Загальна характеристика роботи актуальність теми

Вид материала

Содержание

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і задачі дослідження.
Об’єктом дослідження
Методи та методологія дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Набули подальшого розвитку
Практичне значення одержаних результатів.
Особистий внесок здобувача.
Апробація результатів дослідження
Обсяг і структура дисертації.
Основний зміст роботи
Структура виручки від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за 2000-2006 рр.
Вплив розміру посівних площ під зерновими культурами на економічні показники сільськогосподарських підприємств Харківської облас
Ключові слова
Ключевые слова

Подобный материал:

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За час реформування агропромислового сектора економіки не відбулось істотного поліпшення економічно-фінансового стану сільськогосподарських підприємств. Не вдалося зупинити дію руйнівних тенденцій щодо розбалансування системи виробничої спеціалізації сільськогосподарських підприємств на регіональному та зональному рівнях, руйнацію системи агропромислової кооперації й інтеграції. Старіють основні засоби сільськогосподарських підприємств, триває знелюднення села. Залишилася практично невирішеною проблема забезпечення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

У цих умовах зернові культури залишаються одним із небагатьох видів сільськогосподарської продукції, які забезпечують стабільні доходи та високу економічну ефективність виробництва у порівнянні з іншими сільськогосподарськими галузями, незалежно від організаційної форми господарювання. Проблемам економіки виробництва зернових багато уваги приділяли свого часу В.Я. Амбросов, В.І. Бойко, О.В. Захарчук, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, О.В. Олійник, Б.Й. Пасхавер, П.П. Руснак, П.Т._Cаблук,
В.П. Ситник, Л.М. Худолій, В.Й. Шиян, В.С. Шовкалюк, О.М._Шпичак,
В.В. Юрчишин та інші вчені.

Зі зміною економічних умов і розвитком багатоукладної економіки ринкового типу перед сільськогосподарськими підприємствами виникають нові вимоги, характерні для ринкових умов господарювання. Основним із них є забезпечення конкурентоспроможності виробленого продукту, підприємства, галузі. Питання конкуренції всебічно досліджувались у країнах з розвиненою ринковою економікою; свого часу їм приділяли багато уваги І. Ансофф, С.Л. Брю, Р. Дорнбуш, Ф. Котлер, К.Р. Макконелл,
М. Портер, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, С. Фішер, А. Томпсон,
Р. Шмалензи, Й. Шумпетер та інші вчені–економісти. Серед українських дослідників проблему конкуренції вивчали Е.М. Азарян, А.Є. Воронкова,
В.І. Герасимчук, М.В. Калінчик, І.Л. Решетникова, Ю.Ф. Ярошенко й ін.

З розвитком в Україні ринкового укладу виникає потреба в адаптації положень, розроблених західними економістами, до вітчизняних економічних реалій. В економічних умовах, що змінилися, не завжди можна застосовувати і наявні рекомендації. Наприклад, зерно, вирощуване сільськогосподарськими підприємствами Харківської області, не завжди є конкурентоспроможним на внутрішньому та зовнішніх ринках. З огляду на традиційне багаторічне перевищення обсягів виробництва зерна над власними потребами регіону підвищення конкурентоспроможності є принциповим для зернового підкомплексу Харківської області. Адже саме від цього залежать не тільки доходи зерносіючих сільськогосподарських підприємств, яких зараз переважна більшість, а й саме існування цих підприємств.

Підвищення конкурентоспроможності ми також вважаємо необхідною умовою розбудови систем виробничої зональної та регіональної спеціалізації, заснованих на ринкових моделях розподілу виробленого продукту та виробничих ресурсів. Такі системи, на відміну від систем, які ґрунтувалися на директивно-планованому підході, мають забезпечити підвищення економічної ефективності у кожній ланці ланцюжка “поле - ... - споживач”, включаючи ефективну систему розподілу виробничих ресурсів. Це і зумовило вибір та актуальність теми, наукове та практичне значення проведеного нами дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних робіт кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва за 2000-2005 рр. за темою “Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0101U006663) та за 2006-2010 рр. за темою “Розробка пропозицій по удосконаленню економічного механізму та підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0107U010373). Роль автора у виконанні НДР полягає у дослідженні специфічних особливостей конкурентоспроможності виробників зерна у Харківському регіоні.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і науково-методичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах, формування пропозицій щодо поширення коопераційних та інтеграційних процесів у зерновій галузі з метою підвищення її ефективності та постачання на ринки конкурентоспроможної продукції.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

дослідити ретроспективу становлення і розвитку ринку зерна та конкуренції на ньому в Україні та в Харківській області;
дослідити розподіл виробництва зерна по території Харківської області та встановити зв’язок зазначеного розподілу, а також спеціалізації та концентрації виробництва зерна з економічною ефективністю галузі та конкурентоспроможністю виробників зерна;
визначити роль та значення зернових культур у виробничій програмі сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм при їх функціонуванні в умовах ринкового середовища;
розробити пропозиції щодо вдосконалення існуючих підходів до визначення конкурентоспроможності підприємств-виробників зерна;
проаналізувати механізми розподілу створеного у зерновій галузі доходу у ланцюжку “поле – ... – споживач” в розрізі виробничої та торговельно-посередницької сфер і обґрунтувати пропозиції по їх удосконаленню;
обґрунтувати систему заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах, яка б враховувала організаційні, фінансово-економічні, агротехнічні та техніко-технологічні фактори;
визначити вплив держави на підвищення конкурентоспроможності виробників зерна через систему законодавчого регулювання та програми підтримки сільського господарства;
обґрунтувати раціональні стратегії поведінки виробника зерна на регіональному і загальнодержавному ринках.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні відносини, в яких відбувається процес формування конкурентоспроможного виробництва зерна в регіоні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна в зерносіючих господарствах.

