Geum.ru

Тема: «Законодавство України з питань соціального, правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей» мета

Вид материалаЗакон

Содержание


Навчальні питання
Для всіх категорій військовослужбовців, у тому числі і військовослужбовців строкової служби встановлено такі основні пільги
Подобный материал:

Тема: «Законодавство України з питань соціального, правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей»


МЕТА:
  1. Ознайомити слухачів із основами законодавства України щодо соціального та правового захисту військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
  2. Довести правові основи соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, напрямки соціальної політики Української держави та рівень забезпе­чення встановлених соціальних стандартів.
  3. Виховувати в особового складу правову культуру, почуття гордості за причетність до правоохоронних структур держави, розуміння своїх прав та обов’язків.


ЧАС: 4 години (2 – розповідь, 2 – бесіда).

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
  1. Правові основи соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
  2. Основні пільги, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.


ЛІТЕРАТУРА:
  1. Конституція України.
  2. Про внутрішні війська МВС України: Закон України від 26.03.1992 р.
  3. Про соціальний і правовий захист військово­службовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р., зі змінами та доповненнями.
  4. Про пенсійне забезпечення військовослуж­бовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ: Закон України від 09.04.1992 р., зі змінами та доповненнями.
  5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов’язку і військової служби: Закон України від 11.06.2007 р. № 1014.
  6. Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 р.
  7. Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи: Закон України від 28.02.1991 р., зі змінами та допов­неннями.
  8. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18.01.2001 р.
  9. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р.


І


Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей – один із головних напрямків соціальної політики Української держави. У статті 17 Конституції України зазначається: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей».

Відповідно до ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни України мають рівні конституційні права та свободи і є рівними перед законом. Військовослужбовці, тобто громадяни України, які перебувають на військовій службі, відповідно до закону мають усю повноту конституційних (політичних, соціально-економічних, культурних, релігійних та особистих) прав. Це гарантується Конституцією України і підкреслено у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України.

З огляду на особливості служби військовослужбовці мають певні обмеження основних прав і свобод, зокрема таких як свобода пересування, вибір місця проживання, участь у діяльності політичних партій, страйках та демонстраціях, заняття підприємництвом. Службова діяльність і побут цієї категорії громадян детально регламентовані, часто пов’язані з підвищеним ризиком для здоров’я і життя. Крім того, на них покладається певна юридична відповідальність.

Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей. З цією метою законодавством установлено систему пільг.

Крім того, соціальний захист військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей забезпечується й іншими законами, указами Президента, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів України тощо.

Знання юридичних аспектів соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей передбачає володіння певними поняттями та категоріями.

Соціальна норма – це рівень забезпечення встановлених соціальних стандартів, який визначається з урахуванням економічних можливостей країни і затверджується щорічно одночасно із Законом про Державний бюджет України.

Соціальні гарантії являють собою систему соціально-економічних і правових заходів, які забезпечують умови життєдіяльності членів суспільства, реалізацію їхніх інтересів тощо.

Соціальний захист – це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства. Соціальний захист надається через системи обов'язкового соціального страхування та додаткової соціальної допомоги.

Соціальна допомога являє собою сукупність заходів із забезпечення соціального захисту громадян шляхом надання додаткових до соціального страхування послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та пільг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Соціальне обслуговування – це надання спеціальними службами та кваліфікованими спеціалістами різних видів послуг, необхідних соціально незахищеним особам для адаптації до навколишніх умов та повноцінного життя в суспільстві.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетними чи іншими джерелами, передбаченими законом.

Законами України передбачено такі види страхування: пенсійне страхування; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; страхування на випадок безробіття та ін.

Згідно з чинним законодавством України можуть надаватися такі види соціальної допомоги: непрацездатним громадянам; по догляду; малозабезпеченим громадянам; сім'ям із дітьми; соціальне обслуговування; військовослужбовцям і членам їхніх сімей; особам, які постраждали від стихійного лиха; біженцям; на поховання (як додаткова за рахунок місцевих бюджетів). При цьому надання соціальної допомоги ґрунтується на відповідних принципах, до яких належать: адресність, гуманність при визначенні критеріїв надання, безповоротність, пріоритетність у наданні допомоги неповнолітнім, сім'ям з дітьми, непрацездатним, цільове використання коштів.

Одним із важливих складових факторів соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей є правове закріплення державних пільг, допомог, компенсацій та пенсій, які частково компенсують труднощі проходження служби, а також обмеження деяких загальногромадянських прав і свобод, що зумовлені особливостями та специфікою військової служби.

