Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни «Фінанси підприємств»

Вид материала

Документы

Содержание Методичні вказівки Групування витрат Контрольні запитання і завдання Контрольні запитання і завдання Методичні вказівки

Подобный материал:

• Плани практичних занять І методичні вказівки до їх підготовки нормативної дисципліни, 352.93kb.
• Робоча програма дисципліни "Фінансовий ринок" (плани лекційних та практичних занять), 490.03kb.
• Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.
• Л. В. Щербина Методичні вказівки, 607.08kb.
• Методичні вказівки до практичних занять, 400.39kb.
• Східноукраїнський національний університет, 707.5kb.
• Плани семінарських, практичних занять та самостійної роботи, 892.56kb.
• Методичні вказівки до практичних занять, 707.4kb.
• Організаційно-методичні рекомендації, 823.47kb.
• Методичні вказівки для самостійної роботи та практичних занять з дисципліни «Інтелектуальна, 278.72kb.

Тема: Класифікація витрат за елементами і статтями витрат


План

1. Класифікація витрат.
   
2. Ціни на продукцію.
   
3. Планування виручки від реалізації.
   

Методичні вказівки

Згідно з першим напрямком класифікації, для визначення собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства затрати можна поділити:

Прямі затрати – це ті, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва або реалізації продукції (послуги) підприємством. Цей вид затрат може бути легко віднесений до виду продукту. До прямих затрат належать:

• сировина та матеріали;
  
• комплектувальні;
  
• основна заробітна платня робітників;
  
• інші.
  

Непрямі затрати пов’язані з роботою підприємства чи його підрозділів загалом або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих затрат відносять:

• опалення та освітлення;
  
• оплату праці менеджерів;
  
• амортизацію;
  
• інші.
  

Затрати на продукцію – це затрати, пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації, зокрема:

• прямі матеріали;
  
• пряма заробітна плата;
  
• купівельна вартість товарів для реалізації.
  

Цей вид затрат зараховують до виробничої собіварстості продукції.

Затрати періоду – це затрати, прямо не пов’язані з виготовленням конкретного товару, а належить до того періоду, в якому вони зролені. До затрат періоду входять:

• адміністративні;
  
• збутові;
  
• маркетингові;
  
• амортизація будівель.
  

Залежно від мети розрахунку собівартості продукції розрізняють класифікацію затрат за економічними елементами витрат на виробництво і зі калькуляційними статтями витрат.

Групування витрат за економічними елементами необхідне для аналізу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Воно показує, що витрачено і скільки, не вказуючи конкретно, на які потреби, тобто встановлюють загальну суму витрат на підприємстві, але не конкретизують напрям затрат безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції.

Елементи затрат:

• матеріальні затрати;
  
• затрати на оплату праці;
  
• відрахування на соціальні заклади;
  
• амортизаційні відрахування;
  
• решта затрат.
  

Для розрахунку собівартості одиниці певного виду продукції використовують класифікацію за калькуляційними статтями витрат. Такий вид класифікації відображає цільові напрями використання ресурсів і конкретні затрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці певного виду продукції.

Стаття витрат:

• сировина і матеріали;
  
• відходи, що повертаються у виробництво;
  
• напівфабрикати і послуги;
  
• паливо і енергія на технологічні цілі;
  
• основна заробітна платня виробничих робітників;
  
• додаткова заробітна платня;
  
• відрахування на соціальне страхування;
  
• спеціальні відрахування;
  
• затрати на утримання і експлуатацію обладнання;
  
• загальновиробничі витрати;
  
• загальногосподарські витрати;
  
• решта.
  

Крім того, витрати можна класифікувати на ті, що їх включають у собівартість, і ті, що не включають у собівартість. Згідно із законом «Про оподаткуваня прибутку підприємств» у собівартість:

- враховують: - не враховують у собівартість:

• матеріальні затрати; - плату за землю;
  
• затрати на оплату праці; - податок на власників транспортних засобів;
  
• соціальні відрахування; - оплату інших видів податків;
  
• амортизація; - штрафи і пеню;
  
• решту - збитки від бартерних операцій;
  

- решту.

