Бальнео-, гідротерапія та використання мінеральних вод о. М. Нікіпелова, І. С. Лемко, Н. В. Драгомирецька
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації зі здійснення державного нагляду за охороною надр при розробці, 170.52kb.
- Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка, 531.56kb.
- Аналіз роботи відділу обліку використання вод в басейні Дніпра та транскордонних вод, 12.09kb.
- Коротка загальна І медична характеристика к. Д. Бабов, В. О. Поберська, Л.І. Фісенко,, 216.45kb.
- Методы очистки сточных вод, 28.89kb.
- Н. И. Николаев глава IV изучение работы подземных вод, 826.36kb.
- 3. Качество подземных вод, 62.96kb.
- Классификация сточных вод, 157kb.
- Стан поверхневих та підземних вод у басейні Дніпра протягом 2009 року Якісний стан, 599.58kb.
- Правила приймання 16 12 Гарантії виробника 18 Додаток а код дкпп 19 Додаток б бібліографія, 395.72kb.
Перспективи бальнеолікування і бальнеопрофілактики на базі курортів Закарпаття
1. Комплексування сучасних лікувально-профілактичних технологій з можливістю активного відпочинку, ефективного використання туристичної складової - елементів розваг і відпочинку. Цей напрямок вважається найбільш перспективним і фактично означає зближення санаторно-курортного лікування і лікувально-оздоровчого туризму.
2. Розробка диференційованих програм бальнеолікування і бальнеопрофілактики, різних за лікувальним та рекреаційним профілем, тривалістю, основним лікувальним фактором (факторами), можливістю поєднання з різними методами апаратної фізіотерапії, традиційної та нетрадиційної медицини, орієнтованих на різні вікові, соціальні групи рекреантів.
3. Створення та наукове обґрунтування нетривалих (7-14 днів) програм бальнеопрофілактики та бальнеолікування для різних патологічних станів, із досягненням достатньо високого реабілітаційного ефекту.
4. Широке застосування методів бальнеологічного лікування в мережі санаторно-курортних закладів, лікувальних закладів практичної охорони здоров’я, установ рекреаційно-оздоровчого типу.
5. Розробка та впровадження оптимальних діагностичних пакетів, необхідних як для вибору тактики лікування, так і в якості критеріїв оцінки функціональних резервів організму та стану адаптаційних процесів, а також їх змін під впливом лікування з метою забезпечення доказової бази успішності відновлювального лікування.
6. Посилення медичної складової в закладах рекреаційно-оздоровчого профілю.
7. Зважаючи на різноманітність бальнеологічних ресурсів Закарпаття, є реальна можливість поєднання різних методів та мінеральних вод в технологіях лікування та оздоровлення в різних районах Закарпаття. Водночас кожний район має свою специфіку, яка і визначає потенційні напрямки та перспективи застосування бальнеологічних ресурсів.
Основні бальнеоресурси Берегівської курортно-рекреаційної зони (КРЗ):
6 родовищ МВ, всього 52 штучні водопрояви (свердловини).
Особливості складу основних груп МВ:
Азотно-вуглекислі, азотно-метанові, вуглекислі кремнієві хлоридні натрієві різної мінералізації – від слабкомінералізованих до розсолів.
Із 6 родовищ освоєно - 4.
Основні бальнеоресурси Великоберезнянсько-Перечинської КРЗ:
7 родовищ МВ (66 водопроявів – 28 свердловин, 38 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
- вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні натрієві (та натрієво-кальцієві), у тому числі з вмістом мікро- та макроелементів (бору, брому, заліза, кремнію), від маломінералізованих до розсолів;
- слабкосульфідні слабко- та маломінералізовані хлоридно-гідрокарбонатні кальцієво-натрієві, у тому числі, з вмістом миш’яку.
Із 7 родовищ МВ освоєно 4.
Основні бальнеоресурси Міжгірсько-Воловецької КРЗ:
9 родовищ МВ (121 водопрояв – 27 свердловин, 94 джерела).
Особливості складу основних груп МВ:
- вуглекислі маломінералізовані гідрокарбонатні магнієво-натрієво-кальцієві;
- вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні середньомінералізовані натрієво-кальцієві з високим вмістом кальцію, наявністю заліза та сірководню.
