Президентська Рада Республіки Ірак прийняла під час засідання 04. 01. 2010 року закон
| Вид материала | Закон |
- Верховна Рада України прийняла закон, 82.86kb.
- Укра ї н а ізюмська міська рада харківської області, 83.41kb.
- Верховна Рада України 02. 12. 2010 року з урахуванням пропозицій Президента України, 382.15kb.
- Методичні рекомендації щодо порядку закінчення 2009-2010 навчального року, 1889.67kb.
- Верховна Рада України 02. 12. 2010 року з урахуванням пропозицій Президента України, 89.97kb.
- Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки, виходячи з положень, 798.38kb.
- 2 частини першої Протокольного рішення за результатами засідання Громадської гуманітарної, 3272.35kb.
- Верховна Рада України 02. 12. 2010 року з урахуванням пропозицій Президента України, 69.78kb.
- Верховна Рада України п о с т а н о в л я є : Внести до закон, 878.99kb.
- Укра ї н а ізюмська міська рада харківської області, 19.46kb.
Іменем народу
Президентська Рада
Спираючись на Постанову Парламенту, прийняту згідно з пунктом 1 статті 61 Конституції, по завершенню необхідного юридичного терміну, визначеного у пункті 5/а статті 138 Конституції, Президентська Рада Республіки Ірак прийняла під час засідання 04.01.2010 року
Закон № 2 від 2010 р. про перше внесення поправок до Закону про інвестування № 13 від 2006 р.
Частина перша
Визначення
Стаття (1):
Під нижче наведеними термінами, що використовуються у цьому Законі, розуміються виключно наступні поняття:
а) Рада: Кабінет Міністрів;
б) Національна інвестиційна комісія: Комісія, створена в рамках цього Закону, яка є відповідальною за розроблення національної політики у сфері інвестування, становлення її правил та норм, слідкування за дотриманням цих правил та норм, вироблення директив та настанов у сфері інвестування, та спеціалізується на стратегічних інвестиційних проектах виключно загальнодержавного рівня;
в) Комісія регіону – інвестиційна комісія регіону, відповідальна за інвестиційне планування та надання ліцензій на здійснення інвестиційної діяльності в регіоні;
г) Комісія провінції – інвестиційна комісія провінції, яка не входить до складу регіону, відповідальна за інвестиційне планування та надання ліцензій на здійснення інвестиційної діяльності в провінції;
ґ) Комісія – Національна інвестиційна комісія або Комісія регіону, або Комісія провінції – залежно від контексту;
д) Голова Комісії – Голова Національної інвестиційної комісії;
е) Проект –економічна діяльність, що здійснюються відповідно до положень цього Закону;
є) Майно – предмети, прилади, обладнання, механізми, оснащення, транспортні засоби, офісні меблі та інше необхідне майно, призначене для використання виключно в рамках цього проекту, а також меблі та необхідне майно, призначене для оснащення готелів, туристичних комплексів, лікарень та навчальних закладів;
ж) Іноземний інвестор – інвестор, який не має громадянства Іраку, якщо це фізична особа; інвестор, який зареєстрований в іноземній країні, якщо це юридична особа;
з) Іракський інвестор – інвестор, який має іракське громадянство, якщо це фізична особа; інвестор, зареєстрований в Іраку, якщо це юридична особа;
и) Податки та митні збори – усі види податків та митних зборів, які необхідно сплатити відповідно до чинного законодавства;
і) Проектна потужність – виробнича потужність за одиницю часу (годину, день, тощо) певного механізму, зазначена у супровідних документах цього механізму, та економічна рентабельність проекту;
ї) Інвестиційний портфель – сукупність усіх інвестиційних активів у вигляді акцій та облігацій;
й) Інвестиційна діяльність – вкладання капіталу у будь-яку діяльність чи економічний проект, від якого держава отримує законний прибуток.
