В.І. Кульматицький Виникнення Землі, Сонця, Галактики
| Вид материала | Документы |
- «Планети», 346.34kb.
- І у п р заочне відділення реферат, 278.88kb.
- Особливості видимого руху Сонця, Місяця І планет, 60.39kb.
- Провести интеллектуальный конкурс «Мы дети галактики» в срок с 17 октября по 30 ноября, 56.37kb.
- Урок з математики в групі ртм-21, 826.75kb.
- Реферат з економічної історії на тему: Економічне становище на українських, 111.88kb.
- Етнічні межі — кордони, що відділяють одна від одної етнічні землі. Етнічні землі, 673.49kb.
- Реферат на тему: Гроші, виникнення грошей, історія виникнення грошей, 85.78kb.
- Венеру досить часто називають сестрою Землі через її подібність за розміром та близкості, 1161.86kb.
- Реферат на тему: Теорія О.І. Опаріна про походження життя на Землі, 64.06kb.
В.І. Кульматицький
Виникнення
Землі, Сонця, Галактики.
«ДІЛО» м. Вінниця.
2009
Рецензенти:
В.Г. Петрук, доктор технічних наук, професор, зав. кафедрою екології. (Вінницький державний технічний університет);
В.І. Солоненко, доктор філософії з фізико-математичних наук, зав.
кафедрою фізики. (Вінницький державний педагогічний університет
ім. М. Коцюбинського).
Видання друге уточнене і доповнене.
Кульматицький В.І
Виникнення Землі, Сонця, Галактики - Вінниця:
Розвиток сучасної науки дозволяє пояснити виникнення Всесвіту, всіх хімічних елементів і зняти протиріччя з ранішніх теорій і гіпотез. Розуміння суті природи дає можливість забезпечити людство невичерпним джерелом енергії протон-протонного синтезу.
Брошура розрахована на фізиків, астрономів, хіміків, філософів, інженерів, що цікавляться проблемами сучасної науки.
ISBN В.І.Кульматицький, 2009р.
Запитання без відповідей.
Сучасна геохімія зробила величезний крок вперед за останні 50 років. На основі накопичених даних пояснити походження Сонячної системи, народження континентів та океанів можуть не довго живучі ізотопи.
В своїй роботі вчені професор Інституту геохімії ім. В.І. Вернадського Ернест Галімов і професор Каліфорнійського технологічного інституту Самуєль Епстайн «Хімія ізотопів: від археології Всесвіту до екологічного контролю» приходять до висновку, «що речовина нашої Сонячної системи являє собою суміш ядерно різнорідних матеріалів, синтезованих в час різних космічних подій» (?!).
Так в метеориті Річардтон виявлено ізотопну аномалію ксенону (Хе 129). Надлишок ксенону згідно розрахункам міг би утворитися після розпаду первинного іридію 129. Аналогічно було доведено, що надлишки Хе 134 і Хе 136 можуть утворитися з Рu 244. Але період напіврозпаду І129 и Pu244 відносно малий і складає 160 і 820 мільйонів років відповідно. Продукти їх розпаду могли зберегтись в метеоритах лише при умові, що синтез цих елементів відбувся незадовго до утворення твердих часток або тіл, здатних утримувати газ.
В 70-ті і 80-ті роки було виявлено неон 22, який міг утворитися лише в результаті потужного опромінення з великим виходом Ne22. Далі було виявлено ізотопні аномалії кисню, вуглецю, магнію, самарію, свинцю, урану ті інших елементів.
Автори цього дослідження прийшли до висновку, що зовсім недавно біля нашого сонячного пило-газового скупчення вибухнула наднова зірка, що і збагатила його цими ізотопними та важкими хімічними елементами. Проте це припущення ставить нашу Сонячну систему в виняткові умови – вибух наднової зірки, та ще й поблизу газопилового скупчення, надзвичайно рідкісне явище.
Але знову повстає нове запитання: якщо Сонце за сучасними уявленнями існує вже 5 мільярдів років, то чого ці запозичені ізотопи до цього часу ще не розпались?
І все ж в цій роботі подано дуже цінну інформацію і висловлено сміливу думку: ізотопи синтезовано відносно недавно.
