Geum.ru

Бібл. 5 назв

Вид материалаДокументы

Содержание


Илл. 1. Библ. 5 назв.
Іл. 1. Бібл. 5 назв.
Аналіз проблем освіти та деякі шляхи їх вирішення
Подобный материал:

УДК 681.58.011.56

О.А. Григорова, О.А. Дегтярева, А.Т. Літинський Техніко-економічний і соціальний аналіз розвитку освіти і перспективи комп'ютерної педагогіки в умовах нових інформаційних технологій / Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии. – Харьков: НАКУ ”ХАИ”, 2004. – Вып. 22. С. __

Проведен технико-экономический и социальный анализ современного состояния и путей развития образования, рассмотрены перспективы применения компьютерной педагогики в условиях новых информационных технологий и дефицита бюджетных средств. Показано, что уже при нынешнем состоянии средств телекоммуникаций и компьютерной техники в стране возможно существенно повысить качество обучения и его доступность за счет привлечения уже имеющихся ресурсов и формирования отношения общества к образованию как всенародному делу.

Илл. 1. Библ. 5 назв.

Проведено техніко-економічний і соціальний аналіз сучасного стану і шляхів розвитку освіти, розглянуто перспективи застосування комп’ютерної педагогіки в умовах нових інформаційних технологій і дефіциту бюджетних коштів. Показано, що уже при нинішньому стані засобів телекомунікацій і комп’ютерної техніки в країні можливо суттєво підвищити якість освіти і її доступність за рахунок залучення вже наявних ресурсів і формування відношення суспільства до освіти як всенародної справи.

Іл. 1. Бібл. 5 назв.










УДК 681.58.011.56 О.А. Григорова, О.А. Дегтярева, А.Т. Літинський



Техніко-економічний і соціальний аналіз розвитку освіти і перспективи комп'ютерної педагогіки в умовах нових інформаційних технологій*


Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

“Харківський авіаційний інститут”,

ЗНЗ № 105 Дзержинського району м. Харкова


“Навчання людей, їх освіченість – основа успіху та

шлях до демократичної держави”

А.Т. Літинський


Вступ

Не підлягає сумніву, що освіта в суспільстві має бути пріоритетною, але в умовах переходу України до ринкової економіки з її дефіцитною фінансовою системою виникає ряд принципових проблем: відомі проблеми бюджетної сфери, спроби самофінансування вузів за рахунок тих, хто навчається на контрактній основі, та інших форм фінансування та інвестування освіти і науки, формування позабюджетних фондів, що передбачено законом [1].


Аналіз проблем освіти та деякі шляхи їх вирішення


Вирішення цієї низки освітянських проблем неможливе в рамках традиційного погляду на розвиток освіти та підходів до її фінансування, коли витрати на підготовку кадрів покриваються за рахунок бюджету, тобто йде збирання з усього світу необхідних коштів (з платників податків та спонсорів) або самі люди навчаються за власні кошти, готуючись до ринку праці. А де ж участь іншої сторони ринку праці – споживачів трудових ресурсів? Ховаючись за так звану економічну скруту, “призведені до ручки” сотні й тисячі малих, середніх та інших державних та недержавних підприємств і організацій, посилаючись на збанкрутілий стан, безкоштовно користуються послугами ринку праці, заманюючи до себе кращих фахівців, підготовлених за державні кошти, без усяких соціальних гарантій, не відшкодовуючи державі та суспільству збитків. При цих підходах така най- прибутковіша галузь, як освіта, вимушена жебракувати. А згадаємо західні оцінки привабливих для інвестицій сфер. Вкладання коштів в освіту, в тому числі і у власних дітей, – найвигідніше вкладання капіталу. Тут випливає висновок: можливо, потрібно повернутися до плати за кадри як до одного з найголовніших ресурсів, що існувала в 60 – 70-ті роки ХХ ст. при дефіциті робочої сили (хоча і тоді було приховане безробіття)? На наш погляд навчання необхідно розглядати як першу, найважливішу стадію життєвого циклу заходів науково-технічного прогресу і враховувати витрати на підготовку кадрів як капітальні при оцінці


* Стаття написана для перших випусків цієї збірки (в 1995 - 1996 рр.) і розглядалась редколегією згаданої збірки. З доробками на вимогу редколегії публікується вперше.

