткотермінові заходи», яким започатковано Інтенсифікований діалог щодо прагнень України до набуття членства та відповідних реформ. В рамках Вільнюського засідання КУН Міністром закордонних справ України та Генсекретарем НАТО було також підписано Угоду з Альянсом (у формі обміну листами) про участь України в антитерористичній операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля».

9 червня 2005 року на засіданні КУН на рівні міністрів оборони анонсовано намір України розробити Державну програму реформування ЗСУ на період до 2011 року, переглянуті робочі плани Спільної робочої групи з питань воєнної реформи на 2005-2006 роки.

18-20 жовтня 2005 року на запрошення Президента України В.Ющенка з візитом в Україні перебувала Північноатлантична Рада НАТО (ПАР) під головуванням Генерального секретаря НАТО Я.Схеффера. В рамках візиту проведено засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів за участю Міністрів закордонних справ і оборони України, відбулася спільна зустріч ПАР-РНБОУ під головуванням Президента України (вперше у такому форматі). Основна мета візиту полягала у наданні можливості послам держав-членів в НАТО власноруч оцінити перетворення і започатковані у нашій державі реформи. За результатами візиту в Україні прийнято рішення щодо започаткування всеосяжного Огляду сектору безпеки.

8 грудня 2005 року в штаб-квартирі НАТО одночасно з міністерськими заходами НАТО відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, присвячене оцінці імплементації Цільового плану Україна-НАТО на 2005 рік. Основним підсумком цих заходів стало схвалення спільної заяви КУН та внесення до підсумкового комюніке засідання Північноатлантичної Ради Альянсу положень про підтвердження відкритості “дверей НАТО” для України та можливості залучення нашої держави до Плану дій щодо членства в НАТО.

28 квітня 2006 року у рамках міністерських заходів НАТО у Софії відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. У ході дискусії міністри закордонних справ держав-членів НАТО наголосили на своїй підтримці прагнень України щодо членства в НАТО та своїй готовності надати практичну допомогу у проведенні необхідних для цього реформ. Міністри однозначно підтвердили відкритість дверей НАТО для України, а також те, що Альянс буде готовий прийняти Україну до своїх лав тоді, коли до цього буде готова наша держава. Зверталася увага на важливість реформування безпекового сектору, продовження оборонної реформи, реформування судової системи та забезпечення верховенства права, боротьби проти корупції. Альянс також відзначив успіхи України у здійсненні демократичних реформ, свідченням чого стало вільне і справедливе проведення парламентських виборів відповідно до загальновизнаних демократичних стандартів. НАТО високо оцінила результати співробітництва між Україною і НАТО в рамках Інтенсифікованого діалогу, у т.ч. у контексті здійснення необхідних для вступу до НАТО реформ.

8 червня 2006 року - КУН на рівні міністрів оборони, на якому представлено перше щорічне видання Білої книги з оборонної політики на 2005 рік. Здійснено оцінку реалізації Державної програми реформування ЗСУ на період 2006-2011рр., а також заходів Інтенсифікованого діалогу в рамках воєнної реформи.

14 вересня 2006 року -Прем’єр-міністр України В.Ф.Янукович взяв участь у засіданні Комісія Україна-НАТО, на якому вніс пропозицію тимчасово відкласти питання про переведення відносин Україна-НАТО на рівень Плану дій щодо членства, прив’язавши його до більш-менш широкої підтримки суспільства.

Підсумком цього заходу у штаб-квартирі НАТО є підтвердження важливості і цінності для обох сторін розвитку особливого партнерства та практичної співпраці, в т.ч. в рамках спільних операцій НАТО. Держави-члени НАТО висловилися на користь деполітизації відносин Україна-НАТО та визнання зв’язку між швидкістю руху України до НАТО і рівнем громадської підтримки ідеї членства України в Альянсі.

27 квітня 2007 року - Міністр закордонних справ України Арсеній Яценюк взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, яке проходило у м.Осло. У ході засідання відбувся обмін думками щодо актуальних питань європейської безпеки та співробітництва України з Альянсом, зокрема сучасного стану і перспектив реформування оборонного і безпекового секторів нашої держави, співпраці у форматі Інтенсифікованого діалогу та реалізації завдань, визначених щорічними Цільовими планами Україна-НАТО в рамках Плану дій Україна-НАТО.

