Програма фахових вступних випробувань з дисциплін професійної І практичної підготовки для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста або магістра

Вид материалаДокументы

Содержание


ТЕСТИ:1. До основних конкурентних стратегії відносяться
2. Стратегічна піраміда недиверсифікованих фірм складається із
3. Процес формування стратегії підприємства складається з таких етапів
4. До ключових факторів успіху фірми у сфері технологій відносять
5. Конкурентна загроза появи нових фірм в галузі є великою, якщо
6. Оновлення ресурсної бази фірми передбачає
8. Аналіз поточної стратегії фірми – це
9. Стратегічна привабливість підрозділу диверсифікованої фірми знижується, коли
10. Яке з тверджень неправильне
1. За класифікацією UNIDO виділяють такі фази проекту
2. Вартість використовуваного певним чином ресурсу, що визначається цінністю, яку він міг би мати при використанні найкращим з м
3. Майбутня вартість – це
4. Якщо офіційний курс місцевої валюти завищено, то
5. Показник чистої теперішньої вартості (NPV) відображає
7. Точка беззбитковості дає змогу з’ясувати
8. Для кількісної оцінки ризику використовується показник
1. Принцип системності в плануванні передбачає
2. Основним недоліком реактивного планування є
4. Дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у
5. Яке з тверджень неправильне
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4

Навчальна дисципліна “Стратегія підприємства”


ТЕСТИ:


1. До основних конкурентних стратегії відносяться:
  1. стратегії лідерства за витратами, широкої диференціації, фокусування на низьких витратах, фокусування на диференціації, концентрації;
  2. стратегії лідерства за витратами, широкої диверсифікації, фокусування на низьких витратах, фокусування на диференціації , концентрації;
  3. стратегії лідерства за витратами, широкої диференціації, фокусування на низьких витратах, фокусування на диференціації, оптимальних витрат;
  4. стратегії лідерства за витратами, широкої диференціації, фокусування на низьких витратах, фокусування на диференціації, максимальних витрат.

2. Стратегічна піраміда недиверсифікованих фірм складається із:
  1. чотирьох організаційних рівнів;
  2. одного організаційного рівня;
  3. трьох організаційних рівнів;
  4. двох організаційних рівнів.

3. Процес формування стратегії підприємства складається з таких етапів:
  1. постановка цілей, аналіз середовища, формування стратегічного бачення та місії, контроль та реалізація стратегії;
  2. постановка цілей, аналіз зовнішнього середовища, формування стратегічного бачення та місії, контроль та реалізація стратегії;
  3. формування стратегічного бачення та місії, постановка цілей, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, розробка і реалізація стратегії, контроль та оцінка стратегії;
  4. формування стратегічного бачення та місії, постановка цілей, аналіз середовища, реалізація та контроль стратегії.

4. До ключових факторів успіху фірми у сфері технологій відносять:
  1. вигідне місцезнаходження підприємства, внаслідок чого зменшується величина транспортних витрат;
  2. низькі витрати на реалізацію продукції;
  3. здатність фірми створювати нові товари;
  4. здатність фірми створювати ефективну рекламу.

5. Конкурентна загроза появи нових фірм в галузі є великою, якщо:
  1. бар’єри входу у галузь є низькими і фірми, що діють на ринку активно відстоюють свої позиції;
  2. бар’єри входу у галузь є високими і фірми, що діють на ринку активно відстоюють свої позиції;
  3. бар’єри входу у галузь є низькими і фірми, що діють на ринку пасивно відстоюють свої позиції;
  4. бар’єри входу у галузь є високими і фірми, що діють на ринку пасивно відстоюють свої позиції.

6. Оновлення ресурсної бази фірми передбачає:
  1. створення нових ресурсів, які дозволять деяким з підрозділів догнати конкурентів, перегнати їх та отримати конкурентні переваги;
  2. створення нових ресурсів, які дозволять деяким з підрозділів догнати конкурентів та отримати конкурентні переваги;
  3. створення нових ресурсів, які дозволять деяким з підрозділів втримати конкурентів та отримати конкурентні переваги;
  4. створення нових ресурсів, які дозволять деяким з підрозділів догнати конкурентів, перегнати їх та отримати неконкурентні переваги.

