Страхування як один із напрямів страхової діяльності має давню історію [1-3], однак І на сьогодні залишається актуальним об’єктом для наукових досліджень [4-36]

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Накопичувальне страхування (синоніми: неризикове, страхування життя, життєве страхування, «Life» страхування, лайфове страхування) за змістом складається зі страхування життя та пенсійного страхування.

Страхування життя як «вид особистого страхування передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку…» [50, с. 6]. І саме на цій основі страхові організації пропонують загальне, накопичувальне та змішане страхування.

Договір про загальне страхування, як правило, укладається на один рік, страхові внески сплачуються одноразово і становлять невеликий відсоток від страхової суми. Страхові платежі не нагромаджуються, і страхувальник не повинен розглядати їх як інвестовані кошти, оскільки вони не повертаються йому після закінчення дії договору страхування. Такий договір призначений лише для забезпечення компенсації збитків внаслідок настання страхових подій: нещасного випадку, хвороби, смерті. При накопичувальному страхуванні відбувається накопичення коштів страхувальника, які протягом дії договору зберігаються і управляються страховою компанією. По закінченню терміну дії угоди внесені кошти повертаються застрахованій особі або її спадкоємцю з відповідними відсотками. Отже, внески за договорами страхування життя мають виражений інвестиційний характер.

Змішане страхування життя являє собою вид страхування, який об’єднує в одній угоді кілька самостійних договорів страхування, зокрема такі три випадки:

дожиття страхувальником до закінчення терміну страхування. У цьому разі страхувальник отримує повну страхову суму, на яку був укладений договір, незалежно від того, отримував він страхові виплати у зв'язку з настанням нещасних випадків протягом дії договору чи ні;
смерть застрахованого. По смерті страхувальника страхова сума в розмірі 100% виплачується правонаступнику, який визначений угодою страхування;
втрата здоров’я від нещасних випадків. Цей вид страхування передбачає, що застрахований з настанням страхової події отримує як компенсацію певний відсоток від страхової суми. Розмір компенсації залежить від ступеня втрати здоров'я. Отримання страхової суми або виплати за таким страховим договором не залежить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення [71, c. 35–45].

Страхування життя – єдиний вид страхування, виплати за яким можуть бути здійснені у вигляді регулярних, послідовних виплат, обумовлених угодою про страхування, сум (ануїтету). У цьому випадку обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя [50].

Пенсійне страхування передбачає, що клієнт вносить до страхової компанії одним або частковими платежами певну суму. Після досягнення людиною обумовленого в договорі страхування віку (наприклад, 60 років) страхова компанія здійснює послідовні виплати цій людині. За Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» такі періодичні виплати здійснюються до кінця життя застрахованої особи, що і є основою пенсійного страхування. Договір пенсійного страхування може бути укладений як фізичною, так і юридичною особою.

У фахових працях з проблем страхування зустрічається поняття «додаткової пенсії», що також часто буває зрозумілим для багатьох осіб (!). Це синонім недержавного пенсійного страхування, а сама назва зумовлена тим, що загалом пенсійне страхування передбачає створення застрахованою особою індивідуального страхового фонду з метою отримання послідовних пенсійних виплат по досягненню нею пенсійного віку. А якщо ці виплати починаються саме з моменту досягнення цією застрахованою особою пенсійного віку, то вони набувають значення додаткової пенсії, оскільки доповнюють систему державного пенсійного забезпечення.

Страхування життя здійснюється лише на основі добровільного волевиявлення людини. Договори укладаються на підставі повного розуміння страхувальником змісту такої операції і глибокої довіри до страховика і держави водночас. Тому цей вид страхування організаційно вважається найважчим. Один із дослідників зазначає, що на страхових ринках розвинутих країн існує понад 100 різновидів страхових продуктів зі страхування життя. Так, на відносно молодому страховому ринку Польщі у 2000 році пропонувалось 90 таких різновидів (індивідуальні страхування на випадок смерті, на випадок смерті і дожиття, універсальне страхування, страхування дітей, стипендіальне, весільне, родинне, пенсійне, пенсійно-рентне страхування та ін.) [27].