Розподіл затрат на постійні та змінні здійснюється за ознакою залежності їх від зміни обсягу виробництва або продажів.

Постійні – це витрати, сума яких не змінюєтться при зміні обсягів виробництва. Постійні витрати підприємство має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукції. До них належить:

• амортизація;
  
• орендна плата;
  
• опалення;
  
• освітлення;
  
• адміністративні затрати.
  

Змінні – це витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них входять:

• сировина і матеріли;
  
• комплектувальні;
  
• заробітна платня виробничих робітників;
  
• паливо й енергія на технологічні потреби;
  
• інші.
  

Виторг^*) від реалізації продукції (робіт, послуг) в економічному аспекті являє суму коштів, що надійшли на рахунок підприємства за відвантажені товари і зроблені послуги.

Виторг від реалізації продукції, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства чи в його касу, включає засоби на відшкодування виробничих витрат на рівні повної союівартості, а також грошові нагромадження – прибуток, податки.

Виторг від реалізації в звітному періоді значно відрізняється від вартості зробленої і відвантаженої продукції. Вплив на ці відхилення роблять:

• залишки готової продукції на складі;
  
• залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив;
  
• залишки товарів відвантажених, але не оплачених у термін;
  
• товари на відповідальному збереженні в споживача;
  
• бартер.
  

В данний час підприємства реалізують свою продукцію (виконують роботи, роблять послуги) по договорах зі споживачами, а також по державних контрактах і замовленнях. У цьому зв’язку виторг від реалізації є найважливішою фінансовою категорією, що виражає грошові відносини між постачальником і споживачем продукції. Він є основним джерелом грошових доходів підприємства.

Виторг від реалізації продукції завершує виробничий цикл будь-якого підприємства. Від його стану і динаміки залежить фінансове благополуччя госпоргану, його соціальний і економічний розвиток.

З огляду на настільки істотну роль виторгу від реалізації в системі економічних і фінансових показників роботи підприємства, він є об’єктом пильної уваги, планування та оперативного керування.

_________

*) Це – об’єм реалізації товарної продукції


Планування виторгу від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) і іншої реалізації представляється важливої і у той же час непростою задачею, якщо врахувати наявність конкуренції і складність прогнозування ринкового попиту. Разом з тим, маючи обгрунтований план по реалізації, підприємство здобуває інструмент, що дає можливість володіти ситуацією по керуванню своїми фінансовими ресурсами. Зокрема, планування виторгу від реалізації продукції дає можливість одержувати інформацію про фінансування відтворювального процесу, розрахунках по податках, зборах, обов’язкових платежах, з постачальниками, працівниками і т.п.

Планування обсягу реалізації продукції здійснюється на підприємстві на підставі так називаної рівності товарного балансу:

В=3п – Тпр – 3к,

де В – виторг від реалізації продукції;

Тпр – товарна продукція, призначена для випуску у плановому періоді в оптових цінах підприємства;

3п, 3к – відповідно перехідні залишки нереалізованої товарної продукції на початок і кінець планованого періоду.

На практиці використовують два методи розрахунку планової реалізації товарної продукції – метод поассортиментного (прямого) розрахунку і метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва в цілому.

Перший метод є технічно простим, наочним, найбільш точним, однак дуже трудомістким. Сутність його полягає в тому, що по кожній асортиментній позиції на відповідний плановий період визначаються:

• обсяг виробництва даного асортименту продукції в оптових цінах підприємства;
  
• очікувані вхідні залишки нереалізованої продукції, а також реалізованої, але не оплаченої на початок планового періоду;
  
• очікувані залишки готової продукції на складі на кінець планованого періоду.
  