ефективності цих заходів [2]. Звичайно, навчальний заклад повинен стабільно фінансуватись за рядом економічних статей та елементів, де перш за все - заробітна плата професорсько-викладацького складу (ПВС) та навчально-

допоміжного персоналу

експлуатаційні витрати на підтримання основних фондів (будівлі закладу – навчальні корпуси, гуртожитки, лабораторне обладнання тощо), а також капітальні витрати на оновлення та модернізацію навчально-лабораторної бази, бібліотек тощо, про що в сучасних умовах можна тільки мріяти в багатьох університетах, уже не говорячи про інші навчальні заклади.

Як приклад стану сучасної освіти досить згадати про суттєве скорочення майже вдвічі держзамовлень у вищих та середніх спеціальних закладах, скорочення мережі дошкільних та шкільних закладів, окремих видів освіти в них, особливо естетичних і мистецьких напрямків, скорочення гурткової роботи тощо. А чи це не спроба залучення заможних громадян до фінансування престижних закладів освіти, науки та культури, ілюстрація можливості вирішення згаданої проблеми, хай спонсорством і меценацтвом?

І ще про одну болючу проблему державної ваги. Становлення української вищої освіти протікає з великими труднощами, особливо це стосується забезпечення навчання державною мовою, оскільки потребує спеціальної літератури, а в Україні загалом видається лише майже одна книжка на душу населення. Цю нагальну проблему також не вдасться вирішити традиційними методами. Видати літературу дуже непросто, бо знову ж виникає проблема - остогидлий всім брак коштів. Хотілося б згадати батьківську мудрість: “З грошима і дурень зробить – спробуй зробити без грошей.” Наш досвід показує, що це можливо [3]. І ще одне: підтримання умов, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, правилам життєдіяльності в умовах енергетичного голоду, та інші проблеми висувають необхідність пошуку нових підходів до освіти, форм і методів навчання, наукових досліджень. Проналізуємо деякі з них.

Схематично процес навчання можна уявити як деякий процес пошуку, обробки, передачі необхідної інформації окремому носієві – тому, хто навчається, набуття ним певних знань, вмінь та навичок, як систему із зворотним зв'язком: той, хто навчає (вчитель) - алгоритм навчання – учень (той, хто навчається) - зворотний зв'язок (рис. 1).

Якщо уявити собі навчальне середовище сучасного вузу, то це кафедри з їх науково-педагогічним та технічним персоналом, методичними розробками, методиками навчання в різних формах - лекції, семінари, практичні та лабораторні заняття, колоквіуми, заліки, іспити, інші форми контролю знань, вмінь, навичок та уявлень.

Використання певної методики навчання дозволяє учасникам навчального процесу - академічній групі, потоку, що проходять навчання за певним фахом, отримати відповідну кваліфікацію, що визначається багатьма чинниками - якістю ПВС, складом та здібностями студентів, адекватністю самих методик і бажанням тих, хто навчається, тощо. Якщо в навчальному процесі виділити трудомісткість операцій навчального процесу, то вона має ряд окремих складових (стадій):
  • отримання тим, хто навчається, певної інформації;
  • осмислення, засвоєння і перетворення отриманої (сприйнятої) інформації в свою систему (знання), тобто систематизація;



Рис. 1. Cтруктурно-функціональна cхема навчальної системи

  • використання здобутих знань в навчальному процесі та перевірка їх на практиці;
  • отримання та пошук інформації більш високого рівня (більш цінної) для відповідних умов тощо.

На кожному етапі (стадії) навчання є витрати часу на пошук і здобуття інформації в кожній з форм навчального процесу, які залежать від уміння працювати з літературою, форм сприйняття інформації в живому вигляді (з вуст лектора) або з написаного конспекта лекцій, підручника, методичного посібника.

Досвід віків свідчить, що діалог “той, хто навчає (вчитель) - той, хто навчається (учень)” зі зворотним зв'язком є найпоширенішою схемою навчання - це традиційна денна та вечірня форми. Навіть в заочних формах навчання контакт «викладач - студент» є необхідним, хоча проходить в суттєво меншому обсязі часу спілкування – настановні та заліково-екзаменаційні сесії. Сесія -протягом двох-трьох тижнів, семестр – 18-20 тижнів. Це загальна схема класичного графіка навчального процесу в сучасному вузі.

Якщо оцінити результативність навчання, залежність її від форм і методів навчання, контролю за процесом засвоєння інформації, підсумкового контролю під час сесії, то оцінки і аналіз дають основу стверджувати, що не всі існуючі умови навчання (навчальне середовище) відповідають оптимальним.

Якість фахівця віддзеркалюється вкладкою до диплому, але не завжди досить об'єктивно, а практика як критерій істини також неадекватно відповідає умовам та меті навчання, їх спрямованості. Тому в одних умовах фахівець підтверджує свій рівень, в інших - ні. Потрібен відповідний період адаптації молодого фахівця до умов практики.