Отже, суть страхування життя полягає у тому, що людина має можливість протягом конкретного терміну накопичити певну грошову суму і водночас застрахувати життя. Для реалізації своєї потреби вона укладає угоду зі страховиком, зобов'язуючись вносити регулярні платежі. Страховик, зі свого боку, в рамках визначеного терміну страхування зобов’язується виплатити страхувальнику зазначену у договорі суму плюс так званий інвестиційний дохід (розмір якого залежить від результатів інвестиційної діяльності страхової компанії). При виборі страховика фахівці рекомендують використовувати показник «кратність надійності», який визначається як кратне кількості років присутності компанії на ринку до терміну дії договору страхування. Наприклад, AIG, до складу якої входить ALICO AIG Life, працює на світовому ринку 80 років, і якщо страховий договір з AIG буде розрахований на 10 років, то у такому випадку отримаємо восьмикратну надійність [74].

Ризикове страхування. Є видом особистого страхування від ризиків нещасного випадку та/або хвороби на основі правил кожної страхової компанії, які мають відповідати чинному законодавству. Всі умови узгоджуються із страхувальником при укладанні страхового договору.

До групи СК ризикового напряму відносяться: добровільне страхування від нещасних випадків (ДСНВ); добровільне медичне страхування (ДМС) (синонім: безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадок хвороби (ДСЗ); добровільне страхування медичних витрат (ДСМВ) та ін.

ДСНВ – найбільш доступний та простий за умовами вид ДОС. Під нещасним випадком мається на увазі раптова, короткочасна, непередбачувана, незалежна від волі застрахованої особи (страхувальника, вигодонабувача) та викликана зовнішнім впливом подія (у тому числі протиправними діями третіх осіб), яка спричинила тимчасову (внаслідок тілесного ушкодження, травми) або стійку втрату працездатності (інвалідність І-ої, II-ої, III-ої груп), або навіть смерть [34, с. 12].

ДМС (синонім: безперервне страхування здоров'я). Вид особистого страхування, який передбачає захист інтересів людини у разі втрати нею здоров’я з будь-якої ненавмисної причини у вигляді компенсації страховиком витрат застрахованій особі на оплату медичних послуг: стаціонарного та амбулаторного лікування, придбання медикаментів та лікарняних препаратів, повноцінного харчування, отримання білизни в лікарні, стоматологічної допомоги, проведення профілактичних і оздоровчих заходів та будь-яких інших послуг, які передбачені умовами договору. Реалізується через укладання угод між страховиком та профілактично-лікувальними закладами (незалежно від їхньої форми власності) про надання останніми медичної допомоги застрахованим особам за певну, гарантовану страховиком, плату. Угоди страхування можуть передбачати різні програми страхування. Між собою страхові компанії відрізняються асортиментом програм. Перелік програм, з якими працює на ринку страхових послуг Страхова Група «ТАС», представлені у додатку Б.

В програмі ДСЗ страховим випадком вважається захворювання або нещасний випадок, що настали під час дії договору страхування. Договори укладаються після обов'язкового попереднього медичного обстеження страхувальника. За результатами обстеження визначається належність застрахованої особи до однієї з груп ризику, що надає можливість диференціювати розміри страхових платежів. Як правило, при настанні страхового випадку страхова сума виплачується безпосередньо страхувальнику, але угодою можуть бути зафіксовані різні умови її виплати. Наприклад, при захворюванні – у відсотках, які фіксуються у договорі за кожним видом хвороби або ж за кожний день непрацездатності. Крім цього, розмір виплати страхової суми залежить від умов лікування: при стаціонарному лікування вони більші, ніж при амбулаторному.

