Geum.ru

Аналіз політики щодо протидії заворюванню на туберкульоз в миколаївській області метою даного документу є

Вид материалаДокументы

Содержание


Гострота проблеми.
Спроби вирішення проблеми.
Нажаль, ступінь їх взаємної інтегрованості є надзвичайно низьким для комплексного вирішення проблеми туберкульозу.
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Гострота проблеми.

65. Власні розрахунки Всеукраїнської спілки громадських організацій «Коаліція «Зупинимо туберкульоз разом», які були проведені на основі оціночних показників ВООЗ щодо захворювання, поширеності та смертності від туберкульозу в Україні вказують на те, що реальна динаміка епідемії туберкульозу відрізняється від офіційних відомостей.

66. Так, у відповідності до аналітично-статистичного довідника МОЗ України «Туберкульоз в Україні» (1999–2010 роки) протягом 2006–2009 років в Миколаївській області, зокрема, відбувалося скорочення темпів захворюваності, поширеності та смертності від туберкульозу. Наприклад, якщо показник захворюваності на туберкульоз становив в області у 2006 році 106,2 то вже у 2009 році цей показник зменшився до рівня 97,6 випадків на 100 тис. населення.

67. Водночас, за даними ВООЗ, у 2009 р. в Україні показники захворюваності на туберкульоз та смертності від туберкульозу становили, відповідно, 102,0 та 27,0 випадків на 100 тис. населення проти відповідно 72,7 та 17,4. Таким чином, оціночний показник захворюваності на туберкульоз у Миколаївській області у 2009 році повинен був становити 136,0 випадків на 100 тис. населення, тобто він мав бути вищий за офіційний на 28,4%.

68. З огляду на те, що в Миколаївській області щороку виявляється 34 особи на 100 тис. населення із вже деструктивними, тобто майже невиліковними формами туберкульозу, це є свідченням того, що в області має місце хронічне недовиявлення нових випадків захворювання на туберкульоз. Це, зокрема, пов’язане із тим, що виявлення туберкульозу традиційно відбувається переважно пасивно, тобто за зверненням громадян до медичних установ.

69. Що це означає конкретно для Миколаївської області: майже третина потенційних носіїв інфекції щороку не стають відомими диспансеру. В масштабах Миколаївської області це майже 32,3 випадки на 100 тис. населення, або в абсолютний цифрах близько 380 хворих на туберкульоз громадян. За існуючою статистикою, одна хвора людина виділяє стільки бактерій, що за рік вона встигає інфікувати близько 100 осіб, з яких 10 потім захворюють на туберкульоз.

70. При такій загрозливій епідемічні ситуації, в Миколаївській області є всього 3 протитуберкульозні диспансери, з який у 2-х є стаціонари на 620 ліжок. В області немає жодної протитуберкульозної лікарні. За період із 1997 по 2009 рік в області кількість ліжок у протитуберкульозних закладах скоротилася майже на 70 одиниць. Забезпеченість лікарняними ліжками хворих на туберкульоз на 10 тис. населення становить показник 4,7 проти 5,4 в середньому по Україні.

71. Особливе занепокоєння викликає кадрове забезпечення протитуберкульозних закладів. За період із 1999 по 2009 рік в Миколаївській області кількість фтизіатрів скоротилася із 73 до 56, а відсоток укомплектованості ними медичних закладів становить 60,1, що є одним із найменших в Україні.

72. Якщо виявлений хворий не може отримати ефективне лікування, то активне виявлення хворих в значній мірі втрачає своє значення, оскільки відсутність лікування збільшує кількість тривало існуючих джерел інфекції, які розповсюджують стійкі форми мікобактерій. За таких умов, регіональна влада може бути не зацікавлена у ефективному виявленні нових випадків захворювання на туберкульоз, що, в свою чергу, є потенційною небезпекою виникнення важких і часом невиліковних форм захворювання.

73. Ситуацію загострюють інші Тасоціально-економічні проблеми. Так, серед хворих на туберкульоз майже 65% становлять представники так званих соціально незахищених верств населення. Зокрема, за оцінками Управління охорони здоров’я Миколаївської обласної державної адміністрації, прогресуванню туберкульозу сприяли такі фактори, як різке падіння життєвого рівня населення, зростання серед населення області таких груп, як алкоголіки, наркомани, мігранти, недостатній рівень диспансерної та профілактичної роботи серед населення області (ссылка скрыта).

