Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління охорони навколишнього природного середовища в одеській області регіональна доповідь
| Вид материала | Документы |
- Міністерство екології та природних ресурсів україни державне управління охорони навколишнього, 6497kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Охорони навколишнього природного середовища україни Державне управління охорони навколишнього, 3996.75kb.
- Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Регіональний центр моніторингу довкілля, 1839.28kb.
- України " Екологічні проблеми сучасності " І всеукраїнська науково-практична конференція, 3070.86kb.
- Програма охорони навколишнього природного середовища Дергачівського району, 160.12kb.
8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
Крім промислових відходів, що утворюються на підприємствах, на території Одеської області нараховується 119 складів, на яких зберігається біля 1900 т непридатних, або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), які накопичувались на території області з часів Радянського Союзу та з часом прийшли у непридатний стан. З них 7 складів знаходиться у доброму стані, 47 складів знаходяться у задовільному стані та 65 - у незадовільному.
З 26 районів Одеської області у 6 районах непридатні ХЗЗР відсутні: у Болградському (повністю зачищено у 2007 році), Комінтернівському, Ренійському (повністю зачищено у 2007р.), Роздільнянському, Татарбунарському, Фрунзівському районах.
Основні накопичення зосереджені: в отрутомогильнику Одеського морського торговельного порту біля с.Алтестове Біляївського району, що у 2-х км від Хаджибейського лиману - 922 тонни ДДТ, на складі у с. Саф"яни Ізмаїльського району - 200 тонн отрутохімікатів, на складі біля с. Затишшя Ширяївського району - 215 тонн.
На території отрутомогильника біля с.Алтестове проводяться моніторингові дослідження Українським науково - дослідним проектно - конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНПМФ) згідно договору з Одеським морським торговельним портом. Згідно дослідженням, на сьогоднішній день впливу на навколишнє природне середовище немає.
Умови зберігання непридатних або заборонених для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин в багатьох районах області не відповідають діючим санітарним та екологічним нормам, заборонені для подальшого використання пестициди потребують перезатарення для подальшого вивезення та знешкодження.
Питання знешкодження заборонених, або непридатних для подальшого використання хімічних засобів захисту рослин повинно вирішуватись як на місцевому, так і на державному рівні, оскільки воно потребує значних фінансових витрат. Для цього за 2009 рік в області проводилась наступна робота.
У 2009 році на перезатарювання непридатних ХЗЗР складу хімічних відходів біля смт Затишшя у Ширяївському районі рішенням сесії облради від 11.09.2009р. № 919-V виділено 730 тис.грн. Станом на червень 2010р. роботу не закінчено.
За ініціативою Держуправління Мінприроди України направлено запит та обгрунтовуючу документацію на фінансування заходів щодо знищення накопичених на території Одеської області непридатних ХЗЗР у кількості 1900 тон за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища за бюджетною програмою 2401250 " Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами" на суму майже 38000,0 тис. грн. Подібний запит в 2008 році на суму 16000 тис. грн.. не задоволено.
Крім того, в 2009 р. на замовлення управління екологічної безпеки Одеської міськради виконано проект ліквідації буферного ставка колишньої промиво- пропарювальної станції „Одеса-Сортувальна” Одеської залізниці. Фінансування в сумі 650 тис.грн здійснювалось за рахунок коштів фонду охорони навколишнього природного середовища Одеської міськради.
9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
Загальний стан екологічної безпеки в області продовжує залишатись складним і здебільшого зумовлений надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, нерівномірною територіальною концентрацією виробництва, його високою енергомісткістю.
Серед головних чинників нафтохімічного забруднення довкілля, що мають як постійний, так і аварійний характер, надзвичайно розвинута мережа транзитних нафтопродуктопроводів, а також численні місця складування та перекачування нафти та нафтопродуктів.
Порти: в області функціонує 7 морських портів: Одеський морський торговельний порт; Ізмаїльський морський торговельний порт; Ренійський морський порт; Білгород-Дністровський морський торговельний порт; ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ; ДП морський торговельний порт Южний; Іллічівський морський торговельний порт.
Нафто-, газо- та аміакопроводи:
- нафтопровод: нафтопровід Одеса-Броди: діаметром 1020 мм, протяжність по області – 274, 7 км; Одеській нафтопровід: діаметром 720-1020 мм, протяжність – 120 км.
- газопроводи: газопровід Кременчук-Ананьїв-Рибниця з розгортанням Ананьїв-Тираспіль-Ізмаїл: діаметром 1420 мм, протяжність 835 км.
