Тема: Банки. Банківська система Тривалість теми
| Вид материала | Урок |
- План Вступ Що означає слабка банківська система для економіки? А порівняльний аналіз, 19.18kb.
- Реферат Банківська система зарубіжних країн, 19.23kb.
- Вступ банківська си c тема, 762.9kb.
- Доклад по экономике по теме: " Центральные банки. Коммерческие банки. Формы кредита., 356.1kb.
- В Україні має дворівневу побудову: на першому рівні Національний банк України, на другому, 90.01kb.
- Модуль 12 Банки и банковская система, 160.59kb.
- Лекция Банки и банковская система Сущность и организация банковской системы, 407.4kb.
- Часові характеристики рухів, 46.29kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет обліково-фінансовий, 232.71kb.
- Банківська політика, та її вплив на фінансові результати банківської системи, 19.05kb.
Тема: Банки. Банківська система
Тривалість теми: 4 години.
Мета уроку: показати історичні передумови появи банків, познайомити учнів з функціями й основними операціями центрального банку й комерційних банків.
Учні повинні: розуміти роль банків в економіці держави, знати основні операції банків – активні й пасивні, функції центрального банку й комерційних банків.
Хід уроку.
Можна почати урок з обговорення питання про роль фінансових посередників у сучасній економіці.
Вчитель: Сучасна економіка наповнена фінансовими посередниками різного роду: інвестиційні групи, пенсійні фонди, кредитні спілки, страхові компанії…Величезні суми грошей, якими вони оперують, водночас і захоплюють і насторожують.
Навіщо ж потрібні фінансові посередники?
З одного боку, для того, щоб розвиватися, фірмам необхідні інвестиції. Власного виручки буває недостатньо для забезпечення такого росту й розширення виробництва, яке відповідає потребам людей. Наприклад, будівельна компанія збирається побудувати великий будинок. Коли квартири будуть продані, виручка відшкодує витрати фірми. Але кошти для будівництва - щоб виплачувати заробітну плату працівникам, закуповувати будівельні матеріали, оплачувати оренду землі - потрібні фірмі сьогодні, на момент початку робіт, у той час як продаж основної маси квартир відбудеться лише після того, як будинок повністю буде готовий до заселення.
З іншого боку, людина, одержуючи дохід, не завжди витрачає відразу всю суму. Частина грошей іде на поточне споживання - на оплату товарів, що купують, і послуг, а частина доходів людина може зберегти, відкласти для майбутнього споживання. Наприклад, на освіту дітей або доплату до майбутньої пенсії. При цьому поки гроші зберігаються, їх власник також хотів би одержувати дохід.
Фінансові посередники з'являються у відповідь на потреби фірм і людей. В першому прикладі - хочуть додаткових коштів, в другому - гарантованих і дохідних вкладень.
Виникають і протилежні ситуації: у фірм вивільняються ресурси, а родинам терміново необхідні гроші більші ніж їх дохід.
Роль фінансових посередників полягає в тім, що вони акумулюють фінансові кошти в тих, кому гроші тимчасово не потрібні (їх називають кредиторами), і надають їх тим, кому вони потрібні саме сьогодні (їх називають позичальниками).
Чому ж кредитори не можуть домовитися з позичальниками безпосередньо, тим більше що за послуги фінансових посередників доводиться платити?
Для цього є декілька причин.
По-перше, фінансові посередники працюють більш ефективно, ніж окремі індивіди або фірма. Тому що вони спеціалізуються на пошуках тих економічних агентів, у яких є вільні кошти, і звичайно витрачають мінімальну кількість часу й зусиль на здійснення ділових операцій.
По-друге, вільні кошти, які тимчасово може розташовувати одна людина, зазвичай набагато менші тих ресурсів, які потрібні фірмам для інвестування.
По-третє, вкладаючи ресурси у велику кількість різноманітних проектів і купуючи різні активи в різних галузях, фінансові посередники сприяють зниженню ризику втрати грошей.
По-четверте, фінансові посередники завдяки тривалому досвіду роботи із кредиторами й позичальниками мають в своєму розпорядженні спеціальну й досить повну інформацією про фірми й окремих людей, та об’єктивно оцінювати надійність тих агентів, яким видаються позики.
Отже, фінансові посередники заощаджують нам час і сили для більш плідної діяльності, ніж пошук гідних інвестиційних проектів і контроль за їх здійсненням.
Особливе місце серед фінансових посередників відведено банкам.
Вчитель: Банки – досить стародавній економічний винахід. Вважається, що перші банки виникли ще на Сході в VII-VI сторіччі до н.е., коли рівень добробуту людей дозволив їм робити заощадження. Потім естафету підхопила Стародавня Греція. Тут найбільш шановані храми стали приймати гроші на зберігання на час війн, оскільки воюючі сторони вважали неприпустимим грабувати святилища.
