Geum.ru

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого

Вид материалаДокументы

Содержание


Божественний або вічний закон
Людський закон
Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6
При аналізі соціально-історичного й ідейного контексту виникнення католицької філософії права слід враховувати ту обставину, що вона розвилася з апологетики перших Батьків Церкви й в епоху Середньовіччя поступово трансформувалася у відносно закінчену доктрину Томаса Аквінського.

На тлі ослаблення позицій католицької церкви в інтелектуальній сфері XIX ст. папською курією було ухвалено рішення використати теоретичний потенціал філософії Аквіната. Відповідно до директив енцикліки Aeterni Patris була вибудувана мережа навчальних і дослідних центрів з вивчення томізму. Завдяки масовому поширенню й пропаганді його творів у перекладах на новоєвропейські мови у ХХ ст. з’явилася плеяда видатних мислителів-неотомістів, які зуміли розвити погляди середньовічного «ангельського доктора» стосовно до сучасної ситуації.
  1. Історія формування філософії права почалася з розмежування природного й позитивного права, суперечлива єдність яких репрезентує структуру правової реальності. Томас Аквінський першим спробував синтезувати обидві галузі права.

Згідно з Аквінатом, закон установлений як певне правило й міра людських дій. Ці дії повинні бути у злагоді з Божественною метою, розумністю, справедливістю й чеснотою. Тому людина повинна прагнути виконання законів згідно зі своєю свободою.

У «Сумі теології» пропонується така класифікація законів: Божественний або вічний закон (lex divina, lex aeterna), природний закон (lex naturalis), людський закон (lex humana). Вічний закон являє собою загальний закон світового порядку, що виражає Божественний розум як верховне загальносвітове начало, абсолютне правило й принцип, який керує загальним зв’язком явищ у світобудові й забезпечує їхній цілеспрямований розвиток. Він є джерелом усіх інших законів, які мають похідний і окремий характер. У своїй повноті вічний або Божественний закон схований від людини й відомий їй тільки через Одкровення в Старому й Новому Завітах, які Аквінат називає відповідно Старим і Новим Законами.

Більш відкритий і доступний людському розуму природний закон, відповідно до якого вся створена Богом природа й людина просуваються до реалізації природних для них цілей. Зміст природного закону для людини як особливої істоти, обдарованої Богом душею й розумом, полягає в тому, що вона за своєю природою наділена здатністю розрізняти добро й зло, причетна до добра й схильна до дій і вчинків свободної волі, спрямованої на здійснення блага як мети.

Людський закон у трактуванні св. Томаса – це позитивний закон, що містить примусову санкцію проти його порушень. Сумлінні й доброчесні люди можуть обходитися й без такого закону, адже для них досить закону природного. Але щоб знешкодити людей безчесних, які не піддаються переконанням і наставлянням, необхідні примус і страх перед покаранням. Людськими законами в справжньому розумінні, згідно із св. Томасом, є тільки ті людські установлення, які відповідають природному закону, інакше це будуть не закони, а лише перекручення й відхилення від природного закону.
  1. Із цим пов’язане розмежування філософом справедливого й несправедливого людського закону. Заслуга цього розмежування у вітчизняній філософській літературі зазвичай приписується Гегелю, який у цьому випадку, як і в багатьох інших, часто видавав за своє те, що вже давно було відкрито Платоном, Арістотелем, Ціцероном, Августином і Томасом Аквінським.

Справедливість людського закону визначається його метою – загальним благом людей. Тому справедливими законами, тобто законами у власному розумінні, можуть вважатися лише ті установлення, які співвідносяться із загальним благом. Аквінат виступає як реаліст, стверджуючи, що жоден людський закон не повинен мати на меті виправити всі недоліки людей. Законодавець повинен сприймати людей такими, якими вони є, з їхніми недоліками й слабкостями, не висуваючи надмірних і нездійсненних вимог.

