З м І с т вступ Розділ Становлення закон

Вид материала

Содержание

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета й задачі дослідження.
Об’єкт дослідження
Предметом дослідження
Методологічну основу дослідження
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів
Особистий внесок здобувача
Апробація результатів дисертації
Структура дисертації
Нещасний випадок, пов'язаний з роботою
Нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом

Подобный материал:

З М І С Т

Вступ ................................................................................................................ 4

Розділ 1.

Становлення законодавства про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.

1.1. Історія розвитку правового регулювання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві .............................................................. 16

1.2. Місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права................................................................. 37

Розділ 2.

Види нещасних випадків на виробництві.

2.1. Нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, і нещасні випадки, пов'язані з роботою........................................................................................... 62 2.2. Нещасні випадки невиробничого характеру........................................... 96

Розділ 3.

Процедурні питання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві.

3.1. Розслідування нещасних випадків на виробництві власником підприємства, установи, організації..............................................................115

3.2. Облік нещасних випадків на виробництві............................................ 132

Розділ 4.

Правові засади попередження нещасних випадків на виробництві.

4.1. Причини нещасних випадків на виробництві........................................147

4.2. Засоби профілактики нещасних випадків на виробництві.................. 161

Висновки......................................................................................................... 180

Список використаної літератури.................................................................. 188

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

В С Т У П

Актуальність теми: На сучасному етапі суттєві зміни, що відбуваються в економіці, обумовлюють необхідність удосконалення правового регулювання соціально-трудових і виробничих відносин. У тісному взаємозв'язку з цим процесом повинні здійснюватись зміни у свідомості людей у процесі реалізації трудових відносин. Вихід нашої держави на нові рубежі соціально-економічного розвитку створив об'єктивні передумови для розширення гарантій трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому однією із найважливіших теоретичних проблем науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових прав працівників.

Тому не випадково у Постанові Верховної Ради України від 17 червня 1999 року “Про засади державної політики України у галузі прав людини”[1] зазначається, що забезпечення прав і основних свобод людини є головним обов’язком держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ст. 43 Конституції України [2] закріпила право громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності.

Гарантування безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань та виробничого травматизму, усунення небезпечних та шкідливих виробничих факторів – одна з найголовніших турбот держави. Вона виступає гарантом реалізації цього конституційного права громадян та регулює за участю відповідних державних органів, законодавчих та інших нормативних актів стосунки між власником підприємства та працівником.

14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці» [3], який регулює відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівником з питань: безпеки та гігієни праці, виробничого середовища, та встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні. І хоча з моменту прийняття Закону прошло вже більше десяти років, ситуація з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями не покращилась.

Як зазначається в „Національній программі поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки”, що була затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1320 [4], реалізація права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці зараз не забезпечується повною мірою і головними причинами, які не дають змоги істотно знизити рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності є відсутність відповідних нормативно-правових актів щодо охорони праці на підприємствах, випадковий добір кадрів, стійка тенденція до зменшення коштів для забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.

В умовах економічної кризи, високого рівня безробіття працівники часто згодні працювати в будь-яких умовах аби отримати зарплату, а роботодавець не завжди в змозі повністю створити необхідні умови та забезпечити безпеку праці. Статистичні дані свідчать, що нещасні випадки, професійні захворювання та аварії трапляються переважно на тих підприємствах, які перебувають у незадовільному економічному стані. Практично через день в країні трапляються аварії з нещасними випадками, кожні 5 годин гине один працівник і кожні 10 хвилин травмується одна людина [5, С. 11]. Майже 17 тис. громадян щорічно стають інвалідами праці, понад 255 тис. чоловік одержують компенсацію за ушкодження здоров’я внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання у випадках, що мали місце протягом минулих років. З них близько 50 тис. отримують компенсацію у зв’язку з втратою годувальника [5, С. 6]. За даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в країні протягом 2002 року на виробництві постраждало 34 552 особи, в тому числі смертельно 1 477 осіб. [6]

Політика держави, спрямована на покращення становища охорони праці, потребує істотних змін у трудовому законодавстві, оскільки окремі його норми «не стикуються» між собою. З’явилось чимало прогалин, і головною причиною цього є відсутність чіткого визначення правової природи окремих інститутів трудового права, зокрема інститутів розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві та відповідальності власника за нещасні випадки, що трапилися на його підприємстві. Слід також зауважити, що трудове законодавство, одержане в спадок від СРСР, було зорієнтовано в основному на інтереси виробництва, а не на працівника. Зараз, коли відбулася переоцінка цінностей і найвищою соціальною цінністю в державі визнано людину, головний орієнтир – саме життя та здоров’я працівників та членів їх сімей.