7 грудня 2007 року у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, на якому українська сторона звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства в ході Бухарестського саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 року.

4 квітня 2008 року у рамках саміту НАТО у м.Бухарест (Румунія) відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав і урядів, на якому Президент України В.Ющенко наголосив, що рішення яке було прийнято Північноатлантичною Радою «надала абсолютно чіткий сигнал» стосовно подальшого розвитку відносин України з НАТО. «Ми вдячні Альянсу і країнам-членам організації за підтримку євроатлантичних прагнень нашої держави», - сказав В.Ющенко, наголосивши, що на нинішньому Саміті НАТО вперше було чітко визначено - Україна буде в НАТО. «Це історична подія для нашого народу і держави, тому ми високо цінуємо підтримку усіма без винятку членами Альянсу наших намірів залучитися до ПДЧ», - наголосив Президент.

16 червня 2008 р. у м.Київ відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на високому рівні у контексті Інтенсифікованого діалог. Комісія Україна-НАТО обмінялася думками щодо стану та перспектив відносин і співробітництва НАТО-Україна у контексті рішень Бухарестського саміту, включаючи заявку України стосовно Плану дій щодо членства (ПДЧ), викликів, що залишилися, та відповідних реформ.

2-3 грудня 2008 року в Брюсселі відбулось засідання Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО на рівні міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу, в рамках якого 3 грудня ц.р. пройшло засідання Комісії Україна-НАТО за участю Міністра закордонних справ України В.С.Огризка.

Головним підсумком зустрічі стало підтвердження країнами-членами НАТО всіх рішень стосовно України, ухвалених у Бухаресті.

Було відзначено прогрес, досягнутий Україною, та висловлено готовність Альянсу сприяти проведенню реформ, необхідних для досягнення членства в НАТО, передусім шляхом використання Комісії Україна-НАТО (КУН), центральну координуючу роль якої планується посилити через внесення відповідних змін до Хартії про особливе партнерство України з НАТО.

З метою активізації практичної взаємодії планується посилити інформаційний та контактний офіси НАТО в Україні.

Практичним механізмом реалізації реформ стануть Річні національні програми, виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.

15 січня 2009 року У штаб-квартирі НАТО, Брюссель, під головуванням Генерального секретаря Альянсу Я.Схеффера відбулось засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів.

Засідання, що стало першим заходом у рамках політичного діалогу України з Альянсом у 2009 році, було присвячене обговоренню результатів засідань міністрів закордонних справ у грудні 2008 року.

Учасники засідання в цілому позитивно відзначили прогрес, досягнутий Україною у рамках Інтенсифікованого діалогу та процесу виконання Плану дій та щорічних цільових планів в його рамках. Було висловлене побажання щодо подальшого підвищення динаміки політичного діалогу та практичного співробітництва.

У цьому контексті було відзначено спільну готовність до опрацювання плану консультацій у рамках КУН на 2009 рік.

На прохання послів держав-членів НАТО Глава МУН поінформував присутніх про ситуацію, яка наразі складається навколо питання постачання Росією газу до Європи, та позицію України у цьому зв’язку.

Реалізація ухвалених у 2008 р. щодо України рішень обговорювалася під час засідання Комісії Україна-НАТО 5 березня 2009 р. у Брюсселі у рамках неформальної зустрічі Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО.

21 серпня 2009 р. на виконання рішення ПАР НАТО, ухваленого міністрами закордонних справ у грудні 2008 р., було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес, досягнутий протягом останніх років у відносинах між Україною та НАТО, а також закріпила за КУН провідну роль у реалізації процесу, започаткованого на Бухарестському саміті Альянсу у 2008 р.

На засіданні ПАР НАТО на рівні міністрів закордонних справ 3-4 грудня 2009 р. у Брюсселі було оприлюднено оцінку виконання Україною її першої РНП, яка була в цілому позитивною. За підсумками засідань ПАР НАТО та КУН було підтверджено тверді зобов’язання союзників стосовно майбутнього членства України в НАТО, а також їх готовність максимально сприяти продовженню нашою країною відповідних реформ.

