Вступ 3 розділ 1

Вид материала

Содержание

Список використаних джерел 39
Мета курсової роботи
Алгоритм аналізу фактичного стану використання основних засобів
Список використаних джерел

Подобный материал:

ЗМІСТ стор.

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Критичний огляд теоретичних основ дослідження особливостей використання основних засобів у виробництві 6

Порівняння наукових підходів до визначення економічної 6
сутності, ролі та значення використання основних засобів
Змістовна характеристика чинників підвищення 11
ефективності використання основних засобів у виробництві

РОЗДІЛ 2. Обґрунтування методичного інструментарію аналізу і прогнозування ефективності використання основних засобів у виробництві 15

2.1. Побудова алгоритму діагностування фактичного і майбутнього 15
стану використання основних засобів

Розробка та обґрунтування вибірки аналітичних показників 17
Вибір та обґрунтування методів аналізу та прогнозування 21

РОЗДІЛ 3. Практична перевірка стану розвитку об’єкту дослідження та розробка варіантів управлінських рішень по подоланню наявних проблем 25

Аналітична структурно-факторна оцінка основних тенденцій використання основних засобів у промисловості на базі підприємства ВАТ “ЦГЗК” 25
Прогноз ефективності використання основних засобів 30
Змістовна характеристика можливих альтернативних рішень щодо підвищення ефективності використання основних засобів 32

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

ДОДАТКИ

ВСТУП

Процес функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта як на мікро- , так і на макроекономічному рівні не можна уявити без використання основних засобів. Навіть, починаючи з першого етапу життєвого циклу, створення, підприємства головним управлінським завданням постає питання відносно того, де саме буде розміщено фірму (земельна ділянка), яку необхідно звести будівлю, яке устаткування придбати тощо.

На перший погляд може здатися, що основні засоби використовуються насамперед на підприємствах, які займаються виробництвом товарів, а для тих, що надають послуги, засоби праці не є такими важливими. Але це не так, адже основні фонди - це не лише верстати та споруди. До них відносять і всю електронно-обчислювальну техніку, без якої зараз не можна уявити роботу будь-якого підприємства, і невиробничі основні фонди, які дуже часто не відносять до основних засобів.

При виготовленні продукції обов’язковою умовою є залучення необхідних виробничих фондів та ефективне використання з метою забезпечення максимальної їх віддачі, тобто обсягу виготовлених товарів чи наданих послуг на одиницю вартості основних засобів. Отже, головна проблема в процесі експлуатації останніх полягає в розробці такої системи управління ними, яка б дозволила підвищити ефективність використання основних засобів у виробництві.

Це завдання є досить складними, але його вирішення створить умови для динамічного розвитку підприємства і народного господарства в цілому. Вчені на різних етапах розвитку економіки, починаючи від А. Сміта, Д. Рікардо, К.Маркса і закінчуючи сучасними економістами, висували власне бачення шляхів розв’язання даної проблеми.

На сьогодні залишаються важливими здобутки всіх дослідників проблеми ефективного використання основних засобів, але на даному етапі економічного розвитку необхідно враховувати ще один важливий аспект, пов’язаний зі становленням ринкових відносин, що особливо актуальним є для України. Це пояснюється тим, що наша країна пройшла тернистий шлях до ринкової економіки і в грудні 2005 року вона отримала цей статус, та, на жаль лише на рівні політичного рішення. Роль та потреба підвищення ефективності використання основних засобів в народному господарстві від цього не зменшилася, а навіть зросла, перейшовши в розряд питань стратегічної важливості.

Для розробки ефективної політики управління основними фондами доцільним є врахування та оцінка здобутків всіх вчених-дослідників цієї проблеми, що дасть змогу на основі критичного аналізу прийняти правильне та найбільш оптимальне рішення. Крім того, завдяки науково-технічному прогресу дана проблема може бути розв’язана на більш високому рівні за умов застосування електронно-обчислювальної техніки, що дає змогу прискорити всі необхідні розрахунки, оптимізувати економіко-математичні моделі взаємозв’язку відповідних факторів, розробляти програми аналізу як фактичного, так і прогнозного стану розвитку проблеми дослідження.

Мета курсової роботи: з’ясувати теоретико-методичні аспекти використання основних засобів і розробити напрямки управлінських рішень щодо підвищення ефективності експлуатації основних фондів.

