Загальна характеристика роботи актуальність теми

Вид материала

2. 3. Звільнення від кримінальної відповідальності в законодавствах зарубіжних країн
Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
Особу, яка умисно або з необережності вчинила злочин середньої
Список використаних джерел

Подобный материал:

1 2 3 4

2. 3. Звільнення від кримінальної відповідальності в законодавствах зарубіжних країн

Виникнення та розвиток правових систем – справа цікава та давня, як і сама правова наука [44, с. 7]. Всі правові системи за подібністю та єдністю їхніх елементів групуються (об’єднуються ) у „правові сім’ї”.

Правові системи багатьох держав (Німеччина, Франція, Швеція, Норвегія, Данія та ін.) сучасної мирової спільноти об’єднує романо-германська (континентальна) сім’я. Вплив цієї правової сім’ї знайшов своє відображення і в правовій системі Японії.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com

У таких випадках суд, керуючись 49 абзац 1 (58), може пом’якшити покарання чи відмовитися від нього взагалі, якщо за скоєне кримінально-правове діяння не передбачається більш суворіше покарання, ніж позбавлення волі на строк до одного року або штраф (до трьохсот шести десяти денних заробітків).

Примирення є підґрунтям для звільнення від покарання та слід пам’ятати, що КК ФРН не містить поняття „кримінальної відповідальності” і „кримінального покарання” і не розмежовує їх. За КК ФРН звільнення від покарання допускається як при повному, так і при частковому відшкодуванні завданої шкоди. Звільнення від покарання у ФРН є правом, а не обов’язком суду.

В КК ФРН існує розділ 4 „Скарги по справах приватного обвинувачення, дозвіл на кримінальне переслідування, вимоги кримінального переслідування”, який розділ чітко регламентує строки подачі скарги та ряд інших процесуальних аспектів.

Злочини, що порушуються тільки за скаргою потерпілого, зафіксовані в окремих параграфах та главах Особливої частини КК ФРН. Наприклад, 123 „Порушення недоторканності житла” – встановлено покарання до 1 року позбавлення волі; 204 „Використання відомостей, що становлять чужу таємницю” – встановлено покарання до 2 років позбавлення волі; 292 абз. 1 „Браконьєрство” – встановлено покарання до 5 років позбавлення волі; 299 „Хабарництво або підкуп у підприємницькій діяльності” – встановлено покарання до 3 років позбавлення волі та ін.

Всі ці злочини не являють собою великої суспільної небезпеки, можливо саме тому й можуть бути припинені при відзиві скарги потерпілого.

Кримінальне законодавство зарубіжних країн знає випадки, коли обов’язок по відшкодуванню заподіяних збитків виступає самостійною мірою криміналь-но-правового впливу. Зокрема це зафіксовано кодексами Польщі та Китаю.

Статтею 39 Кримінального кодексу Польщі встановлено, що кримінальною мірою є обов’язок загладити (відшкодувати) завдані збитки (виконання грошового обов’язку) [216, с. 57].

Обов’язок загладити завдану шкоду застосовується за постановою суду у випадку вчинення злочину, що потягнув за собою смерть, завдав тяжкої шкоди здоров’ю, порушив функції органів тіла чи розлад здоров’я. За злочини проти безпеки в роботі транспорту або здійснення злочину проти навколишнього (оточуючого) середовища, майна, економічного обороту. Замість обв’язку загладити заподіяні збитки суд може винести постанову про присудження на користь потерпілого грошового стягнення з метою винагороди за завдання тяжкої шкоди здоров’ю, порушення функцій органів тіла, за розлад здоров’я та заподіяння збитків.

У Кримінальному кодексі Польщі відсутня окрема глава, яка регулювала б звільнення від кримінальної відповідальності. Та статтею 59 встановлено, якщо за злочин передбачається покарання на строк не більше трьох років або альтернативні покарання (передбачені в ст. 32 п.1-3 (61), і суспільна шкідливість діяння не є значною, суд може відмовитися від призначення покарання, якщо одночасно призначить кримінально-правовий захід, а мета покарання може бути досягнута застосуванням цього заходу. У Польщі є можливим звільнення від покарання у випадку застосування кримінально-правового заходу, у тому числі й обов’язку по загладженю (відшкодуванню) завданої шкоди.

У Китаї ще в середні віки існувало досить розумне положення – при покаранні за незаконно придбане майно діяло загальне правило: „Встановлення вартості незаконно придбаного майна, саме воно визначало міру покарання”. До мір покарання при незаконному придбанні майна на підставі підрахунку купленого майна належала й оцінка відшкодування завданих збитків (шкоди). Визначення розміру відшкодування завданого збитку здійснювалося до перерахунку вартості незаконно привласненого на ринкову вартість шовку на момент вчинення злочину в тому місці, де він був скоєний [103, с. 67]. При відшкодуванні збитків, при крадіжці та пограбуванні діяло особливе правило – украдене відшкодовується у подвійному розмірі.

Стаття 31 КК КНР, прийнятого 1 липня 1979 р., встановлювала: „якщо потерпілий поніс матеріальні збитки то злочинець, крім покарання, у відповідності до положень Кримінального кодексу повинний буде відшкодувати і матеріальні збитки” [74, с. 37].

У статті 32 КК КНР зазначалося, що стосовно осіб, які скоїли незначні проступки і яких немає необхідності притягувати до кримінальної відповідальності із врахуванням конкретних обставин справи, їм може бути винесене суспільне осудження або їх можуть зобов’язати письмово розкаятися, вибачитися, відшкодувати завдані збитки або компетентним адміністративним органом на них може бути накладене адміністративне стягнення.