16 березня 2010 р. Засідання Комісії Україна-НАТО у штаб-квартирі Альянсу за участю Заступника Міністра закордонних справ України К.П.Єлісєєва та заступника Генерального секретаря НАТО К.Бізоньєро. Обговорено основні пріоритети зовнішньої політики України після обрання Президента України, а також розвиток політичного діалогу та практичного співробітництва між Україною та НАТО в рамках виконання Річної національної програми на 2010 рік.

29 вересня 2010 р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося чергове засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів під головуванням заступника Генерального секретаря НАТО К.Бізоньєро.

Члени Комісії Україна-НАТО погодилися, що попередній аналіз співпраці Україна-НАТО в цьому році у сферах практичної взаємодії свідчить про конкретні здобутки та позитивне підґрунтя для продовження конструктивного співробітництва між Україною та НАТО з усіх питань.

Інтенсифікований діалог з НАТО з питань членства та відповідних реформ

22 лютого 2005 року на засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів Президент України В.А.Ющенко підтвердив наміри України продовжувати курс на інтеграцію в європейські і євроатлантичні структури з перспективою отримання членства в НАТО та ЄС. Підкресливши, що стратегічна мета України - стати членом Альянсу - залишається незмінною, Президент заявив про готовність нашої держави вже на цьому етапі приєднатися до Плану дій з підготовки до членства в Альянсі.

21 квітня 2005 року відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, головним результатом якого стало рішення про запрошення України до Інтенсифікованого діалогу з НАТО, який охоплюватиме питання членства та програми широкомасштабних реформ, що мають забезпечити зближення нашої держави з Альянсом.

На цьому засіданні Україна та НАТО також домовилися започаткувати ряд нових ініціатив з метою поглиблення співробітництва у контексті та на підтримку пріоритетів у проведенні реформ в Україні.

Ці нові ініціативи відображені в спільному документі під назвою "Зміцнення співробітництва Україна-НАТО: короткотермінові заходи", підготовленому на основі пропозицій України та держав-членів Альянсу. Зазначені заходи здійснюватимуться в рамках Плану дій Україна-НАТО, враховуючи рішення "розпочати Інтенсифікований діалог щодо прагнень України до набуття членства та відповідних реформ без урахування будь-яких можливих рішень Альянсу".

Отримання у Вільнюсі запрошення приєднатися до Інтенсифікованого діалогу фактично через півроку після виборів Президента України стало потужним позитивним сигналом на підтримку євроатлантичного курсу нашої держави, проведення Урядом України глибинних демократизаційних реформ у соціально-політичній, економічній та військовій сферах.

Повна офіційна назва Інтенсифікованого діалогу (ІД) - "Інтенсифікований діалог з НАТО з питань членства та відповідних реформ".

Вперше про можливість започаткування інтенсифікованого діалогу з країнами-учасницями Програми "Партнерство заради миру" було оголошено на Мадридському саміті НАТО 1997 року.

Зокрема, у статті 8 Мадридської декларації щодо євроатлантичної безпеки та співробітництва (текст декларації розміщено на веб-сайті НАТО: www.nato.int), прийнятій за результатами засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів 8 липня 1997 року, серед іншого, зазначається, "Ми (глави держав та урядів країн-членів НАТО) також маємо намір продовжувати інтенсифікований діалог з тими країнами, які бажають набути членства в НАТО, або, навпаки, які хотіли б здійснювати діалог з НАТО з питань членства. З цією метою, цей інтенсифікований діалог буде покривати широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, які стосуються можливого членства в НАТО, однак, без наслідків щодо будь-якого можливого рішення НАТО. Цей діалог включатиме засідання в рамках РЄАП, а також періодичні засідання з Північноатлантичною радою на рівні послів, Міжнародним секретаріатом НАТО та іншими відповідними органами НАТО".

Участь у ІД - першій офіційній програмі підготовки до членства в НАТО - можуть брати всі країни-партнери, які бажають набути членства в НАТО або мають намір вести консультації з НАТО з питань, пов'язаних з членством.

