Аналіз політики щодо протидії заворюванню на туберкульоз в миколаївській області метою даного документу є
| Вид материала | Документы |
- Затвердити План заходів щодо запобігання І протидії корупції в районі, що додається, 14.98kb.
- Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 р. №2140-р Про затвердження плану, 60.38kb.
- Кабінету Міністрів України „Про затвердження заходів щодо виконання Концепції реалізації, 97.41kb.
- Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2012 2016 роках Загальна, 156.28kb.
- Езпечення активної протидії дитячій злочинності, на виконання Програми профілактики, 108.25kb.
- Затвердити план заходів щодо протидії проявам корупції в Заліщицькому районі на 2011, 333.69kb.
- В. М. Савка заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції в Бучацькому районі, 48.84kb.
- Україна борщівська районна державна адміністрація тернопільської області розпорядження, 61.42kb.
- Інформація, щодо підприємств, організацій та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької, 51.51kb.
- Зайняте населення та рівень зайнятості по Миколаївській області, 6.14kb.
Кому загрожує проблема в разі її загострення.
94. Сучасні підходи до оцінки ризиків щодо епідемії туберкульозу розглядають в якості групи ризику все населення України, а не лише традиційно уразливі до туберкульозу верстви. Обмеженість фінансових та людських ресурсів, штучне недовиявлення нових випадків захворювання, відсутність інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення (в обласній програмі протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках асигнування коштів на ці заходи не передбачене) та деякі інші невирішені проблеми залишають туберкульоз однією з найбільш важливих соціальних проблем на сучасному етапі.
95. Зважаючи на соціально-економічні труднощі в Україні, на тлі нинішньої епідемії туберкульозу фахівцями Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського зроблений прогноз подальшого розвитку епідемії туберкульозу на найближчі 10 років:
а) при соціально-економічних умовах в Україні гірших, аніж сьогодні, захворюваність туберкульозом через 10 років може збільшитися в 2 рази, а смертність – в 2,5 рази;
б) при соціально-економічних умовах в країні таких же як сьогодні захворюваність туберкульозом може збільшитися в 1,5 рази, а смертність – в 1,7 рази;
в) при соціально-економічних умовах в Україні кращих, аніж зараз, захворюваність може збільшитися на 5,0 – 10,0 %, а смертність може зменшитися на 10,0 %.
96. Таким чином, фахівці встановлюють пряму залежність рівня захворюваності і смертності від туберкульозу від рівня соціально-економічного розвитку країни («Актуальні питання висвітлення засобами масової інформації протидії захворюванню на туберкульоз в Україні». Навчальний модуль з туберкульозу для працівників засобів масової інформації та громадських організацій. Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, Л.В. Турченко, С.І. Борткевич, І.М. Горбасенко, В.В. Руденко. – К., 2008. 101 с.)
97. Починаючи із 2005, року згідно методики, розробленої Держкомстатистики України, обчислюються інтегральні показники. що характеризують рівень та соціально-економічні умови життя населення регіонів, серед яких, зокрема, такі, як, наприклад: рівень життя, соціальна сфера, споживчий ринок товарів та послуг, ринок праці, забезпеченість населення житлом, стан довкілля тощо. У відповідності до цих показників, високі показники розвитку реального сектору в окремих регіонах ще не є запорукою високого рейтингу областей щодо інтегрального показника соціально-економічного розвитку регіонів. Так, до регіонів з найвищім композиційним показником рівня та соціально-економічних умов життя населення входять м. Київ, Запорізька, Київська, Харківська області. До регіонів із середнім композиційним показником можна віднести АР Крим, Львівську, Одеську області. Серед регіонів, що мають найнижчий рівень зазначеного показника Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області та м. Севастополь, тобто промислово розвинені регіони, високі показники розвитку економіки яких нівельовані низькими показниками стану довкілля, здоров'я людей, забезпеченості засобами зв'язку, народжуваності та інші (Соціальні індикатори рівня життя населення: Стат. збірник / Київ: Держкомстат України, 2006. С.226).