Але ледь у сховищах стародавніх банків з'явилися мішки зі скарбами, як у їхню сторону звернули увагу місцеві підприємці - купці й ремісники. У них виникло цілком резонне питання: а чи не можна на час скористатися чужими заощадженнями для розширення масштабів своїх операцій? Природно, за плату! Саме цьому й зобов'язані банки своєму народженню.
Найбільш ранні свідоцтва існування середньовічних банкірів були виявлені в датованих 12 ст. письмових джерелах, знайдених в італійських містах. Звичайно банкір, займаючись справами, сидів за схожим на лаву столом, який називався bancum, так що саме слово "банкір" походить від bancherius.
Хоча основною функцією банкірів у ті часи був обмін грошей, до 1200 р. вони вже приймали внески й виплачували по них відсотки. Крім того, середньовічні банкіри полегшували ведення торгівельних справ, фактично видавали позички, відкриваючи клієнтам кредити.
До 14 ст. банкірів такого роду можна було легко знайти в будь-якому європейському торговому центрі. Для переказу коштів користувались письмовими наказами, подібними до сучасних чеків. Діяльність більшості середньовічних банкірів не виходила за рубежі обмеженого географічного регіону. Лише деякі з них підтримували відносини з банкірами інших країн і погоджувалися переказувати гроші на більші відстані.
Розвиваючись, банки все більше розширювали асортименти своїх послуг.
Згодом банки освоїли також діяльність, пов'язану з організацією розрахунків за товари, що купувались і продавались усередині країни й на світовому ринку. Це дозволило прискорити платежі й підвищити їхню надійність, що вплинуло на розвиток торгівлі й світової економіки в цілому.
У сучасному розумінні, банки - це установи, які допомагають людям й організаціям управляти своїми грішми.
Банк – це фінансова організація, що:
1) зосереджує тимчасово вільні кошти (вклади);
2) надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів (позик);
3) є посередником у взаємних розрахунках між підприємствами, установами і окремими особами.
Як і колись, банк виконує основні дві операції: залучення депозитів і видача кредитів. У першому випадку, він формує капітал для своєї роботи, в другому - використовує його з метою одержання доходу.
Депозит – банківський вклад.
Кредит (позика) – це надання в борг товарів або грошей.
Надання позики називається кредитуванням.
Той, хто дає гроші в борг ( у цьому випадку банк), є кредитором.
Той, хто бере гроші в борг, називається позичальником (боржником).
Однак в останні десятиліття багато банків знайшли більш вигідні напрямки діяльності.
Кошти населення Кредити підприємствам
Кошти підприємств Кредити населенню
К
редити Центрального банкуК
редити інших банківБанк
Операції банків поділяються на пасивні і активні.
Пасивні операції банків націлені на мобілізацію ресурсів. Джерелами цих ресурсів є власні, позикові й притягнуті (внески клієнтів) коштів, а також кредити, отримані від Центрального банку або від інших банків.
За допомогою активних операцій здійснюється розміщення цих коштів. Так як банки є кредитними установами, то найбільша частина їхніх активів розміщена в кредитні операції.
Цілком природно, що в ході здійснення більш ніж 200 операцій і послуг банки, як і будь-яке підприємство, прагне отримати прибуток.
Прибуток – це приріст, збільшення до чого-небудь. Вкладаючи свій капітал у розвиток виробництва якогось товару, власник грошей сподівається, що після реалізації, тобто продажу товару, він одержить не тільки відшкодування своїх витрат, але ще й додаткову суму грошей. Інакше його діяльність була б безглуздою.
Банківський прибуток – це різниця між сумою відсотків, отриманих від позичальників, і сумою відсотків, які виплачуються вкладникам. Крім цього, банківський прибуток включає прибуток від біржових операцій, від інвестицій, комісійні винагороди тощо.
Що ж таке банківський відсоток?
Спочатку згадаємо з математики, що таке відсоток? - Це одна сота частина числа. Наприклад, 1% від 100 буде 1. А 10%? 1*10% = 10.
Давайте порахуємо:
- 1% від 500 – 5; 0.01*500
- 15% від 500 – 75; 0.15*500
- 13% від 1000 – 130; 0.13*1000
- 25% від 800 – 200; 0,25*800
Припустимо, що банк одержав по внесках населення й від підприємств 10 000 000 грн. під 25% річних. Яку суму відсотків повинен виплатити банк за рік? 10000000*0,25 = 2 500 000 грн.
Припустимо тепер, що банк ці 10 млн. грн. видав у вигляді кредитів під 30% річних? Яку суму відсотків отримає банк від позичальників через рік? 10000000 * 0,30 = 3 000 000 грн.