Виникнення Землі, Сонця, Галактики.
Нездатність існуючих гіпотез відповісти на багато питань про походження зірок, Сонячної системи, планет і навіть хімічних елементів, спонукають спробувати дати пояснення на основі абсолютно нової теорії холодного протон – протонного синтезу.
3
Першим, хто зробив спробу дати наукове пояснення виникнення Сонячної системи, був П’єр Сімон Лаплас. Він припустив, що спочатку скупчення газів і пилу було розпеченим, а потім з нього утворилась Сонячна система з усіма планетами. Противником даної гіпотези був академік Отто Юлійович Шмідт, який стверджував, що спочатку вся маса газопилового скупчення була холодною, а потім почала поступово розігріватись від стискання. Обидві ці гіпотези в чомусь суперечили одна одній, а в чомусь доповнювали, але жодна з них не давала відповідь на питання:
- як з’явились в цьому скупченні всі хімічні елементи періодичної системи;
- звідки взялась та колосальна енергія, що розігріла всі планети до рідкого стану; (Це підтверджує вигляд Місяця, вся поверхня якого покрита величезними кратерами явно вулканічного походження.)
- чому геологічні породи Землі мають різний вік, якщо згідно цих гіпотез, вони мали б утворитися одночасно та багато інших.
На наш погляд, і Лаплас, і Шмідт були правими в своїх припущеннях. Спочатку величезне скупчення водню було холодним, а потім почало розігріватись в результаті синтезу нових елементів. Причиною синтезу є геніальна творча здатність природи створювати з простих елементів складні хімічні об’єкти, в тому числі і біологічні.
При утворенні нового елементу виділяється енергія ядерного зв’язку у вигляді електромагнітного випромінювання, що і перетворило скупчення водню у зірку, яку люди назвали Сонцем. Правомірно поставити наступне запитання, а звідки ж взявся водень?
Теорія кільцевого електрона.
Водень складається з протону, навколо якого обертається електрон у вигляді кільцевої електромагнітної хвилі. Теорія кільцевого електрона заснована на корпускулярно-хвильовому дуалізмі та встановлює первинність і елементарність електромагнітного ефіру Г. Герца. (В сучасній фізиці використовується поняття масово-енергетичний вакуум).
Спрощено можна уявити, що міжзоряний вакуум являє собою величезний океан реліктового електромагнітного випромінювання, що виник в результаті всесвітнього вибуху, в якому є свої течії, великі і малі турбулентні вихори, які рухаються в різні напрямки.
Електрон народжується із цього електромагнітного вакууму і є замкнутою в кільце електромагнітною хвилею. По суті це електричний струм, що тече по кільцю в певному напрямку. Спін електрона вказує напрямок руху цього струму.
Одним словом, лінійне електромагнітне поле здатне породити безліч позитивних і негативних кільцевих струмів: електронів, позитронів, бета і анти бета частинок.
4
Позитрон відрізняється від електрона лише напрямком руху його кільцевого струму. При зіткненні електрона і позитрона вони анігілюють, випромінюючи два лінійні гамма кванти і знову перетворюються на елементарне електромагнітне поле.
Побудова протона.
Сучасна наука експериментально довела, що матеріальні тіла складаються з атомів і молекул. Атоми складаються з ядра і електронної оболонки, а саме ядро – з протонів і нейтронів. Виявилось, що протон і нейтрон – родичі. Нейтрон (N) більш важкий і у вільному стані розпадається на протон (p), електрон (бета частинка) (e) та антинейтрино (u) за формулою:
N = p + e + u
(Оскільки нейтрино не має маси спокою, то ця віртуальна частинка є лише електромагнітною енергією.)
Ф. Рейнес і К. Коуен відкрили у 1956 році фото розпад протонів на легкий нейтрон і позитрон по схемі
p + Y0,5 = n + b
N – важкий нейтрон, n – легкий нейтрон, b – антибета частинка, Y – гамма – фотон.
Підтвердженням факту фоторозпаду протона слугував факт одночасного виникнення легкого n-нейтрона і позитрона, який зразу ж анігілював з електроном з викидом двох гамма фотонів з енергією
0,511Мев.
