Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України Міністерство праці та соціальної політики України

Вид материала

Документы

Содержание 5 грудня 2006 р. м. Київ №399 Загальні положення довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників 9.2. усі керівники повинні

Подобный материал:

• Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики україни, 2202.15kb.
• Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики україни, 3030.48kb.
• Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2009, 501.9kb.
• Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998, 2505.74kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни комітет по нагляду за охороною праці, 3492.34kb.
• Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві, 139.44kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни комітет по нагляду за охороною праці, 2396.63kb.
• Державний комітет україни по земельних ресурсах міністерство сільського господарства, 589.46kb.
• Міністерство праці та соціальної політики України Довідник центрів соціальної реабілітації, 1345.85kb.
• Міністерство транспорту та зв'язку україни, 1344.63kb.

НАКАЗ

5 грудня 2006 р. м. Київ №399


Про затвердження змін до розділів 1, 2 та 4 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64)


Відповідно до Програми створення та постійного оновлення галузевої нормативної бази з праці та професійної класифікації у будівництві на 2005-2010 роки, затвердженої наказом Держбуду України від 28 грудня 2004 року №243, та у зв'язку із впровадженням у будівельне виробництво сучасних технологій, матеріалів, конструкцій, застосуванням нових машин, механізмів, устаткування, виконанням нових видів робіт, підвищенням вимог до рівня кваліфікації робітників, які виконують будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи, та появою нових вимог до кваліфікації та освіти працівників – фахівців середньої ланки будівельного виробництва,


НАКАЗУЮ:


1. Затвердити та ввести в дію з 1 січня 2007 року схвалені науково-технічною радою Мінбуду (рішення НТР від 23.11.2006 р. № 75) зміни до розділів 1, 2 та 4 "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників" (Випуск 64: Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи),затвердженого наказами Держбуду України від 13 жовтня 1999 року № 249 та від 21 лютого 2000 року №32 (з урахуванням змін та доповнень), розроблені Українським науково-дослідним центром економіки будівництва "Екобуд" та погоджені з Міністерством праці та соціальної політики України і Професійною спілкою працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України:

1. Зміни №3 до розділу 1. "Керівники, професіонали, фахівці" (6 кваліфікаційних характеристик);
   
2. Зміни № 8 до розділу 2 "Робітники. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи" (4 кваліфікаційні характеристики);
   
3. Зміни № 7 до розділу 4 "Робітники. Будівництво та ремонт автомобільних доріг" (9 кваліфікаційних характеристик).
   

2. Управлінню економіки, організації та розвитку будівельної діяльності
(Т. О. Шарапова) разом з Центром "Екобуд" забезпечити доведення до відома будівельних організацій інформації про цей наказ.


Видання та розповсюдження змін до розділів 1, 2 та 4 "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників" (Випуск 64) покласти на Український науково-дослідний центр економіки будівництва "Екобуд".


Перший заступник Міністра А. О. Орлов


В редакції змін №7, 8, затвердженої наказом Мінбуду України від 05.12.2006 №399.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОВІДНИКА КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПРОФЕСІЙ ПРАЦІВНИКІВ

(Витяг з Випуску 1 "Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності")

1. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі – Довідник) є систематизований за видами еко­номічної діяльності збірник описів професій, які наведені в Кла­сифікаторі професій (ДК 003-95).

Довідник містить показники та ознаки, які зближують його з методологічної, методичної та нормативно-практичної сторін з на­ціональними виданнями такого спрямування інших країн, а також враховує рекомендації виконавчих органів Міжнародної організації праці і Співдружності незалежних держав.

2. Довідник складається з випусків і розділів, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Кожен випуск або розділ випуску містить обов'язкові частини, співвідносні з розділами класифікації професій за Класифікатором професій, а саме: "Керівники", "Професіонали", "Фахівці", "Технічні службовці", "Робітники". Зміст випуску або розділу випуску скла­дається із "Вступу", "Кваліфікаційних характеристик", вміщених в абетковій послідовності з порядковими номерами, а також до­поміжних покажчиків переліків професій з діапазонами розрядів.

3. Кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі розділи: "Завдання та обов'язки", "Повинен знати", "Кваліфікаційні вимоги", "Спеціалізація", "Приклади робіт".

1. Розділ "Завдання та обов'язки" подає опис робіт, властивих для даної професії. Для визначення професійних завдань та обов'язків застосовані посилання на галузь необхідних знань, устат­кування, машини, інструмент, сировину, матеріали, деталі, про­дукцію та послуги.
   
