Програма курсу І методичні вказівки до самостійної роботи студентів заочної форми навчання за спеціальністю 050107 Економіка підприємства

Вид материала

Документы

Содержание 2. Зміст програми курсу Модуль 2. складання кошторису за доходами й витратами Тема 3.Казначейська система виконання кошторису за витратами Модуль 3. планування діяльності бюджетної установи Тема 5. Планування обсягів закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кошти Тема 6. Планування необхідного обсягу необоротних активів Тема 7. Планування запасів бюджетної установи Тема 8. Планування розрахунків бюджетної установи Модуль 4. оподаткування бюджетних установ Тема 10. Збори у фонди соціального страхування Модуль 5. звітність бюджетної установи Загальні положення Фінансування бюджетної організації Кошторис доходів і витрат бюджетної організації Власні надходження бюджетної організації Закупівля товарів (робіт, послуг) за державні кошти Необоротні активи бюджетної організації Запаси бюджетної організації Розрахунки бюджетних організацій.

Подобный материал:

• Методичні рекомендації до виконання завдань контрольної роботи Спісок літератури, 428.83kb.
• С. М. Гайденко Рецензент : В. О. Костюк, 1166.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія, 139.35kb.
• Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної, 994.13kb.
• Програма курсу соціології та методичні вказівки до організації самостійної роботи для, 445.97kb.
• Ї роботи виконання контрольної роботи студентами заочної форми нав­чання є складовою, 305.46kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 664.21kb.
• Методичні рекомендації для виконання контрольної роботи з дисципліни „ економічна історія, 383.75kb.
• Ї роботи студентів з дидактичним забезпеченням з дисципліни „Економіка підприємства", 906.21kb.
• Програма курсу політології та методичні вказівки до організації самостійної роботи, 682.42kb.

2. ЗМІСТ ПРОГРАМИ КУРСУ

МОДУЛЬ 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 1. Бюджетна установа: поняття та види

Поняття бюджетної установи. Класифікація бюджетних установ на основі розподілу витрат державного бюджету. Основні схеми фінансування бюджетної установи. Принципи кошторисного фінансування. Правові основи діяльності бюджетної установи.

Рекомендована література: 1;14.

МОДУЛЬ 2. СКЛАДАННЯ КОШТОРИСУ ЗА ДОХОДАМИ Й ВИТРАТАМИ

Тема 2. Кошторис бюджетної установи

Основний фінансовий документ бюджетної установи. Поняття кошторису. Види кошторису. Структура кошторису. Порядок складання кошторису. Розгляд і затвердження кошторису. Внесення змін до кошторису. Складання звітності про виконання кошторису.

Рекомендована література: 1; 14.

Тема 3.Казначейська система виконання кошторису за витратами

Казначейство як фінансовий орган. Принципи функціонування казначейства. Відкриття рахунків бюджетних установ в органах Державного казначейства. Звітність бюджетної установи про виконання кошторису за витратами. Здійснення контролю за цільовим використанням коштів бюджету з боку Державного казначейства.

Рекомендована література: 1; 13; 14.

МОДУЛЬ 3. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 4. Планування власних надходжень бюджетних установ

Сутність власних надходжень бюджетної установи. Види власних надходжень. Особливості планування надходжень спеціального фонду кошторису. Здійснення операцій на спеціальних реєстраційних рахунках.

Рекомендована література: 1; 12; 14.

Тема 5. Планування обсягів закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кошти

Тендерні торги. Функціонування тендерних комітетів. Планування закупок та визначення предмету закупки. Види процедур закупок. Визначення переможця торгів, акцепт або відхилення тендерних пропозицій. Подання звітності.

Рекомендована література: 1; 3; 5; 12; 14.

Тема 6. Планування необхідного обсягу необоротних активів

Класифікація необоротних активів. Оцінка необоротних активів. Придбання необоротних активів. Експлуатація і знос необоротних активів. Ремонт та технічне обслуговування необоротних активів. Списання, ліквідація або продаж необоротних активів. Інвентаризація необоротних активів.

Рекомендована література: 1; 12; 13; 14.

Тема 7. Планування запасів бюджетної установи

Класифікація запасів. Організація обліку та документальне оформлення надходжень запасів. Придбання запасів. Особливості обліку запасів. Інвентаризація запасів.

Рекомендована література: 1; 12; 14.

Тема 8. Планування розрахунків бюджетної установи

Розрахунки по заробітній платі. Розрахунки зі стипендіатами. Розрахунки за службовими командировками. Особливості відряджень по Україні. Особливості відряджень за кордон. Розрахунки з іншими дебіторами й кредиторами.

Рекомендована література: 1; 13; 14.

МОДУЛЬ 4. ОПОДАТКУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Тема 9. Оподаткування бюджетної установи

Податок на прибуток. Податок на додану вартість. Податок на доходи фізичних осіб. Плата за землю. Податок з власників транспортних засобів. Збір за спеціальне використання водних ресурсів. Збір за забруднення навколишнього природного середовища. Комунальний податок.

