Працівників органів внутрішніх справ україни
| Вид материала | Автореферат |
- Міністерство внутрішніх справ України Департамент зв’язків з громадськістю прес-реліз, 238.55kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 2652.42kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 226.63kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни наказ, 510.34kb.
- Розділ 2 особливості правового регулювання робочого часу працівників органів внутрішніх, 288.94kb.
- Харківський національний університет внутрішніх справ, 1130.68kb.
- Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ Реферат, 173.01kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 356.75kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- Л. А. Сидорчук система правоохоронних органів україни навчально-методичний посібник, 2994.15kb.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ОБУШЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 349.22 : 331.109
ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ
СЛУЖБОВО-ТРУДОВИХ СПОРІВ ТА ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.05 — трудове право; право соціального забезпечення
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків — 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ, м. Харків.
Науковий керівник — Венедиктов Валентин Семенович, доктор юридичних наук, професор,
перший проректор з наукової роботи Національного університету внутрішніх справ, м. Харків
Офіційні опоненти: — Процевський Олександр Іванович,
Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор, директор Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди;
— Щербина Віктор Іванович,
кандидат юридичних наук, доцент,
начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України, м. Дніпропетровськ.
Провідна установа: — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра трудового права, м. Харків.
Захист відбудеться „ 14 ” червня 2002р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 в Національному університеті внутрішніх справ, за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ, за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий „ 14 “ травня 2002р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження визначається відсутністю наукових праць, присвячених проблемі вирішення службово-трудових спорів і правового захисту працівників органів внутрішніх справ (далі ОВС) України, та полягає у:
- науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС;
- перегляді існуючого порядку вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС;
- створенні ефективного правового механізму, спроможного забезпечити належний розгляд службово-трудових спорів;
- необхідності розробки та прийняття спеціального нормативного акта — Положення про розгляд службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ України.
Створення дієвого механізму захисту службово-трудових прав працівників ОВС розглядається дисертантом як один з елементів реформування системи Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), що має на меті створення високопрофесійної правоохоронної структури. З огляду на функції, які виконує МВС, це сприятиме реальному й дієвому захисту прав особи, національних інтересів та безпеки України, підвищенню авторитету держави.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці Авер’янова В.Б., Агасаряна С.А., Ануфрієва М.І., Бандурки О.М., Барабаша О.Т., Бару М.Й., Болотіної Н.Б., Бущенка П.О., Венедиктова В.С., Голощапова С.А., Гоца В.Я., Губарєва А.І., Димитрової П.І., Друзя В.А., Жанібілова Є.Ж., Жернакова В.В., Іншина М.І., Кисельова І.Я., Комарова В.В., Кондратьєва Р.І., Кондратьєва О.О., Коссак С.М., Кравченка Ю.Ф., Кройтора В.А., Лавриненка О.В., Лазор Л.І., Лівшиця Р.З., Мариненко М.Є., Морейна Й.Б., Ніколаєвої Л.А., Орловського Ю.П., Петришина О.В., Попова В.І., Прокопенка В.І., Процевського О.І, Симорота З.К., Смолярчука В.І., Тищенка М.М., Толкунової В.М., Тонкова Є.Є., Тюріної В.О., Хаманєвої Н.Ю., Хуторян Н.М., Чанишевої Г.І., Щербини В.І.
Вивчення праць цих авторів сприяло виробленню розуміння суті досліджуваного явища й формулюванню власних висновків.
У процесі дослідження використовувалися Закони України, нормативні акти Президента і Кабінету Міністрів України, Рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, нормативні акти МВС, нормативні акти інших країн та іноземна наукова література, присвячена цій тематиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (п.п. 1.3.1 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на період 1996-2000 рр.).
Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному розкритті суті й особливостей службово-трудових спорів працівників ОВС, специфіки їх розгляду та вирішення, розробці конкретних практичних рекомендацій, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.
Відповідно до поставленої мети, задачами дисертаційного дослідження є:
- визначення соціально-правової природи та сутності трудового спору як явища;
- дослідження понятійного апарату трудового законодавства стосовно трудових спорів, формулювання й обґрунтування понять „трудовий спір” та „службово-трудовий спір”;
- дослідження причин службово-трудових спорів в ОВС;
- проведення класифікації службово-трудових спорів;
- аналіз особливостей розгляду та вирішення службово-трудових спорів;
- розгляд інших способів захисту службово-трудових прав працівників ОВС;
- визначення гарантій для працівників ОВС при розгляді службово-трудового спору;
- обґрунтування необхідності створення нового механізму захисту службово-трудових прав працівників ОВС;
- розробка, обґрунтування і внесення пропозицій стосовно структури, повноважень та інших аспектів діяльності органів і осіб по розгляду службово-трудових спорів;
- визначення найбільш прийнятної організаційно-правової системи розгляду службово-трудових спорів та форми (порядку) її реалізації.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані зі службово-трудовими спорами, захистом службово-трудових прав працівників ОВС.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми службово-трудових спорів та порядок їх вирішення, діяльність органів і осіб, які можуть здійснити захист службово-трудових прав працівників ОВС.