Головна мета законодавства про охорону праці – сприяння полегшенню та оздоровленню умов праці, запобіганню травматизму та професійним захворюванням. У тих випадках, коли норми охорони праці не були належним чином виконані і нещасний випадок вже відбувся, Закон покликаний сприяти виявленню причин нещасних випадків, їх усуненню та відшкодуванню шкоди потерпілому. Цій меті служать норми про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві - складова частина законодавства про охорону праці.

Законодавство про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві досить лаконічне. У Кодексі законів про працю України [7] та Законі України “Про охорону праці” ці питання регламентовані двома статтями. Питання розслідування та обліку нещасних випадків докладно урегульовані лише у “Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві” [8]. Практика застосування Положення виявила чимало суперечливих та неясних питань, які потребують, в першу чергу, теоретичного осмислення.

Зокрема це стосується норм, що регламентують сферу застосування цього Положення, коло осіб, на яких поширюється його дія, немає однозначності у розумінні термінології, деякі терміни не визначені зовсім.

Крім цього, завдяки помилкам, які викликані вищезгаданими недоліками, потерпілі від нещасних випадків на виробництві оперативно та у повному обсязі не можуть отримати компенсацію за ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків. Крім того, із введенням в дію з 1 січня 2001 року Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”, прийнятого 23 вересня 1999 року [9], система відшкодування заподіяної шкоди ще більш ускладнилася, а механізми реалізації положень вищезгаданого Закону недосконалі або не розроблені взагалі.

Необхідність теоретичного дослідження питань розслідування нещасних випадків обумовлена основними напрямками законодавчої роботи Міністерства праці та соціальної політики, яке перш за все вважає необхідним виконання програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підготовку Верховною Радою України проектів Законів “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, “Про безпечність промислової продукції”,”Про вибухові матеріали” [5, С. 6].

Незважаючи на важливість теми та складність проблем, що містяться в ній, її наукова розробка практично не проводилась. У 1977 році Коршуновим Ю.М. була захищена кандидатська дисертація у Науково-дослідницькому інституті радянського законодавства Міністерства юстиції СРСР. Але немає жодної докторської дисертації, жодної монографії, жодної теоретичної статті за цією темою. В наукових працях про охорону праці (Я.Л. Кисельова, С.А. Голощапова, В.І. Семенкова, Г.С. Симоненко та ін.) [10 - 16] питання розслідування та обліку нещасних випадків порушувались лише в інформаційному плані, те ж відноситься і до кандидатських та докторських дисертацій з охорони праці. Крім того, дослідження названих авторів проводилися в умовах панування загальнонародної та колгоспно-кооперативної власності, і взагалі, інтереси виробництва ставились вище за інтереси працівників, їх здоров’я та безпеку.

Зараз в літературі є декілька практичних посібників та науково-популярних праць за цією темою [17, 96, 145], підручників, де автори торкаються означених питань [18, С. 256-257], ці праці, безумовно, містять в собі корисні поради та знання але, звичайно, не можуть претендувати на теоретичне дослідження теми. Ціла низка важливих питань, таких як поняття нещасного випадку, принципи та природа відповідальності власника за порушення законодавства про охорону праці, процедура розслідування нещасного випадку, тлумачаться у ціх посібниках по-різному.

Неуважність до цієї теми з боку науковців, недослідженість даної проблеми поширюють випадки порушення трудового законодавства та обмеження прав працівників.

Все вищезазначене обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186. 0. 070864) .