74. Значну кількість серед них становлять непрацюючі працездатного віку. Так, за свідченням Миколаївської міської ради в місті Миколаєві у 2010 році із 349 чоловік, хворих на туберкульоз, не працювало 75,3 %, а отже є соціально незахищеними. У 2008 році цей показник складав 72,0% (ссылка скрыта).

75. Крім цього, за даними Державної пенітенціарної служби України на території Миколаївської області розташовано 7 установ виконання покарань (www.kvs.gov.ua). Щороку з них звільняються сотні осіб, інфікованих, або хворих на туберкульоз, адже, за наявною статистикою, в установах виконання покарань епідемічні показники до 60 разів вищі від загальнодержавних. Звільнені особи часто залишаються на поселення у Миколаївській, або суміжних із нею Одеській та Херсонській областях, що також загострює епідемічну ситуацію в регіоні.

76. Як зазначається у Миколаївській обласній програмі протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, у структурі інфекційної захворюваності туберкульоз становить 25,0%, а в показнику смертності – понад 37,6%.

Довготривалі терміни лікування хворих на туберкульоз (від 6 до 36 місяців безперервного лікування) та високий рівень інвалідізації контингенту (39,2%) призводить до значних витрат з бюджету області, соціальних, трудових та економічних втрат.

Спроби вирішення проблеми.

77. В січні 2010 року голова Миколаївської обласної державної адміністрації О. Гаркуша під час прес-конференції заявив, що вважає розповсюдження туберкульозу найсерйознішою проблемою в медичній сфері регіону. «Проблема надзвичайно серйозна, – підкреслив губернатор, – оскільки туберкульоз перестав бути проблемою асоціальною. Він виходить на межу соціальної проблеми. Законодавство, на жаль, не захищає населення і тих людей, які мають відкриту форму. Всі наші пропозиції, які були, на жаль, не прийнято на сьогодні» ().

78. 9 серпня 2007 року Миколаївська обласна рада затвердила обласну програму протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках. Як зазначається в програмі, аналіз виконання основних протитуберкульозних заходів, передбачених Національною та обласною програмами на період до 2006 року, показав, що діюча система заходів є неповною, потребує серйозного удосконалення, впровадження сучасних механізмів профілактики, виявлення туберкульозу, контролю за лікуванням хворих. Кадрова, фінансова та матеріально-технічна база протитуберкульозних закладів не відповідає сучасним вимогам та стандартам допомоги хворим на туберкульоз: відсутні умови для надання повноцінної допомоги хворим із ВІЛ-асоційованим та полірезистентним туберкульозом, не вирішується проблема експрес-методів діагностики первинної резистентності збудника туберкульозу.

79. Із прийняттям обласної Програми протидії захворюванню на туберкульоз передбачалося у 2007-2011 роках здійснити комплекс заходів, які дадуть змогу забезпечити контроль за ситуацією з туберкульозу, спільними зусиллями державних та громадських структур призупинити епідемію туберкульозу в області. Програмою було передбачено фінансування її заходів з державного, обласного та місцевих бюджетів. Всього на виконання програми були передбачені кошти у сумі 21940,0 тис. грн., в тому числі за кошти обласного бюджету у сумі 6640 тис. грн.

80. Аналіз виконання державного та обласних бюджетів за період 2007–2011 років в частині фінансового забезпечення програм та централізованих заходів протидії захворюванню на туберкульоз показав наявність суттєвих недоліків та значного їх недофінансування. Так, фінансові показники заходів протидії захворюванню на туберкульоз приймалися у цінах 2007 року. За минулий період індекс споживчих цін виріс майже вдвічі, а купівельна спроможність національної валюти скоротилася по відношенню до долара США також майже вдвічі. Таким чином, відбулося об’єктивне скорочення обсягів фінансування, яке підсилилося суб’єктивним рішеннями Кабінету Міністрів України щодо їх оптимізації, або зменшення. Всього на заходи протидії захворюванню на туберкульоз протягом 2007–2011 років з Державного бюджету не надійшло близько 200 млн. грн. Оскільки важко прорахувати, яка саме частка припадає на Миколаївську область, сказане можна підтвердити на основі аналізу обласного бюджету Миколаївської області.