Методологічні підходи до пізнання досліджуваної теми визначилися специфікою об’єкта та предмета дослідження, його метою й задачами. В основу було покладено діалектичні принципи пізнання, на підставі яких усі явища розглядаються у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту та юридичної форми, багатовекторності, всебічності, об’єктивності тощо.
Методами дослідження були: історико-правовий (для дослідження генези наукових поглядів на проблему трудових спорів та регламентації праці (служби) в ОВС (підрозділ 1.1., 1.3, 2.1, 2.3, 2.2); логіко-семантичний (для дослідження та поглиблення понятійного апарату, що має відношення до теми дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); порівняльний (для розгляду правового вирішення спорів, зумовлених виконанням трудових обов’язків, у правоохоронних органах інших держав, що виконують функції, схожі з ОВС України (розділ 3). Соціологічний і статистичний методи використовувалися для визначення причин службово-трудових спорів (підрозділ 1.3) та основних напрямків у створенні механізму захисту службово-трудових прав (розділ 3). Крім того, з метою узгодження результатів дисертант використовував логіко-юридичний метод.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС України та захисту їх прав.
На основі сучасної методології та методів дослідження, використовуючи досягнення юридичної науки, ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства, вивчення стану та проблем практики в дисертації вперше:
- сформульовано, з урахуванням теоретичних напрацювань, поняття службово-трудового спору як розгляд компетентним органом звернення зацікавленого суб’єкта для визнання або захисту порушеного, на його думку, суб’єктивного права чи законного інтересу у сфері службово-трудових і тісно пов’язаних з ними відносин;
- досліджено причини службово-трудових спорів та окреслено напрямки щодо їх усунення;
- проведено класифікацію службово-трудових спорів;
- розглянуто вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості;
- з часу внесення змін до Цивільного процесуального кодексу проведено аналіз розгляду трудових і службово-трудових спорів судами;
- проаналізовано захисні функції різних органів та осіб, з урахуванням особливостей правового становища працівників ОВС;
- запропоновано й обґрунтовано систему, структуру, повноваження органів та осіб, котрі мають розглядати службово-трудові спори.
Дістали подальший розвиток:
- теоретичні напрацювання вчених щодо поняття трудового спору;
- теоретичні напрацювання про захисну функцію професійної спілки атестованих працівників ОВС;
- наукові погляди щодо необхідності посилення захисту особи. Для цього пропонується внесення змін до ряду нормативних актів та проведення організаційних заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ.
У роботі зроблено висновок, що службово-трудові спори являють собою різновид трудових спорів, мають спільну соціальну природу, їм притаманні спільні ознаки і властивості. Удосконалено теоретичне поняття трудового спору, під яким дисертант розуміє розгляд компетентним органом звернення зацікавленого суб’єкта для визнання чи захисту порушеного, на його думку, суб’єктивного права чи законного інтересу у сфері трудових і тісно пов’язаних із ними відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані в: 1) науковій роботі — при спеціальному дослідженні різних аспектів трудових відносин та проходження служби в ОВС; 2) навчальному процесі — при викладанні трудового, адміністративного, цивільного-процесуального права, розробці посібників і методичних рекомендацій; 3) нормотворчості — при реформуванні чинного трудового, адміністративного, цивільного-процесуального законодавства і, зокрема, при розробці нового Положення про проходження служби в ОВС; 4) правоохоронній діяльності — при розробці пропозицій по підвищенню рівня захисту працівників ОВС при проходженні служби й поза нею.
Реалізація результатів дослідження здійснювалася шляхом подання практичних пропозицій до Верховної Ради України щодо необхідності внесення змін і до Цивільного-процесуального кодексу України, до МВС України — проекту Положення про вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС.
Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом опублікування тез та участі в науково-практичній конференції „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2000 р.). Результати дослідження проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані результати та висновки обговорювалися на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ МВС України та кафедри цивільно-правових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС України.
Основні положення дисертації викладені в чотирьох статтях у наукових юридичних фахових виданнях та одних тезах наукової конференції.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка (20 сторінок), списку використаних джерел (180 найменувань). Повний обсяг дисертації — 215 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на її зв’язок з науковими планами й темами, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація.
Розділ 1 „Соціально-правова характеристика службово-трудових спорів в органах внутрішніх справ” присвячений аналізові трудових та службово-трудових спорів, їх загальній характеристиці й ознакам.
У першому підрозділі „Соціально-правова природа та поняття службово-трудового спору” проводиться семантичний аналіз та аналізуються теоретичні підходи до поняття „трудовий спір” як одну з форм захисту трудових прав, які склалися в науці трудового права. Вивчаються й інші форми захисту службово-трудових прав працівників ОВС.
Поняття трудового спору можна розглядати в матеріальному і процесуальному аспектах. У матеріальному аспекті цей термін означає різновид соціального конфлікту, який має загальнотеоретичні, психологічні й соціологічні аспекти.
У процесуальному смислі під трудовим спором традиційно розуміється розгляд у встановленому порядку розбіжностей, що не вирішені добровільно між суб’єктами трудових відносин з приводу дійсного чи уявного порушення прав.