2. Розділ "Повинен знати" містить описи знань, умінь, нави­чок, методів і прийомів безпечного виконання робіт, засвоєння і за­стосування яких є обов'язковим. У цілому галузі знань і способи ре­алізації робіт тісно пов'язуються з напрямами необхідної для цього освіти, практичною підготовкою у вигляді професійної спеціалізації відповідно до досягнень науки, техніки, технологій, організації праці на виробництві чи у сфері послуг.
   

3.3. У розділі "Кваліфікаційні вимоги" визначено рівень спеціальної підготовки працівника, який необхідний для виконання покладених на нього обов'язків, і вимоги до стажу роботи.

Для професійної групи "Керівники" встановлено три типи ви­мог, обов'язкових для керівників первинних підрозділів, керівників структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств, ус­танов, організацій.

Для професійної групи "Професіонали" використовуються два типи вимог - для 4-х і 5-ти рівнів професійного групування. Різниця між ними полягає в тому, щоб раціонально використати ґрунтовно підготовлених працівників з освітньо-кваліфікаційними рівнями "спеціаліст" і "магістр". Саме для цього запроваджено 4 і 5 рівнів кваліфікаційних категорій. Даний тип кваліфікаційних вимог сто­сується розробників у складі груп наукових співробітників, а також професіоналів із різних галузей науки і практики, які зайняті на складних і відповідальних роботах.

Для професійної групи "Фахівці" (техніки) діють три рівні кваліфікаційних категорій.

Професійна група "Технічні службовці" включає професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти або повної загальної середньої освіти та курсового про­фесійно-технічного навчання, курсового чи індивідуального навчан­ня на виробництві, у сфері послуг.

Професійна група "Робітники" містить вимоги до виконавців щодо складності виконуваних робіт та необхідних знань. Кваліфікаційні характеристики вищих розрядів не повторюють ви­моги кваліфікаційних характеристик нижчих розрядів.

4. Розділ "Спеціалізація" подає дані про похідні назви про­фесій, характеристики робіт, галузеву віднесеність, а також поси­лання на товари, послуги, устаткування, механізми та інструменти, які вказують на особливості застосування професії.
   
5. У розділі "Приклади робіт" наводяться назви робіт і пов'язаних з ними машин і устаткування, безпечних та нешкідливих умов виконання зазначених робіт, засобів оснащення технологічних процесів.
   

Розділ "Приклади робіт" розробляється для розрізнення складу і переліків робіт за кваліфікаційними розрядами (категоріями) або у випадках, коли зміст розділу "Завдання та обов'язки" викладений у скороченому чи загальному варіанті.

4. Довідник є нормативним документом, обов'язковим у пи­таннях управління персоналом на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Довідник призначений для таких цілей:

а) розроблення стратегії і програм соціально-економічного розвитку суспільства з урахуванням змін у професійно-кваліфікаційному складі і структурі зайнятих працівників, реалізація державної політики зайнятості населення;

б) планування професійних перетворень у характеристиках ро­бочої сили;

в) якісного аналізування стану попиту на професійно підготов­лену робочу силу;

г) визначення особливостей ринків праці;

ґ) ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудово­го договору;

д) кваліфікаційних випробувань з метою оцінювання повноти, відповідності змісту та якості виконання робіт працівником певної професії відповідного розряду (категорії) з урахуванням вимог охо­рони праці;

е) визнання кваліфікаційного статусу працівника;

є) розподілу робіт за складністю, відповідальністю і стажем праці, необхідною освітою і професійною підготовкою працівників;

ж) організації і ведення виробничих процесів;

з) застосування в навчальній, нормативно-технічній, техно­логічній та сертифікаційній документації, процесах розроблення і впровадження продукції у виробництво;

й) присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів (кате­горій) за професією відповідно до оволодіння особою певним обся­гом знань та робіт у закладі освіти або на виробництві чи у сфері по­слуг за результатами кваліфікаційної атестації;

і) організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

й) переписів, наукових досліджень, обстежень, опитувань, ан­кетувань тощо, які стосуються або включають питання професійно підготовленої робочої сили, а також для статистичних узагальнень;

к) порівняння назв, змісту і поширеності робіт за професією і кваліфікацією цього Довідника й аналогічних довідників інших країн для практичних професійних завдань.