Методи та методологія дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки з використанням розробок вітчизняних і зарубіжних учених з питань розвитку зернопродуктового підкомплексу, рекомендації науково-дослідних установ, законодавчі й інші нормативні документи з досліджуваної проблеми.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: діалектичний метод пізнання; метод системного підходу (вивчення фундаментальних положень економічної науки з використанням розробок вітчизняних і зарубіжних учених з питань розвитку зернопродуктового підкомплексу, рекомендацій науково-дослідних установ, законодавчих та інших нормативних документів з досліджуваної проблеми); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, критичний аналіз публікацій вітчизняних і зарубіжних учених, формування висновків та пропозицій); монографічний (вивчення позитивних і негативних аспектів в організації виробництва та реалізації зерна у господарствах різних форм власності і господарювання, особливостей технології виробництва, переробки та зберігання зерна); графічний (наочне зображення взаємозв’язків і динаміки показників); статистико-економічний (вивчення структурно-динамічних тенденцій розвитку виробництва зерна, використання середніх і відносних величин, порівнянь, статистичних групувань і спостережень, рядів динаміки, розрахунково-конструктивний); кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп’ютерних програм статистичної обробки інформації.

Достовірність результатів дослідження, висновків і пропозицій забезпечується глибоким аналізом емпіричних даних.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, матеріали Держкомстату України, Головного управління статистики у Харківській області, оперативна інформація Головного управління агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації, матеріали районних управлінь, річні звіти сільськогосподарських підприємств та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропоновані до захисту матеріали досліджень включають в себе наступну новизну:

Вперше:

в результаті комплексного дослідження зернової галузі в розрізі підприємств-виробників зерна регіону встановлено основні напрями забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна на основі системного підходу з урахуванням сучасних умов трансформації відносин власності та розвитку ринкових відносин.

Удосконалено:

методичні підходи до визначення конкурентоспроможності сільгосппідприємств на ринку зерна. На доповнення до існуючих методичних підходів для характеристики конкурентоспроможності запропоновано використовувати показник питомої ваги підприємства-виробника на зерновому ринку з урахуванням її динаміки;
підходи до формування виробничої програми сільськогосподарських підприємств шляхом збільшення питомої ваги зернових культур як чинника підвищення їх конкурентоспроможності.

Набули подальшого розвитку:

методи аналізу та планування руху коштів підприємства АПК, в частині розробленої методики аналізу різних способів фінансування виробничих витрат зернової галузі, заснованої на поєднанні методів складання та аналізу технологічних карт, виробничих бюджетів і плану руху коштів;
підходи до обґрунтування стратегії поведінки сільськогосподарського виробника на ринку зерна з точки зору забезпечення підвищення його конкурентоспроможності шляхом обґрунтування раціональних строків і каналів реалізації зерна підприємствами АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення результатів наукового дослідження, які виносяться на захист, полягає у сприянні підвищенню конкурентоспроможності зерна та його виробників. Впровадження результатів дослідження сприятиме підвищенню експортного потенціалу Харківської області. Рекомендації щодо удосконалення технології виробництва зерна, його переробки та зберігання можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності та господарювання, підприємствами інфраструктури.

Результати дослідження прийнято Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації для практичного використання та впровадження (довідка № 14-4-376 від 31.10. 2007 р.), а також сільськогосподарськими підприємствами Харківської області: ТОВ Агрофірма “Подолівська” Барвінківського району (довідка № 112 від 20. 06. 2007 р.), ПСП “Зарожнянське” Чугуївського району (довідка № 102 від 17.08.2007 р.), ДП НАК “Надра України” “Агрогеофізика” Балаклійського району (довідка № 86 від 10.04.2007 р.), ПСП “Перше травня” Валківського району (довідка № 30 від 15.06.2007 р.); використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва на факультеті менеджменту і економіки при викладанні дисциплін “Організація агробізнесу і підприємництва”, “Економічний механізм функціонування підприємств” (довідка № 1281 від 12.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною роботою автора. Результати дослідження повністю належать автору. Усі опубліковані наукові праці є одноосібними.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, м. Харків, 10-11 червня
2004 р.); на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю економічного факультету Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, м. Харків, 5-6 жовтня 2004 р.); “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (ХНТУСГ ім.
П. Василенка, м. Харків, 19-20 травня 2005 р.); “Наукові засади реалізації аграрної політики України” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, м. Харків, 7-9 червня 2006 р.); “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва,
м. Харків, 1-2 березня 2007 р.); “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (ХНТУСГ ім. П. Василенка, м. Харків,
19-20 квітня 2007 р.) та ін.

Результати дослідження віддзеркалені також у щорічних наукових звітах кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва й апробовані на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу університету.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 2,61 облік.-вид. арк., у тому числі у наукових фахових виданнях - 8, загальним обсягом 2,26 облік.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 266 сторінках комп’ютерного тексту, з яких основна частина займає 212 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів з 10 підрозділами, висновків, списку використаних джерел з 199 найменуванням, додатків. Вона містить
38 таблиць, 25 рисунків, 20 додатків.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Науково-методологічні основи конкурентоспроможності виробництва зерна” розглядаються й аналізуються основні теоретичні положення щодо такого економічного явища, як конкурентоспроможність.

