Тема Витрати підприємства І ціни на продукцію

Вид материала

Документы

Содержание Ц - ціна реалізації одиниці продукції; С

Подобный материал:

• Реферат на тему: "Витрати виробництва", 71.02kb.
• Витрати виробництва, 175.35kb.
• Реферат На тему "Облік витрат на оплату праці", 187.68kb.
• Облік витрат діяльності підприємства витрати підприємства, критерії визнання, класифікація, 251.39kb.
• Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18) Стаття Акцизний збір, 115.74kb.
• План Вступ Підприємства в період реформ Типи перехідних економік, 652.05kb.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", 203.38kb.
• Визнання та облік витрат 11 визнання та облік витрат, 720.78kb.
• У звітність складають промислові підприємства, виробничі та науково-виробничі об'єднання, 210.47kb.
• Декретом Кабінету Міністрів України, від 30 квітня 1993 року n 43-93, закон, 130.09kb.

Тема 5. Витрати підприємства і ціни на продукцію

Поняття і класифікація витрат на виробництво продукції

Фактори зниження витрат на виробництво продукції


Витрати підприємства - це грошова форма витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства, виробництвом і збутом. Вони характеризують ступінь використання всіх ресурсів підприємства: техніки, технології й організації виробництва. Витрати - один з важливих показників ефективності промислового виробництва і база для формування ціни.

Витрати є найважливішим якісним показником, що відображає результати господарської діяльності підприємства, а також є інструментом оцінки техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості керування і т.п. Крім того, що витрати виступають як початкова база ціноутворення, вони впливають на доход, рівень рентабельності підприємства, а також на формування загальнодержавного бюджету. Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) складаються з виробничих витрат, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

Для цілей визначення витрат на виробництво і реалізацію загального обсягу випуску продукції й аналізу структури усі витрати групуються за ступенем їхньої економічної однорідності (по економічним елементам). Документ, у якому здійснюється таке групування, називається кошторисом витрат на виробництво (кошторисом виробництва).

Виділяють наступні елементи кошторису:

• матеріальні витрати;
  

• витрати на оплату праці;
  
• відрахування на соціальні заходи;
  
• амортизація;
  
• інші витрати.
  

Кошторис використовується для розрахунку витрат на валову, товарну і реалізовану продукцію; визначення маси доходу, розробки балансу доходів і витрат підприємства, а також для розрахунку таких важливих показників, як середні витрати на одиницю продукції, витрати на гривню товарної і реалізованої продукції.

Разом з тим, кошторис витрат не дозволяє визначити витрати на виробництво і реалізацію конкретної одиниці продукції, а також встановити місце утворення витрат, що дуже важливо для виявлення резервів їхнього зниження.

Визначення витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці продукції, називається калькулюванням, а документ, у якому вони відображаються - калькуляцією. У калькуляції усі витрати групуються по статтям витрат в залежності від місця їх виникнення і призначення. Перелік і склад статей калькуляції підприємством встановлюється самостійно.

Складність організації виробництва, його характер, номенклатура, асортимент, що виробляється, вимагають застосування такого групування витрат, що дало би можливість скоротити роботу щодо обліку витрат і їхнього калькулювання.

1. В залежності від характеру зв'язку витрат з процесом виробництва продукції усі витрати поділяються на основні і накладні.
   

До основних витрат відносять витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Це витрати на сировину і матеріали, технологічне паливо й електроенергію, експлуатацію устаткування, заробітну плату основних виробничих робітників і інші.

Накладні витрати пов'язані з організацією, управлінням і обслуговуванням виробництва. До них відносять загальвиробничі, загальногосподарські витрати і витрати на реалізацію продукції.

2. За способом перенесення на витрати окремих видів продукції витрати поділяються на прямі і непрямі.
   

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням кожного конкретного виду продукції і можуть бути обчислені прямо.

До непрямих належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (на утримання і експлуатацію устаткування, загальвиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються в собівартість за допомогою спеціальних розрахунків. На підприємствах з підвищеним рівнем спеціалізації виробництва, виділенням окремих цехів по виробництву визначеної продукції, механізованим обліком частина прямих витрат у загальній сумі зростає. Це підвищує точність обчислення витрат окремих видів продукції, зміцнює економічні основи управління.

3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат їх поділяють на змінні і постійні.

До змінних належать витрати, абсолютний обсяг яких зростає з збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується при його зниженні. Основна частина змінних витрат змінюється прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва продукції. До них належать витрати на сировину і матеріали, покупні напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, оплата праці основних робітників з відрахуванням на соціальні заходи.

Незначна частина змінних витрат змінюється меншою мірою, чим обсяг виробництва продукції. До них відносяться витрати на експлуатацію устаткування, внутрішньозаводське переміщення вантажів, оплату праці допоміжних робітників і фахівців, зайнятих у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи.

Серед змінних витрат є витрати, що при зміні обсягу виробництва можуть зростати більшими темпами, чим обсяг продукції. До них належать витрати на маркетингову діяльність.