Цілі та засоби
Стаття (2):
Метою цього Закону є:
По-перше: заохочення інвестиційної діяльності та залучення сучасних технологій до процесу розвитку, розширення та диверсифікації виробничої бази Іраку;
По-друге: заохочення національного та іноземного приватного секторів до здійснення інвестиційної діяльності в Іраку шляхом надання необхідних пільг для започаткування інвестиційних проектів та підвищення конкурентоспроможності усіх проектів, виконаних відповідно до положень цього Закону на місцевому та іноземному ринках;
По-третє: розвиток людських ресурсів відповідно до вимог ринку та надання робочих місць іракцям;
По-четверте: захист прав та власності інвесторів;
По-п’яте: розширення експорту та зміцнення платіжного та торговельного балансу Іраку.
Стаття (3):
Для досягнення поставлених цілей цей Закон спирається на наступні засоби:
По-перше: надання проектам, що виконуються відповідно до положень цього Закону, пільг та гарантій, необхідних для їхнього продовження та розвитку, підтримка цих проектів з метою зміцнення їхньої конкурентоспроможності на місцевому та іноземному ринках;
По-друге: забезпечення проектам, які отримали від Комісії ліцензію на здійснення інвестиційної діяльності, додаткових пільг та звільнення від сплати податків та митних зборів відповідно до цього Закону.
Частина друга
Національна інвестиційна комісія та інвестиційні комісії в регіонах та провінціях
Стаття (4):
По-перше: Відповідно до цього Закону створюється спеціальна Комісія під назвою Національна інвестиційна комісія. Комісія виступає юридичною особою, представленою Головою Комісії або особою, ним уповноваженою, і є відповідальною за розроблення національної політики у сфері інвестування, становлення її правил та норм, слідкування за дотриманням цих правил та норм, вироблення директив та настанов у сфері інвестування, та спеціалізується на стратегічних інвестиційних проектах виключно загальнодержавного рівня;
По-друге: Керівництво національної інвестиційної комісії здійснює Рада Правління, що складається із дев’яти осіб, які мають досвід роботи не менше десяти років, здобули вищу освіту відповідного професійного спрямування, не притягувались до відповідальності за скоєння кримінальних злочинів чи правопорушень проти честі та гідності людини, та не оголосили банкрутство;
По-третє:
а) за поданням Прем’єр-міністра Кабінет Міністрів висуває кандидата на посаду Голови Комісії, який має обіймати посаду Міністра, та кандидата на посаду Заступника Голови, який повинен обіймати посаду Заступника Міністра, терміном на п’ять років; обидві кандидатури виносяться на розгляд Парламенту для погодження;
б) Прем’єр-міністр призначає чотирьох членів Ради Правління терміном на п’ять років; кандидати на посади відбираються з-поміж Голів Департаментів та Управлінь;
в) Прем’єр-міністр обирає трьох членів Ради Правління з-поміж представників приватного сектору, поданих йому на розгляд Головою Національної інвестиційної комісії, терміном на п’ять років; їм призначається заробітна платня відповідно до штатного розпису;
г) Після завершення строку членства осіб, перелічених у підпунктах (а) та (б) цієї статті, у Раді Правління Національної інвестиційної комісії, за винятком випадків подання у відставку за власним бажанням або звільнення з посади, Прем’єр-міністр переводить їх на роботу на відповідній посаді у будь-якій державній установі, при цьому зберігається їхній службовий ранг; у випадку неможливості переведення осіб, перелічених у підпункті (а), на аналогічну посаду, яка відповідає їхньому службовому рангу, даних осіб відправляють у відставку;
ґ) Парламент має повноваження звільняти з посад Голову Національної інвестиційної комісії та його Заступника безпосередньо або за поданням Прем’єр-міністра за наявності необхідних причин;
д) Кабінет Міністрів має повноваження звільняти з посад будь-кого з решти членів Національної інвестиційної комісії або заміщати їх на інших осіб у випадку, якщо вони не справляються з виконанням службових обов’язків або не дотримуються поставлених вимог;
е) Голова Ради Правління Національної інвестиційної комісії скликає засідання Ради Правління, на якому визначається механізм проведення зборів, регламентується порядок здійснення діяльності відповідно до внутрішнього розпорядку, розробленого Комісією, при чому прийняття рішень, постанов та рекомендацій відбувається за підтримки абсолютної більшості членів;
є) Національна інвестиційна комісія підпорядковується Прем’єр-міністру;
ж) Розмір заробітної платні та інших виплат членам Комісії визначається згідно з пропозиціями Голови Національної інвестиційної комісії та узгоджується відповідною постановою Прем’єр-міністра;
По-четверте: Місцезнаходженням Національної інвестиційної комісії є м. Багдад. Національна інвестиційна комісія призначає своїх представників у регіонах та провінціях;
По-п’яте: Національна інвестиційна комісія розробляє національну стратегічну політику у сфері інвестування, визначає найважливіші сектори інвестування, складає перелік інвестиційних проектів, які можна реалізувати в Іраку, спираючись на інформацію, надану інвестиційними Комісіями регіонів та провінцій, готує перелік стратегічних інвестиційних проектів загальнодержавного рівня та надає первинну інформацію щодо цих проектів особам, зацікавленим в інвестуванні.
