Вступ
| Вид материала | Документы |
- Вступ, 323.48kb.
- Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
- Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
- Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
- План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
- М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.
8.6. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ДОРАДЧІ СЛУЖБИ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ
Дорадчі служби
Хоча дорадчі служби є відносно новим явищем в Україні, вони вже організовані в 22 областях (27 служб, які діють на основі різних організаційних моделей, розроблених Міністерством аграрної політики, Українською академією аграрних наук, університетами та іноземними донорами). Міжнародні донорські організації, у т.ч. організації з Великобританії, Канади, ЄС, Швеції, Німеччини, IFC та USAID, забезпечили технічну допомогу для здійснення проектів та брали активну участь у випробуваннях і розробці різних моделей консультаційних дорадчих служб та поширенні досвіду в десяти українських областях.
Більше того, у ще п’яти областях дорадчі центри функціонують без донорської підтримки. Центри поширення досвіду розпочали надавати приватному аграрному сектору, що формується, в т.ч. дрібним виробниками, ринкову інформацію, освітні програми з управління фермами, науково обґрунтовані технології виробництва та правову підтримку.
У березні 2003 року була організована Асоціація дорадчих служб України (ссылка скрыта), мета якої полягає в координуванні діяльності з поширення досвіду в регіонах, обміні матеріалами, а також в організації тренінгів персоналу таких центрів, їх інституційному розвитку та забезпеченні підтримки на загальнонаціональному рівні. Одним із основних завдань Асоціації було вдосконалення законодавства у сфері консультаційних послуг для сільгоспвиробників. Результатом такої діяльності Асоціації спільно з донорськими організаціями стало прийняття 17 липня 2004 року Верховною Радою України Закону „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. До поставлених цим законом завдань, зокрема, належать: збільшення ступеню поінформованості та поліпшення практичних навичок сільгоспвиробників та сільського населення; надання консультаційних послуг у галузі менеджменту та маркетингу; запровадження нових технологій та забезпечення соціального розвитку села. Згідно з цим законом консультантам або дорадникам дозволяється надавати практичну допомогу в застосуванні методів забезпечення прибутковості в умовах ринкової економіки, розповсюдженні та запровадженні в практику останніх досягнень науки, обладнання та технології, сприянні місцевим органам виконавчої державної влади у втіленні в життя державної аграрної політики.
У законі також йдеться про державну підтримку дорадчої діяльності у сільському господарстві, яка здійснюється шляхом фінансування дорадчих служб та прикладних досліджень. Крім того, законом передбачене надання дорадчих послуг на платній основі для клієнтів, що може створити сприятливі умови для збільшення доходів сільгоспвиробників та сільського населення.
Інформаційні системи про ринки сільгосппродукції
Попит на інформацію про ринки в Україні все ще залишається незадоволеним на всіх рівнях ринкового ланцюга. Згідно з даними окремого дослідження сільськогосподарських виробників АПК-Інформ 2004, 50 % респондентів заявили про значну потребу в точній ринковій інформації. Без такої детальної та надійної інформації про наявні ринки та їхні вимоги виробники приречені вкладати кошти та збувати продукцію методом спроб і помилок. В таких умовах навряд чи можливо ефективно планувати виробництво орієнтуючись на сезонні тенденції, преференції споживачів, зміни в конкурентноздатності або інші фактори, які, як правило, є визначальними для процесу виробництва або впливають на прийняття рішень у галузі маркетингу.
- У межах Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL було створено „Ринкову інформаційну систему” для сектору фруктів та овочів, яка, зокрема, містить такі відомості: (1) докладні звіти про новини на ринку, у т.ч. оптові ринкові ціни та аналіз основних тенденцій щодо якості та наявності продукції; (2) торгові баланси ключових ринків та основних конкурентів, включно з експортом і імпортом, а також цінами та обсягами; (3) аналіз поточної ситуації та перспектив співвідношення попиту та пропозиції; (4) статті про основні проблеми, які стосуються цього сектора.
У ході дослідження ефективності ринкової інформаційної системи проекту аграрного маркетингу, яке здійснювалося серед фермерів та власників особистих селянських господарств у шести областях України у грудні 2004 року, було отримано ряд результатів. Зокрема, більшість фермерів виразили задоволення якістю ринкової інформації, що надається в рамках проекту аграрного маркетингу. Загалом 60 % виробників вважають, що найціннішою для них є інформація, включена до звітів про роздрібні та оптові ціни, а також статті про технології. Завдяки існуванню системи ринкової інформації в період червень-листопад 2004 року було отримано сумарний ефект у 32,9 мільйонів гривень як результат додаткової реалізації продукції та кращим реалізаційним цінам для виробників.
Крім того, проектом аграрного маркетингу була розроблена та розміщена на веб-сторінці система пропозиції та запиту про ціни, метою якої є покращання доступу фермерів до каналів збуту та надати їм можливість безкоштовно рекламувати свою продукцію (ссылка скрыта). Крім цього наявні також результати опитування сільгоспвиробників, які не користуються послугами проекту аграрного маркетингу та не отримують додаткової допомоги від задіяних у проекті спеціалістів, як це роблять ті фермери, які співпрацюють з проектом (дані для учасників проекту аграрного маркетингу є кращими). Близько 50 % усіх виробників заявили, що вони реалізували свою продукцію власне завдяки пропозиціям та запитам, розміщеним на в інформаційних виданнях Агроогляд. Середній обсяг реалізації становив 4 930 гривень на одного виробника. Завдяки цій системі забезпечений додатковий обсяг реалізації у 7,4 мільйонів гривень протягом другого півріччя 2004 року. Виробники також зазначили, що система інформації з менеджменту (пропозиції та запити, інформація про ціни та ринкові звіти) допомогла їм продати свою продукцію за кращими цінами та придбати ресурси за нижчими цінами. У середньому учасник додатково отримав 2 551 гривень.