Отже, протон виявився складною частинкою створеною легким нейтроном, навколо якого обертається кільцевий позитивний струм, а це є ні що інше, як анти бета частинка. У 1957 році було доведено, що бета частинка має лівий гвинт, а анти бета частинка – правий. Новоутворений протон має позитивний заряд, доти, поки навколо нього не з’явиться негативний кільцевий струм. Так утворюються атоми водню, а протони є початковим матеріалом, з якого побудовані всі інші хімічні елементи.
Легкий і важкий нейтрон.
Зрозумівши будову протона, можна уявити модель важкого нейтрону, який складається з легкого нейтрону, навколо якого обертається в різні напрямки бета і анти бета частинки.
Це підтверджується наявністю магнітного моменту у нейтрона.
К.Андерсен у 1932 році відкрив ядерний розпад важкого нейтрона з викидом бета і анти бета частинок, з утворенням легкого нейтрону, але
природа цієї частинки досі ще не з’ясована.
5
Якщо біля легкого нейтрону починають обертатись в різні напрямки бета і анти бета частинки, то він знову перетворюється у важкий нейтрон (N). Оскільки анти бета частинка обертається навколо легкого нейтрону по більш низькій орбіті і з більшою частотою ніж бета частинка, то вона має більшу енергію і це пояснює наявність у важкого нейтрону магнітного моменту. Фактично цей магнітний момент і є силою тяжіння - гравітацією.
З вищевикладеного, випливає, що міжзоряний електромагнітний вакуум є первісним матеріалом, з якого народжується всі відомі нам матеріали, що дає підстави для парадоксального висновку: вся оточуюча нас матерія і ми самі є електромагнітною енергією в потенційній формі.
Народження хімічних елементів.
Новоутворені газопилові скупчення заповнюють всесвіт і під впливом гравітаційних сил починають ущільнюватись в велетенські «хмари».
З часом атоми водню настільки зближуються, що між ними починають існувати сили відштовхування електронних оболонок, але при поглинанні електроном гамма кванту відповідної енергії частина атомів іонізується. В скупченні водню з’являється деяка кількість протонів, які при певних умовах можуть взаємодіяти між собою з утворенням легкого дейтрона (d) по формулі:
p + p → d + b + Y0,42
p + Y0,5 → n + b
p + n → d + Y2,21
В цій формулі задіяна ще реакція розпаду протона на легкій нейтрон з випромінюванням гамма кванту. Без цієї реакції взаємодія двох протонів можлива лише при умові їх відповідної просторової орієнтації. Тому витрати мільярдів доларів на спорудження прискорювачів протонів, плазмових пасток, Токамаків для отримання енергії ядерного синтезу виявились безрезультатними. Це означає, що природа не терпить насилля над собою і, в той же час, вона геніальна в своїй простоті: реакція протон – протонного синтезу можлива навіть при температурі космічного холоду і йде в природі постійно.
Першим синтезованим елементом природи є легкий та важкий дейтрони (D) і реакція буде йти по схемі:
p + n → d + Y2,21
n + e + b → N
p + N → D + Y2,21
6
В природі переважна кількість дейтронів є легкими, тому що енергія експериментально фото роз’єднання дейтронів складає 2,21МеВ.
Це і не дивно, тому що в цій реакції немає сил відштовхування. Утворення важкого дейтрону відбувається значно в менших кількостях і за певних умов через наявність протилежних орбітальних струмів.
Другим новонародженим елементом природи є ядро гелію – альфа частинки.
D + D → Не + 22,6МеВ
Експериментальне досягнення цієї керованої реакції є каменем спотикання для всіх академій світу, але наявність у всесвіті величезної кількості гелію, говорить про те, що для природи це зовсім просто – треба лише розгадати її секрет.
Схема а-частинки має вигляд
P N P N
В а-частинці ядерні сили притягання і відштовхування врівноважують одна одну і досягають насичування. Завдяки цьому а-частинки не з’єднуються між собою і окремими нуклонами. Саме тому ядра берилію 4Ве8 нестабільні і розпадаються на два ядра гелію. Ядро гелію може з’єднуватись лише з дейтроном чи тритоном з утворенням літію та берилію.