Стаття (5):
По-перше: Регіони та провінції, які не входять до складу регіонів, створюють на територіях, які їм підпорядковані, інвестиційні комісії, які мають повноваження видавати ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності, займатися інвестиційним плануванням, заохочувати до інвестування та відкривати представництва на територіях, які їм підпорядковані, за погодженням Національної інвестиційної комісії, дотримуючись усіх законодавчих вимог;
По-друге: До складу інвестиційних комісій регіонів та провінцій має входити щонайменше сім осіб включно із Головою та його заступником, які мають досвід роботи не менше семи років, здобули вищу освіту відповідного професійного спрямування, не притягувались до відповідальності за скоєння кримінальних злочинів чи правопорушень проти честі та гідності людини, та не оголосили банкрутство;
По-третє: Уряди регіонів та провінцій, які не входять до складу регіонів, визначають механізм створення інвестиційних Комісій регіону та провінцій та звільняють з посад членів цих Комісій, якщо вони не справляються з виконанням службових обов’язків або не дотримуються поставлених вимог;
По-четверте: Інвестиційні комісії регіонів та провінцій координують свою діяльність із Національною інвестиційною комісією та консультуються із місцевими урядами щодо інвестиційних планів та пільг;
По-п’яте: Інвестиційні комісії регіонів та провінцій займаються плануванням інвестиційної діяльності, яка не суперечить загальнодержавній інвестиційній політиці, та підготовкою переліку інвестиційних проектів на територіях, їм підпорядкованим, та надає первинну інформацію щодо цих проектів особам, зацікавленим в інвестуванні;
По-шосте: Інвестиційні комісії регіону та провінції підпорядковуються відповідно Прем’єр-міністру регіону та Губернатору провінції та перебувають під наглядом уряду регіону та уряду провінції в рамках, що не суперечать цьому Закону;
По-сьоме: Голови Рад Правлінь інвестиційних Комісій провінції та регіону скликають засідання Рад Правлінь, на яких визначається механізм проведення зборів, регламентується порядок здійснення діяльності відповідно до внутрішнього розпорядку, розробленого Комісіями, при чому прийняття рішень, постанов та рекомендацій відбувається за підтримки абсолютної більшості членів;
Стаття (6):
В рамках своєї діяльності Комісія листується із офіційними органами електронною поштою та звичайними поштовими відправленнями через місцеву або міжнародну мережу відповідно до положень, визначених Комісією;
Стаття (7):
а) Комісія приймає до розгляду заяви щодо отримання ліцензій на здійснення інвестиційної діяльності в рамках проектів, бюджет яких не є меншим за мінімум, встановлений Кабінетом міністрів або урядом регіонів, за пропозицією Комісії;
б) Комісія має отримати погодження Кабінету Міністрів на надання ліцензії, якщо вартість інвестиційного проекту перевищує 250 млн. дол. США;
в) Комісія має прийняти рішення стосовно надання ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності протягом терміну, що не перевищує 45 (сорока п’яти) днів з моменту подачі заяви щодо отримання ліцензії;
г) Рішення Комісії стосовно прийнятих інвестиційних проектів повинні відповідати цілям цього Закону.
Стаття (8):
Комісія має щорічний окремий бюджет, який формується на основі коштів, спеціально виділених із державного бюджету.
