Geum.ru

Владислав Верстюк "гетьман мазепа в історичній пам'яті україни"

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Владислав Верстюк


"ГЕТЬМАН МАЗЕПА В ІСТОРИЧНІЙ ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ"


Іван Степанович Мазепа - одна з найяскравіших постатей України козацької доби. І до того ж, одна з найконтроверсійніших. Протягом трьох століть не вщухає війна мазепинських дефініцій. Найголовніші з них: Мазепа –зрадник та Мазепа – герой. Впродовж минулих століть Російська імперія систематично впроваджувала у суспільну свідомість погляд на Полтавську битву як "свято російської зброї", а на Мазепу як зрадника, людину сумнівної моральности, хабарника, що переслідує лише власні вузькокласові і особисті інтереси. За цей час було створено цілий арсенал пропаганди Полтавської битви, до якого входили набір спеціальної літератури, пам'ятників-символів, ідей, комемораційних практик. Варто згадати, що в Російській імперії з особливою пишністю святкували 100-літній та 200-літній ювілей Полтавської битви, а анафему Мазепі проголошували щороку в усіх церквах імперії з 1708 року. Фактично вибір Полтави як губернського центра був пов'язаний з історією битви, а архітектура центру міста мала повсякденно нагадувати про велич імперії.

Таким чином, Полтавська битва стала важливою частиною офіційної російської історії та ідеології. Ще з ХVІІІ ст. і до цього часу в  російській пропаганді та історичній науці  постійно проводиться лінія протиставлення  Мазепи з Хмельницьким. Позитивний у своєму прагненні долучити Україну до Росії Хмельницький – протиставляється негативному Мазепі, який наважився цей зв'язок розірвати. Звичайно, що при такому підході йшлося про дещо значно більше, ніж постаті гетьманів, якими б величними чи романтичними вони нам не здавалися. Мазепа в цьому разі виступає вимірювальною одиницею, індикатором геополітичного вибору України. Питання про Мазепу та його інтерпретації завжди набували висоти звучання в переломні для долі України моменти, коли з новою силою поставала дилема можливого вибору між заходом і сходом. Вперше це сталося в момент Полтавської битви, згодом виникало в часи польських повстань ХІХ ст. Власне імперський російський центр виробив дві взаємопротилежні форми бачення українців.  Перша це нелояльні до імперії українці-сепаратисти, які, власне, і дістали назву мазепинців. В протилеж їм лояльні до влади українці, вірні слуги династії отримали назву малоросів, які поступово перетворилися в одну з трьох гілок єдиного руського народу.

Мазепинство, як свідомий вибір окремішності, самодостатності існування та розвитку українського народу стало синонімом українського визвольного руху ХІХ-початку ХХ ст. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, автор першої редакції української національної ідеї "Книги буття українського народу" Микола Костомаров на початку 1847 р. написав українською мовою драму "Мазепа". На жаль рукопис загинув під час пожежі, і змісту драми ми не знаємо. Але добре відомі написані значно пізніше історичні монографії  М. Костомарова "Мазепа" та  "Мазепинці". Вони склали 16 том монографічних досліджень історика. Так от, незважаючи на складні стосунки з самодержавною владою, репресії за участь в Кирило-Мефодіївському братстві, Костомаров не задається необхідністю доводити факт зради Мазепи, а пише про події боротьби за державність України, розглядаючи їх в широкому контексті європейської історії. Відповідно з українського боку мазепинство розуміється як вищий прояв боротьби за самовизначення нації та створення незалежної Української держави. Все ХІХ ст. точилася  боротьба між цими двома окресленими тенденціями: російська імперія і російська суспільна думка докладали максимум зусиль для  русифікації та асиміляції українців, а українська національна еліта – мазепинці- вперто і завзято опиралися і протидіяли цьому. Здавалося, що співвідношення сил було не на користь останніх, однак імперія впала, а в полум'ї революції 1917 р. народилась українська державність.

Фактично протягом всього ХХ ст. йшла запекла боротьба за майбутнє України: бути чи не бути їй суверенною державою. В цій боротьбі народилося ще кілька поколінь борців за незалежність. На зміну мазепинцям прийшли петлюрівці, згодом бандерівці. Ця боротьба протікала зі змінним успіхом. Спалахи національного підйому змінювалися довгими спадами, і навпаки.

І моменти підйому, і моменти скрути в однаковій мірі вимагали пошуків додаткової аргументації  для продовження боротьби, апеляції до славного минулого. Так 1939 р., який був позначений спалахом української боротьби на Закарпатті, спробою відстояти Карпатську Україну, у Варшаві українською еміграцією був підготовлений та виданий  двотомник "Мазепа". Цікаво, що наприкінці 80-х років у період горбачовської перебудови, коли питання національного розвитку стали все більше і більше хвилювати українське суспільство, в ньому зародився потяг до тотального переосмислення власної історії. Ресурсів для цього було не так багато, історичний цех не був готовий до адекватної відповіді на виклики часу. І тоді достатньо консервативний "Український історичний журнал" з серпневого числа 1988 р. почав передрук згаданої вже мною монографії М. Костомарова "Мазепа". Передрук закінчився 1990 р. З того часу українська історична наука розглядає мазепіану, як один з магістральних напрямків своєї діяльності. Я, наприклад, пошлюся на видавництво Києво-Могилянської академії, яке видрукувало два потужних томи документів: "Доба гетьмана Івана Мазепи в документах" та "Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах". Сумарно  ці томи, упорядковані С. Павленком, містять 1200 документів. Безумовно, історичні дискусії спрямовані на розвінчання міфів про Мазепу, як зрадника, надзвичайно важлива складова історичної пам'яті, однак велич постаті викликає значно ширші за академічні рефлексії та дії.

