Geum.ru

1. 1 Сутність, склад та значення активів страхових компаній

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 3 шляхи удосконалення стану активів страхової компанії в сучасних умовах
Подобный материал:

www.diplomukr.com.ua ®

Авторское выполнение научных работ любой сложности – грамотно и в срок

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ
1.1 Сутність, склад та значення активів страхових компаній………………….7
1.2 Державне регулювання при формуванні та використанні активів страхових компаній……………………………………………………………...24
1.3 Особливості управління активами страхових компаній в Україні……….35
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВІВ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ
2.1 Стан і тенденції формування активів страхових компаній в Україні……45
2.2 Аналіз ефективності використання активів страхових компаній в Україні……………………………………………………………………………54
2.3 Управління активами страхової компанії на прикладі АСК «Бусін»……70
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТАНУ АКТИВІВ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
3.1 Провідний досвід управління активами страхових компаній…………….85
3.2 Пропозиції щодо реформування системи управління активами АСК «Бусін»……………………………………………………………………………95
ВИСНОВОК…………………………………………………………………....112
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………119
ДОДАТКИ


Становлення й подальший розвиток ринково економіки зумовлює необхідність формування страхового ринку, який являє собою цілісну систему економічних відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу специфічного товару - страхового захисту, і в межах якого (страхового ринку) виникає попит і пропозиція, встановлюється ціна на даний товар. Зрозуміло, що на страховому ринку, як і на усякому ринку, взаємодіють продавець та покупець, між якими виникають взаємовідносини щодо купівлі-продажу товару за певною ціною. При цьому передбачається, що покупець, виходячи на страховий ринок, вільний у своєму виборі товару та продавця. У свою чергу, продавець має змогу самостійно формувати попит та впливати на ціну товару (страховий захист).
Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано, в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів. Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.
Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб’єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.
В сучасних умовах економіки України вдосконалення системи управляння страховою діяльністю набуло особливого значення. Розвиток страхового ринку – це комплексна проблема загальнодержавного значення, яка охоплює інтереси більшої частини населення України, страхових компаній, суб’єктів підприємницької діяльності, органів державної влади та іноземних партнерів України. В розвинених країнах страховий бізнес забезпечує дієвий механізм захисту соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку.
Платою за страхування є страхова премія (страховий платіж, страховий внесок), яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Саме надходження страхової премії приводить в дію механізм страхового захисту. Оскільки, моменти надходження страхових премій та виплати страхового відшкодування (або страхової суми) не збігаються, це дає можливість страховикам акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Сформовані страхові резерви є, з одного боку, гарантією виконання страховиком зобов’язань за договорами страхування, а з іншого – реальним джерелом інвестицій.
Згідно Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання ко¬штів на соціальні програми страховим методом. Сформовані таким чином ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно знаходитися в центрі уваги страховиків та повинна бути пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховувальною політикою.
Головною метою дипломної роботи є системне теоретичне і практичне дослідження окремих аспектів фінансової діяльності страховиків, а саме: визначення сутності та принципів управління страховими активами, напрямків використання страхових резервів, розробка пропозицій щодо удосконалення цих процесів.
Відповідно до мети було визначено перелік основних завдань :
розглянути особливості фінансової діяльності страховика та місця в ній управління страховими активами;
визначити підходи до управління страховими активами та їх правове регулювання;
дослідити структуру та методи формування страхових активів страхової компанії, ефективність їх використання, проаналізувати стан і тенденції формування активів страхових компаній в Україні;
дослідити ефективність використання активів страхових компаній в Україні;
проаналізувати механізм управління активами страхової компанії «Бусін»;
розробити конкретні пропозиції щодо покращення методології формування та розміщення активів страхової компанії.
Предметом дослідження є фінансові відносини щодо формування, розміщення та використання страхових активів.
Об’єктом дослідження є активи страховика, їх склад, методи формування та інвестування.
Інформаційною базою роботи є: статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Ліги страхових організацій України, періодичних видань, фактичні дані діяльності АСК «Бусін» та інші.
Методологічною основою роботи є теоретичні та практичні дослідження процесів формування й використання страхових активів вітчизняними та зарубіжними методологами, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України, інструкції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та інші нормативні документи.
