Н. С. Юзікова Судові та правоохоронні органи України

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   23

Франція

Судді загальних судів призначаються на свої посади декретом Президента Франції, посадові особи Касаційного суду і голови апе­ляційних судів — за рекомендацією Вищої ради магістратури, інші судді — за поданням міністра юстиції з позитивним висновком Вищої ради магістратури. Судді адміністративних трибуналів призначаються урядовими декретами за поданням міністра внутрішніх справ, погод­женим з міністром юстиції. Як правило, судді загальної юрисдикції призначаються після конкурсного відбору і закінчення Національ­ної школи магістратури (для навчання в якій необхідно мати вищу юридичну освіту), а суддям адміністративних судів досить закінчити Національну адміністративну школу. Для призначення до складу Касаційного суду встановлені підвищені вимоги (досвід суддівської роботи на досить високій посаді, робота як професора університету й ін.). Суддю може звільнити лише Вища рада магістратури у зв'язку зі здійсненням серйозної провини чи наявності тяжкого захворювання. Суддя не може бути переміщений зі своєї посади без його згоди, навіть

Це цікаво

У древніх Афінах був створений спеціальний трибунал, що су­див тварин за вчинення ними злочину. Цей звичай був теоретично обгрунтований філософом Платоном і вважався природним. Потім християнство відокремило людину від тварини, які за його вченням не мають безсмертної душі.

Відомі випадки, коли собак, кішок, півнів й інших домашніх тварин викликали в суд як свідків. Якщо в їхній присутності обвину­вачений заявляв, що він невинуватий, а ті не заперечували, людина підлягала виправданню.

Цей звичай довгий час існував у багатьох європейських країнах. Збе­реглися документи, що свідчать про притягнення до відповідальності тварин. У 1379 р. князь Бургундії Пилип Сміливий присудив до смерті трьох свиней разом із приплодом за те, що вони затоптали маленького хлопчика. Однак потім Пилип подарував життя поросятам. Адвокат обвинувачуваних переконав князя, що для них достатньою карою буде смерть матері і, до того ж, вони одержать наочний урок.

У XIV столітті жителі Бургундії зажадали відлучити від церкви пацюків, тому що вони безжалісно знищували врожаї. Були прочитані накази про їх виклик до суду. Однак пацюки на процес не з'явилися, що розлютило судців, але адвокат висунув версію, що пацюки не одержали достатньої гарантії, яка охороняла б їх від котів по дорозі на судовий процес. Суд цей аргумент визнав серйозним і вже збирався підготувати відповідні гарантії, але запротестували господарі котів, тому що не насмілилися поручитися за їхню поведінку.

***

Садівники і городники в Тіролі у 1519 р. подали в суд на кротів за нанесення шкоди. Суд наказав кротам перебратися на інше місце проживання, але, з огляду на їхні заслуги в знищенні шкідників, ухвалив про видачу гарантії під час подорожі і дав матерям із кроте­нятами двотижневий термін для зборів на переселення.


Багато шляхів ведуть до помилок,

До істини — тільки один.

Жан-Жак Руссо

Розділ VI

ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ

6.1. Правове регулювання організаційного забезпечення діяльності судів

Правові засади організації судової влади та здійснення пра­восудця в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші пи­тання судоустрою визначає Закон "Про судоустрій України". Організаційне забезпечення судів здійснюється відповідно до указів Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1564/99 "Про заходи щодо забезпечення належних умов діяльності судів"; від 29 серпня 2002 р. № 780/2002 "Про Державну судову адміністрацію України", постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2005 р. № 907 "Про затвердження Державної програми організа­ційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 роки".

У ст. 119 Закону "Про судоустрій України" наголошується: "В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади — судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду Украї­ни". Тому у державі діє централізований орган — Державна судова адміністрація (докладніше про цей орган — у окремому підрозділі), який здійснює організаційне забезпечення діяльності судів.

