Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, завідувач кафедри трудового права Національної юридичної академії України ім

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42

Не може вважатися законним страйк, оголошений в умовах, коли проведення страйку заборонено, або при оголошенні страйку не визначено орган чи особу, яка здійснюватиме керівництво страйком.

Для визнання страйку незаконним власник або уповноважений ним орган звертається із заявою до суду. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніше як у семиденний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників — розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові чи особі, яка очолює страйк.

Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За рішенням найманих працівників чи профспілки може бути створений страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань.

За працівниками, які не брали участь у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плати у розмірах не нижче від встановлених законодавством або колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік таких працівників є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страй-

>>>479>>>

ку працівників, які беруть у ньому участь, не оплачується. При цьому час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Таку ж відповідальність несуть працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним.

Особи, винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів), або такі, які затримують виконання рішень примирних органів, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, можуть притягатись до всіх видів юридичної відповідальності. Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а також особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягуються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності. До них не застосовуються гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП, і вони можуть бути звільнені з роботи без погодження їх звільнення з профспілковим органом.

Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають участі у страйку шляхом насильства або загрозою застосування насильства, або шляхом інших незаконних дій, покарання за які передбачені законодавством, притягуються до кримінальної відповідальності.

Збитки, заподіяні в результаті страйку власнику або уповноваженому ним органу, якщо цей страйк був визнаний незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом, у межах коштів і майна, що йому належить.

Власник або уповноважений ним орган, з вини якого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом.

Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду.

Створення в Україні правового механізму по розв'язанню колективних трудових спорів (конфліктів) дозволяє захистити права як роботодавців, так і трудових колективів.

1 Далі скорочено — КЗпП.

2 Див.: «Bundesgesetzblatt». 1975. N 1. P. 3015.

3 Трипартизм — погодження питань між трьома сторонами: державою, підприємцями і профспілками.

4 Див.: Александров Н. Договорный принцип социалистического труда. (К 50-летию КЗоТ РСФСР 1922 года) // КЗоТ РСФСР и современность. М., 1974. С 21-22.

5 Див.: Відомості Верховної Ради України. 1991 № 23. Ст. 267.

6 Див.: Прокопенко В. Власник і уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права // Право України. 1994. № 10. С. 24.

7 Див.: Российская газета. 1994. 26 окт.

8 Див.: Дрижчана С. Аспекти правової природи контракту // Право України. 1992. № 8. Ст.П.

9 Див.: Никитинский В. Контракт в трудовом праве // Советское государство и право. 1991. № 8. С. 52.

10 Там же.

11 Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1991. № 24 Ст. 272.

12 Див.: Уряд, кур'єр. 1997. № 60-61. З квіт.

13 Див.: «Информ. бюл. Верховного Суда УССР». 1987. № 62. С. 30.

14 Див.: «Право України» 1996 № 12. С. 91-94.

15 Див.: Рад. право. 1990. № З С. 85.

16 Див.: Информ. бюл Верхов Суда УССР. 1980 № 36. С. 59.

17 Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. № 8. Ст. 56. - Див.: Там же. № 9. Ст. 62.

18 Див.: Рад. право. 1988. № 4. С. 89.

19 Див.' Рад. право. 1968. № 10. С. 99

20 Див.: Рад. право. 1986. № 4. С. 89.

21 Див.: Информ бюл. Верхов. Суда УССР. 1985. № 53. С. 31.

22 Див.: Там же. 1981. № 38. С. 16. Див.: Рад. право. 1974. № 9. С. 108.

23 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980. № 35. С. 26.

24 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1972. № 5. С. 19.

25 Див.: Рад. право. 1980. № 2. С. 85.

26 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980, № 36. С. 59.

27 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1977. № 23. С.

28 Див.: Рад. право. 1991. № 1. С. 81.

29 Див.: Рад. право. 1988. № 7. С. 79; 1991. № 5. С. 77.

30 Див.: Право України. 1992. № 1 С 88.

31 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1977. № 21. С. 32.

32 Див.: Там же. 1980. № 35. С. 29

33 Див.: Информ. бюл. Верхов Суда УССР. 1983. № 43. С. 18.

34 Див.: Рад. право. 1983. № 7. С. 88.

35 Див.: Рад. право. 1985. № 2. С. 91.

36 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980. № 33. С. 13.

37 Див.: Ведомости Верхов. Совета СССР. 1940. № 20.

38 Див.: Венедиктов B.C. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. Уч. пособие. К. 1989. С. 16-18.

39 Див.: Вестник HKT Украины. 1919. № 1. С. 58.

40 Див.: Вестник НКТ Украины, 1919. № 1. С. 58.

41 Див.: Там же. № 2. С. 107.

42 Див : Труд. 1928. 14 января

43 Див.: СЗ СССР. 1928. № 56 С 495