Через етап ІД пройшли всі 10 "нових" членів НАТО, які приєдналися до Альянсу в 1999 та 2004 роках, а також всі теперішні країни-учасниці Плану дій щодо членства (ПДЧ).

Після запровадження у 1999 році ПДЧ як основної програми підготовки до вступу країн-аспірантів до Альянсу, ІД став виконувати роль підготовчого до ПДЧ етапу.

Згідно з Мадридською декларацією НАТО, започаткування ІД з державою-партнером не веде до будь-яких зобов'язань з боку НАТО щодо прийняття рішення відносно членства держави-партнера в НАТО на будь-якому етапі.

Після прийняття рішення про започаткування ІД з країною-партнером, вона запрошується, в якості першого кроку, надати свій Документ для початкового обговорення (Initial Discussion Paper). У документі дається детальний виклад позиції держави з важливих з точки зору НАТО питань, підтверджуються зобов'язання щодо досягнення вимог Дослідження з питань розширення НАТО і ПДЧ, формулюються запитання, на які очікуватиметься відповідь від НАТО.

ІД включає періодичні зустрічі з Північноатлантичною радою на рівні послів (до 2 на рік), Групою експертів Міжнародного секретаріату НАТО (до 3 на рік) та, у разі запиту країни-учасниці, з іншими органами НАТО. До складу Групи експертів НАТО, яка є основним партнером країни-учасниці під час ІД, входять представники підрозділів Міжнародного секретаріату та інших структур Альянсу, що мають відношення до питань, пов'язаних із набуттям членства. Очолює таку групу помічник Генсекретаря з політичних питань і політики безпеки. З боку країни-партнера під час консультацій на цьому рівні очікується участь експертів відповідних міністерств і відомств на чолі із заступником міністра закордонних справ або оборони. Засідання, як правило, проводяться у Брюсселі.

Засідання в рамках ІД охоплюють широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, пов'язаних з питаннями членства в НАТО. Вони спрямовані на те, щоб дати можливість країнам, які претендують на членство, роз'яснити реальний зміст їх намірів та надати додаткову інформацію з відповідної проблематики.

Прозорість процесу ІД стосовно інших країн-партнерів забезпечується шляхом оглядових брифінгів з цього приводу під час регулярних засідань у форматі Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) (на рівні послів, Політкомітету або Політико-військового керівного комітету) або, у разі необхідності, засідань у форматі аd hос для заінтересованих партнерів.

Партнерство заради миру

Україна бере участь у програмі „Партнерство заради миру” з 8 лютого 1994 року, коли був підписаний Рамковий документ ПЗМ.

Програма “Партнерство заради миру” (ПЗМ) є важливою ініціативою, яку НАТО запропонувала на Брюссельському саміті Північноатлантичної ради у березні 1994 року. Запрошення приєднатися до “Партнерства заради миру” було надіслано усім державам-учасницям колишньої Ради північноатлантичного співробітництва та було прийнято 30 країнами, в т.ч. і Україною.

Метою Партнерства є зміцнення стабільності та безпеки в усій Європі. Програма ПЗМ зосереджена на співпраці в оборонній галузі, але виходить за рамки діалогу і спрямована на досягнення реального партнерства. Завдяки ПЗМ члени НАТО та країни-партнери мають змогу працювати разом у широкій програмі заходів, пов’язаних з питаннями спільної оборони та безпеки, починаючи з суто воєнного співробітництва і закінчуючи співробітництвом на таких напрямах, як врегулювання криз, планування на випадок надзвичайних ситуацій, управління повітряним транспортом та співробітництво в галузі озброєнь.

Таким чином, ПЗМ є важливою і постійною рисою європейської архітектури безпеки, яка допомагає розширити та інтенсифікувати політичне і військове співробітництво у Європі, посилити стабільність, зменшити загрозу миру та розбудувати міцні відносини у сфері безпеки на основі практичної співпраці.