Пільги військовослужбовцям – це особливі права, переваги (привілеї), що надаються на підставі чинного законодавства громадянам України, які відбувають військову службу, з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень їхніх прав та свобод, пов'язаних із перебуванням на військовій службі, та стимулювання зацікавленості у її проходженні.

Зміст та обсяг існуючих пільг військовослужбовцям залежать від виду військової служби, складу військовослужбовців, їхніх військових звань, посад і кваліфікації, тривалості та умов служби.

Переваги (привілеї) можна визначити як передбачене законодавством виключне, особливе право окремої групи осіб із конкретної категорії громадян (військовослужбовців) на звільнення від дотримання чи виконання загальних вимог, правил, обов'язків.

Гарантіями є передбачені законодавством умови, засоби та заходи, спрямовані на забезпечення й охорону прав та інтересів військовослужбовців і членів їх сімей у галузі трудових, земельних, житлових та інших відносин (наприклад, працевлаштування у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби в разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємств, установ, організацій).

Компенсації являють собою передбачене законодавством фінансове або майнове відшкодування військовослужбовцю та членам його сім'ї понесених ними збитків або втрат у зв'язку з виконанням службових обов'язків внаслідок техногенних або природних катастроф та інше.

Отже, пільги, переваги, гарантії та компенсації є правовими засобами держави, що забезпечують реалізацію особою своїх прав, передбачених Конституцією та іншими законами України.

Суб'єкти соціального захисту – це особи, до яких застосовуються заходи соціальної політики держави. До кола осіб, на яких поширюються дії певних пільг, належать, крім самого військовослужбовця, ще й члени сім’ї, які перебувають на його утриманні, батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби.

Членом сім’ї військовослужбовця вважається особа, яка перебуває із суб'єктом права на пільги у правовідносинах, які визначаються кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням із військовослужбовцем і веденням спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім'ї, які мають право на зазначені пільги.

До членів сім’ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи це діти будь-кого із подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім’ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом із суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають із військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та ін.).

Членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або такі, у яких пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний прибуток не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До таких осіб належать: неповнолітні; непрацездатні; інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом; вихованці, учні, студенти, стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію; інші особи, визнані утриманцями військовослужбовця в установленому порядку.

Для набуття права на цю пільгу не має значення, хто (військовослужбовець чи член його сім’ї) є власником (співвласником) житла або наймачем.

Наявність права на пільги в оплаті користування житлом та комунальними послугами у члена сім'ї військовослужбовця у кожному конкретному випадку визначається відповідними органами чи організаціями, а в разі виникнення спору – судами загальної юрисдикції.

Законодавча база соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей – це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини у зазначеній галузі державної політики. Питання соціального захисту військовослужбовців регламентуються Конституцією України, відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх розвиток.

Можемо відокремити дві групи законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують проблеми соціального захисту:

загальні закони, які визначають державну політику та регулюють відносини у сфері соціального захисту;

спеціальні законодавчі та підзаконні акти, які регламентують соціальний захист конкретного соціального прошарку – військовослужбовців і членів їхніх сімей або розв'язання конкретних соціальних проблем.


ІІ


Стаття 6 Закону «Про соціальний захист військовослужбовців» передбачає, що військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури будь-якою мовою, а також інших предметів та матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.

Відповідно до статті 7 військовослужбовцю гарантується недоторканність особи. Він не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішення.

Стаття 19 визначає право військовослужбовця на оскарження неправомірних рішень та дій. Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Для всіх категорій військовослужбовців, у тому числі і військовослужбовців строкової служби встановлено такі основні пільги:

виплата вихідної допомоги при призові або прийнятті на військову службу;

звільнення від сплати податків із грошового забезпечення та підвищення його суми залежно від умов служби, кваліфікації військовослужбовця;

продовольче, речове та інше матеріальне забезпечення за встановленими нормами;

безоплатна кваліфікована медична допомога у військово-медичних закладах, а при їх відсутності чи у невідкладних випадках – в інших лікувально-профілактичних закладах за рахунок відповідних військових формувань;

державне обов’язкове особисте страхування на випадок загибелі або смерті у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України, а також у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання, одержаних у період проходження служби;

грошова допомога при звільненні з військової служби та в інших, передбачених законодавством випадках;

пенсійне забезпечення після звільнення з військової служби на підставах та у випадках, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ»;

забезпечення зайнятості та виплата матеріальної допомоги особам, звільненим із військової служби без права на пенсію, у розмірі допомоги по безробіттю на умовах та в порядку, передбачених законодавством про зайнятість населення;

забезпечення соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами (для військовослужбовців строкової служби – у випадку, якщо вони не встигли працевлаштуватися до призову);

зарахування часу перебування на військовій службі до загального і безперервного трудового стажу, а також роботи за фахом та роботи за призначенням.