Стаття (9):
Метою діяльності Комісії є заохочення здійснення інвестиційної діяльності наступними шляхами:
По-перше: зміцнення довіри в інвестиційному середовищі, ознайомлення з інвестиційними можливостями, стимулювання інвестиційної діяльності;
По-друге: спрощення процедури реєстрації та надання ліцензій інвестиційним проектам, слідкування за виконанням діючих проектів та надання їм першочерговості при розгляді офіційними властями, надання відповідей на звернення інвесторів та отримання необхідних дозволів для інвесторів та проектів;
По-третє: запровадження у Національній інвестиційній комісії, Комісіях регіонів та провінцій системи єдиного вікна за участі уповноважених представників Міністерств та осіб, делегованих урядами регіонів або провінцій та компетентними органами, які матимуть повноваження видавати ліцензії та отримувати дозволи інших органів згідно з законом;
По-четверте: надання інвесторам консультацій, забезпечення їх необхідними даними та інформацією, видання ознайомчої літератури;
По-п’яте: розробка спеціальних інвестиційних програм у різних частинах Іраку з метою залучення інвесторів та виконання цих програм;
По-шосте: полегшення процедури виділення земельних ділянок на надання землі в оренду для здійснення проектів за плату, яку визначає Комісія спільно із компетентними органами;
По-сьоме: спрямування діяльності на створення безпечних інвестиційних зон за погодженням Кабінету Міністрів;
По-восьме: заохочення іракських інвесторів шляхом спрощення процедури кредитування та надання фінансових пільг, погоджених з Міністерством фінансів, при підтримці банківських установ, за умови, що інвестор, який отримав кредит, зобов’язується прийняти на роботу певну кількість безробітних іракців, пропорційно до розміру кредиту;
По-дев’яте: виконання будь-яких інших видів діяльності, що входять до компетенції Комісії, за дорученням Кабінету Міністрів.
Частина третя
Привілеї та гарантії
Стаття (10):
Інвестори, незважаючи на їхнє громадянство, користуються усіма привілеями, пільгами та гарантіями, дотримуючись зобов’язань, визначених цим Законом. Іракські та іноземні інвестори, які займаються житловими проектами, мають право придбати у власність землю за суму, визначену власником землі, без права здійснення будь-яких спекуляцій із землею, відповідно до положень, розроблених Національною інвестиційною комісією, та за погодженням Кабінету Міністрів. Комісія полегшує процедуру виділення земельних ділянок для житлових проектів та передачу житла у власність іракцям після завершення цих проектів.
Стаття (11):
Інвестор користується наступними привілеями:
По-перше: вивезення привезеного до Іраку капіталу та отриманого від нього прибуток у валюті, в якій можна здійснювати перекази, згідно з положеннями цього Закону та відповідно до постанов Центрального Банку Іраку після виплати боргів та фінансових зобов’язань перед урядом Іраку та іншими органами.
По-друге: іноземний інвестор має право:
а) здійснювати операції із акціями та облігаціями, наявними на іракському фондовому ринку;
б) створювати інвестиційний портфель із акцій та облігацій.
По-третє: орендування земельної ділянки для потреб інвестиційного проекту на термін, протягом якого діє даний проект, але не більше ніж на 50 (п’ятдесят) років з правом продовження цього терміну, при погодженні Комісії, яка, визначаючи термін оренди, приймає до уваги користь проекту для національної економіки.
По-четверте: страхування інвестиційного проекту у будь-якій національній чи іноземній страховій компанії, яка відповідає вимогам;
По-п’яте: відкриття банківських рахунків у національній іракській валюті чи в іноземній або ж в обох у будь-якому банку на території Іраку або за його межами;
Стаття (12):
Цей Закон надає інвестору наступні гарантії:
По-перше: інвестор має право приймати на роботу іноземців у випадку відсутності потрібних іракських спеціалістів, які мають необхідну професійну підготовку та здатні виконувати службові обов’язки, затвердженні Комісією;
По-друге: надання іноземним інвесторам та іноземним спеціалістам, задіяним в інвестиційному проекті, права на проживання в Іраку та спрощення процедури в’їзду на територію Іраку та виїзду;
По-третє: надання гарантій, що інвестиційні проекти, виконані в рамках цього Закону, не буде конфісковано чи націоналізовано частково або повністю, за винятком випадків прийняття судового рішення, яке не підлягає оскарженню.