Після цього, а-частинки починають, як цеглинки, будувати всі хімічні елементі, які є в природі, виділяючи при цьому колосальну енергію.
Наприклад вуглець С має 3 а-частинки, кисень О - 4 а-частинки, неон Ne - 5 а-частинок і т.д.
Скупчення водню і гелію перетворюється на палаючу зірку.
Так утворюються всі хімічні елементи аж до урану, в якому є надлишок нейтронів, що спричиняє його нестабільність і радіоактивність. Відразу ж починається зворотній процес розпаду радіоактивного елемента до стабільного стану, в якому кількість протонів і нейтронів буде однаковою.
Народження планет.
З утворенням хімічних елементів з важкими ядрами все сильніше починає діяти закон всесвітнього тяжіння і вони починають рухатись до єдиного центру. Утворюються розпечене ядро, що випромінює високочастотне електромагнітне поле у вигляді гамма квантів.
7
Відомо, що коли магнітне поле пересікає електропровідне середовище, яким є іонізований газ, по ньому починає протікати електричний струм в певному напрямку навколо розпеченого ядра.
За законом електромагнітної індукції генерується протидіюче поле і вся маса іонізованого газу починає обертатись навколо центру сплющуючись та ущільнюючись. Утворюється газовий диск, який по спіралі наближається до центру, що призводить до збільшення його швидкості обертання. Одночасно в ньому продовжується процес синтезу важких ядер, що призводить до утворення нових центрів тяжіння, що рухаються по відповідним орбітам за законом Кеплера.
Так природа побудувала перший космічний електродвигун.
Ці нові центри тяжіння теж починають розжарюватись і обертатись навколо своєї осі. Поблизу цих нових центрів починає обертатись і маса газу, утворюючи супутники планет. Так утворився супутник Землі Місяць, а також всі супутники інших планет. Процес утворення цих супутників яскраво демонструють нам кільця Сатурну, де процес їх утворення ще не завершився.
Пройдуть мільярди років перш ніж ці маленькі зірочки – планети почнуть охолоджуватись, утворюючи земну кору. Це фактично більш легкий застиглий шлак з гранітів і гнейсів, що плаває по більш важкому рідкому базальту.
Так утворився первісний континент, умовно названий Гондвана.
Але процес синтезу в надрах планети і навколо неї продовжується. Як відомо, ядро атому має зовсім малий об’єм. Коли ж воно отримує електронну оболонку, то в надрах планети виникає колосальний тиск, що розриває земну кору на окремі материки. Планети починають рости, збільшуючись в діаметрі. Тому-то Америка відірвалась від Африки і продовжує віддалятись від неї.
Протон-протонний синтез йде в надрах нашої планети і сьогодні.
Так утворились океани, моря, океанічні впадини. Наростаючий тиск зменшують вулкани з утворенням островів та землетруси. Неправильним є погляд, що розпечене рідке земне ядро живиться енергією розпаду радіоактивних елементів, тому що в свіжій вулканічній магмі немає високорадіоактивних елементів кобальту, стронцію, цезію та інших. Лише ядерний синтез здатен забезпечити цю енергію на протязі мільярдів років. Саме завдяки цьому синтезу найстаріші геологічні породи на Землі мають вік 4,5 мільярдів років, а базальти дна Тихого океану всього 180 мільйонів років.
В ідеальному випадку, розподілення хімічних елементів в рідкому середовищі мало б йти шарами по їхній вазі. В основному так воно і відбулось. На Землю падають метеорити - уламки планети Фаетон біля Юпітеру, що вибухнула, з чистого заліза.
8
Але по тріщинам в Земній корі і по жерлам вулканів на поверхню виливається практично всі хімічні елементи, що існують в природі.
Але чому ж вибухнула планета Фаетон, утворивши пояс астероїдів і кілька малих планет?
Загибель планети Фаетон.
В попередніх главах була показана роль електромагнітного поля для протікання процесу синтезу. Очевидно, що саме це поле може і прискорити цей процес. На наш погляд, вірогідні три варіанти розвитку подій.
1. Можливо, що сусідство планети-гіганта Юпітера з потужним магнітним полем, призвело до резонансних процесів в ядрі Фаетона. Це прискорило ядерний синтез настільки, що і призвело до вибуху планети.
