Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»

Вид материала

Документы

Содержание Амортизаційні кошти Перший метод Другий метод Третій метод Четвертий метод П’ятий метод Контрольні запитання і завдання Методичні вказівки Прибуток підприємства – Фінансова стійкість

Подобный материал:

• Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни, 352.93kb.
• Робоча програма дисципліни "Фінансовий ринок" (плани лекційних та практичних занять), 490.03kb.
• Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.
• Л. В. Щербина Методичні вказівки, 607.08kb.
• Методичні вказівки до практичних занять, 400.39kb.
• Східноукраїнський національний університет, 707.5kb.
• Плани семінарських, практичних занять та самостійної роботи, 892.56kb.
• Методичні вказівки до практичних занять, 707.4kb.
• Організаційно-методичні рекомендації, 823.47kb.
• Методичні вказівки для самостійної роботи та практичних занять з дисципліни «Інтелектуальна, 278.72kb.

Тема: Методи розрахунку амортизаційних відрахувань


План

1. Знос, амортизація ОПФ.
   
2. Порядок розрахунку амортизації.
   
3. Методи нарахування амортизації в системі бухгалтерського обліку.
   

Методичні вказівки

Для правильного формування фонду коштів, які спрямовуються підприємствами на формування основних засобів, а також з метою ефективної амортизаційної політики дуже важливо мати реальну оцінку об’єктів основних засобів (за термінологією чинних стандартів бухгалтерського обліку – їхню справедливу вартість).

Не менше ця проблема пов’язана з загальнодержавними інтересами, бо вартість основних засобів прямо впливає на стан доходів державного бюджету через зв’язок амортизації основних засобів з оподаткуванням прибутків підприємств. На жаль, на сьогодні багатогранність цієї проблеми реалізована через запровадження двох паралельних систем переоцінки основних засобів і наявність двох систем нарахування та обліку зносу (амортизації) основних засобів – «податкової» і «бухгалтерської».

Стандарти бухгалтерського обліку і звітності дають право (але не зобов’язують!) підприємствам здійснювати переоцінки об’єктів основних засобів на будь-яку дату. Таке правило виникає у підприємства, якщо залишкова вартість об’єктів значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості, причому в разі здійснення переоцінки об’єкта на ту ж дату здійснюється переоцінка усіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить даний об’єкт. Переоцінюється об’єкт основних засобів (і сума зносу, нарахованого з початку його експлуатації) на величину індексу переоцінки.

Процес зносу і поступового перенесеня вартості основних засобів на виготовлюваний за їхньою участю продукт називається амортизацією.

Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємст» записано: «Під терміном амортизація основних засобів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменьшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань».

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичується для подальшого використання як джерела відтворення основних засобів. Проте, ящо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства відбувається зниження собівартості засобів вироьництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступити і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційні кошти накопичюються підприємствами поступово і використовуються для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення.

Нарахування амортизації основних засобів у системі бухгалтерського обліку побудоване на інших принципах, основні з них такі:

• всі основні засоби, крім землі, є об’єктом амортизації;
  
• наявність декількох методів нарахуваня амортизації і права будь-якого підприємсвта у межах обраної облікової політики застосування той чи інший метод за своїм вибором;
  
• право підприємства застосовувати різні методи нарахування амортизації до різних об’єктів;
  
• норми амортизаційних відрахувань диференціються, як правило, залежно від терміну корисного використання (експлуатації) об’єктів, причому ці терміни визначаються підприємством самостійно (допускається нарахування амортизації також залежно від фактичного обсягу продукції, робіт, послуг, якого підприємство досягає, використовуючи об’єкт основних засобів);
  
• базою для амортизаційних відрахувань є первісна або переоцінена вартість основних фондів, зменшена на ліквідаційну вартість об’єкта. Така вартість має назву «вартість, шо амортизується», або «амортизована вартість»;
  
• щомісячне нарахування амортизації.
  

Перший метод нарахування амортизації основних засобів має назву прямолінійний (або метод прямолінійного списання). Річна сума амортизації (СИ-_річ)визначається за формулою:


СА_річ=(ПВ - ЛВ)/1.


Другий метод нарахування амортизації основних засобів називається методом зменшення залишкової вартості. Він доцільний у тому разі, коли новий об’єкт основних засобів дає найбільшу віддачу у перші один-два роки експлуатації. Річна норма амортизації у відсотках (NAріч) при цьому методі обчислюється за формулою:

______

(NAріч)=(1 - ^t√ЛВ:ПВ)100,


де t – термін служби об’єкта у роках;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкта;

ПВ – первісна вартість об’єкта.

