Geum.ru

Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович

Вид материалаДокументы

Содержание


2.2 Розроблення просторово-часового алгоритму впливу фактору обмеженості ресурсів на результати економічної діяльності підприємс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

2.2 Розроблення просторово-часового алгоритму впливу фактору обмеженості ресурсів на результати економічної діяльності підприємств



Економічний аналіз [6] впливу фактору обмеженості ресурсів на ефективність діяльності підприємства на нашу думку доцільно проводити, починаючи із оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, яка перш за все втілена в ефективність використання всіх видів ресурсів, залучених ним у виробничо-господарську діяльність.

Ефективне використання підприємством ресурсів є запорукою прогресивного розвитку виробничих систем, зменшення екодеструктивного впливу на НС, зниження витрат виробництва, покращання менеджменту [18].

Ринкові умови господарювання, конкурентне середовище, обмеженість більшості видів ресурсів та їх поступове здорожчання спонукають суб’єктів господарювання до пошуку не тільки нових, більш ефективних форм економічної співпраці, а й альтернативних або більш заощадливих ресурсів для провадження виробничо-господарської діяльності. У зв’язку з цим значного практичного інтересу набуває питання переходу на використання нових ресурсів в умовах їх обмеженості [44, 50]. З точки зору формального підходу можна окреслити низку чинників, які визначають необхідність переходу на використання нових видів ресурсів чи впровадження ресурсозберігаючих програм і технологій:
  1. здорожчання ресурсів, які залучаються підприємствами у виробничо-господарську діяльність;
  2. обмеження доступу до ресурсів, які використовуються у виробничо-господарській діяльності;
  3. більш висока ефективність використання нових видів ресурсів порівняно з традиційними;
  4. перспектива освоєння нових джерел альтернативних ресурсів;
  5. вичерпність ресурсів;
  6. висока конфліктогенність багатьох сировинних (енергетичних) ресурсів (нафта, газ, мінеральні ресурси), тобто, доступ до них (володіння, розподіл, перерозподіл), їх видобуток, транспортування і використання спричиняють загрозу екологічного конфлікту [120, 123, 124, 125].

Однак дослідження вищенаведених чинників і їх практичне врахування в діяльності виробничих систем дозволяє говорити про такі їх характеристики, як суб’єктивізм оцінки впливу кожного чинника та практична складність математичного представлення моделі вибору із альтернативних видів ресурсів.

В той же час, сьогодні в умовах обмеженості більшості ресурсів, які використовуються в практичній діяльності людини, можна виділити на перший погляд непомітну, але при більш детальному розгляді очевидну закономірність: обмеженість ресурсів може бути (і є) свого роду мотивацією в розвитку та виживанні економічних систем [94]. Наприклад, якщо в умовах кризової економічної ситуації [116] господарюючому суб’єкту стають менш доступними певні ресурси (через, наприклад, їх різке здорожчання чи проблеми із своєчасним постачанням), то такий суб’єкт господарювання буде змушений у короткостроковому періоді шукати альтернативні джерела постачання необхідних для поточної діяльності ресурсів. А в середньо- та довгостроковій перспективі – переорієнтовуватися на інші, частіш за все нові, прогресивні види ресурсів, що можна вважати напрямом науково-технічного прогресу. Чи принаймні запроваджувати ресрсозбережні заходи, що дали б змогу знизити залежність від певного виду ресурсу.

І все ж, для більшості відкритих систем (особливо економічних суб’єктів) значним мотивуючим фактором в їх роботі був і залишається розрахунок певного критерію переходу на нові ресурси чи технології, доцільності використання тієї чи іншої технології або ресурсу. Саме економічний ефект та ефективність в більшості випадків залишаються визначальними критеріями оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. Таким показником (критерієм) можна вважати показник ефективності використання ресурсів.

Однак важливою проблемою сучасного розвитку соціально-економічних відносин залишаються саме соціальні проблеми, а саме з них витікають і екологічні проблеми людства. Економічна доцільність та ефективність назавжди узгоджуються з принципами соціальних цінностей та пріоритетів розвитку суспільства. В деяких випадках шляхи підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності [108] (в тому числі і ефективності використання ресурсів виробництва) суперечать соціальним пріоритетам та загальнолюдським цінностям. Саме ця проблема, яка набула особливого значення в другій половині ХХ сторіччя стала першоосновою розробки концепції «стійкого (сталого) розвитку».

Першочерговим завданням соціально-економічного розвитку суспільних відносин сьогодні можна вважати проблему поєднання різних цілей розвитку суспільства: економічних, екологічних, соціальних, політичних і ін. Розробляючи програми стратегічного розвитку підприємств [71], необхідно знайти методи (шляхи, способи, інструментарій), які б задовольняли в своїй більшості вищезазначені цілі розвитку суспільства.