7. Створення стійких переваг по витратах і використання їх як основи для боротьби конкурентами, завоювання частки ринку за цінами конкурентів або отримання додаткового прибутку від продажу товарів за ринковими цінами – це мета:
  1. сфокусованої стратегії низьких витрат;
  2. стратегії лідерства у витратах;
  3. стратегії широкої диференціації;
  4. сфокусованої стратегії диференціації.

8. Аналіз поточної стратегії фірми – це:
  1. вивчення підрозділів з метою знаходження у них відмінних, не схожих елементів, тобто стратегічних невідповідностей;
  2. вивчення підрозділів з метою знаходження у них спільних, не схожих елементів, тобто стратегічних невідповідностей;
  3. вивчення підрозділів з метою знаходження у них відмінних, схожих елементів, тобто стратегічних відповідностей;
  4. вивчення підрозділів з метою знаходження у них спільних, схожих елементів, тобто стратегічних відповідностей.


9. Стратегічна привабливість підрозділу диверсифікованої фірми знижується, коли:
  1. у підрозділу достатній потенціал для зростання і обсяг прибутків, або він потребує додаткових капіталовкладень;
  2. у підрозділу недостатній потенціал для зростання і обсяг прибутків, або він потребує додаткових капіталовкладень;
  3. у підрозділу достатньо потенціал для зростання і обсяг прибутків, або він не потребує додаткових капіталовкладень;
  4. у підрозділу недостатньо потенціал для зростання і обсяг прибутків, або він потребує додаткових капіталовкладень.

10. Яке з тверджень неправильне:
  1. до стратегічної групи входять фірми-конкуренти із однакових стилем конкуренції і однаковими позиціями на ринку;
  2. галузь не може мати лише одну стратегічну групу;
  3. діаметр кола стратегічної групи показує відносні розміри кожної групи;
  4. стратегічних груп може бути стільки, скільки є фірм-конкурентів в галузі.



Навчальна дисципліна “Проектний аналіз”


1. За класифікацією UNIDO виділяють такі фази проекту:
  1. концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту;
  2. передінвестиційна, інвестиційна та завершальна;
  3. передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна;
  4. передінвестиційна та фаза впровадження.

2. Вартість використовуваного певним чином ресурсу, що визначається цінністю, яку він міг би мати при використанні найкращим з можливих альтернативних способів, - це:
  1. реальна вартість ресурсу;
  2. фактична вартість ресурсу;
  3. собівартість використання ресурсу;
  4. альтернативна вартість ресурсу.

3. Майбутня вартість – це:
  1. сума доходів, яку планує отримати інвестор від реалізації проекту після того, як він компенсує вкладені ним грошові кошти;
  2. сума грошових коштів, яку може отримати власник проекту в майбутньому за умов продажу даного проекту;
  3. сума інвестованих на теперішній момент коштів, на яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента;
  4. величина грошового потоку, яка буде отримана за проектом у ході його реалізації при запланованих параметрах.

4. Якщо офіційний курс місцевої валюти завищено, то:
  1. тіньова ціна місцевої валюти вища за офіційну;
  2. тіньова ціна місцевої валюти нижча за офіційну;
  3. відсутня премія до офіційного курсу;
  4. реальна вартість місцевої валюти відображена в офіційному курсі.6.

5. Показник чистої теперішньої вартості (NPV) відображає:
  1. відношення суми дисконтова них вигод до суми дисконтова них затрат;
  2. різницю між дисконтова ними сумами грошових надходжень і витрат, які виникають при реалізації проекту;
  3. норму дисконту, за якою проект вважається економічно доцільним;
  4. немає правильної відповіді.

6. Метод оцінки екологічного впливу проекту на довкілля, який базується на визначенні рівня очікуваних збитків населення та його готовності нести витрати з метою зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище та життєдіяльність, має назву:
  1. альтернативної вартості;
  2. втрати доходу;
  3. ефективності витрат;
  4. превентивних витрат.

7. Точка беззбитковості дає змогу з’ясувати:
  1. за якого обсягу продажу у фізичних одиницях бізнес підприємства залишається збитковим;
  2. за якого обсягу продажу у грошових одиницях бізнес підприємства залишається збитковим;
  3. граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків;
  4. скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати підприємства окупилися його доходами.