Незважаючи на те, що страховий ринок України поступово розвивається, страховикам сьогодні невигідно здійснювати ДСЗ в індивідуальному порядку, оскільки внески однієї особи набагато менші за розміром, ніж ймовірні майбутні витрати страхової компанії. Тому страховики намагаються дотримуватись політики обмеження індивідуального страхування, встановлюючи занадто високі тарифні ставки. При колективному страхуванні (від 300 осіб) тарифи є реальними та вигідними. Зорієнтуватися у приблизній вартості послуг ДСЗ допоможе тарифний план «СГ «ТАС» за 2001–2004 роки (дод. B).

ДСМВ передбачає страхування відповідальності громадян перед третіми особами за оплату вартості термінової медичної допомоги та послуг у разі раптового захворювання, нещасного випадку та інших надзвичайних обставин під час перебування страхувальника у подорожі. Територія дії такої угоди – країна, яка вказана у договорі. Страховим випадком вважається пред'явлення вимоги на оплату послуг під час подорожі застрахованої особи через раптове захворювання, нещасний випадок або внаслідок настання іншої непередбачуваної події.

Згідно з українським законодавством, страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, мають право здійснювати тільки страхування життя і страхування довічної пенсії (це відносно новий вид страхування, який регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»). Вони не мають права здійснювати ризикове страхування [50, с. 38]. І навпаки, страхові компанії ризикових напрямів не мають права страхувати життя. У цьому зв’язку зазначимо, що російська модель страхового ринку припускає об'єднання усіх видів страхування, включаючи страхування життя, в діяльності однієї страхової компанії.

До речі, ми вважаємо, що доцільно було б звузити структуру ризикового страхування, адже в більшості випадків його види дублюють один одного, викликаючи тим самим у потенційних страхувальників певні непорузуміння. У цьому аспекті певний сенс має пропозиція В. Ручкіної [11], яка пропонує в структурі ризикового страхування залишити із всіх існуючих лише два базових види страхування – ДМС та ДСНВ. При цьому загальні програми ДМС об'єднуватимуться з ДСЗ та ДСМВ. Дослідниця вважає, що це дасть можливість системно підходити до пропозицій страхових продуктів, що забезпечить попит на ДМС в цілому. ДСНВ у цій схемі відводиться роль необхідного засобу додаткового фінансування соціального захисту населення.

Ми підтримуємо позицію дослідниці і вважаємо, що такі зміни в структурі страхування допоможуть населенню швидше призвичаїтись до різноманіття видів та форм страхування. Необхідність таких структурних змін підтвердило соціологічне дослідження, проведене за авторською методикою, результати якого свідчать про низький рівень обізнаності громадян з питаннями особистого страхування, нерозуміння ними відмінностей між існуючими видами державного та добровільного страхування, а також про недостатність роз’яснювальної інформаційної роботи мас-медіа стосовно цього напряму соціального захисту.

Третє. На основі огляду науково-літературних джерел [4–37; 134–143 та ін.] і враховуючи соціально-економічний характер особистого страхування, уточнімо, що метою ризикових видів особистого страхування є забезпечення застрахованій особі в разі настання страхового випадку соціального та економічного комфорту. Людина, яка вдається до страхування, намагається забезпечити собі або своїм близьким відшкодування збитків, яким вона не зможе запобігти за певних умов.

Метою накопичувальних видів особистого страхування (життєвого та пенсійного) є забезпечення та/або збереження стабільності соціально-економічних умов зацікавленої особи у майбутньому шляхом накопичення грошей й отримання відшкодування втрат у разі настання непередбачуваної події. Мета визначає головне завдання як ризикових, так і накопичувальних видів особистого страхування, яке полягає у підтримці життєво важливих інтересів страхувальника наданням йому певних соціально-економічних преференцій.

Четверте. Питання, яке після огляду законодавчих та наукових джерел було означене як проблемне, стосується визначення об’єкта особистого страхування.