81. Такий аналіз свідчить про неефективний та вкрай недостатній характер фінансування протитуберкульозних заходів на території області. Так, у відповідності до паспорту обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, затвердженого рішенням Миколаївської обласної ради від 29 серпня 2007 року, було передбачено фінансування заходів програми за кошти обласного бюджету у перший рік виконання в сумі 640 тис. грн. , а у подальші роки – щорічно у сумі 1500 тис. грн., або всього на суму 6640,0 тис. грн. В той же час, такий обсяг фінансування за бюджетною програмою 081007 «Програми і централізовані заходи боротьби із туберкульозом» був передбачений лише обласним бюджетом на 2008 рік. Надалі, в обласному бюджеті на 2009 рік сума фінансування зазначеної програми становила всього 540,0 тис. грн., в обласному бюджеті на 2010 рік – 330,0 тис. грн. ( в різних додатках за підсумком року вказані різні показники, але основний – 330 тис.), а в обласному бюджеті 2011 року – 326,7 тис.

Таким чином, Миколаївська обласна програма протидії захворюванню на туберкульоз протягом 2007–2011 років всього була недофінансована з обласного бюджету на 3303,0 тис. грн., або на майже 50%.

82. Із завершенням 2011 року добігла кінця Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, а отже фактично сплив і термін дії відповідної Миколаївської обласної цільової програми. 23 вересня 2011 року Миколаївська обласна рада прийняла рішення продовжити термін дії обласної Програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, затвердженої рішенням обласної ради від 29 серпня 2007 року №3, на період до 2012 року. Зокрема, цим рішенням передбачено профінансувати у 2012 році заходи обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз на суму 2203,6 тис. грн. При цьому, обласна рада рекомендувала обласній державній адміністрації під час підготовки обласного бюджету Миколаївської області передбачити кошти на фінансування заходів Програми з урахуванням внесених доповнень.

Втім, в обласному бюджеті Миколаївської області на 2012 рік, затвердженому рішенням обласної ради від 28 грудня 2011 року, на ці заходи спрямовано всього лише 300,0 тис. грн., або менше майже у 7 разів від передбаченого попереднім рішенням обласної ради від 23 вересня 2011 року.

83. На епідемічну ситуацію щодо туберкульозу в Україні в цілому та в Миколаївській області зокрема впливають такі різноманітні за своїм характером фактори, як рівень соціально-економічного розвитку та рівень життя і соціальної захищеності населення, доступність та ефективність надання населенню медичної допомоги, ступінь санітарної освіченості та культури громадян та деякі інші. Відсутність ефективних соціально-економічних перетворень, скорочення державою соціальних витрат, зубожіння великого прошарку населення країни, безробіття, нелегальна міграція, недостатній рівень інформованості населення про туберкульоз сприяють поширенню інфекції. За даними фахівців Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, успішне подолання епідемії туберкульозу лише на 15−20% залежить від медичної складової, а в решті – від того, як в державі вирішуються перелічені вище економічні та соціальні проблеми.

84. Водночас, діюча Миколаївська обласна цільові програми протидії захворюванню на туберкульоз є вузькоспеціалізованою медичною програмою і не спрямована на усунення докорінних соціально-економічних причин поширення епідемії туберкульозу. Так, в Миколаївській обласній програмі протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках зроблений в цілому правильний висновок, що соціально-економічна структура захворюваності туберкульозом свідчить про те, що хворіють переважно малозабезпечені верстви населення та названі основні причини цього: «дезінтеграція структур господарчої діяльності в зв’язку з конверсією підприємств області, закриття бюджетоутворюючих підприємств, особливо суднобудівної промисловості, призвело до значного зниження життєвого рівня населення міста та області через різке збільшення кількості безробітних та матеріально незахищених верств населення, а знищення колективних сільськогосподарських підприємств призвело до безробіття у сільській місцевості та міграції сільського населення».

Однак, далі цього висновку автори програми не пішли: в програмі не передбачається інтегрування медичних, медико-соціальних, соціально-економічних, культурно-освітніх та інших заходів на території області для забезпечення комплексного характеру відповіді на виклики епідемії туберкульозу.