По-четверте: іноземні технічні та адміністративні співробітники, задіяні в проекті, мають право переказувати за кордон отриману заробітну платню та грошові компенсації згідно з чинним законодавством після виплати боргів та фінансових зобов’язань перед урядом Іраку та іншими органами.
Стаття (13):
Внесення будь-яких поправок до цього Закону в жодному разі не торкатиметься прав інвесторів та наданих їм гарантій та привілеїв.
Частина четверта
Обов’язки інвестора
Стаття (14):
Інвестор зобов’язується:
По-перше: одразу про завершенню підготовчих робіт, необхідних для виконання проекту, письмово повідомити Національну інвестиційну комісію чи Комісію регіону, чи Комісію провінції, в залежності від ситуації, про дату початку підприємницької діяльності.
По-друге: здійснити підготовку первинної бухгалтерської документації для перевірення аудитором, який має дозвіл на роботу в Іраку відповідно до чинного законодавства;
По-третє: надати досліджень щодо економічної та технічної доцільності проекту та будь-якої іншої інформації, даних та документації на вимогу Комісії чи інших компетентних органів стосовно бюджету проекту та прогресу, якого буде досягнуто по завершенню проекту;
По-четверте: здійснити підготовку переліку майна, яке було імпортовано для здійснення проекту, визначивши термін його зносу, та перелік наданих пільг, у тому числі звільнення від оподаткування;
По-п’яте: підтримувати екологічну безпеку, дотримуватися загальновизнаних норм поведінки та світових вимог у цій сфері; законів, що стосуються безпеки, здоров’я, загального порядку та цінностей іракського суспільства;
По-шосте: дотримуватися чинного іракського законодавства, зокрема положень трудового кодексу стосовно умов праці, тривалості робочого дня, виплати заробітної платні, надання відпусток тощо;
По-сьоме: дотримуватися затвердженого графіку виконання робіт; у випадку запізнення з виконанням робіт строком більше, ніж на шість місяців Національна інвестиційна комісія має право накласти штрафні санкції та позбавити ліцензії;
По-восьме: здійснювати підготовку та підвищення кваліфікації іракських спеціалістів, сприяти розвитку їхніх професійних навичок та умінь та надавати їм першочерговості при прийомі на роботу.
Частина п’ята
Пільги
Стаття (15):
По-перше: проект, який отримав від Комісії ліцензію на здійснення інвестиційної діяльності, звільняється від оподаткування та митних зборів терміном на 10 років, починаючи від дати початку діяльності, відповідно до регіонів розвитку, які визначає Кабінет Міністрів за пропозиції Національної інвестиційної комісії, приймаючи до уваги ступінь економічного розвитку регіону та особливості інвестиційного проекту;
По-друге: Кабінет Міністрів виносить на розгляд законопроекти, що передбачають продовження терміну дії пільг, зазначених у пункті (по-перше) цієї статті, або надання додаткових пільг, стимулів, гарантій, привілеїв тощо для будь-якого проекту, сектору, регіону на термін та в обсязі, які вважає за потрібні, приймаючи до уваги особливості проекту, географічне розташування регіону, можливість надання робочих місць населенню та сприяння економічному прогресу, враховуючи національні інтереси;
По-третє: Національна інвестиційна комісія має право збільшити термін звільнення проекту від оподаткування та митних зборів до 15 років, за умови, якщо частка участі іракського інвестора в проекті становитиме більше 50 %.
Стаття (16):
У випадку якщо протягом терміну дії пільг, зазначених у пункті (по-перше) статті (15), відбудеться перенесення проекту з одного регіону розвитку до іншого, то, з метою збереження зазначених пільг, даний проект має підпорядковуватися вимогам роботи у новому регіоні; про перенесення проекту необхідно повідомити Національну інвестиційну комісію.