98. Статистичні показники свідчать про те, що захворюваність на туберкульоз у зазначених регіонах, а саме у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Миколаївській, Херсонській, Львівській, Кіровоградській, Одеській областях та АР Крим суттєво вища за середньо український показник, або близька до нього, натомість у Харківській, Запорізькій, Київській областях та м. Києві цей показник менший за середньо український. Таким чином підтверджується взаємозв’язок рівня життя населення та стану захворюваності на туберкульоз у регіонах з різними показниками рівня та соціально-економічних умов життя населення.
Визначення типових проблем, які існують у державній та регіональній політиці протидії захворюванню на туберкульоз.
99. На основі аналізу сучасної державної політики у сфері боротьби із туберкульозом, зробленого експертами проекту «Підвищення експертно-аналітичного потенціалу регіональних протитуберкульозних НУО та залучення його до формування ефективної регіональної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз (на прикладі Миколаївської області)», в рамках якого розробляється даний документ, визначений перелік типових проблем, що стабільно існують на загальнодержавному та регіональному рівнях у сфері протидії захворюванню на туберкульоз та тривалий час не вирішуються, а також визначені їх основні симптоми. Серед зазначених проблем можна виділити проблеми політичного, нормативного-правового, організаційно-управлінського, методичного, медичного та медико-соціального рівнів.
100. Низький рівень політичної вмотивованості центральної та регіональної влад до вирішення проблем туберкульозу.
101. Регіональна політика не відображає особистостей епідемії туберкульозу у регіоні і «прив’язана» до загальнодержавної, повністю копіюючи її.
102. Обласна програма протидії захворюванню на туберкульоз є вузькоспеціалізованою медичною програмою, водночас вона не носить комплексного характеру, не спрямована на усунення докорінних соціально-економічних причин поширення туберкульозу в області, не інтегрована із іншими обласними соціально-економічними програмами.
103. Низький рівень поінформованості населення, в першу чергу – груп ризику, щодо туберкульозу, його профілактики, виявлення та безоплатності лікування.
104. Практична відсутність цілеспрямованої роботи із виявлення та формування груп ризику захворювання на туберкульоз, профілактики та активного виявлення туберкульозу в цьому середовищі. Відсутня публічна інформація щодо сформованих груп ризику, їх кількості та охоплення, особливо в установах у пенітенціарної системи.
105. Низький рівень соціальної мобілізації на протидію захворюванню на туберкульоз на рівні громад, як результат – відсутність адекватного ставлення до проблеми туберкульозу на індивідуальному рівні та в суспільстві в цілому.
106. Недостатньо уваги приділяється виявленню нових випадків захворювання на туберкульоз, лікарі загальної лікувальної мережі не мають достатніх знань, досвіду та додаткової мотивації для цього.
107. Незадовільний рівень фінансового, матеріального та кадрового забезпечення обласних та місцевих заходів протидії захворюванню на туберкульоз.
108. Недоліки нормативно-правового забезпечення боротьби із туберкульозом: є норма щодо примусової госпіталізації, але відсутня норма щодо примусового лікування хворих на активні форми туберкульозу, які відмовляються від добровільного лікування; відсутній чіткий механізм ізоляції хворих із БЛ+.
109. Незадовільна практика забезпечення фтизіатричних установ протитуберкульозними препаратами, відсутність практики забезпечення препаратами за кошти обласного бюджету, як наслідок – високий рівень туберкульозу із МЛС, деструктивних форм туберкульозу, переривань лікування.
110. Велика кількість в області ВІЛ-позитивних та хворих на конфекцію туберкульоз/ВІЛ, складність діагностування туберкульозу в них.
111. Недостатній рівень заходів в установах пенітенціарної системи області, спрямованих на формування у осіб, позбавлених волі і хворих на туберкульоз прихильності до лікування.