Завдання курсової роботи:

визначення сутності використання основних засобів на основі критичного аналізу підходів різних вчених;
виділення факторів впливу на стан процесу використання основних засобів;
розробка алгоритму діагностування поточного та перспективного стану використання основних фондів, виділення показників та методів аналітичної роботи;
обробка статистичних даних щодо експлуатації засобів праці, проведення відповідного аналізу на рівні країни та підприємства ВАТ “ЦГОК”;
обґрунтування результатів діагностування фактичних та прогнозних показників, надання пропозицій щодо оптимізації процесу управління з метою підвищення ефективності використання основних засобів.

Об’єктом курсової роботи є використання основних засобів у виробництві.

Предмет курсової роботи: теоретико-методичні проблеми дослідження та умови підвищення ефективності використання основних засобів.

При виконанні курсової роботи були використані наступні методи: групування, порівняння, аналізу, синтезу, кореляційно-регресивного, факторного аналізу, індексний тощо.

Інформаційна база: нормативно-правові та законодавчі акти, підручники, навчальні посібники, монографії, періодичні видання, що стосуються даної проблеми дослідження, статистичні матеріали, звіти підприємства ВАТ “ЦГОК”.

Отже, основні засоби є однією з головних ланок в ланцюжку виробничо-господарської діяльності підприємства. Саме тому ефективне їх використання забезпечить покращення економічних показників функціонування як окремих галузей, так і народного господарства в цілому, сприяючи тим самим зростанню економіки нашої країни.

На різних етапах розвитку економічної думки вчені-економісти намагалися з’ясувати особливості процесу суспільного виробництва, виявити чинники економічного розвитку. По суті, вони робили спроби створити своєрідну формулу вічного економічного зростання та суспільного благополуччя. Важливе місце в цих пошуках займала і займає така економічна категорія, як “основний капітал”. Кожен із дослідників цього поняття намагався сформулювати власне бачення його сутності. Тому глибше дослідження змісту та специфічних ознак основних засобів є необхідною передумовою для теоретичної розробки проблем ефективності їх використання й відтворення на підприємствах у сучасних умовах господарювання.

Звичайно, важливість основного капіталу в процесі суспільного розвитку була зрозуміла ще на найперших етапах становлення суспільних відносин. Але спроби теоретичного обґрунтування даної категорії були зроблені в ХІІ ст. засновниками політичної економії (див. дод. А), які звернули увагу на роль капіталу в процесі виробництва. Необхідно зазначити, що поняття “основні засоби” розглядати як окрему категорію почали лише на сучасному етапі економічного розвитку. В історично найперших працях економістів взагалі розглядалася лише категорія капіталу, до якої як одну із складових включали основні засоби.

Фізіократи (Кене Ф., Тюрго А.) взагалі вважали, що єдиною формою продуктивного капіталу є капітал, задіяний лише в сільському господарстві. Величезний внесок у трактування сутності даної категорії вніс фундатор економічної науки А. Сміт, який відносив до продуктивного капіталу також і той, що був задіяний у сфері матеріального виробництва. Але найголовнішим було те, що він вперше поділив капітал на основний і оборотний. До основного капіталу він відносив машини і різні знаряддя праці, промислові і торгівельні будівлі, склади, будівлі на фермах, “поліпшення землі” (розчищення, осушення, внесення добрив), “людський капітал” – капіталізована цінність “придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства” [34, с.148].

Подібної точки зору дотримувався Д. Рікардо, хоча його визначення основного капіталу дещо відмінне від тлумачень Сміта. Так, для Д. Рікардо домінуючою ознакою основного капіталу є його довговічність, міцність, повільна зношуваність. Крім того, дану категорію він розглядає як частину багатства країни, яка використовується у виробництві, і приводить у рух працю.

Цікавим є трактування капіталу Марксом. Він розглядає цю категорію як засіб експлуатації робітника. Що ж стосується основного капіталу, то його він відносить до постійного, який в свою чергу, розглядає як вартість засобів виробництва.

На наступних етапах розвитку економічної думки категорія “основний капітал” не зазнала значних трансформацій свого тлумачення. Хіба що маржиналісти ввели і розтлумачили поняття “граничний капітал” і “гранична продуктивність капіталу”. Неокласики ж розглядали його як складову виробничих функцій та як фактор екстенсивного економічного зростання. Значення досліджень представників цих шкіл полягає в тому, що вони намагалися перевести розгляд категорії капіталу, а отже, основних засобів з теоретичного на рівень практичного використання, акцентуючи увагу на ступені впливу та ролі останніх.