Людський закон повинен мати якість загальності, ґарантуючи рівність усіх перед законом. Крім того, позитивний людський закон повинен бути встановлений належною інстанцією в межах її правочинності, без перевищення влади й потім обов’язково оприлюднений.

Тільки наявність усіх цих ознак робить установлення позитивним законом, обов’язковим для людей. У випадку ж відсутності хоча б одного з них ми маємо несправедливі закони, які Аквінат взагалі не вважає власне законами і які, на його думку, не є обов’язковими для людей.
  1. Аквінат розрізняє два види несправедливих законів. До першого виду він відносить закони, в яких немає тих або інших обов’язкових ознак закону, наприклад, замість загального блага мають місце особисте благо законодавця, перевищення ним своїх повноважень і т. ін. Хоча вони й несправедливі, і громадяни не зобов’язані їх виконувати, але можуть їх виконувати заради збереження громадянського миру й традиції слухняності законам. До другого виду несправедливих законів належать ті, що суперечать природному й Божественному законам. Такі закони громадяни не тільки не зобов’язані виконувати, але й зобов’язані не виконувати.
  2. Під Божественним мається на увазі закон (припис), даний людям у Божественному одкровенні (Старому й Новому Завітах або Законах). Там містяться необхідні вказівки на кінцеву мету людського буття як вищий і безумовний критерій, яким слід керуватися при неминучих суперечках і розбіжностях у розумінні належного й справедливого, а також зразки норм, відкритих біблійним пророкам.
  3. Таким чином, св. Томас створив унікальну модель релігійної філософії права, що вплинула на всі наступні європейські концепції природного права, а також непрямим чином стимулювала пошуки контраргументів, використаних згодом юридичними позитивістами. Але, безумовно, найбільший вплив вона справила на неотомістів ХХ ст., зокрема, на представників французького неотомізму.
  4. Великий внесок у формування сучасної філософії права був зроблений Жаком Марітеном, зокрема в розв’язанні питання про співвідношення природного закону й природного права з позитивним законом і позитивним правом, філософською теорією прав людини.

Відроджуючи теоретичну спадщину Томаса Аквінського, Жак Марітен творчо переробляє її, застосовуючи до аналізу сучасної ситуації в світі (обговорення взаємозв’язку нації й держави; політичного суспільства, нації й держави; примата особистості в політичному суспільстві; історичного наповнення й гарантій прав людини; взаємодії держави й церкви тощо). У трактуванні формування політико-правового феномена, який Марітен називає «демократичною світською вірою», французький мислитель виступає як історичний реаліст.

Згідно з Марітеном, процес відокремлення громадянського, або політичного суспільства від духовного царства Церкви був нічим іншим, як розвитком євангельського поділу того, що належить Кесареві й Богові. Метою й результатом цього процесу було те, що громадянське суспільство стало ґрунтуватися на загальному благові й загальному завданні, що належали до «мирського» порядку, в якому різні за походженням або духовними орієнтаціями громадяни мають рівні права й беруть рівну участь. Хоча Марітен вважає, що релігійний поділ людей є нещастям, але він є фактом, який слід визнати.
  1. Сьогодні модно говорити про постмодернізм як про щось зовсім нове у філософії кінця минулого й початку нинішнього століття. Однак якщо вважати, що ця течія визначається критикою модернізму, що розуміється як філософія Нового часу, то вже Марітен в 1940-х роках виступав з позицій постмодернізму. Він одним із перших показав, що заявлений у Новий час проект побудови «земного Граду» на підставі чистого розуму, відокремленого від релігії й від Євангелія, зазнав невдачі. Релігія й метафізика є сутнісною складовою людської культури, споконвічними й необхідними стимулами самого життя суспільства.
  2. Тому Марітен вважає, що якщо демократія вступить у наступну історичну стадію «з достатньою розумністю й життєвістю», вона не буде ігнорувати релігію, як це робила буржуазна демократія в минулому. При цьому, у свою чергу, для католицького філософа є цілком припустимим, що ця оновлена, «персоналістична» демократія буде плюралістичною, тобто насамперед терпимою до мультиконфесійності й різнодумства.