Третій метод нарахування амортизації основних засобів має назву метод прискореного зменшення залишкової вартості. Це комбінований метод (у ньому втілені елементи 1-го і 2-го методів). Річна норма амортизації у відсотках (NAріч) при цьому методі обчислюється за формулою:


(NAріч)=(100/t)×2,


де t – термін експлуатації об’єкта у роках.

Четвертий метод – кумулятивний. За даного методу нарахування амортизації річна сума амортизаційних відрахувань (САріч) визначається як добуток вартості, що амортизується (АВ), і кумулятивного коефіцієнта (Кк), який обчислюється діленням кількості років, що залишаються до кінця терміну експлуатації об’єкта, на суму кількості років його експлуатації. Формула для розрахунку річної суми амортизаційних відрахувань має вигляд:


Саріч=АВ×Кк=АВ×(t_п/1+2+3+...+t),


де t_п – кількість років до кінця експлуатації об’єкта,

t – термін служби об’єкта в роках.

П’ятий метод нарахування амортизації – виробничий метод. За цим методом річні суми амортизації не розраховуються (розраховуються місячні суми). Метод базується на врахувані виробітку продукції (деталей, кілометрів пробігу та ін.) за весь термін експлуатації об’єкта і за кожний місяць, тобто амортизація об’єкта основних засобів здійснюється пропорційно до його виробничого завантаження. Формула місячної суми амортизаційних відрахувань (САміс) має такий вигляд:


Саміс=Vміс×(АВ/Vзаг),


де АВ – вартість об’єкта, що амортизується;

Vзаг, Vміс – відповідно загальний (за весь термін експлуатації) і місячний обсяги продукції, робіт, які очікується одержати з використанням даного об’єкта.


Контрольні запитання і завдання:

1. Які особливості нарахування амортизаційних відрахувань за 4 групами основних засобів?
   
2. Як класифікуються групи основних засобів у системі бухгалтерського обліку?
   
3. Дати характеристику першого «бухгалтерського» методу амортизації основних засобів.
   
4. Дати характеристику другого «бухгалтерського» методу амортизації основних засобів.
   
5. Дати характеристику третього «бухгалтерського» методу амортизації основних засобів.
   
6. Дати характеристику четвертого «бухгалтерського» методу амортизації основних засобів.
   
7. Дати характеристику п’ятого «бухгалтерського» методу амортизації основних засобів.
   

Практикум по темі:

Рішеня задач по темі «Методи розрахунку амортизаційних відрахувань».


Теми рефератів:

1. Знос основних фондів.
   
2. Амортизація.
   
3. Методи розрахунку амортизаційних відрахувань.
   
4. Порядок розрахунку амортизації.
   
5. Методи нарахування амортизації в системі бухгалтерського обліку.
   

Рекомендована література: 13, с.193-217; 17, с.46-56; 28, с.116-171; 29, с.162-186.


Семінарське (практичне) заняття 10


Тема: Управління оборотним капіталом


План

1. Сутність і принципи організації оборотних коштів підприємства.
   
2. Класифікація оборотних коштів.
   
3. Нормування оборотних коштів у виробничих запасах.
   

Методичні вказівки

Сутність оборотного капіталу і його роль у забезпеченні підприємницької діяльності. Зміст і задачі управління оборотним капіталом. Забезпеченя збалансованості матеріальних і фінансових ресурсів.

Принципи визначення потреби в оборотному капіталі господарюючого суб’єкта. Оцінка оборотного капіталу.

Управління розміщенням оборотного капіталу. Ліквідність поточних активів. Управління виробничо-матеріальними запасами. Дебіторська заборгованість. Способи управління управління дебіторською заборгованістю. Управління грошовими коштами та короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Управління джерелами формування оборотного капіталу. Власний оборотний капітал і джерела його формування. Визначення обсягу власного оборотного капіталу підприємства. Фактори, що впливають на його обсяг. Політика підприємства відносно формування власного оборотного капіталу.

Використання позичкових коштів для формування оборотного капіталу. Фінансовий кредит як основне джерело формування позичкових коштів. Політика залучення фінансвоих кредитів. Кредитоспроможність суб’єктів господарювання.