Кримінальний кодекс КНР, прийнятий 14 березня 1997 р. у ст.ст. 36, 37 встановив положення, що повністю повторюють зміст ст.ст. 31, 32 попереднього кримінального закону.

В Англії основними джерелами права, у тому числі й кримінального, є статути (парламентське законодавство) та судові прецеденти. Як і інші галузі права, кримінальне право значною своєю частиною засноване на рішеннях судів. Кожний суд, повинен наслідувати у своєму рішенні рішення більш високого за своєю ієрархією суду.

Слід зазначити, що в США та Англії існує узгодження загального та статутного права, відсутня кримінально-правова система, що пояснюється особливостями американського феодалізму. У США не існує федерального кримінального закону в загальноприйнятому для нього розумінні. А основними джерелами кримінального законодавства штатів є: Конституція США, конституції штатів, кримінальні закони (кримінальні кодекси штатів та підзаконні акти).

У кримінальному законодавстві США та Англії не існує згадування про примирення з потерпілим у жодній якості ( пом’якшуюча обставина, обставини для звільнення від кримінальної відповідальності.

Англійське кримінальне законодавство 70-х років минулого століття знало відмову від переслідування винного, що унеможливлювало притягнення останнього до кримінальної відповідальності у цьому випадку – у випадку „простого нападу”, під яким розумілося „будь-яке діяння (крім слова), що викриває намір застосувати до будь-кого силу”. В інших випадках примирення винного з потерпілим не є фактом усунення від кримінального переслідування [152, с. 91-98].

Та за останні два десятиліття у багатьох розвинених країнах, у тому числі в Англії та США, юристи-правники знаходяться у пошуках нових, альтернативних методів покарання карному правосуддю, які були би більш гуманними, раціональними та цілеспрямованими. І основою (базою) для цих „нових мір покарань” є саме концепція примирення винного з потерпілим. Зрозуміло, що кожна правова сім’я, кожна країна має свою назву та свій зміст. Так, у Нідерландах, Бельгії, Франції таке примирення отримало назву „трансакції” (transaction), тобто угода між потерпілим та правопорушником на взаємні поступки.

Бельгійський закон від десятого лютого 1994 р. встановив, що по ряду злочинів достатньо письмового визнання вини правопорушника, і потерпілий обов’язково отримає відшкодування завданої шкоди у цивільному порядку, а кримінальне переслідування по справі припиняється.

У країнах загального права при незначних порушеннях (прирівнюються до адміністративних деліктів) кримінального законодавства застосовується примирення з потерпілим у вигляді процедури фіксованого штрафу (fixed penalty procedure).

Крім системи фіксованих штрафів, як в континентальному, так і англосаксонському праві з 70-х років минулого століття застосовувався ще один різновид примирення потерпілого з правопорушником, що отримав назву „медіація” (mediation). Медіація – це вирішення конфлікту між правопорушником та потерпілим. Історично медіація виникла в рамках англосаксонської правової сім’ї і широко стала використовуватися в 70-і роки XX століття. В континентальній системі права медіація значно поширювалась у кінці 80-х – на початку 90-х років XX століття (хоча частково і під іншою назвою вона застосовувалася і раніше ) [38, с. 79]. Існують такі різновиди медіації:

- медіація проста. Прокурор вправі до винесення рішення по публічному позову та з дозволу сторін прийняти рішення про медіацію, якщо вважає, що така міра зможе забезпечити відшкодування завданих збитків; прокурор також може звернутися до громадської організації щодо врегулювання конфлікту між потерпілим та правопорушником (ч. 4 ст. 61 КПК Франції);

- комбінована медіація. Поєднує риси простої медіації і трансакції. Наприклад, германське законодавство вимагає від правопорушника не тільки відшкодувати потерпілому завдану шкоду, а й внести зазначену суму у доход суспільно корисного закладу або до казни [220, с. 13].

Таким чином у країнах загального та континентального права просліджується тенденція до законодавчої регламентації вирішення конфлікту між злочинцем та потерпілим шляхом різних форм їх примирення. У цілому ж положення, які стосуються примирення винного з потерпілим та відшкодування останньому спричиненої шкоди, в кримінальних кодексах розглянутих країн зазначені в як:

обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність та покарання, обставини, які беруться до уваги при призначенні покарання;
підстави звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання;
спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, яка передбачена розділом чи статтею Особливої частини Кримінального кодексу.

Положення про примирення винного з потерпілим також містяться в кримінально-процесуальних законах.

Серед широкого кола населення розвинутих країн є поширеним уявлення про те, що метою кримінального покарання є відшкодування збитків потерпілому, його сім’ї. Це відбувається через живучіть у суспільній правосвідомості положень звичайного і мусульманського права [142, с. 78-83].