1992 р. режисер О. Скрипник створив науково-публіцистичний фільм «Гетьман Іван Мазепа» , в якому вперше  Мазепа був зображений не як зрадник,  а як державний діяч, що постав перед дилемою складного політичного вибору, людина неординарна та суперечлива. Було ще кілька кіно- телеспроб переосмислити образ гетьмана. Наймасштабнішою з них безперечно була художня стрічка Ю. Ільєнка "Молитва за гетьмана Мазепу", в якій головну роль зіграв Б. Ступка.

1991 року на згадку про події 1708 р., пов’язані із знищенням гетьманської столиці та її населення, в урочищі Гончарівка в смт. Батурин, було встановлено Пам’ятний знак у вигляді гранітної плити.

6 листопада 1994 року у родовому селі видатного українського державного діяча — в селі Мазепинці Білоцерківського району Київської області був встановлений перший в Україні та Європі пам'ятник гетьману Івану Мазепі. Автором проекту пам'ятника став скульптор Є. Горбань.

Пам'ятник було урочисто відкрито 6 листопада 1994 року у присутності керівників держави, послів, представників політичних партій та громадських організацій. Відкривав монумент безпосередньо Президент України Леонід Кравчук. На п'єдесталі пам'ятника викарбувані роки правління гетьмана (1687—1709) та рядки з однієї із дум Івана Мазепи: «А за віру хоч умріте і вольностей бороніте».

Портрет гетьмана 1996 р. з'явився на 10 гривневій купюрі української валюти. В столиці України одна з важливих магістралей сьогодні носить ім'я Івана Мазепи. Вулиці з такою назвою є ще в 14 містах України. Переважно це міста заходу країни: Львів, Київ, Івано-Франківськ, Коломия, Тернопіль, Дрогобич.

Цього року в Україні відзначають 370-річчя  від народження гетьмана та 300–річчя подій, пов'язаних із воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи, його союзом з шведським королем Карлом ХІІ. Президентом України видано Указ "Про відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України І. Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу", відповідно до якого Кабінет Міністрів України затвердив план заходів із відзначення цієї річниці на 2009 рік на загальнодержавному рівні. У рамках відзначення дня народження Івана Мазепи Президент України Віктор Ющенко у селі Мазепинці Білоцерківського району - родовому селі Мазепи, взяв участь у молебні, який провів Патріарх Української Православної Церкви Філарет, та поклав квіти до пам'ятника видатному українському гетьману.

«Сьогодні вшановуємо будівничого держави, мудрого політика, дипломата і полководця, талановитого поета, покровителя освіти і мистецтв, захисника нашої віри», - підкреслив Глава держави, додавши, що йдеться, насамперед,  про відновлення історичної правди про цього видатного діяча та справедливості у ставленні до нього: «Не одне століття ім'я Мазепи стирали з пам'яті народної... Імперія робила це з однією метою - знищити саму ідею незалежності України, перетворити її на підвладну територію без минулого і майбутнього. Але ми не піддалися, ми вистояли, ми перемогли». Того ж дня в Національній опері України відбувся урочистий вечір-реквієм пам'яті гетьмана.

Не буде перебільшенням стверджувати, що постать І. Мазепи та події навколо неї стали одним із наріжних каменів політики держави у культурній, суспільній, а також сфері відновлення національної пам'яті. За цей період оновлено експозиції музеїв, створено науково-популярні фільми та цикли радіо- та телепередач, проведено археологічні дослідження на полі Полтавської битви, організовано наукові конференції, круглі столи, тематичні виставки в усіх регіонах країни, конкурси учнівських та студентських робіт, розроблено нові туристичні маршрути. Серед заходів, що стосуються капітальних робіт, варто згадати здійснення ремонту, реставрації та музеєфікації палацового комплексу Кирила Розумовського, відновлення Батуринської фортеці та проведення реекспозиції основних залів музею Полтавської битви. Продовжується облаштування лінії редутів, а також прилеглої території, споруджується Ротонда вшанування пам'яті всіх полеглих у Полтавській битві, Меморіальний комплекс в селі Жуках Полтавського району. Над реалізацією цих та інших завдань продовжують працювати центральні та місцеві органи влади, громадські організації. Планується невдовзі відкриття пам'ятників І. Мазепі в Полтаві та Києві.