Рекомендована література: 2 – 12.

Тема 10. Збори у фонди соціального страхування

Збір в Пенсійний фонд. Збір у Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Збір у Фонд загального державного соціального страхування України на випадок безробіття. Збір у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Рекомендована література: 2 – 12.

МОДУЛЬ 5. ЗВІТНІСТЬ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Тема 11. Форми й принципи складання звітності бюджетної установи

Класифікація звітності за обсягом, складом і містом подання. Форми місячної звітності. Форми квартальної звітності. Статистична звітність бюджетних установ.

Рекомендована література: 2 – 12.


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

До бюджетних організацій відносяться органи та установи, які визначені Конституцією України, а також установи і організації, які були створені органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету або місцевих бюджетів. До таких організацій, зокрема, належать установи охорони здоров'я, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, учбові заклади, а також інші установи, створені для задоволення соціально-економічних, освітніх, культурно-просвітницьких потреб населення.

Бюджетні установи відносяться до одного з різновидів організацій некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є основною діяльністю.

Рішення про створення бюджетної організації, яке приймається відповідними органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, за наявністю необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців, підлягає обов'язковому узгодженню з уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Основним фінансовим документом для бюджетних організацій є кошторис доходів і витрат, на підставі якого бюджетна організація має повноваження на отримання доходів і здійснення витрат. Кошторис доходів і витрат визначає об'єм та спрямованість засобів для виконання бюджетною організацією своїх функцій і досягнення цілей, встановлених на календарний рік відповідно до бюджетного призначення.

Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності є Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями.

Бухгалтерський облік господарських операцій в бюджетних організаціях ведеться відповідно до Плану рахунків і Порядку його вживання, які затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 114.

Крім того, бюджетні установи при відображенні господарських операцій разом з Планом рахунків і Порядком його вживання користуються наступними документами:

• Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64;
  
• Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61;
  
• Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 р. № 125;
  
• Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання, затвердженою наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 р. № 68, а також іншими документами.
  

Поняття бюджетної організації не має строго юридичного сенсу і покликане відобразити різні організаційно-правові форми, що використовуються у даний час в органах влади, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетна послуга - умовне позначення державних (муніципальних) функцій, зокрема регулюючих і адміністративних, а також господарської діяльності, що виконуються бюджетними організаціями.

ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Відповідно до чинного законодавства діяльність бюджетних організацій здійснюється за рахунок коштів, що поступають з бюджету, і додаткових доходів, отримання яких дозволено законодавством України.

Бюджетні організації фінансуються безпосередньо з державного або місцевого бюджету. Бюджетне фінансування - це виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ і організацій на здійснення витрат, які передбачені бюджетом.

Основні принципи побудови бюджетної системи України, її структура, правові основи функціонування визначені в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 р. № 2542-Ш (далі - БКУ).

Згідно із ст. 82 БКУ витрати, які здійснювались за рахунок коштів державного бюджету і місцевих бюджетів, підрозділяються на:

1) витрати на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші витрати, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування;

2) витрати, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування з метою забезпечення найефективнішого їх виконання;

3) витрати на реалізацію прав і обов'язків місцевого самоврядування, що мають місцевий характер і визначені законами України.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється за умовами дотримання наступних основних принципів:

1. Фінансування проводиться в межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи.

2. При фінансуванні слід обов'язково дотримуватись принципу цільового використовування бюджетних засобів.

3. Бюджетне фінансування має безвідплатний характер.

Для здійснення програм і заходів, фінансування яких проводиться за рахунок бюджетних коштів, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні організації в особі їх керівників, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних зобов'язань і здійснення витрат за рахунок коштів бюджету.

Залежно від обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів підрозділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів - це розпорядник, якому затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті і який має право:

- витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює;

- витрачати засоби бюджету на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою;

- розподіляти надані йому кошти з бюджету між розпорядниками нижчого рівня;

- затверджувати кошториси і плани асигнувань розпорядників нижчого рівня.

До головних розпорядників бюджетних коштів відносяться:

1) міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди, установи і організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також Національна Академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтва України в особі їх керівників - по Державному бюджету України;

2) керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавських органів - по місцевому бюджету.

Розпорядниками бюджетів нижчого рівня є розпорядники, які в своїй діяльності підлеглі відповідному головному розпоряднику вищого рівня та (або) діяльність якого координується через нього.

До розпорядників коштів нижчого рівня відносяться керівники установ та організацій, які мають підвідомчі установи, що одержують кошти з бюджету на здійснення витрат своєї установи, а також на витрати підвідомчих установ.

КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИТРАТ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Кошторис бюджетної установи - основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній організації на отримання доходів та здійснення витрат, визначає обсяг і спрямованість коштів для виконання її функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. При цьому під бюджетним призначенням слід розуміти повноваження, надане явному розпоряднику бюджетних коштів БКУ, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й тимчасові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Таким чином, для бюджетної установи кошторис є основним документом, що визначає обсяг, цільове надходження та використання коштів, виділених з бюджету на утримання установи протягом року.

Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань, що є місячним розподілом асигнувань, затверджених в кошторисі для загального фонду. На відміну від кошторису, план асигнувань складається за скороченою формою економічної класифікації витрат (КЕКВ):

1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»,

1120 «Нарахування на заробітну плату»,

1132 «Медикаменти і перев'язувальний матеріал»,

1133 «Продукти харчування»,

1160 «Оплата комунальних послуг і енергоносіїв»,

1171 «Дослідження, розробки, окремі заходи розвитку щодо реалізації державних (регіональних) програм»,

1172 «Окремі заходи щодо реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку»,

1340 «Поточні трансферти населенню»,

5000 «Інші витрати».

Відповідно до Порядку № 228 кошториси підрозділяються на: індивідуальні, зведені й кошториси на централізовані заходи.

Індивідуальний кошторис складає кожна бюджетна організація і подає безпосередньо вищестоящій організації. При цьому індивідуальні кошториси складають всі бюджетні установи, незалежно від того, ведуть вони облік самостійно або обслуговуються в централізованій бухгалтерії по кожній функції, що виконується.

Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету і зведені плани спеціального фонду є зведенням показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, які складаються головним розпорядником бюджетних коштів для представлення Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам та органам держказначейства.

Кошторис на централізовані заходи складається міністерством, відомством, органом виконавчої влади або місцевого самоврядування для фінансування витрат на разові заходи (наприклад, наради, конференції і т.п. заходи). При цьому асигнування в кошторис на централізовані заходи включаються тільки в тому випадку, якщо проведення таких заходів за рахунок засобів відповідного бюджету не суперечить законодавству України.

Кошторис бюджетної організації складається з двох частин: загального і спеціального фонду. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат, складений відповідно до повної економічної класифікації витрат для виконання бюджетною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до класифікації кредитування бюджету. Спеціальний фонд кошторису включає надходження із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл, складений відповідно до повної економічної класифікації на здійснення витрат згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням даною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до законодавства згідно з класифікацією кредитування бюджету.

Крім того, загальний і спеціальний фонд кошторису складаються з прибуткової і витратної частини. У прибутковій частині кошторису віюображуються плановані обсяги надходження засобів, які передбачається спрямувати на покриття витрат установи. У витратній частині кошторису відображається загальна сума витрат, які заплановано здійснити протягом року даною бюджетною організацією, з розподілом їх за кодами економічної класифікації витрат.

Причому всі показники, що характеризують витрати бюджетної організації, згруповані в кошторисі за принципом побудови економічної класифікації витрат бюджету.

Процес складання кошторисів бюджетними організаціями починається з того, що Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам дані про граничні обсяги витрат і надання кредитів загального фонду проекту відповідного бюджету наступного року. Ці дані формуються виходячи із запланованих доходів державного і місцевих бюджетів наступного року. Разом з цими даними головним розпорядникам коштів бюджету надаються необхідні інструктивні матеріали для формування бюджетних запитів.

Після цього головні розпорядники бюджетних коштів, керуючись вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів по складанню проектів відповідних бюджетів наступного року здійснюють наступні заходи:

- встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги витрат та/або надання кредитів із загального фонду бюджету, термін представлення проектів кошторисів;

- забезпечують підвідомчі установи вказівками зі складання проектів кошторисів;

- проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, дотримання вимог чинного законодавства, а також строгого режиму економії грошових коштів і матеріальних цінностей;

- розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, яких вони повинні дотримуватись при складанні проектів кошторисів і які необхідні для правильного визначення витрат або надання кредитів;

- забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Відповідно до Порядку № 228 планування прибуткової і витратної частини кошторису проводиться з урахуванням наступних вимог.

У прибутковій частині проекту кошторису вказуються планові обсяги надходжень із загального фонду бюджету й обсяги надходжень із спеціального фонду, які планується спрямувати на здійснення витрат або надання кредитів із загального і спеціального фондів.

Формування прибуткової частини загального фонду здійснюється виходячи з планових обсягів бюджетних асигнувань, які виділяються на утримання даної організації. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищестоящою організацією.

Планування прибуткової частини спеціального фонду проводиться на підставі розрахунків доходів, які очікується одержати в наступному році. До таких надходжень відносяться кошти, які були одержані бюджетною організацією від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції або іншої діяльності. При цьому Порядком № 228 передбачено, що формування прибуткової частини спеціального фонду проводиться на підставі розрахунків, які складаються по кожному джерелу доходів та/або фінансування бюджету або повернення кредитів до бюджету, запланованому в наступному році.

При складанні цих розрахунків враховуються наступні показники:

• обсяг наданих тих або інших платних послуг;
  
• розмір плати з розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватись відповідно до законодавства;
  
• інші розрахункові показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць в гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок і т. п.);
  
• прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету;
  
• прогнозний обсяг повернення засобів, що мають цільове призначення, до бюджету.
  

