Тема 9 види, функції та роль кредиту

Вид материалаДокументы

Содержание


Запитання для самоконтролю
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

ВИСНОВКИ

  1. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи з’явилися у ХХ ст. Вони створені та діють на основі міждержавних угод та покликані регулювати міжнародні економічні відносини. Їх мета — сприяти розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим країнам і гарантувати приватні позики за кордоном.
  2. Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання та діють на глобальному та регіональному рівнях. Їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему.
  3. Найважливішу роль серед названих міжнародних організацій відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку. Окрім МБРР, до структури Групи Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ), а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).
  4. МВФ — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, підвищенню ступеня їх конвертованості, підтримує рівновагу платіжних балансів країн—членів Фонду, надає короткострокові кредити країнам—членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організовує консультативну допомогу з фінансових і валютних питань.
  5. МБРР — одна з найбільших і найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові позики під державні програми тільки урядам і центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ. Основна різниця між МВФ та МБРР полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як МБРР зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн-членів. Якщо з якихось причин МВФ призупиняє свої програми в будь-якій країні, це призводить до припинення програм кредитування з боку МБРР.
  6. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи створюються поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських зв’язків та інтенсивності інтеграційних процесів. Вони мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного спів­робітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об’єкти кредитування — переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Кредити надаються лише країнам-членам.
  7. До найвідоміших регіональних кредитно-фінансових установ належать Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку. У межах європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ, основними з яких є Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного спів­робітництва та ін. Для сприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Країнами Чорноморського басейну засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Україна є однією з країн-засновниць цього банку. Його створено з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв’язків між країнами Чорноморського економічного співробітництва.
  8. Особливістю ЄБРР є підтримка приватного підприємницького сектору, частка якого в інвестиціях ЄБРР повинна становити не менше як 60% від загального обсягу. Фінансування ЄБРР залежить від конкретних проектів, кредити надаються як прямо, так і опосередковано на зміцнення фінансових інституцій, структурну реорганізацію великим та дрібним компаніям.
  9. Банк Міжнародних розрахунків є найдавнішою міжнародною організацією, основною функцією якої є регулювання платежів центральних банків та розроблення нормативних документів з банківського нагляду.

Запитання для самоконтролю

  1. Що таке міжнародні валютно-кредитні установи та яке їх призначення?
  2. Що означає «принцип обумовленості»?
  3. Як формується капітал МВФ?
  4. Які основні типи програм використовує МВФ у відносинах з Україною?
  5. Які інституції входять до Групи Світового банку?
  6. Як формуються ресурси МБРР?
  7. Дайте характеристику міжнародним регіональним валютно-кредит­ним організаціям.
  8. Які проекти кредитує МБРР в Україні?
  9. Які цілі створення ЄБРР? Основні напрями його співробітництва з Україною.
  10. Охарактеризуйте основні інструменти фінансування, що застосовує у своїй діяльності ЄБРР?
  11. У чому полягає специфіка Банку Міжнародних розрахунків?
  12. Які основні функції виконує Банк Міжнародних розрахунків?








1 Див.: Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. — К., 1999. — Т. 4 — С. 694.

2 Див.: Там само. — Т. 1. — С. 279.

1 Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій як менш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважно до сфер і обсягів застосування — грошова форма застосовується значно ширше, ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі.

2 Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С.181.

3 Інколи комерційним називають частину банківського кредиту, у якій банк надає позички комерційним структурам.

1 Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — С. 170—174; Гальчинський А. С. Теорія грошей. — С. 186—190; Гроші та кредит / За ред.
Б. С. Івасіва. — К., 1999. — С. 212.

1 Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — С. 214.

1 Дебіторсько-кредиторська заборгованість не має трьох родових ознак кредиту: добровільності, рівноправності та платності відносин між учасниками. Тому називати її кредитом можна лише умовно. (Прим. заг. ред.)

1 У виданій у 1989 р. широко відомій монографії О. І. Лаврушина «Кредит как стоимостная категория социалистического воспроизводства» питання про межі кредиту навіть не згадується. У підручнику «Гроші та кредит» за ред. Б. С. Івасіва, виданій у 1999 р., питання про межі кредиту теж не висвітлюється.

2 Див.: Гроші та кредит / За ред. М. І. Савлука. — К., 1992. — С. 140—146; Деньги, кредит, банки / Под ред. Г. И. Кравцовой. — Минск, 1994. — С. 112—119.

3 Під реальним попитом на кредит ми розуміємо попит кредитоспроможних позичальників, які можуть своєчасно погасити заборгованість за позичками і сплатити проценти.

1 Дехто з дослідників розумів неправомірність такого підходу, у зв’язку з чим у навчальну літературу було введено поняття «кредитна система», у якому об’єднувалися всі фінансово-кредитні установи. Проте це не змінило ситуації по суті, оскільки в цьому понятті не розкривається призначення фінансового посередництва. Крім того, поняття «кредитна система» не знайшло практичної реалізації в управлінні грошовою сферою. В українському законодавстві станом на 1 січня 2001 р. воно практично не вживалося.