У процесі проходження служби в ОВС, що виступає реалізацією громадянами суб’єктивного права на працю, можливе виникнення службово-трудових спорів, які являють собою різновид трудових спорів, адже вони мають спільну соціально-правову природу, їм притаманні спільні ознаки і властивості. Виникнення службово-трудових спорів є нормальним явищем, що зумовлюється як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами.
У роботі наголошено на тому, що службово-трудові спори, відіграючи досить важливу — сигнальну — роль, свідчать про порушення законодавства або відсутність правового регулювання певного виду службово-трудових відносин і є одним із засобів усунення цього.
У другому підрозділі „Причини службово-трудових спорів” аналізуються основні фактори які спричиняють виникнення службово-трудових спорів в ОВС. За умов значних суспільних трансформацій, які сталися в останні роки в нашій державі, ця проблема є вельми актуальною.
У юридичній літературі питання щодо причин службово-трудових спорів в ОВС ще не ставилися. З метою визначення особливостей причин службово-трудових спорів проводилось анкетування працівників ОВС (у Волинській, Запорізький, Харківській областях, слухачів Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС, слухачів факультетів заочного навчання Національного університету внутрішніх справ та Запорізького юридичного інституту МВС України), досліджувалися відповідні справи в судах, рішення, прийняті начальниками стосовно службово-трудових спорів, прокурорська практика (у Волинській, Запорізькій, Харківській областях, Автономній Республіці Крим), що дало змогу виявити основні фактори, які сприяють виникненню службово-трудових спорів.
Узагальнюючи погляди вчених-юристів, результати анкетування та правозастосовчої практики, автор виділяє три групи причин службово-трудових спорів:
1) причини суб’єктивного характеру (неправильне, найчастіше довільне тлумачення окремими начальниками служб та підрозділів вимог законів, а також керівних документів МВС; незнання або дуже приблизне знання суб’єктами правовідносин Закону України „Про міліцію”, Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, Дисциплінарного статуту ОВС, відомчих наказів, інших нормативних актів, що регулюють службово-трудові відносини працівників ОВС; ігнорування вимог законів, наказів, інструкцій керівниками служб та підрозділів при виданні окремих наказів, розпоряджень, пов’язаних із правами й обов’язками підлеглих; бюрократизм, ігнорування прав та законних вимог працівників ОВС, перевищення службових повноважень деякими начальниками служб і підрозділів; відсутність виконавчої дисципліни, зволікання у прийнятті рішень; свідоме блокування нормативних актів начальниками служб та підрозділів; непідготовленість частини працівників відділів по роботі з особовим складом, тилових органів до компетентного і кваліфікованого здійснення своїх службових обов’язків; відступ працівників відділів по роботі з особовим складом від вимог, викладених у Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та інших нормативних актах; грубі порушення процедури звільнення працівників ОВС; добросовісна помилка одного з суб’єктів спору стосовно наявності чи відсутності юридичних фактів, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин);
2) причини організаційно-правового характеру, пов’язані з недоліками в нормотворчій діяльності (невідповідність ряду відомчих нормативних актів закону й відсутність механізму реалізації правових норм; прогалини в нормативній базі, відставання у прийнятті норм, що регулюють службово-трудові відносини, від змін у суспільстві та умовах праці; нечітке формулювання деяких норм; уведення в дію нормативних актів без урахування об’єктивних економічних, організаційних факторів; порушення співвідношення між матеріальними та процесуальними нормами; наявність великої кількості оцінних понять у нормативних актах; недосконалість системи дисциплінарних стягнень);
3) причини організаційно-господарчого характеру, пов’язані з недоліками в організації праці (служби) (недоліки в організації праці, обліку, контролі за мірою праці; недоліки в забезпеченні й фінансуванні з причин, що не залежать від керівництва; вкрай невчасне надання працівникам ОВС (у тому числі і при звільненні зі служби) передбачених видів забезпечення; неритмічність роботи, відсутність наукової організації праці; слабке значення атестаційної роботи; нечітка регламентація посадових обов’язків; відсутність дієвого — як зовнішнього, так і внутрішнього — контролю за прийняттям рішень начальниками служб і підрозділів стосовно проходження служби; відсутність у МВС дієвого механізму інформування про прийняті відомчі нормативно-правові акти, внесення змін і доповнень до діючих, слабка правова пропаганда; недоліки як управлінських органів системи МВС, так і професійної спілки атестованих працівників ОВС у профілактиці причин службово-трудових спорів).
Автором доводиться, що важливим напрямком роботи в майбутньому є організація спільних досліджень причин службово-трудових спорів та заходів щодо їх попередження юридичною наукою, соціологією, конфліктологією.
У третьому підрозділі „Класифікація службово-трудових спорів та органів по їх вирішенню” досліджувалися різні точки зору на класифікацію трудових спорів і органів, покликаних їх вирішувати, було запропоновано власну класифікацію.
