Geum.ru

В. П. Коваленко, Н. М. Проскурова Запорізький національний університет, м

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
УДК 657.221

В.П. Коваленко, Н.М. Проскурова

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя


СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ


Система бухгалтерського обліку є своєрідним механізмом підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки, звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності – облікової політики підприємства.

Трактування поняття «облікова політика» як у МСФЗ, так і в національних П(С)БО передбачає, що підприємство до початку звітного періоду обирає в межах, встановлених стандартами або іншими нормативними документами, певні методи, методики, способи оцінки, форми організації обліку тощо, які використовуються ним для ведення поточного обліку і складання фінансової звітності. З одного боку, це забезпечує однозначність тлумачення показників фінансової звітності, а з іншого – створює умови для здійснення фінансового менеджменту.

В наукових працях провідних українських вчених конкретизується і уточнюється підхід до поняття «облікова політика». Але щоб донести його до практики, на нашу думку, доцільно розробити окремий нормативний документ П(С)БО «Облікова політика».

Облікова політика має дві складові: державну політику щодо розвитку національної системи бухгалтерського обліку та визначення обов’язкових для суб’єктів господарювання елементів їх власної облікової політики.

Облікова політика як інструмент державного регулювання спрямована на систему бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання. З одного боку, вона забезпечує її розвиток, а з іншого – створює умови для розробки суб’єктом господарювання власної облікової політики.

Стратегічні напрями удосконалення бухгалтерського обліку в Україні можуть бути реалізовані лише за умови наявності певного правового і організаційного забезпечення.

Але вважаємо, що на сьогоднішній день не вирішеними залишилися наступні питання:

1) чи може бухгалтерський облік усіх секторів національної економіки базуватися на єдиній методологічній основі;

2) чи мають МСФЗ використовуватись як національна нормативна база з бухгалтерського обліку;

3) яким має бути методичне забезпечення стандартів бухгалтерського обліку (чи то національних, чи то міжнародних, схвалених для використання як національні).

Теоретичних та практичних розробок потребують питання формування та упорядкування понятійного апарату; розробка методики формування облікової політики підприємств; забезпечення її документального оформлення; дослідження та удосконалення реалізації облікової політики, що включає її коригування і розкриття для зовнішніх користувачів фінансової звітності; вивчення можливостей використання облікової політики при здійсненні господарського контролю.

На нашу думку, механізм координації дій органів державної влади може бути розроблений і впроваджений на практиці на базі таких концептуальних засад:

– єдина методологічна основа бухгалтерського обліку всіх інституціональних секторів економіки – це Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, а також П(С)БО;

– створення системи бухгалтерського обліку для кожного інституціонального сектора економіки;

– розробка методичного забезпечення бухгалтерського обліку, яка враховує галузеві особливості діяльності суб’єктів господарювання.

Застосування на практиці запропонованих рекомендацій дозволяє забезпечити сталий розвиток бухгалтерського обліку в Україні.