Постійні витрати - це витрати, загальний обсяг яких не залежить від зміни обсягу продукції в короткі проміжки часу. До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Сума змінних і постійних витрат являє собою валові витрати. Розподіл їх на змінні і постійні дає можливість керівництву виявляти вплив зміни обсягу виробництва продукції на ефективність роботи.

Оскільки на зміну витрат значно впливає обсяг виробництва продукції, у практиці аналізу використовують граничні витрати (приріст). Оскільки умовно-постійні витрати не змінюються в результаті зміни обсягу продукції, граничні витрати визначаються ростом лише умовно-змінних витрат при виробництві додаткової одиниці продукції.

4. За календарним періодом витрати на виробництво поділяють на поточні й одноразові.

Поточні - це витрати, періодичність яких менше одного місяця.

Одноразові - це витрати, що здійснюються періодично (з періодичністю більше одного місяця) і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Кошторис витрат на виробництво визначається прямим підсумовуванням його економічних елементів (матеріальних витрат; амортизаційних відрахувань; витрат на оплату праці; відрахувань на соціальні потреби; інших поточних витрат; витрат, що не відносяться до виробничої собівартості продукції), а відсоток зниження питомих витрат на виробництво - обчисленням шляхом розподілу кошторису) і зіставленням абсолютної їхньої величини за базисний і розрахунковий роки.

Витрати на виробництво валової продукції С_вп можна обчислити на основі використання формули:


С_вп = С_тз + З_рбп - (В_внп + З_вбп), (5.1)


де С_тз – загальний обсяг кошторису поточних витрат;

З_рбп - зміна залишків резервів майбутніх платежів;

В_внп - витрати, що не включаються до виробничих;

З_вбп - зміна залишків витрат майбутніх періодів.

Якщо від розрахованої величини витрат на валову продукцію відрахувати залишки незавершеного виробництва і додати позавиробничі витрати, то можна в такий спосіб одержати повні витрати на виробництво товарної продукції.

Разом з визначенням витрат одиниці конкретного виду продукції та витрат річного обсягу товарної продукції роблять розрахунок показника витрат на 1 грн. товарної продукції, який обчислюється як відношення витрат товарної продукції до її обсягу в оптових цінах підприємства. З підвищенням ефективності використання ресурсів витрати на виробництво товарної продукції зменшуються.

Зниження поточних витрат на 1 грн. товарної продукції по окремих групах факторів можна визначити, здійснюючи послідовно розрахунки:

• витрат на виробництво товарної продукції розрахункового року, обчисленого на основі фактичного рівня витрат на грошову одиницю її обсягу в базисному році;

• сумарної економії витрат на виробництво товарної продукції під впливом дії технічних, організаційних і структурних факторів (з урахуванням додаткових витрат на освоєння і підвищення якості нових виробів);

• витрати на виробництво товарної продукції розрахункового року, визначеного з урахуванням загальної економії поточних витрат і зміни цін на окремі види матеріальних ресурсів;

• обсягу товарної продукції розрахункового року, обчисленого з урахуванням підвищення цін на виготовлені вироби;

• абсолютного рівня поточних витрат на 1 грн. товарної продукції розрахункового року і відносного його зниження порівняно з базісним роком.

Відомо, що існує визначена залежність рівня витрат (змінних, постійних) і доходу від обсягу виробництва. При цьому до досягнення конкретної величини постійних витрат і збільшення обсягу продукції до визначеного рівня - виробництво є збитковим, а після досягнення цих значень - прибутковим. Тому, у процесі розробки проекту організації виробництва нових виробів, виникає задача визначення обсягу беззбитковості (критичного обсягу виробництва в натуральному чи вартісному вираженні) - Nкр. У загальному випадку обчислення величини Nкр здійснюється за допомогою формули:

(5.2)

де С_пост - постійні витрати на виробництво продукції в розрахунковому році;

Ц - ціна реалізації одиниці продукції;

С_пер - змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Це приводить до необхідності точного розрахунку величини як постійних, так і змінних витрат, а також виявлення впливу їх динаміки на прибутковість виробництва. Зменшення (збільшення) постійних і перемінних витрат обумовлює пропорційне збільшення (зменшення) одержуваного прибутку.

Критичний обсяг реалізації продукції для одержання визначеної відносної величини доходу можливо розрахувати, користуючись формулою:

, (5.3)

де k_пв - частина постійних витрат у валових витратах на виробництво продукції;

k_np - обумовлений коефіцієнт прибутковості, значення якого потрібно досягти.

На критичний обсяг виробництва і реалізації продукції впливають різноманітні фактори цінового і витратного характеру. Зокрема, зміна критичного обсягу виробництва продукції в натуральному вираженні внаслідок підвищення ціни на вихідну сировину обчислюється за допомогою формули:

, (5.4)

де І_ц - індекс підвищення ціни на вихідну сировину.