Із 9 родовищ МВ освоєно 5.
Основні бальнеоресурси Іршавської КРЗ:
Іршавське родовище термальних МВ (27 водопроявів - 17 свердловин, 10 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
термальні метанові йодо-бромні гідрокарбонатно-хлоридні натрієві МВ.
Практично не освоєні.
Основні бальнеологічні ресурси Мукачівської КРЗ:
7 основних родовищ (31 водопрояв - 23 свердловин та 8 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
- термальні хлоридні натрієві, йодо-бромні та борні розсоли;
- сульфідні води;
- азотні кремнієві терми.
Із 7 родовищ освоєно - 5.
Основні бальнеологічні ресурси Рахівської КРЗ:
9 основних родовищ (142 водопрояви - 38 свердловин та 104 джерела).
Особливості складу основних груп МВ:
- вуглекислі середньо- та маломінералізовані хлоридно-гідрокарбонатні натрієві (кальцієво-натрієві), у т.ч. з високим вмістом миш’яку, заліза, бору;
- вуглекислі маломінералізовані гідрокарбонатні кальцієві, магнієві МВ, у тому числі залізисті;
- слабосульфідні води.
Із 9 родовищ освоєно 3.
Основні бальнеоресурси Свалявської КРЗ:
10 родовищ (94 водопрояви - 77 свердловин та 17 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
переважно вуглекислі гідрокарбонатні натрієві різного складу та мінералізації (від 5 до 25 г/дм3), у тому числі з вмістом бору та фтору
Із 10 родовищ МВ освоєно 9.
Основні бальнеоресурси Тячівської КРЗ:
9 родовищ МВ (67 водопроявів - 21 свердловина та 46 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
вуглекислі сильнозалізисті (у т.ч. міцно залізисті - 73 мг/дм3) маломінералізовані гідрокарбонатні натрієві (натрієво-кальцієві);
азотно-метанові слабкосульфідні;
хлоридні натрієві розсоли Солотвинської западини та Солотвинські соляні озера
Із 9 родовищ освоєно 3.
Основні бальнеоресурси Ужгородської КРЗ:
6 родовищ МВ (38 водопроявів – 29 свердловин та 9 джерел).
Особливості складу основних груп МВ:
низька мінералізація переважної більшості вод;
високий та дуже високий вміст метакремнієвої кислоти;
наявність біологічно значимого вмісту заліза, кальцію, інших мікро- та макроелементів;
високомінералізовані термальні МВ.
Із 6 родовищ освоєно 3.
Основні бальнеоресурси Хустсько-Виноградівської КРЗ:
4 родовища МВ (91 водопрояв – 49 свердловин, 42 джерела).
Особливості складу основних груп МВ:
- вуглекислі кремнієві маломінералізовані гідрокарбонатні натрієві, у т.ч. з підвищеним вмістом сульфатів;
- вуглекислі середньомінералізовані хлоридно-гідрокарбонатні натрієві;
- вуглекислі, у т.ч. кремнієві, борні та йодо-бромні хлоридні натрієві термальні розсоли;
- азотні кремнієві терми.
Частково освоєні всі родовища МВ.
Проведений аналіз свідчить про те, що продовжує залишатись великий невикористаний потенціал усіх типів МВ країни. Тому використання гідромінеральної бази України в оздоровленні і лікуванні є одним із основних напрямків рекреаційної діяльності. Ресурси МВ кожного регіону України мають свою специфіку і можуть зумовлювати індивідуальний бальнеологічний профіль кожної курортно-рекреаційної зони.
ВНУТРІШНІЙ ПРИЙОМ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД
Основними у дії питних мінеральних вод є комплексні лікувальні ефекти, що з’являються в результаті регулюючої дії лікувальних мінеральних вод на органи шлунково-кишечного тракту, сечовиділення, на обмінні процеси; в результаті подразнення антрального відділу шлунку проявляються нейрогуморальні ефекти гастрину (І фаза), при впливі мінеральної води на слизові 12-перстної кишки – секретина, холецистокиніну, панкреозиміну, мотилину (ІІ фаза); друга група ефектів пов’язана з реакціями взаємодії фізико-хімічного складу мінеральної води та вмісту шлунку.