  3. Хоча в наші дні багато положень, які обґрунтовував Марітен, набули аксіоматичного характеру в сучасній філософії права, однак не слід вважати, що вони вже цілком адекватно реалізовані навіть у розвинених демократіях Заходу. Тим більше значення вони мають для української філософії права як у сфері обґрунтування й розвитку вітчизняної філософської теорії прав людини, так і у сфері регулювання відносин між індивідом, суспільством, державою й церквою.
  4. Розвиток ідеї Марітена про необхідність формування світської віри в загальнолюдські цінності і їхньої всебічної підтримки в політичному (громадянському) суспільстві може лягти в основу подальших практичних заходів щодо зміцнення єдності української нації незалежно від етнічних, культурних, релігійних або атеїстичних поглядів індивідуумів. Одним із кроків на цьому шляху може стати вдосконалювання Конституції України як суверенної, світської, демократичної, соціальної держави, в якій усі громадяни незалежно від віросповідання об’єднані спільною політичною метою – зміцнення сили й авторитету своєї держави як основного гаранта прав і свобод її громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Азаркин Н. М. Всеобщая история юриспруденции / Н. М. Азаркин. – М. : Юрид. лит., 2003. – 608 с.
  2. Аквинский Ф. Дискуссионные вопросы об истине. (Вопрос 1, гл. 4–9) / Фома Аквинский // Благо и истина : классические и неклассические регулятивы / под ред. А. П. Огурцова. – М., 1998. – С. 171–191.
  3. Аквинский Ф. Комментарий к «Физике» Аристотеля. Кн. I. Вступление, sent. 7–11 : (Физика 184а16–b14) / Фома Аквинский // Философия природы в Античности и в Средние века. – М., 1998. –Ч. 1. – С. 136–139.
  4. Аквинский Ф. О единстве интеллекта против аверроистов / Фома Аквинский // Благо и истина : классические и неклассические регулятивы / под ред. А. П. Огурцова. – М., 1998. – С. 192–214.
  5. Аквинский Ф. О правлении государей / Фома Аквинский // Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе, 6–17 вв. – Л. : Наука, 1990. – С. 217-223.
  6. Аквинский Ф. О сущем и сущности / Фома Аквинский // Историко-философский ежегодник, 1988. – М., 1988. – С. 228–252.
  7. Аквинский Ф. Сумма теологии, I–II. Вопрос восемнадцатый. О благе и зле применительно к человеческим действиям вообще / Фома Аквинский // Вопросы философии. – 1997. – № 9. – С. 156 – 180.
  8. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос первый, о священном учении / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 144–161.
  9. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос семнадцатый, о ложности / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 176–184.
  10. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос шестнадцатый, об истине / Фома Аквинский // Антология средневековой мысли. – СПб., 2002. – Т. 2. – С. 162–175.
  11. Аквинский Ф. Сумма теологии. Первая часть второй части. Вопросы 90, 91, 93, 95, 96 (извлечения) / Фома Аквинский // Антология мировой правовой мысли. – М. : Мысль, 1999. – Т. II : Европа V–XVII вв. – С. 580–595.
  12. Аквинский Ф. О сущем и сущности / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 221–249.
  13. Аквинский Ф. Сумма теологии. Вопрос восьмой, о существовании Бога в вещах / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 158–166.
  14. Аквинский Ф. Сумма теологии. Ч. 1. Вопрос XLIX. О причине зла / Фома Аквинский // Verbum. – СПб., 2000. – Вып. 2. – С. 167–194.
  15. Аквинский Ф. Сумма теологии. Ч. 1. Вопросы 75–119 / Фома Аквинский. – К. : Эльга : Ника-Центр, 2005. – 576 с.
  16. Аквінський Т. Коментарі до «Політики» Аристотеля / Фома Аквинский. – К. : Основи, 2003. – 794 с.
  17. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон . – М. : Текст, 1993. – 303 с.