У законодавствах країн, що розвиваються, відсутнє положення про звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання у зв’язку з примиренням з потерпілим, не вказується й на пом’якшення обставин (компенсація заподіяної шкоди є однією з умов примирення – „це не прояв розкаяння та позитивна характеристика злочинця, а обов’язок винного”), у відповідності до чого у більшості країн, що розвиваються, поряд із іншими видами покарання встановлюється компенсація.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com

Аналіз підстав та умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим дозволив зробити такі висновки:

1. Статтю 46 КК України доцільно було б викласти у такій редакції:

„ Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості або вперше вчинила злочин середньої тяжкості проти іншої особи, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим або представником юридичної особи та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Особу, яка умисно або з необережності вчинила злочин середньої тяжкості чи з необережності вчинила тяжкий злочин щодо членів сім’ї та близьких родичів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим, за умови, що протягом року з дня досягнення угоди про примирення виправдає довіру потерпілого”;

2. З метою вирішення конкуренції норм про звільнення від кримінальної відповідальності треба внести відповідні зміни до ст.ст. 45, 47, 48, 97 КК України (Додаток Б);

3. Обов’язковою умовою звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію або акта помилування повинно бути відшкодування винним завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Аналіз законодавства закордонних держав показав, що положення, які стосуються примирення винного з потерпілим та відшкодування останньому спричиненої шкоди, у кримінальних кодексах цих держав зазначенні як:

1) обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність та покарання, обставини, які беруться до уваги при призначенні покарання;

2) підстави звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання;

3) спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, яка передбачена розділом чи статтею Особливої частини Кримінального кодексу.

Країни, що розвиваються, не містять у своїх законодавчих актах норм про примирення. Але у більшості цих країн ще здавна існує такий вид покарання як компенсація (відшкодування матеріальної чи особистої шкоди потерпілому). Їм також притаманний шлях у напрямку відновного правосуддя, а не карного. І, незважаючи на все це, існують тільки поодинокі випадки законодавчого закріплення у деяких країнах норм про примирення.

Із кримінального законодавства пострадянських держав випливає, що інститутові примирення винного з потерпілим властиві такі ознаки :

Примирення винного з потерпілим є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в Латвійській Республіці – й від покарання.
Коло злочинних діянь, за яких є можливим звільнення від кримінальної відповідальності, обмежене злочинами невеликої і середньої тяжкості суспільної небезпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим є правом, а не обов’язком правозастосовчих органів.

ВИСНОВКИ

Примирення винного з потерпілим є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в деяких країнах – і від покарання. Слід зазначити, що інститут примирення є закономірним етапом розвитку генези кримінально-правових відносин: від таліона до обмеженого таліона, від обмеженого таліона до влади абсолюта, від абсолютної влади держави до гомеостазу приватних та публічних начал у кримінальному праві з приматом прав публічних.

Коло злочинних діянь, за скоєння яких звільнення від кримінальної відповідальності є можливим, обмежене злочинами невеликої суспільної небезпеки.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим сприяє: відновленню порушених прав та інтересів потерпілого; відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; обмеженню негативного впливу подвійної віктимізації; зниженню рівня рецидиву злочинності; економії заходів кримінально-правової репресії; підвищенню ступеня реалізації принципів кримінального права, а саме: принципу справедливості, гуманності, презумпції невинуватості, доцільності та індивідуалізації відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності, економії кримінальної репресії; підвищенню авторитету держави; сприянню реалізації положень кримінальної політики України.

Інститут примирення винного з потерпілим головним чином виявляється у звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України). Примирення винного з потерпілим є загальною обов’язковою, безумовною підставою звільнення від кримінальної відповідальності, яка застосовується у разі позитивної посткримінальної поведінки особи, винної у вчиненні злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності за своєю природою та

значенням у правовому регулюванні не належить до форм реалізації кримінальної відповідальності і є відмовою держави в особі відповідного органу (суду) від застосування до винного заходів кримінально-правового характеру, що призначаються не інакше, як за обвинувальним вироком суду.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com

„Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості або вперше вчинила злочин середньої тяжкості проти іншої особи, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим або представником юридичної особи та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Особу, яка умисно або з необережності вчинила злочин середньої