Важливим елементом системи управління страховим підприємством є аналіз його фінансового стану та ефективності функціонування. Велика роль показників, що характеризують різні аспекти фінансового становища страхового підприємства пов’язана з тим, що вони не тільки характеризують результативність його діяльності, але й надають інформацію про ефективність тих чи інших методів, механізмів та інструментів управління.
В процесі дослідження використані методи структурного, логічного та порівняльного аналізу.
Дипломна робота включає в себе вступ, три розділи, висновки, перелік використаної літератури та додатки.


Згідно Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання ко¬штів на соціальні програми страховим методом. Сформовані таким чином ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно знаходитися в центрі уваги страховиків та повинна бути пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховувальною політикою.
На сьогодні в Україні визначення фінансової надійності страховика здійснюється виходячи з фактичних даних діяльності. Разом з тим, існує ряд показників та нормативів, за допомогою яких, при наявності певної кількості показників, можна в процесі страхової діяльності визначити фінансову надійність страховика. Ці показники та нормативи дозволяють робити висновки щодо фінансового стану страховика та приймати рішення про подальшу стратегію поведінки на страховому ринку.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно знаходитися в центрі уваги страховиків та повинна бути пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховувальною політикою.
На сьогодні в Україні визначення фінансової надійності страховика здійснюється виходячи з фактичних даних діяльності. Разом з тим, існує ряд показників та нормативів, за допомогою яких, при наявності певної кількості показників, можна в процесі страхової діяльності визначити фінансову надійність страховика. Ці показники та нормативи дозволяють робити висновки щодо фінансового стану страховика та приймати рішення про подальшу стратегію поведінки на страховому ринку.
АСК «Бусін», яке було об'єктом дослідження, є страховою компанією, яка характеризується динамічним розвитком, та займає провідні позиції на ринку страхових послуг в Україні. Спостерігається постійне зростання доходів компанії, збільшення страхових виплат та зменшення відшкодувань, що позитивно впливає на рівень балансового прибутку АСК «Бусін». Компанія є прибутковою, хоча в останні 2 роки спостерігається зменшення розміру чистого прибутку, що пов'язане із масштабними виплатами відшкодувань за страховою подією з Іл-76, що був застрахований у компанії.
Саме ця подія негативно вплинула на зміни у структурі фінансових ресурсів підприємства у бік зростання частки позичених коштів за рахунок збільшення інших поточних зобов'язань. Але, незважаючи на це, АСК «Бусін» є фінансово стійкою та характеризується високим рівнем ліквідності за усіма показниками
Як було з'ясовано під час дослідження світового досвіду фінансової діяльності страхових компаній, в основі формування страхових резервів лежить декілька підходів :
по-перше, перерозподіл коштів (а саме розподіл збитку між учасниками страхувальниками) носить замкнений характер. Ймовірність настання страхового випадку за ризиками прийнятими на страхування створює умови для відшкодування збитків шляхом розподілу збитків одних страхувальників між усіма страхувальниками. Це враховується при розрахунку тарифної ставки. Для організації замкненого розподілу збитків створюється грошовий фонд, який формується за рахунок фіксованих внесків учасників страхування. Оскільки кошти цього фонду використовуються лише серед учасників його створення, розмір страхової премії являє собою частку кожного з них в розподілі збитку. Тому чим ширше коло страхувальників, тим менший розмір страхової премії і тим доступнішим та ефективнішим стає страхування. Якщо в страхуванні бере участь більша кількість страхувальників та застрахована більша кількість об'єктів, то з'являється можливість за рахунок мінімальних внесків відшкодовувати максимальний збиток;
по-друге, розподіл збитку у часі, що пов'язаний з випадковим характером виникнення подій, яких певний час може і не бути, і точний час настання яких не відомий, породжує резервування у сприятливий час частини страхових премій для створення страхового резерву в якості джерела відшкодування збитків у несприятливі часи. При цьому, для ефективного територіального перерозподілу коштів, що резервуються протягом певного періоду часу, між учасниками страхування, необхідна достатньо велика територія та значна кількість об'єктів, що належить до страхування. Тільки при додержанні цієї умови можливий розподіл збитку від настання страхового випадку, що охоплює більші території;
по-третє, поверненість коштів страхових резервів, тобто виплата страхових сум (страхового відшкодування) у раніше визначеному розмірі і тому колу осіб, які беруть участь у формуванні страхових резерві (страхувальникам, на яких поширюється даний ризик).