  18. ссылка скрыта Эссе о свободах : пер. с франц. / Р. Арон. – М. : Праксин, 2005. – 196 с.
  19. Багдасаров Д. Р. Взаимодействие религии, культуры и истории в неотомистской концепции Жака Маритена : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. филос. наук : 09.00.06 / Багдасаров Д. Р. ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 1999. – 25 с.
  20. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
  21. Барт К. Оправдание и право / К. Барт. – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Андрея, 2006. – 150 с.
  22. Баумейстер А. О. Першопринцип та буття в метафізиці (на матеріалі метафізики томізму) / А. О. Баумейстер // Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.01 – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2001. – 17 с.
  23. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – М. : Нота-Бене, 2000. – 576 с.
  24. Берман Г. Дж. Вера и знание : примирение права и религии / Г. Дж. Берман. – М. : Канон+, 1999. – 431 c.
  25. Берман Г. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Берман. – М. : ИНФРА–М : Норма, 1998. – 623 с.
  26. Білодід В. Демократична нація / В. Білодід // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 350–371.
  27. ссылка скрыта Светскость : французская исключительность или универсальная ценность? [Электронный ресурс] / Ж. Боберо // Зеркало недели. – 2002. – 27 июля – 2 августа (№ 28). – Режим доступа: /3000/3690/35532/
  28. ссылка скрыта Методологическая несостоятельность христианских концепций нации / И. С. ссылка скрыта // Роль субьективной диалектики в исследовании общественных явлений : межвуз. сб. науч. тр. – М., 1981. –С. 83–92.
  29. Боргош Ю. Фома Аквинский / Ю. Боргош. – М. : Мысль, 1975. – 183 с.
  30. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / І. Бородін // Право України. – 2001. – № 12. – C. 32–34.
  31. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право / Н. А. Бусова. – Харьков : Прометей–Прес, 2004. – 352 с.
  32. Буше-Сольнье Ф. Практический словарь гуманитарного права / Буше-Сольнье. – М. : ссылка скрыта, 2004. – 551 с.
  33. ссылка скрыта Антропологические принципы неотомистского персонализма Ж. Маритена и К. Войтылы / Э. Василевскис // «Антропологический поворот» в философии ХХ века. – Вильнюс, 1987. – С. 158–165.
  34. Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття / Ж.-П. Віллем – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. – 331 с.
  35. Вышинский А. Я. Вопросы международного права и международной политики / А. Я. Вышинский. – М. : Госюриздат, 1949. – 503 с.
  36. Вышинский А. Я. Вопросы теории государства и права / А. Я. Вышинский. – М. : Госюриздат, 1949. – 424 с.
  37. Гараджа В. И. Неотомизм – разум – наука : (критика католической концепции научного знания) / В. И. Гараджа. – М. : Мысль, 1969. – 215 с.
  38. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
  39. Грищук О. Людська гідність у праві : філософські проблеми / О. Грищук. – К. : Атіка, 2007. – 432 с.
  40. Губман Б. Л. Кризис современного неотомизма. Критика неотомистской концепции Ж. Маритена / Б. Л. Губман. – М. : Мысль, 1983. – 134 с.
  41. ссылка скрыта Проблема взаимосвязи философии и науки в неотомистской концепции Ж. Маритена / Б. Л. Губман // Диалектика связи философского и конкретно-научного знания. – Иркутск, 1980. – С. 24–31.
  42. Губман Б. Л. Современная католическая философия : человек и история / Б. Л. Губман. – М. : Высш. шк., 1988. – 190 с.
  43. Гудыма Д. А. Общая характеристика антропологической парадигмы в юридической науке / Д. А. Гудыма // Философия права в России : теоретические принципы и нравственные основания : Материалы науч. конф. / Санкт-Петербург. ун-т, филос. ф-т, 15–17 нояб. 2007 г. – СПб., 2007. – С. 129–130.