Параметри процедури:
а) мінералізація – мала (2-5 г)л), середня (5-10 г)л), висока (10-15 г)л); мінеральні води високої мінералізації розводять прісною водою до необхідної концентрації;
б) температура – для досягнення спазмолітичного ефекту мінеральні води підігрівають до 40-45оС, з метою тонізації нейро-рецепторного апарату шлунку або збереження летючих речовин використовують в охолодженому вигляді (18-20оС), в інших випадках температура мінеральної води складає 25-30оС;
в) об’єм однократної порції – від 150 до 200 мл; для посилення ефекту мінеральної води однократний прийом доводять до 300-400 мл, для пом’якшення її дії призначають дрібно по 50-100 мл (що дрібно? потрібно узгодити!) одноразово або декілька разів з часовим (годинним?) інтервалом;
г) темп прийому – для посилення стравохідної, шлункової дії мінеральні води приймають повільно малими ковтками; в інших випадках темп прийому вільний;
д) наявність вуглекислого газу – для посилення стимулюючих ефектів води на нейро-гуморальний апарат органів травлення використовують мінеральні води з вуглекислотою або їх додатково газують; для послаблення дії мінеральні води попередньо дегазують;
е) співвідношення часу прийому води з прийомом їжі – для досягнення стимулюючого ефекту на нейро-секреторний апарат шлунку воду приймають за 30-40 хв. до їжі, для зменшення активності залоз шлунку – за 1-1,5 год. до їжі; при відсутності гальмівного дуоденального рефлексу (виразкова хвороба 12-персної кишки), наявності диспепсичного синдрому між прийомами їжі (рефлюкс-езофагіт) – після їжі через 1-1,5 год.; для впливу на органи гетобіліарної системи, підшлункову залозу, кишечник – за 1 год. до їжі; у випадках виникнення больового або диспепсичного синдромів після їжі, вночі прийом мінеральної води призначають додатково в період травлення; при необхідності впливу на обмінні процеси, на органи сечовиділення води приймаються за 1 год. до їжі;
ж) періодичність прийомів – звичайно 3 рази на день; в необхідних випадках призначають додаткові прийоми в період травлення, на ніч; курс лікування складає 3-4 тижня;
з) особливості використання – підставою для вибору типу питної мінеральної води слугує переважний вміст певних аніонів (гідрокарбонатних, сульфатних або хлоридних), значимий вміст мікроелементів (заліза, кремнію, бору та інш.) або органічних речовин (нефтенові вуглеводи, гумінові або карбонові кислоти та інш.), що дозволяють отримати цілеспрямовані ефекти.
Промивання шлунку мінеральними водами проводять за допомогою товстого шлункового зонду в положенні хворого сидячи. Механізм дії: мінеральна вода, введена до шлунку, впливає на механорецептори, терморецептори, хеморецептори, викликає відповідні рефлекторні реакції. Деяка кількість мінеральної води всмоктується, впливаючи на весь організм. Особливості дії: вимивання вмісту шлунку, стимуляція рухової активності шлунку, усунення “синдрому ацидизму”, покращання репаративних процесів слизової оболонки шлунку.
Показання: харчове отруєння, запальні процеси в шлунку, уповільнення евакуації з шлунку – атонія, пілоростеноз, печія.
Протипоказання: виразкова хвороба зі схильністю до кровотеч, пенетрація виразки, порушення прохідності стравоходу, цирози печінки, гіпертензії.
Дуодинальне введення мінеральних вод. При цьому методі мінеральна вода, обминаючи шлунок, потрапляє безпосередньо до 12-персної кишки. Механізм дії: у відповідь на введення до 12-персної кишки мінеральної води посилюється процес виділення дуоденального вмісту з підвищеним вмістом панкреатичних ферментів, відбувається спорожнення жовчного міхура, нормалізується моторна функція 12-персної кишки, тонкого та товстого кишечника, зменшуються в них запальні процеси. Особливості дії: вимивання вмісту 12-персної кишки, стимуляція рухової активності 12-персної кишки, ліквідація дуоденостаза, рефлекторна стимуляція органів травлення, що мають нейро-гуморальні зв’язки з 12-персною кишкою (ефекти секретину, холецистокініну, панкреозіміну, мотіліну).