Що стосується розгляду даної категорії українськими вченими-економістами, то хотілось би звернути увагу на здобутки М. Туган-Барановського, який надавав основному капіталу великого значення, пов’язуючи процес його нагромадження з циклічністю розвитку економіки в цілому.

Таким чином, відповідно до історичного аспекту, трактування категорії “основні засоби” треба починати з виділення останньої як сутнісної характеристики капіталу в цілому (дод. Б), розглядаючи її як виробничий ресурс (фактор виробництва), якому притаманні в тій чи іншій мірі всі інші характеристики капіталу.

В додатку В наводяться підходи сучасних вчених (як українських, так і зарубіжних) до визначення сутності поняття “основні засоби”. Проаналізувавши особливості трактування даної категорії кожним з дослідників, ми дійшли висновку, що до головних ознак основних засобів відносять тривалість їхнього використання та властивість часткового перенесення вартості на готову продукцію. Такі критерії є обов’язковими в українському підході до тлумачення основного капіталу, що обумовлено вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Російські ж економісти (Санамов Ю.А., Багачева Г.Н., Денисов Б.А.) при визначенні сутності основного капіталу акцентують увагу на ролі останнього в процесі виробництва, тобто його значенні при безпосередньому використанні.

Перейдемо до розгляду безпосередньо об’єкту курсової роботи, а саме – використанню основних засобів. Враховуючи історичний аспект визначення сутності категорії “основні засоби” (як складової капіталу), доцільно розпочати дослідження особливостей використання останніх з руху капіталу в цілому.

Використання функціонуючого капіталу обумовлене його постійним рухом як в межах діяльності окремих суб’єктів господарювання, так і в економічній системі країни в цілому, що супроводжується зміною його форм, тобто визначає процес обороту капіталу. Дослідженню обороту капіталу в процесі його використання присвячені роботи економістів різних шкіл. Найбільший вклад в розвиток теорії цього питання внесли А.Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Бем-Баверк, Дж. Кейнс, Дж. Хікс, К. Віксель [9, с. 236].

РОЗДІЛ 2

Обґрунтування методичного інструментарію аналізу і прогнозування ефективності використання основних засобів у виробництві

2.1. Побудова алгоритму діагностування фактичного і майбутнього стану використання основних засобів

В процесі аналізу стану даного та і будь-якого іншого об’єкту дослідження важливе значення має правильне визначення послідовності аналітичної роботи. При цьому, в межах кожного етапу має бути враховано особливості методики розрахунку обраних показників, взаємозв’язок між ними, сукупність факторів, що здійснюють вплив та визначають як поточний, так і перспективний стан об’єкту дослідження.

На сьогодні весь комплекс робіт в межах аналізу буде більш ефективним, менш трудомістким та швидким у виконанні за умов використання ПЕОМ. Взагалі, на нашу думку, для більш глибокого і результативного дослідження має важливе значення не тільки методичне та інформаційне забезпечення, але й технічне, що насамперед пов’язано з використанням ПК та відповідного програмного забезпечення.

Більшість вчених-економістів при розробленні алгоритму аналізу господарської діяльності виділяють 5 чи 7 етапів такої роботи. Так, Савицька Г.В. пропонує організовувати комплексний аналіз господарської діяльності за сімома етапами, починаючи від уточнення об’єкту, цілей та задач, і закінчуючи оцінкою отриманих результатів [32, с. 37].

Подібного підходу до послідовності “комплексного аналізу для цілей управління” дотримується Калина А.В. [19, с.205]. Особливістю методики цього вченого є більша деталізація певних етапів та виділення таких, що пов’язані зі створенням системи обчислювальної техніки та оцінкою трудомісткості роботи. Але загалом нічого нового в даній методиці не запропоновано і вона є подібною іншим.

Дещо урізноманітнив послідовність аналітичної роботи Іваненко В.М. [18, с.32]. Він поділив весь процес проведення аналізу на три етапи: попередній, основний та заключний. Але при розгляді елементів в межах кожного з етапів виявляється, що вони повторюють складові методики інших вчених-економістів.

Таким чином, більшість вчених дотримуються єдиної методики проведення аналітичної роботи, пропонуючи подібні алгоритми, що включають, як правило, сім етапів.

Ми пропонуємо наступний алгоритм діагностування фактичного стану використання основних засобів у виробництві.