  44. Гурвич Г. Д. Философия и социология права : избр. соч. / Г. Д. Гурвич. – СПб. : Издат. дом Санкт-Петербург. ун-та, 2004. – 848 с.
  45. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина / М. М. Гуренко. – К., 2001. – 218 с.
  46. Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / О. Гьофе О. – К. : Альтерпрес, 2003. – 264 с.
  47. Давид Р. основные правовые системы современности / Р. Давид, К. жоффре–спинози. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 399 с.
  48. Данильян О. Г. Соціальні протиріччя в посттоталітарних системах / О. Г. Данильян. – Х. : Основа, 1998. – 253 с.
  49. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін. – К. : Основи, 2000. – 519 с.
  50. Декомб В. Современная французская философия : [сборник] / В. Декомб ; пер. с фр. М. М. Федоровой. – М. : Весь мир, 2000. – 344 с.
  51. Дигесты Юстиниана // Памятники Римского права. Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : Зерцало, 1997. – С. 152–607.
  52. Доброхотов А. Л. Христианство и философия [Электронный ресурс] / А. Л. Доброхотов // Библиотека Гумер. Философия. – Режим доступа: .info/bogoslov_Buks/Philos/Article/_Dobroh_ChristFilos.php.
  53. Домирли М. А. Право и история: эпистемологические проблемы / М. А. Домирли. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 2002. – 456 с.
  54. Енцикліка „Fides et Ratio” Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Католицької Церкви про співвідношення віри й розуму. – К.: Видавничий відділ „Кайрос” Київського коледжу католицької теології Св. Томи Аквінського; Львів: Видавничий відділ „Свічадо” Монастиря монахів студитського уставу, 2000. – 152 с.
  55. Ечегаре Р., кардинал. Предисловие [Электронный ресурс] / Кардинал Р. Ечегаре // Патрик де Лобье. Социальная доктрина католической церкви. Опыт воплощения христианского идеала. – Режим доступа: ссылка скрыта.
  56. Європейські інтеграційні процесм та трансформація права на пост-соціалістичному та пострадянському просторі : матеріали міжнар. наук.-практ. семінару. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 340 с.
  57. Жид А. Страницы из дневника [Электронный ресурс] // Lib.ru : Б-ка Максима Мошкова : зарубеж. проза. – Режим доступа: t.ru/INPROZ/ZHID/pages.txt.
  58. ссылка скрыта Избранное : христианская философия : пер. с фр. и англ. / Э. Жильсон. – М. : РОССПЭН, 2004. – 703 с.
  59. Жильсон Э. Философия в средние века. От истоков патристики до конца xiv века / Э. Жильсон. – М. : Республика, 2004. – 678 с.
  60. Жильсон Э. томизм. Введение в философию св. Фомы Аквинского / пер. Г. В. Вдовиной // Избранное / Э. Жильсон. – М. ; СПб. : Университет. кн., 2000. – Т. 1. – 496 с.
  61. Ильин И. А. Понятие права и силы : опыт методологического анализа // Собрание сочинений : в 10 т. / И. А. Ильин. – М., 1994. – Т. 4. – С. 5–44.
  62. Искакова Г. К. Права человека как основа права и политики современного государства / Г. К. Искакова, И. Е. Салиева // Философия права в России : теоретические принципы и нравственные основания : материалы науч. конф. / Санкт-Петербург. ун-т, филос. ф-т, 15–17 нояб. 2007 г. – СПб., 2007. – С. 147–150.
  63. Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Редколег.: А. Колодний (голова) та ін. – К.: 1996 – 2004. Т. 10. Релігія і Церква років незалежності України (за ред. проф. А. Колодного). – Дрогобич: Коло, 2003. – 616 с
  64. ссылка скрыта Социальная доктрина католической церкви. Институт государства глазами католиков / К. Каневский // Рос. юстиция. – 2003. – № 6. – C. 69–72.
  65. Кант И. Критика практического разума // Сочинения : в 6 т. / И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4, ч. 1. – С. 311–504.