Як зазначають дослідники цієї проблеми, основним завданням класифікації трудових спорів є правильне визначення їх початкової підвідомчості, порядку вирішення. Стосовно цього положення автор наголошує на тому, що воно справедливе для працівників, на яких поширюється дія норм КЗпП, з його системою органів вирішення трудових спорів — комісією по трудових спорах і судом. Законодавством передбачена категорія трудових спорів, які вирішуються безпосередньо в суді (ст.232 КЗпП), минаючи комісію по трудових спорах, і для цього класифікація трудових спорів є важливою.
Особливістю службово-трудових спорів працівників ОВС є те, що при їх вирішенні питання підвідомчості не стоїть. Діюча на сьогодні система розгляду службово-трудових спорів передбачає можливість захисту або визнання права зацікавленого суб’єкта відразу двома способами — судовим, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу, або в порядку підлеглості, відповідно до Глави 6 Дисциплінарного статуту ОВС. Запропонована в роботі класифікація службово-трудових спорів працівників ОВС послужила для більш повного розуміння їх сутності та особливостей.
На основі вивчення висловлених у науковій літературі різних точок зору та аналізу законодавства автор дійшов до висновку, що службово-трудові спори слід класифікувати таким чином:
- за суб’єктом (індивідуальні, колективні);
- за предметом спору (майнового характеру; немайнового характеру);
- з правовідносин, з яких виникає спір (з службово-трудових правовідносин; з правовідносин по працевлаштуванню).
Стосовно класифікації службово-трудових спорів автор зазначає, що в ОВС неможливі деякі види спорів, які характерні для працівників, на котрих безпосередньо розповсюджуються норми КЗпП. Не можуть виникати спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, не врегульованих законодавством, оскільки в ОВС умови та порядок проходження служби встановлюються державою.
З огляду на особливості проходження служби, завдання, що стоять перед ОВС, неможливими (принаймні зараз, до створення нової моделі МВС) є спори з правовідносин профспілкового комітету з адміністрацією з питань праці, побуту, культури; спори з правовідносин по нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства і правилами охорони праці та інші види спорів, котрі виділяють учені.
При класифікації органів по розгляду службово-трудових спорів автор проводить семантичний аналіз поняття „компетенція органу” та „право органу” по розгляду службово-трудового спору.
Проведене дослідження дає підстави вважати, що про компетенцію органу необхідно говорити тоді, коли орган спеціально створений для розгляду службово-трудових спорів (суди). У таких органах існує певний, нормативно закріплений, процесуальний порядок розгляду спору. Між сторонами та органом, що розглядає спір, виникають певні права й обов’язки.
В іншому разі, коли орган спеціально не створювався для розгляду службово-трудових спорів, але в силу виконуваних функцій може прийняти до розгляду звернення працівника ОВС і винести по ньому рішення, слід говорити про право органу на розгляд службово-трудового спору (вирішення службово-трудового спору начальником в порядку підлеглості). У цих органах, як правило, немає чітко регламентованої процедури розгляду службово-трудового спору. Виникнення взаємних прав та обов’язків є рідкістю, втім зацікавлена сторона може подавати матеріали, які, на її думку, мають значення при вирішенні службово-трудового спору.
Розділ 2 „Правові засоби вирішення службово-трудових спорів” присвячений порядку та особливостям вирішення службово-трудових спорів, здійсненню захисних функцій іншими органами та особами. На основі проведеного дослідження пропонуються зміни та доповнення до деяких нормативних актів.
У першому підрозділі „Вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості” аналізується правова природа вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості й зазначається, що розгляд службово-трудових спорів вищестоящими в порядку підлеглості органами є одним зі специфічних у трудовому праві.
У монографіях і дисертаціях, присвячених розглядові трудових спорів, не приділялося достатньої уваги розглядові трудових спорів у порядку підлеглості, в тому числі і службово-трудових спорів працівників ОВС у порядку підлеглості.
Більшість учених-юристів дає невисоку оцінку розглядові трудових спорів у порядку підлеглості, часто ототожнюючи їх з вирішенням звичайної скарги. Автор не погоджується з цим, на підставі того, що трудове законодавство передбачає дві основні форми порушення процесу по розгляду спору: заяву і скаргу.
Заява про розгляд спору подається в орган, щодо якого жодна зі сторін, котра бере участь у спорі, не перебуває у підлеглості.
Скарга подається в орган, що розглядає трудові спори між суб’єктами, один з яких підлеглий цьому органові або підконтрольний йому.
Виходячи з цього, скарга може мати подвійний характер, переслідувати подвійну мету:
1) вимога розглянути трудовий спір, що звернена до органу, вповноваженого державою на розгляд цього виду трудових спорів, у порядку, спеціально регламентованому особливими нормативними актами.
У МВС, відповідно до Дисциплінарного статуту працівників ОВС, скарги на необґрунтоване притягнення до дисциплінарної відповідальності, подані після закінчення трьохмісячного строку з дня, коли притягнутому до відповідальності оголошено про стягнення, розгляду не підлягають;
2) як форма реагування на порушення прав громадян. Порядок розгляду скарг встановлений Законом України „Про звернення громадян”. Цей порядок загальний для розгляду заяв і пропозицій.