112. Висновки Комплексної зовнішньої оцінки національних заходів з протидії туберкульозу в Україні, що проводилася з 11 по 22 жовтня 2010 року, особливого оптимізму з приводу ефективності державних заходів протидії захворюванню на туберкульоз не надають. Зокрема, попри те, що ДОТС була затверджена в якості національної стратегії контролю туберкульозу, експерти визнали, що незважаючи на зусилля, що докладалися, стратегія «Стоп ТБ» впроваджується в країні недостатньо послідовно. У цілому, система надання послуг з лікування туберкульозу більше орієнтована на медичну службу, аніж на пацієнта. Як зазначалося у Звіті, важливі перешкоди для ефективної реалізації стратегії «Стоп ТБ» лежать на перехресті первинної медико-санітарної допомоги і фтизіатричної служби та стосуються пацієнтів (перенаправлення, координація медичної допомоги), персоналу (залучення фахівців до протитуберкульозних служб та їх заохочення до продовження роботи), фінансування (державні витрати на охорону здоров’я та їх частка, що виділяється на боротьбу з туберкульозом) та управління (обов’язки на національному, регіональному й місцевому рівнях).
113. Таким чином, ще раз було наголошено, що туберкульоз є комплексною політичною, медичною та соціально-економічною проблемою, яка лише на 15–20% відсотків залежить від успішності медичних заходів. Забезпечення політичної підтримки заходів протидії захворюванню на туберкульоз на національному та регіональному рівнях, подолання бідності, підвищення рівня життя та добробуту населення, вирішення проблем безробіття, масової міграції населення, протидія ВІЛ-інфекції/СНІД, угамування наркоманії, зміна поведінки та ставлення населення стосовно туберкульозу, мобілізація ширших суспільних верств на боротьбу із епідемією – ось далеко неповний перелік проблем, вирішення яких забезпечуватиме решту 80% успішності у протистоянні українців проти туберкульозу.
Аналіз груп зацікавлених у вирішенні проблеми сторін.
114. Для вирішення проблеми особливого значення набувають позиції та інтереси різних суспільних категорій, а також оцінка можливих ризиків в процесі залучення їх до заходів із розробки, підтримки та впровадження політики у сфері протидії туберкульозу.
115. Групи ризику захворювання на туберкульоз, серед яких виділяються ті, кого торкнулася проблема, а такж ті особи, самий спосіб життя яких несе в собі потенційну небезпеку захворювання на туберкульоз (бездомні, мігранти, наркозалежні, алкоголіки, ВІЛ-інфіковані, особи, які звільнилися з місць позбавлення волі тощо). Перша група в цій категорії більш ознайомлена із проблемою і зацікавлена у її вирішенні, щоб не захворіти та уберегти від захворювання своїх рідних та близьких. Друга група в цій категорії менш інформована та мотивована на охорону власного здоров’я, втім, за умов підвищення інформованості та забезпечення вільного доступу до безоплатних медичних послуг, може бути включена в систему заходів із протидії туберкульозу. Водночас, цьому може заважати традиційна стигма цієї категорії громадян в суспільстві та спротив обов’язковому контролю.
116. Загальне населення. Соціально-адаптоваві верстви в переважній більшості ознайомлені із проблемою, втім часто нехтують власним здоров’ям. Роз’яснювальна робота сприятиме соціальній мобілізації загального населення на протидію туберкульозу.
117. Батьки зацікавлені у забезпеченні епідемічного контролю в навчально-виховних установах, водночас все часто висловлюють недовіру профілактичним щепленням проти туберкульозу та скаржаться на складність доступу до якісної медичної допомоги.
