Терміни з метеорології та гідрології”

Вид материала

Документы

Содержание Ж Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера. З

Подобный материал:

• Програма дисципліни "Дистанційні методи дослідження в метеорології" Упорядник: ас., 92.4kb.
• Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
• Словник термінів з метеорологіїї та гідрології, 488.75kb.
• Ключові терміни І поняття, 253.09kb.
• Авторські навчальні програми складова програмно-методичного забезпечення освітнього, 381.12kb.
• Робоча навчальна програма для студентів 2-го курсу, 4-й семестр (групи г-26, г-27), 313.53kb.
• Управління освіти Шосткинської міської ради, 578.24kb.
• Перелік освітньо-кваліфікаційних рівнів та напрямів підготовки (спеціальностей),, 921.5kb.
• Аналіз ефективності використання виробничих, 131.44kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2001, n 12, ст. 64 ) Цей закон, 2919.5kb.

Д

Дельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка.

Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.

Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод.

Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі.

Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах.

Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях.

Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.

Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.

Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла.

Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води.

Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми.

Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.

Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.

Дрейфові течії – див. вітрові течії.

Е

Евтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності.

Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 15⁰ – 20⁰ північної широти. З екваторіальною депресією повязана зона конвергенції і активної конвекції.

Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 26⁰ – 28⁰ С, високою насиченістю вологою.

Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон.

Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.

Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах.

Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини.

Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.

Ж

Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.

З

Забереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням.

Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується.

Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів.

Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом.

Закраїна – смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед скресом річки.

Заморозок – зниження температури повітря до відємних значень на загальному фоні додатніх температур.

Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар.

Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.

Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження.

Затока – частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.

Затор льоду – нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ.

Звивистість річок – зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що зєднує витік і гирло.

Зиб (мертва зиб) – довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції.

Злива – короткочасні опади значної інтенсивності.

Зони дивергенції в океані – зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану.

Зони конвергенції в океані – зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій.

Зоря – світові явища в атмосфері, повязані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця.

І

Ізобари – ізолінії величин атмосферного тиску.

Ізобати – ізолінії глибин океану, моря, озера.

Ізогаліни – ізолінії однакової солоності води.

Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу.

Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо)

Ізотерми – ізолінії однакових температур.

Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі.

Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії повязані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години.

Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності.

Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий.

Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до відємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі.

Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо).

Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см²) за одиницю часу (1 хвилина).

Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.

Інфільтрація – проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод.

Інфлюація – витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори.

Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.