У першому випадку вирішення скарги являє собою акт, обов’язкова сила якого вичерпується одним випадком застосування закону.
У другому випадку вирішення скарги може виражатись у виданні наказу, розпорядження, обов’язкова сила яких може розповсюджуватися на велику кількість однорідних суспільних відносин.
Аналіз нормативної бази, присвяченої діяльності ОВС, дає підстави стверджувати, що розгляд службово-трудових спорів у порядку підлеглості деякою мірою регламентований п.24 Розділу ІІ Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС та п.п.39-44 Глави 6 Дисциплінарного статуту ОВС. Однак у цих нормативних актах не вказана процедура розгляду службово-трудових спорів, як це зроблено в КЗпП і Цивільному процесуальному кодексі.
Проведене дослідження нормативної бази дало підстави вважати, що така процедура визначається Інструкцією про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг та організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, закріпленій Наказом МВС України №414 від 10.06.1998 р.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що одним нормативним актом регулюються відразу два види відносин:
1. Пов’язані з поданням звернень відповідно до Закону України „Про звернення громадян”.
2. Пов’язані з розглядом службово-трудових спорів працівників ОВС у порядку підлеглості.
У роботі досліджено стадії вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості. Автор виділяє шість таких стадій: 1. Звернення зацікавленого суб’єкта. 2. Встановлення власної компетенції начальником, якому адресоване звернення. Призначення особи відповідальної за проведення перевірки. 3. Проведення перевірки по суті звернення. Підготовка висновків по проведеній перевірці. 4. Винесення рішення. 5. Оскарження прийнятого рішення. 6. Виконання рішення, перевірка виконання рішення.
Незважаючи на всі недоліки, наявні при вирішенні службово-трудових спорів у порядку підлеглості, все ж є й позитивні моменти — швидкість вирішення службово-трудового спору та виконання рішення по ньому. Рішення вищестоящого начальника зі службово-трудового спору підпадає під категорію „наказ” та підлягає негайному виконанню.
У другому підрозділі „Вирішення службово-трудових спорів у судовому порядку” досліджуються особливості судового розгляду службово-трудових спорів.
Право на судовий захист службово-трудових прав є одним із найважливіших громадянських прав працівників ОВС. Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу, кожен працівник ОВС для захисту свого права на працю, наданого Конституцією України, може звернутися до суду.
Судовий захист є найважливішим елементом охорони службово-трудових прав працівників ОВС.
Суд вирішує службово-трудовий спір на основі і в порядку, визначеному законом. При вирішенні спору суди виявляють причини й умови, що є важливим для профілактики службово-трудових спорів. Також суди повинні окремою ухвалою реагувати на порушення законів, що має значне дисциплінуюче та профілактичне значення.
Цивільний процес створює досить сприятливі можливості для ефективного розгляду та вирішення службово-трудового спору. Так, відповідно до цивільного процесуального закону, сторони рівні й наділені однаковими процесуальними правами, можливе виправлення помилок, які допустив суд першої інстанції, шляхом оскарження його в апеляційному та касаційному провадженні.
Розглядаючи службово-трудові спори, суд керується нормами як цивільного процесу, так і нормами, що регулюють службово-трудові відносини працівників ОВС. Зміст процесу по справі визначають матеріальні службово-трудові норми. Змістом процесуальних правовідносин буде можливість і обов’язок учасників правовідносин по розгляду службово-трудового спору здійснювати процесуальні дії по мірі розвитку судового процесу зі службово-трудового спору.
Важливою гарантією дотримання суспільних інтересів є те, що під час розгляду спору суд може за власною ініціативою притягнути на сторону відповідача третю особу, котра винна в порушенні норм, що регулюють службово-трудові відносини в ОВС, та стягнути з неї матеріальну шкоду, яку поніс підрозділ. Крім того, суд відіграє значну роль у фактичному виконанні прийнятих по службово-трудових спорах рішень, примусово зобов’язуючи виконати їх, коли вони не виконуються добровільно.
Особливістю судового вирішення службово-трудових спорів є те, що справи, які виникають зі службово-трудових правовідносин у суді, можуть розглядатися двома способами. По-перше, за загальними правилами цивільного судочинства, в позовному порядку. По-друге, враховуючи особливості системи МВС, можливе також їх вирішення і в порядку, передбаченому Главою 31 А Цивільного процесуального кодексу — „скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності”.
У третьому підрозділі „Інші способи захисту службово-трудових прав” аналізується діяльність органів та осіб по захисту службово-трудових прав працівників ОВС.
До інших форм захисту службово-трудових прав працівників ОВС необхідно віднести власне адміністративну (звернення в порядку Закону України „Про звернення громадян” та інших нормативних актів) та звернення до міжнародних юрисдикційних органів.
Адміністративна форма захисту полягає у зверненні до таких органів чи осіб: Президента України; Народного депутата України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Конституційного Суду України; прокуратури.
Можливість звернення за захистом до цих органів та осіб працівниками ОВС пов’язана з особливостями закріплення порядку та умов проходження служби, які встановлюються:
- Законом України „Про міліцію”;
- Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, яке затверджене Кабінетом Міністрів УРСР;
- Дисциплінарним статутом ОВС, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР;
- іншими нормативними актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до їх компетенції.