Вихідними для навчання академгрупи є навчальна програма та робочі плани, хоча плани можуть бути й індивідуальними. Як в умовах сучасного навчального процесу отримати потрібний ефект - якість фахівця - з мінімально можливими витратами на його підготовку?

Прорахунки за методикою «витрати - результат» характеризують навчання і можуть бути розглянуті за традиційною для економічних розрахунків схемою з урахуванням низки чинників.

Чинники, що впливають на якість (ефективність) навчання фахівця:
  • систематичне відвідання занять тими, хто навчається;
  • забезпеченість навчального процесу підручниками, посібниками тощо;
  • зацікавленість у навчанні, активна участь у заняттях;
  • психологічна сумісність викладача і студента;
  • доступність і цікавість форми занять, їх наочність;
  • можливість практичного закріплення набутих знань;
  • об'єктивність оцінки знань, вмінь, навичок та умов, в яких ці знання визначаються, та ін.

Забезпечення цих чинників пов'язано з матеріальними та моральними витратами, які так чи інакше повинні оптимізуватись в такій системі з обмеженими ресурсами, як освіта. Очевидно, що нові інформаційні технології (НІТ) в освіті, що базуються на використанні комп'ютерної техніки в процесі навчання, можуть при правильному підході до їх застосування дати комплексний ефект, підвищити якість фахівців, оптимізувати витрати.

По-перше, це якість інформації та швидкість доступу до неї, оперативність поповнення та оновлення інформації, можливість швидкої її обробки, систематизації знань за наявності великого обсягу інформації за рахунок доступу до баз даних і знань з допомогою мережних технологій, системи INTERNET, корпоративних мереж.

По-друге, це наявність доступу до комп'ютерних мереж некомерційного використання, яка дозволяє принципово по-іншому вирішити проблему якісного навчання студента за умови впровадження НІТ в освіту, підготовки його до праці із застосуванням інтегрованих комп'ютерних технологій.

Можна стверджувати, що при використанні комп'ютерних конспектів лекцій, методичних посібників тощо, включаючи відеокліпи, засоби мультимедіа, суттєво зростають можливості освіти, її якість, стає реальним здешевлення навчання [3].

Таким чином, актуальною стає проблема розвитку комп'ютерної педагогіки, її методології та методів і однієї з ефективних форм навчання - дистанційного навчання, що пов'язано з відродженням та поширенням заочної форми навчання в Україні. А це потребує спеціального аналізу та досліджень. Тут виникає низка проблем, яка стосується інтересів держави та сім'ї відносно комп'ютеризації освіти та суспільства - реалізація програми комп'ютерного «лікнепу» [4, 5]. Тільки відповідні організаційні рішення та інвестиції в цю галузь допоможуть нашій країні стати в ряд високорозвинутих держав, зайняти гідне місце в освітній та інформаційній сферах. Це допоможе швидкими темпами вирішувати задачі, що виникають в суспільстві.

Лекція - це найекономніша форма з точки зору витрат часу студента на пошук системної інформації. Окремі лекційні курси обсягом 50 - 100 годин можна оцінювати як мінімально необхідні для освоєння того чи іншого курсу, однак вони мають бути доповнені іншими формами практичної та самостійної роботи студента в рамках виділеного кредиту часу. Проблемним є питання співвідношення часу, виділеного на різні форми занять.

Тенденція скорочення обов’язкового аудиторного часу та збільшення часу на самостійну роботу без дійового керування з боку випускаючої кафедри і конкретного викладача, за умови відсутності достатньої кількості методичної літератури, адаптованої під індивідуальні особливості студента, а також врахування його можливостей щодо доступності до джерел знань (спеціальна література за профілем вибраного фаху, сучасні інформаційні комп’ютерні системи, в т.ч. баз даних і знань) можуть призвести до зниження якості фахівця, падінню його конкурентоспроможності на ринку праці, девальвації “вартості” диплому вузу, що готує молодих спеціалістів.

