Тема. Розрахунки між учасниками цивільних відносин
Вид материала | Документы |
СодержаниеСпосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. 3. - Платіжне доручення 4. - Акредитив 5. - Розрахунковий чек 6. - Платіжна вимога |
- Реферат на тему: Міжнародні банківські розрахунки, 14.57kb.
- Тема Фінансовий звіт про рух грошових коштів, 73.7kb.
- Загальна інформаційно-аналітична довідка про стан та перспективи співробітництва між, 330.68kb.
- Організація міжбанківських розрахунків, 236.78kb.
- Це державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами, 80.47kb.
- Конкурс за програмою "науково-технічне підприємництво" (step), 75.81kb.
- Ї, демократичної держави особливого значення набуває питання адміністративно-правового, 139.09kb.
- Трудові спори поняття, види та причини виникнення трудових спорів, 237.96kb.
- Співробітництво Україна-нато у сфері економіки, 35.83kb.
- 12. правові відносини, 78.94kb.
Тема. Розрахунки між учасниками цивільних відносин.
- Загальні положення про розрахунки.
- Розрахунки із застосуванням платіжних карток.
- Розрахунки із застосуванням платіжних доручень та платіжних-вимог доручень.
- Розрахунки за акредитивами.
- Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.
- Розрахунки із застосуванням платіжних вимог та меморіальних ордерів.
1. За договором банківського рахунку здійснюються розрахунково-касові операції відповідно до умов договору та
вимог законодавства України.
До них, як правило, належать:
1) прийняття та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів;
2) виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з його рахунку на рахунок визначеної ним особи;
3) видача відповідних сум з рахунка клієнта.
В сукупності вони позначаються поняттям «розрахунки» між учасниками цивільних відносин.
- Відповідно до ст. 1087 ЦК України розрахунки в Україні залежно від їх суб’єктного складу можуть провадитися у двох формах:
- готівковій (за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності);
- безготівковій (між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності).
- Розрахунки між цими особами можуть також провадитися готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Так, відповідно до постанови правління НБУ «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р. № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно у розмірі 10 000 (десять тисяч)
гривень.
У всіх інших випадках розрахунки між цими особами здійснюються у безготівковій формі.
- Згідно з ч.1 ст. 1087 ЦК України безготівкові розрахунки провадяться за допомогою розрахункових документів (платіжних інструментів) в:
1) електронному;
2) паперовому. виді
Залежно від виду розрахункового документа (платіжного інструмента) прийнято виділяти види безготівкових розрахунків.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. встановлено такі види безготівкових розрахунків:
- розрахунки із використанням спеціальних платіжних засобів;
- розрахунки із застосуванням платіжних доручень;
- розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень;
- розрахунки із застосуванням акредитивів;
- розрахунки із застосуванням розрахункових чеків;
- розрахунки із застосуванням платіжних вимог;
- розрахунки із застосуванням меморіальних ордерів.
- Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків
2. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид
безготівкових розрахунків на свій розсуд.
3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші
фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні
рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом
безготівкових розрахунків.
- Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначаються НБУ.
Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. № 22.
- Відповідальність за правильність заповнення реквізитів
розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і
подала до обслуговуючого банку.
- Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека)
виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників
безготівкових розрахунків (але не менше ніж два), з використанням
електронно-обчислювальних і друкарських машин (далі - технічні
засоби) за один раз.
Дозволяється заповнення розрахункового документа власноручно.
- Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та
обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові
документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних
розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного
обслуговування.
Спосіб подання клієнтом документів до банку
передбачається в договорі банківського рахунку.
- Банк виконує розрахункові документи відповідно до
черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на
рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і
клієнтом.
2. - На сьогоднішній день Положенням «Про порядок емісії про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженим постановою правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223 передбачено можливість використання у розрахунках фізичних осіб наступні платіжні засоби:
- платіжна картка,
- мобільний платіжний інструмент,
- інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку, а також інші операції, установлені договором
Спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може
передаватись у власність або надаватися в користування клієнту
відповідно до умов договору, на підставі якого надається та
використовується спеціальний платіжний засіб.
Емітент зобов'язаний забезпечити наявність у договорі таких умов:
тип спеціального платіжного засобу;
види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з
використанням спеціального платіжного засобу, правила та
максимальний строк їх виконання;
порядок обслуговування рахунку (за дебетовою,
дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного
забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку,
порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу,
обміну або конвертації іноземної валюти тощо);
тарифи банку на обслуговування операцій з використанням
спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та
порядок повідомлення клієнта про їх зміну;
ліміти та/або обмеження за операціями з використанням
спеціального платіжного засобу або платіжних додатків,
реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності);
право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його
рахунком та порядок їх отримання;
порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час
користування спеціальним платіжним засобом;
порядок розгляду спорів;
відповідальність емітента та клієнта тощо.
Емітент перед укладенням договору зобов'язаний
ознайомити клієнта з умовами одержання спеціального платіжного
засобу, переліком необхідних документів, тарифами на
обслуговування та правилами користування спеціальним платіжним
засобом. Ця інформація має бути викладена в доступній формі й
розміщуватися в доступному для клієнтів місці в банку та на
офіційному сайті емітента в мережі Інтернет, а також надаватися
клієнтам на їх вимогу в письмовій або електронній формі.