- Система інформаційної підтримки сільського господарства та харчової промисловості (Agro-IKS), створена в межах двох проектів LSU (Агро Центр Університету штату Луїзіана): Проект по розвитку дорадчих служб у сільському господарстві та Проект Партнерства в галузі розвитку харчової промисловості
Неурядова організація, Українська філія Міжнародного Центру Світова Науково-Культурна Лабораторія, починаючи з 1998, виступила українським партнером у двох фінансованих АМР США проектах. Внаслідок цієї діяльності було створено потужну комп’ютеризовану інформаційну базу під назвою Agro-IKS.
До системи входить ціла низка комп’ютерних програм та баз даних, які містять корисну інформацію про продукцію рослинництва та тваринництва, а також про системи догляду в рослинництві і тваринництві, а саме про: вирощування рослин, боротьбу зі шкідниками, використання добрив, годівлю , обслуговування та розведення тварин. Крім того, у ній також приділяється увага економічним аспектам діяльності ферм, зокрема бухгалтерії, складанню бізнес-планів та збуту, питанням безпечності продуктів харчування та забезпеченню стандартів якості.
Системи, створені Agro-IKS, використовуються в 67 регіональних офісах та трьох обласних центрах: у Вінниці, Хмельницькому та Черкасах. Усім консультаційним центрам по всій Україні було передано попередній варіант компакт-дисків з використання цієї програми.
З метою збільшення доступу до інформаційних ресурсів Agro-IKS було створено їх Інтернет-версію, яку можна знайти за такою адресою: ссылка скрыта. (з докладнішою інформацією з цього питання можна ознайомитися в частині 2 цієї книжки, розділ 6).
8.7. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
8.7.1. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ І ДОБРИВА (дані Комерційного Відділу посольства США в Україні)
Оціночно розмір ринку пестицидів (включно з усіма хімічними препаратами по боротьбі зі шкідниками та хворобами в тваринництві та рослинництві) становить 130-150 мільйонів доларів США, потенційно він може досягти в 1 мільярда доларів США.
На ринку засобів захисту все ще спостерігається зростання та є можливості для продажу іноземними виробниками препаратів з незначним вмістом хімічних речовин та малим ступенем ризику. Ринок пестицидів в Україні є досить значним: сьогодні загальний річний попит на пестициди складає від 30 до 35 тисяч тонн для використання на площі в 20 мільйонів гектарів. Шкідники, грибкові хвороби рослин та бур’яни є причиною втрати значної частини врожаю, і відсутність пестицидів призводить до втрати понад 30 % щорічного врожаю.
Приблизно 70-80 % пестицидів, які зараз реалізуються в Україні, є імпортними. Оскільки у вітчизняних виробників пестицидів немає сировини, високий рівень попиту на хімічні засоби захисту рослин створює реальні стимули для імпортерів засобів захисту. Більшість компаній, котрі займаються збутом пестицидів в Україні, є європейськими дочірніми компаніями іноземних мультинаціональних компаній.
Обсяги виробництва мінеральних добрив в Україні зростає: у 2002 році в країні було вироблено 2,4 мільйони тонн мінеральних добрив. Однак з огляду на нестачу обігових та готівкових коштів в українських сільгоспвиробників лише 16 % від загальної кількості вироблених добрив було реалізовано на внутрішньому ринку. У 2002 році в обсяги імпорту мінеральних добрив значно збільшились – приблизно у 7,5 разів. Однією з головних причин такого зростання було збільшення обсягів використання мінеральних добрив сільгосппідприємствами (дані Міністерства аграрної політики).
Джерело: Проект АМР США/CNFA „Фермер до фермера”
Вітчизняне виробництво пестицидів та агрохімічної продукції задовольняє лише 20% річних потреб України, та навіть цей обмежений рівень виробництва залежить від імпорту сировини. За оцінками експертів вітчизняне виробництво пестицидів з використанням місцевих інгредієнтів могло в 2004 році задовольнити лише четверту частину їхнього попиту, тому Україна вимушена використовувати імпортні складові хімічних препаратів для покриття дефіциту пестицидів.
На цей момент близько тридцяти компаній займаються постачанням агрохімічної продукції на український ринок. Основною стратегією збуту є реалізація продукції посередникам і дистриб’юторам, які мають місцеві ліцензії та дозволи.
На українському ринку агрохімічної продукції ситуація є складною внаслідок наявності численних іноземних компаній, які займаються розповсюдженням продукції як безпосередньо, так і за допомогою місцевих дистриб’юторів. У групі фунгіцидних препаратів, як і раніше, домінують швейцарські та українські компанії.