118. Пацієнти, хворі на туберкульоз. Ця категорія також не є однорідною і включає в себе як тих, хто прагне до одужання, так і тих, які не зацікавлені у вилікуванні, оскільки не хочуть втрачати послуг, які отримують, маючи статус хворого. Водночас перша категорія зацікавлена у регулярній поставці у лікувальні установи протитуберкульозних препаратів, отриманні якісної і безоплатної медичної допомоги та санаторно-курортного лікування. В цьму, безперечно, зацікавлені і їх родичі. Особливу групу в цій категорії становлять тяжко і невиліковно хворі на туберкульоз, які потребуть хоспісної та паліативної допомоги. Не маючи можливості впливати безпосередньо на вирішення проблеми, вони опосередковано впливають на моральну відповідальність суспільства за неї.
119. Медичний персонал тубдиспансерів є особливо зацікавленою категорією в ефективному вирішенні проблеми, як на рівні адміністративного, так і на рівні лікарського та середнього медичного персоналу. Головні лікарі зацікавлені у повному фінансуванні, розвитку матеріальної бази та інфраструктури протитуберкульозних установ, забезпеченості транспортними засобами, укомплектованості кадрами та зменшення тягарю відповідальності за стан протитуберкульозних заходів в регіоні, зміні пілходів до оцінки ефективності їх роботи. Водночас, вони не завжди зацікавлені у встановленні реальної епідемічної ситуації на підпорядкованій території. З іншого боку, медичний персонал зацікавлений у зміні оцінки ефективності їх праці та реальному її норуваннї, підвищенні заробітної плати та соціальних пільг, дотри анні інфекційного контролю, збереженні лікувальної інфраструктури. Втім, робота з маргінальними категоріями населення є суттєвим фактором гальмування протитуберкульозних заходів.
120. Джерелом соціальної мобілізації у сфері протидії туберкульозу та її рушійною силою є неурядові організації. Вони генерують суспільно-значимі ідеї, формують громадську думку, здійснюють роз’яснювальну роботу та забезпечує розуміння в суспільстві стану вирішення проблеми, проводять первинну профілактику захворювання на туберкульоз. Залежність НУО від зовнішнього фінансування створює небезпеку для них у вигляді їх залежності від держави, фондів, окремих осіб. Для неурядових організацій існують ризики у вигляді втрати розуміння їх ролі з боку держави, а також неотримання правдивої інформації з боку органів державної влади.
121. Бізнес. Підтримка бізнесом заходів протидії захворюванню на туберкульоз ґрунтується на самій природі підприємництва, а саме на можливості отримання більших прибутків за рахунок зменшення податків, у випадку надання відповідної благодійної допомоги. Крім цього, бізнес зацікавлений у створенні нових робочх місць, що напряму пов’язане із проблемою трудоустрою осіб, яких торкнулася проблема туберкульозу. При цьому є ризик не толерантного та дискримінаційного ставлення до осіб, постраждалих від туберкульозу, розголошення інформації щодо захворюваності на туберкульоз при прийомі на роботу, або як мотив для звільнення тощо.
122. Фармацевтичний бізнес напряму зацікавлений у розвитку медичних послуг та лікуванні туберкульозу, оскільки це розширює ринок протитуберкульозних препаратів, а державна підтримка забезпечувати доступність якісних вітчизняних протитуберкульозних препаратів, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на внутрішньому та міжнародному ринках. Виробники фармацевтичної продукції зацікавлені устворенні мережі недержавних лабораторій з перевірки якості протитуберкульозних препаратів, втім можуть створювати опір посиленню державного контролю якості.
123. Мжнародні неурядові організації зацікавлені у просуванні в Україні своїх стратегій подолання туберкульозу, що призводить до надмірного тиску в цьому на державні структури та руйнування існуючої структури надання фтизіатричної допомоги.
124.Політичні партії і політики. Туберкульоз є складною соціально-економічною проблемою, отже її характер не стільки медико-соціальний, скільки політичний. Водночас, політичні партії та окремі політики в Україні недостатньо розуміються у проблемі туберкульозу, що пояснює другорядний характер для них рішень, що приймаються на користь заходів боротьби із туберкульозом.