Звернення до міжнародних юрисдикційних органів передбачає насамперед звернення до Європейського Суду з прав людини.
У розділі 3 „Вдосконалення законодавства яке регламентує розгляд службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ України” зазначається, що вдосконалення нормативної бази, присвяченої вирішенню службово-трудових спорів, пов’язане з реформуванням МВС і спрямоване на посилення захисту прав працівників ОВС.
Проведене дослідження дозволило виділити в нормативній базі з вирішення службово-трудових спорів ряд недоліків, прогалин, які послаблюють охорону прав та свобод працівників ОВС.
Відсутність у системі МВС органу з функціями, схожими з тими, які має комісія по трудових спорах (громадська форма захисту), на думку дисертанта, відчутно зменшує рівень захисту службово-трудових прав працівників ОВС.
Впровадження громадської форми вирішення службово-трудових спорів сприятиме ефективнішому захистові службово-трудових прав, а завдяки безпосередній близькості органу, котрий розглядає службово-трудовий спір, до працівника ОВС і те, що члени цього органу безпосередньо знатимуть дійсний стан речей, сприятиме найбільш ефективному розглядові й винесенню неупередженого, об’єктивного та обґрунтованого рішення по службово-трудовому спору.
Потребує вдосконалення й нормативне регулювання вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості. З огляду на особливості системи МВС ця форма захисту (в порядку підлеглості) службово-трудових прав може бути досить ефективною.
Проведене теоретичне дослідження, узагальнення практики правозастосовчих органів, результати опитування працівників ОВС, дослідження нормативної бази інших країн (Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки) з досліджуваної проблеми дозволили дисертантові визначитися з основними напрямками проведення вдосконалення й розробки нормативної бази з розгляду службово-трудових спорів. Такими напрямками є:
- підвищення захисту службово-трудових прав працівників ОВС;
- вдосконалення процедури розгляду службово-трудового спору;
- підвищення ролі трудового колективу ОВС у захисті службово-трудових прав працівників ОВС.
Необхідність розробки нової нормативної бази з розгляду службово-трудових спорів зумовлена не лише науковою новизною і привабливістю, а передусім практичною необхідністю в захисті службово-трудових прав працівників ОВС, адже наявна на сьогодні нормативна база з розгляду службово-трудових спорів не повною мірою відповідає своєму призначенню — захисту прав працівників ОВС, і тому потребує вдосконалення.
Пропозиції, висунуті в роботі, стосувалися громадської форми захисту та захисту службово-трудових спорів у порядку підлеглості.
Щодо розгляду службово-трудових спорів пропонується: встановити строки розгляду службово-трудових спорів диференційовано — залежно від рівня начальника, який його розглядає (А. Начальникам районних, міських відділів (управлінь), відділів на транспорті, галузевих служб на рівні району, навчальних закладів системи МВС, установ, організацій і підприємств системи МВС, самостійних управлінь та відділів Міністерства внутрішніх справ — 3 робочі дні з дня отримання; Б. Начальникам управлінь у областях, управлінь на транспорті, галузевих служб на рівні області — один заздалегідь встановлений день у тиждень, за умови подання працівником заяви за 5 робочих днів до дня розгляду; В. Міністру, заступникам міністра, начальникам головних управлінь МВС — два заздалегідь встановлені дні на місяць, за умови подання працівником заяви за 7 робочих днів до дня розгляду); процедури розгляду (строк подачі заяви, порядок відкритого, закритого розгляду, умови, коли виноситься рішення без розгляду); нормативно закріпити права й обов’язки як працівника ОВС, так і начальника та інших осіб у зв’язку з вирішенням службово-трудового спору; закріпити порядок оформлення рішення по службово-трудовому спору.
Стосовно вирішення спорів комісіями по службово-трудових спорах у роботі пропонується й обґрунтовується: порядок створення (пропонується дворівнева структура комісій по службово-трудових спорах. Комісії по службово-трудових спорах першого рівня повинні створюватися на рівні низових чи структурно відокремлених підрозділів ОВС. Комісії по службово-трудових спорах другого рівня необхідно створювати на рівні обласних управлінь та управлінь на транспорті); повноваження (комісії по службово-трудових спорах є органом по розгляду службово-трудових спорів, що виникають в органі внутрішніх справ, на рівні якого вони створені); строки звернення до комісій по службово-трудових спорах (протягом року з дня, коли працівник ОВС дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком); порядок та строки розгляду службово-трудового спору (протягом десяти робочих днів з дня подання заяви); порядок прийняття рішення, строк і порядок його виконання; гарантії працівникам, обраним до складу комісій по службово-трудових спорах.
У висновках дисертації наводиться наукове теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання створення механізму дієвого захисту службово-трудових прав працівників ОВС, що виявляється у формулюванні та винесенні головних наукових і практичних результатів.
Проведене дослідження дало підстави констатувати, що рівень захисту службово-трудових (а подекуди і громадянських) прав працівників ОВС та розробленість нормативної бази з цього питання ще далекі від ідей, закріплених Конституцією України й міжнародними стандартами захисту прав особи, бажань та уявлень безпосередньо працівників ОВС з цієї проблеми.