Ціновий механізм обслуговує процес реалізації продукції (робіт, послуг) підприємством. Від рівня цін залежить не тільки споживчий попит на продукцію, але і її рентабельність.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні використовуються в основному вільні (договірні) ціни. Вільні, ринкові ціни є контрактними і закладаються контрагентами в договір.


Контрольні запитання і завдання:

1. Що являє собою виручка від реалізації продукції і як вона визначається?
   
2. Чим відрізняється виручка від реалізації в звітному періоду від вартості зробленої і відвантаженої продукції?
   
3. Як планується виручка від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг?
   
4. Як підприємство активно керує процесом реалізації продукції?
   
5. Що являє собою витратний механізм підприємства і у чому його особливості в умовах України?
   
6. Як і з якою метою класифікуються витрати по елементах і статтях витрат?
   
7. Як установлюються підприємством оптові, відпускні ціни?
   

Практикум по темі:

1. Визначення від реалізації продукції по факту та у планованому періоді на основі «рівності товарного балансу».
   
2. Розрахунок залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду.
   
3. Установлення витрат на виробництво і реалізацію продукції.
   
4. Формування підприємством вільних оптових і відпускних цін, а також регульованих цін на продукцію, роботи і послуги.
   

Теми рефератів:

1. Виручка від реалізації (продажу) – основне джерело доходів підприємства.
   
2. Класифікація витрати по елементах і статтям витрат.
   
3. Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції.
   
4. Установлення підприємством оптових, відпускних цін.
   
5. Методи розрахунку планової реалізації товарної продукції.
   

Рекомендована література: 13, с.75-87, с.109-124; 17, с.13-26; 28, с.462-497; 29, с.296-321. с.337-347; 30, с.13-31.


Семінарське (практичне) занняття 4


Тема: Розрахунок прибутку та управління на підприємстві


План

1. Роль і місце прибутку в економіці підприємства.
   
2. Формування і розподіл прибутку підприємств.
   
3. Планування прибутку та рентабельності.
   

Методичні вказівки

Зміст і задачі управління прибутком. Системний підхід до управління прибутком. Інформаційна база управління прибутком.

Управління прибутком від різних видів фінансового-господарської діяльності. Фактори, що впливають на формування прибутку від реалізації продукції. Управління формування собіварстістю. Управління витратами на оплату праці. Варіанти розрахунку прибутку. Ризик отримання прибутку. Гранична виручка і граничні витрати. Порог рентабельності.

Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві. Вплив інфляції на прибуток. Використання форвардних, ф’ючерсних контрактів, опціонів і їх вплив на формування прибутку.

Політика максимізації прибутку підприємств. Операційний ліверідж.

Сутність і задачі управлінням розподілом прибутку. Фактори, що впливають на розподіл прибутку. Вплив на розподіл прибутку системи оподаткування підприємств. Податковий менеджмент суб’єктів господарювання.

Управління розподілом і використанням чистого прибутку. Аналіз розподілу і використання прибутку. Політика розвитку підприємства при використанні прибутку. Дивідендна політика. Капіталізація доходів працівників підприємств як засіб підвищення ефективності управління прибутком.


Контрольні запитання і завдання:

1. Що таке прибуток підприємства як фінансовий результат діяльності і чим він відрізняється від податку як об’єкта оподаткування:
   
2. Які позареалізаційні витрати (збитки) впливають на фінансовий результат діяльності підприємства в сучасних умовах?
   
3. У чому принципова різниця між показниками рентабельності продукції і рентабельності вкладених фінансових ресурсів?
   
4. Які фактори визначають рівень рентабельності продукції і рівень рентабельності фінансових ресурсів?
   
5. У чому полягає суть планування прибутку на підприємстві?
   
6. Яка техніка визначення планового валового прибутку методом прямого розрахунку?
   
7. У чому полягає суть аналітичного методу планування валового прибутку від реалізації продукції?
   
8. Що таке базова рентабельність і як вона застосовується при плануванні прибутку?
   