Завданням проекту АМР США/CNFA „Фермер до фермера” є прискорити створення системи розповсюдження матеріально-технічних ресурсів серед дрібних виробників за допомогою Програми тренінгів агродилерів в галузі бізнес-менеджменту. CNFA має на меті підготувати в межах цієї програми фахівців з надання послуг в галузі розвитку бізнесу по всій території України та надати їм право просувати, продавати та проводити курс для агродилерів в приватному порядку на комерційній основі. CNFA також проводить роботу із залучення до цієї програми в Україні 150 мультинаціональних та регіональних оптових дистриб’юторів (див. список основних постачальників первинних ресурсів у додатку). Для цього у 2004 році були розроблені чотири модулі тренінгів агродилерів, присвячені питанням складання бізнес-планів, фінансового менеджменту та маркетингу, а також було підготовлено 24 незалежних комерційних тренери, які отримають сертифікати в 2005 році. Все це сприятиме збільшенню до моменту завершення реалізації проекту обсягів продажів та надходжень від продажів 300 агродилерів програми.
Подальшу інформацію про компанії, які займаються матеріально-технічними ресурсами, можна дізнатися в додатку 2 цієї книги, а також з таких джерел:
Веб-сторінка „Пасаж” : ссылка скрыта
Міністерство аграрної політики України: ссылка скрыта
Агрохімічний комітет Європейської Бізнес-Асоціації ссылка скрыта
Українська асоціація захисту рослин: ссылка скрыта (лише українською мовою)
Новини агробізнесу: ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта
8.7.2. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ТЕХНІКА
За оцінками проекту аграрної політики АМР США/ПРООН, зробленими в 2003 році, товаровиробникам належать близько 30 % тракторів та 20 % зернозбиральних комбайнів. За різними даними в Україні існує нагальна потреба в заміні фізично зношеної сільськогосподарської техніки та обладнання для переробки продукції, для чого необхідноп’ять-десять мільярдів доларів США інвестицій при щорічній поставці сільськогосподарської техніки на суму в один-два мільярди доларів США.
Таблиця 13. Наявність основних видів сільськогосподарської техніки в сільському господарстві у 2003 році, тис. одиниць
| | Сільгосппідприємства | МТС | Кількість техніки у приватних особистих селянських господарствах | Разом |
| Трактори | 259,6 | 5,2 | 120,0 | 384,8 |
| Зернозбиральні комбайни | 58,3 | 2,3 | 15,0 | 75,6 |
| Кормозбиральні комбайни та силосозбиральні машини | 26,3 | 0,3 | 2,0 | 28,6 |
| Бурякозбиральні комбайни | 13,0 | 0,14 | 1,5 | 14,6 |
Джерело: проект аграрної політики АМР США/ПРООН
За оцінками експертів, на даний момент фізичний знос сільськогосподарської техніки та обладнання становить 70-80 % (для порівняння у 1999 році – 55-60 %). Сорок процентів усього тракторного парку це трактори, випущені 15–25 років тому. Нині існує значний попит на надійну сільськогосподарську техніку, який зумовлений відсутністю належного вітчизняного виробництва. Високоякісне іноземне обладнання може позитивно вплинути на продуктивність сільського господарства України. Присутність в Україні може забезпечити іноземним компаніям блискучі можливості для виходу на ринки сусідніх країн, зокрема Росії та інших країн СНД. Щороку до України ввозиться до однієї тисячі зернозбиральних комбайнів за цінами, які коливаються в межах від 5 тис. доларів США (віком понад 15 років) до 17 тис. доларів США (9-12 років). Потреба в заміні існуючого парку сільськогосподарської техніки є критичною. (Джерело: Комерційний довідник Комерційного Відділу посольства США (FCS Commercial Guide), 2004 рік).
В Україні є приблизно 40 виробників сільськогосподарської техніки, які все ще постачають значну частину сільськогосподарської техніки в країні, зокрема плуги, борони, культиватори, сіялки та оприскувачі.
Фактичний рівень виробництва на більшості діючих заводах сільськогосподарської техніки коливається від 15 до 30 % від загальної потужності. Ціна на сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва є недешевою, що пов’язано з неефективністю та застарілістю технологій. Все це знижує привабливість вітчизняної техніки для сільськогосподарських підприємств.
Нову вітчизняну техніку в основному продають “Украгролізинг” та СП лізингова компанія “Украгромашінвест”. У зв’язку з незадовільним станом машинно-тракторного парку, що є у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, протягом декількох останніх років у державному бюджеті було передбачено кошти на субсидії для придбання складної сільськогосподарської техніки у розмірі 30 % ціни, запропонованої заводом-виробником. Завдяки цьому значно підвищився попит на вітчизняну техніку та було надано поштовх для подальшого розвитку вітчизняного виробництва сільськогосподарської техніки та її продажу. Урядова програма часткової дотації покупок користується значно більшою популярністю порівняно з придбанням техніки через державні лізингові компанії.
Згідно з даними проекту аграрної політики АМР США/ПРООН в 2003 році фактична сума бюджетних коштів, асигнованих на фінансування лізингових операцій, становила 113,4 мільйонів гривень. Ці кошти було використано для придбання 437 тракторів та 40 зернозбиральних комбайнів.
Водночас для часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки було використано лише 34 мільйони гривень, що внаслідок мультиплікаційному ефекту забезпечило сільськогосподарським підприємствам значну суму приватних інвестицій у вигляді придбаної техніки, в тому числі 781 тракторів та 51 зернозбиральних комбайнів.
На українському ринку активно працюють західноєвропейські компанії, які усвідомлюють, що попри існування перешкод для ведення бізнесу в Україні потенціал експорту агробізнесу є значним. Зернозбиральні комбайни на територію України імпортуються в основному з Німеччини, Росії, США, Італії та Данії. Представники іноземних виробників техніки здебільшого продають свої машини на умовах повної передоплати.