На підставі вказаних показників визначається сума надходжень наступного року з кожного джерела надходжень з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планованих надходжень із спеціального фонду наводиться у зведенні показників спеціального фонду кошторису (далі - зведення), який додається до кошторису. Форма зведення затверджена наказом № 57.

У витратній частині проекту кошторису планується загальна сума витрат бюджетної установи в розрізі кодів економічної класифікації.

При визначенні обсягів витрат та/або надання кредитів з бюджету бюджетні організації повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах, виходячи з їх основних виробничих показників та контингентів, які встановлюються для установи (кількість класів, учнів в школах, ліжок в лікарнях, дітей в дошкільних установах і т. п.), обсягу роботи, що виконується, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у планованому періоді, крім того, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Планування витрат по кошторису проводиться на підставі встановлених норм витрат і діючої сітки установи, тобто при формуванні витрат бюджетною організацією враховуються такі показники:

- оперативно-виробничі показники діяльності установи (кількість шкіл, чисельність учнів в них, кількість лікарень і лікарняних ліжок і т. д.);

- норми бюджетних витрат на розрахункову одиницю (на клас у школі, ліжко або койко-день в лікарні, на дитину або діто-день в дошкільній установі).

При цьому норми бюджетних витрат є обсягом витрат (в натуральному або вартісному вираженні), встановленим в розрахунку виходячи з основних показників діяльності установи.

Матеріальні норми витрат (в натуральному вираженні) відображають витрати матеріальних ресурсів (в кількісному вираженні) на одиницю вимірювання витрат. Наприклад, склад і кількість продуктів харчування на одного хворого, кількість електроенергії на освітлення 1 м² площі приміщення, норми витрати паливно-мастильних матеріалів і т.д.

Грошова норма є матеріальною нормою, переведеною в грошовому вираженні, виходячи зі встановлених тарифів. Наприклад, кількість койко-днів у лікарні, помножена на встановлену норму витрат на одне ліжко, складе витрати на харчування по даній лікарні.

Порядком № 228 передбачені певні особливості планування витрат із спеціального фонду.

По-перше, розподіл витрат проводиться виключно в межах і за рахунок надходжень, запланованих на цю мету в спеціальному фонді у проекті кошторису.

По-друге, планування витрат із спеціального фонду проводиться в такій послідовності:

• за встановленими напрямами використовування;
  
• на погашення заборгованості установи за бюджетними зобов'язаннями за спеціальним та загальним фондами кошторису;
  
• на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) витратами загального фонду.
  

Всі показники витрат або надання кредитів з бюджету, що включені в проект кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації витрат або класифікації кредитування бюджету і деталізується за видами і кількістю товарів (робіт, послуг) з вказівкою вартості за одиницю.

Проекти кошторисів, надані розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у встановлені терміни, розглядаються головними розпорядниками з погляду законності й правильності розрахунків, доцільності запланованих витрат або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації витрат або класифікації кредитування бюджету, повнотою надходження доходів або повернення кредитів, дотримання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів та ін.

На підставі проектів індивідуальних кошторисів, представлених підвідомчими установами, вищестоящі організації складають проекти зведених кошторисів і формують бюджетні запити, які спрямовуються в Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи для включення в проекти відповідних бюджетів в установленому порядку.

У тижневий термін після публікації Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, що містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх щомісячний розподіл, а також інші показники, які відповідно до законодавства повинні бути визначені на підставі відповідних нормативів. Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, - місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня і доводиться головним розпорядникам, розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних засобів (окрім планів використання бюджетних коштів одержувачами), щомісячних планів використання бюджетних коштів.

Головні розпорядники протягом двох тижнів після отримання лімітних довідок подають Мінфіну, Мінфіну АРК, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду. Головні розпорядники коштів, через яких бюджетні призначення одержують вузи і наукові установи, окрім цих документів, подають також уточнені проекти зведених планів використання бюджетних коштів і зведених щомісячних планів використання бюджетних засобів для складання та затвердження відповідно до бюджетних призначень, встановлених у відповідному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпорядників, розпису відповідного бюджету. В розпис відповідного бюджету входять:

- річний розпис асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) відповідного бюджету за повною економічною класифікацією витрат, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

- річний розпис повернення кредитів до відповідного бюджету і надань кредитів з відповідного бюджету відповідно до класифікації кредитування бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх кошторисів;

- річний розпис витрат спеціального фонду з розподілом за видами надходжень за відповідними розділами бюджетної класифікації, що відповідає зведеним показникам всіх кошторисів;

- щомісячний розпис асигнувань загального фонду відповідного бюджету і щомісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ і відповідних витрат) за скороченою економічною класифікацією витрат і за класифікацією кредитування бюджету, що відповідає зведеним показникам усіх планів асигнувань загального фонду бюджету і планів спеціального фонду;

- щомісячний розпис повернення кредитів до загального фонду відповідного бюджету і щомісячний розпис надання кредитів із загального фонду відповідного бюджету згідно із класифікацією кредитування бюджету, яка наведена в системі зведених показників всіх планів надання кредитів із загального фонду бюджету.