2. Можливо, що під дією того ж електромагнітного поля Юпітера, або резонансних процесів, почався ланцюговий процес нейтронізації протонів (колапсу речовини) за прикладом народження Нових зірок, що і призвело до загибелі планети. ( За деякими даними, можливість процес колапсу речовини в земних умовах експериментально довела київська лабораторія «Протон – 21».)
3. В третьому варіанті ми допускаємо втручання в ядерні процеси розумних істот, що жили на цій планеті. В пошуку нових джерел енергії, вони почали робити небезпечні ядерні експерименти (так само, як «Протон – 21», або французи з Колайдером). В результаті вони знищили і себе, і планету.
Як би там не було, можна стверджувати, що практично всі метеорити – це уламки планети Фаетон, а його загибель є пересторогою всім людям на Землі.
Біосинтез.
На ядерних перетвореннях природа не зупинилась – почались хімічні реакції, що породило безліч сполук. Але найцікавішим виявилось утворення групи СН, СН2, СН4 – перших органічних з’єднань (вуглеводів). Доведено, що атмосфери планет-гігантів, в основному складаються з метану СН4. Така ж атмосфера раніше була і на Землі. Далі процес пішов по наростаючій: в атмосфері метану при високій температурі і тиску з’явились пропан, бутан і, нарешті, нафта!
Але ось з’явився кисень і почалась всесвітня пожежа з утворенням водяної пари. При охолодженні вода утворила океани і моря. Коли ж температура води знизилась приблизно нижче 40 градусів в ній почалось народження життя – перших амінокислот. Недаремно Антуан де Сент Екзюпері говорив, що вода - це життя. Дійсно, вода в діапазоні температур від нуля до приблизно 40 градусів, є формою життя. В воді утворились перші мікроорганізми, рослини, тварини і, нарешті,
9
з’явилась людина, що почала перетворювати, а потім і нищити саму природу.
Проблема пошуку та застосування нових джерел енергії спонукає людство до дії, але тут треба проявити максимум обережності, щоб новітні Колайдери не перетворили Землю на купу космічного сміття.
Галактика.
Найбільші скупчення водню, в процесі синтезу, утворили ядро і спіралі із зірок нашої галактики. Центральна частина її прихована від нашого погляду газовими і пиловими туманностями, але ми можемо бачити побудову галактик в сузір’ях Андромеда, Гончих псів та багатьох інших. Там теж йдуть аналогічні процеси синтезу подібних до тих, що утворили Сонячну систему.
Всі існуючі гіпотези походження хімічних елементів, утворення зірок та планет змушені застосовувати пояснення, які ставлять нашу Сонячну систему в унікальне становище – вибух поблизу наднової зірки, накопичення з самого початку в газопиловому скупченні абсолютно всіх хімічних елементів, які утворені зірками різних типів і так далі. Між тим закони природи універсальні у Всесвіті, а її рішення прості і тому геніальні.
Енергетична перспектива людства.
Запаси хімічних видів палива на Землі обмежені і в майбутньому закінчаться. Розвиток ядерної енергетики на поділі ядер урану є тупиковим через забруднення навколишнього середовища радіоактивними елементами, а тому альтернативи керованому ядерному синтезу не існує. Накопичена за кілька століть наукова база даних дає можливість побачити світло в кінці тунелю і дає впевненість у гарних перспективах. Зрозумівши простоту секрету протон-протонного синтезу, винайденого природою, людство обов’язково побудує ядерні реактори синтезу для отримання невичерпного джерела енергії.
Виникнення комет.
З часу першого видання цієї роботи були отримані нові наукові дані, які підтверджують правильність гіпотези холодного синтезу.
7січня 1999року з мису Канаверал стартував космічний апарат «Стардаст» до короткоперіодичної комети сімейства Юпітера
81P\ Вільда 2. Він зробив три вітки навколо Сонця і 2 січня 2004 року пролетів на відстані 236км від ядра комети. Під час цього зближення були отримані найдетальніші зі всіх, отриманих до цього польоту, зображення поверхні з високою розподільчою здатністю. Розміри ядра 1,65х2,00х2,75км. Альбедо 0,03 - 0,015.