1 Це положення справедливе і для фінансового ринку.

2 Але це не значить, що базовим суб’єктам грошового ринку взагалі не потрібно вивчати та оцінювати надійність самих фінансових посередників.

1 Див.: Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — С. 291—292.

2 Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 83.

3 Проте всі небанківські посередники, разом узяті, в країнах з розвинутими грошовими ринками за обсягами операцій наближаються до банківських інституцій, створюючи їм серйозну конкуренцію і поступово відвойовуючи ринковий простір. Так, на початку 90-х років на банківський сектор США припадало 46,4% усіх активів фінансових посередників, а на небанківський сектор — 53,6% (розрахунок зроблений за даними книги Фредеріка С. Мишкіна «Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків». — С. 84).

4 Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 84.

1 Див.: Поллард А. М. и др. Банковское право США. — М., 1992. — С. 39.

2 У Законі ФРН про банки від 10 липня 1961 р. до банків віднесено «будь-яке підприємство, яке виконує один чи кілька видів банківських операцій, а саме: приймання депозитів, надання позичок, лізингові операції, платежі та розрахунки з третіми особами, надання гарантій, торгівля цінними паперами, зберігання цінностей у сейфах тощо». Такий же універсальний підхід до визна­чення банку властивий і для законодавства Франції. Проте в Бельгії, Італії, Іспанії, Греції та інших країнах законодавство обмежує банк переважно депозитною діяльністю.

1 Закон України «Про банки і банківську діяльність», прийнятий у грудні 2000 р., істотно конкретизував поняття банку і банківської діяльності. У ст. 2 банком названа юридична особа, яка має право одночасно здійснювати три види операцій: залучення коштів у вклади, розміщення цих коштів від свого імені і ведення банківських рахунків своїх клієнтів.

2 Дискусію щодо сутності банку нещодавно розпочали С. Мочерний та Л. Гришак у статті «Методологія дослідження сутності банку» (Банківська справа. — 1999. — № 5. — С. 7). Після аналізу різних поглядів з цього приводу автори дійшли висновку, що банк — «це особливе кредитно-фінансове підприємство, що виконує ряд базових функцій, при здійсненні яких, а також з приводу привласнення наявних у нього активів, між різними суб’єктами виникає
певна сукупність виробничих відносин (економічної власності)». На жаль, таке визначення зовсім не наближає нас до істини. Воно надто не конкретне, деякі його положення сумнівні.

1 Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — С. 297.

1 Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С. 290.

2 Див.: Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — С. 290.

1 Питання про функції банківської системи як самостійної економічної структури в літературі досліджено та висвітлено не достатньо. Так, у згадуваному вище підручнику О. І. Лаврушина присвячено багато уваги питанням банківської системи (2 глави з 20), доводиться її сутнісна самостійність, проте функції її, окремі від функцій банків, навіть не згадуються.

1 У зарубіжних країнах комерційними називають тільки частину банків другого рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній основі. Крім комерційних, у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків — кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо. Надалі ми будемо використовувати назву комерційний для визначення будь-якого банку другого рівня, як це прийнято в законодавстві України.

1 Самостійних комерційних банків, які почали створюватися в СРСР з 1987 р., на території України на момент виходу зі складу Союзу функціонувало близько 70.

1 На початку 2000 р. в Україні функціонувало близько чотирьохсот інвестиційних фондів та компаній. Найвідоміші з них — «Альфа-капітал», «Сократ», «Кінто», «Діком», «Тект» та ін.

1 Центральні банки, як правило, не сплачують комерційним банкам процентний дохід за рахунками, на яких зберігаються обов’язкові та надлишкові резерви. У межах Європейської системи центральних банків комерційні банки отримують процентний дохід тільки за нагромадження обов’язкових резервів.

1 Федеральна резервна система — це специфічна організація, до складу якої, крім зазначеної структури центрального банку, входить близько 40% комерційних банків.

1 Банкнотна емісія, що не забезпечується золотим запасом банку, називається фідуціарною.

1 В англійській абревіатурі — ЕМU — Economic and Monetary Union.

1 Субпозичальник — юридична особа, яка за субкредитною угодою може мати зобов’язання за частиною позики перед Міністерством фінансів як представником позичальника.

1 Тобто кредити ЄБРР виключаються із суми державного боргу при його реструктуризації.

2 Країною-операцією заведено називати ту країну, що є членом ЄБРР і в якій останній здійснює свою діяльність, на відміну від країни—члена ЄБРР, кількість яких становить 60.

1 БМР використовує золотий франк виключно як розрахункову одиницю при складанні балансових звітів. Виражені у доларах активи і пасиви конвертуються у золоті франки за фіксованим курсом 208 дол. США за унцію чистого золота (1 золотий франк = 1,94 дол. США), а інші валюти переводяться у золоті франки на основі їх ринкових курсів відносно долара.