Українським законодавством, передбачено формування технічних резервів по кожному виду страхування. Однак, це на наш погляд, не зовсім обґрунтовано. Визначення фінансового результату здійснюється по загальній сукупності, а не по кожному виду страхування, тобто "котловим" методом. У випадку недостатності коштів страхових резервів, виплати здійснюються за рахунок коштів технічних резервів з інших видів страхування, таким чином, відбувається перетік коштів технічних резервів. З іншого боку це можна пояснити тим, що страховик повинен достатньо точно знати обсяг своїх страхових зобов'язань. Формування резерву незароблених премій по кожному виду страхування дозволить страховику визначити збитковість кожного виду страхування, а виходячи з цього - регулювати наявність видів страхування у портфелі страховика. На наш погляд, цей підхід найбільш прийнятний для обліку та розрахунку технічних резервів, в тому числі для резерву незароблених премій.
Розглянувши порядок та методи формування резерву премій (резерву незароблених премій), перейдемо до аналізу другої складової частини страхових резервів - резервів збитків.
Формування резервів збитків українськими страховиками здійснюється при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату, що підтверджується відповідними заявами.
Величина резерву збитків на звітну дату є сумою зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, по яких не прийнято рішення про повну або часткову відмову у виплаті страхових сум.
Величина резерву збитків відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічний резерв.
Сума збільшення величини резервів збитків у звітному періоді належить до втрат страховика, сума зменшення - до доходів від страхової діяльності.
Вимоги до перестраховиків згідно з договорами перестрахування при настанні страхових випадків у звітному періоді формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як частка перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестраховиків у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) доход від страхової діяльності.
АСК «Бусін» не формує резерву збитків, пояснюючи це відсутністю розривів у відшкодуванні шкоди по страхових випадках.
На наш погляд, для визначення збитковості кожного виду страхування, а також визначення страхового тарифу, облік резерву збитків, що сталися, але не заявлені, варто вести по кожному виду страхування окремо. Наприклад, якщо резерв збитків, що сталися, але ще не відомі не приймається до розрахунку або невірно розрахований, то фінансові результати на звітну дату будуть завищені. Збитки, що сталися в наступні періоди являються не забезпеченими покриттям страхових резервів. Як правило, надходження повідомлень про збитки протягом тривалого часу по видам страхування відповідальності визначає їх високу збитковість, а інколи і невірний розрахунок страхового тарифу. Якщо розглянути страхування майна, то ситуація складається відмінна. Завищений резерв збитків, що сталися, але не відомі, по страхуванню майна призводить до негативного фінансового результату.
Не вірне визначення величини резерву збитків, що сталися але не заявлені по видах страхування може призвести до невірного вибору страхового портфеля, що в кінцевому підсумку може призвести до банкрутства страховика. Окрім того, страховику необхідно враховувати обсяг збитків, що сталися, але не відомі при визначенні страхового тарифу, оскільки ігнорування цього фактору може призвести до неадекватності отриманих страхових премій страховим зобов'язанням.
Виходячи із зарубіжної практики, резерв збитків, що сталися, але ще не відомі повинен лише певною мірою відповідати збиткам, що сталися. Немає необхідності доводити обсяг цього резерву до рівня, який був би достатнім для ліквідації збитків, що сталися, але не заявлені за найбільш збиткові роки, оскільки зарубіжні страховики формують і інші технічні резерви (резерв коливань збитковості). Завищений обсяг резерву збитків, що сталися, але не відомі може призвести до негативних фінансових результатів страховика. Тому обсягу цього резерву при рівномірному надходженні страхових премій достатньо бути адекватним протягом певного періоду. Варто відмітити, що обсяг цього резерву планується виходячи з величини збитків, що сталися, але не заявлені за ряд років і не може бути абсолютно точним, на відміну від резерву заявлених, але не врегульованих збитків. У Великобританії законодавством передбачене певне завищення резерву збитків, що сталися, але не врегульовані з метою забезпечення виконання страхових зобов'язань у несприятливі роки.
Аналіз результатів розрахунку величини резерву збитків, що сталися, але не заявлені показав, що найменша величина резерву отримана при розрахунку третім методом. Виходячи суто з математичних міркувань, цей метод є найбільш точним. Відповідно цей метод дозволяє найбільш точно розрахувати величину резерву збитків, що сталися, але не заявлені.