Використання залучених коштів. Формування кредиторської заборгованості. Управління кредиторською заборгованістю.

Оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу суб’єктів господарювання з урахуванням форми власності й сфери діяльності.


Контрольні запитання і завдання:

1. Що становить економічну суть оборотних коштів?
   
2. У чоиу полягає різниця між термінами «оборотні засоби», «засоби обігу» і терміном «оборотні кошти»?
   
3. Що таке норматив власних оборотних коштів?
   
4. У чому полягає основний принцип нормування оборотних коштів для створення запасів нормованих активів:
   
5. Як визначаються складові норм запасу в днях з виробничих запасів?
   
6. Чим пояснюється широке застосування розрахунку середньозважених величин у нормуванні оборотних коштів?
   
7. Як обчислюється норматив власних оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва, готової продукції?
   
8. Що таке приріст нормативу власних оборотних коштів і які фактори його зумовлюють?
   
9. Які основні джерела приросту власних оборотних коштів?
   

Практикум по темі:

1. Розрахунок додаткової потреби в оборотних коштах.
   
2. Розрахунок нормативу оборотних коштів у виробничих запасах.
   
3. Визначення можливостей покриття дефіциту оборотних коштів підприємства за рахунок залучення фінансових джерел.
   
4. Використання і фінансування оборотних коштів банківських короткострокових кредитів.
   

Теми рефератів:

1. Сутність і склад оборотних коштів підприємства.
   
2. Визначення потреби в оборотних засобах.
   
3. Оптимальна потреба підприємства у оборотних коштах.
   
4. Номування оборотних коштів.
   
5. Джерела фінансування дефіциту оборотних коштів.
   

Рекомендована література: 13, с.125-172; 17, с.56-63; 28, с.220-241; 29, с.171-180, с.186-199.


Семінарське (практичне) заняття 11


Тема: Аналіз рентабельності виробництва, активів, капіталу.


План

1. Задачі аналізу фінансового стану підприємства.
   
2. Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства.
   
3. Аналіз і оцінка прибутковості виробничо-господарської діяльності підприємств.
   

Методичні вказівки

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових рохрахунків за своїми зобов’язаннями.

У ньому знаходять відображення у вартістній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі і роботи з управління фінансовими ресурсами, тобто фінансової роботи. Бо, як уже зазначалося, для отримання доходу, прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпорядитися наявними власними і позиковими ресурсами, які воно одержує, реалізовуючи новостворену вартість.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

• прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;
  
• оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань;
  
• наявність власних фінансвоих ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;
  
• раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші незаплановані і непродуктивні витрати;
  
• платоспроможність;
  
• ліквідність.
  

Якщо підприємство досягає в цих напрямах необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Прибуток підприємства – головне джерело збільшення обсягів фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально- технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше він не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення, «проїдання» його фінансових ресурсів, передусім статутного капіталу. Ось чому першочерговим завданням фінансової служби в забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансвоий контроль за використанням намічених планів і завдань щодо випуску високорентабельної, конкурентноспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними. Такий контроль є важливим чинником зростання прбутковості підприємства.

Чинний порядок бухгалтерського обліку і фінансової звітності (зокрема П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів») вміщує інформацію, яка дає змогу аналізувати й відповідним чином спрямовувати грошові потоки підприємства, які опосередковують усі сторони діяльності - операційну, інвестиційну, фінансову (у вузькому значенні слова) – у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Грошові кошти (чи то у формі безготівкових грошей на банківських рахунках, чи то у готівковій або в інших формах) періодично приймають усі складові капіталу, які задіяні в обороті, і від того як підприємство управляє накопиченням і витратою грошових коштів, значною мірою залежить його фінансова стійкість.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми забов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці.

Щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба має дбати про те, щоб його грошові активи відповідали потребам щодених платежів (постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Втім, характеристика постійних значних залишків грошей на поточному рахунку підприємства як ознаки високої майстерності управління фінансовими ресурсами, високої ліквідності підприємства є помилковою. Динаміка залишків коштів на поточному рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність.

Показники ліквідності характеризують платоспроможність підприємства у дещо ширшому розумінні. Серед цих показників найбільше значення для ринкової економіки мають величини співвідношень частини активів, які можуть бути реалізовані у певний термін, до суми забов’язань, які за цей самий час повинні бути сплачені.