9. Джерелом яких бюджетних податків та інших обов’язкових платежів є прибуток?
   
10. Як використовується прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток?
    
11. Яким чином можна налагодити оперативний контроль за прибутковістю роботи підприємства?
    

Практикум по темі:

1. Визначення фактичного прибутку.
   
2. Розрахунок прибутку підприємства.
   
3. Визначення оподаткування прибутку.
   
4. Розрахунок рентабельності продукції і її змін під впливом різних факторів.
   

Теми рефератів:

1. Роль прибутку в економіці і фінансах підприємства.
   
2. Планування прибутку на підприємстві.
   
3. Використання прибутку, що залишається в розпоряджені підприємства.
   
4. Контроль фінансової служби підприємства за прибутковістю і рентабельністю.
   
5. Механізм утвоерння і використання чистого прибутку підприємства.
   

Рекомендована література: 13, с.125-172; 17, с.27-46; 28. с.462-497; 29, с.296-321, с.337-347.


Семінарське (практичне) заняття 5


Тема: Основні дані про податкову систему.


План

1. Оподаткування підприємств.
   
2. Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету.
   

Методичні вказівки

Сукупність діючих в країні податків і податкових платежів створює податкову систему. Сукупність форм та методів стягнення частини прибутків юридичних та фізичних облич до прибутку бюджету створює систему оподаткування.

Правовою основою податкової системи є відносини власності; форма власності означає право держави на прибутки. При державній власності все майно підприємств і прибутки належать державі. Держава вирішує, яку частину прибутків централізувати в бюджет і інші централізовані фонди, а яку - залишити робочим колективам.

До основних принципів створення податкової системи належать:

• формування прибутків бюджету в процесі перерозподілу ВВП;
  
• встановлення однакових обов’язків і відповідальності перед бюджетом для суб’єктів господарювання усіх форм власності;
  
• встановлення оптимального співвідношення між частиною прибутку, яка стягується з підприємств, та частиною, яка залишається в них для розвитку власного виробництва, соціальної сфери та матеріального стимулювання робітинків.
  

Основними принципами функціонування податкової системи є:

• одноразове оподаткування одного й того ж суб’єкту;
  
• рівність виплаченої кількості податку та отриманих від держави благ та послуг;
  
• цільовий напрямок кожного виду податку;
  
• застосування нових податків можливо лише для покриття нових видів витрат держави, а не дифіциту бюджету;
  
• податки і умови оподаткування повинні бути прості та зрозумілі податкоплательщику;
  
• оплата падатків повинна проходити в зручній формі для податкоплательщика, методи оподаткування також повинні бути зрозумілими;
  
• необхідно, щоб уряд повідомляв про фактичне використовування податків.
  

Податки повинні забезпечувати, з одного боку, в необхідному розмірі фінансову базу держави, з іншого боку, - залишати суб’єктам господарювання достатньо засобів для власного розвитку та підвищення матеріальної зацікавленості робітників у результатах праці.

Уся система оподаткування в Україні складна і незрозуміла для податкоплательщиків. Види податків і плательщики, об’єкти оподаткування, ставки, черга розрахунків та платні встановлюються державою та місцевими органами влади. Зараз в Україні існують 20 видів податків та податкових платежів, а з рахунком різних зборів та обов’язкових платежів їх нараховується приблизно 30. За основу класифікації податків та податкових платежів були взяті такі ознаки: форма оподаткування; економічний зміст об’єкта оподаткування; рівень державних структур, які встановлюють податки; напрям використання.

В залежності від форми оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі. Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо на прибуток та майно плательщиків та платяться ними з власних прибутків. До них належать податки на прибуток, транспортні засоби, землю, податок з прибутків фізичних лиць. Їх розмір залежить від обсягу об’єкта оподаткування. Непрямими є податки, які встановлюються на товари та послуги та платяться покупцем, а до бюджету перераховуються продавцями товарів (послуг). У цьому випадку покупець платить ці податки продавцю в цінах на товари (послуги), які в нього купує, а продавець перераховує їх державі. До непрямих відносять податки на додаткову вартість (ПДВ), акцизний збір, митний збір. Розмір цих податків залежить від кількості та вартості купівельних товарів (послуг).