Ми поділяємо точку зору П.Т. Саблука про те, що конкурентоспроможність продукції – це сукупність властивостей продукції відповідати вимогам ринку в визначений момент часу. Конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства отримувати прибутки, достатні для простого або розширеного відтворення виробництва, мотивації праці та поліпшувати властивості товарів, які воно виробляє. Конкурентоспроможність галузі – здатність певної галузі отримувати прибутки більші, ніж інші галузі народного господарства країни на одиницю витрачених ресурсів. У повній мірі це відноситься і до виробництва зерна.

Основи конкурентоспроможності виробництва зерна закладаються протягом усього виробничого циклу, коли кожний його етап має не лише забезпечувати належну якість робіт, а й бути економічно ефективним. Адже конкурентоспроможність виробництва зерна, поряд із кон’юнктурою ринку, буде визначатися також співвідношенням його цінових та якісних параметрів.

Конкурентоспроможність виробництва зерна розглядається у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення необхідного рівня економічної ефективності підприємства–виробника зерна та сільського господарства в цілому, а сама конкурентоспроможність – як комплексна взаємопов‘язана система показників: конкурентоспроможність товару – конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність галузі – конкурентоспроможність країни. Обрання такого підходу набуває особливого значення, якщо взяти до уваги, що обсяги виробництва зерна в Україні достатні для повного задоволення внутрішніх потреб, тобто передумови для включення України до складу провідних країн–експортерів зерна є об‘єктивними. Україна має сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування зернових культур в усіх природно-кліматичних зонах і здатна розширити свою присутність на світовому ринку зерна, у тому числі через розвиток відносин із СОТ.

Серйозною перешкодою для ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства–виробника зерна стає відсутність адекватної інфраструктури ринку зерна. Саме така інфраструктура має виконувати функцію генератора ринкових цін, на основі яких формуються ціни пропозиції та попиту.

Шляхом до забезпечення конкурентоспроможності підприємств–виробників зерна може стати поширення інтеграційних процесів. Так, поєднання в одному підприємстві (фірмі, об‘єднанні) сільськогосподарського виробництва, переробки та торгівлі дозволяє підвищувати економічну ефективність окремих його ланок. Створенням інтегрованих об‘єднань можна запобігти перетіканню коштів із виробничої сфери у торговельну завдяки оптимізації системи просування продукції по ланцюжку “виробництво-реалізація-кінцевий споживач”. Інтегровані об‘єднання сприяють також більш ефективному використанню ресурсів, у тому числі фінансових.

Основними складовими забезпечення конкурентоспроможності є якісні, вартісні та кількісні характеристики товару поряд з ефективною ціновою стратегією. Тому підвищенню конкурентоспроможності зерна сприятимуть такі фактори як поліпшення якісних характеристик; забезпечення адекватної ціни реалізації; підвищення врожайності та збільшення обсягів виробництва темпами, які випереджають зростання виробничих витрат; формування ефективної системи збуту продукції.

В умовах Харківської області, коли обсяги виробництва перевищують обсяги внутрішнього споживання, постає завдання реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами за цінами, які забезпечували б розширене відтворення виробництва. Цього можна досягти: закупівлею державою „надлишків” зерна за гарантованими (заставними) цінами, які за таких умов визначають нижній рівень ціни на зерно (як, наприклад, у США); створенням державних структур, які займаються реалізацією зерна на зовнішніх ринках і в разі, коли ціна на зовнішньому ринку перевищує рівень внутрішньої ціни, здійснюють компенсаційні доплати товаровиробникам у відповідності до обсягу закупівель зерна у конкретного виробника (як, наприклад, у Великобританії).

Інший варіант вирішення проблеми забезпечення ефективності виробництва зерна ми вбачаємо у здешевленні виробничих ресурсів. В Україні в окремі роки політика була спрямована на формування (шляхом домовленості Уряду з виробниками) стабільних цін на пальне та мінеральні добрива, часткову компенсацію вартості мінеральних добрив і сільськогосподарської техніки з коштів державного бюджету. Але це не мало істотного впливу на зниження собівартості готової продукції через незначні обсяги бюджетних коштів і тимчасовий характер заходів.

У другому розділі “Стан виробництва зерна та його конкурентоспроможність в регіоні” розглядаються результати дослідження розвитку виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах Харківської області з урахуванням вимог забезпечення його конкурентоспроможності.

Серед галузей рослинництва провідне місце належить виробництву зерна. У загальній площі посівів сільськогосподарських культур питома вага зернової групи є найбільшою. У 2005 р. вона складала у цілому по області 55,2 %, а по сільськогосподарських підприємствах (включаючи фермерські господарства) – 59,6 %. У 2006 р. відбулося подальше підвищення питомої ваги зернових культур у загальній площі посівів – до 56,3 %, а по сільськогосподарських підприємствах до 60,4 %. Це високий рівень насиченості сівозмін посівами зернових культур, що свідчить про підвищення зацікавленості сільгоспвиробників у нарощуванні обсягів виробництва зерна.

Найбільш поширеними у Харківській області зерновими культурами є озима пшениця (понад 48% загального обсягу виробництва зернових), ячмінь (понад 30%), кукурудза на зерно (понад 12%). На ці зернові культури припадає у сукупності понад 90% загального обсягу виробництва зернових. Традиційно високою залишається і їх питома вага у загальному обсягу надходжень виручки від реалізації зернових (табл. 1).