Ми вважаємо, що існуюче трактування об’єкта особистого страхування як майнового інтересу дещо спрощує сутність самого страхування та його кінцевий результат. Майновий інтерес є об’єктивною потребою. Він не залежить від волі особи і являє собою прагнення отримати компенсацію за збитки, спричинені настанням події, якій властиві ознаки випадковості та непередбачуваності [113]. З цього випливає, що майновий інтерес – це перш за все потреба особи отримати грошову компенсацію. Однак ми дотримуємось думки, що потреба страхувальника полягає у прагненні через отримання грошової компенсації забезпечити високоякісне лікування, відновити працездатність, підтримати фінансовий рівень звичного способу життя, фінансово захистити родину. Адже людина насамперед зацікавлена у задоволенні первинних потреб, до яких, поряд із їжею та одягом, відносяться потреби самозбереження та власної безпеки На цьому наголошують багато економістів. А. Маслоу навіть упорядкував ієрархію базових особистих потреб людини [69–70]. Безумовно, іноді самозбереження та безпеки можна досягти за гроші: наприклад, встановити охоронну систему або броньовані двері тощо. Однак і в цьому випадку відбувається не стільки захист майнових інтересів, скільки фінансове забезпечення власного або сімейного соціально-економічного становища та психологічного спокою. В умовах же економічної кризи, в якій перебуває сучасна Україна, майже 30% населення живуть за межею бідності, а низька заробітна плата не задовольняючи первинні потреби людей у харчуванні та одязі, формує у них почуття життєвого дискомфорту та економічної неспроможності. Не впевнені у завтрашньому дні люди, які не відчувають соціопсихоекономічного комфорту, піддаються ризику підвищеної конфліктності.

Соціопсихоекономічний комфорт (новий термін, що пропонується автором) означає такий психоемоційний стан зацікавленого суб’єкта (бенефіціара, страхувальника та ін.), за якого він відчуває особистісну впевненість (в економічному, соціальному та психологічному аспектах), усвідомлюючи, що належний захист власних соціально-економічних інтересів через відкриття перед ним соціально-економічних можливостей нівелює ризики його трудового та буденного відтворення.

Економічна сутність соціопсихоекономічного комфорту полягає у фінансовій платоспроможності споживача страхових послуг забезпечити оплату майбутніх потреб (накопичувальне страхування) або компенсувати наслідки ризиків (ризикове страхування).

Соціопсихологічна сутність визначає збалансований психоемоційний стан споживача страхових послуг, який характеризується зниженням психологічної напруги, зменшенням проявів конфліктності (внутрішньої та зовнішньої) і більш високою адаптивністю до ризиків зовнішнього середовища.

Враховуючи необхідність формування у страхувальника соціопсихо-економічного комфорту через умови укладання з ним страхової угоди, ми вважаємо за доцільне уточнити об’єкт особистого страхування і визначати його не як майнові, а як соціально-економічні інтереси особистості, що пов'язані із її життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням.

Під соціально-економічними інтересами маються на увазі усвідомлені людиною потреби у:

забезпеченні особистого та родинного соціального захисту;
компенсації майнових збитків;
відтворенні себе як особистості та носія робочої сили;
формуванні власної тактики поведінки на ринку праці;
забезпеченні гідних умов на майбутні періоди життя;
врівноваженні психологічного стану.

На наш погляд, таке трактування сутності об’єкту особистого страхування є більш широким, ніж існуючі, оскільки враховує і економічні, і соціальні, і психологічні чинники відтворення людини як особистості і як працівника.

На це звертає увагу і відомий російський економіст Є. Балацький. Аналізуючи сучасний стан економічної науки, він справедливо зазначає: «Щоб вийти на нову траєкторію свого розвитку, економічна наука повинна повернутися до людини… раніше економічні феномени домінували і значною мірою формували мислення людей. У цьому смислі економічні фактори були первинними, а ментальна сфера – вторинною. Відповідно економіка була лідером серед соціальних наук, а соціологія займала підпорядковане місце. Тепер ситуація кардинально змінилася – національні стереотипи мислення визначають напрям розвитку економіки» [152, с. 65]. Реверанс, який зробив вчений-економіст у бік соціології, – не випадковість, а цілком обґрунтована думка. Адже сьогодні вже не тільки одиницями виробленої продукції і обсягами валового продукту визначається ефективність праці робітника, а також новою інтегрованою величиною, домінуючою складовою якої є його життєва енергія – вітальні сили, що забезпечують комфортний стан людини в певній соціальній групі – у сфері праці, родині або у колі друзів.