тяжкості чи з необережності вчинила тяжкий злочин проти членів сім’ї та близьких родичів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим, за умови, що протягом року з дня досягнення угоди про примирення виправдає довіру потерпілого”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Айртсен И. Примирение между жертвой и правонарушителем в случае серьезных преступлений: последовательное и структурное изменение парадигмы преступности / Пер. с англ. Т. Громовий / Правосудие по делам несовершеннолетних, М.: Центр „Судебно-правовая реформа” 2000. – 130 с.
Алексеев Ю.Г. Псковская Судная Грамота и ее время. – Л., 1980. – 60 с.
Аликперов Х.Д. Освобождения от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим / / Законность. – № 6. – 1999. – С. 13-17.
Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. – Баку, 1992. – 65 с.
Аликперов Х.Д. Проблема допустимости компромисса в борьбе с преступностью // Автореф. дис. …д-ра. юрид. наук. – М., 1992. – 22 с.
Аликперов Х.Д. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности / Х. Д. Аликперов, К.Ш. Курбанова // Госуд-во и право. – 2000. № 1. – С. 56-59.
Альберт С.А. Участники советского уголовного процесса: Конспект лекций. – Харьков, 1965. – С. 23.
Антонов А.Г. Деятельное раскаянье как основание освобождения от уголовной ответственности: Автореф. … канд. юрид. наук. – Томск, 2000. – 22 с.
Аристотель. Афинская полития. – М., 1937. – 219 с.
Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних: теоретическое введение в изучение спецкурса. – М., 1970. – С. 48-62.
Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и формы ее реализации. – Одесса, 1998. – 80 с.
Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание, – Минск, 1976. – 30 с.
Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие // Сост. В.И. Тютюгин. Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. –К.: Атіка, 2004. – 296 с.
Беккариа Ч. О преступлении и наказании. – М., 1939. – 309 с.
Бєляєв В.Г. Личность преступника в советском уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. Юрид. наук. – Ростов-н/Дону, 1964. – 18 с.
Библия. – М.: Изд-е Моск. патриархии, 1979. – 925 с.
Болдырев Е.В. Законодательное закрепление классификаций преступлений по признаку общественной опасности /Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 22. – 1970. С. 95-96.
Бондаренко И.В. Уголовно-правовое понятие вреда, причиненного преступлением, и проблемы его возмещения: Автореф. дис. …канд. юрид. наук – Рязань, 1995. – 18 с.
Бородин С.В. Пути оптимизации выбора санкций при разработке проектов уголовных кодексов республик (Юридический аспект) // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 8. –– 84 с.
Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве. – М., 1963. – С. 25.
Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 189 с.
Брусницин Л.В. Потерпевший: уголовно-процессуальные аспекты // Государство и право. – 1995. – № 9. – с. 68 -73.
Бэймор Г. Переосмысление функции наказания в суде для несовершеннолетних: карательный или воспитательный подход к подростковой преступности / Бейзмор Г., Умбрайт М. / Пер. с анг. Т. Громовой, М., 2000. – 72 с.
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12; Постанови пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – 360 с.
Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. редактор В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1427 с.
Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 2000 – № 1. – С. 44.
Владимирский-Буданов М.Ф. Огляд історії руського права – 4-е вид. // Книгопродавця М.Я.Оглобліна. – СПб., К., 1905. – 345 с.
Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права.- Петроград-Киев, 1915. - 308 с.
Владимирський-Буданов М.В. Хрестоматія по історії російського права. Ярославль, 1871.
Владимирський-Буданов М.Ф. Огляд історії руського права. - 4-е вид. // Книгопродавця М.Я. Оглобліна. – СПб.; К., 1905. – 345 с.
Впровадження відновного правосуддя в Україні: висновки та перспективи / За матер. між нар. конференції – К., 2006.- 127 с.
Голик Ю.А. Уголовно-правовое стимулирование позитивного поведения: вопросы теории. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. – С. 49.
Голик Ю.В. Позитивные стимулы в уголовном праве (понятие, содержание, перспективы)// Автореф. дис. …докт. юрид. наук. М., 1994. – 20 с.
Головко Л. Прощение долга – одно из оснований прекращения уголовного дела // Рос. юстиция.1998 – № 4. – С. 15.
Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.; Изд-во „Юридический центр Пресс”, М., 2002. – 544 с.
Головко Л.В. Классификация оснований освобождений от уголовной ответственности // Законность. 1998. – № 11. – С. 39.
Головко Л.В. Новые основания освобождения от уголовной ответственности и проблемы их процессуального применения // Государство и право. – 1997. № 8. – М. – С. 47.
Головко Л.В. Прощение долга - одно из основанный прекращения уголовного дела // Рос. юстиция. - 1998. – № 4. – С. 15-19.
Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
Греков Б.Д. Київська Русь. – Київ: Радян. школа. – 1951. – 500 с.
Грищук О.В. Юридичні наслідки примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим // Державно-правова реформа в Україні: Матер. наук.-практ. конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1997. – 288 с.
Давит Р. Сравнительное право. – В кн.: Очерки сравнительного права / Сост. В.А. Туманов. – М.: Прогресс. – 1981. – С. 35.
Давит Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М., 1998. – 400 с.
Давыдов П.М. Обвинительный приговор без назначения наказания // Правоведения –1971. № 1. – 82 с.
Давыдова Е.В. Примирение с потерпевшим в уголовном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Ставрополь, 2001. – 150 с.
Дагель Л.П. Субъективная сторона преступления и ее установления. – Воронеж, 1974. – 203 с.
Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Учен. зап. Дальневост. ун-та // Владивосток, 1960. – 61 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Рус. язик. 1991. Т. 4, – 459 с.