Показання: хронічні холецистити та холангіти, дискінезії жовчних шляхів, хронічні гепатити, що протікають з патологією жовчних шляхів, хронічні дуоденіти, хронічні диспепсії.
Протипоказання: загострення хронічних гепатитів, холециститів, захворювання серцево-судинної системи з явищами недостатності кровообігу.
Промивання кишечника мінеральними водами. Мінеральну вводять безпосередньо до товстого кишечнику ректально. Механізм дії: тепла мінеральна вода змиває та розчинює слиз зі стінок кишечнику, впливає протизапально, зменшує спастичні явища. Частина введеної мінеральної води всмоктується та діє на весь організм. Особливості дії: вимивання вмісту товстої кишки, мікробної флори, ендотоксинів; усунення колостазу; рефлекторна стимуляція органів травлення, що мають нейро-гуморальні зв”зки з товстою кишкою.
Показання: хронічні коліти, запори, хронічні холецистити.
Протипоказання: спаєчна хвороба, поліпоз товстої кишки, тріщини заднього проходу, геморой.
ВОДОЛІКУВАННЯ
Загальні вологі укутування - метод, при якому роздягнутого хворого укладають на кушетку, покриту шерстяною ковдрою та бавовняним простирадлом, змоченим водою температурою 30-25оС, добре віджатим. Хворого обгортають простирадлом, а потім ковдрою і залишають на 40-60 хв. Механізм дії: на першій фазі впливу (10-15 хв.) збуджуюча та жарознижуюча дія; на другій фазі (30-40 хв.) заспокійлива дія; на третій фазі реакції (40-60 хв.) виражена теплова та потогінна дія. Особливості дії: фазний характер дії в залежності від тривалості процедури (жарознижуюча, седативна, потогінна, збудлива дія).
Показання: хворі, у яких лихоманка, при астенізації організму, в період реконвалесценції, при гіперстенічній формі неврастенії, початкові прояви гіпертензії, безсоння, ожиріння, подагра, токсичні отруєння.
Протипоказання: доброякісні та злоякісні новоутворення, схильність до кровотеч, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, тиреотоксикоз.
Вологі обтирання - загальне обтирання проводить сам хворий, розтираючи в певній послідовності окремі ділянки тіла, або медична сестра. Механізм дії: процедура впливає на хворого освіжаючи або тонізуючи. Особливості дії: тонізуюча, з агартовуюча, підвищує специфічну резистентність організму.
Показання: перевтома, неврастенія, астенічні стани, загартування організму, знижений обмін речовин, міжприступний період ревматизму.
Протипоказання: загальні до водолікувальних процедур.
Обливання. Розрізняють загальне та місцеве обливання. Механізм дії: вплив води на роздягнутого хворого або окремі частини тіла діє збуджуюче та тонізуюче. Особливості дії: збуджуюча, тонізуюча, загартовуюча, підвищує неспецифічну резистентність організму.
Показання: обливання верхніх та нижніх кінцівок при підвищеній пітливості, вазомоторних порушеннях, розширенні вен, приступах бронхіальної астми, спини – при неврастенічних станах. загальне обливання з метою загартування.
Протипоказання: загальне до водолікувальних процедур.
Лікувальні душі - водолікувальні процедури, при яких на тіло впливають водою у вигляді струменю певної температури та тиску. Механізм дії: механічне подразнення рецепторного апарату покривів шкіри. Особливості дії: переважно рефлекторні механізми за рахунок механічного, температурного та психоемоційного факторів; ефекти в залежності від методики та виду душів. Види душів - дощовий душ, голчатий, циркулярний, віяльний, душ Шарко (струменевий), шотландський,
Показання: функціональні порушення нервової системи – гіпостенічна форма неврастенії, астенічні депресивні стани, гіпотонічна хвороба, ожиріння, геморой, невралгія, міозит, травматичні ураження суглобів, контрактури.
Протипоказання: загальні до водолікувальних процедур.