5. Довідник застосовується як базовий елемент організації оп­лати праці разом із тарифними сітками (схемами посадових окладів), тарифними розрядами, тарифними ставками та коефіцієнтами (міжкваліфікаційними співвідношеннями), які утворюють тарифну систему оплати праці. Тарифікаційні процедури встановлюються і регулюються законодавством України, генеральною, галузевими, регіональними угодами, колективними та трудовими договорами.
   
6. Згідно з вимогами чинного законодавства України і на ос­нові Довідника роботодавець розробляє та затверджує посадові інст­рукції для керівників, професіоналів та фахівців, ураховуючи кон­кретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розкладу підприємства, установи, організації. Для технічних службовців і робітників у разі необхідності розроблюються робочі інструкції.
   

Під час розроблення посадових (робочих) інструкцій забезпе­чується єдиний підхід до викладу змісту, структури розділів, побу­дови і послідовності їх розташування. Інструкції повинні містити повний перелік завдань та обов'язків, повноважень, відпо­відальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки, в разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни –чіткі визначення.

Періодичне уточнення змісту посадових (робочих) інструкцій працівників повинне забезпечити раціональний розподіл та необ­хідну кооперацію їх праці під час виконання нових завдань та обов'язки}.

7. Посадові інструкції складаються з розділів: "Загальні поло­ження", "Завдання та обов'язки", "Права", "Відповідальність", "По­винен знати", "Кваліфікаційні вимоги" та "Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою".

У робочих інструкціях розділи "Загальні положення", "Взаємовідносини (зв'язки) за професією" можуть бути відсутні.

7.1. У розділі "Загальні положення" наводяться дані про сутність, особливості і мету робіт, порядок укладення та припинення трудового договору, класифікаційні критерії, визначальні ознаки спеціальності й спеціалізації, додаткові відомості про посаду, про­фесію або роботи працівника тощо.

7.2. Розділ "Завдання та обов'язки" розкриває зміст робіт, які має виконувати працівник. У робочій інструкції цей розділ повинен містити характеристики робочого місця.

3. У розділі "Права" визначаються і наводяться делеговані працівникові правові засоби, за допомогою яких забезпечується ви­конання покладених на нього завдань та обов'язків.
   
4. Розділ "Відповідальність" містить показники особистої відповідальності за виконання робіт, а також переліки результатів, яких необхідно досягти працівникові в процесі професійної діяль­ності за вказаною посадою, професією або роботою.
   

5. У розділі "Повинен знати" подаються додаткові порівняно з кваліфікаційною характеристикою вимоги до знань, умінь, май­стерності працівника, викликані реальними умовами виробництва, особливостями устаткування, матеріалів, інструментів, що викори­стовуються для виконання робіт.
   
6. Розділ "Кваліфікаційні вимоги" містить норми, які стосу­ються рівнів освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатніх для повного і якісного виконання робіт за посадою або на робочому місці.
   

7.7 Розділ "Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою" розкриває взаємовідносини та зв'язки з іншими працівниками в підрозділі і за його межами, умови заміщення в разі відсутності то­що.

8. У зв'язку з тим, що окремі кваліфікаційні характеристики працівників містять тільки основні або типові завдання та обов'язки, роботодавець може доповнювати посадові (робочі) інструкції робо­тами, які входять до складу статутів, регламентів, технологічних карт, інструкцій та інших нормативних документів, установлених адміністрацією за погодженням з профспілковим або іншим уповно­важеним на представництво трудовим колективом органом.
   
9. Поряд з роботами, що внесені до складу відповідного розділу кваліфікаційних характеристик професій,
   

9.1. усі працівники повинні:

а) раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

б) додержувати норм технологічного процесу;

в) виконувати правила щодо здійснення діяльності, спрямова­ної на зміни або визначення стану предметів виробництва, технічне обслуговування чи ремонт засобів технологічного оснащення;

г) забезпечувати працездатний стан і показники надійності ви­робничої або функціональної системи за параметрами якості про­дукції (послуг), продуктивності, матеріальних і вартісних витрат на виготовлення продукції (надання послуг);

ґ) застосовувати способи і прийоми попередження відмов тех­нологічних систем і виникнення браку;

д) сприяти ефективній діяльності виробничих і функціональних систем вищих рівнів (дільниці, відділу, іншого підрозділу, підприємства, установи, організації в цілому);

е) знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами, механізмами, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

є) додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт,

ж) виконувати заходи для поліпшення умов праці, передбачені трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку;

з) використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

9.2. усі керівники повинні:

а) розробляти директивні та керівні матеріали, створювати можливості для майбутнього розвитку;

б) впроваджувати нормативні та інструктивні матеріали, забез­печувати умови для удосконалення організації виконання робіт і управління підрозділами;

в) відповідати за налагодження ефективних виробничих (служ­бових) взаємовідносин і зв'язків між працівниками;

г) стежити за додержанням вимог посадових (робочих) інст­рукцій;

ґ) аналізувати стан виконання планів, організації робіт, вико­навської майстерності працівників, задоволення вимог замовників та технологічні, ринкові, фінансові досягнення чи прорахунки;

д) відповідати за порівняльні показники для визначення відповідності планових завдань виконаним роботам;

е) удосконалювати форми винагородження та заохочення працівників відповідно до їх професійних та ділових якостей, склад­ності та умов праці, результатів господарської діяльності підприємств, установ, організацій;

є) застосовувати методи оцінювання результатів управлінських рішень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональне використання ресурсів виробництва тощо);

ж) накопичувати інформацію від замовників, постачальників та партнерів з метою поліпшення якості робіт;

з) забезпечувати проектування і впровадження усіх видів про­фесійних виконавських процесів (робіт), постійно дбати про їх оцінювання та поліпшення;

й) відповідати за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього та кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного ви­конання працівниками робіт;

і) постійно впроваджувати заходи щодо навчання та розвитку, нормальної життєдіяльності працівників, створення добробуту, мо­тивації їх до досягнення високих економічних результатів;

ї) створювати необхідні умови для успішного ведення робіт, особливо за виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), встановлення парт­нерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурента­ми;

й) удосконалювати соціальні відносини на підприємстві, в ус­танові, організації, запроваджувати високу культуру людських сто­сунків;

к) застосовувати світовий досвід і передову вітчизняну практи­ку організації виробництва (робіт).

10. Працівники повинні знати і застосовувати на практиці знання про:

а) кращий досвід роботи за професією на підприємствах, в ус­тановах, організаціях даної та суміжних галузей, конкуруючих фірм в інших країнах;

б) економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов'язків;

в) призначення, порядок становлення і перегляду норм праці, тарифних ставок, посадових окладів, розцінок;

г) виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпо­рядку;

ґ) норми ділової поведінки та етики професійних відносин;

д) основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

е) застосування Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян.

11. Працівники, робота яких пов'язана з авіаційним, авто­мобільним, морським, річковим, залізничним транспортом, вико­нанням підривних робіт, зберіганням і застосуванням вибухових ма­теріалів та отруйних речовин, обслуговуванням підйомно-транспортного устаткування, котельних установок, апаратів і посудин, що працюють під тиском, або зайняті на інших роботах, для яких діючими правилами та інструкціями встановлені особливі ви­моги виконання, в тому числі безпечного ведення робіт, запобігання аварійності, виробничого травматизму та професійним захворюван­ням, повинні знати і додержувати нормативних актів про охорону праці, виробничих (експлуатаційних) інструкцій, технологічних рег­ламентів, а також мати відповідний документ, що засвідчує завер­шену і успішну спеціальну підготовку до виконання цих робіт та своєчасну перевірку знань з охорони праці.

12. Атестація працівників, які виконують інспекційні, кон­трольні, наглядові, приймальні та подібні роботи, провадиться в терміни, що не обов'язково збігаються з підвищенням їхнього кваліфікаційного рівня. Процедури і терміни атестації розроблю­ються, встановлюються і впроваджуються органами, уповноважени­ми законодавством України на проведення атестаційних випробу­вань.

13. Працівники, безпосередньо зайняті керуванням і обслуго­вуванням машин та устаткування: оператори, машиністи, апаратни­ки, електромонтери та подібних професій, — повинні мати про­фесійну підготовку в обсязі, достатньому для безпечного усування несправностей та відмов, що виникають у процесі роботи, а також для участі в їх ремонті.

14. Випускники професійно-технічних та вищих закладів освіти можуть претендувати на зайняття відповідних робіт за про­фесіями, освітньо-кваліфікаційними рівнями і розрядами (кате­горіями). Для цього вони повинні мати документи про освіту дер­жавного зразка та про присвоєння кваліфікаційного розряду (кате­горії).