Рис. 2.1. Алгоритм аналізу фактичного стану використання основних засобів

Окрім діагностики фактичного стану об’єкту дослідження, необхідно також з’ясувати його майбутній стан, тобто провести перспективний аналіз. Що ж стосується алгоритму процесу прогнозування, то він подібний до алгоритму аналізу фактичного стану, але має і свої відмінні особливості.

Методику перспективного аналізу господарської діяльності з деталізацією спеціальних показників, що мають бути проаналізовані, наводить Калина А.В. [19, с.213]. Але він пропонує розпочинати прогнозний аналіз відразу з вибору показників, що характеризують основні напрямки діяльності. На нашу думку, перший етап будь-якої аналітичної роботи повинен розпочинатися з визначення чи уточнення об’єкту дослідження, задач, цілей тощо. Хоча, можливо, Калина А.В. передбачає, що всі попередні етапи мають бути перенесені з аналізу поточної господарської діяльності. Тоді в цьому випадку перспективному аналізу має обов’язково передувати поточний аналіз.

Досить деталізований підхід до визначення методики проведення процесу прогнозування наводить Трисеєв Ю.П., виділяючи сім головних етапів. Особливо хочемо відмітити акцентування уваги даним вченим на виборі методів прогнозування, що розглядається ним як окремий етап процесу діагностування [37, с. 19].

Схожий алгоритм пропонує й Мосін В.Н., виділяючи чотири основні етапи при проведенні статистичного аналізу тенденцій і екстраполяції [29, с.42].

На основі критичного аналізу підходів різних вчених до методики проведення перспективного аналізу ми пропонуємо наступний алгоритм діагностування прогнозного (майбутнього, перспективного) стану використання основних засобів у виробництві (див. дод. Н).

2.2. Розробка та обґрунтування вибірки аналітичних показників

Процес використання основних засобів має не тільки логічно-стадійне обґрунтування, а й конкретне кількісне вираження, що передбачає використання системи певних показників, які різноаспектно характеризують особливості та ефективність використання основних виробничих фондів у виробничо-господарській діяльності підприємства відповідної галузі. Такі показники мають забезпечувати можливість отримання комплексної інформації щодо результативності залучення основних фондів у процес виробництва і виявлення на цій основі можливих резервів поліпшення їх стану та розробки управлінських рішень, спрямованих на забезпечення ефективного кругообігу та оновлення основних виробничих фондів.

Різні вчені-економісти пропонують власне бачення того, які показники і в якій послідовності мають бути включені в процес аналізу використання основних засобів. Хоча сам перелік сукупності показників майже у всіх однаковий, що видно з дод. П. Тут ми спробували об’єднати методики аналізу використання основних засобів, виділивши основні показники, що розглядають відповідні вчені за певними напрямками аналітичної роботи.

На нашу думку, досить розширений спектр показників наводить Савицька Г.В., Чумаченко В.І., Попович П.Я. Дійсно, комплексне використання цих показників для діагностування особливостей експлуатації основних фондів дасть можливість виявити закономірності розвитку об’єкту дослідження, взаємозв’язки між факторами, резерви підвищення ефективності застосування засобів праці у процесі виробництва продукції.

Деякі вчені, що займалися вивченням даного об’єкту дослідження (Коробов М.Я., Калина А.В. тощо), серед усіх показників перевагу віддають фондовіддачі основних засобів. Цей показник розглядається як узагальнюючий також усіма вище згаданими дослідниками. Крім того, кожен наводить власне бачення факторної моделі фондовіддачі, виділяючи головні, на його думку, чинники впливу, що визначають ефективність використання основних