Перший метод визначення резерву збитків, що сталися, але не відомі може викривляти точність його величини. Якщо б, наприклад, в одному з періодів величина цього резерву була збільшена за рахунок ряду крупних збитків, коефіцієнти тенденції розвитку збитків були б досить високими. Це б призвело до формування надлишкової величини резерву. З іншого боку, не відомі значні збитки, можуть призвести до неадекватності сформованого резерву.
Одним з шляхів зведення до мінімуму цієї проблеми могло б стати введення середнього коефіцієнту тенденції розвитку збитків. Цей момент передбачений у другому методі визначення величини резерву збитків, що сталися, але не відомі.
Відомості щодо попередніх періодів можуть містити відхилення від дійсного стану в силу того, що крупні збитки не повторюються регулярно. В зв'язку з цим, може виникнути необхідність коригування даних. Якщо збиток носить виключних характер, його можна не враховувати, а якщо враховувати, то при повторенні збитків такого масштабу кожні п'ять років їх можна рівномірно розподіляти на весь цей період.
Крім того, необхідно враховувати склад страхового портфеля страховика, оскільки він може складатися з видів страхування крупних ризиків. Таке положення здатне посилити підтвердженість збитків, що сталися, але не відомі. Подібна ситуація може відобразитися на розмірах премій, але не обов'язково в сторону їх підвищення.
Практика зарубіжного страхування визнає, що резерви збитків, що сталися, але не відомі представляють відносно не велику частку від усієї сукупності резервів збитків страховика (приблизно 10-20%). Більша частина резервів збитків спрямована на ліквідацію заявлених збитків. Саме тому необхідно прагнути досягти достатності всієї сукупності резервів збитків.


1. Господарський кодекс України 2006 р.
2. Цивільний кодекс України 2006 р.
3. Закон України «Про страхування» // Урядовий кур'єр. — 2001 — 18 квітня.
4. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості)страховиків та перестраховиків-нерезидентів: Розпорядження Держфінпослуг від 03.12.2004 N2885
5. Ліцензійні умови провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Розпорядження Держфінпослуг від 23.12.2004 N 3178
6. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності: Затв. розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40
7. Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу: Розпорядження Держфінпослуг від 30.12.2004 N 3259
8. Методика формування резервів із страхування життя: Затв. розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 № 24.
9. Методика формування резервів із страхування життя: Затв. Розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 № 24.
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 "Баланс. Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 21.06.99 № 396/3689
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати". Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 № 87
12. Положення про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України: Наказ Держфінпослуг від 05.12.2003 № 155..
13. Порядок надання страховиками інформації про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами до Держфінпослуг: Розпорядження Держфінпослуг від 04.06.2004 N 914
14. Порядок складання звітних даних страховиків: Розпорядження Держфінпослуг від 03.02.2004 N 39.
15. Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя: Розпорядження Держфінпослуг від 17.12.2004 N3104
16. Про Єдиний державний реєстр страховиків (пере страховиків) України: Розпорядження Держфінпослуг від 05.12.2003 № 155
17. Про порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами: Затв. розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 124
18. Александров А. А. Страхование. - М.: ПРИОР, 2005. - 186 с.
19. Архипов А. П. О формировании и управлении коллективом страховой компании // Финансы. - 2004. - №11. - С. 34-39.
20. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Знання, 2005. - 374 с.
21. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - К.: Знання, 2004. -216с.
22. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. -'СПб.: Питер, 2001. -256с.
23. БіленчукД. П., Біленчук П. Д., Залетов О. М., Кліменко Н. I. Страхове право України: Підручник. - К.: Атіка, 2006. - 368 с.
24. Брагинский М. И. Договор страхования. - М.: Статут, 2000.
25. Бурроу К. Основы страховой статистики. - М.: Анкил, 2003. - 96 с.
26. Внукова Н. Н. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра, 2001. - 75 с.
27. Воблый К. Г. Основы экономии страхования. - М.: Анкил, 2002. - 228 с.
28. Галагуза Н. Ф. Страховые посредники. - М.: Юринформ, 2005. - 208с.
29. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч.посібник .- 2-ге вид., виправлене. - К.: Ковдор, 2003.- 252 с.
30. Гришин Г. В. Штурмовать далеко море ... надо с полисом в руках. - М.: РЮИД, 2000.
31. Дубровина Т. А., Сухов В. А., Шеремет А. Д. Аудиторская деятельность в страховании: Учеб. пособие. - М.: Инфра, 2004. - 384 с.