8. Для кількісної оцінки ризику використовується показник:
  1. строк окупності;
  2. коефіцієнт трансформації;
  3. точка беззбитковості;
  4. середньоквадратичне відхилення.

9. Приріст чистих капітальних витрат – це компонент грошового потоку, який відображає рух:
  1. коштів в результаті операційної діяльності підприємства.
  2. коштів, які спрямовані на збільшення всіх активів за проектом і отримані від зменшення активів за проектом.
  3. коштів, які спрямовані на збільшення оборотних активів за проектом і отримані від зменшення оборотних активів за проектом.
  4. коштів, які спрямовані на збільшення основних активів за проектом і отримані від зменшення основних активів за проектом.

10. Використання грошових коштів (відпливи) не включає:
  1. збільшення будь-якого виду активів (за винятком грошових коштів);
  2. загальне збільшення основних фондів та матеріальних активів у зв’язку з їх купівлею;
  3. продаж товарів, робіт, послуг;
  4. зменшення будь-якого виду кредиторської заборгованості.

ЗАДАЧІ:


Задача.1. Визначте паритетну ціну імпорту технологічної лінії на основі таких даних:
  1. вартість товарів “біля воріт” виробника дорівнює 70 000 дол.;
  2. імпортне мито – 1000 дол.;
  3. вартість страховки – 15 000 дол.;
  4. вартість транспортування всередині країни – 20 000 дол.;
  5. монтаж і налагодження устаткування оцінюються в 12% від ціни;
  6. офіційний валютний курс у країні встановлено на рівні 1 дол. : 8 гр.од. місцевої валюти, а премія до нього становить 20%.

Задача 2. Проект пошиття жіночих костюмів передбачає на виробництво одного костюма витрати тканини та аксесуарів на суму 45 грн. За кожен костюм швачка отримує 15 грн., витрати на утримання та експлуатацію устаткування, інші загально фірмові витрати – 80 тис. грн. на рік. Планова ціна реалізації костюма – 110 грн. Скільки треба виробляти костюмів, щоб річний обсяг прибутку досяг 40 тис. грн.

Задача 3. Підприємство вирішує придбати устаткування вартістю 70000 тис. грн. До кінця 5-го року залишкова вартість устаткування дорівнюватиме 0. За базовим сценарієм вартість проекту 3924,5 тис. грн. Слід визначити на скільки зменшиться NPV при зростанні інвестицій на 1% .

Задача 4. На основі бізнес-плану встановлено, що для реалізації проекту вимагаються інвестиції в розмірі 80 тис. грн. чисті грошові надходження за роками складають (тис. грн.) 1-й рік – 40, 2-й рік -45, 3-й рік – 50, 4-й рік – 45.

Ставка дисконта дорівнює 30%.

Слід визначити дисконтний термін окупності проекту.

Задача 5. Розрахуйте чистий дисконтований дохід проекту. Компанія розглядає питання про доцільність вкладання засобів у верстат, вартість якого $ 8000. Верстат дозволяє збільшити річний обсяг реалізації продукції до $ 10000 (в постійних цінах) на протязі 2 років. Матеріальні і трудові затрати складають $ 5000 в рік. У випадку реалізації проекту продажні ціни зростуть на 5% в рік, тоді як матеріальні і трудові затрати збільшаться на 20% в рік. Ставка дисконту 21%.


Навчальна дисципліна “Планування і контроль на підприємстві”


1. Принцип системності в плануванні передбачає:
  1. підтримання безперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування;
  2. координація планової діяльності окремих підрозділів підприємства;
  3. забезпечення у процесі планування відповідності між взаємопов’язаними розділами і показниками плану;
  4. систематичне охоплення у процесі планування всіх сфер і тенденцій діяльності підприємства.


2. Основним недоліком реактивного планування є:
  1. неврахування впливу факторів зовнішнього середовища, неповне використання потенціалу працівників підприємства;
  2. надмірна точність прогнозування та неврахування минулого досвіду;
  3. недостатнє врахування об’єктивних обставин сьогодення та майбутнього;
  4. відсутність моделі управління суб’єктом господарювання.