Зі всього видно, що держава і суспільство приділяють важливу увагу вшануванню даної постаті. І це є зрозумілим. Пошлюся на одне з соціологічних опитувань, надрукованих альманахом "Україна модерна". В ньому йшлося про тенденції змін в складному колективному портреті сучасного українця в залежності від місця його проживання. Соціологічні заміри робилися 1999 і 2004 рр. у Львові та Донецьку. Вони показали досить суттєві відмінності між жителями цих міст, зокрема і в питаннях ставлення до минулого. Однак, наприклад, період Київської Русі 83,6% львів'ян і 80,6% опитаних донеччан вважали 2004 р. дуже важливим для розуміння історії України. Виступ гетьмана Мазепи проти Петра І дав дещо інші показники. 1999 р. його вважали дуже важливим 68,3% львів'ян і лише 28,1% донеччан. Через п'ять років цифри дещо змінилися. У Львові  вони впали на 5% (63,3), а в Донецьку зросли до 36,7%.

Поряд з державними інституціями, до переосмислення образу І.Мазепи долучаються громадські організації. Полтавською "Просвітою"у 2003 році був започаткований фестиваль "Мазепа-фест", який вже вшосте буде проводитись у місті. Він має не лише мистецьке, а й просвітницьке значення. Цього року, фестиваль - частина урядових заходів із відзначення 300–річчя Полтавської битви. У березні 2009 р. громадський рух  «Не будь байдужим!» презентував всеукраїнський культурний проект «Мазепа. Made in Ukraine». За словами представників громадського руху «Не будь байдужим!», «Мазепа. Made in Ukraine» покликаний відкрити новий погляд на видатного українця, гетьмана Івана Мазепу. Всеукраїнський культурний проект буде складатися з конкурсу для школярів і низки культурних заходів упродовж року по всій Україні. Для учнів 8—11–х класів організовується всеукраїнський конкурс творів «Хто для мене Іван Мазепа», в якому візьмуть участь понад дві тисячі українських шкіл. Серед призів — 1000 гривень на придбання книжок у книгарні «Є», аудіолітературні набори та футболки. Як зазначили організатори, мистецькі акції в рамках проекту, зокрема й концерти відомих українських виконавців, відбудуться в 41 місті обласного і районного значення протягом вересня 2008 — липня 2009 років. "На цю неординарну постать змусив звернути увагу сам час. Для мене Іван Мазепа — це особистість номер один. І не тільки в Україні, а й у всьому світі. Я не так давно знайомий з його поезією, але можу як фахівець сказати, якщо людина яскраво, глибоко пише вірші, пісні, то це не може бути негарна людина або бездарний політичний діяч», — каже лідер гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка на презентації проекту «Мазепа. Made in Ukraine».

Безумовно 300- ліття Полтавської битви створює додаткові стимули для розмови про гетьмана Мазепу. Результат битви мав суттєвий вплив на зміну геополітичної ситуації в Європі, перетворив Росію в провідну країну континенту, а одночасно ще міцніше прив'язав Україну до Росії. Однак, сьогодні Україна незалежна держава, яка сама визначає пріорітети свого розвитку і шукає їх легітимацію у власних інтерпретаціях минулого, які не обов'язково повинні збігатися з історичними оцінками інших держав. Власне, це і є найбільш дражливим в визначенях Полтавської битви і гетьмана І. Мазепи. Далеко не всі сприймають цей постулат. Варто визнати, що не зважаючи на ті зрушення, про які говорилося вище, в українському суспільстві немає однозначності в їх баченні.

Останню думку можна проілюструвати результатами ще одного соціологічного опитування проведеного у квітні цього року в Україні з приводу 300- ліття Полтавської битви. Воно показало досить суттєву, якщо не разючу відмінність у поглядах на історію етнічних українців і росіян – громадян України. Почну з того, що 63,5% росіян визнали Полтавську битву перемогою, тоді як серед українців таких лише 39,6. На питання на чиєму б боці ви воювали, якби битва відбулася тепер відповіді розподілились так: 57,6 росіян воювали б на стороні Петра, серед українців таких було б лише 29,2%, 22,3% українців воювали б на стороні Мазепи, і що цікаве 18,3 – спостерігали б за битвою збоку. І нарешті, ким вважають опитані гетьмана Мазепу. Серед українців 34,2% вважають його героєм, що боровся за незалежність України, 22,6 – зрадником, 36,7% не змогли відповісти на це питання. Серед росіян 53,4 % проголосували як за зрадника, лише 10,1% як за героя, 33,2% - не змогли визначитись.  Не буду детальніше аналізувати опитування. В повному обсязі воно приведене Андрієм Окарою на сайті "Української правди". Зверну увагу лише на величезний відсоток людей , які  не мають власної думки з приводу згаданої події. Це значить, що ці люди позбавлені інформації в тій кількості, яка б дозволила зробити усвідомлений вибір і мати власну оцінку І. Мазепи. Це серйозний закид тим, хто відповідає в державі за інформацію, веде наукову, освітню та просвітню працю, формує політику історичної пам'яті.