Geum.ru

Удк 338. 124. 4: 339. 163

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
УДК 338.124.4: 339.163.4

Коноваленко В.А., студентка

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка


ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТІВ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


Дослідженню природи, проявів фінансової глобалізації була присвячена особлива увага з боку відомих західних вчених-економістів, проте як у зарубіжній, так і у вітчизняній економічній літературі немає одностайності щодо оцінки процесу глобалізації, яка одночасно виступає джерелом непередбаченості, нестійкості міжнародних ринків капіталу, так і запорукою міжкраїнової диверсифікації та підвищених темпів зростання.

Намагання розв’язати суперечність між вигодами від глобалізації і пов’язаною з нею відкритістю та алокаційною ефективністю та загрозами, що породжуються такою відкритістю і які втілюються у підвищенні залежності економічного зростання та національного добробуту від екзогенних факторів, простежуються у процесах регіоналізації [1, С.173]. Останні, по суті, відображають формування своєрідного фрагмента глобальної економіки, який вміщує більшою мірою її позитивні риси, ніж вона сама в цілому може їх втілити, та обмежує вплив її негативних проявів. Можна стверджувати, що внаслідок глобалізації такі підсистеми міжнародної економіки, як великі відносно закриті економіки, втрачають більшість своїх позитивних ознак, що прямо випливають з більш низької чутливості до змін глобальної кон’юнктури, вищого рівня диференціації виробництва і споживання та менш вираженої потреби реагувати на коливання валютних курсів. Тобто такі ознаки можна сформувати на рівні групи країн, які їх набувають у процесі регіональної інтеграції, перетворюючись на велику відносно закриту економіку на якісно новому рівні. Такий рівень повинен передбачати, що інтегрований економічний простір стає спроможним протистояти викликам глобалізації, забезпечуючи акомодацію шоків за рахунок внутрішньої трансформації своїх власних складових елементів.

Звідси можна зробити висновок про те, що фінансова глобалізація призводить до покращення макроекономічних показників тієї чи іншої країни за умови наявності так званих вихідних умов, які, водночас, можуть стати певним здобутком для урядів тих держав, що на момент включення у глобальний ринок не мали достатньо чітких стартових позицій.

Емпіричний досвід демонструє, що ступінь економічної доцільності фінансової інтеграції може відрізнятись в залежності від дії часового фактору, що пояснюється більш активним втручанням на неї так званих непрямих каналів впливу в порівнянні з традиційними чинниками, що визначають рівень підтримки джерел внутрішнього інвестування. Мова йде про те, що суто в теоретичному розрізі досить важко виявити потенційні ефекти фінансової інтеграції, враховуючи весь комплекс зростання-утворюючих чинників - інституційного забезпечення, розвитку фінансового сектору, якості макроекономічної політики.

Основна причина полягає в тому, що кожен з перелічених факторів сам по собі в тій чи іншій ситуації може відігравати провідну роль у отриманні фінансових вигод від розвитку інтеграційних процесів, а тому встановити загальновизнаний та єдино прийнятий рейтинг вихідних умов на шляху до фінансової глобалізації не вважається економічно обґрунтованим [2].

З одного боку, фінансова глобалізація сама по собі продукує додаткові переваги. З іншого боку, не викликає сумніву той факт, що потоки фінансового капіталу першочергово спрямовуються саме до тих країн, де розвиток фінансового сектору робить можливим більш активне та широке його використання за умови стабільного функціонування відповідних інституцій, що регулюють його діяльність. Втім, на нашу думку, саме розвиток фінансового сектора є ключовим чинником, що визначає ступінь вигод зростання і стабільності, пов'язаних з фінансовою глобалізацією. Це не тільки підвищує вигоди зростання, але також знижує через прямі та непрямі канали уразливість до криз. У зв’язку з цим відомий вчений Ф. Мишкін підкреслює, що лібералізація недостатньо керованого або некомпетентно керованого національного фінансового сектору була однією з основних причин криз, які можуть бути пов'язані з фінансовою інтеграцією [3]. Проведені ним дослідження наводять достатні емпіричні дані щодо взаємозалежності між розвитком фінансового сектору та зростаючими вигодами, пов'язаними з ПІІ.

Дослідники Л. Альфаро, А. Чанда, С. Калемлі-Озкан і С. Сайєк [4] проаналізували, з яких причин капітал не тече з багатих країн у бідні, як це передбачається неокласичними моделями. Вони прийшли до висновку, що якість інституцій є найбільш важливим фактором, що визначає потоки капіталу в країни, що розвиваються. Фінансова глобалізація може навіть призвести до руху потоків капіталу з бідних (і погано регульованих) країн в багаті.

Таким чином, на додаток до традиційних каналів, таких як ефективний розподіл капіталу, і можливостей розширення міжнародного поділу ризиків, вигоди зростання і стабільності внаслідок фінансової глобалізації також реалізуються через широкий набір "супутніх вигод" – розвиток фінансового ринку, якісніших інститутів та управління, а також макроекономічної дисципліни.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Козюк В.В. Монетарні проблеми функціонування глобальної фінансової архітектури: Монографія / В.В. Козюк. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2005. – 512 с.
  2. Резнікова Н.В. Фінансова глобалізація в контексті цивілізаційних зрушень. Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць / Н.В.Резнікова // Випуск 71. Частина ІІ (у двох частинах). К.:КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2008. – 186-193.
  3. Mishkin F. The Next Great Globalization: How Disadvantaged Nations Can Harness Their Financial Systems to Get Rich / F.Mishkin // [Electronic resource]. – Mode of access: ave-journals.com/eej/journal/v34/n1/full/9050015a.php
  4. Alfaro L., Chanda A. Kalemli-Ozcan S., Sayek S. FDI and Economic Growth: The Role of Local Financial Markets / L. Alfaro, A. Chanda, S. Kalemli-Ozcan, S. Sayek // [Electronic resource]. – Mode of access: www.econ.upm.edu.