Денисова Т.А. Відновне правосуддя – крок до відновлення соціальної справедливості. Міжнародна конференція „Формування української моделі відновного правосуддя”. Київ, 2005 – С. 84.
Добровольская С. Чтобы примирение состоялось… // Домашний адвокат. 1999. – № 3-4. – С. 16-17.
Дрьомін В.М. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27-31.
Дьяконов М.А. Очерки общественного и государственного строя древней Руси: 3-е изд. – М.: „Госуд. изд. юрид. литературы”. – 1910.
Дювернуа Н.Л. Источники права в Древней России. Опыты по истории русского гражданского права. – М.: В университетской Типографии. –1869. – 213 с.
Европейская конвенция по возмещению ущерба жертвам насильственных преступлений // Сб. докум. Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК. – 1998. – 81-85 с.
Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 2002. – 65 с.
Елеонский В.А. „Уголовное наказание и воспитание позитивной ответственности личности”.- Рязань, 1979.
Еллинек Г. Социально-этническое значение права, неправды и наказания. – М., 1910. – 134 с.
Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. - К., 2003 – С. 67.
Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности / Советское государство и право. – 1967. – № 7 – С. 39.
Загородников Н.И. Проблемы классификации преступлений в свете дальнейшего совершенствования уголовного закона. – М., 1984. – 47 с.
Загородников Н.И. Уголовная ответственность и ее цели / Уголовная ответственность и ее реализация в деятельности органов внутренних дел. – М., 1987. – С. 5.
Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. – Урядовий кур’єр. – 2003. – С. 11-12.
Збірник документів з історії кримінального законодавства СРСР і РРФСР – 1917 – 1952. М., 1953. – 58 с.
Зер Х. Восстановительное преступление: новый взгляд на преступления и наказание / Пер. с англ., Под общ. ред. Л.М. Карнозовой, Комментарий Карнозовой Л. М., Пашина С.А., Максудова Р.Р., Флямера М. – М.: „Центр Судебно-правовая реформа”, 1998. – 193 с.
Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм об освобождении от наказания // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 61
Исаев М.М. Уголовное право Новгорода и Пскова 13-15 век. // Труды научн. сессии ВИЮН. – 1-6 июля 1946. - М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 142 с.
Інформаційний бюлетень // Модельний кримінальний кодекс – № 10, 1996. – 118 с.
Кант И. Сочинения в шести томах – Т. 4, Ч. 2 / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гульги, Т.И. Ойзермана. – М.: «Мысль», 1965, - 478 с.
Карнозова Л. Восстановительное правосудие: идеи и перспективы для России. / Редкол.: Л. Карнозова, Р. Максудов, М. Флямер -М.: Рос. юстиция – № 11. – 2000. – 42 с.
Катькало С.И., Лукашевич В.З. Судопроизводство по делам частного обвинения.– Л., 1972. – 31 с.
Келина С.Г. Освобождение от уголовной ответственности как правовое последствие совершения преступления // Уголовное право: новые идеи. – М.: Наука., 1994. – С. 68-81.
Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 1974. – С. 28.
Китайская Народная Республика: Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М. Гудошникова, М.: – Изд-во „Прогресс”, 1984. – 337 с.
Ковалев М. И. Советское уголовное право: Курс лекций. – № 2 // Советский уголовный закон. - Изд-во Свердлов. юрид. ин-та., Свердловск, 1974. – 214 с.
Кожевников В.В. Теоретические проблемы правовой активности граждан в правоохранительной сфере и новый УК РФ // Государство и право. – № 2 – 1998. – 76 с.
Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1964. – 74 с.
Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 18 с
Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 178 с.
Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.В. Наумов – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1999. – 206 с.
Компанія також може терпіти // Закон і бізнес. 2000 – № 16. – С. 15.
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 3.
Концепція забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів / Указ Президента України від 28 грудня 2004 р. – Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – 186 с.
Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего и примирения с потерпевшим в российском уголовном праве // Вестник СГАП: Науч. поп. журнал. – Вып. 2. – Саратов. – 1998. – С. 20-21.
Кривоченко Л.Н. Класифікація злочинів. – Вид-во при Харків. ун-ті об’єднанні „Вища школа”, Х., 1983. – С. 21.
Кримінальне право України : Загальна частина / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Бенківськй, П.В. Кобзаренко, С.Я. Лихова – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва – К.: Правові джерела, 2002. – 72 с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик, Л.М. Кривоченко – Київ - Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
Кримінальний Кодекс Української РСР. Офіц. текст зі змін. та доп. на 1 березня 1968 р. – К .: Політвидав України, 1968. – 238 с.
Кристи Н. Конфликты как собственность // Правосудие по делам несовершеннолетних. Перспективы развития. – Вып. № 1. – М., 1999. – 39 с.
Кропачев Н.М., Прохоров В.С. Механизм уголовно-правового регулирования: уголовная ответственность. – СПб., Санкт-Петербург. ун-т., 2000. – С. 17.
Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие. – М.: Издат. группа „ФОРУМ-ИНФРА”, 1998. – 298 с.
Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 83 с.
Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ // Изд-во Моск. ун-та., М., 1980. – 185 с.
Кузнецова Н.Ф. Классификация преступлений // Сов. гос-во и право. 1967. – № 6. – 46 с.
Кузнєцова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во МГУ, 1969. - 232 с.
Курс Российского уголовного права. Общая часть. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, М., 1999. – Т. 2. Учение о наказании – 155 с.
Курс русского уголовного права. Соч. А. Лохвицкого // С.П., 1867. – 266 с.
Курс уголовного права. Общая часть. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой, М., 1998. – Т. 1 – 191 с.
Курта Є.О. Компроміс на досудовому слідстві: поняття, види, криміналістичні прийоми досягнення. Дис. ... канд.. юрид наук: 12.00.09 / Запорізький юридичний інститут МВС України. – Запоріжжя, 2005. – 215 с.