Згідно із статтею 27 Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік» забороняється збільшення бюджетних призначень по загальному і спеціальному фондах на:

1) оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших витрат, тобто за кодом 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», у тому числі і за кодами 1111 «Заробітна плата», 1112 «Грошове утримання військовослужбовців»;

2) витрати розвитку за рахунок зменшення витрат споживання. З 01.01.2005 р. Законом про держбюджет введено розподіл витрат бюджету на витрати розвитку і витрати споживання. У зв'язку з цим були внесені зміни в наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію витрат та її впровадження» від 27.12.2001 р. № 604, якими було дано роз'яснення щодо вживання понять витрат розвитку і витрат споживання. Так, до витрат споживання відноситься частина витрат бюджетів, що забезпечують поточне функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти і витрати на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення і соціально-культурної сфери, а також інші витрати, не віднесені до витрат розвитку і нерозподілених витрат. Витрати споживання відповідно до економічної класифікації витрат формуються за рахунок:

- поточних витрат за КЕКВ 1110 - 1140; 1160; 1172; 1200; КЕКВ 1320 - 1350;

- субсидій і поточних трансфертів підприємствам, установам, організаціям (КЕКВ 1310), які відповідно до функціональної класифікації витрат і кредитування відносяться до загальнодержавних функцій (КФКВК 0100, окрім КФКВК 0140 і 0150); оборони (КФКВК 0200, окрім КФКВК 0250); громадському порядку, безпеці і судовій владі (КФКВК 0300, окрім КФКВК 0370); охорона навколишнього середовища (КФКВК 0500, окрім КФКВК 0530); охорона здоров'я (КФКВК 0700, окрім КФКВК 0750); духовного і фізичного розвитку (КФКВК 0800, окрім КФКВК 0840); утворення (КФКВК 0900, окрім КФКВК 0980); соціального захисту і соціального забезпечення (КФКВК 1000, окрім КФКВК 1080).

До витрат розвитку відносяться витрати бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності. Витрати розвитку відповідно до економічної класифікації витрат формуються за рахунок:

- капітальних витрат (КЕКВ 2000);

- досліджень і розробок, окремих заходів розвитку щодо реалізації державних (регіональних) програм (новий КЕКВ 1171);

- матеріалів, інвентаря, будівництва, капітального ремонту і заходів спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (КЕКВ 1150);

- субсидій і поточних трансфертів підприємствам, установам, організаціям (КЕКВ 1310), які відповідно до функціональної класифікації витрат і кредитування відносяться до: науковим дослідженням (КФКВК 0140, 0150, 0250, 0370, 0480, 0530, 0630, 0750, 0840, 0980, 1080); економічної діяльності (КФКВК 0400); житлово-комунального господарства (КФКВК 0600);

3) витрати за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади за рахунок зменшення інших витрат.

ВЛАСНІ НАДХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

До власних надходжень бюджетних установ відносяться кошти, які були одержані від надання платних послуг, реалізації продукції, виготовленої учбовими майстернями, господарствами або від виробничої діяльності, від надання майна в оренду, від реалізації майна, а також суми, які були одержані у вигляді добровільних пожертвувань та гуманітарної допомоги (у тому числі у вигляді майна), та кошти, одержані від підприємств, установ, організацій для виконання певних доручень і т.д.

Згідно з Переліком № 659 власні надходження бюджетних організацій підрозділяються на дві групи:

• плата за послуги, що надаються бюджетними установами;
  
• інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
  

Першу групу власних надходжень утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними організаціями згідно з чинним законодавством України. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються при складанні кошторису бюджетною організацією.

Другу групу власних надходжень утворюють кошти, що були перераховані бюджетним організаціям для виконання окремих доручень, а також добродійні внески, гранти і подарунки. Такі надходження не мають постійного характеру і плануються тільки в тому випадку, якщо заздалегідь визначені рішеннями КМУ, укладеними договорами, зокрема міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів і т.п.

У свою чергу, кожна група власних надходжень бюджетних установ включає підгрупи. Так, плата за послуги підрозділяється на:

1) плату за послуги, що надаються бюджетними установами відповідно до їх функціональних повноважень.

У цю підгрупу включаються кошти, що поступили бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язано з виконанням основних функцій і задач бюджетних установ. Витрачаються ці кошти на покриття витрат, пов'язаних з організацією і наданням зазначених в підгрупі послугах;

2) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності.

До цієї підгрупи відносяться кошти, які одержують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, учбово-допоміжних підприємств, господарств, майстрових, і т. п.; квартирна плата і плата за гуртожиток; від використовування праці спецконтингенту; відрахування із заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги і т.п.