Фінансова стійкість підприємства характеризує ступінь незалежності його від випадків, зв’язаних не тільки з умовами ринку, але і зі звичайними зривами договорів, неплатежами і т.п. Вона виражається цілим набором показників, що різнобічно оцінюють структуру бухгалтерського балансу.

На стан оборотних активів значний вплив робить їхня оборотність, що і є, насамперед, предметом аналізу і оцінки.

Дослідження оборотності оборотних активів включає: аналіз оборотності всіх оборотних активів; аналіз оборотності окремих складових оборотних активів (грошових активів, дебіторської заборгованості, запасів ТМЦ і готової продукції на складі й ін.).

Для рохрахукну показника оборотності необхідно до виторгу від реалізації продукції за розглянутий період віднести відповідну суму оборотних активів. Знаючи оборотність, неважко установити тривалість одного обороту. Для цього тривалість аналізованого періоду необхідно розділити на швидкість обороту оборотних активів.

Аналізуючи стан і ефективність використання оборотних активів підприємства, необхідно звернути увагу на їхню структуру з погялду терміновості реалізації, а також оцінити вплив цієї структури на оборотність.

Ефективність використання оборотних активів (ОА) може бути охарактеризована динамікою залучення засобів в оборот чи підприємства ж їх вивільнення з обороту.

Стабільність фінансового положення підприємства в умовах ринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою активністю. Головними якісними і кількісними критеріями ділової активності підприємства є: широта ринків збуту продукції (включи експорт), забезпечення заданих темпів зростання показників виробничо-господарської діяльності, рівень ефективності використання капіталу, репутація й ін.

Слід зазначити, що в остаточному підсумку ділову активність підприємства в значній мірі відбиває ефективність використання грошових ресурсів, що характеризується їхньою оборотністю. Швидкість обороту засобів показує швидкість перетворення їх у грошову форму, а тому впливає на усі фінансові показники роботи підприємства.

Під прогнозуванням фінансового стану розуміють передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін наперед шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства як суб’єкта господарської діяльності на фоні реалій економічного житя суспільства.

Залежно від терміну такого передбачення розрізняють короткотермінове (у межах одного року), середньотермінове (на один-два роки) і довготермінове (більш як два роки) прогнозування фінансовго стану підприємства.

Об’єктом прогнозування має бути насамперед обсяг фінансових ресурсів, які надійдуть у розпорядження підприємства за період, стосовно якого складається прогноз. Такими ресурсами є прибуток, що залишається у підприємстві після сплати всіх податків та обов’язкових платежів, а також амортизаційні відрахування, які відшкодовують через ціну на продукцію.

Як уже зазначалось, умовно суму чистого прибутку та амортизації у складі виручки від реалізації називають грошовим потоком, саме від його велични залежать можливості підприємства збільшити свої кошти (статутний капітал насамперед), бо інші складові виручки від реалізації йдуть на різні платежі відповідно до свого призначення.


Контрольні запитання і завдання:

1. Назвіть задачі і зміст оцінки фінансового стану підприємства.
   
2. Ефективність використання оборотних активів.
   
3. Ділова активність підприємства
   
4. Як здійснюється аналіз платоспроможності і фінансової стійкості підприємства?
   
5. Від яких факторів залежить коефіцієнт використання загальної ліквідності і як визначити його нормальне значення?
   
6. Як оцінюється ефективність використання оборотних активів підприємства?
   
7. Приведіть підходи до аналізу й оцінки ділової активності підприємства.
   

Практикум по темі:

1. Оцінка платоспроможності і фінансової стійкості.
   
2. Аналіз і оцінка ділової активності підприємства.
   
3. Оцінка фінансових результатів.
   
4. Оцінка ефективності використання оборотних активів.
   

Теми рефератів:

Форми фінансової звітності.

Аналіз, оцінка прибутковості виробничо-господарської діяльності підприємства.

Аналіз рентабельності виробництва, активів, капіталу.

Аналіз платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Ефективність використання оборотних активів підприємства.

Підходи до аналізу й оцінки ділової активності підприємства.


Рекомендована література: 13, с.302-318; 17, с.135-172; 28, с.505-513; 29, с. 296-321, с.368-375; 30, с.116-141.


Семінарське (практичне) заняття 12.


Тема: Бізнес планування


План

1. Роль фінансового планування на підприємстві.
   
2. Об’єкти і задачі фінансового планування.
   
3. Бізнес – план.
   