Стаття (17):
Окрім наведеного вище, проект, який отримав ліцензію на здійснення інвестиційної діяльності, користується наступними пільгами:
По-перше: звільнення від мита на імпорт майна, яке ввозиться для потреб інвестиційного проекту протягом трьох років від дати надання проекту ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності;
По-друге: звільнення від мита на імпорт майна, яке ввозиться для потреб розширення чи модернізації проекту з метою підвищення проектної потужності, за умови, що ввезення майна здійснюється протягом трьох років від дати повідомлення Комісії про розширення чи модернізацію проекту; під розширенням проекту слід розуміти розширення матеріально-технічної бази проекту, що дозволяє підвищити проектну потужність у вигляді збільшення обсягу товарів, робіт, послуг більш ніж на 15% (п’ятнадцять); під модернізацією проекту слід розуміти повну або часткову заміну матеріально-технічної бази проекту на досконалішу та сучаснішу, встановлення нового обладнання або окремих елементів з метою підвищення виробничої потужності, покращення якості продукції та послуг.
По-третє: звільнення від мита на імпорт запчастин, які ввозяться для потреб проекту, якщо вартість запчастин не перевищує 20% (двадцять) від вартості придбання обладнання, за умови використання цих запчастин виключно для потреб, задля яких вони імпортуються;
По-четверте: проекти, що стосуються сфер готельного бізнесу, туристичних комплексів, лікарень, оздоровчих установ та реабілітаційних центрів, наукових та освітніх закладів, додатково звільняються від мита на імпорт меблів та необхідного устаткування та іншого майна, яке ввозиться раз на чотири роки з метою модернізації вище перелічених закладів; дані меблі та устаткування повинні бути ввезені до Іраку протягом трьох років від дати прийняття Комісією постанови стосовно погодження переліку майна, що імпортується, та його кількості, за умови, що дане майно буде використано виключно для потреб, задля яких імпортується.
Стаття (18):
Якщо виявиться, що майно, призначене для певного проекту, яке було звільнено від оподаткування та митних зборів частково чи повністю, було продано всупереч цьому Закону або використано для іншого проекту чи для цілей, які не було заявлено, інвестор повинен відшкодувати суми податків, мита та штрафів, які належить сплатити відповідно до чинного законодавства.
Частина шоста
Процедура надання ліцензій на здійснення інвестиційної діяльності та заснування проектів
Стаття (19):
По-перше: інвестор отримує ліцензію на здійснення інвестиційної діяльності та отримує інші ліцензії, що надають право користуватися привілеями та пільгами, які забезпечує Комісія;
По-друге: Комісія надає ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності та заснування проектів на спрощених умовах, відповідно до заяви, поданої інвестором, яка включає:
а) заповнення анкети-звернення, відповідно до зразка, підготовленого Комісією;
б) гарантійний лист акредитованого банку щодо фінансової спроможності інвестора;
в) перелік проектів, виконаних інвестором в Іраку та за його межами;
г) детальну інформацію щодо запропонованого проекту та його економічну користь;
ґ) графік виконання проекту.
Стаття (20):
По-перше:
Комісія видає ліцензії на заснування проектів шляхом запровадження системи єдиного вікна у регіонах та провінціях, які не входять до складу регіону, за участі уповноважених представників Міністерств та компетентних органів; Комісія має повноваження видавати ліцензії на заснування проектів та отримувати погодження інших органів згідно з чинним законодавством;
По-друге: Комісія надає інвесторам допомогу та підтримку в отриманні ліцензій на заснування проектів, звертаючись до компетентних органів, що мають безпосереднє відношення до певного проекту, та отримуючи їхню думку щодо надання ліцензії; в свою чергу, компетентні органи повинні прийняти рішення щодо надання ліцензії, відмови у наданні ліцензії або внесення поправок до запиту щодо надання ліцензії протягом 15 днів від дати отримання запиту; не отримання жодної відповіді протягом цього періоду слід вважати згодою; у випадку відмови, відмова має бути обґрунтованою;
По-третє: у випадку розбіжності між рішенням Національної інвестиційної комісії та іншого компетентного органу, що має безпосереднє відношення до певного проекту, окрім Комісії регіону, стосовно надання ліцензії на заснування проекту, справа передається на розгляд Прем’єр-міністру для прийняття рішення;
По-четверте: у разі відмови в одержанні ліцензії на заснування проекту, особа, якій було відмовлено, подає клопотання щодо оскарження рішення на ім’я Голови комісії регіону чи провінції протягом 15 днів від дати отримання рішення про відмову; Голова відповідної Комісії розглядає клопотання та виносить своє рішення протягом 7 днів; також особа, якій було відмовлено у наданні ліцензії на заснування проекту, має право оскаржити рішення Голови відповідної комісії, подавши клопотання щодо оскарження рішення до компетентного органу, що має безпосереднє відношення до певного проекту, протягом 15 днів від дати отримання відмови Голови Комісії; рішення компетентного органу, що має безпосереднє відношення до певного проекту, є остаточним.