Відповідно до “Рамкового документа ПЗМ”, який було прийнято главами держав та урядів водночас із “Документом про запрошення до ПЗМ”, НАТО зобов'язується проводити консультації з будь-яким з активних партнерів, якщо цей партнер вважає, що існує безпосередня загроза його територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. “Рамковий документ ПЗМ” містить конкретні зобов'язання, які має взяти на себе кожен учасник з метою співпраці з НАТО для досягнення цілей програми в цілому. В ньому також зазначено, що активна участь у ПЗМ відіграватиме провідну роль в еволюційному процесі приєднання нових членів до НАТО. Будь-яка країна, що бажає приєднатися до Програми “Партнерство заради миру”, спочатку запрошується до підписання “Рамкового документа ПЗМ”.

Наступним кроком, після підписання Рамкового документа ПЗМ, для кожної країни-партнера є подання до НАТО “Презентаційного документа”. В ньому мають бути зазначені кроки, що будуть здійснені з метою досягнення політичних цілей партнерства; військові та інші ресурси, які партнер має намір використовувати в цілях партнерства; та конкретні галузі, в яких партнер бажає співпрацювати з НАТО.

На підставі заяв, зроблених у “Презентаційному документі” та додаткових пропозицій з боку НАТО і країни-партнера, спільно готується та затверджується національне резюме “Індивідуальної програми партнерства” (ІПП) на дворічний період. В резюме ІПП включені заяви про політичні цілі партнера в рамках ПЗМ, військові та інші ресурси, які країна-партнер надає в розпорядження, широкі цілі співпраці між партнером та Альянсом у різноманітних сферах співробітництва та конкретні заходи, що планується здійснити у кожній галузі співпраці.

Кожен партнер, виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів, окремо вибирає для себе заходи зі списку, який визначено у “Робочому плані євроатлантичного партнерства” (РП ЄАП). Таким чином, формування самої ІПП кожною країною-партнером здійснюється шляхом обрання тих заходів, в яких вона бажає взяти участь та, відповідно, лише після остаточного прийняття Альянсом РП ЄАП. Цей принцип самовизначення є важливим і дієвим інструментом ПЗМ.

У 1995 роцi Україна призначила своїх перших офiцерiв зв'язку до штаб-квартири НАТО у Брюсселi та Координацiйного центру партнерства (КЦП) у м.Монс (Бельгiя). Навесні того ж року мiж Україною i НАТО була укладена Угода з безпеки, на основi якої вiдкрито офiси зв'язку у штаб-квартирi НАТО та КЦП.

Згідно з рішенням, прийнятим Комісією НАТО - Україна на засіданні 29 травня 1998 року в Люксембурзі, було призначено офіцерів зв'язку НАТО в Києві для сприяння широкомасштабній участі України в Програмі ПЗМ та вдосконалення співпраці між НАТО і Україною.

Індивідуальні програми партнерства Україна-НАТО традиційно включають декілька сотень заходів, до виконання яких залучається більш ніж 20 міністерств і відомств з українського боку. Проте найбільш значною сферою взаємодії в рамках ПЗМ залишається військова.

Щорiчно українські вiйськовослужбовцi беруть участь у великій кiлькостi заходiв в рамках програми ПЗМ: засiдання Комiсiї Україна-НАТО та РЄАП, Вiйськового комiтету Україна-НАТО та РЄАП, засiдання РЄАП, семiнари i конференцiї, навчальнi курси, засiдання в рамках Спiльної робочої групи з питань воєнної реформи на експертному i високому рiвнях, спiльнi вiйськовi навчання.

Зокрема, в рамках ІПП протягом першого півріччя 2006 року представники Збройних Сил України взяли участь у 117 заходах, включаючи 29 курсів Школи НАТО (м.Обераммергау, ФРН), 8 курсів Навчального центру програми ПЗМ ГШ ЗС Туреччини, 6 курсів Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів Національної академії оборони України (НАОУ), 10 заходів з планування багатонаціональних військових навчань та двох навчаннях (“Бріліант Марінер” в Данії та “Комбайнд Ендевор-2006” у Німеччині).

Крім згаданих запланованих заходів, проведено 15 додаткових заходів, до яких було залучено понад 600 представників ЗС України (в тому числі - на курсах Центру підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів НАОУ, в міжнародних військових навчаннях, в рамках міжнародного тижня НАТО в Україні, в заходах військової освіти та підготовки, конференціях, засіданнях робочих груп).