85. В Миколаївській області прийняті і діють цілий ряд обласних цільових програм, спрямованих на покращення соціально-економічної ситуації та вирішення зазначених проблем населення області. Серед них такі, як Програма соціально-економічного розвитку Миколаївської області до 2010 року «Миколаївщина-2010», Обласна комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки, Програми зайнятості населення, Обласна програма соціальної адаптації бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2007–2010 роки, Програма розвитку фізичної культури і спорту в Миколаївській області на період до 2012 року, Програма забезпечення молодих сімей та одиноких молодих громадян житлом на період з 2003 по 2012 роки, Регіональна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в Миколаївській області на 2007–2011 роки, Програма «Питна вода Миколаївщини» на період до 2020 року, Програма імунопрофілактики та захисту населення Миколаївської області від інфекційних хвороб на 2010–2015 роки, Програма «Молодь Миколаївщини» на 2011-2015 роки, Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства Миколаївської області на 2010–2014 роки, Комплексна програма соціального захисту населення «Турбота» на період до 2015 року, Соціальна комплексна програма підтримки сім’ї та дітей, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Миколаївській області на 2011-2015 роки та ряд інших.

Нажаль, ступінь їх взаємної інтегрованості є надзвичайно низьким для комплексного вирішення проблеми туберкульозу.

86. Зокрема, 18 жовтня 1999 року розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації була затверджена Програма соціально-економічного розвитку Миколаївської області до 2010 року «Миколаївщина-2010». В програмі зазначалося, що «глибока економічна криза, проблеми зайнятості і різке зниження життєвого рівня населення, погіршення демографічної ситуації, нераціональне використання природних ресурсів та їх поступова деградація зумовлюють необхідність докорінних змін – створення ефективної, соціально орієнтованої економіки, яка зможе забезпечити високий життєвий рівень населення». Попри те, що епідемія туберкульозу була оголошена в Україні ще у 1995 році, у зазначеній програмі бачення соціально-економічних причин, що спричиняють поширення туберкульозу в області відсутнє, так само як взагалі відсутнє згадування про наявність проблеми туберкульозу в області. Втім, тільки протягом 1999–2000 років захворюваність на туберкульоз в Миколаївській області зросла із 62,9 до 72,6 випадків на 100 тис. населення, внаслідок чого область зайняла і продовжує займати в країні стабільне друге місце за темпами поширення туберкульозу.

87. В Програмі соціальної адаптації бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2007–2010 роки хоч і передбачається забезпечення госпіталізації до облтубдиспансеру бездомних громадян, втім відсутні заходи, які передбачають виявлення нових випадків туберкульозу у зазначеної категорії громадян, що становлять одну із головних груп ризику захворювання. В Програмі також не прописаний чіткий механізм взаємодії установ виконання покарань, органів внутрішніх справ та фтизіатричної служби щодо направлення та супроводу осіб, хворих на туберкульоз, які звільняються з місць позбавлення волі, що призводить до того, що в переважній більшості ці особи випадають з поля зору протитуберкульозних установ після свого звільнення.

88. Нажаль, нам не вдалося отримати з будь-яких джерел для проведення аналізу обласної комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки.

89. В даному документі ми не ставимо перед собою завдання ґрунтовного аналізу виконання перелічених вище соціально-економічних програм. Спеціалізовані науково-дослідні установи вже зробили це на професійному рівні. Так, у дослідженні з оцінки якості життя в регіонах України, проведеному у 2010 році Міжнародним центром політичних досліджень, зроблений висновок, що забезпечення високої якості життя населення – основний критерій оцінки ефективності влади, який довгий час лишався неусвідомленим та ігнорувався. При цьому не всі умови якості життя можна змінити засобами державної політики: географічне розташування, клімат, ландшафт, забезпеченість природними ресурсами. Для оцінки якості життя та формування державної політики з її поліпшення принципове значення мають ті складові якості життя, що можуть бути змінені політичними засобами.

90. Для вивчення були обрані такі складові якості життя на регіональному рівні, як-то: добробут (економічний розвиток, доходи, зайнятість, інноваційний потенціал), державні послуги (освіта, охорона здоров‘я, спосіб життя) та середовище для життя (суспільство, довкілля).

Рейтинг успішності у кожній зі сфер якості життя було обчислено для всіх регіонів, внаслідок чого був отриманий індекс якості життя – композитний показник, в який складаються отримані середні оцінки і який відображає відносні результати регіонів. Дані за всіма показниками було нормалізовано таким чином, що результати регіонів коливаються від «відмінно» – 5 балів, до «незадовільно» – 2 бали.