Організаційне забезпечення діяльності судів складається із заходів, які спрямовані на створення умов для повного, всебічного, об'єктивного та незалежного здійснення правосуддя. До них належать:

• фінансове забезпечення;
  
• матеріально-технічне забезпечення;
  
• кадрове забезпечення;
  
• інформаційне забезпечення;
  
• організаційно-технічне забезпечення.
  

Заходи фінансового характеру

Незалежне судочинство у широкому розумінні повинно характеризуватися фінансовою незалежністю. Вона має міжна­родно-правовий та національний аспекти. Віденська декларація і Програма дій, яка була прийнята на II Всесвітній конференції з прав людини 25 червня 1993 р., містить низку положень, що конкретизують необхідність належного фінансування установ, що займаються відправленням правосуддя в державі. Так у п. 27 зазначається про необхідність належного фінансування установ, які здійснюють відправлення правосуддя. Про належне фінансу-

вання наголошує Конституція: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначається видатки на утримання судів" (ст. 130 ).

Функції головного розпорядника коштів Державного бюд­жету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1. ВСУ, КСУ, вищі спеціалізовані суди — щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
   
2. Державна судова адміністрація України — щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів
   суддівського самоврядування та Державної судової адміністрації.
   

Фінансова незалежність як складова частина незалежності судової влади полягає у фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні діяльності судової системи, у такому обсязі, який дозволив би їй незалежно, ефективно і повною мірою здійснювати правосуддя. Не слід забувати, що судова влада функціонально пов'язана з іншими гілками державної влади. Наприклад, фінансування судової влади залежить від Верховної Ради України, яка затверджує його обсяги. У той же час виділення приміщень та інших основних фондів — пре­рогатива виконавчої гілки влади, тому що державними об'єктами уповноважений розпоряджатися Кабінет Міністрів України.

Дотримання принципу повного та своєчасного фінансування установ, що відправляють правосуддя, у повному обсязі значною мірою залежить від економічних можливостей держави, від рівня правосвідомості і правової культури вищих посадових осіб держа­ви і від ряду інших об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Заходи матеріально-технічного характеру

Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладаєть­ся на Державну судову адміністрацію. Так, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію в межах кошторису на ут­римання суду. При забезпеченні військових судів державна судова адміністрація повинна взаємодіяти з відповідними установами Міністерства оборони України.

У Програмі організаційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 рр. зазначається необхідність створення відповідних матеріально-технічних умов для забезпечення ґрунтовної фахової підготовки, поширення передового досвіду із застосування набутих знань на практиці, виховання високої свідомості та відповідальності, вдосконалення організаційних форм здійснення судочинства.

До заходів матеріально-технічного забезпечення належить без­печне здійснення правосуддя. Саме тому у Програмі наголошується на забезпеченні належної цілодобової охорони приміщень усіх судів та дотриманні громадського порядку під час здійснення судами правосуддя, вимог охоронно-пожежної безпеки приміщень суду.

До заходів матеріального забезпечення належить також за­робітна плата суддів, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови ВСУ і не можуть бути меншими 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим 80% посадового окладу голови суду, в якому працює судця. Розмір заробітної плати повинен забезпечувати фінансову незалежність суддів і не може бути зменшений.

У Європейській хартії про статус суддів визначено, що рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень вста­новлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його не­залежність і неупередженість (ст. 66). У Рішенні КСУ від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій акцентується, що норми про матеріальне і побутове забезпечен­ня суддів, їх соціальний захист, встановлені ст. ст. 44, 45 Закону "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Пенсійне забезпечення є також складовою матеріального харак­теру. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія. Судді, який пішов у відставку, має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від оподаткування щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного гро­шового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок — 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.

Кадрове забезпечення

Людський фактор — це складова механізму вирішення поточ­них і перспективних задач будь-якого суспільства, оскільки лю­дина завжди була і залишається центром суспільного розвитку.

Провідним напрямом діяльності держави, що охоплює розроб­ку основних принципів роботи з людьми, є кадрова політика, яка дає можливість ефективніше використовувати людські ресурси в механізмі відправлення правосуддя та здійснення судового кон­тролю. Кадрова політика безпосередньо пов'язана з організацією управління людьми, їх професійною підготовкою.