Нормативна регламентація службово-трудових спорів, як і проходження служби в ОВС, взагалі не зазнали яких-небудь вагомих змін і залишилися фактично такими ж, якими були за часів СРСР.
Для виправлення такого становища було досліджено особливості проходження служби і структури ОВС; сформульовано поняття службово-трудового спору; розкрита соціально-правова природа та причини таких спорів; досліджено й проаналізовано (з урахуванням змін у нормативній базі) як порядок вирішення службово-трудових спорів, так і інші форми правового захисту працівників ОВС; досліджено матеріали судових справ та результати діяльності інших органів і осіб по захисту службово-трудових прав працівників ОВС; проведено анкетування та інтерв’ювання працівників ОВС.
Завдяки проведеному дослідженню сформульовано ряд висновків, необхідних для розв’язання існуючих проблем:
- Реформування системи МВС є закономірним результатом поступової демократизації суспільства, інтеграції у європейську спільноту та відповідає національним інтересам України. При проведенні реформування основна увага повинна приділятися забезпеченню службово-трудових прав працівників ОВС, чого, на жаль, не робиться.
- Важливим напрямком забезпечення службово-трудових прав працівників ОВС є розробка і прийняття норм, призначених регулювати вирішення службово-трудових спорів.
- Необхідність прийняття норм, спрямованих на вирішення службово-трудових спорів, вимагає проведення реформи адміністративного та трудового права, оскільки проходження служби в ОВС є комплексним, міжгалузевим правовим інститутом, у регулюванні якого використовуються норми адміністративного, конституційного і насамперед трудового права.
- При подальшому дослідженні багатьох аспектів діяльності МВС і проходження служби в ОВС необхідно враховувати досвід інших країн.
- Службово-трудові спори є соціально-правовим явищем, тому в майбутньому, при більш широкому дослідженні багатьох інших явищ, пов’язаних із ними (наприклад причин службово-трудових спорів), необхідно користуватися досвідом інших наук (конфліктології, соціології, психології).
- Для службово-трудових спорів не стоїть питання підвідомчості — вони можуть одночасно розглядатися як у судовому порядку, так і в порядку підлеглості.
- Найбільш ефективною формою захисту службово-трудових прав є судовий захист. Враховуючи особливості системи МВС, у судах службово-трудові спори працівників ОВС можуть розглядатися як у позовному порядку, так і по скарзі, в порядку Глави 31-А ЦПК.
- Вирішення службово-трудових спорів у порядку підлеглості не дає таких гарантій, як судовий розгляд, але таке вирішення має свої переваги і є перспективи для його вдосконалення.
- Прийняття Конституції України, ратифікація міжнародних нормативних актів суттєво розширили можливості звернення і суб’єктів захисту прав особи в Україні.
- Працівники ОВС досить рідко звертаються за захистом своїх службово-трудових прав. Основними причинами цього є зневіра в можливості захисту (70%), небажання мати неприємностей по службі (45%).
- Виходячи з того, що ні процесуальні, ні матеріальні норми, що стосуються розгляду службово-трудових спорів, не відповідають своєму призначенню, необхідним є внесення змін до відповідної нормативної бази.
- Для підвищення захисту службово-трудових прав необхідне введення громадської форми захисту, яку здійснюватиме орган з повноваженнями, схожими з КТС (на позитивність діяльності цього органу, за умови реальної незалежності від керівництва, вказали 40% опитаних працівників ОВС, негативно 20% (основна причина — можливість залежності від керівництва), 40% на це питання не побажали відповідати).
- У зв’язку з тим, що на систему МВС покладено виконання специфічних завдань, вона має особливу структуру, яка складається з територіальних, галузевих, лінійних органів. Порядок створення, структура, повноваження органу, що розглядатиме службово-трудові спори в порядку громадської форми захисту, буде мати інший вигляд, ніж у КТС.
- Потреба в захисті службово-трудових прав працівників ОВС та особливості системи МВС зумовили необхідність створення спеціального правового механізму вирішення службово-трудових спорів. Запропонована конструкція цього механізму пропонується у проекті Положення про порядок вирішення службово-трудових спорів працівників ОВС.
Проведене дослідження не претендує на остаточність і беззаперечність висновків, вичерпність розкриття теми. Деякі пропозиції мають дискусійний характер. Ряд питань, що виникають на стику трудового, адміністративного та цивільного-процесуального права, конфліктології, соціології, психології потребують окремого дослідження, яке буде сприяти більш широкому висвітленню порушеної проблеми.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
- Обушенко О.М. Причини службово-трудових спорів в органах внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— №2.— С.113-119.
- Обушенко О.М. До питання про порядок розгляду службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— №4.— С.73-77.
- Обушенко О.М. Сучасний стан розгляду службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. Випуск 9.— Одеса: Астропрінт, 2000.— С.196-201.
- Обушенко О.М. До поняття службово-трудового спору працівників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 2001.— №4.— С.125-132.