125. Державні та муніципальні службовц є тією категорією осіб, які бажають кар’єрного росту, позитивного іміджу, але в більшості своїй нездатні розробляти та приймати ефективні рішення, які можуть покращити ситуацію у сфері туберкульозу, в тому числі боячись брати відповідальність на себе.
126. ЗМІ мають значний потенціал для забезпечення сприятливої суспільно-політичної ситуації для подолання епідемії туберкульозу. Водночас більшість впливових ЗМІ знаходяться під впливом, або у власності певних політичних та економічних кіл, отже проблема туберкульозу не знаходить тут необхідного висвітлення.
127. Благодійні фонди та донори, як правило, переслідують свої власні корпоративні інтереси, або інтереси своїх засновників, тому зацікавлені у відповідному суспільному резонансі. Іх діяльність у сфері протидії захворюванню на туберкульоз, як правило, обмежується цілим рядом корпоративних приорітетів та обмежень, що робить таку діяльність дещо односторонньою та заангажованою приорітетів.
Позиція Миколаївської оласної влади щодо вдосконалення обласногї політики у сфері протидії туберкульозу.
128. Під час робочого візиту першого заступника голови Держслужби України соцзахворювань Євгена Ханюкова до Миколаївської області наприкінці березня 2012 року відбулася його зустріч з губернатором Миколаївської області Миколою Кругловим, головою обласної ради Ігорем Дятловим та начальником управління охорони здоров’я облдержадміністрації Світланою Хотіною, а також фтізіатрами та медичною громадськістю. Головною темою обговорення під час зустрічі стало виконання обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках та роботу фтізіатричної служби області у 2011-2012 роках. Особлива увага була приділена продовженню та фінансуванню обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 рік, закупівлі ліків І та ІІ ряду у 2011 році, зміцненню та оновленню матеріально – технічної бази протитуберкульозних закладів. Зустріч пройшла у формі діалогу: медики цікавились реформами у галузі, розповідали про соціальні та технічні проблеми. Були порушені питання житла, доріг, забезпечення житлом, обстеження особливого контингенту хворих та інше.
129. Під час зустрічі Миколаївський губернатор запевнив: влада приділятиме увагу всебічній підтримці питанню боротьби з епідемією на туберкульоз та розповів про плани заходів з питань матеріально-технічного оснащення протитуберкульозних закладів та соціальну підтримку медичних працівників.
Деякі рекомендації щодо вдосконалення Миколаївської обласної політики у сфері протидії туберкульозу на період до 2016 року.
130. Обласній владі при розробці обласної цільової програми протидії захворюванню на туберкульоз до 2016 року варто зробити акцент на комплексному соціально-економічному, медичному та медико-соціальному характері епідемії туберкульозу, а також внести відповідні доповнення до вже діючих соціально-економічних програм розвитку Миколаївської області в частині їх важливого вплиу на вирішенні проблеми туберкульозу на території області.
131. З цією меою підвищити роль у формуванні обласної політики протидії захворюванню на туберкульоз та міжвідомчий характер діяльності Миколаївської обласної координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІД шляхом надання її рішенням розпорядженнями голови обласної державної адміністрації загальнообов‘язкового для виконання характеру.
132. Рекомендувати Миколаївській обласній раді у відкритому режимі заслуховувати двічі на рік звіти обласної державної адміністрації щодо епідемічної ситуації стосовно туберкульозу та стану виконання Миколаївської обласної політики протидії захворюванню на туберкульоз із обов‘язковим оприлюдненням повного тексту звіту та прийнятого радою відповідного рішення у засобах масової інформації та на веб-сайтах обласних органів влади.
133. При формуванні фінансово-економічних передбачень щодо фінансування завдань та заходів обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз до 2016 року передбачити асигнування з обласного та інших місцевих бюджетів Миколаївької області в необхідному та достатньому обсязі та включати їх до відповідних річних бюджетів захищеними статтями в повному обсязі.