У разі створення для ведення господарської діяльності госпрозрахункових підрозділів, що мають статус юридичної особи, їх доходи й витрати не є власними надходженнями бюджетної установи і не включаються до спеціального фонду бюджету. Витрачаються ці засоби на організацію зазначених в підгрупі видах діяльності, а також на господарські витрати бюджетних установ;

3) плата за оренду майна бюджетних установ.

Бюджетні установи одержують в повному обсязі плату за оренду майна, що належить їм, якщо інше не передбачене законом. Витрачаються ці кошти на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;

4) надходження бюджетних установ від реалізації майна.

До цієї підгрупи відносяться кошти, які одержують бюджетні установи від реалізації необоротних активів (окрім будівель і споруд та інших матеріальних цінностей, зокрема списаних), за здані як лом та відходи чорні, кольорові, дорогоцінні метали, коштовні камені в розмірах, які відповідно до законодавства залишаються у розпорядженні установи, а також кошти, що були одержані Національною Академією наук і бюджетними установами, що належать до її ведення, від реалізації нерухомого майна. Витрачаються ці кошти на ремонт, модернізацію або придбання нових необоротних активів (окрім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов'язаних з організацією збору і транспортування відходів та утиля на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збором відходів та утиля, а також на господарські потреби бюджетних установ.

Надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними переліками послуг, які можуть надаватися бюджетними установами за плату. Такі переліки затверджуються Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі і складаються згідно з групами власних надходжень з вказівкою конкретних напрямів використовування засобів, які одержують бюджетні установи за надання цих послуг.

До інших джерел власних надходжень бюджетних організацій відносяться:

1) добродійні внески, гранти і дарунки.

До цієї підгрупи відносяться всі види добровільної безповоротної та безвідплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, добродійні внески, гранти і дарунки, зокрема внески від спонсорів і меценатів.

Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовані на реалізацію цілей, визначених програмою їх надання, проектом міжнародної технічної допомоги і т. п.;

2) кошти, які були одержані бюджетними установами для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій або фізичних осіб, від інших бюджетних установ.

До цієї підгрупи відносяться також інвестиції, які відповідно до законодавства поступають до бюджетних установ, зокрема на спорудження житлових будинків.




Рис. 1 Власні надходження бюджетних установ

ЗАКУПІВЛЯ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ) ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ

Як відомо, бюджетні організації існують за рахунок коштів, що виділяються з державного або місцевих бюджетів. Відповідно до чинного законодавства ці кошти повинні використовуватися раціонально і економно й тільки на цілі, передбачені кошторисом. Загальні правові й економічні принципи здійснення процедур закупівель товарів, робіт та послуг за рахунок державних коштів висловлені в Законі України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державний кошт» від 22.02.2000 р. № 1490-Ш (далі - Закон № 1490). Метою цього Закону є створення конкурентного середовища в цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами місцевого самоврядування, що мають повноваження на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів за рахунок цих коштів, зобов'язані проводити закупівлі товарів, робіт та послуг з урахуванням вимог Закону № 1490. Починаючи з 23 серпня 2005 р. закупівля товарів, робіт і послуг, що здійсняється за державні кошти, повинна бути здійснена шляхом проведення тендерних торгів, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 30 тис. грн., а робіт - 300 тис. грн.

Забороняється придбання замовником товарів, робіт та послуг за державні кошти на користь іншого замовника. Кожний замовник повинен здійснювати процедуру закупівлі й укладати договори про закупівлю самостійно.

Учасником торгів може бути фізична особа (не обов'язково суб'єкт господарювання), яка проживає на території України, або юридична особа - резидент або нерезидент, яка підтвердила свій намір взяти участь у процедурі закупівлі й подає або подала тендерну пропозицію. Таким чином, учасниками торгів не можуть бути:

• фізичні особи - нерезиденти;
  
• особи без громадянства;
  
• філіали і представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій без створення юридичної особи.
  

Інформація щодо закупівель за держкошти повинна бути обов'язково обнародувана.

Розміщення оголошення про торги здійснюється відповідно до вимог статей 41, 42, 8, 19 Закону № 1490, відповідно до яких замовник зобов'язаний опублікувати оголошення в «Віснику державних закупівель», інформаційному бюлетені, який видає Тендерна палата України, й розмістити оголошення в одній з інформаційних систем мережі Інтернет. У тому випадку, якщо замовник в оголошенні про закупівлю не вказаний або вказаний неправильний код, який присвоєний інформаційною системою в мережі Інтернет, таке оголошення вважається необнародуваним.

Проведення процедур закупівель без публікації оголошень неможливе, якщо тільки закупівлі не здійснюються з використанням процедур торгів з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій та закупівлі в одного учасника.

Тендерний комітет є групою фахівців замовника, призначеною відповідальною за здійснення процедур закупівель відповідно до положень Закону № 1490.

Відповідно до ухвали КМУ «Про організацію навчання та підвищення кваліфікації фахівців з питань здійснення процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти» від 01.06.2002 р. № 734, починаючи з липня 2004 р. заступниками голів і секретарями тендерних комітетів організацій-замовників можуть бути тільки фахівці, які пройшли навчання або підвищили кваліфікацію на курсах і одержали сертифікат або свідоцтво встановленого зразка.