Згідно з сучасними уявленнями про комети, вчені мали б побачити поверхню вкриту брилами льоду і замерзлими газами. Натомість на зображеннях видно загострені піки заввишки 100м і кратери завглибшки 150м. Деякі кратери з центральними западинами, мають округлу форму і оточені нерівностями з кометної речовини, викинутої з надр ядра, тоді як інші мають абсолютно плоске дно і прямі стіни. Діаметр найбільшого кратеру, що отримав назву «Ліва ступня», рівний одному кілометру, а це 1/5 всього п’ятикілометрового ядра комети. Іншим сюрпризом була велика кількість (понад 25) і активність вузьких струменів частинок, що вилітають з різних ділянок поверхні ядра. При цьому деякі надшвидкісні струмені (джети) залишались вузькими і створили вельми серйозну проблему для космічного апарату «Стардаст». Зонд був абсолютно зрешечений мільйонами частинок за секунду під час його прольоту через три гігантські джети. Дванадцять таких частинок, деякі більше кулі, пробили верхній шар захисного екрану космічного апарату.
Капсула з кометними частками успішно повернулася на Землю 15 січня 2005 року. Аналіз кометних часток показав, що в кожній четвертій присутні «високотемпературні» мінерали, такі як форстерит і кальцієво-алюмінієві включення, які формуються при температурі понад тисячу градусів. Одним словом комета виявилась літаючим космічним вулканом, чого американські вчені сьогодні пояснити не можуть.
Звідки ж в надрах комети такий високий тиск і температура, коли на поверхні майже абсолютний нуль? Відповідь може бути лише одна – там йде холодний синтез водню і лише він може бути причиною такого феномену на протязі тисяч років. Наукові дані, отримані американськими вченими, фактично підтвердили вище викладену гіпотезу виникнення Землі, Сонця, галактики.
Як же виникають комети? Оскільки більшість комет завжди повертається до Сонця, то логічно було б припустити, що саме Сонце їх і породило. В період формування зірки на ній відбуваються потужні вибухи з викидом у всесвіт величезної кількості водню та інших хімічних елементів. Так, у 1972 році було зафіксовано вибух на Сонці із виділенням енергії два мільярди мегатонн. Викинута хмара за розміром переважала Землю і за масою перевищувала один мільйон тонн. Швидкість хмари була близько 1000км/сек. При перетині силових електромагнітних ліній Сонця по електропровідній плазмі починають протікати паралельні токи самоіндукції, поле яких буде протилежне сонячному. Ці токи будуть стискати плазму в плоский диск, ущільнюючи її. Під дією поля самоіндукції в хмарі починається холодний ядерний синтез з утворенням важких елементів і створенням єдиного центру тяжіння. Скупчення водню перетворюється на маленьку зірочку, яка при охолодженні стає кометою. При наближенні до Сонця на комету починає діяти його потужне електромагнітне поле і збільшуються токи самоіндукції в її надрах, що прискорює холодний синтез і збільшує гало (хвіст комети).
Утворювати комети здатні і великі планети типу Юпітеру (недарма його називають згаслим Сонцем).
Таким чином, маючи дані зробленого самою природою експерименту по кометі «Вільда 2», ми можемо дати пояснення практично всіх незрозумілих до цього часу фактів. Залишається лише скопіювати природу і відтворити холодний синтез на Землі руками людини, що вирішить всі енергетичні проблеми людства.
Література
- Скібінський Л.П.
C 42 Квантова динаміка. «Універсум- Вінниця, 2000 – 52c
ISBN 966-7199-82-7
2. Кульматицький В.І. Планета Земля – продукт ядерного синтезу.
Газета «Подільська зоря» №48 (7789) 21.11.2002р
- Скібінський Л.П. Петрук В.Г. Мацюк Д.В.
С 42 Моделювання альтернативних джерел енергії ядерного синтезу. Монографія. Вінниця: «Універсам – Вінниця» 2007 110с
ISBN 978-966-641-232-7
- Філіпов Л.П. Всесвіт, Земля, життя. Ф 20100-312
Наукова думка, 1977. М 221 (04) -77 445-77
5. Чурюмов К.І. Журнал «Наше небо» №1 2009р.
10