При самостійних формах навчання той же обсяг інформації за наявності під рукою доступних джерел (конспекта, підручника, посібника тощо), мабуть, потребує від студента в декілька разів більших витрат часу порівняно з лекціями, хоча це залежить від якостей того, хто вчиться, його здібностей, вміння працювати з літературою. Тут можливо запропонувати модель та умови доцільності переходу до нового співвідношення часу, виділеного на підготовку опанування дисципліни. Якщо загальний кредит часу (КрЗ) поділити на аудиторний (КрА) та позааудиторний (КрП), то справедливе рівняння

КрЗ = КрА + КрП

за умови, що сума загальних кредитів з усіх дисциплін року не перевищує режимного фонду часу, який може бути оцінений цифрою приблизно 3000 годин на рік для студента (із розрахунку 10 год./добу). Як відомо, бюджет часу викладача складає 1548 годин на рік при 6-годинному робочому дні. Справедлива також умова: загальний кредит часу не може перевищувати річний робочий бюджет часу (КрР) студента, тобто

КрЗ ≤ КрР.

З урахуванням матеріальної скрути, що склалася в державі, багато активних і здібних студентів вимушені працювати на роботах, які за змістом далекі від вибраної спеціальності, тому, як правило, порушується вимога нормальної інтенсивності праці при визначенні продуктивності праці студента. А це спричиняє низку соціальних проблем – перевтомлюваність, підвищену захворюваність і, як наслідок, додаткові витрати з бюджету на лікування.

Таким чином, і тут діє закон збереження: в одному убуде , а в іншому добавиться. Отже, витрати на освіту за рахунок перерозподілу «першої та другої половин» робочого часу студента та викладача повинні проводитись з обережністю. Можливі недопустимі порушення економічних та соціальних законів і співвідношень, які призведуть до втрат коштів, здоров’я і спаду якісних показників фахівця, а також, як наслідок, зниження результатів діяльності ВНЗ.


Висновки


1. Мінімізація витрат у системі з обмеженими ресурсами, якою є освіта, як показує аналіз, може бути суттєвою при запровадженні НІТ у навчальний процес.

2. При заочній формі навчання якість молодих спеціалістів може бути значно кращою при запровадженні дистанційного навчання та корпоративних мережних технологій навіть при нинішньому рівні комп’ютеризації освіти та суспільства.

3. Сучасний стан освіти можливо покращити за рахунок безкрейдових та безпаперових технологій навчання, залучення наявних ресурсів комп’ютерної техніки райдержадміністрацій, організацій, установ, підприємств та підприємців, бо освіта - це всенародна справа.


Список літератури


1. Закон України “Про вищу освіту” // Голос України, 2002, 5 бер. - 43 (2794).

2. Літинський А.Т. Підготовка кадрів як стадія життєвого циклу заходів науково-технічного прогресу / Труды телеконф. «Новые информационные технологии в образовании. Проблемы компьютерной педагогики», Рыбачье, сентябрь – ноябрь 2001 г. – Х., ХАИ, 2001.

3. Концепция компьютеризации учебного процесса в вузе уровня технический университет / Н.Т. Березюк, В.С. Кривцов, А.Т. Литинский,

В.И. Рябков // Тр. I Междунар. науч.-практ. конф. «Новые информационные технологии в образовании. Разработка программно-методического обеспечения учебного процесса». – Х.: РЦ НИТ ХАИ. - 1991. – С. 7 – 12.

4. Літинський А.Т. Програма Регіонального центру НІТ ХАІ дистанційних навчальних технологій “ДистаНТ” та досвід її реалізації в довузівській підготовці і професійній орієнтації та заочній формі навчання кадрів // Матер. телеконф. «Новые информационные технологии в образовании. Проблемы компьютерной педагогики», Рыбачье, сентябрь – ноябрь 2001 г. – Х., ХАИ, 2001.

6. Карпов Я.С. На пути к университетскому образованию мирового уровня // “За авиакадры”, 1998, 30 июня. - № 2 (1255)

7. Дегтярьова О.А., Літинский А.Т., Ніколаєв О.Г. Концепція підвищення якості та доступності освіти в умовах комп’ютерних технологій навчання довузівської молоді / Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии. – Х. НАКУ «ХАИ» , 2003. – Вып. 19. – С. 314 – 318.

8. Белан Н.В., Белоконь В.И., Литинский А.Т. Комплексная отработка аппаратно–программных систем обеспечения испытаний изделий новой техники в режиме компьютерного моделирования и имитации объекта испытаний // Матер. телеконф. «Новые информационные технологии в образовании. Проблемы компьютерной педагогики». – Х., ХАИ – Рыбачье, сентябрь – ноябрь 2001г.

9. Белан Н.В., Белоконь В.И., Литинский А.Т. Компьютерная поддержка учебного процесса при подготовке специалистов по разработке и эксплуатации сложных технических комплексов // Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии. – Х. НАКУ «ХАИ», 2002. – Вып. 12. – С. 75 – 79.