Кучинська О.П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Афтореф. дис... канд. юрид. наук. 12.00.09 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 23 с.
Кушнарев В.А. Деятельное раскаяние в уголовном праве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2002; Волженкин Б.В. Новое в уголовном законодательстве // Лененград, 1990. – 19 с.
Кычанов Е.И. Основы средневекового китайского права VII–XIII вв. М.: – Изд-во „Наука”, 1986. – 67 с.
Лейкина Н.С. Причины конкретного преступления и личность преступника в аспекте индивидуализации наказания // Преступность и ее предупреждение. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та. – 1971. – С. 127-139.
Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962. – 88 с.
Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика, М., 2000. – 45 с.
Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – Київ: Юрінком Інтер. 2000. – 275 с.
Лихачев В.А. Уголовное право в независимых странах Африки. – М.: Наука, 1974. – 141 с.
Логінова Н. Принцип диспозитивності в аспекті реалізації права потерпілого. / Право України. 2006. – №8. – 143 с.
Лохвицкий А.М. Курс русского уголовного права. – СПб.: Изд-во Министерства юстиции, 1867. – 88 с.
Магомедов А.А. Уголовная ответственность и освобождение от нее: эволюция правовых воззрений и современность: Афтореф. дис. д-ра юрид. наук. – М., 1998. – 17 с.
Малько А.В. Поощрение как правовое средство // Правоведение – № 3. 1996. – С. 28.
Мальцев В.В. Категория „общественно-опасное поведение” в уголовном праве. – Волгоград, 1995. – 108 с.
Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 35 с.
Мандриченко Ж.В. Відновне правосуддя та його переваги. / Актуальні проблеми політики, 2005. – № 26, Одеса, – 504 с.
Музика А.А., Школа С.М. Про результати вивчення громадської думки щодо амністії та помилування // Адвокат. – 2003. – № 3. – С. 17-20
Мартін Райт. Чи здатне відновлювальне правосуддя зменшити навантаження на систему карного судочинства? / Формування української моделі відновного правосуддя. – Матер. міжнар. конференції. – К., 2005. – С. 29.
Мартысевич И.Д. Псковская Судная Грамота. Историко-юридическое исследование. – М., 1951. – 104 с.
Марцев А.И. Диалектика и вопросы теории уголовного права. – Красноярск, 1990. – 87 с.
Матвеева Ю.В. Освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием: Автореф. канд. юрид. наук. – М., 2001. – 27 с.
Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина // Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
Мацнев Н.И. О понятии уголовной ответственности // Правоведение. – № 4, 1980. – 55 с.
Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА-ИНФРА – М., 1999. – 165-168 с.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. – Кримінальний процес України: Підручник К.: Либідь, 1992. – 431 с.
Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955. – 233 с.
Мотовиловкер Е.Я. Норма, отношение и ответственность в уголовном праве / В сб.: Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализации. – Воронеж, 1989. – 45 с.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / П.П. Андрушко, Т.М. Арсенюк, О.Ф. Бантишев, О.О. Бахуринська, Л.Б. Боголюбська – К.: Форум, 2001. – 386 с.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника., М.І. Хавронюка / К.: Канон, А.С.К., 2001. – 135 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. / А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук, О.О. Дудоров, М.І. Мельник - К.: Канон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
Наумов А.В. Уголовное право. – Общая часть: Курс лекций. М., 1996. – 249 с.
Научно-практическая конференция в Иркутске // Государство и право. – 1995. – №10. – С. 90-97 .
Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко – Київ: Атіка, 2001. – Т. 3. – 910 с.
Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 192 с.
Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве.- Рязань: Науч.-исслед. и ред.-издат. отдел, 1976. – 205 с.
Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 8-е изд./ Под ред. Н.Ю. Шведовой – М.: Рус. язык, 1986. – 95 с.
Осипков В.Н. „Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе”, – Санкт-Петербург, 1998. – 53 с.
Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – Л., 1976. – 122 с.
Основи уголовного законодательства Союза ССР и союзних республік. - М.: Госюриздат, 1960. – 24 с.
Павлухин А.Н., Чистяков А.А. Уголовная ответственность как научная категория российской правовой доктрины. Генезис, состояния, перспективы: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 80 с.
Памятники русского права: Вып. I / Под ред. засл. деят. науки проф. С.В. Юшкова. – М.: Госуд. изд-во юрид. литературы. – 1952. – 285 с.
Пантилеев В.А. Уголовное право развивающихся стран: Учеб. пособие / В.А. Пантилеев, И.Д. Козчкин, В.А. Лихачев – Изд-во ун-та Дружбы народов. М., 1988. – 118 с.
Пашин С. Понимание преступления / Уголовное право – № 3. – 2000. – 83 с.
Перепадя О.В. Деякі кримінально-правові аспекти захисту прав особи, яка вчинила злочин, та потерпілого // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: Інститут адвокатури України. – 2000. – С. 383-388.
Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08./ Національна академія наук України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2003. – 18 с.
Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.08./ Національна академія наук України інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2003. – 196 с.
Перепадя О.В. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права // Право України. – 2000. – №10. – С. 101-104
Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права Украины. – Х.: Харьков Юридический, 2002. – 59 с.
Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственности // Советское государство и право. 1967. № 12, – 1967. – С. 42.
Пионтковський А.А. Меры социальной защиты и уголовный кодекс РСФСР // Советское право. – № 3, 1923. – 84 с.
Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1912. – С. 35-36.
Полянський М. М. Кримінальне право і кримінальний суд Англії. – Вид-во „Юрид. література”, М.: 1998. – 119 с.