Лікувальні бані. У механізму дії бань мають місто гіпертермічні впливи з наступним охолодженням організму стимулюють діяльність терморегуляторних механізмів, сприяють зниженню маси тіла, рівня артеріального тиску, спостерігається коронаророзширююча дія, розслаблення дихальної мускулатури, підвищення життєвої ємності легенів і покращання альвеолярного газообміну.
Сауна (сухоповітряна фінська баня) - лікувально-профілактична процедура, що характеризується впливом високої температури повітря та низькою відносною вологістю. Особливості дії: терморегуляторна, адаптогенна, протизапальна, бронхолітична, судинна, стимуляція обмінних процесів, антистресова, седативна.
Парова російська баня - спеціально оснащені приміщення для проведення гігієнічних, профілактичних та лікувальних заходів. Особливості дії: покращується дихання шкіри, терморегуляція, легенева вентиляція, центральний і периферійний кровообіг, обмін речовин.
Турецька сухоповітряна баня (хамам). Особливості дії: терморегуляторна, адаптогенна, протизапальна, бронхолітична, судинна, стимуляція процесів обміну, відмічається наявність двох термокамер.
Водяна японська баня (офуро). Особливості дії: терморегуляторна, адаптогенна, протизапальна, бронхолітична, судинна, стимуляція процесів обміну.
Показання: неспецифічні захворювання верхніх дихальних шляхів, неактивна форма хронічного ревматичного захворювання, порушення периферійного кровообігу, гіпертензія, ожиріння, гепатити, ексудативний діатез, захворювання опорно-рухового апарату.
Протипоказання: злоякісні новоутворення; епілепсія; гостра фаза запальних процесів; всі ступені декомпенсованої серцевої недостатності, захворювання серця зі стенокардією покою; ендокардити; артеріальна гіпертензія з ураженням нирок.
Параметри різних видів бань
| Вид бані | Температура повітря | Вологість | Методика |
| Сухоповітряна фінська баня | до 90-100оС | 10-15% | перед заходом у сауну необхідно помитися з милом під душем і витерти тіло насухо. Процедура полягає в циклічному перебуванні в термокамері – 5-10 хв., з наступним короткочасним охолодженням тіла (душ при температурі 33-28ОС, басейн при температурі 33-30оС) протягом 3-5 хв. з наступним відпочинком 15-20 хв. Всього проводиться 1-3 таких циклів. В період відпочинку рекомендується прийом рідини – мінеральної води (типу Лужанської, Поляна Купіль) або чаю. Після сауни неможна митися милом, тривало перебувати на повітрі, відпочинок складає 40-60 хв. Періодичність – 2-3 рази на тиждень, на курс 8-12 сеансів. |
| Парова російська баня | до 60-70оС | 90-100% | рекомендується 2-3 заходи в парильню, тривалість заходу 5-10 хв.; у перервах – охолодження під душем (температура 33-28оС) та відпочинок 10-15 хв. При нормальній адаптації пацієнтів можливо застосування гідрокінезотерапії. |
| Турецька сухоповітряна баня | до 70 та 90оС | 10-15%; | цикл процедур включає послідовне перебування в термокамері 70оС, а потім 90оС, або їх черговість. Цикли аналогічні вище переліченим |
| Водяна японська баня | 40 або 50оС | - | у великі чани з гарячою водою поміщають 1-3 чоловіки, експозиція 5-15 хв., потім охолодження повітряне 10-15 хв., 2-3 сеанси. Процедура проводиться 2 рази на тиждень, на курс – 10-12 процедур |
ВАННИ
Загальні ванни за Валинським - процедура, при якій хворого розміщують у ванну при температурі води 36-37оС, потім поступово додають гарячу воду до температури 40-42оС. Механізм дії: процедура є сильнодіючим термічним подразником, у зв’язку з чим викликає виражені фізіологічні зрушення в організмі. Особливості дії: протизапальна в підгострій фазі та хронічній фазі запалення, при торпідному перебігу; стимулююча обмінні процеси, потогінна.
Показання: захворювання нервової системи, хронічні ревматичні захворювання, хвороба Бехтерєва, ожиріння, захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма, хронічні захворювання жіночих статевих органів, хронічні простатити, сечокислий діатез.
Протипоказання: серцево-судинні захворювання, хвороби нирок, різке виснаження нервової системи.