Від реалізації зерна формується переважна частина грошових надходжень сільськогосподарських підприємств. Навіть у неврожайному 2003 р. питома вага виручки від реалізації зерна у структурі товарної продукції була найбільшою – 22,4 %, у 2004 р. зросла до 29 %, у 2006 р. склала 25,9 %.

Таблиця 1

Структура виручки від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за 2000-2006 рр., %

Культура	Роки
Культура	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Пшениця	41,2	65,8	69,1	26,2	55,1	58,6	51,3
Жито	2,5	3,3	2,0	0,8	2,3	0,8	0,5
Просо	2,2	1,0	0,6	1,6	0,8	0,3	0,3
Гречка	2,3	0,9	0,9	2,5	2,0	1,8	1,4
Кукурудза	10,9	5,1	5,1	25,7	14,3	11,4	17,2
Ячмінь	35,9	20,7	18,8	39,8	22,5	24,9	27,1
Овес	1,8	1,2	0,8	1,5	0,8	0,5	0,5
Зернобобові	1,8	1,4	2,1	1,6	1,8	1,5	1,4
Інші зернові	1,5	0,7	0,5	0,5	0,5	0,2	0,3
Зернові - разом	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

У роки, не сприятливі за природно-кліматичними умовами для вирощування озимих зернових, у грошовій виручці сільськогосподарських підприємств істотно підвищується питома вага грошових надходжень від реалізації ячменю та кукурудзи. Тому доцільним є включення цих культур як резервних у виробничу програму зерносіючих сільськогосподарських підприємств. Такий підхід забезпечує зниження виробничих ризиків у виробництві зерна і робить його більш конкурентним у порівнянні із монокультурним підходом.

Жодна інша галузь сільськогосподарського виробництва не забезпечує сільському господарству Харківської області такої суми грошових надходжень і такої частки у структурі товарної продукції як вирощування зернових культур. Ураховуючи, що зерно як концентрований корм і насіннєвий матеріал для окремих кормових культур бере участь у виробництві продукції тваринництва, його по праву можна вважати найважливішим видом сільськогосподарської продукції, під впливом якого у значній мірі формується фінансовий результат сільськогосподарського підприємства.

Дослідженням підтверджено, що посівні площі зернових культур у Харківській області на протязі 17-річного періоду залишаються практично незмінними. Слабо виражена тенденція до їх збільшення із щорічним темпом на рівні 2,8 тис. га (менше 0,5%). Стабільність посівних площ додатково вказує на те, що коливання обсягів виробництва зерна в області відбувається переважно під впливом змін урожайності, що є наслідком дії природно-кліматичних та організаційно-технологічних факторів (рис. 1).

Для з’ясування впливу спеціалізації на формування конкурентоспроможного виробництва зерна було оброблено багаторічні дані по всіх районах Харківської області, у тому числі (за окремі роки) по сільськогосподарських підприємствах області, кількість яких у 2006 р. складала 306 одиниць.

Рис. 1 Динаміка виробництва й урожайності зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 1975-2006 рр.

Установлено, що рівень спеціалізації у зерновому виробництві не належить до тих факторів, які мають прямий і тісний кореляційний зв’язок із показниками економічної ефективності галузі. Разом з тим для формування конкурентоспроможного зернового виробництва не бажані ні відносно низький (з питомою вагою зернових культур у структурі виручки менше 20-25 %), ні високий (більше 50 %) рівні спеціалізації сільськогосподарських підприємств на виробництві зерна.

Іншим важливим фактором забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна є достатній рівень його концентрації. За матеріалами нашого групування це 2000 га і більше (табл.2). Сільськогосподарські підприємства з площею посівів 1000-1500 га також забезпечують прибутковість зернової галузі. Проте для забезпечення ефекту концентрації виробництва зерна та його масштабів найбільш раціональними площами посівів зернових є 2000 га і більше. Економічно ефективна робота зернової галузі на менших площах можлива, але з підвищеними організаційно-економічними та технологічними вимогами до сільськогосподарського підприємства–виробника зерна.

Вивчення досвіду роботи ряду господарств показало, що саме завдяки високому рівню концентрації посівних площ зернових та обсягів виробництва зерна з’являється можливість придбати сучасну сільськогосподарську техніку для впровадження новітніх технологій і забезпечити її ефективне використання. Високий рівень концентрації виробництва зерна дозволяє підприємствам зберегти фахівців, керівників середньої ланки управління, кваліфікованих механізаторів, створити передумови для ефективного функціонування тваринництва, забезпечивши його потребу у концентрованих кормах.

Таблиця 2

Вплив розміру посівних площ під зерновими культурами
на економічні показники сільськогосподарських підприємств Харківської області у 2006 р.

Показники	Групи підприємств за посівними площами, га				У серед-ньому
Показники	до 1000	1000,1-1500,0	1500,1-2000,0	понад 2000	У серед-ньому
Кількість господарств у групі	99	82	45	71	297*
Площа зернових культур на одне господарство, га	651	1264	1713	3013	1546
Виробничі витрати на 1 га, грн.	930,97	831,86	933,68	1126,38	1000,10
Урожайність у серед-ньому по групі, ц/га	20,4	19,2	19,5	26,0	22,59
Затрати праці, люд.-год.:
на 1 га	28,9	25,7	22,1	26,2	25,76
на 1 ц	1,4	1,3	1,1	1,0	1,14
Собівартість 1 ц зерна, грн.:
виробнича	45,7	43,4	47,8	43,3	44,26
повна	52,3	46,1	51,4	49,9	49,72
Середня ціна реалізації, грн/ц	48,97	47,4	49,1	55,4	52,15
Прибуток (збиток):
усього, тис. грн.	-4111,30	2366,00	-2946,80	27580,90	22888,80
на 1 га, грн.	-63,74	22,83	-38,23	128,94	49,85
на 1 ц, грн.	-3,34	1,33	-2,23	5,44	2,43
Рівень рентабельності виробництва зерна, %	-6,4	2,9	-4,3	10,9	4,9