Для військовослужбовців строкової служби, крім цього, передбачено такі пільги:

користування правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості (при умові, якщо воно не обмежується Законом України про бюджет на поточний рік);

збереження протягом усього терміну служби житлового приміщення, яке вони займали до призову на службу, та права перебувати у списках громадян, прийнятих на квартирний облік;

можливість вступати на навчання під час служби до військових навчальних закладів. Особи, які були призвані на строкову військову службу в період навчання у вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації, при звільненні з військової служби зараховуються для продовження навчання до того навчального закладу, де вони навчалися до призову на військову службу, незалежно від форми навчання;

отримання перед звільненням у запас роз’яснень щодо пільг, які передбачені для них чинним законодавством;

забезпечення при звільненні зі служби справним обмундируванням, проїзними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі;

зарахування для продовження навчання до того ж навчального закладу, де вони навчалися до призову на службу;

працевлаштування у тримісячний строк після звільнення з військової служби на те ж підприємство, в установу чи організацію (або їх правонаступників), де вони працювали до призову на військову службу, і на посаду, не нижче за ту, що вони займали до призову, а у випадках дострокового звільнення зі служби за станом здоров’я або сімейними обставинами вони мають право на попереднє місце роботи (посаду) протягом трьох місяців із дня призову на військову службу, не враховуючи часу проїзду до місця проживання;

гарантоване право отримання першого робочого місця на строк не менше 2 років після звільнення зі служби;

переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років із дня звільнення з військової служби;

зарахування строку військової служби до стажу державної служби.

Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проходять обов'язкове щорічне медичне обстеження та отримують обов'язкові щорічні відпустки (1–2 категорії) тривалістю 30 діб без урахування часу проїзду.

При наданні відпустки військовослужбовцям строкової військової служби, як заохочення, враховуються вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у таких випадках:

1) укладення ним шлюбу – тривалістю до 10 календарних днів;

2) тяжкого стану здоров’я або смерті рідних по крові або по шлюбу:

а) дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

б) інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім’ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім’ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.

Додаткові пільги відповідними законами передбачено для військовослужбовців, які стали інвалідами при проходженні військової служби, військовослужбовців, обраних народними депутатами України чи депутатами місцевих рад, військовослужбовців-донорів.

Для сімей військовослужбовців строкової служби встановлено такі пільги:

щомісячна грошова допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

позачергове влаштування їх дітей у дитячі заклади за місцем проживання;

урахування членів сімей, які проходять строкову військову службу, при вирішенні питання про призначення та надання сім’ї субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого палива);

переважне право при прийнятті на роботу і залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та виплату на період навчання середньої заробітної плати;

працевлаштування у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації.

Дружинам як цієї, так і інших категорій військовослужбовців при тимчасовій втраті працездатності лікарняні листки оплачуються у розмірі 100 % посадового окладу незалежно від стажу роботи, а щорічна відпустка за їх бажанням надається одночасно з відпусткою чоловіка.

Сім’ям та батькам військовослужбовців, які загинули, померли у період проходження військової служби, надається допомога у проведенні похорон і компенсуються матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників у встановлених розмірах.

Таким сім’ям та сім’ям військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження служби, надане право на безоплатне отримання у власність житлового приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду, а в разі потреби у поліпшенні житлових умов, житлові приміщення надаються їм у першочерговому порядку, вони ж, а також сім'ї військовослужбовців, які стали інвалідами при проходженні військової служби, оплачують житлову площу та комунальні послуги в розмірі 50 % від установлених ставок у межах норм, передбачених чинним законодавством.

Останню з наведених пільг мають також батьки загиблих (померлих) військовослужбовців, які також користуються правом на безоплатний проїзд усіма видами міського та приміського транспорту загального користування та 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським транспортом.

Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином можливо зазначити, що соціальний захист – це система економічних, соціальних та правових заходів, гарантованих державою щодо реалізації військовослужбовцями та членами їх сімей прав, свобод та обов’язків, з урахуванням їх правового статусу. Наявність відпрацьованої та обґрунтованої системи соціального захисту в державі та її реалізація у військовій частині, підрозділі – є найвпливовішим фактором у формуванні здорового морально –психологічного клімату у військовому колективі, на основі рівності та соціальної справедливості по відношенню до всіх військовослужбовців.