Визначення морального клімату у суді пов'язане з виявленням факторів, що перешкоджають удосконаленню відносин між його членами, чи розвивають найбільш продуктивні форми відносин, а саме: високий професіоналізм, моральність, відповідальність і компетентність. Важливо виявляти, особливо на ранніх стадіях формування морального клімату, позитивні і негативні фактори,що впливають на професійну продуктивність відправлення пра­восуддя та судового контролю. При цьому не слід забувати, що процес підготовки кадрів формує не тільки професіонала, але й особистість, причому особистість формується не стільки нав­чанням, скільки виховним впливом навколишнього середовища, насамперед колективу, у якому працює суддя.

Стабільність, а відповідно і висока ефективність відправлення правосуддя та здійснення судового контролю містить ряд аспектів: організаційно-правовий, соціально-економічний, морально-етич­ний, психолого-економічний. Кожний із зазначених аспектів має позитивний і негативний прояв.

Найбільш значущими чинниками, що заважають стабільності і нормальному функціонуванню колективу судових органів, є:

• відсутність нормальних умов роботи (надмірність гранично допустимого навантаження);
  
• невідповідність грошового забезпечення характеру й умовам праці;
  
• відносно низький рівень якості життя суддів.
  

З метою створення оптимальних умов для здійснення правосуд­дя та судового контролю можна запропонувати низку заходів:

• привести у відповідність рівень підготовки кожного судді та характер його функціональних обов'язків;
  
• створити необхідні умови для службового, професійного і культурно-морального росту судці;
  
• реально забезпечувати належний рівень і якість життя суддів та членів їхніх родин;
  
• дотримуватись вимог культури спілкування у професійних та міжособистісних відносинах колективу співробітників.
  

Заходи інформаційно-технічного характеру

Постановою Верховної Ради України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення діяльності судів" передбачено, що для ін­формаційного забезпечення судів, ВСУ, Вищому господарському суду України та Мін'юсту в обов'язковому порядку надсилаються у двох примірниках:

• закони та інші акти, прийняті Верховною Радою України;
  
• постанови Верховної Ради України;
  
• укази та розпорядження Президента України;
  
• постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України;
  

—офіційні тексти міжнародних договорів та угод України.
Мін'юст забезпечує кожного суддю за рахунок державного

бюджету необхідними кодексами, іншим нормативно-довідко­вим матеріалом; в кожному суді створюється бібліотека правової літератури. Копії зареєстрованих наказів, інструкцій, положень і розпоряджень нормативного характеру міністерств, відомств, місцевих органів влади надсилаються судам відповідно Мін'юстом та його органами на місцях.

Програмою організаційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 рр. передбачено розробку заходів щодо інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з віднесенням витрат на його виконання на сторони у цивільному процесі (повна фік сація судового процесу технічними засобами, виготовлення копій рішень та інших документів, поштова кореспонденція тощо).

Поряд з цим передбачається на базі Єдиної комп'ютерної мережі господарських судів України створити Єдину комп'ютерну мережу суді 11 України; забезпечити доступ до електронних баз даних законодавства України та створити Інтернет-портал судових органів України.

Важливого значення набуває співробітництво з міжнародними ор­ганізаціями, що здійснюють правосуддя та судовий контроль в державі. Воно відбувається з метою залучення та використання міжнародної технічної допомоги при здійсненні правосудця та обміну досвідом щодо захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у державі.

6.2. Суддівське самоврядування як складова частина незалежності судової влади

Суддівське самоврядування досить давно існує у багатьох краї­нах світу і є невід'ємною складовою незалежної судової влади. Існують різні організаційні форми суддівського самоврядування. Ці органи в інших державах мають істотні повноваження, у тому числі в сфері управління справами судової влади. На сьогодні ор­ганізовані і діють міжнародні суддівські організації, що відіграють значну роль у розробці та прийнятті міжнародних та національних документів, що стосуються організації здійснення правосуддя та встановленні його демократичних засад.