НЕОБОРОТНІ АКТИВИ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Необоротні активи бюджетних установ підрозділяються на наступні групи:

1) основні засоби:

земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження;

2) інші необоротні матеріальні активи:

музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та пристосування, білизна, постільне приладдя, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довгострокового використовування для наукових цілей;

3. нематеріальні активи: авторські й суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності;
   

4) незавершене капітальне будівництво: витрати за незакінченими та закінченими об'єктами капітального будівництва, реконструкції, модернізації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, але такими, що не здані в експлуатацію, витрати за незакінченими та закінченими, але такими, що не здані в експлуатацію, об'єктами щодо виготовлення (створення), модернізації нематеріальних активів.

Планом рахунків для обліку основних засобів передбачений рахунок 10 «Основні засоби», до якого відкриваються наступні субрахунки:

101. «Земельні ділянки»;
     
102. «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
     
103. «Будівлі та споруди»;
     
104. «Машини та обладнання»;
     
105. «Транспортні засоби»;
     

106. «Інструменти, прилади та інвентар»;
     
107. «Робочі та продуктивні тварини» ;
     

108. «Багаторічні насадження»;
     
109. «Інші основні засоби».
     

До другої групи необоротних активів відносяться інші необоротні матеріальні активи, що включають всі інші необоротні матеріальні активи, які мають матеріальну форму і не віднесені до переліку основних засобів.

У бухгалтерському обліку для обліку необоротних активів, що мають матеріальну форму, які не відносяться до рахунку 10 «Основні засоби» і по яких застосовується спрощений, груповий або інший специфічний порядок обліку, використовується рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

До рахунку 11 відкриваються наступні субрахунки:

111 «Музейні експонати, експонати зоопарків»;

112 «Бібліотечні фонди»;

113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

114 «Білизна, постільне приладдя, одяг і взуття»;

115 «Тимчасові нетитульні споруди»;

116 «Природні ресурси»;

117 «Інвентарна тара»;

118 «Матеріали довгострокового використання для наукових цілей»;

119 «Необоротні матеріальні активи спеціального призначення».

Третя група необоротних активів - це нематеріальні активи, що використовуються бюджетною організацією у процесі виконання основних функцій більше року, що не мають фізичної та (або) матеріальної форми.

Прикладами нематеріальних активів є: права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські й суміжні з ними права, інші нематеріальні активи.

Планом рахунків для обліку нематеріальних активів призначений рахунок 12 «Нематеріальні активи», до якого відкриваються наступні субрахунки:

121 «Авторські й суміжні з ними права»;

122 «Інші нематеріальні активи».

Четверта група необоротних активів - незавершене капітальне будівництво - це обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчених і не введених в експлуатацію будівлях і об'єктах будівництва станом на певну дату.

Облік незавершеного капітального будівництва (виготовлення, створення), добудови, поліпшення (дообладнання, реконструкції, модернізації) об'єктів необоротних активів з початку і до закінчення вказаних робіт та введення в експлуатацію здійснюється на рахунку 14 «Незавершене капітальне будівництво», який розподіляється на субрахунки:

- 141 «Капітальні витрати за основними засобами, що не введені в експлуатацію»;

- 142 «Капітальні витрати за іншими необоротними матеріальними активами, що не введені в експлуатацію»;

- 143 «Капітальні витрати за нематеріальними активами, що не введені в експлуатацію».

Кожна організація, на балансі якій знаходяться об'єкти необоротних активів, будь то будівлі, споруди, машини, обладнання або транспортні засоби, періодично проводить роботи, що спрямовані на відновлення та підтримку їх в робочому стані. Серед найпоширеніших можна виділити такі, як:

• ремонт;
  
• технічне обслуговування;
  
• добудова, дообладнання;
  
• реконструкція;
  
• модернізація.
  

Крім того, в процесі експлуатації необоротних активів бюджетні організації, крім проведення заходів, направлених на підтримку їх в робочому стані, здійснюють витрати, без яких не можливо нормальне функціонування таких об'єктів. Причому залежно від того, до якої групи необоротних активів відноситься об'єкт, такі витрати можуть бути найрізноманітнішими.

ЗАПАСИ БЮДЖЕТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

До запасів бюджетних установ відносяться оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планується здійснити протягом року.

У складі запасів враховуються:

• сировина і матеріали;
  
• обладнання, конструкції та деталі до установки;
  
• спеціальне обладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;
  
• будівельні матеріали;
  
• матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;
  
• продукти харчування;
  
• медикаменти та перев'язувальні засоби;
  
• господарські матеріали та канцелярське приладдя;
  
• паливо, горючі й змащувальні матеріали;
  
• тара;
  
• запасні частини до машин і устаткування;
  
• вироби і продукція підсобних (навчальних) майстерень;
  

• молодняк усіх видів тварин і тварини на відгодівлі;
  
• малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються;
  
• інші запаси.
  