Сільськогосподарська техніка виробництва США здобула в Україні гарну репутацію. До списку американських виробників входять: AGCO Corporation, Massey Ferguson, John Deere, Caterpillar та Case/New Holland. Американські компанії з виробництва сільськогосподарської техніки пропонують усі види обладнання та деталей до неї, у т.ч. запчастини, що використовуються для обробітку грунту, догляду за рослинами, збирання врожаю та транспортування, а також обладнання для годівлі тварин.
Веб-ресурси та контакти:
Основні постачальники сільськогосподарської техніки: ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта ; ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта; (див. також додаток 7).
Міністерство аграрної політики України: ссылка скрыта;
Американська торговельна палата в Україні: ссылка скрыта
Інформація в галузі агробізнесу: ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта; ссылка скрыта
Виставки у сфері сільського господарства та харчової промисловості: Київ АгроХорт (сільськогосподарська техніка та агрохімічні засоби) та УкрПродМаш (технології виробництва продуктів харчування та напоїв, пакувальні технології та обладнання), Веб-сайти організаторів виставок: ссылка скрыта та ссылка скрыта
8.8. ДОСТУП ДО СВІТОВИХ РИНКІВ ДЛЯ НЕВЕЛИКИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ УКРАЇНИ
8.8.1. Конкурентноздатність української продукції, експорт високоприбуткової сільськогосподарської продукції та цільові ринки
Конкурентні переваги
Україна має декілька основних конкурентних переваг щодо розвитку експорту високоприбуткової продукції сільського господарства: сприятливі кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т.ч. високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим попитом на сільгосппродукцію.
Проте водночас існують декілька значних негативних тенденцій та проблем, які перешкоджають виходу України на зовнішні ринки сільгосппродукції:
- Низька продуктивність та ефективність аграрного сектора (як землі, так і робочої сили).
- Скорочення площ під високодоходними культурами перешкоджатиме зростанню рентабельності і продуктивності сільськогосподарських виробників та призведе до зменшення обсягів виробництва валової продукції сільського господарства.
- Недостатні обсяги довгострокових українських та іноземних інвестицій у сільському господарстві призводить до того, що основні проблеми галузі залишаються невирішеними, у т.ч. розвиток ринкової інфраструктури (сучасні складські приміщення, холодильне обладнання, упаковка, технології гідроохолодження, зрошення тощо).
- Відсутність оптової ринкової інфраструктури, яка сприяла б створенню та розширенню експортних ринків а також поліпшенню якості продукції.
- Неузгодженість стандартів якості продукції, які існують в Україні, з міжнародними стандартами (ISO, HAССР); підтвердження цих стандартів забезпечило б зростання експортного потенціалу ринку.
- Нерозвинена інформаційна система та система збуту сільськогосподарської продукції для потреб переробної галузі та експортерів.
- Низькі темпи запровадження нових видів продукції та технологій переробки, у т.ч. розробки нових продуктів, контролю якості, маркування та дизайну упаковки. (Дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції Молдови не експортних ринках, 2004 р.).
Експорт високодоходної сільгосппродукції
Розміри агропродовольчого сектора, в якому, створюється додана вартість, значною мірою визначаються попитом на міжнародних ринках. Основними факторами, котрі впливають на зміну моделей харчування в світі, є: збільшення доходів, більша увага до здоров’я та урбанізація. Внаслідок цього в усьому світі можна спостерігати загальне збільшення споживання високоцінних продуктів (HVP). До цієї групи HVP, як правило, включають фрукти та овочі, вино, тютюн та всю тваринницьку продукцію, у т.ч. м’ясо, птицю та молочні продукти. Упродовж останніх декількох десятиліть найбільше зростання було зафіксоване в групі світових імпортерів свіжих фруктів і овочів, заморожених овочів, сухофруктів та фруктових соків.
Від виробництва високодоходних продуктів зазвичай отримують більші надходження з гектара, більший чистий дохід на одиницю продукції при реалізації як у свіжому, так і переробленому вигляді, або більшу додану вартість після переробки у порівнянні з іншими культурами чи продуктами їх переробки (Молдавське дослідження конкурентноздатності високоцінної продукції, 2004 рік).
Маркетинг зі створення доданої вартості також відіграє дуже велику роль у розвитку експорту. Такий маркетинг передбачає переробку або зміну продукту шляхом приготування, поєднання, збивання, перемелювання, лущення, екстрагування, сушення, копчення, ремесел, прядіння, маркування та пакування. Серед інших способів збільшення вартості сільгосппродукції можна назвати: вирощування з використанням екологічно безпечних методів, або додавання інформаційної чи освітньої складової. Масштаби виробництва продукції з доданою вартістю відрізняються від масового виробництва, успіх у цьому значною мірою залежить від використаної виробником стратегії просування продукції та реклами (Проект аграрного маркетингу АМР США).
В Україні відсутній або недостатньо розвинутий увесь спектр технологій, завдяки яким створюється додана вартість, що перешкоджає створенню значних ринків для фермерів або забезпеченню конкурентноздатності АПК України на світових ринках, у т.ч. на внутрішньому ринку, який стає дедалі вимогливішим, та на найбільшому експортному ринку для української продукції – російському.