  66. Кант И. Метафизика нравов // Собрание сочинений : в 8 т. / И. Кант. – М., 1994. – Т. 6. – С. 224–543.
  67. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. – М. : прогресс, 1986. – 351 с.
  68. Качурова С. В. Судьба последних религиозных новаций / С. В. Качурова. – Харьков : Нац. авиац. ун-т им. Н. Е. Жуковского, 2005. – 210 c.
  69. Кельзен Г. Чисте правознавство / Пер. з нім. О. Мокровольського. / Г. Кельзен. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с. - С. 398, 433, 436, 438, 440–441.
  70. Кимелев Ю. А. Современная буржуазная философско-религиозная антропология / Ю. А. Кимелев. – М. : Наука, 1985. – 143 с.
  71. Кимелев Ю. А. Современная западная философия религии / Ю. А. Кимилев. – М. : Мысль, 1989. – 285 с.
  72. Клочков В. В. Религия, государство, право / В. В. Клочков. – М. : Мысль, 1978. – 287 с.
  73. Козловський А. А. Право як пізнання : вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 295 с.
  74. Коларж З. Человек в теологии Жака Маритена / З. Коларж // Наука и религия. – 1984. – № 5. – С. 32–33.
  75. Конституция Польской Республики : принята 2 апреля 1997 [Электронный ресурс] / gov.ua/LIBRARY/catalog/law/ pol_constitut.phpl
  76. Конституция Французской Республики : принята 4 октября 1958 года (с изм. от 22 февр. 1996 г.) [Электронный ресурс] // Социально-гуманитарное и политологическое образование : система федерал. образоват. порталов. – Режим доступа: ities.edu.ru/db/msg/6481.
  77. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Укр. правнича фундація, 1996. – 55 с.
  78. Корнеев М. Я. Теория познания французского неотомизма / М. Я. Корнеев // Актуальные проблемы критики современной буржуазной философии и социологии. – Л., 1981. – Вып. 4. – С. 36–48.
  79. Ксенофонт. Защита Сократа на суде / Ксенофонт // Сократические сочинения. Киропедия / Ксенофонт. – М. : Ладомир, 2003. – С. 168–179.
  80. Ллойд Д. Идея права / Д. Ллойд. – М. : Югона, 2002. – 416 с.
  81. Лобье П. де. Социальная доктрина католической церкви. Опыт воплощения христианского идеала / Патрик де Лобье. – Брюссель, 1989. – Режим доступа: lic.uz/library/books/soc_doc.
  82. Лобье П. де. Три града. Социальное учение христианства / Патрик де Лобье. – СПб. : Алетейя, 2000. – 412 с.
  83. Луковская Д. И. Личность и право в истории правовой мысли / Д. И. Луковская // История государства и права. – 2007. – № 11. – C. 36–38.
  84. Луковская Д. И. Понятие прав человека: многообразие подходов. Проблема универсальности прав человека / Д. И. Луковская // История государства и права. – 2007. – № 12. – C. 32–36.
  85. Луковская Д. И. Социологическое направление во французской теории права / Д. И. Луковская. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1972. – 230 с.
  86. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философской мысли / Г. Г. Майоров. – М. : Мысль, 1979. – 365 с.
  87. Макинтайр А. После добродетели / А. Макинтайр. – М. ; Екатеринбург : Акад. проект–Деловая кн., 2000. – 364 с.
  88. Максимов С. И. Правовая реальность : опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
  89. Максимов С. И. Антропологическое обоснование права / С. И. Максимов // Проблеми законності. Вип. 87 - Х. 2007.- C. 161-169.
  90. Максимов С. І. Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів / С. І. Максимов // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. 1. – С. 33–36.
  91. Маритен Ж. Философ в мире : пер. с фр. / Ж. Маритен. – М. : Высш. шк., 1994. – 192 с.
  92. Маритен Ж. Человек и государство / Ж. Маритен ; пер. Т. Лифинцевой. – М. : Идея-персс, 2000. – 196 с.