Для обліку запасів Планом рахунків передбачені наступні рахунки:

20. «Виробничі запаси»;
    
21. «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»;
    
22. «Малоцінні предмети й предмети, що швидко зношуються»;
    
23. «Матеріали й продукти харчування»;
    
24. «Готова продукція»;
    

25 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Розглянемо особливості вживання цих рахунків.

На рахунку 20 «Виробничі запаси» враховується обладнання, що підлягає установці на об'єктах, що будуються і реконструюються, будівельні матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за рахунок засобів, виділених на капітальне будівництво, матеріали для науково-дослідних робіт, а також спеціальне обладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами.

До рахунку 20 Планом рахунків передбачені такі субрахунки:

201. «Сировина та матеріали»;
     
202. «Обладнання, конструкції та деталі до установки»;
     

203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами»;

204. «Будівельні матеріали»;
     
205. «Інші виробничі запаси».
     

На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» враховується сировина і матеріали короткострокового використання для науково-дослідних робіт і капітального будівництва.

РОЗРАХУНКИ БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.

Бюджетні організації в ході виконання кошторисів доходів і витрат здійснюють різні розрахунки: із заробітної плати, стипендіях, з підзвітними особами, з іншими дебіторами й кредиторами.

Найбільшу частину всіх витрат, здійснюваних в бюджетних установах, займають витрати на оплату праці. Фінансування витрат на оплату праці працівників бюджетних організацій, як втім і здійснення всіх витрат, проводиться в межах асигнувань, передбачених кошторисом доходів та витрат на ці цілі. Планування витрат на оплату праці при складанні кошторису здійснюється згідно з вимогами Порядку № 228. Фонд заробітної плати працівників штатного складу планується і враховується за кодом економічної класифікації витрат 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».

Основними документами, що визначають порядок оплати праці працівників бюджетних організацій, є:

- Інструкція про порядок начислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, із змінами та доповненнями;

- Інструкція про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затверджена наказом Міністерства освіти України від 02.04.93 р. № 90, із змінами і доповненнями;

- умови оплати праці працівників установ охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 06.04.2001 р. № 161/137, із змінами та доповненнями;

- наказ Міністерства культури і мистецтв України «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів і організацій культури» від 19.04.2001 р. № 204, із змінами і доповненнями;

- постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 07.02.2001 р. № 134, із змінами і доповненнями;

- Порядок виплати надбавки за стаж наукової роботи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 р. № 494;

- постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів і інших органів» від 13.12.99 р. № 2288, із змінами та доповненнями;

- наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної платні) працівників учбових закладів, установ освіти і наукових установ» від 29.03.2001 р. № 161, із змінами та доповненнями;

- та ін.

Цими документами встановлений порядок оплати праці працівників закладів освіти, науки, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури, фізкультури та спорту, архівних установ, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших установ, що фінансуються із бюджету. Для кожної з цих установ існують певні особливості нарахування заробітної плати, які встановлені вищепереліченими документами. Далі розглянемо загальний порядок нарахування заробітної плати.

Нарахування заробітної плати працівникам проводиться на підставі штатного розкладу, наказів про прийом, переміщення та звільнення, табеля обліку використовування робочого часу та інших документів.

Типові форми первинного обліку за розрахунками з робітниками та службовцями із заробітної плати затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 144.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ проводяться наступні утримання:

1) обов'язкові:

а) податок з доходів фізичних осіб:

з 01.01.04 - 13% від об'єкту оподаткування;

з 01.01.07 - 15% від об'єкту оподаткування;

б) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування:

1% - якщо сукупний дохід оподаткування не перевищує 150 грн.;

2% - якщо сукупний дохід оподаткування перевищує 150 грн.;

в) внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

0,5% - якщо зарплата нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатного населення;

1% - якщо зарплата вища за прожитковий мінімум, встановлений для працездатного населення;

г) внесок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

2) необов'язкові:

а) профспілкові внески:

1% від сукупного доходу, що оподатковується;

б) суми за виконавчими документами;

в) суми за рішенням адміністрації.

Для працівників, які мають статус державного службовця або посідаючих посади, робота на яких зараховується в трудовий стаж, що дає право на отримання пенсій відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутат України», «Про національний банк України», митним кодексом України, Положенням про помічника-консультанта народного депутата України передбачені диференційовані ставки утримань збору до Пенсійного фонду:

1% - якщо сукупний дохід, що оподатковується, не перевищує 150 грн.;

2% - якщо сукупний дохід, що оподатковується, складає від 151 грн. до 250 грн.;

3% - якщо сукупний дохід, що оподатковується, складає від 251 грн. до 350 грн.;

4% - якщо сукупний дохід, що оподатковується, складає від 351 грн. до 500 грн.;

5% - якщо сукупний дохід, що оподатковується, перевищує 500 грн.