Для повного та об'єктивного здійснення правосудця, судового контролю виконання професійних обов'язків судді, суди повинні во­лодіти реальною самостійністю. Це невід'ємна складова правосуддя, державної судової влади і одна з основних засад його функціонування. Самостійність є елементом незалежності. Тому існування в Україні системи органів суддівського самоврядування є гарантією незалежної судової влади. У ст. 130 Конституції чітко зазначено, що для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Суддівське самоврядування — це самостійне колективне ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів України професій­ними суддями.

До питань внутрішньої діяльності Законом "Про судоустрій України" віднесені питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосудця. Рішення з зазначених питань органами суддівського самоврядування приймаються відповідно до чинного законодавс­тва і мають імперативний характер для суддів, апаратів судів і органів організаційного забезпечення діяльності судців.


Форми та завдання органів суддівського самоврядування

Суддівське самоврядування в Україні реалізується у формах: — зборів суддів (місцевого суду, апеляційного суду, Апеляцій­ного суду України, вищого спеціалізованого суду, ВСУ);

• конференцій судців (місцевих та апеляційних суців АРК,областей, міст Києва та Севастополя; суддів військових судів;спеціалізованих судів);
  
• з'їздів суддів України;
  
• рад суддів.
  

На органи суддівського самоврядування при вирішенні питань внутрішньої діяльності судів покладаються наступні завдання:

1. забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади,
   
2. зміцнення незалежності суддів та захист від втручання в їх діяльність;
   
3. участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, ма­
   теріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням встановлених нормативів цього забезпечення;
   

3. погодження призначення судців на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів КСУ та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;
   
4. заохочення судців та працівників апарату судів;
   
5. здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
   

Органи суддівського самоврядування розробляють та організу­ють виконання захоців щодо реалізації завдань, визначених зако­ном. Виконання завдань органами суддівського самоврядування, загальна спрямованість їх діяльності повинні сприяти створенню належних фінансових, кадрових, матеріально-технічних та інших умов для забезпечення діяльності суддівського корпусу при від­правленні правосудця та здійсненні судового контролю; забезпе­ченню захисту від втручань у судову діяльність; дотриманню норм професійної етики судці.

Збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів можуть бути скликані головою суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини від загальної кіль­кості суддів цього суду.

Під час зборів судді можуть:

• обговорювати питання внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду;
  
• приймати з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів суду;
  
• заслуховувати звіти суддів, які займають адміністративні посади в суді, та керівників структурних підрозділів апарату суду;
  
• звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності суду до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.
  

На зборах суддів місцевих та апеляційних судів обирають деле­гатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляційного суду України — делегатів з'їзду суддів України.

Виконання рішень зборів суддів місцевого суду за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду. Виконання рішень зборів суддів у судах, в яких діють президії, покладається на ці президії.

Конференція суддів — це зібрання представників суддів (де­легатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективне рішення з обго­ворюваних питань.

Особлива роль у суддівському самоврядуванні належить кон­ференціям суддів, які проводяться за принципами територіаль-ності та спеціалізації судової системи. Вона скликається не рідше одного разу на рік за рішенням відповідної ради суддів. Про час початку роботи конференції і питання, що виносяться на її обговорення, судді відповідних судів повідомляються не пізніше 15 днів до початку конференції. До роботи конференції можуть бути залучені представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, навчальних та наукових закладів, правоохоронних органів, громадських організацій. Конференція суддів обговорює і вирішує коло питань, що зазначені у ст. 108 Закону "Про судоустрій України", а саме:

• обговорює і вирішує питання, що стосуються фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів;
  
• заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформації відповідних управлінь Державної судової адміністрації;
  
• визначає кількісний склад ради суддів та обирає її членів;
  
• обирає членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів;
  
• розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;
  
• звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  

—обирає делегатів на з'їзд суддів України;
Конференція суддів приймає рішення, що є обов'язковими для її виконавчих органів і суддів відповідних загальних або спе­ціалізованих судів. Воно приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.

Рада суддів відповідних судів — це зібрання представників відповідних судів, яке виконує функції суддівського самовряду­вання у період між конференціями суддів.