3. Система спостере­ження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефек­тивності прийнятих управлінських рішень – це:
  1. планування;
  2. контроль;
  3. ревізія;
  4. прогнозування.

4. Дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у:
  1. визначенні норм і нормативів на основі спостережень, лабораторних дослідів та експериментальних досліджень;
  2. встановленні норм на основі фактичних даних про витрати праці чи матеріалів на одиницю продукції;
  3. ретельному вивченні технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, а також досвіду економії ресурсів.

5. Яке з тверджень неправильне:
  1. стратегічне планування дозволяє прогнозувати можливості та проблеми підприємства у майбутньому;
  2. формування стратегії сприяє зростанню ризику при прийнятті рішень;
  3. основним завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень та організаційних змін на підприємстві;
  4. одним із етапів стратегічного планування є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

6. Коефіцієнт напруженості виробничої програми на плановий період розраховується як:
  1. відношення планового обсягу випуску продукції до нормативного обсягу випуску;
  2. відношення нормативного обсягу випуску продукції до планового обсягу;
  3. добуток планового обсягу випуску продукції на нормативний коефіцієнт обсягу продукції;
  4. добуток нормативного обсягу випуску продукції на коефіцієнт виробничих потужностей підприємства.

7. Планомірне, систематичне і економічно ефективне встановлення зв’язків між фірмою і громадськістю з метою завоювання чи зміцнення довіри та створення відповідного іміджу – це:
  1. персональний продаж;
  2. реклама;
  3. пропаганда;
  4. стимулювання збуту.

8. Вид комерційної діяльності щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами процесу виробництва, яка здійснюється, як правило, до початку виробництва – це:
  1. матеріально-технічне забезпечення;
  2. матеріально-технічне постачання;
  3. техніко-економічний розвиток;
  4. ресурсно-технологічна діяльність.

9. Основними вихідними даними для формування плану матеріально-технічного забезпечення є:
  1. аналіз основних напрямків діяльності підприємства;
  2. аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді, інформація про кон’юнктуру ринку;
  3. аналіз витрат на оплату праці управлінського персоналу підприємства;
  4. аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

10. На якій із стадій створення нового товару визначаються цільовий ринок підприємства, стратегія позиціонування, очікувані вигоди, а також вимоги щодо характеристики продукції:
  1. бізнес-аналіз;
  2. генерування ідеї;
  3. комерційне виробництво;
  4. тестуванні і затвердження.

11. За цільовим призначенням плани організаційно-технічного розвитку підприємства поділяються на:
  1. загальнофірмові та плани окремих підрозділів;
  2. стратегічні та оперативні;
  3. довгострокові, середньострокові і короткострокові (поточні);
  4. економічні та соціальні.

12. Розраховуючи планову чисельність персоналу підприємства за трудомісткістю виробничої програми використовують такі показники:
  1. трудомісткість виробничої програми, дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника, коефіцієнт виконання норм;
  2. кількість одиниць устаткування, норма обслуговування на одного робітника, коефіцієнт облікового складу;
  3. трудомісткість виробничої програми, дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника, годинна норма виробітку одного робітника.

13. Внутрішньоцехове планування полягає у:
  1. встановленні в цехах пов’язаних між собою виробничих завдань відповідно до виробничої програми підприємства;
  2. забезпеченні узгодженості у роботі цехів підприємства;
  3. розподілі номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями;
  4. забезпеченні обліку, контролю і оперативного регулювання робіт між цехами.

14. Оперативний фінансовий план, який складається у формі кошторису або балансу доходів та витрат і забезпечує контроль за надходженнями та витрачанням коштів в усіх підрозділах підприємства, що поліпшує координацію їхніх дій – це:
  1. фінансова стратегія;
  2. оперативний план;
  3. бюджет;
  4. касовий план.

15. Розділ бізнес-плану “Виробничий план” містить такі дані:
  1. характеристику джерел постачання сировини і напівфабрикатів;
  2. витрати на реалізацію маркетингової програми;
  3. методи стимулювання обсягів продажу;
  4. призначення та споживчі характеристики продукції.