* Примітка. Кількість сільськогосподарських підприємств області, що вирощують зернові культури

При дослідженні процесу реалізації сільськогосподарськими підприємствами виробленого зерна встановлено, що основним каналом є реалізація комерційним структурам за прямими договорами. Як свідчать фактичні дані за довгостроковий період, саме комерційні структури дають сільськогосподарським виробникам найвищу ціну за вироблену зернову продукцію. Проте висока концентрація реалізації зерна на одному каналі створює передумови, по-перше, для згортання та руйнації інфраструктури з обслуговування операцій із зерном, яке проходить через інші (альтернативні) канали реалізації; по-друге, для обмеження конкуренції, поширення процесів монополізації закупівлі зерна; по-третє, для розвитку елементів нецінової конкуренції через руйнацію інфраструктури альтернативних каналів реалізації й обмеження конкуренції і як наслідок – для перерозподілу виробленої у зерновій галузі доданої вартості на користь торговельних компаній.

Держава ж залишається осторонь від процесів, які відбуваються на зерновому ринку. Частка зерна, реалізованого виробниками переробним підприємствам (включаючи елеватори) протягом досліджуваного періоду, становила 1-7 %, що обумовлено низькими цінами реалізації за цим каналом. Це ставить під сумнів можливість здійснення державної підтримки сільськогосподарського виробника через ціновий механізм регулювання. Практично нульова частка біржового каналу реалізації ставить під сумнів функціонування в регіоні та в Україні в цілому прозорих ринкових механізмів ціноутворення на зерно. Адже канал із питомою вагою менше 1% навряд чи може розглядатись як ролі орієнтир при ціноутворенні на зерновому ринку.

У третьому розділі “Забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна” обґрунтовуються основні фактори, які визначають конкурентоспроможність виробництва зерна, розглядається механізм їх дії, розкрито підходи до забезпечення конкурентоспроможності зерна. Акцентується увага на тому, що попит на зерно на первинному ринку є у значній мірі концентрованим. На ринку оперує досить незначна кількість покупців. Пропозиція ж зерна розподілена між великою кількістю не пов’язаних між собою виробників зерна. Отже, попит на зерно схильний до монополізації, пропозиція зерна, навпаки, має висококонкурентний характер, а ціна на зерно корелює з обсягами валового збору (рис. 2). У таких умовах значна кількість виробників зерна має конкурувати між собою за можливість реалізувати вироблене зерно за найкращими цінами. На ринках, близьких до насичення, яким є ринок зерна, така ситуація призводить до зниження цін.

Виробники зерна повністю залежать від ринку і, жодний із них сам по собі не може помітно впливати на рівень цін, що склалися. І для сільського господарства у цілому, і для підприємств–виробників зерна особливого значення набуває ефективна державна політика щодо регулювання ситуації на внутрішньому зерновому ринку та впровадження заходів, спрямованих на підтримку сільськогосподарських підприємств. Сучасна державна політика щодо підтримки виробників зерна передбачає виплати з держбюджету
на 1 га посівів, часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, здешевлення короткострокових і середньострокових кредитів тощо. Але досягнутий рівень доходності галузі з урахуванням державної підтримки не забезпечує хоча б просте відтворення матеріально-технічної бази.

Рис. 2 Залежність цін реалізації зерна від валового збору
по сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2000-2006 рр.

Так, за 11 років (1996-2006 рр.) чисельність тракторів в області зменши-лася на 7190 одиниць (на 30,4 %), навантаження ж площі ріллі на один трактор зросло на 35,4 %; чисельність зернозбиральних комбайнів зменшилася на 1318 одиниць (на 34,6 %), кукурудзозбиральних – на 356 одиниць (на 62,9 %). Це значно стримує впровадження сучасних технологій у сільськогосподарське виробництво, негативно позначається на його конкурентоспроможності й ефективності, змушує сільгоспвиробників та партнерів по агропромисловому комплексу залучати додаткові кредити комерційних банків на технічне оновлення, що значно збільшує витрати на обслуговування нової техніки та негативно позначається на конкурентоспроможності як самих підприємств АПК, так і продукції, яку вони виробляють, зокрема зерна.

Формування конкурентоспроможного зернового господарства вимагає створення з якомога меншими затратами та раціональне використання парку сільгоспмашин. За певних умов цього можна досягти навіть без придбання додаткової сільськогосподарської техніки. На прикладі ТОВ Агрофірма “Подолівська” Барвінківського району Харківської області показано доцільність та економічну ефективність залучення комбайнів класу “Дон-1500Б” до збиральних робіт додатково до інших комбайнів із парку цього підприємства.

Іншим важливим чинником є використання каналів реалізації, які забезпечують високі реалізаційні ціни. Переваги при ціновій конкуренції також можуть бути забезпечені шляхом урахування фактора часу при плануванні обсягів річної реалізації зерна. Так, найбільш сприятливим для реалізації зерна є період з лютого по червень, коли реалізаційна ціна перевищує середньорічні значення (рис. 3).

Рис. 3 Річна динаміка реалізаційних цін на зерно в сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2002-2006 рр.