Виконавчим органом конференції суддів є рада суддів, яка обирається з числа делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням. Вона у період між конференціями суддів організовує виконання та здійснює контроль за виконанням рішень конферен­ції, а також вирішує питання про наступне її скликання. Із свого складу рада суддів обирає голову ради, заступника і секретаря. Не можуть бути обрані головою відповідної ради суддів голови апе­ляційних і вищих спеціалізованих судів та їх заступники, а також голова військової палати Апеляційного суду України.

Вищі органи суддівського самоврядування

З'їзд суддів України є найвищим органом суддівського само­врядування, який приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

З'їзд суддів України скликається радою суддів один раз на 3 роки. У разі необхідності може бути скликаний позачерговий з'їзд суддів (на вимогу не менш як однієї третини конференцій суддів загальних судів, або на вимогу конференції суддів спеціалізованих судів, або на вимогу зборів судців ВСУ). Про дату проведення з'їзду та питання, що виносяться на його розгляд, судді усіх судів повідомляються не пізніше як за ЗО днів до початку його роботи.

На з'їзд суддів України делегати обираються конференціями суддів, а делегати від Апеляційного суду України — зборами цього суду. Збори суддів КСУ обирають 3 делегатів з числа суддів цього суду. Обрання відбувається шляхом відкритого або таємного голосування на альтер­нативній основі, при вільному висуненні кандидатур для обрання.

Для участі в роботі з'їзду можуть бути запрошені Президент, на­родні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і на­укових закладів та установ, громадських організацій, інші особи.

До питань, що розглядаються на з'їзді суддів, ст. 112 Закону "Про судоустрій України" віднесені:

• слухання звіту Ради суддів України про виконання завдань
  органів суддівського самоврядування, які стосуються забезпечення незалежності судів і суддів, про стан фінансування та організа­ційного забезпечення діяльності судів;
  
• слухання інформації Вищої кваліфікаційної комісії суддів
  України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність. З'їзд може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;
  

• призначення та звільнення суддів КСУ;
  

• призначення членів Вищої ради юстиції та прийняття рі­шення про припинення їх повноважень;
  
• обрання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни;
  

• звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності судів до органів і посадових осіб державної влади;
  
• визначення кількісного складу Ради суддів та її обрання й інші питання.
  

Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосін делегатів, присутніх на з'їзді, відкритим або таємним голосуван­ням, які є обов'язковими для всіх органів суддівського самовря­дування та всіх професійних суддів.

На V з'їзді суддів України, який відбувся 24 жовтня 2002 р., зокрема, були прийняті рішення щодо поліпшення судової сис­теми, затверджено Положення про Раду суддів України та Кодекс професійної етики судді. Зазначені у Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Вони не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідаль­ності суддів і визначати ступінь їх вини. Разом з тим, професійні судді мають прагнути додержуватися їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її ав­торитету в суспільстві.

Рада суддів України виступає як вищий орган суддівського самоврядування у період між з'їздами суддів України.

Рада суддів обирається з'їздом суддів України. Кількісний склад визначається рішенням з'їзду. До складу Ради обираються не мен­ше одного представника Апеляційного суду України, конференції суддів військових судів, конференцій судців відповідних спеціалі­зованих судів, судців ВСУ, а також суддів КСУ. Представники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менше половини від загальної кількості членів Ради.

До повноважень Ради суддів України законом віднесено на­ступне:

• розробка та організація виконання заходів щодо забезпечен­ня незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;
  
• розгляд питань про правовий, соціальний захист суддів та їх сімей;
  
• здійснення контролю за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації;
  
• слухання інформації голів судів і посадових осіб Державної судової адміністрації про їх діяльність;
  
• вирішення питання щодо призначення суддів на адміністра­тивні посади в судах;
  
• зупинка рішень рад суддів, що не в.дповідають Конституції та закону чи суперечать рішенням з'їзду судців України тощо.
  

Рішення Ради як і рішення конференції є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Вони можуть бути скасовані тільки з'їздом суддів України.