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 // Збірник систематизованого законодавства. – Випуск 1. – січень – 2003.
Закон України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. №2658-ІІІ // Збірник систематизованого законодавства. – Випуск 11. – листопад. – 2003.
Основні засоби на підприємстві: бухгалтерський та податковий облік. Збірник систематизованого законодавства. – К.: Бухгалтерія, 2003. – 226с.
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - №10. – С. 3-13.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 // Збірник систематизованого законодавства. – Випуск 11. – листопад. – 2003.
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. та ін. Політична економія: Підручник. – К.: Ніка-центр, Ельга. – 2000. – С. 228-241.
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т 1. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. – С. 381-413 – (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т 2. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. – С. 357-362 – (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).
Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 448 с. – («Энциклопедия финансового менеджера», Вып.2).
Бланк И.А. Управление прибылью. – 2-е изд., расш. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – С. 294-299. – (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 2).
Бланк И.А. Финансовая стартегия предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – С. 468-473. – (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 9).
Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 144 с.
Волков Ф.М., Кашкин И.Т. Повышение эффективности основных производственных фондов в процессе интенсификации. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 104 с.
Глущенко В.В., Глущенко И.И. Разработка управленческого решения. – М.: ТОО НПЦ «Крылья», 1997. – С. 248-250.
Доля В.Т. Экономический анализ: теория и практические методики: Учеб. пособие. – К.: Кондор, 2003. – 208 с.
Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 405 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ, проф. М.І. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 427 – 452.
Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2001. – 206 с. – (Вища освіта ХХІ ст.)
Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни): Учеб.-метод. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП, 2003. – 416 с.
Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого й сьогодення: Навч. посіб. – Тернопіль: ТАНГ – “Астон”, 2000. – 325 с.
Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2003. – 148 с.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.
Кузин Б., Юрьев В., Шахдинаров Г. Методы и модели управления фирмой. СПб.: Питер, 2001. – 432 с.: ил. – (Серия «Учебники для вузов).
Кулішов В.В. Основи економічних знань: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: “Магнолія Плюс”; видавець СПД ФО “В.М. Піча”. – 2005. – С. 171-186.
Лук’яненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 494 с.
Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб пособие для вузов / Под ред. проф. Н.П. Любушина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 471 с.
Макконел К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика, частина І. Макроекономіка: Пер. з англ. – Львів: Просвіта. – 1997
Наконечний С.І., Терещенко Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Підручник. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 296 с.
Основы экономического и социального планирования: Учебник для ВУЗов по спец. «Планирование народного хозяйства» / Под ред. В.Н. Мосина, Д.С. Крука. – М.: Высшая школа, 1986. – С. 49-52.
Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулі шов В.В. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Редакцією Й.М. Петровича. – Львів: “Магнолія плюс”, видавець В.М. Піча. – 2004. – С. 83-106.
Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – 3-тє видання, перероблене і доп. – Тернопіль, 1998. – 199 с.
Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – С. 178-203.
Санамов Ю.А. Экономика, организация и планирование промышленного производства: Учебник. - М., 1985. - С.252
. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. — Кн. I. — М., 1993. — С. 148.-III.
Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. – 3-тє видання, перероблене. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2004. – С. 126-136.
Терехов Л.Л., Сиднев С.П. Эффективность основных фондов предприятия. – К.: Вища школа, 1978. – 184 с.
Трисеев Ю.П. Долгосрочное прогнозирование экономических процессов (Системные методы). – К.: Наукова думка, 1987. – 136 с.
Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 293-327.
Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика”. – К.: Вид-во КДЕУ. – 1996.
Білоусов А. Створення основних засобів господарським способом // Все про бухгалтерський облік. – 2003. - №50. – 29 травня. – С. 5.
Гавриленко В.А. Удосконалення нормативно-законодавчої бази щодо обліку основних засобів // Економіка та право. – 2003. - №3 – С. 11.
Гудова О.Ю., Коляда Т.А. До питання оптимізації структури основних фондів підприємств // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2001. - №42 – С. 45.
Дорогунцов С.І., Федорищева А.М. Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах України // Регіональна економіка. – 2004. - №3 – С. 159.
Левковська Л.В. Методологічні принципи та критерії відтворення основного капіталу з урахуванням регіональних особливостей // Регіональна економіка. – 2003. - №2 – С.65.
Пилип’як О.В. Деякі економічні аспекти структурних зрушень інвестицій в основний капітал // Фінанси України. - №11 – 2002. – С. 90-94.
Спасів Н.Я. Прагматизм фінансування відтворення основного капіталу підприємницьких структур // Фінанси України. - №2. – 2005. – С. 129-134.
Спасів Н. Я. Теоретичні аспекти сутності основного капіталу підприємницьких структур // Фінанси України. - №8 – 2004. – С. 126-131.
Стан основних засобів України // Актуальні проблеми економіки. - №6 (24). – 2003. – С. 83.
Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М. Аналіз ефективності використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів у підприємницькій діяльності // Актуальні проблеми економіки. - №5 (35) – 2004. – С. 110-120.
Шевченкова Л. Експлуатація основних засобів зі 100%-вим зносом // Баланс. – 2003. - №21 – 20 травня. – С. 43.
New Websters Dictionary and the saurus of English Language. – Lexicon Publicationes, / uc, - Danbury, zev. and updated, 1993, p. 356.
http: // ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта
k.ua

Blog

Вступ 3 розділ 1

Содержание

ВСТУП