В межах оцінки ефективності використання обмежених ресурсів підприємства, як складової оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності чи потенціалу підприємства, ми пропонуємо використовувати так званий принцип «міжгенераційної справедливості» [155, 102] або в більш широкому сенсі – принцип «рівноможливостей майбутнього та теперішнього». Такі «вимоги» можна вважати мінімальними в умовах визначення критерію переходу на альтернативні ресурси, а також при визначенні загальної ефективності використання обмежених ресурсів. З точки зору доцільності вибору між двома альтернативами можна використати критерій ефективності (економічної ефективності) залучення ресурсів. В такому випадку принцип «рівноможливостей майбутнього та теперішнього» буде мати вигляд:

, (2.1)


де – майбутня ефективність від використання поточного чи нового (альтернативного) виду ресурсів;

– поточна ефективність від використання сучасного виду ресурсів.


Або, якщо врахувати, що


, (2.2)


де Еф – ефективність використання даного виду ресурсу (ресурсів);

Е – ефект від використання даного виду ресурсу (ресурсів), грн;

В – витрати на даний вид ресурсу (ресурсів) по досягненню бажаного ефекту, грн,


тоді

(2.3)


В такій нерівності закладено принцип підвищення економічної ефективності в майбутньому, що є в більшості випадках першоціллю для стратегічного розвитку суб’єктів господарювання. В той же час виконується принцип «рівноможливостей майбутнього та теперішнього», тобто ефективність розвитку систем у майбутньому не повинна бути нижчою за теперішню.

Однак такий економіко-математичний принцип має певні недоліки, головний з яких – домінування економічної ефективності над сучасними принципами стійкого розвитку без практичного врахування низки інших факторів. Наприклад, навіть за більш високої майбутньої ефективності вона може бути досягнута не тільки завдяки зростанню ефекту (прибутків підприємств), а і за рахунок зростання витрат на дані ресурси, які також можуть зрости порівняно із минулим періодом, хоча і більш повільними темпами, що може бути неможливим чи неприпустимим за умов гострої нестачі ресурсів для виробництва.

З метою часткового усунення зазначеного недоліку ми пропонуємо до використання показник динаміки ефективності


, (2.4)


де – зміна ефекту від використання даного виду ресурсу (ресурсів) за порівнювані періоди, грн;

– зміна витрат на даний вид ресурсу (ресурсів) щодо досягнення бажаного ефекту за порівнювані періоди, грн.


Даний показник ми пропонуємо використовувати при оцінці ефективності використання обмежених ресурсів підприємства як складової оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності чи потенціалу підприємства [57].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

Аналіз та оцінка внутрішніх факторів обмеження спричинених. недосконалістю організації і управління виробничими процесами, оборотними засобами, використанням основних фондів та потенціалу працівників підприємства дозволяють визначити ступінь впливу таких обмежень на ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Внутрішні фактори обмеження включають в себе будь-які явища і процеси, пов’язані із внутрішньогосподарською виробничою діяльністю підприємства, та охоплюють усі види ресурсів, які використовуються підприємством.

Використання ІВО ґрунтується на урахуванні ключових характеристик виробничо-господарської діяльності підприємства: ресурсомісткості роботи підприємства, як показника, що характеризує ефективність використання ресурсів, залучених у виробничо-господарську діяльність, і визначає обсяг ресурсів підприємства, що припадає на одиницю виробленої (реалізованої) продукції та інтенсивності використання ресурсів підприємства, який показує обсяг виробленої (реалізованої) продукції, що припадає на одиницю часу середнього виробничого циклу підприємства. В структурі обчислення даного показника враховано найголовніші фактори і чинники, що впливають чи можуть мати вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства: використання залучених у виробництво ресурсів, кінцевий результат діяльності підприємства (виготовлена чи реалізована продукція) та час, що витрачається на виробничі процеси, обґрунтований обраною технологією і системою внутрішньої організації виробничо-господарської діяльності підприємства.

Результати наукового дослідження, отримані в розділі 2, визначають принципові напрямки вдосконалення стратегії управління виробничим потенціалом підприємства в умовах обмеженості ресурсів на підприємствах хімічної та машинобудівної галузей економіки. Аналіз діяльності провідних підприємств зазначених галузей проведено ґрунтуючись на використанні науково-методичних підходів до визначення ДЕ та ІВО на конкретних підприємствах з метою визначення ступеня впливу фактору обмеженості ресурсів на ефективність виробничо-господарської діяльності та ресурсної політики підприємств в умовах обмеженості ресурсів.

Основні результати розділу опубліковані у роботах [43; 45; 50; 51; 53; 155].