134. З метою забезпечення більшої оптимальності та прозорості витрат за кошти обласного та інших місцевих бюджетів області на заходи із протидії захворюванню на туберкульоз, а також встановлення більш дієвого контролю за цими витратами з боку влади та громадськості, варто передбачити всі бюджетні витрати на забезпечення надання фтизіатричної допомоги населенню, утримання фтизіатричної служби та виконання обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз до 2016 року в рамках єдиної бюджетної програми 081007 «Програми і централізовані заходи боротьби із туберкульозом».
135. Обласній державній адміністрації варто здійснити розрахунки прогнозу розвитку епідемії звичайного та мультирезистентного туберкульозу та показати їх можливий негативний вплив на соціально-кономічні показники розвитку області з метою зміни стереотипів формування обласної бюджетної політики.
136. При розробці обласної політики у сфері протидії захворюванню на туберкульоз до 2016 року варто сконцентрувати увагу на радикальному зміцненні та вдосконаленні матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу обласної протитуберкульозної служби та загальної лікарняної мережі для забезпечення своєчасного та повного виявлення і лікування нових випадків захворювання на туберкульоз, протидії туберкульозу із МЛС та конфекції туберкульоз/ВІЛ із широким залученням позабюджетних джерел фінансування. Визначити в цьому наступні пріоритети: стимулювання в області активної форми виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз, створення та забезпечення діяльності відділень для лікування резистентних форм туберкульозу, розбудова мережі установ хоспісної та паліативної допомоги.
137. Обласній державній адміністрації спільно із органами внутрішніх справ та охорони здоров‘я, неурядовими організаціями доцільно розробити обласну програму профілактичної роботи серед груп ризику захворювання на туберкульоз, ретельно визначивши при цьому: повну типологію груп ризику, характер, особливості та ступінь ризику їх захворювання; оціночні показники чисельності та локалізації визначених груп ризику; обов‘язковий характер, періодичність та форми підтвердження проходження групами ризику профілактичних оглядів; обласний постійно діючий план інформаційно-просвітницьких заходів серед різних груп ризику області з метою їх соціальної мобілізації на протидію туберкульозу та ранню його діагностику і лікування; доведення до населення інформації щодо можливої відповідальності за ухилення від проходження обов‘язкових профілактичних оглядів тощо.
138. Обласній державній адміністрації варто взяти під суворий контроль практику забезпечення та організації лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному та амбулаторному етапах, в першу чергу в частині дотримання медичним персоналом та хворими встановлених схем лікування в часовому і просторовому вимірах, унеможливлювати переривання у лікуванні туберкульозу з об‘єктивних чи суб‘єктивних причин та всіляко сприяти успішному впровадженню ДОТС стратегії виявлення та лікування туберкульозу на території області.
139. Обласним державній адміністрації та раді варто передбачити в щорічних заходах протидії захворюванню на туберкульоз достатньо економічно обґрунтованих видатків з обласного бюджету та із залученням позабюджетних коштів на заходи із профілактики туберкульозу шляхом масової інформаційно-просвітницької роботи: видання та розміщення в достатній кількості соціальної зовнішньої реклами; розробку телевізійних програм, видання та поширення популярної літератури та іншої друкованої продукції для різних категорій населення з питань первинної та вторинної профілактики туберкульозу: для учнівської молоді, працівників шкідливих професій, безробітних, мігрантів, пенсіонерів, малозабезпечених, військовослужбовців, осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, або щойно звільнилися, бездомних громадян та бездоглядних дітей тощо.
140. Обласній державній адміністрації варто звернути увагу на рівень інформованості державних службовців, працівників різних відомств щодо проблеми туберкульозу. З цією метою було б доцільно включити відповідні курси у навчальні програми підвищення кваліфікації державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування області, а також проводити відповідні навчальні курси для працівників органів внутрішніх справ, соціальних працівників, педагогічних працівників тощо.