У відповідності з економічним змістом об’єкту оподаткування розрізняють податки на прибуток, споживання та майно. Податки на прибуток зтягуються за встановленими ставками з прибутків фізичних та юридичних лиць. До них належать податок на прибуток та податок з прибутків мешканців. Податки на споживаня зтягуються з покупців у цінах на товари та послуги, які купуються; до них належать ПДВ, акцизний збір та митний збір. Податок на майно встановлюється на конкретне майно юридичних та фізичних лиць, наприклад, на траспорт та ін.

В залежності від рівня державних структур, встановлюючих податки, вони поділяються на державні та місцеві. Державні податки встановлюються Верховною Радою України ті зтягуються по всій території країни; до них належать ПДВ, податок на прибуток, землю, транспорт та інші самохідні машини та механізми, промисловість, податок з прибутку мешканців та ін. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та обов’язкові для оплати на окремій території. До них належать комунальний податок, податок на рекламу, а також збори: готельний, ринковий та курортний, збір за видачу ордера на квартиру та ін.

В залежності від напрямку та використання податки поділяються на загальні та цільові (спеціальні). Загальними податками є податки, які не мають цільвого призначення та використовуються державою на державні потреби (утримування органів управління, оборона та ін.). До них належать податок на прибуток, ПДВ, податок від прибутків фізичних лиць, акцизний збір та ін. Цільові (спеціальні) податки встановлюються для фінансування спеціальних мероприємств. Так, податок на землю використовується для фінансування витрат, пов’язаних з раціональним використанням та охороною земель, і т.ін.

Кожний вид податків має відповідні джерела виплати. Джерелами виплати податків та податкових платежів є прибутки їх плательщиків. Джерело може бути безпосередньо пов’яне з об’єктом оподаткування, а може і не відноситись до об’єкту оподаткування. Формування джерел виплати податків пов’язано з виробництвом і розподіленням національного прибутку. З точки зору джерел оподаткування розрізняють чотири види прибутку: рента, відсотковий прибуток, заробітна платня та підприємницький прибуток. Рента – прибуток суб’єкта господарювання, отримання якого пояснюється факторами, не залежними від його діяльності. Відсотковий прибуток – прибуток на вкладений капітал або інвестиції. Заробітна платня – прибуток, виплачений робітникам за використання їх праці. Підприємчим прибутком називають прибуток, отриманний в результаті підприємницької діяльності.

Для юридичних лиць джерело оплати прямих податків – виручка суб’єктів господарювання, непрямих податків – ціна реалізованих товарів (послуг).

Загальна сума ПДВ, начислена (отримана) плательщиком податка та включена до ціни товара (робіт, послуг), яка продається у звітовому (податковому) періоді, є податковим обов’язком плательщика податка. Суми ПДВ, заплачені плательщиком податка в звітовому періоді в зв’язку з оплатою товарів, робіт та послуг, є податковим кредитом. На суми податкового кредиту плательщик має право зменьшити податковий обов’язок звітового періоду. Сума податків, яка належить уплаті до бюджету або може бути отримана з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових обов’язків, виникнувших в зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітового періоду, та сумою податкового кредиту за той самий період.

Розрахунок сум податкового обов’язку, податкового кредиту та суми податку плательщики здійснюють в податковій декларації. Правила використання податкової накладної наведені у відповідному законі.

Наново створені суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від виду та обсягу операцій повинні зареєструватися в податковому органі за місцем їх знаходження.

В державному бюджеті непрямі податки надають приблизно 45% всіх надходжень. Основними непрямими податками є податок на додаткову вартість та акцизний збір, тому розглянемо їх детальніше.