Методичні вказівки

Сутність і взаємозв’язок фінансового прогнозування і планування. Фінансове прогнозування і планування як важлива умова прийняття управлінських рішень.

Цілі й задачі фінансового прогнозування. Прогнозування фінансових результатів. Розрахунок і аналіз ресурсів, необхідних для реалізації цілей фінансового прогнозування.

Методи фінансовго прогнозування. Прогнозування показників балансового звіту.

Фінансовий план (баланс доходів і витрат) підприємства – основа управління фінансовими ресурсами підприємства. Управління виконанням фінансового плану.

Оперативне планування надходження й використання грошових коштів підприємства. Управління вхідними грошовими потоками. Управління вихідними грошовими потоками. Оперативне регулювання поточних надходжень і витрат грошових коштів.

Прикладом поєднання перспективного та поточного планування є бізнес-план, який розробляється за створенням нового підприємства або заснуванням виробництва нових видів продукції на діючому підприємстві. Особливо велике розповсюдження бізнес-планування отримало в останній час у підприємницькій діяльності.

Планування підприємницької діяльності будь-якого комерційного підприємства спрямовано на вирішення питання про те, чи варто вносити гроші в цей проект і чи принесе він очікуваний прибуток, який повертає всі затрати. Для визначення кінцевих результатів розпочинаємої (продовжуємої) справи необхідно мати грамотно складений бізнес-план. Без цього не можно починати комерційний чи виробничий бізнес.

Бізнес-план представляє собою документ, який складає всі основні аспекти створюємого підприємства. В ньому повинні бути відображені питання вивчення місткості та перспективи ринку сбуту , повинні бути оцінені всі витарти, які порівнюємі з прибутками від планованої діяльності, з метою визанчити потенціал прибутковості.

Представлене в бізне-плані рішення виробничих, комерційних і соціальних проблем виключає можливість помилкових дій в процесі реалізування задуманої справи. Складаємий бізнес-план повинен бути не тільки переконливим для інвестора, але і достатньо привабливим, щоб отримати фінансову підтримку. Добре аргументований, складений за вирогідної інформацією, з глибоко продуманою перспективою бізне-план – запорука успіху для людини, яка починає чи продовжує справу і готова йти на розумний ризик. Під бізнес-проектом розуміють попередній план дій по організації будь-якої економічної діяльності, яка проводиться вперше, а під бізнес-планом – бізнес-проект на будь-якому ступені його реалізації.

У теперішній час з’явилась значна кількість публікацій по бізнес-плануванню. Всі вони в тій чи іншій мірі (як правило, значній) відрізняються одна від одної, але основний їхній напрямок завжди присутній в усіх модифікаціях цих публікацій бізнес-планування. Крім вказаного, в кінці 2006 року Міністерством економіки розроблені та випущені Методичні рекомендації по розробці бізне-планів. Ці Методичні рекомендації розроблені для ідентичності бізнес-планування, але, як показав ретельно проведений аналіз цих Рекомендацій, багато його положень або значно загружені поточними деталями, або не враховують деякі необхідні деталі, або невірні зовсім. У зв’язку з цим автором була розроблена методика бізне-планування, у якій відсутні, за його точкою зору, вказані недоліки, а також присутні розробки, необхідні для бізнес-планування в середньостроковій та довгостроковій перспективі для малих та середніх за обсягом створюємих та діючих підприємств.

Бізнес-проект (бізнес-план) може мати наступні складові:

• прогноз ринкової ситуації;
  
• план поставки та накладки устаткування;
  
• графік виходу устаткування на проектну потужність;
  
• план (прогноз) ціни та якості;
  
• план по збуту;
  
• план просування продукції;
  
• план розміщення кадрів;
  
• фінансовий план;
  
• план по ризикам;
  
• план доцільності упровадження розглядаємих дій.
  

Нерідко бізнес-проект існує в виді план-графіка вкладень та повертаємості коштів, який складений на основі прогноза витрат, обсяга сбуту, відпускних цін. Іноди це гола ідея , для якої не робилось навіть попередніх викладок (в цьому випадку слід говорити, скоріше, про ринкову можливість). Для бізне-плану характерно існування плана розвитку підприємства і плана по сбуту. Загальна особливість українського ринку – складання підприємствами бізне-планів на основі приймаємого без перевірки прогноза сбуту, а потім уже детальна пропрацьовка дій по організації підприємства.