91. За результатами цього дослідження Миколаївська область за якістю життя обіймає 23 місце серед всіх адміністративно-територіальних одиниць України. При цьому, якщо за показниками добробуту Миколаївська область обіймає 4-е місце в Україні із середнім показником 3,6 бали, то в сфері освіти вона обіймає 18-е місце із середнім показником у 3,0 бали, у сфері охорони здоров’я – 24 місце із середнім показником у 2,9 бали, у сфері суспільства – 23-е місце із середнім показником у 3,3 бали, у сфері довкілля – 22 місце із середнім показником у 4,3 бали. У підсумках дослідження був зроблений висновок, щодо типології моделей регіонального розвитку в Україні. Були виділені три моделі: модель інтенсивного розвитку, модель інтенсивного розвитку та модель екстенсивного розвитку. Миколаївську область віднесено до другої моделі, яка характеризується відносно високим рівнем добробуту та освіти населення за проблемного стану суспільства, довкілля та охорони здоров’я; локомотивом економічного розвитку при цьому є важка та видобувна промисловість, що характерно для індустріальних суспільств.

Така модель типова для високоурбанізованих регіонів України і може бути ефективною для досягнення високої динаміки економічного зростання, але не спроможна забезпечити сталий розвиток. Економічна криза довела неефективність цієї моделі для досягнення вищої якості життя.

92. На тлі соціально-економічних процесів, які відбуваються в сучасній Україні, туберкульоз може бути визнаний найбільш яскравим і композитним показником якості життя в усіх регіонах країні. Туберкульоз є на сьогоднішній день найбільш інтегрованою проблемою із всіх існуючих соціально-економічних проблем в Україні, оскільки незначна ефективність медичних заходів боротьби із туберкульозом детермінована відсутністю належної політичної волі до подолання епідемії туберкульозу в центрі і на місцях, корумпованістю влади на всіх її рівнях, низьким рівнем економічного розвитку країни, високим рівнем бідності населення, масовим безробіттям, занепадом системи житлово-комунального господарства, незадовільним становищем в галузях охорони здоров’я та безпеки праці, незадовільним соціальним та пенсійним забезпеченням переважної більшості населення, слабкою санітарною освіченістю та загально низьким культурним рівнем населення, неконтрольованими міграційними процесами, злочинністю, недосконалістю пенітенціарної системи, неефективною політикою в сфері міжнаціональних відносин, поширенням ВІЛ-інфекції, наркоманії та алкоголізму тощо.

Це твердження певною мірою може бути віднесено і до стану та успішності обласної політики у сфері протидії туберкульозу в Миколаївській області, що і підтверджується висновками зазначеного дослідження.

93. В жовтні 2009 року на території Миколаївської області відбувалася перевірка стану виконання заходів загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках. У довідці за результатами перевірки зазначалося, що проведені заходи, які здійснювалися на виконання обласної програми протидії захворюванню на туберкульоз в області, привели до стабілізації епідемічних показників. Водночас, на момент перевірки в області працювало 52 стаціонарні флюорографи, третина з яких морально застаріла і потребувала заміни. Із 11 пересувних флюорографів 3 – були нові, а 8 працювали вже понад 15 років. Гострою проблемою в області є ВІЛ-асоційований туберкульоз. Відмічалося збільшення захворюваності на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою вірусом імунодефіциту людини, на основі чого був зроблений висновок, що подібна динаміка в подальшому буде суттєво впливати на епідситуацію в області. В області відмічався невисокий відсоток 33,7 % (при нормі 50 %) виявлення бактеріальних форм туберкульозу серед нових випадків, що свідчити про недостатню якість виконання лабораторних досліджень на 1 та 3 рівнях та/або неправильний відбір пацієнтів для обстеження мокротиння, що збільшувало навантаження на лаборантів. За показниками когортного аналізу ефективність лікування вперше виявлених хворих на легеневий туберкульоз з бактеріовиділенням (за мазком) в 2007 році становила 53,3 %, що нижче встановленого критерію ВООЗ (85 %). На час перевірки, закладів, відділень для лікування хворих, які ухиляються від лікування або часто порушують лікарняний режим через асоціальну поведінку, в області не було. Були лише хоспісні палати на 12 ліжок, у відділенні для хворих з ВІЛ-асоційованим туберкульозом. Попри те, що в області функціонувало 28 ДОТ-кабінетів, в більшості з них було відсутнє контрольоване лікування. Протитуберкульозні препарати видають на руки пацієнтам на тиждень. Виявлялися помилки в реєстрації хворих на туберкульоз та результатів їх лікування за когортним аналізом.

Низький відсоток ефективності лікування пояснювався за рахунок: великого відсотка померлих – 21,3 % (при критерії 5 %), перерваного лікування – 8,8 %, невдачі лікування – 8,9 % та вибувших з області – 7,5 %.