Податок на додаткову вартість (ПДВ) – це податок, який зтягується з покупців у виді надбавки до ціни товара (роботи, послуги), який їм продається, а надходить до бюджету від продавців цього товару (роботи, послуги). Цей податок становить близько 35% усіх надходжень до бюджету. Плательщиками ПДВ є юридичні та фізичні лиця, які здійснюють від свого імені виробницу та підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форми власності та господарювання; перелік цих плательщиків наведений у відповідному законі.

Об’єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є оперції за продажем продукції, товаров та виповненю робіт та послуг; перелік цих операцій наведений в відповідному законі. Розрахунок бази оподаткування здійснюється виходячи з операцій за продажем товарів, виконання робіт та надання послуг. Існує певний порядок визначення бази оподаткування, встановлений законодавством та наведений у відповідному законі. Існують певні операції, які звільняються від обкладання ПДВ (пільги), такі операції перелічені у відповідному законі.

До об’єктів обкладання ПДВ при його розрахунку застосовуються дві ставки: 0% та 20%. У відповідному законі наведений перелік операцій, до яких застосовується нульова ставка. Для операцій, де не застосовується нульова ставка, розрахунок податку виконується за формулою:

ПДВ = Бо × 20 : 100%,

де Бо – база оподаткування, грн.

Розраховані за цією формулою значення ПДВ додаються до ціни, в результаті чого створюється ціна продажу товару (робіт, послуг).

При продажі будь-якої продукції (товара, послуги) продавець-плательщик ПДВ обов’язково виписує податкову накладну встановленої форми у двох примірниках, де вказує:

• найменування продавця-плательщика податку;
  
• найменуваня покупця;
  
• найменування, кількість та вартість товара (послуг) без ПДВ;
  
• суму ПДВ;
  
• загальну суму грошових засобів, яку треба сплатити (з урахуванням податку).
  

Сутність акцизного збору полягає в тому, що він встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари, оплачується покупцями та перераховується до бюджету продавцями цих товарів.

Плательщиками акцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють та реалізують чи імпортують подакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни та лиця без громадянства, які ввозять подакцизні товари на митну територію України.

Марка акцизного збору – спеціальний паперовий знак, який наклеюється, наприклад, на алкогольні напої для підтвердження виплати акцизного збору. За несвоєчасну реєстрацію цього податку оплачується штраф у розмірі 100 необкладаємих мінімумів прибутків громадян. За ненадання чи несвоєчасне надання податковим органам декларацій, розрахунків застосовується фінансова санкція у розмірі 10 необкладаємих мінімумів прибутків громадян за кожне ненадання чи затримку. У випадку несвоєчасної сплати акцизного збору плательщику нараховується пеня у розмірі 120% річних від врахованої ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.


Контрольні запитання і завдання:

1. Які основні риси ПДВ як джерела формування бюджету держави?
   
2. Як практично реалізується основний принцип ПДВ, а саме – платником податку є кінцевий споживач?
   
3. За якими напрямами сплачують ПДВ підприємства сфери матеріального виробництва, інші суб’єкти підприємницької діяльності?
   
4. Які особливості ПДВ у експортно-імпортних операціях?
   
5. Чим зумовлена необхідність застосування «нульової ставки» ПДВ?
   
6. Що таке акцизний збір і яке його основне призначення?
   
7. Як законодавче регулюється стягнення збору при імпорті продукції?
   
8. Які особливості стягнення якцизного збору при реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів?
   

Теми рефератів:

1. Оподаткування підприємств України.
   
2. Податок на прибуток.
   
3. ПДВ.
   
4. Акцизний збір.
   
5. Прямі податки на робітників та власників підприємств.
   
6. Місцеві податки та збори.
   

Рекомендована література: 13, с.87-109; 17, с.11-13; 28, с.328-442; 29, с.321-337.


Семінарське (практичне) заняття 6