Бізнес-план підприємницького проекту може складатися із декількох розділів:

• перший розділ «Загальні мети проекту» складає наступну інформацію: найменування та сутність проекту; інвестиції, необхідні для здійснення проекту; організаційно-правова форма реалізації проекта; форма участі інвестора в проекті; фінансові гарантії проекта;
  
• другий розділ «Опис проекту» складає наступну інформацію: коротка характеристика товара або послуг, їх якісні характеристики і область застосування; відрізняючі особливості проекту, призвані забезпечити комерційний успіх; технічна характеристика проекту; загальна характеристика підприємства (бізнеса), продукції;
  
• третій розділ «План маркетингової діяльності» складає відомості: про географію та обсяг ринків; про оцінку конкурентів; про запланований обсяг продажу; про маркетингові підприємства або про стратегії маркетингу, які складаються в приведені можливостей підприємства у відповідності з ситуацією на ринку;
  
• четвертий розділ «Виробничий план» включає в себе інформацію по наступним питанням: ступінь освоєння продукції; наявність документації; наявність визначеного обсягу коштів; наявність виробничої площини; забезпеченість трудовими ресурсами; виробнича схема реалізації проекта;
  
• в п’ятому розділі «Організаційний план» розкривається організаційно-правова форма господарювання підприємства; обгрунтовується організаційна структура підприємства; виробляється оцінка оргструктури;
  
• в шостому розділі «План по ризикам» виробляються дії по оцінці небезпеки того, що цілі, поставлені в плані, не можуть бути досягнені повністю чи частково; складається перелік простих ризиків, з яких обираються важливі для даного проекту; виконуються визначені розрахунки для обліку випадкових ризиків;
  
• сьомий розділ «Фінансовий план» включає в себе рішення наступних питань: обсяг реалізації продукції; баланс грошових витрат та надходжень; загальний баланс активів та пасивів; оцінка доцільності реалізації бізнес-проекту (бізнес-плану).
  

На малюнку наведена структура бізнес-плану, відповідна описаному вище змісту його окремих розділів.

Якщо бізнес-план розробляється для діючого підприємства, тоді необхідно навести в ньому характеристику цього підприємства та довести доцільність його розвитку. Ці дані наводяться в розділі бізнес-плану «Характеристика підприємства і доцільність його розвитку», де необхідно зазначити наступні дані: найменування підприємства; його правова форма, уставний капітал; характеристика основних фондів; виробничі потужності підприємства; кількість працюючих; місцезнаходження підприємства; фінансовий стан підприємства.

Характеристика діючого підприємства, крім того, включає наступні відомості:

• повне та скорочене найменування підприємства, дата і місце реєстрації, номер реєстраційного посвідчення, юридична адреса підприємства, банківські реквізити;
  
• прізвище, ім’я та по-батькові ініціатора проекту;
  
• організаційно-правова форма підприємства;
  
• відомості про розмір уставного капіталу;
  
• відомості про засновника підприємства з зазначенням їх частини в установчому капіталі;
  
• характеристика менеджерів високої ланки керування – директора підприємства, головного бухгалтера (П.І.Б., вік, освіта, кваліфікація, попередні посади та місця роботи, строк праці на кожній посаді, досвід роботи в комерційних структурах, в тому числі в високій та середній ланці керування);
  
• дані про основний вид діяльності підприємства;
  
• визначення мети підприємства;
  
• оцінка сильних та слабких боків конкурентів та власного підприємства.
  

Контрольні запитання і завдання:

1. Укажіть призначення фінансового планування на підприємстві.
   
2. Що являє собою баланс доходів і витрат підприємства?
   
3. Приведіть структуру розділів фінансового плану.
   
4. Які методи використовуються при розробці фінансового плану?
   
5. Які мети переслідує оперативне фінансове планування на підприємстві?
   
6. Назвіть призначення платіжного календаря і приведіть його структуру.
   

Практикум по темі:

1. Розробка фінансового плану (плану руху коштів).
   
2. Складання платіжного календаря.
   
3. Коректування платіжного календаря в зв’язку зі зміною окремих показників.
   

Теми рефератів:

1. Роль фінансового планування на підприємстві.
   
2. Баланс доходів і витрат підприємства.
   
3. Методи, що використовуються при розробці фінансового плану.
   
4. Призначення і структура платіжного календаря.
   

Рекомендована література: 13, с.279-303; 17, с.107-129; 28, с.462-497, с.296-321, с.362-368.


Семінарське (практичне) заняття 13.