  93. Маритен Ж. Знание и мудрость : знание и мудрость. Религия и культура. О христианcкой философии. Фома Аквинский, апостол современности / Ж. Маритен ; пер. с фр. Степачева Л. М. – М. : Науч. мир, 1999. – 243 с.
  94. Маритен Ж. Письма к Н. А. Бердяеву, 1926–1936 гг. / Ж. Маритен // Путь. – M., 1992. – № 2. – С. 333–346.
  95. Маритен Ж. Философия прав человека : (ответ на анкету ЮНЕСКО, июнь 1947 г.) / Ж. Маритен // Европейский альманах. – М., 1992. – С. 30–34.
  96. Маркова Л. А. Наука и религия : проблемы границы / Л. А. Маркова. – СПб. : Алетейя, 2000. – 256 с.
  97. Марсель Г. Быть и иметь / Г. Марсель. – Новочеркасск : Сагуна, 1994. – 160 с.
  98. Марсель Г. Опыт конкретной философии : пер. с фр. / Г. Марсель. – М. : Республика, 2004. – 224 с.
  99. Марсель Г. Человек праведный : пьесы / Г. Марсель. – М. : Изд-во гуманитар. лит., 2002. – 365 с.
  100. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Ш. Л. Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 798 с.
  101. Мосин О. В. Права человека как философско-правовая проблема [Электронный ресурс] / О. В. Мосин // Самиздат : электрон. журн. – Режим доступа: ib.ru/o/oleg_w_m/
  102. Мунье Э. Манифест персонализма / Э. Мунье. – М. : Республика, 1999. – 559 с.
  103. Навроцький В. Колективність та етнічність / В. Навроцький // Проблеми теорії ментальності. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 75–90.
  104. Нерсесянц В. С. Философия права : учеб. для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2001. – 652 с.
  105. Нерсесянц В. С. Право и закон / В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1993. – 366 с.
  106. Нерсесянц В. С. Философия права : либертарно-юридическая концепция / В. С. Нерсесянц // Вопр. философии. – 2002. – № 3. – С. 3–16.
  107. Нива Ж. Интервью с А. Эрлихом 22 июня 2005 г. [Электронный ресурс] / интервью провел Жорж Нива // Жорж Нива : персон. сайт. – Режим доступа: ссылка скрыта.
  108. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии / Ю. Н. Оборотов. – Одесса : Юрид. літ-ра, 2001. – 160 с.
  109. Овчинников А. И. Правовое мышление в герменевтической парадигме / А. И. Овчинников. – Ростов н/Д : Изд-во Ростов. ун-та, 2002. – 288 с.
  110. Паршина А. А. Суверенитет как философско-юридическая проблема : Ж. Маритен / А. А. Паршина // Философия права и вопросы формирования современной государственно-правовой идеологии : материалы Всерос. науч.-теорет. конф., 24–25 окт. 2001 г. – Ростов н/Д., 2001. – С. 73–79.
  111. Платон. Апология Сократа // Сочинения : в 3 т. / Платон. – М. : Мысль, 1968. –Т. 1. – С. 81–112.
  112. Поляков А. В. Общая теория права : феноменолого-коммуникативный подход / А. В. Поляков. – СПб. : Юрид. центр пресс, 2003. – 845 с.
  113. Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. 2. Время лжепророков : Гегель, Маркс и другие оракулы / К. Поппер К. – М. : Культур. инициатива, 1994. – 525 с.
  114. Поссенти В. Демократия и христианство / В. Поссенти // Вопр. философии. – 1996. – № 7. – С. 92–102.
  115. Поссенти В. Традиции прав человека и идеи Ж. Маритена / В. Поссенти // Европейский альманах. – М., 1992. – С. 12–29.
  116. Права человека как фактор стратегии устойчивого развития / отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА, 2000. – 320 с.
  117. Пэнто Р. Методы социальных наук / Р. Пэнто, М. Гравитц. – М. : Прогресс, 1972. – 607 с.