15. Кваліфікаційні розряди (категорії) підвищуються насампе­ред тим працівникам, які успішно виконують професійні чи посадові завдання та обов'язки, норми праці, творчо і сумлінно ставляться до службових доручень і вимог інструкцій. Присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів (категорій) працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації.
    
16. Роботодавець може, виходячи з негативних результатів кваліфікаційної атестації або випробувань, запропонувати працівникові роботи нижчого кваліфікаційного розряду (категорії). У разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або ви­конуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації роботодавець може розірвати з працівником трудовий договір.
    

17. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції або робіт, працівникові може бути знижена кваліфікація на один розряд (категорію). Поновлення розряду (категорії) провадиться не раніше ніж через три місяці після зниження в тому ж порядку, як і підвищення розряду (категорії).

18. Особи, які не мають професійної освіти або стажу роботи, що встановлені кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід і якісно та в повному обсязі виконують доручені роботи, у виняткових випадках можуть бути зараховані (призначені) на відповідні роботи (посади).

19. У необхідних випадках відповідність робіт певному кваліфікаційному розряду (категорії) визначається з використанням тих робіт, які наведені в робочих інструкціях, технологічних картах, регламентах та інших нормативних документах, розроблених сто­совно умов і специфіки конкретного виробництва (сфери діяль­ності).

20. Нові роботи оцінюються зіставно-реєстраційним методом і відносяться до аналогів, описаних у споріднених кваліфікаційних характеристиках.
    
21. У межах систем сертифікації продукції (робіт) працівники повинні проходити цільове професійне навчання. Після його завер­шення, успішного складання екзаменів, кваліфікаційної атестації і одержання сертифікатів вони можуть бути допущені до виконання вказаних робіт.
    
22. Роботодавець організує систематичне навчання працівників з питань охорони праці.
    
23. Прийняття на роботу за професіями "старший працівник" або "бригадир" здійснюється в тому випадку, коли працівник має спеціальну підготовку з управління виробничими групами і високий кваліфікаційний рівень.
    
24. У разі виконання працівником робіт, віднесених до різних професій, трудовий договір укладається за згодою сторін з професії, яка визнана основною. Основною вважається професія з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими професіями.
    

25. Похідні професії, назви яких утворені за допомогою додаткових ознак типу "заступник", "старший", "змінний", "районний", "дільничий" тощо, мають такі ж кваліфікаційні характеристики, що і базові професії.

26. У всіх записах про виконувані роботи слід застосовувати повну назву професії відповідно до цього Довідника і кваліфікаційний розряд (категорію), наприклад: "Інженер-проектувальник (планування міст) 1 категорії", "Слюсар-інструментальник 7 розряду", "Лаборант електромеханічних випро­бувань і вимірювань 5 розряду" тощо.

27. У разі необхідності органи виконавчої влади, професійні спілки, об'єднання, асоціації роботодавців, наукові товариства, підприємства, установи, організації можуть подавати міністерствами (відомствами) — розробниками відповідних випусків обґрунтовані проекти змін і доповнень до цього Довідника.

28. Пропозиції щодо змін і доповнень подаються в разі:

а) систематизації груп професій відповідно до нових явищ на світових, національних, регіональних і галузевих ринках праці;

б) одержання результатів наукових досліджень, впровадження технологічних нововведень, появи нових професій і робіт або їх оз­нак і параметрів, усунення застарілих, маловживаних і неважливих робіт, а також застосування новітнього або досконалішого устатку­вання, машин, матеріалів, інструментів, виробництва нових видів продукції тощо;

в) розширення і поглиблення змісту робіт (завдань і обов'язків), збільшення, зменшення або раціоналізації їх кількості;

г) уточнення переліків прикладів робіт;

ґ) удосконалення кваліфікаційних вимог;

д) зміни освітніх і кваліфікаційних рівнів;

е) реєстрації додаткових відомостей, даних, показників, засто­совуваних у кваліфікаційних характеристиках професій;

є) удосконалення розробки кваліфікаційних характеристик професій та описів робіт;

ж) зміни назв професій і робіт;

з) уточнення професійної термінології тощо.

29. Міністерство праці та соціальної політики України у вста­новленому порядку і визначені строки розглядає проекти змін та до­повнень і приймає відповідні рішення щодо їх узгодження або за­твердження, які є обов'язковими для учасників національного ринку праці до виходу нового видання цього Довідника.