Постанова Пленума Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. / Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №5 – С. 7-13.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 ” Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” від 31 березня 1995 року (зі змін. та доп. внес. згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.2001р.)// Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер. – 2002. – С. 129-173.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р. № 1 „Про стан правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України” // Вісник Верховного Суду України – 2001. №1(23). – С. 8.
Постанова пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в Цивільних справах та загальних питань 1063 – 2000 рр. –Харків: Одіссей, 2001. – С. 246-252.
Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск, 1990. – 45 с.
Правосудие по делам несовершеннолетних. Мировая мозаика и перспективы в России / Под ред. М.Г. Флямера: В 2 кн.- М.: Центр „Судебно-правовая реформа”, 2000. – 40 с.
Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
Прошляков А.Д. Взаимосвязь материального и процесуального уголовного права: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1997. – 50 с.
Рабінович П.М. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002. – № 4. – С. 100-103.
Редрэйв Т. Новозеландская революция в ювенальной юстиции / Пер с англ. М. Либоракиной, М., 2000. – 40 с.
Ретюнских И.С. „Уголовно-правовые отношения и их реализация: Учеб. пособие”, – Воронеж. 1997. – 139 с.
Реформа исполнений наказаний. Новый век – Новые подходы / Роял Холловай, Эгхам. Сурри, - Лондонский университет. – Региональный доклад – Западный мир. Великобритания. – 2003. – 142 с.
Ривман Д.В. Криминальная виктимология:- СПб.: Питер, 2002. – 304 с.
Римское частное право: Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук И.Б. Новицкого – М., 1948. – С. 54.
Римское частное право: Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук И.Б. Новицкого – М., 1948. – 560 с.
Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. / Вісник Конституційного Суду України . – 1999. – № 5 – С. 7-13.
Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29 лютого 1996 року (зі змін. та доп.) „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди”// Зб. роз’яснень Вищого арбітражного суду України. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – с. 129-133.
Российское законодательство X–XX веков. – Акты Земских соборов. – М.: Юрид. лит., 1985. – 512 с.
Российское законодательство X – XX векав: В 9 т. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. Т.1. – 432 с.
Российское законодательство X– XX веков (Тексты и комментарии): В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1986. – Т. 4. – 511 с.
Сабанин С.Н. Справедливость освобождения от уголовного наказания. – Екатеринбург, 1993. – 32 с.
Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение (понятие, регулирование, последствия). – Изд-во Томск. ун-та, Томск, 1985. – 147 с.
Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Изд-во Ленінград. ун-та, Л., 1982. – 205 с.
Сахаров А.Б., Бабаев М.М. Особенности применения мер воздействия к несовершеннолетним преступникам / Вопросы борьбы с преступностью. – № 8, М.: Юрид. лит. – 1968. – С. 36.
Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. –Х., 2005. – 20 с.
Сергеев А.Б. Институт прекращения уголовного преследования в чрезвычайных ситуациях // Закон и право. – 2002. – № 12. – С. 18-22.
Сергеевич В. М. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 378 с.
СЗ РФ. – 1996. – № 52. – Ст. - 5881.
Симонова Е.А. Примерение с потерпевшим в уголовном праве России. Дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Государственное образовательное учреждение профессионального высшего образования „Саратовская государственная академия права”. – Саратов, 2002. – 211с.
Синцов А.С. Уголовная ответственность и ее роль в реализации советской уголовной политики. – Изд-во Моск. ун-та., М., 1985. – С. 24.
Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. – Л., – Изд-во Ле-нинград. ун–та. 1965. – 188 с.
Соловйова О. Є. Примирення сторін у кримінальному процесі України: Дис. ... канд.. юрид наук: 12.00.09 / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2006. – 234 с.
Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. – 79 с.
Сохнюк С.В. Освобождение от уголовной ответственности, его виды и классификация // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002.- № 3. – С. 111-119.
Спасович В. Учебник уголовного права; Общая часть уголовного материального права. Вып. 2 – СПб., Типогр. Иосифа Огризко, 1863.- Т. 1. – 314 с.
Строгович М.С. Курс советского уголовного процеса. – СРСР. – М., 1958. – 703 с.
Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 3 т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 265 с.
Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов. ун-т, Саратов. 1978. – 288 с.
СУ РСФСР – 1922. – № 15.– Ст. 230.
Сумачев А.В. Пострадавший как субъект уголовного правоотношения: Автореф…канд. юрид. наук. – Рязань, 1997. – 26 с.
Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Часть общая. Лекции: В 2 ч. – М.: Изд-во „Наука”, 1994. – 337 с.
Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов, 1979. – 108 с.
Теория государства и права: Курс лекцій / Под ред. М.Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
Тер-Акопов А.А. Правовые основания уголовной ответственности военнослужащих. – М.: Юрид. лит., 1981. – 130 с.
Тертишник В.М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Вісник УАДУ при Президентові України. –2001. – № 4. – С. 319-321
Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України // К.: А.С.К., 2002. – (Нормативні документи та коментарі) – 1056 с.
Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России // Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1997. – С. 4.
Тихомирова Л.В. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1997. – 526 с.
Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления. – Саратов, 1967. – С. 39.