А тепер підрахуємо, який прибуток одержав банк за рік? 3000000 - 2500000 = 500000 грн.
Методом мозкового штурму можна обговорити з учнями:
1) Як банк встановлює процентну ставку по кредиту?
- попит на гроші
- пропозиція грошей
- плата за послугу
- плата за обслуговування кредиту
- плата за ризик банку (у випадку неповернення грошей)
- сума кредиту (депозиту)
- строк кредиту (депозиту)
- умови погашення кредиту
- надійність позичальника, застави й т.д.
2) Який відсоток більше - за користування кредитом чи отримані по вкладах? Чому?
Центральний банк – це державний банк, що забезпечує стабільність функціонування банківської й грошової системи своєї країни.
Комерційний банк - це юридична особа, якій на підставі ліцензії й чинного законодавства надане право здійснювати на комерційній основі банківські операції.
Навіщо потрібний Центральний банк?
У більшості країн світу головний банк зараз виконує 4 основні функції:
- забезпечує стабільність національної грошової одиниці
- діє як «банк банків»;
- відіграє роль «банкіра уряду»;
- регулює грошово-кредитні операції й спостерігає за тим, як діючі в країні комерційні банки дотримуються законів і правил діяльності;
- з доручення держави здійснює випуск (емісію) готівки.
Емісія – випуск в обіг грошей і цінних паперів.
Функції комерційних банків:
- прийом депозитів;
- видача позик;
- ведуть практично всі розрахунки згідно з угод між фірмами;
- вкладають частину отриманих ними коштів у цінні папери й інші фінансові документи;
- займаються операціями з валютою;
- консультують своїх клієнтів.
Банківська система України має дворівневу структуру.
Перший рівень - Національний банк України, що здійснює емісію (випуск) гривні, підтримує її купівельну спроможність, організовує грошовий обіг у країні, забезпечує нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ, надає кредити комерційним банкам, випускає державні цінні папери, контролює валютні відносини й т.д.
Другий рівень - розгалужена система комерційних банків, які функціонують на підставі ліцензії НБУ.
Вправа.
Чи вірні наступні ствердження?
_____ Центральний банк зберігає всю готівку.
_____ Окремі комерційні банки можуть друкувати гроші.
_____ Комерційні банки - галузь, де прагнуть отримувати прибуток.
_____ КБ регулюють грошовий обіг у країні.
_____ Своїм народженням банки зобов'язані перетинанню інтересів власника заощаджень і комерсанта, який має потребу в капіталі для розширення своєї діяльності.
_____ Банк є комерційною фірмою.
_____ Великі підприємства є клієнтами центрального банку.
Питання: чому Центральний банк не надрукує стільки грошей, скільки потрібно населенню?
Згадаємо з минулого уроку, скільки грошей має бути в державі?
Відповісти на це питання дозволяє рівняння Фішера:
M*V = P*Q
M – середня маса грошей, яка необхідна країні для забезпечення нормального грошового обігу;
V – швидкість обігу грошей – кількість разів, яка кожна грошова одиниця брала участь протягом року в забезпеченні будь-яких операцій;
P – середні ціни товарів і послуг, що продавалися в країні протягом даного року;
Q – об'єм товарів та послуг, що продавалися в країні протягом даного року.
Це рівняння дозволяє зрозуміти реальні залежності, що визначають стан грошової системи будь-якої країни.
Так, якщо в країні зростають ціни, то навіть при незмінному обсязі виробництва і тієї ж швидкості обігу грошей маса грошей в обігу має бути збільшена. Якщо ж обіг грошей прискорюється, а ціни і обсяги виробництва не зростають, то країна може обійтися меншою кількістю грошей.
Якщо в країні вимоги закону обміну порушуються, то платою за це зазвичай стає зростання цін. Цей процес називається інфляцією.
Таким чином, зробимо висновок: Центральний банк повинен контролювати і регулювати кількість грошей (грошову масу) в державі.
Домашнє завдання:
Використовуючи різні джерела інформації (у тому числі, і батьків), заповнити таблицю:
Доходи банку | Витрати банку |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
Відповідь:
Доходи | Витрати |
| Відсотки за користування позичками | Заробітна плата і нарахування |
| Проведення операцій з іноземною валютою | утримання приміщень, охорона, амортизаційні відшкодування |
| Доходи від операцій з цінними паперами | Виплати відсотків по депозитах, міжбанківському кредиту |
| Плата за касові розрахунки | Виплати за залишки коштів на рахунках |
| Плата за розрахункові операції | Реклама |
| Консультаційні, маркетингові, аудиторські послуги | Придбання канцтоварів |
| Лізинг | Телефон й таке інше |