Цільові ринки СНД
Реалізація продукції на експорт залишається важкодосяжною метою для більшості виробників овочів та фруктів; продукцію, котра все ж таки йде на експорт (зазвичай на вітчизняні міські ринки) здебільшого купують прямо на місці випадкові перекупники (посередники), які з’являються в сезон врожаю. Нині основними експортерами виробленої дрібними та середніми виробниками України сільгосппродукції, в т.ч. овочів і фруктів, є країни Балтії, Росія та Білорусь. Існують усі підстави сподіватися, що країни СНД, передусім Росія, в найближчому майбутньому залишатимуться основним пунктом призначення українських високодоходних продуктів. Хоча Україна офіційно і заявила про стратегію євроінтеграції, проте істотному доступу українських високоцінних продуктів на західні ринки, принаймні в короткостроковій перспективі, і надалі перешкоджатимуть вхідні бар’єри на сільськогосподарських ринках ЄС (у т.ч. високі митні тарифи, політика протекціонізму в галузі сільського господарства та субсидії, які ставлять у нерівне становище імпорт сільськогосподарської та харчової продукції з інших країн) разом з високими вимогами щодо якості продукції.
Поряд з цим, існує ще ціла низка факторів, які впливають на довгострокову співпрацю експортерів продукції сільського господарства, продуктів харчування з країнами СНД, зокрема:
- Великий розмір ринків країн СНД та зростаючий попит на цих ринках на високоцінні продукти, насамперед, на російському ринку.
- Знайоме бізнес-середовище, що спрощує налагодження партнерських відносин та торгових зв’язків (до початку 1990-х рр. переважна більшість високоцінної продукції експортувалася на ринки колишнього Радянського Союзу як у свіжому, так і в переробленому вигляді).
- Наявність ринкової ніші для експорту української високодоходної продукції завдяки якості цієї продукції та відповідності місцевим стандартам на всій території СНД.
- Цінова конкурентноздатність української високодохідної продукції завдяки підписанню договорів про вільну торгівлю з країнами СНД.
- Існування в минулому позитивного іміджу української плодоовочевої продукції серед споживачів на цих ринках, причому цей імідж можна відновити.
- Однак, слід зазначити, що на ринку СНД також існують фактори ризику, зокрема: нестабільність валюти, недостатня прозорість бізнесу, мінливе законодавство та нормативні акти, все більша конкуренція на ринку та зростаюча кількість конкурентів з країн Заходу та Сходу. (Молдавське дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції, 2004 рік).
Цільові ринки ЄС
У цілому ряді низці країн Європи нині існують багатообіцяючі можливості для збільшення експорту таких овочів та фруктів: динь, яблук, солодкого перцю, ранньої капусти, ранніх та пізніх помідорів, салату-латуку, цукрової кукурудзи, гороху, слив, винограду, вишень і черешень, персиків і спаржі.
На думку спеціалістів Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL, впродовж наступних 3-5 років на світовому ринку домінувати в реалізації цієї продукції буде Німеччина, скандинавські країни, Бельгія, Нідерланди, Великобританія, Австрія, Чехія та Польща. Виробники із вищезазначених країн вивчили та придбали обладнання для переробки, упаковки, маркування та просування на ринок високоякісної харчової продукції; однак зараз вони шукають менш дорогі джерела продуктів. Крім того, мережі супермаркетів в Україні також роблять акцент на якості продукції, вони навіть розпочали проводити навчання українських фермерів та робити інвестиції в поліпшення технологій переробки, почавши з фруктів, овочів, молочних продуктів та морепродуктів.
У 2004 році фермери Херсонської області, які входять до кооперативу “Південний Союз”, почали експортувати кавуни до країн ЄС, Швеції та Нідерландів без посередників. Кооператив запропонував доставляти кавуни до Швеції за ціною в 0,25 доларів США за кг, у той час як кавуни з Іспанії доставлялися за ціною 0,35 доларів США за кг. На думку покупців, смак українських кавунів кращий, ніж смакові якості кавунів з інших країн. Витрати на транспортування, упаковку та інші супутні витрати склали ще 0,16 доларів США за кг. Однак херсонські фермери після цих відрахувань все ще отримували 0,09 доларів США за кілограм, що було значно більше, ніж 0,02 доларів США за кілограм, тобто ціни, яку вони отримували на місцевих ринках.
У 2005 році кооператив постачав перші пробні партії перцю, цибулі, помідорів та динь на ринки Швеції. Крім того, планується збільшити принаймні втричі поставки кавунів – до 300 тон. У цьому році кооператив також планує поставити 100 тон кавунів до Нідерландів. На цей момент проводиться активне вивчення російського ринку на предмет виходу на нього зі своєю продукцією (Проект аграрного маркетингу АМР США/LOL).
Поінформованість фермерів щодо експортних вимог
(Дослідження IFC 2004 року “Фермерство та агробізнес в Україні”, здійснене в межах проекту розвитку агробізнесу в Україні)
1) Чи вирощені в Україні овочі достатньо якісні для того, щоб їх експортувати?
Згідно з думкою респондентів, огірки, як правило, мають найпридатнішу якість для експорту: 71 % виробників вважає, що огірки цілком можна експортувати. Стосовно інших типів продукції (помідори, капуста та цибуля) приблизно половина респондентів вважає, що якість їхньої продукції відповідає встановленим стандартам якості. Виробники не вважають, що українська картопля відповідає експортним стандартам. Сорок дев’ять відсотків респондентів дотримуються думки, що якість цієї культури уможливлює її експорт. Водночас майже третина виробників (29 %) скоріше поділяють протилежну думку.
2) Наскільки добре фермери поінформовані про вимоги до експортної продукції?