Ванни за Гауффе - місцеві водяні ванни з температурою, що поступово підвищується. Механізм дії: при повільному підвищенні температури води у ванні розширюються малі периферичні судини та судини, що глибоко лежать, покращуються мікроциркулярні процеси. Процедура викликає великий перерозподіл крові в організмі, сприятливо впливає на серцеву діяльність та мозковий кровообіг. Особливості дії: спазмолітична, покращуюча мікроциркуляцію, стимулююча обмінні процеси, потогінна.
Показання: гіпертонічна хвороба, захворювання серцевого м’язу на почві атеросклерозу, функціональні розлади серцево-судинної системи, сечокислий діатез, розлад мозкового кровообігу, безсоння.
Протипоказання: загальні до водолікування.
Загальні контрастні ванни. Для проведення загальних контрастних ванн використовують два суміжних невеликих розмірів басейни з різною температурою води. Механізм дії: контрастні ванни за щадливою методикою з перепадом температури води в 5оС діють на кровообіг аналогічно прісним теплим ваннам. При перепаді 10оС ванни сприяють зменшенню периферичного опору за рахунок зниження тонусу судин еластичного типу, що обумовлює компенсаторне збільшення систолічного та хвилинного об’єму. Особливості дії: досягнення тонізуюче-загартовуючих ефектів, стимуляція процесів обміну.
Показання: функціональні порушення нервової та серцево-судинної систем, гіпотонічна хвороба, міокардіодистонія з недостатністю кровообігу не вище І ст., симпатико-адреналові кризи дієнцефального характеру з невротичними реакціями, ожиріння І-ІІІ ступеню з супутньою артеріальною гіпертензією І-ІІ стадії, після фізичних і розумових перевантажень, для тренування та загартовування організму.
Протипоказання: загальні для водолікування; ожиріння ІУ ступеня; хронічні аднексити, простатити в підгострій фазі; захворювання опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи в період загострення.
Місцеві контрастні ванни. Для проведення ванн використовують одну-дві невеликі ванночки. Першу наповнюють гарячою водою, другу – холодною. Механізм дії: місцевий та рефлекторний. Особливості дії: загартуюча, трофічна, судинна, седативна.
Показання: варикозне розширення вен, виразка гомілки, захворювання шкіри, зябкість і пітливість кінцівок, безсоння.
Протипоказання: загальні для водолікування; хвороби нирок.
Підводний душ-масаж - процедура, при якій хворого масажують струменем води від спеціального апарату, що спрямовується на тіло хворого під водою. Механізм дії: температурне та механічне подразнення викликає гіпертемію шкіри, що обумовлюється значним перерозподілом крові; покращується крово- та лімфообіг, мікроциркуляторні процеси, живлення тканин; стимулюються обмін речовин в тканинах та прискорюється розсмоктування запальних джерел. Особливості дії: спазмолітична, міорелаксуюча, стимулююча обмінні процеси, покращуюча крово- та лімфообіг, розсмоктуюча.
Показання: захворювання після оперативного втручання та травм опорно-рухового апарату (хребет, суглоби, м’язи, сухожилля), порушення та захворювання периферійної нервової системи, остаточна явища поліомієліту, в`ялогранулюючі рани, варикозні виразки (при відсутності тромбофлебіту), патологічний клімакс (в стадії компенсації периферійного кровообігу), порушення жирового обміну, остеохондроз хребта.
Протипоказання: Загальні до водолікування; ішемічна хвороба серця всіх функціональних класів, які проявляються стенокардією, порушеннями ритму, недостатністю кровообігу; гіпертонічна хвороба ІІ і ІІІ стадії.
Прісні ванни - процедура, при якій хворого розміщують у ванні з водопровідною водою. Механізм дії: температурний та гідростатичний чинник викликає загальний неспецифічний вплив на організм. Особливості дії: досягнення різних ефектів у залежності від температури води – спазмолітичний чи тонізуючий вплив на судинну мережу, седативний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему, стимуляція процесів обміну.
Показання: 10-15 хв. – тонізуючий ефект на серцево-судинну систему, ЦНС; 15-25 хв. – заспокоюючий – всі стани, які супроводжуються збудженням,
Протипоказання: загальні до водолікувальних процедур.