- аміакопроводи: аміакопровід „Тольяті-Одеса” (Березівський, Комінтернівський райони, 85 км). Магістральний аміакопровод Тольяті-Горлівка-Одеса призначений для транспортування рідкого аміаку із Тольятінського заводу та Горлівського ВО „Стірол” на Одеський припортовий завод. Рік введення в експлуатацію – 1979 р., протяжність – 2417 км; по території області – 85 км; у т.ч. по Березівському району – 32 км; по Комінтернівському району – 53 км. Характеристика аміакопроводу: діаметр – 355,6 мм; глибина закладання – 1,5-1,8 м; тиск в трубопроводі – до 83 атм.; вага аміаку в 1 км трубопроводу – 57 т.
Нагляд за газо-, нафто- та аміакопроводами здійснюється територіальним управлінням Держпромгірнагляду, підпорядкованим Міністерству надзвичайних ситуацій України.
Кількість складів Міноборони України, на яких зберігаються непридатні до використані боєприпаси ( у тому числі протипіхотні міни) та розміри територій, що вини займають.
За даними Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення ввід наслідків Чорнобильської катастрофи на території Одеської області розташовані два склади озброєння на яких зберігаються непридатні до використання боєприпаси. Це 1513 окремий склад артилерійських боєприпасів ЗС України (в/ч А-1319 с. Біленьке Білгород-Дністровського району Одеської області ) та 2222 об’єднаний склад озброєння та майна Західної військово-морської бази МВС України (в/ч А-2214, м. Одеси).
Особливо викликає занепокоєння стан справ на 1513 окремому складі артилерійських боєприпасів де зберігаються велика кількість ракет до ПЗРК і ПАРК та боєприпасів різного типу. Внаслідок відсутності відповідного фінансування, не проводяться заплановані заходи по утилізації військових засобів ураження, які зберігаються на 2222 об’єднаному складі озброєння та майна ЗВМБ ВМС ЗС України.
Військова частина А2214 Західної Військово-Морської бази ВМС України (с. Котовка Біляївського району). Призначення для забезпечення кораблів і частин ВМС боєприпасами, озброєнням та майном, зберігання та охорони артилерійського, мінного, протичовнового озброєння і боєприпасів, стрілецької зброї та іншого військово-технічного майна і військової техніки.
Склади боєприпасів та вибухонебезпечних предметів військової частини А2214 (об’єкт “Куяльник”) розташовані на березі Куяльницького лиману на відстані 4км від с. Котовка Біляївського району.
Територія частини займає площу 64га. Охоронний периметр 4,2 км, охороняється 6 постами варти ВОХР. На технічній території військової частини розміщено 29 місць зберігання, з них: сховищ-18, навісів-3, майданчиків для відкритого зберігання-8.
Штатна ємність зберігання – 418 умовних вагонів, фактична завантаженість-399 вагонів (95%). У сховищах розміщено 245 вагонів боєприпасів та 9 вагонів стрілецької зброї, на майданчиків відкритого зберігання – 145 вагонів протичовнових та протимінних боєприпасів .
У 10-ти кілометрову зону входять 2 населених пункти, у тому числі селища Котовка (4км) та Августова (9км).
Територія складів розташована поблизу зсувонебезпечної ділянки узбережжя Куяльницького лиману.
У травні 2004 року на узбережжі лиману відбувся черговий цикл зсувних процесів – сталися зсуви значних розмірів. Довжина зсуву склала біля 100 метрів, ширина вздовж схилу лиману-1350метрів, загальна площа приблизно 100000 м2. На теперішній час відстань від бровки зсуву до території складу складає біля 10 метрів.
Військова частина А 1319 ( с. Біленьке,Білгород-Дністровського району).
Підпорядкована управлінню логістики Сухопутних військ ЗС України та призначена для забезпечення частин Міністерства оборони реактивними, зенітно-ракетними, зенітно-артилерійськими, артилерійськими, стрілецькими боєприпасами, мінами до мінометів та гранатами.
Склади боєприпасів військової частини А1319 розташовані на березі Будакського лиману на відстані на схід від с. Біленьке – 5км, від м. Білгород-Дністровський – 27км.
У 10-ти кілометрову небезпечну зону входять 3 селища міського типу – Шабо (7км ), Сергіївка (10км ), Затока (10км).
Штатна ємність зберігання – 1357 умовних вагонів. У 24 сховищах розміщено боєприпасів 1495 умовних вагонів, у тому числі до реактивних систем залпового вогню – 350 умовних вагонів. На відкритих майданчиках боєприпаси не зберігаються. На територію військової частини продовжують поступати боєприпаси з частин, які розформовуються.