Для визначення ступеню поінформованості в дослідженні використовувалися такі характеристики: „повністю поінформований”, “частково поінформований” та “непоінформований”. Результати цього дослідження продемонстрували, що виробники найменше поінформовані про „правила гри”, тобто перелік основних вимог до експортної продукції. Майже дві третини сімейних ферм (62 %) незнайомі з цими правилами, 29 % – частково проінформовані, та лише 8 % – повністю проінформовані про вимоги щодо угод з продажу сільгосппродукції.
3) Як фермери ставляться до необхідності дотримуватися строків постачання та вимог щодо сортування та якості?
Згідно з результатами дослідження опитані порівну розподілилися між „неготовими”, „готовими” та „повністю готовими”.
4) Наскільки добре приватні фермери підготовлені до задоволення потреб покупців щодо упаковки продукції?
Як показують результати, переважна більшість фермерів (73 %) не були готовими до задоволення таких потреб (особливо це стосується овочів). Основними причинами цього є: (1) відсутність вітчизняних виробників високоякісних пакувальних матеріалів за прийнятною ціною; (2) виробники не можуть дозволити собі інвестувати значні кошти в пакувальне обладнання; (3) належним чином упакована сільгосппродукція не користується настільки великим попитом у покупців, щоб це могло забезпечити високу віддачу від капітальних інвестицій, які фермери можуть зробити в пакувальне обладнання.
8.8.2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією
Впродовж останніх шести років Україна була експортером сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Протягом цього періоду експорт становив приблизно 10,1 мільярдів доларів США, а імпорт – 6,5 мільярдів доларів США (HTRS 1-24 групи). У 2003 році було експортовано сільгосппродукції з України на 2,7 мільярдів доларів США (це більше на 17 % за цей показник у 2002 році та більше, ніж обсяг сільськогосподарського імпорту (2,2 мільярди доларів США).
Таблиця 14. Зовнішня торгівля у галузі сільгосппродукції (групи 1-24 Української класифікації товарів у зовнішньоекономічній діяльності), тис. доларів США
| Продукція | Експорт | Імпорт | ||||
| 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | |
| Всього | 2 388 934 | 2 732 287 | 3 467 721 | 1 113 761 | 2 173 704 | 1 908 026 |
| Живі тварини та продукція тваринництва | 379 667 | 523 367 | 645 437 | 142 072 | 189 188 | 314 981 |
| — живі тварини | 4 902 | 8 605 | 3 976 | 6 079 | 11 549 | 13 181 |
| — м’ясо та м’ясні субпродукти | 209 494 | 242 179 | 177 450 | 35 509 | 52 585 | 158 403 |
| — риба та рибні продукти | 13 510 | 11 402 | 6 437 | 71 072 | 88 447 | 103 304 |
| — молоко, молочні продукти та яйця | 144 775 | 250 582 | 445 426 | 28 438 | 34 176 | 37 846 |
| — продукція тваринного походження | 6 985 | 10 600 | 12 148 | 975 | 2 431 | 2 247 |
| Продукція рослинного походження: | 1 120 705 | 745 809 | 1 137 458 | 220 340 | 776 318 | 439 582 |
| — саджанці та інші дерева | 202 | 133 | 339 | 10 216 | 13 308 | 18 573 |
| — овочі та коренеплоди | 27 373 | 13 107 | 33 860 | 7 973 | 5 678 | 5 727 |
| — фрукти та горіхи, цитрусові | 35 944 | 44 136 | 58 950 | 64 860 | 74 046 | 80 725 |
| — кава, чай та прянощі | 1 478 | 1 857 | 1 907 | 60 064 | 69 352 | 80 331 |
| — зернові | 997 706 | 402 300 | 844 318 | 24 353 | 522 527 | 167 102 |
| — борошно та продукція з нього | 14 570 | 19 035 | 27 798 | 12 664 | 43 391 | 24 978 |
| — насіння олійних культур | 42 489 | 263 560 | 168 407 | 30 404 | 37 618 | 48 356 |
| — лаки та смоли | 587 | 474 | 395 | 9 547 | 10 122 | 13 454 |
| — матеріали рослинного походження | 355 | 1 206 | 1 484 | 260 | 276 | 336 |
| Жири/олії рослинного та тваринного походження | 342 195 | 558 800 | 544 445 | 110 729 | 109 370 | 148 951 |
| Продукти харчування: | 546 366 | 904 311 | 1 140 381 | 640 620 | 1 098 828 | 1 004 512 |
| — м’ясні та рибні продукти | 13 399 | 19 650 | 25 711 | 25 220 | 28 023 | 38 572 |
| — цукор | 112 225 | 199 164 | 119 589 | 98 496 | 338 848 | 103 481 |
| — какао та какао продукти | 120 119 | 158 402 | 203 127 | 88 495 | 109 900 | 145 797 |
| — крупи | 28 584 | 50 723 | 82 455 | 13 912 | 25 738 | 40 435 |
| — продукти переробки фруктів та овочів | 41 987 | 81 656 | 92 038 | 33 291 | 46 557 | 56 942 |
| — комбіновані продукти харчування | 16 337 | 68 231 | 103 819 | 92 164 | 136 621 | 193 795 |
| — алкогольні напої та безалкогольні напої, оцет | 85 934 | 164 045 | 266 567 | 43 558 | 117 653 | 64 140 |
| — залишки та відходи | 82 371 | 108 445 | 177 845 | 55 001 | 62 102 | 86 568 |
| — тютюн | 45 411 | 53 995 | 69 230 | 190 482 | 233 388 | 274 782 |
| | | | | | | |
Рис. 13. Динаміка імпорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів доларів США
Джерело: Державний комітет статистики України (2004 рік – попередні дані)
Імпорт
У період з 2000 по 2003 роки зростав імпорт таких товарів як харчові добавки; птиця та риба; овочеві та фруктові пюре, сухі концентрати; сухофрукти, спеції; інгредієнти какао та горіхи. Деякі з імпортованих соєвих продуктів використовувалися як складники у харчовій промисловості та виробництві комбікормів.