32. Дюжиков Е. Ф. Аудит деятельности страховых организаций.
33. Евстигнеев В. Д. Государственная поддержка и регулирование страхового дела // Финансы. - 2003. - № 7. - С. 38-41.
34. Ефимов С. Л. Организация управления страховой компанией: теория, практика, зарубежный опыт. - М.: Рос. юрид. издат. дом, 2002. - 147с.
35. Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення. Професійні дискусії педагогів і практиків Сходу і Заходу: Матеріали міжнародної конференції 17-18 жовтня 2003 року. - К.:КДЕУ, 2003. -136с.
36. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), ¬¬¬¬¬¬¬¬– К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.
37. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. - К., 2005.
38. Зернов А.А., Зубец А. Н., Третьякова Е. И. Экономическая эффективность страхования // Финансы. - 2004. - № 10. - С. 42-44.
39. Ингосстрах: Опыт практической деятельности. Сборник материалов по вопросам практики страхования / Под ред. В. П. Кругляка. - М.: Изд. дом Русанова, 2003. - 432 с.
40. Кашенко О. Л., Борисова В. А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2006. - 252 с.
41. Клоченко Л. Я., Юлдашев Р. Т. Руководство по организации страховой компании. - М.: Анкил, 2004.- 110с.
42. Крутик А.Б., Никитина Т. В. Организация страхового дела: Учебное пособие. - СПб.: Изд. дом "Бизнесс-пресса", 2006. - 304 с.
43. Лутак Н. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой // Финансовые услуги. - 2004. - № 1. - С. 20-24.
44. Орланюк-Малицкая Л. А. Платежеспособность страховых компаний. - М.: Анкил, 2001.-152с.
45. Осадець С. Проблеми впровадження в Україні європейських стандартів страхової діяльності // Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: теорія і практика. - Львів: Діло, 2003. - С. 188-190.
46. Осадець С. С. У третє тисячоліття - з чіткою програмою розвитку страхового ринку // Фінанси України. - 2000. - № 9 (спецвипуск). - С. 79-85.
47. Основы страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. - М.: БЕК, 2006. - 776 с.
48. Анкил, 2004. - 200 с.
49. Поддєрьогін А., Мурашко О. Визначення фінансового результату страховика від страхової діяльності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. -№11. -С. 10-12.
50. Практикум по страховому делу / Под ред. проф. В. И. Рябикина. - М.: Финстатинформ, 2005. - 72 с.
51. Пугай Г. О. Нагляд за страховою діяльністю // Фінанси України. - 2003. -№12. -С. 85-91.
52. Ротова Т. А., РуденкоЛ.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. -400с.
53. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. - К.: КНЕУ, 2000. - 124 с.
54. Страховой портфель: Кн. предпринимателя. Кн. страховщика. Кн. страхового менеджера / Ред. Ю. Б. Рубин, В. И. Солдаткин. - М o СОМИНТЭК, 2001. - 628 с.
55. Турбина К. Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. - М.: Анкил, 2000. - 320 с.
56. Фалин Г. И. Математический анализ рисков в страховании. - М.: Рос. юрид. издат. дом, 2001. - 130 с.
57. Фалин Г. И., Фалин А. И. Введение в актуарную математику. Математические модели в страховании. - М.: Изд-во МГУ, 2001. - 110с.
58. ФогельсонЮ. Б. Введение в страховое право. - М.: БЭК, 2006. - 264с.
59. Ходаківська В.П., Беляев В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ. 2002. -616 с.
60. Хэмптон Д. Д. Финансовое управление в страховых компаниях. Пер. с англ. - М.: Анкил, 2002. - 263 с.
61. Шахов В. В. Введение в страхование: Учеб. пособие. 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 288 с.
62. Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. - М.: Страховой полис: ЮНИТИ, 2004. - 311 с.
63. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.
64. Экономика страхования и перестрахования. - М.: Анкил, 2003. - 224с.
65. Юрченко Л. А. Финансовый менеджмент страховщика: Учеб. пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 199 с.
66. Янишен В. Система личного страхования в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2004. - № 10. - С. 24-30.
67. www.dfp.gov.ua/fileadmin/download/insur9m2006.pdf
68. www.forinshurans.com./download/ukr/2006.htm
www/vlasnasprava.info/ua/legislation_monitoring.php_m=publications&_t=rec&id