П’яте. З вищесказаного стає очевидним органічне поєднання у особистому страхуванні економічних та соціальних чинників, що свідчить про соціально-економічний характер самого процесу страхування.

Економічний характер особистого страхування виявляється у тому, що:

першочерговим завданням СК є максимізація прибутку – оскільки вони являють собою фінансові установи, а не заклади гуманітарно-місіонерського спрямування;
страховий захист відбувається не на реципрокній, а виключно на ринковій основі;
надійний захист особистих інтересів людини спроможний забезпечити відтворення її економічної природи, підтримуючи здатність до праці;
зберігається структура сімейних витрат застрахованої особи:

страхові виплати у випадку страхової події (при загальнообов'язковому державному соціальному та особистому страхуванні) розцінюється страхувальником як грошова допомога;
окремі види добровільного особистого страхування (відповідно до політики сучасних підприємств) вже є складовими «пакету мотивації» працівників, останні ж розглядають особисте страхування як спосіб отримати безоплатні якісні медичні послуги;

держава економічно організовує особисте страхування, у тому числі і добровільне;
страхування бере участь у формуванні ВВП.

Базисом соціальної сутності особистого страхування є соціальна взаємодія страховика та страхувальника – суб’єктів страхових відносин, яким властива соціальна активність, тобто системна соціальна якість, в якій виражається та реалізується глибина їхніх зв'язків – один з одним, із соціумом та ін.

Таким чином, у соціальному плані особисте страхування:

є одним із головних напрямів соціального захисту населення, передбаченого соціальною політикою держави;
убезпечує насамперед людину – фундаментальну суспільну цінність;
безпосередньо пов’язане з парадигмою соціальної безпеки, що актуалізується міжнародною спільнотою як одна з передумов людського існування у сучасному світі;
набуває особливого значення для соціалізації підростаючого і молодого покоління, оскільки формує в них особисту і соціальну відповідальність за власне майбутнє;
пов’язане з таким суспільно-демократичним актом, як свідомий особистий вибір власної стратегії життя у соціально-економічному просторі.

Органічне поєднання двох векторів (соціального та економічного) в особистому страхуванні проявляється у тому, що:

страхування орієнтується на отримання економічного прибутку і здійснюється як взаємовигідний і взаємокорисний акт соціального суб’єкта (страхувальника) та економічного суб’єкта (страховика);
особисте страхування перетворює людину на «особистість з забезпеченим майбутнім» і підтверджує, що вектор її життєдіяльності спрямований на майбутнє – людина впевнено відчуває себе перспективною особистістю. А з огляду на те, що страхування є механізмом компенсації соціально-економічних ризиків, то воно автоматично підвищує мотивацію особистості до вибору і реалізації більш активної моделі праці та життя;
система страхування є соціальним інститутом у сфері соціальної інфраструктури і виконує функцію надання послуг населенню;
матеріальні збитки, знижуючи економічно-соціальний статус потерпілих, зумовлюють перегляд останніми стратегій майбутньої особистої і родинної життєдіяльності та спонукають їх до побудови нової системи соціальних відносин в ареалі виживання;
зниження або втрата здоров’я (часткова або повна) також призводить до перегляду потерпілими власного соціального статусу і орієнтації стосовно кар’єри, професії, зайнятості тощо, навіть спричинює інколи перехід у статус соціального виключення.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

Blog

Страхування як один із напрямів страхової діяльності має давню історію [1-3], однак І на сьогодні залишається актуальним об’єктом для наукових досліджень [4-36]

Содержание