  118. Рабинович С. Концепція прав людини у сучасному католицизмі: загальнотеоретична характеристика / С. Рабинович // Юридична Україна. – 2004. – № 2. – C. 13–22.
  119. Рабінович С. П. Права людини у природно-правовій думці неотомізму : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук / Рабінович С. П. ; Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2003. – 18 с.
  120. Рабинович С. Поняття прав людини у природно-правовій думці неотомізму / С. Рабинович // Вісн. Акад. правових наук України : зб. наук. пр. – Х., 2003. – № 1. – C. 114–124.
  121. Рабинович С. Права людини і соціальна доктрина католицької церкви / С. Рабинович // Вісн. Акад. правових наук України : зб. наук. пр. – Х., 2001. – № 1. – C. 154–167.
  122. Рабинович С. Субсидіарність як принцип взаємодії приватної та публічної влади у сучасному суспільстві / С. Рабинович // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – C. 4–11.
  123. Рабіновіч П. М. Права людини і громадянина / П. М. Рабіновіч, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
  124. Рассел Б. История западной философии / Б. Рассел. – Новосибирск : Изд-во Новосибирск. ун-та, 1999. – 815 с.
  125. Ратцингер И., кардинал. Доктринальная нота, касающаяся некоторых вопросов участия католиков в политической жизни : Конгрегация Вероучения, Рим, резиденция Конгрегация вероучения, 24 ноября 2002 г. [Электронный ресурс] / Кардинал И. Ратцингер, архиепископ Т. Бертоне // Wссылка скрыта. – Режим доступа: ссылка скрытаmodules.php?name=Pages&go=page&pid=423.
  126. Ратцингер Й., Бенедикт XVI. Сущность и задачи богословия. Попытки определения в диспуте современности / Й. Ратцингер (Бенедикт XVI). – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Андрея, 2007. – 144 с.
  127. Рауш Т. Католичество в третьем тысячелетии / Т. Рауш. – М. : Библ.-богослов. ин-т Св. Ап. Андрея, 2007. – 416 с.
  128. Редкин П. Г. Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. Т. 5 / П. Г. Редкин. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1890. – 519 с.
  129. Речицкий В. Символическая реальность и право / В. Речицкий. – Львов : ВНТЛ Классика, 2007. – 732 с.
  130. Рикёр П. Виновность, этика и религия [Электронный ресурс] / П. Рикёр // Страница Свято-Филаретовского института. – Режим доступа: u/lib.asp?rubr_id=805.
  131. Рикёр П. История и истина : пер. с фр. / П. Рикёр. – СПб. : Алетейя, 2002. – 400 с.
  132. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике / П. Рикер. – М. : Academia–Пресс : Медиум, 1995. – 425 с.
  133. Рикёр П. Память, история, забвение : пер. с фр. / П. Рикёр. – М. : Изд-во гуманитар. лит., 2004. – 728 с.
  134. Рикер П. Справедливое / П. Рикер. – М. : Логос, 2007. – 304 с.
  135. Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права / П. Рикер // Вопр. философии. – 1996. – № 4. – С. 27–35.
  136. Римаренко С. Права нації та права людини : між Сцилою та Харибдою / С. Римаренко. – К. : Світогляд, 2005. – 78 с.
  137. Рікер П. Інтелектуальна біографія / П. Рікер. – К. : Дух і літера, 2002. – 114 с.
  138. Рікер П. Право і справедливість / П. Рікер. – К. : Дух і літера, 2002. – 216 с.
  139. Розеншток-Хюсси О. Бог заставляет нас говорить / О. Розеншток-Хюсси ; сост., пер. с нем. и англ., послесл. и коммент А. И. Пигалева. – М. : Канон+, 1997. – 288 с.
  140. Розин В. М. Генезис права / В. М. Розин. – М. : NOTA BENE, 2001. – 208 с.
  141. Ролз Д. Теория справедливости / Д. Ролз. – Новосибирск : Изд-во Новосибирск. ун-та, 1995. – 536 с.