Туляков В.О. Права жертв преступлений и некоторые проблемы развития современной уголовной политики. / Актуальні проблеми політики, 2001.– № 12. – 409 с.
Туляков В.О. Учение о жертве преступления: социально-правовые основы: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / ОНЮА. – Одесса, 2001. – 484 с.
Уголовная ответственность и ее реализация в деятельности органов внутренних дел / Под ред. Н.И. Загородникова, – М., 1987. – С. 12.
Уголовное наказание (монографическое исследование) / Лановенко И.П., Заросинский Ю.Л., Костенко А.Н., Скибицкий В.В., Филонов В.П. – Киев-Донецк: Інститут государства и права Украины, Донецький институт внутрених дел МВД Украины, 1997. – 312 с.
Уголовное право России. Общая часть: Учебник / Под ред. А.И. Рарога – М.: Институт Международного права и экономики. Изд-во Триада ЛТД, 1997. – 264 с.
Уголовное право России: Учебник для вузов: В 2 т./ Отв. ред. А.Н Ігнатов, Ю.А. Красиков – М.: НОРМА-ИНФРА, – 1996. – Т. 1. Общая часть.– 464 с.
Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 47.
Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : Учебник для вузов / Под ред. Е.Л. Стрельцова – Х.: Одиссей, 2002. – С. 42-63.
Уголовно-правовые и процессуальные правоотношения. // Советское государство и право // Божьев В.Н., Фролов Е.А., Наука - М., 1974. – 95 с.
Уголовный кодекс Аргентины. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – С. 78-79.
Уголовный кодекс Испании. – Санкт-Петербург.: „Юридический центр Пресс”. – 2001. – 345 с.
Уголовный кодекс Кыргызкой Республики. – Санкт-Петербург. „Юридический центр Пресс” – 2002. – 356 с.
Уголовный кодекс Республики Беларусь. – Минск. – 2001. – 601 с.
Уголовный кодекс Республики Казахстан. – Санкт-Петербург. „Юридический центр Пресс” – 2001. – 466 с.
Уголовный кодекс Республики Польша. – С.Пб. – „Юридический центр Пресс” – 2001. – 128 с.
Уголовный кодекс Швейцарии. – Санкт-Петербург.: „Юридический центр Пресс”. – 2002. – 350 с.
Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 109 с.
Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проблемы // М.: 1972. – С. 24.
Филимонов Б.А. Основы уголовного процесса Германии. – М., 1994. – С. 13.
Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. / СПб., 1910. – С. 27.
Хан-Магомеов Д.О. Классификация преступлений и некоторые вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания // Труды высшей школы МООП.– № 12. 1964. – 88 с.
Хрестоматія по історії Руського права. – 3-е вид., – К.: СПб, 1889. – 58 с.
Хруслова Л. Закриття кримінальних справ // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 1 (31). – С. 50-54.
Ценева В.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим: Дис. … канд. юрид. наук. - Кемерово, 2002. – с. 228 .
Цивільний кодекс України: Коментар. – 2-е вид., зі змін. за станом на 15 січня 2004 р. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 856 с.
Чугаев А. П. Малозначительные преступления и товарищеский суд. Казань. – 1966. – 26 с.
Чугуников И.И. Правоотношения и формы их реализации в уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. / ОНЮА. – Одесса, 2001.– 18 с.
Чугуников И.И. Правоотношения и формы их реализации в уголовном праве: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. / ОНЮА. – Одесса, 2001. – 198 с.
Чукмаитов Д.С. Влияние первого преступления на последующую противоправную деятельность рецидивистов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / М., 1992. – 16 с.
Шакун В.І. Урбанізація і злочинність в Україні: Автореф. дис... д-ра. Юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім.. Ярослава Мудрого. –Х., 1996. – 26 с.
Шамардин А. Примирение сторон и отказ от поддержания обвинения должны утверждаться судом // Рос. юстиция. 2001. – № 2. 2001. – 60-61 с.
Шаповалова Л. Підстави визнання особи потерпілим у кримінальному процесі // Право України. 2001 – № 7. С. 39-42.
Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 304 с.
Шейфер С.А. Имущественные преступления в семье: материаль- но-правовой и уголовно-процессуальный аспекты / С.А. Шейфер, А.Г. Безверхов // Гос-во и право. – № 6. М., 2000. – 50 с.
Шімон С.І. Відшкодування моральної шкоди в проекті Цивільного кодексу України // Право України. – 1997. №10. – С. 23-27.
Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право: Автореф. ... канд.. юрид. наук. – Київ, 2004. – 20 с.
Штамм С.И. Судебник 1497 г. Учеб. пособ. по истории госуд. и права СССР. – М.: Юрид. лит., 1955. – 46 с.
Щербаков В.В. Уголовная ответственность, ее основание/ / Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Саратов, 1998. – 16 с.
Эндерлевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: ФОРУМ - ИНФРА - М, 1997. – С. 134 -136
Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, С.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Голов. редакція УРЕ, 1983. – 871 с.
Якобшвили Г.М. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Московская академия МВД России. – Москва, 2002. – 145 с.
Яни П. Законодательное определение потерпевшего от преступления. // Рос. юстиция. – 1995. – № 4. – 40 с.
Bannenberg B. Taeter -Opfer - Ausgleichsprojekte im allgemeinen Strafrecht –tmpirische Ergebnisse // Hering R.-D., Roessner D. Taeter –Opfer-Ausgleich im allgemeinen Strafrecht.-Bonn: Forum-Verlag Godesberg.-1993.-S.183-212.
Bannenberg B., Roessner D. Taeter-Opfer-Ausgleich im kuenftigem Strafrecht // Hering R.-D., Roessner D. Taeter – Opfer-Ausgleich im allgemeinen Strafrecht.-Bonn:Forum-Verlag Godesberg. – 1993. – S. 319-339.
BGH, Beschl. V. 25. 7. 1995 -1 StR 205/95 (LG Heibronn) // Strafverteidiger/ -1995. – № 11. – S. 584-585.
Kaiser G., Schoech H. Kriminologie, Jugendstrafrecht, Strafvollzug. - Muenchen: Beck, 1994. – 272 s.
Ransshe N. Christie. Conflicts as a property. Валюк Я. Медиация – теория и практика, внедрения медиации в Польше / За матер. семінару „Впровадження відновного правосуддя в Україні” – К., 2004.
Schoenke A., Schroeder H. Strafgesetzbuch: Kommentar.-Muenchen: Beck, 1997.- 2389 S.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com

Blog

Загальна характеристика роботи актуальність теми