Перспективи національного ОПК у разі вступу України до НАТО

Існує поширений міф про те, що вступ України до НАТО передбачатиме згортання оборонно-промислового комплексу України через введення нових військових стандартів НАТО, вимог переозброюватися для нашої армії, обов’язково призведе до розриву існуючого військово-технічного співробітництва з Росією. Про необґрунтованість таких поглядів свідчать такі аргументи.

По-перше, НАТО не вимагає ні скорочення, ні переозброєння наших Збройних Сил, ні обов’язкового введення нових військових стандартів для зброї, ні відмови від військо-технічного співробітництва з Росією. Необхідною умовою є оперативна сумісність із збройними силами країн-членів НАТО, тобто здатність діяти спільно під час проведення операцій, а не вимога мати на озброєнні такі самі гармати такого самого калібру, як і в інших країнах. Прикладом цього можуть бути колишні країни соцтабору, які зараз є членами НАТО. У них досі на озброєнні перебуває техніка та зброя радянського зразка (на фото: МІГ 29 виробництва СРСР на озброєнні німецьких військово-повітряних сил "Люфтваффе"). Загалом, до 40% арсеналів нових членів НАТО з Центральної та Східної Європи складаються з озброєння та виробів радянського та російського виробництва.

По-друге, насправді, певні стандарти НАТО для окремих видів озброєнь існують. Проте, вони, як правило, набагато більш прогресивні, ніж ті, які застосовуються у нас ще з радянських часів. Водночас, інтеграція до НАТО – це вихід на нові ринки збуту озброєнь країн-членів НАТО та ЄС, доступ до новітніх технологій при спільному виробництві, додаткові можливості модернізувати власні озброєння та диверсифікувати свій військовий арсенал тощо.

По-третє, навіть певна переорієнтація виробництва нашим ОПК зброї за стандартами НАТО абсолютно не означає необхідності розривати багаторічне спільне виробництво вже існуючих або нових зразків зброї з Росією. Разом з тим, фактом є те, що спільна робота українського ОПК з російським триває переважно по старих, ще радянських, зразках озброєнь.

Незалежно від членства України в НАТО, український ОПК має розвиватися, шукати нові ринки збуту, створювати нові сучасні види озброєнь як на продаж, так і для Збройних Сил України. І вступ до НАТО лише сприятиме цій роботі. Перехід на стандарти НАТО у сфері озброєнь має суттєво розширити можливості і ринки збуту української військової техніки та озброєнь. Показовими у цьому зв’язку є досить успішні приклади співробітництва України з Грецією (судна на повітряній подушці) або Чеською Республікою (артилерійські системи).

Вступ до НАТО відкрив для національних ОПК країн останніх хвиль розширення нові можливості щодо залучення закордонних інвестицій, проведення модернізації і диверсифікації виробництва та збільшення обсягів торгівлі.

Про це свідчать і тенденції в експорті зброї та військової техніки і обладнання Польщі та Чехії, які стали членами НАТО у 1999 р. У 1997 р. Польща продала на світовому ринку озброєнь товарів на суму 20 млн. доларів США. У 1999 р. (рік вступу) обсяг такого експорту зріс до 67 млн., у 2001 р. ця цифра становила вже 93 млн., а у 2003 р. було продано польського озброєння на рівні 89 млн. доларів США. Подібна ситуація простежується і з розвитком експорту зброї в Чеській Республіці: 1997 р. – 28 млн. доларів США, 1998 р. – 23 млн., 1999 р. – 65 млн., 2000 р. – 81 млн., 2001 р. – 95 млн., 2002 р. – 85 млн. Ці цифри промовисто свідчать про розвиток і зростання обсягів виробництва та торгівлі продукцією військово-оборонного комплексу цих країн. (Дані з щорічників Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру – SIPRI Yearbooks 2000-2004).

Красномовними є також дані щодо експорту військових товарів та послуг ОПК Словаччини, яка стала членом НАТО в 2004 р. У 2002 р. вона експортувала озброєнь на суму в 37 млн. доларів США, в 2003 р. – на 46 млн., в 2004 – на 77 млн., а в 2005 р., згідно з попередніми розрахунковим даними, – на 205 млн.

Сайт Україна - НАТО

ссылка скрыта

Blog