Україна не є членом СОТ та утримує на відносно високому рівні імпортні мита на імпортовані продукти харчування, особливо на продукти, що виробляються в межах країни. Крім того, зберігається власна система ветеринарного та санітарного контролю, державних стандартів та сертифікації імпортних товарів. Всі ці нетарифні бар’єри на шляху торгівлі поглиблюються через існування високих витрат на розповсюдження та перевезення. Після підписання Україною торговельних угод з Македонією, Росією та іншими країнами СНД харчові продукти та сільгосппродукція з цих країн користується ціновими перевагами порівняно з продукцією, імпортованою зі США. Станом на 2003 рік частка США в загальному імпорті продуктів харчування (HS 1-24 групи) становила 2,3 % (29,6 мільйонів доларів США).
Експортна торгівля
Найбільшу частку експорту в 2003 році становили товари, які входять до групи класифікації 1-24: соняшникова олія – 20 %; зернові – 15 %; насіння соняшника – 8 %; молочні та м’ясні продукти – по 9 %; цукор та кондитерські вироби на основі цукру – 7 %.
У 2003 році напрями експорту змінилися: частка сільгосппродукції, відправленої до країн ЄС, зменшилася з 24 до 14 %, у той час як частка країн СНД у валовому сільськогосподарському експорті зростала з 38 % до 48 %.
Експортні мита. На цей момент в Україні існує ціла низка експортних обмежень у вигляді мит. Експортним митам підлягають жива велика рогата худоба, шкіра та хутро. Крім того, зараз стягується 17 % мито при експорті насіння соняшника, насіння льону та насіння червоного льону.
Індикативні ціни. Міністерство економіки та євроінтеграції України затвердило список мінімальних розмірів індикативних цін на сільгосппродукцію, по відношенню до яких застосовуються експортні мита. До цієї продукції належать: жива велика рогата худоба, живі вівці та барани, шкіра великої рогатої худоби, овочі, насіння соняшника, льону та червоного льону. Ці ціни підлягають щомісячному перегляду. Станом на січень 2003 року мінімальні ціни на живу велику рогату худобу вагою понад 350 кг за голову були встановлені на рівні 1 200-1 300 доларів США за тону (FOB українські порти), на насіння соняшника – на рівні 275 доларів США за тону (FOB українські порти). Згідно з цим нормативним положенням, під час експорту не дозволяється встановлювати ціни на рівні, нижчому від мінімального розміру, а також забезпечується ефективність чинного експортного мита.
Джерело: Державний комітет статистики України
Рис. 14. Динаміка експорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів доларів США
Подальшу інформацію про нормативизі та стандарти можна знайти в наступних джерелах:
1) Доповідь USDA UP4010 „Доповідь про українську нормативну базу при імпорті харчових та сільськогосподарських продуктів, 2004 р. [Ukraine Food and Agricultural Import Regulations and Standards Country Report 2004]”;
Доповідь USDA UP4021 „Довідник українських експортерів: Українські ринки продуктів харчування 2004 р.” [Ukraine Exporter Guide Ukrainian Food Markets in 2004], які можна знайти на домашній сторінці Комітету сільськогосподарського відділу посольства США: ссылка скрыта
2) ссылка скрыта type2 =int @country=Ukraine @logic=and @ loadnav =no
Інші веб-ресурси:
Міністерство економіки України: ссылка скрыта
Державна митна служба України: ссылка скрыта.customs.gov.ua
Американська торгова палата в Україні hссылка скрыта
ссылка скрыта комітет України з питань технічного регулювання та споживацької політики: ссылка скрыта
Державний департамент продуктів харчування Міністерства аграрної політики України: ссылка скрыта
Міністерство аграрної політики України: ссылка скрыта
Державний комітет статистики України: ссылка скрыта
Українська зернова асоціація: ссылка скрыта
Експортно-імпортний банк США: ссылка скрыта
Перелік обмежень у країні: ссылка скрыта
Агентство з торгівлі та розвитку: ссылка скрыта
Офіс SBA з питань міжнародної торгівлі: ссылка скрыта
Корпорація Міністерства сільського господарства Америки з товарних кредитів: ссылка скрыта
Бібліотека Міністерства сільського господарства Америки з питань безпеки та експортного контролю: ссылка скрыта
Українське законодавство та нормативні акти, що стосуються зовнішньої торгівлі:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Усю інформацію, яка має відношення до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТОРГІВЛІ, у т.ч. до логістики, транспорту, фінансових та юридичних послуг, інфраструктури, виробників у розрізі галузей та регіонів, торговельних компаній та комерційних новин, інтернет-магазинів, товарних бірж, можна знайти за адресою: ссылка скрыта.