- Обушенко О.М. Забезпечення захисту службово-трудових прав працівників органів внутрішніх справ — одне з завдань реформи МВС України // Вісник Університету внутрішніх справ.— 2000.— Спеціальний випуск за результатами науково-практичної конференції „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених (14.04.2000р.).— С.266-268.
АНОТАЦІЇ
Обушенко О.М. Особливості вирішення службово-трудових спорів та правового захисту працівників органів внутрішніх справ України.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 — трудове право; право соціального забезпечення.— Національний університет внутрішніх справ МВС України, Україна, Харків, 2002.
Дисертацію присвячено аналізові сутності, дослідженню особливостей та проблемам вирішення службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ України.
Досліджено соціально-правову природу, проаналізовано наукові підходи й нормативне регулювання даного правового інституту. У роботі узагальнюються, уточнюються та формулюються основні поняття, що стосуються до вирішення службово-трудових спорів.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення вирішення службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ України.
У роботі пропонується проект „Положення про розгляд службово-трудових спорів працівників органів внутрішніх справ України”.
Ключові слова: форми захисту права на працю, органи внутрішніх справ, працівники органів внутрішніх справ, начальники органів внутрішніх справ, службово-трудові відносини, трудовий спір, службово-трудовий спір, комісія по службово-трудових спорах.
Обушенко А.Н. Особенности разрешения служебно-трудовых споров и правовой защиты работников органов внутренних дел Украины.— Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 — трудовое право; право социального обеспечения.— Национальный университет внутренних дел МВД Украины, Украина, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена анализу сущности, исследованию особенностей и проблем разрешения служебно-трудовых споров работников органов внутренних дел Украины. В работе автором подчеркивается, что регулирование труда аттестованного состава органов внутренних дел, в виду особенностей правового положения как самой системы органов внутренних дел, так и работников органов внутренних дел, осуществляется трудовым, административным, и в некоторой мере конституционным правом. В процессе исследования определено понятие и социально-правовая природа служебно-трудового спора работников органов внутренних дел. Под служебно-трудовым спором автор понимает рассмотрение компетентным органом обращения заинтересованного субъекта для признания или защиты нарушенного, по его мнению, субъективного права или законного интереса в области служебно-трудовых и тесно связанных с ними отношений.
Исследованы и классифицированы причины служебно-трудовых споров, сами служебно-трудовые споры и органы по их разрешению. Причины служебно-трудовых споров классифицированы по следующим основаниям: 1) причины субъективного характера, 2) причины организационно-правового характера, связанные с недостатками в нормотворческой деятельности, 3) причины организационно-хозяйственного характера, связанные с недостатками в организации труда (службы). Служебно-трудовые споры классифицированы следующим образом: 1) по субъекту спора, 2) по предмету спора, 3) по правоотношениях, с которых возникает спор. Органы, рассматривающие споры, классифицированы на общие и специальные.
Рассмотрена и проанализирована нормативная база, регламентирующая разрешения служебно-трудовых споров работников органов внутренних дел и защиту служебно-трудовых прав, исследованы материалы судебных дел и результаты деятельности других органов и лиц по защите служебно-трудовых прав, проведено анкетирование работников органов внутренних дел. На основании этого сформулированы предложения по изменению и дополнению нормативной базы относительно регулирования разрешения служебно-трудовых споров. Рассмотрены особенности рассмотрения служебно-трудовых споров в судах и вышестоящими начальниками органов внутренних дел.
С целью повышения уровня защиты служебно-трудовых прав разработано и аргументировано предложение о принятии специального нормативного акта, посвященного рассмотрению служебно-трудовых споров — „Положение о порядке рассмотрения служебно-трудовых споров работников органов внутренних дел Украины”, которое, по мнению диссертанта, должно стать составляющей частью нового „Положения о прохождении службы в органах внутренних дел Украины”.
Ключевые слова: формы защиты права на труд, органы внутренних дел, работники органов внутренних дел, начальники органов внутренних дел, служебно-трудовые отношения, трудовой спор, служебно-трудовой спор, комиссия по служебно-трудовым спорам.
Obushenko O.M. Peculiarities of service-labour disputes settlement and legal support of internal affairs agencies’ employees in Ukraine.— Manuscript.
Dissertation for the achievement of the scientifical degree of the Candidate of Law Sciences, specialty 12.00.05 — Labour Law; Law of Social Care. — National University of Internal Affairs of the MIA of Ukraine, Ukraine, Kharkiv, 2002.
Dissertation incorporates analyzing the sense, researching the peculiarities and a problem in settlement of servise-labour disputes of internal affairs agencies’ employees in Ukraine.
Research covered social-legal nature, analyzed scientific approaches and legal background of this law institute. The research generalized, specified and formulated the basic concepts in relation to servise-labour disputes settlement.
Formulated proposals to upgrade the settlement of servise-labour disputes of internal affairs agencies’ employees in Ukraine.
Key words: forms of labour law enforcement, internal affairs agencies, internal affairs agencies’ employees, internal affairs agencies’ chiefs, service-labour relations, labour dispute, committee on service-labour disputes.