- Здійснюючи розрахунки із використанням даних засобів фізичні особи повинні дотримуватися таких вимог:
1) запам’ятати свій ПІН-код, а у разі неможливості, зберігати його у недоступному для сторонніх осіб місці;
2) періодично здійснювати перевірки стану карткового рахунку, принаймні, раз на місяць;
3) не передавати платіжні картки для користування нікому, у тому числі, своїм родичам та знайомим;
4) не передавати платіжні картки під час проведення операції іншим особам;
5) мати постійних доступ до номерів телефонів банку-емітента платіжної картки для можливості термінового сповіщення банку про втрату/крадіжку платіжної картки та постановки її у стоп-лист;
6) пам’ятати номер платіжної картки та особистий пароль (ключове слово) для необхідності перевірки стану рахунку та блокування платіжної картки у разі потреби;
7) пам’ятати термін до якого діє платіжна картка з метою виготовлення заздалегідь нової картки.
3. - Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який
складається з двох частин:
верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про
сплату визначеної суми коштів;
нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про
списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та
перерахування її на рахунок отримувача.
- Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за
товарними і нетоварними платежами, зокрема:
1) за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
2) у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків встановлений законодавством або договором;
3) для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;
4) для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам(заробітна плата, пенсія тощо);
5) для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та /або цільових фондів;
6) в інших випадках, встановлених законом або договором.
Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення
1. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових
документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам,
встановленим законом і банківськими правилами.
2. Банк не має права робити виправлення у платіжному
дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або
банківськими правилами.
- Банк платника приймає платіжне доручення до виконання
протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення
платіжного доручення не враховується.
Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за
умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника.
Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.
- Платіжні вимоги-доручення (далі - вимога-доручення)
можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками
безготівкових розрахунків.
Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем
коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.
Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк
отримувача через банк платника на договірних умовах.
- У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює
її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та
зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати
суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній
частині вимоги-доручення.
Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо
сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його
рахунку.
- Банк платника приймає вимогу-доручення від платника
протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.
Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються
безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання
банку.
4. - Акредитив - це окремий договір від договору
купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є
посилання на них.
Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента,
за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або
від свого імені проти документів, які відповідають умовам
акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (одержувача платежу) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони
мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або
іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані
ці документи.
У відносинах із використанням акредитива можуть брати участь такі особи:
1) платник коштів;
2) одержувач коштів (бенефіціар);
3) банк-емітент (який відкрив акредитив);
4) виконуючий банк (який за дорученням банку-емітента здійснює платіж на підставі документів, визначених в акредитиві).
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким
завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому
рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку.
Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків;
непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає
коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за
рахунок банківського кредиту.
- Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це
зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то
акредитив є безвідкличним.
Відкличний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення
бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених
договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування
платежів за акредитивом).
Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром.
Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути
анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на
це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком,
не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.
- У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата
закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата,
яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до
оплати реєстру документів за акредитивом та документів,
передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль
за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.
Стаття 1096. Виконання акредитива
1. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає
до виконуючого банку документи, які передбачені умовами
акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.
У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання
акредитива не провадиться.
2. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які
за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він
повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і
банк-емітент із визначенням причин відмови.
3. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком
документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками
умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і
вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві
грошових коштів з порушенням умов акредитива.
5. - Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.
Розрахункові чеки (далі в цій главі - чеки)
використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та
фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані
товари (виконані роботи, надані послуги).
Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з
рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають
сплаті готівкою.
- Чеки виготовляються на замовлення банку
Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим
спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням
усіх обов'язкових вимог.
Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки
по 10, 20, 25 аркушів.
Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення
одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки,
облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок.
Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.
- Строк дії чекової книжки - один рік, чека, який
видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці
з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не
враховується.
Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються
недійсними і до оплати не приймаються.
- Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким
конкретним постачальником або з різними постачальниками.
- Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк
чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не
враховується).
Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо
від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують
отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
- Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на
готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.
Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати
здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від
суми цього чека).
- Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:
1) чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог законодавства або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;
2) чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на
аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".
6. - Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ
визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який
складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо
списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських
операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та
переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів
Національного банку.
- Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його
доручення на підставі рішення суду.
Примусове списання коштів банки виконують з рахунків,
які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових
актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та
використання рахунків.
Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або
бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства
України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
- Для примусового списання коштів оформляється не
менше ніж у трьох примірниках платіжна вимога згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в Інструкції.
У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги
зазначається назва, дата видачі та номер (якщо він присвоєний)
виконавчого документа.
Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.
- Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють
стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.
За необґрунтованість примусового списання коштів,
недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач
несе відповідальність згідно із законодавством України.
- Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його
обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.
Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги
протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк
платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках,
то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше
ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів
(один з яких - перший). Крім того, стягувачу повертається не менше
ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог.
Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що
обслуговує стягувача.
- Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу
стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на
рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання
стягувачем реєстру платіжних вимог.
У разі недостатності коштів на рахунку платника банк
виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів.
- Банк обумовлює своє право на здійснення договірного
списання за дорученням платника з його рахунку в договорі
банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських
послуг.
Договір має містити інформацію, яка потрібна для
належного виконання банком доручення платника, зокрема:
умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати)
договірне списання;
номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне
списання;
назву отримувача;
номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право
отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;
перелік документів, які отримувач має надати банку, що
обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).
Отримувач для здійснення договірного списання оформляє
платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.