Приймаючи рішення про перенесення строків реалізації зерна на оптимальний час (з точки зору збільшення реалізаційної ціни), слід ураховувати додаткові витрати на зберігання зерна, його можливі втрати під час зберігання, а також фінансовий стан підприємства–виробника зерна. Оптимізація строків реалізації сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції та товаровиробника.

Раціональне вирішення питання фінансування виробничих витрат також дозволяє підвищити економічну ефективність і конкурентоспроможність виробництва зерна. Нами проведено розрахунки руху коштів за п’ятьма варіантами фінансування виробничих витрат. За результатами розрахунків, найбільш прийнятним для сільськогосподарських підприємств є варіант повного за рахунок власних коштів фінансування витрат на основний обробіток ґрунту та на сівбу, а за рахунок залучених коштів - фінансування робіт наступного року (догляду за посівами та збирання врожаю зерна).

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичні узагальнення та показано напрями розв’язання науково-прикладної задачі щодо забезпечення формування конкурентоспроможного виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах з метою підвищення їх економічної ефективності та постачання на ринки конкурентоспроможної продукції. За результатами проведеного нами дослідження можна зробити такі висновки:

Під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти сукупність властивостей продукції відповідати вимогам ринку в визначений момент часу. Під конкурентоспроможністю підприємства – здатність підприємства отримувати прибутки, достатні для простого або розширеного відтворення виробництва, мотивації праці та поліпшувати властивості товарів, які воно виробляє. Під конкурентоспроможністю галузі – здатність певної галузі отримувати прибутки більші, ніж інші галузі народного господарства країни на одиницю витрачених ресурсів. В повній мірі це відноситься і до виробництва зерна.
Конкуренція відбувається не лише на ринках ресурсів, необхідних для ведення сільськогосподарського виробництва, а й на ринках сільськогосподарської продукції. Вона поширюється на весь виробничий процес, кожна ланка якого має працювати найбільш ефективно, щоб забезпечити конкурентоспроможність виробництва у цілому. Тому разом з індексами конкурентоспроможності доцільно використовувати для більш повної її характеристики показники питомої ваги підприємства на ринку з урахуванням динаміки цих показників. Збільшення ринкової питомої ваги свідчить про нарощування ринкової конкурентоспроможності виробників зерна, а зменшення цього показника – про зниження рівня конкурентоспроможності.
Становлення та розвиток ринку зерна в Україні в останнє десятиріччя відбувалися в умовах активної трансформації земельних і майнових відносин, зміни форм власності та господарювання. Ці перетворення здійснювалися на фоні посилення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, відсутності або обмеженості державної підтримки сільськогосподарського виробництва, неврегульованості багатьох інших питань його розвитку. Наслідком є низький рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств сучасними засобами виробництва, зношеність машинно-тракторного парку, нестача обігових коштів, розукрупнення сільськогосподарських підприємств. Це не сприяє покращанню соціально-економічної ситуації на селі й ефективному веденню сільськогосподарського виробництва, зокрема формуванню конкурентоспроможної зернової галузі у сучасних сільськогосподарських підприємствах.
У Харківській області виробництвом зерна займаються всі райони. Тісного зв’язку між рівнем спеціалізації виробництва та рентабельністю нами не виявлено. Проте найвищу рентабельність виробництва зерна мали райони з найвищим рівнем спеціалізації; із зниженням цього рівня рентабельність також знижувалася. З метою формування конкурентоспроможного виробництва зерна в сучасних умовах доцільно забезпечувати раціональний рівень спеціалізації - з питомою вагою зернових у межах 20-50 %. При нижчому рівні спеціалізації виробництво зерна втрачає своє значення для підприємства, при більш високому рівні істотно підвищуються виробничі та підприємницькі ризики.
Підтверджено взаємозв’язок концентрації виробництва та його економічної ефективності. Сільськогосподарські підприємства Харківської області з найвищим рівнем концентрації виробництва зерна мали і найвищий рівень його рентабельності. Вивчення досвіду роботи успішних господарств підтвердило, що саме завдяки високому рівню концентрації посівних площ зернових та обсягів виробництва зерна ці господарства змогли придбати сучасну сільськогосподарську техніку, необхідну для впровадження новітніх технологій, і забезпечити її ефективне використання. Високий рівень концентрації виробництва зерна дозволив таким сільськогосподарським підприємствам не лише забезпечити високий рівень конкурентоспроможності зернової галузі, а й зберегти фахівців, керівників середньої ланки управління, кваліфікованих механізаторів, створити передумови для ефективного функціонування тваринництва, забезпечивши його потреби у концентрованих кормах.
Виробництво зерна у Харківській області залишається провідним у рослинництві. Витрати на виробництво зерна складають біля 18-29% загальних витрат сільськогосподарських підприємств і 30-50 % витрат рослинництва. У виручці від реалізації на зернові припадає 18-31% у загальному обсягу та 40-60 % від виручки рослинництва. Висока економічна ефективність і конкурентоспроможність виробництва зерна підтверджуються стійкою тенденцією до збільшення питомої ваги зерна у загальному обсягу реалізації виробленої продукції. Найбільш поширеними у Харківській області зерновими культурами є озима пшениця (понад 48 % загального обсягу виробництва зернових), ячмінь (понад 30 %), кукурудза на зерно (понад 12 %). На ці зернові культури припадає у сукупності понад 90 % загального обсягу виробництва ринкової пропозиції зернових.