Подібна формула застосовується для визначення впливу підвищення ціни реалізації одиниці виробу на критичний обсяг виробництва:

(5.5)

Не існує методичних відмінностей і при визначенні одночасного впливу збільшення постійних витрат і зменшення ціни реалізації на критичний обсяг виробництва. Лише в чисельнику формули (5.7) додатково враховується індекс збільшення постійних витрат І_п шляхом множення на нього першої величини С_пост.

Проектна величина ціни реалізації нового виробу, що буде вироблятися декількома підприємствами, обчислюється по традиційній формулі:

, (5.6)

де - середньозважені валові витрати на виробництво одиниці нового товару;

П_н - нормативний доход у розрахунку на одиницю нового товару.


Існує кількісна відмінність між оптовою і відпускною цінами. Якщо оптова ціна виробу Ц_опт враховує нормативний доход, то відпускна ціна - додатково і податок на додаткову вартість ПДВ, тобто:

(5.7)


Процес обґрунтування доцільності зниження ціни за умови зміни ринкової кон'юнктури повинний включати послідовний розрахунок:

1) змінних витрат на одиницю продукції з обліком заданої їхньої частини у витратах;

2) маржинального доходу на одиницю продукції як різниці між її ціною і змінними витратами;

3) загального маржинального доходу на весь річний фіксований і збільшений обсяги продукції відповідно базового і наступного років;

4) очікуваного доходу шляхом вирахування від загального маржинального доходу загальної величини постійних витрат.

Позитивний результат зіставлення розрахунків за існуючими альтернативними варіантами буде означати економічну доцільність зниження ціни реалізації одиниці продукції з урахуванням ситуації на ринку.

На структуру витрат підприємства впливають різні фактори: технічний рівень і форми організації виробництва, його розміщення, характер продукції, що виготовляється і матеріально-сировинних ресурсів, що переробляються, умови постачання, особливості реалізації продукції й ін. У зв'язку з цим структура витрат підприємства в різних галузях промисловості неоднакова. Вивчення складу, структури і тенденції зміни витрат виробництва дозволяє виявити джерела і фактори їх зниження на конкретних підприємствах.

Це важливо виходячи з наступного. Зниження витрат, по-перше, є найважливішим джерелом зростання доходу підприємства, а отже, збільшення розміру коштів, що направляються на розширення, технічне переозброєння виробництва, розробку і впровадження нових видів продукції, на соціальне забезпечення членів трудового колективу і задоволення інтересів власника майна підприємства; по-друге забезпечує можливість зменшення цін на товари; по-третє, зменшує потребу в оборотних коштах.

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються за факторами.

До внутрішньовиробничих відносяться фактори, на які може впливати підприємство: удосконалювання норм витрати матеріальних ресурсів, впровадження прогресивної технології, підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва, поліпшення використання обладнання, трудових ресурсів та інші.

Позавиробничі фактори - це ті, на які підприємство не може вплинути. До них відносяться: ціни на сировину, матеріали й устаткування, ставки податків і відрахувань, що включаються до складу витрат підприємства, природні фактори та інші.

При розрахунку зниження витрат на виробництво продукції необхідно враховувати:

• співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати:
  
• зміну норм витрат матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії), цін на них і тарифів;
  
• зменшення частини умовно-постійних витрат, що приходяться на одиницю продукції, у зв'язку зі збільшенням обсягів виробництва.
  

У практиці господарювання виникають ситуації, коли треба аналітично оцінити наявні резерви відносного зниження витрат за рахунок збільшення обсягу її виробництва (_Δ Соп) і випереджальних темпів підвищення продуктивності праці порівняно зі збільшенням заробітної плати (_ΔС_пп). Зниження витрат на виробництво продукції за рахунок випереджального зростання випуску продукції визначається за формулою:


(5.8)


Зниження витрат на виробництво продукції за рахунок випереджального зростання продуктивності праці:

, (5.9)


де В_уп - умовно-постійні витрати на річний випуск продукції в звітному році;

_ΔВ_уп - збільшення умовно-постійних витрат у наступному році, %;

_ΔVв - збільшення обсягу виробництва продукції в наступному році, %;

С_ед – витрати на виробництво одиниці продукції в звітному році;

_ΔVрп - річний випуск продукції в натуральному вираженні;

І_оп - індекс збільшення обсягу виробництва в наступному році;

І_зп - індекс збільшення заробітної плати;

І_пт - індекс підвищення продуктивності праці;

Чоп - частина витрат на оплату праці в очікуваних витратах.

Крім того, необхідно дати розрахунок впливу скорочення норм витрат сировини і матеріалів, а також зміни цін і тарифів на матеріали, на зниження витрат:


(5.10)


де І_н, І_ц - індекси зміни норм витрат матеріалів і цін на матеріали, включаючи транспортні витрати; γ _м - питома вага матеріалів у витратах на виробництво продукції, %.

Загальний відсоток зниження витрат на виробництво продукції визначається підсумовуванням показників:


С_общ = Сп._т + С_м+С_уо (5.11)


Знання закономірностей змін витрат на виробництво продукції на різних етапах її життєвого циклу дозволяє обґрунтовано управляти формуванням витрат, прогнозувати їхній рівень на різних етапах освоєння.