Частина сьома
Загальні положення
Стаття (21):
Капітал проектів, що виконуються відповідно до положень цього Закону, складається із:
По-перше: грошових сум, які надійшли до Іраку шляхом банківських переказів або через фінансові компанії, або іншим законним шляхом з метою інвестування відповідно до положень цього Закону;
По-друге: матеріальних активів та нематеріальних активів, ввезених до Іраку або придбаних на місцевих ринках за грошові суми, які надійшли до Іраку, що являють собою:
а) фінансові активи, які стосуються проекту;
б) машини, механізми, устаткування, споруди, будівельні об’єкти, транспортні засоби, меблі, офісне обладнання та інше майно, необхідне для заснування проекту;
в) нематеріальні активи, які включають права на винаходи, зареєстровані товарні знаки, володіння певними інженерно-технічними, адміністративними, маркетинговими та іншими знаннями.
По-третє: прибутки, збори та заощадження, отриманні від інвестиційної діяльності в Іраку в рамках певного проекту завдяки зростанню капіталу цього проекту або інвестуванню в інший проект.
Стаття (22):
Іноземні інвестори користуються додатковими привілеями, визначеними двосторонніми угодами між Іраком та відповідною іноземною країною та міжнародними багатосторонніми угодами, до яких приєднався Ірак.
Стаття (23):
У випадку передачі права власності на проект протягом терміну чинності наданих проекту пільг, даний проект продовжує користуватись усіма пільгами, привілеями та гарантіями, за умови, що новий інвестор продовжує роботу над проектом у тому ж напрямку та з тієї ж спеціальності або ж з іншої спеціальності після отримання відповідного погодження Комісії; за новим інвестором зберігаються права та обов’язки попередника відповідно до положень цього Закону.
Стаття (24):
По-перше: за згодою Комісії інвестор має право продати майно, на яке розповсюджуються пільги, або поступитися ним на користь іншого інвестора для використання в проектах, які попадають під дію цього Закону;
По-друге: після повідомлення Комісії інвестор має право продати майно, на яке розповсюджуються пільги, будь-якій особі чи проекту, які не попадають під дію цього Закону, після виплати податків та мита, які належить сплатити;
По-третє: за згодою Комісії інвестор має право вивезти майно, на яке розповсюджуються пільги.
Стаття (25):
У випадку злиття двох або більше компаній, проектів організацій тощо, нова компанія або нове утворення зобов’язуються здійснювати окремий бухгалтерський облік для кожної з компаній-членів та вести реєстрацію пільг та привілеїв, якими користується кожна з компаній-членів протягом періоду дії цих пільг відповідно до положень цього Закону.
Стаття (26):
Будь-який проект, здійснення якого було погоджено відповідно до попередньо прийнятих законів, продовжує користуватись передбаченими пільгами, протягом періоду, визначеного цими законами.
Стаття (27):
Будь-які спори, що виникають між сторонами, на які поширюється дія цього Закону, вирішуються згідно з чинним іракським законодавством, якщо про інше не було домовлено раніше, за винятком випадків, що є виключно компетенцією іракського законодавства або спеціалізацією іракського судочинства;
- Спори, які стосуються трудових договорів, попадають під дію виключно іракського законодавства та являються спеціалізацією іракського судочинства, за винятком випадків, що стосуються іноземних працівників, якщо інше не було передбачено трудовою угодою;
- Якщо сторони, між якими виник спір, є іноземцями, то за винятком випадків, що не стосуються скоєння злочину, сторонам дозволяється застосовувати для вирішення спору законодавство за домовленістю та звертатися до судових інстанцій за їхнім вибором.