Основним каналом продажу зерна в останні п’ять років є реалізація за прямими договорами різним комерційним структурам (понад 80% грошових надходжень від реалізації зерна у 2006 р.). Цей канал забезпечує вищий, у порівнянні з іншими каналами рівень цін, отже, його використання є економічно ефективним та обґрунтованим. Проте висока концентрація реалізації зерна на одному каналі може призвести у довгостроковому плані до згортання та руйнації інфраструктури, пов’язаної з операціями на інших каналах реалізації. Через руйнацію інфраструктури альтернативних каналів створюється загроза монополізації закупівель зерна окремими суб’єктами ринку і як наслідок - перерозподілу виробленої у зерновій галузі доданої вартості на користь таких ринкових суб’єктів неціновими (неринковими) шляхами.
Обсяги виробництва зерна у регіоні традиційно перевищують обсяги його внутрішнього споживання. Отримані нами дані дозволяють визначити обсяг ринку зерна Харківської області за грошовими параметрами становить приблизно 550 млн. грн. із тенденцією до зростання. У натуральному вимірі це приблизно 1300 тис. т зерна (усіх видів) також із тенденцією до зростання. Обсяг валового виробництва зерна у межах 1076 - 2643 тис. т. У найближчий час на ринку зерна Харківської області істотно підвищуватиметься значення реалізації зерна за конкурентними цінами за межі області. При цьому має здійснюватися захист майнових інтересів виробників зерна. Особливого значення набуватимуть такі заходи: забезпечення виробникам зерна доступу до інформації про ринкову кон’юнктуру на зернових ринках за межами регіону; укладання виробниками зерна прямих угод із споживачами за межами регіону; сприяння розвитку конкуренції між суб’єктами на ринку зерна; розвиток консультаційних служб, зокрема з питань інформаційно-методичного забезпечення діяльності виробників на ринку зерна (включаючи зовнішні ринки); запровадження державою на рівні області програми поширення операцій державної закупівлі зерна за форвардними схемами; торгівля зерном на організованому біржовому ринку з метою формування реальної ринкової ціни на цей товар; створення регіональної асоціації (об’єднання) виробників зерна з метою зміцнення ринкової позиції виробників зерна регіону шляхом поширення інформації про кон’юнктуру ринку, про діяльність зернотрейдерів (у тому числі – недобросовісних), формування великих партій зерна для здійснення поставок за межі регіону і т. ін.
Посівні площі під зерновими культурами у Харківській області залишаються стабільними, про що свідчать багаторічні дані. Тобто резерви розвитку зернової галузі за екстенсивним типом вичерпані. Тенденція до зниження обсягів валового виробництва зерна пояснюється дією організаційно-технологічних факторів. Саме з вирішенням організаційно-технологічних проблем пов’язане підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна, його економічної ефективності, збільшення обсягів виробництва зерна.
Запропонована нами методика аналізу плану руху грошових коштів дозволяє здійснювати ситуаційний аналіз різних варіантів фінансування виробничих витрат у зерновій галузі за схемою “що буде, якщо...” для обрання найкращого варіанта. За допомогою цієї методики здійснено розрахунки за п’ятьма різними варіантами фінансування виробничих витрат. Для кожного з варіантів визначено показники економічної ефективності, виявлено найбільш і найменш ефективні підходи до фінансування виробничих витрат. За результатами розрахунків, найбільш прийнятним для сільськогосподарських підприємств є варіант повного за рахунок власних коштів фінансування витрат на основний обробіток ґрунту та на сівбу, а за рахунок залучених коштів - фінансування робіт наступного року (догляду за посівами та збирання врожаю зерна).
Ринок зерна у Харківській області має висококонкурентну природу, і жодне окреме сільськогосподарське підприємство не може впливати на формування ціни на зерно. Обсяги ж валового збору зерна у цілому в області мають істотний вплив на рівень ціни на зерно. Тому раціональною стратегією поведінки виробника на ринку зерна у таких умовах є (у короткостроковому плані) орієнтація на використання найбільш ефективних каналів реалізації зерна, а також урахування сезонних коливань цін на зерно. У довгостроковому плані економічно ефективною стратегією може виявитися створення сільськогосподарськими підприємствами–виробниками зерна кооперативних об’єднань (асоціацій, корпорацій, міжгосподарських об’єднань, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і т. ін.), які б забезпечували збут продукції, зберігання та переробку зерна, викуп існуючих потужностей, матеріально-технічне постачання для підвищення ефективності виробничої діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях

Литвинова О.М. Тенденції і структурні зрушення щодо формування ринку зерна в Харківській області // Вісник ХНАУ. − 2004. − №4. − С. 92-96.
Литвинова О.М. Проблема становлення та розвитку регіонального ринку зерна (на матеріалах Харківської області) // Вісник ХНАУ. − 2004. − №7 − С. 296-300.
Литвинова О.М. Розвиток інфраструктури аграрного ринку регіону як фактор підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна // Вісник ХНАУ. − 2004. − №10 − С. 382-386.
Литвинова О.М. Основні напрями забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна // Збірник наукових праць ЛНАУ. – 2006. – №61 (84). - С. 469-473.
Литвинова О.М. Економічна ефективність виробництва зернових культур в Харківській області: структурні тенденції// Вісник ХНАУ. − 2006. − №11 − С. 151-155.
Литвинова О.М. Ринок зерна та конкурентне середовище // Вісник ХНАУ. − 2007. − №1 − С. 126-130.
Литвинова О.М. Фінансово-економічні чинники підвищення конкуренто-спроможності виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. - Вип. 50. – Харків; 2007. – С. 389-392.
Литвинова О.М. Концентрація як фактор підвищення ефективності виробництва зерна // Вісник УДАУ: Економіка. - Вип. 65. - Ч.2 − Умань, 2007. − С. 222-226.