Обласна державна адміністрація неодноразово зверталась до Міністерства оборони України, але через недостатнє фінансування питання залишаються невирішеними.
З метою посилення роботи щодо усунення виявлених недоліків, вжиття невідкладних заходів щодо поліпшення умов зберігання озброєння та майна, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій Південному оперативному командуванню та Західній військово – морській базі ВМС України необхідно:
- вжити заходів по обладнанню складів технічними засобами охорони та пожежною сигналізацією, організувати роботу по ремонту сховищ, їх обвалуванню та приведенню у належний стан технічної території складів;
- звернутись до Міністерства оборони України та відповідно до командування ВМС України з клопотанням щодо поліпшення фінансування складів зберігання боєприпасів та вибухових речовин.
Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
За ймовірними ризиками в області можуть виникнути майже всі існуючі надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, за виключенням цунамі та виверженням вулканів.
Зсуви. Згідно з державним кадастром на території області зареєстровано близько 5 тис. зсувів, причому найбільша їх кількість (2858) сформувалась у північній частині області (Ананьївський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський та інші райони). Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Так, на узбережжі моря від Сухого до Тилігульського лиманів зафіксовано 65 активних зсувів, на схилах лиманів – більш як 300 зсувів. Площа зсувних ділянок становить 70,88 кв. км, зсувонебезпечних – 6027 кв. км (18 % площі території області).
Карстові процеси. В області площа найбільш ймовірних розвиток карстових процесів в ерозійних врізах, становить майже 3,5 тис. кв. км. Карстові порожнини представлені тріщинами, печерами, суфозійними воронками.
Абразії зазнає берегова смуга довжиною 450 км. У межах від Сасикського до Дніпровського лиманів розмив кліфа відбувається зі швидкістю у середньому 2-4 м/рік, а на ділянці узбережжя від Дністровського до Тилігульського лиманів абразія, що супроводжується великими обвалами, має середню швидкість 0,2-2 м/рік. Максимальна величина абразії зареєстрована у районі від м. Бурнас до Будакського лиману і становить у середньому 3,2 м/рік.
Лесові породи, розповсюджені в області на загальній площі 21,3 тис. кв. км. Характеризуються посадочними властивостями, які визначаються їх природним станом – низькою щільністю, полегшеним станом та високою чутливістю до зволоження. Мають місце, в основному, на півдні та південному сході території області, особливо у придунайській та приморській її частинах.
Підтоплення. Підтоплення територій ґрунтовими водами слід віднести до найактуальніших проблем області. Загальна площа можливого підтоплення території області може досягати 10 тис. кв. км, що складає 30 % усієї території.
Найбільшу загрозу для населення має можливе руйнування дамб на річці Дунай і Хаджибейського лиману.
Проблема укріплення дамб на Дунаї є одною із найважливіших, тому що існуючі дамби практично вичерпали свій ресурс міцності, вони не здатні стримати велику воду протягом тривалого часу без проведення додаткових берегоукріплювальних робіт з великими фінансовими затратами.
Контроль за дамбами здійснюється Одеським обласним управлінням по водному господарству.
Держуправлінням щороку передбачаються заходи по попередженню виникнення підтоплення на території області.
Так, у 2005 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на проведення робіт по захисту від підтоплення було виділено 520 тис. грн., у 2006 році на захист населених пунктів від підтоплення було виділено 1150 тис. грн., на будівництво протизсувних та протиобвальних споруд із системами водовідведення у с. Нові Каплани та с. Главани Арцизького району – 266,6 тис. грн.
З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2007 році на проведення робіт по захисту від підтоплення виділено 6780 тис. грн.
У 2008 році на розчистку русел річок, захист від підтоплення з обласного природоохоронного фонду спрямовано 2100,3 тис. грн. у 2009 році – 2761,9 тис. грн
Землетруси. На території області можливі землетруси інтенсивністю VI-IX балів (за шкалою MSK-64). Із аналізу землетрусів 1977, 1986 та 1990 р.р. найсильніші поштовхи зареєстровані в південно-західних районах області, в результаті яких мали місце часткові руйнування старих приміщень та господарських будівель.
Шквали. На території області протягом року майже постійно виникають шквальні вітри та смерчі, у ряді випадків сила вітру сягає 120 км/год. Взимку це підсилюється значними ожеледицями та налипанням мокрого снігу, що приводить до руйнувань систем енергопостачання, як це мало місце взимку 2000 р.
У 2009 рік екологічних аварійних ситуацій не зареєстровано.