8.8.3. Прямі іноземні інвестиції
Обсяг надходження прямих іноземних інвестицій в Україну є незначним порівняно з інвестиціями, які надходять до Східної Європи та Росії. Протягом останніх трьох років надходження прямих іноземних інвестицій в Україну стабілізувалося на середньорічному рівні в 700 мільйонів доларів США. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій до України станом на 1 січня 2004 року склав 6 568 мільярдів доларів США. Чистий приріст іноземного капіталу в 2003 році становив 1 319 мільярди доларів США, що майже вдвічі перевищує зафіксований в 2002 році показник.
Прямі іноземні інвестиції в українську економіку в 2004 році збільшилися на 1,56 мільярдів доларів США, річне зростання становить 31,5 %, що є свідченням того, що більше іноземних бізнесменів розпочинають свою діяльність у країні. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій за даними Держкомстату (ссылка скрыта), станом на 1 січня 2005 року перевищив 8,35 мільярдів доларів США, що становить 177 доларів США на душу населення. Традиційно харчова промисловість та галузь переробки продукції сільського господарства є одними з найпривабливіших сфер для інвестицій: 17 % від загальної суми прямих іноземних інвестицій, або 852,3 мільйонів доларів США спрямовано у цю сферу. Прямі іноземні інвестиції надійшли до таких галузей економіки України: тютюнова промисловість, виробництво пива, напоїв, кондитерська промисловість, виробництво харчових концентратів (сухі товари та приправи) та виробництво соняшникової олії. Крім того, значно зріс обсяг інвестицій у виробництво та переробку цукру, морозива, м’яса, риби, молочних продуктів, овочів та фруктів. Основними інвесторами були компанії з Нідерландів, США, Великобританії, Кіпру, та Німеччини. У сферу сільського та мисливського господарства надійшло прямих іноземних інвестицій на загальну суму 100 млн. доларів США, що становить 2,5 % від загального обсягу інвестицій в країну. (Комерційний гід по країні, підготовлений Комерційним Відділом посольства США та звіт Комерційного сільськогосподарського Відділу США).
Д
жерело: Державний комітет статистики України
Рис. 15. Прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України у розрізі країн-інвесторів(на початок року), мільйонів доларів США
8.8.4. Зовнішньоекономічна діяльність
Процес вступу України до ФАО
У 2003 році Україна стала членом ФАО - Організації ООН з питань продуктів харчування та сільського господарства. Країна отримала доступ до системи інформації та статистики, яка стосується міжнародного ринку, а також до автоматичних систем сучасної наукової та технічної інформації в галузі продуктів харчування та сільського господарства. Зараз Україна отримала змогу брати участь у:
- розробці ефективних систем використання земельних, водних, лісових та рибних ресурсів;
- захисті довкілля;
- створенні всесвітнього фонду рослинних і тваринних генетичних ресурсів;
- встановленні міжнародних стандартів якості сільгосппродукції, які слід розробляти з дотриманням вимог СОТ;
- наданні допомоги у сфері захисту рослин;
- розробці та запровадженні заходів, спрямованих на боротьбу з особливо економічно небезпечними захворюваннями тварин;
- встановленні всесвітньої системи спостереження та передачі інформації про агро-кліматичні умови, поточний стан врожаю, біомасу та ерозію ґрунтів (Проект аграрної політики АМР США/ПРООН).
Процес вступу України до Світової організації торгівлі
Нині Україною реалізуються заходи, спрямовані на виконання ряду важливих завдань щодо завершення процесу вступу до СОТ. Уряд перебуває в стані підписання протоколів про надання доступу до українських ринків товарів і послуг. Перед цим відповідні департаменти повинні узгодити процес поступового зниження тарифів до початку та протягом перехідного періоду після вступу країни до СОТ.
Українську сільгосппродукцію включено до кількох категорій вразливих товарів. СОТ та Україна повинні досягти домовленості щодо тарифних ставок для таких товарів, навколо яких точиться суперечка: рибні субпродукти, морепродукти, цукор, соняшникова олія, пиво та тютюнові вироби. Крім того, Україна повинна внести зміни та модернізувати свої санітарні та фіто-санітарні стандарти й пом’якшити або зняти технічні бар’єри в торгівлі (TBT).
У межах програми безпеки продуктів харчування, здійснюваної Місією АМР США в Україні, було створено Інститут безпеки та якості продуктів харчування, який надає допомогу Україні, Молдові, Грузії та Азербайджану в розвитку нормативної бази, законодавства з питань безпеки харчових продуктів та їх узгодження з вимогами СОТ та ЄС. У рамках проекту пройшли підготовку 1 000 осіб, які працюють в українській промисловості та в державних регуляторних органах, 111 з них отримали сертифікати з аналізу ризиків та критичних контрольних точок (HACCP) Управління з контролю за продуктами та лікарськими препаратам США та Департаменту США з сільського господарства. Українською та російською мовами було перекладено п’ять посібників із тренінгів в галузі безпечності продуктів харчування, плани HACCP було впроваджено та виконано на двох українських переробних заводах. Крім того, було налагоджено співпрацю між українськими та американськими регуляторними органами, зокрема з FDA (Управління з контролю за продуктами та лікарськими препаратами), що має на меті узгодження законодавства в галузі безпечності продуктів харчування з міжнародними вимогами. ссылка скрыта; ="nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта.
Україна повинна взяти на себе зобов’язання щодо скорочення державної підтримки, яка надається сільському господарству країни. І нарешті, для того, щоб Україна стала повноправним членом СОТ потрібно внести зміни до відповідного законодавства.
Веб-ресурси: Міністерство економіки: (ссылка скрыта)