В інших виданнях

Литвинова О.М. Основні напрями забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна// Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: Мат-ли міжнар. форуму молодих вчених ХНТУСГ. - У 2-х тт.- Т.1. – Харків, 2005. – С.227
Литвинова О.М. Розвиток зернового ринку в Харківській області // Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин: Зб. наук. пр. ХДЗВА - Т.17 – Харків, 2007. − С. 56-60.
Литвинова О.М. Особливості конкуренції на ринку зерна // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи: Мат-ли ІІІ міжнар. форуму молодих вчених ХНТУСГ. -
У 3-х тт. - Т.2. – Харків, 2008. – С. 212.

Анотація

Литвинова О.М. Формування конкурентоспроможного виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємством (за видами економічної діяльності). Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва. – Харків, 2008.

Дисертацію присвячено розробці комплексу питань, пов‘язаних із формуванням конкурентоспроможного виробництва зерна. Питання конкурентоспроможності розглянуто з позицій сільськогосподарського підприємства–виробника зерна. Розкрито сутність конкурентоспроможності стосовно сільськогосподарських підприємств та її дію на ринках сільськогосподарської продукції, зокрема на ринку зерна.

Розглянуто основні підходи до формування конкурентоспроможності у системі показників “конкурентоспроможність продукту – конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність галузі – конкурентоспроможність країни”. Обґрунтовано основні шляхи забезпечення конкурентоспроможного виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах.

Ключові слова: конкурентоспроможність, виробництво зерна, ринок зерна, аграрний ринок, спеціалізація та концентрація, канали реалізації, агропромислова інтеграція, технології виробництва.

Аннотация

Литвинова Е.Н. Формирование конкурентоспособного производства зерна в сельскохозяйственных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева. – Харьков, 2008. Диссертация посвящена разработке комплекса вопросов, связанных с формированием конкурентоспособного производства зерна. Вопросы конкурентоспособности исследуются с точки зрения сельскохозяйственного предприятия–производителя зерна. Такой подход к исследуемой проблеме обусловлен тем, что именно сельскохозяйственные предприятия–производители зерна определяют предложение зерна на рынке. Эффективность затрат на производство зерна и качество зерна в перспективе останутся факторами, определяющими конкурентоспособность на рынке зерна. Поскольку объемы производства зерна в Харьковской области превышают объемы его внутреннего потребления, проблема конкурентоспособности приобретает особенное значение. В то же время перед сельскохозяйственными предприятиями возникает новая задача: обеспечить конкурентоспособность производства зерна не только на уровне предприятия, в пределах региона, но и за его за пределами, включая ближнее и дальнее зарубежье.

Раскрыта сущность конкурентоспособности в современных условиях применительно к сельскохозяйственным предприятиям и ее действие на рынках сельскохозяйственной продукции, в частности на рынке зерна. На основе системного подхода проанализированы основные группы факторов, влияющие на конкурентоспособность производства зерна: размещение, специализация и концентрация производства; совокупность технологических факторов; комплекс организационно-управленческих факторов; финансово-экономическая работа на предприятии. Эти группы факторов действуют в постоянной взаимосвязи, что указывает на необходимость системного подход к решению поставленной задачи.

Обоснованы основные направления формирования конкурентоспособности в системе показателей «конкурентоспособность продукта –конкурентоспособность предприятия – конкурентоспособность отрасли – конкурентоспособность страны». В условиях, когда Украина теряет свою международную конкурентоспособность и попадает в группу стран с низким уровнем развития, зерно как экспортная продукция приобретает особое значение. Ведь в условиях благоприятной конъюнктуры на внешних рынках и при объемах производства, превышающих внутреннее потребление, создается экспортный потенциал. От его эффективной реализации во многом зависит успешность расширенного воспроизводства не только в сельскохозяйственном предприятии, в отрасли, но и в целом по сельскому хозяйству.

Обоснованы основные пути обеспечения конкурентоспособного зернового производства в сельскохозяйственных предприятиях. Прежде всего, это использование оптимальных каналов и сроков реализации, грамотная финансово-экономическая работа, соблюдение агротехнических требований при производстве зерна.

Ключевые слова: конкурентоспособность, производство зерна, рынок зерна, аграрный рынок, специализация и концентрация, каналы реализации, агропромышленная интеграция, технологии производства.

Summary

Litvinov O.M. Forming competitive grain production in agricultural enterprises. Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of economic sciences on the specialty 08.00.04 – economics and enterprise management (by kind of economic activities). – Kharkiv National Agrarian University named after V.V.Dokuchaev, 2008. The thesis is devoted to complex issues connected with developing competitive grain production. Those issues are investigated from the point of view of an agricultural enterprise producing grain. Unveiled the essence of phenomenon of competitiveness and its influence on agricultural enterprise on agricultural markets and grain markets. Base approaches to developing competitiveness in the system product competitiveness – enterprise competitiveness – economic branch competitiveness – country competitiveness were substantiated. Main ways to secure competitive grain production in agricultural enterprises were shown and grounded.

Key words: competitiveness, grain production, grain market, agrarian market, specialization, economic concentration, distribution channels, agro industrial integration, production technologies.

Blog

Загальна характеристика роботи актуальність теми

Содержание