- Якщо спір, що виник між партнерами чи співвласниками проекту, на яких поширюється дія цього закону, призвів до зупинки виконання робіт на період, що перевищує три місяці, Комісія має право позбавити співвласників проекту ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності та прохати врегулювати конфлікт протягом терміну, який не перевищує три місяці; якщо по закінченні зазначеного терміну конфлікт не було врегульовано, Комісія має вжити необхідних юридичних заходів з метою ліквідації проекту, попередивши про це власника проекту чи одного з партнерів; при цьому кошти проекту передаються на зберігання до банку після вирахування з них належних стягнень державі та іншим органам та особам згідно з відповідним судовим рішенням.
- Якщо на сторони, між якими виник спір, поширюється дія цього Закону, їм дозволяється самостійно узгодити механізм врегулювання конфлікту та звертатися до суду відповідно до іракського законодавства або до будь-якої іншої міжнародно визнаної інстанції.
- Спори, що виникають між Комісією та будь-яким державним чи іншим органом або особою, на яких поширюється дія цього Закону, за винятком спорів, пов’язаних із порушенням положень цього Закону, є компетенцією іракського судочинства, у випадку якщо спір стосується цивільних питань; у випадку, якщо спір стосується торговельних питань, сторонам конфлікту дозволяється звертатися до судового органу, визначеного у договорі, що регулює відносини між цими сторонами.
Стаття (28):
У випадку, якщо інвестор порушує будь-яке положення цього Закону, Комісія письмово звертається до інвестора з проханням припинити неправомірні дії протягом визначеного терміну. Якщо по завершенні цього терміну інвестор продовжує чинити неправомірні дії, Комісія прохає інвестора або особу, яка його представляє, пояснити свою позицію та надає повторну відстрочку для врегулювання питання. У випадку повторення правопорушення або продовження вчинення неправомірних дій, Комісія позбавляє інвестора виданої йому ліцензії на здійснення інвестиційної діяльності та припиняє роботу проекту, при чому держава зберігає за собою право позбавити інвестора наданих йому пільг та привілеїв, починаючи від дати скоєння ним правопорушення, а за стороною, постраждалою від неправомірних дій, зберігається право вимагати компенсацій за збитки, спричинені цими діями, а також інших компенсацій та стягнень, визначених чинним законодавством.
Стаття (29):
Цей Закон передбачає здійснення інвестиційної діяльності у всіх сферах, за винятком:
По-перше: інвестиційна діяльність у сфері добування та виробництва нафти та газу;
По-друге: інвестиційна діяльність, що охоплює банківську сферу та страхові компанії.
Стаття (30):
Кабінету Міністрів:
По-перше: прийняти відповідні розпорядження з метою полегшення практичного застосування положень цього Закону;
По-друге: розробити внутрішній статут Комісії, що визначає її організаційну структуру, підрозділи, основні цілі, завдання та шляхи їх виконання, повноваження Комісії, фінансові та кадрові питання та будь-які інші питання, пов’язані з діяльністю Комісії.
Стаття (31):
Комісія повинна прийняти відповідні вказівки та інструкції з метою полегшення виконання розпоряджень Кабінету Міністрів відповідно до положень цього Закону.
Стаття (32):
Дія цього закону поширюється на діючі проекти, засновані на змішаній та приватній формах власності, на прохання керівництва цих проектів та за згоди Комісії, без зворотної сили.
Стаття (33):
Забороняється застосовувати будь-які положення чи принципи, що суперечать цьому Закону.
Стаття (34):
Анулюється указ Тимчасової коаліційної адміністрації (розпущеної) № 39, прийнятий 2003 року.
Стаття (35):
Анулюється Закон Ради керівництва революції (розпущеної) про заохочення арабської інвестиційної діяльності № 62, прийнятий 2002 року.
Стаття (36):
Цей Закон набуває чинності починаючи від дати публікації в офіційній газеті.
Спонукальні причини
З метою прискорення процесу економічного та соціального розвитку, залучення до нього технічного й наукового потенціалу та людських ресурсів, створення робочих місць для іракського населення, заохочення інвестиційної діяльності та підтримки становлення, розвитку та розширення інвестиційних проектів у різноманітних галузях економічного життя Іраку та надання цим проектам пільг та привілеїв – було прийнято цей Закон.