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обгрунтування і визначення правової природи розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, як підінституту трудового права, та розробка конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України про працю при розслідуванні причин нещасних випадків на виробництві й розробці на підставі взятих на облік та проаналізованих випадків профілактичних заходів, спрямованих на покращення становища в сфері охорони праці в країні. Окреме місце займає вивчення питання відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров’я працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні були поставлені та вирішувались наступні задачі:

визначити поняття нещасного випадку на виробництві;

визначити місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права;

проаналізувати і узагальнити підстави диференціації видів нещасних випадків на виробництві;

виявити причини виникнення та засоби усунення нещасних випадків на виробництві;

виявити недоліки нормативного регулювання розслідування нещасних випадків на виробництві та помилки при покладенні на власника підприємства матеріальної відповідальності за ушкодження здоров’я працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків;

визначити основні напрямки та шляхи підвищення ефективності юридичних гарантій здорових та безпечних умов праці усім працівникам в Україні.

Об’єкт дослідження становлять правовідносини, які виникають між власником підприємства, установи, організації, державними органами та працівником при проведенні розслідування нещасного випадку та при вирішенні питання про відшкодування заподіяної нещасним випадком здоров’ю працівника шкоди.

Предметом дослідження є нещасний випадок на виробництві, його види, кваліфікаційні ознаки, причини, засоби попередження, а також система нормативних актів і судова практика, пов’язана з його застосуванням.

Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Відносини, що виникають між сторонами трудового договору та іншими суб’єктами трудового права при розслідуванні нещасного випадку, який мав місце на виробництві, розглядаються в роботі як складова частина предмету трудового права та пізнаються в процесі їх темпорального руху та розвитку, що дозволило виявити притаманні їм зв’язки, наявні в них суперечности, оцінювати їх з кількісного та якісного боків.

В роботі також використовувалися формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-структурний та історичний методи дослідження. Наведені в дисертації висновки та рекомендації грунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати нещасний випадок на виробництві як цілісне правове явище. Визначені специфічні риси та загальні ознаки ушкоджень здоров’я працівника при виконанні ним трудових обов’язків, що дало змогу виділити декілька їх видів, які мають і різні правові наслідки, і особливості розслідування та кваліфікації.

Під час аналізу порівняльно-правових аспектів проблеми досліджується досвід правового регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві в інших державах.

Основні положення та висновки, подані в роботі, грунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, міжнародних договорів України, узагальнень судової практики.

Емпиричною основою дослідження є практика розслідування нещасних випадків на підприємствах різних форм власності та господарювання, судова практика, пов’язана з вирішенням спорів щодо встановлення обставин нещасного випадку, його кваліфікації тощо.

Теоретичну базу наукового дослідження становлять праці таких вчених: О.А. Абрамова, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, В.С. Венедиктов, С.А. Голощапов, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, І.В. Зуб, В.В. Караваєв, І.Я. Кисельов, Ю.М. Коршунов, Р.З. Лівшиць, А.М. Михайлич, Н.А. Муцинова, В.Г. Ротань, В.І. Семенков, Г.С. Симоненко, В.Т. Смирнов, О.В. Смирнов, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, В.І. Прокопенко, О.І. Цепін, Ю.М. Явич, К.Б. Ярошенко.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформульовано та обгрунтовано ряд наукових положень, висновків і пропозицій, які характеризуються достатньою обгрунтованістю, новизною і практичною цінністю; деякі з них носять дискусійний характер.

У роботі вперше комплексно досліджуються проблеми диференціації та кваліфікації нещасних випадків, методики проведення їх розслідування, обліку та аналізу їх причин.

Поняття розслідування та обліку нещасного випадку розглянуто з якісно нової сторони, тобто на перше місце стає розслідування для повної компенсації потерпілому робітнику шкоди, яку спричинив нещасний випадок, а на друге – захист власності та інтересів власника підприємства, де мав місце нещасний випадок.

На захист виносяться такі науково-теоретичні положення:

обгрунтований висновок про трудоправову природу обов’язку роботодавця створити на підприємстві здорові та безпечні умови праці та відшкодувати заподіяну здоров’ю працівника шкоду;
диференціація видів та форм ушкоджень здоров’я людини під час праці, які згідно із законодавством дають потерпілому право на відшкодування шкоди;
обгрунтована позиція щодо обов’язкового взяття на облік всіх нещасних випадків, які мали місце на підприємстві, без урахування форми правового зв’язку “підприємство – працівник”, форми вини сторін та ін.;
положення щодо вдосконалення методики розслідування нещасних випадків, суб’єктного составу комісій по розслідуванню та їх повноважень.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і пропозиції мають як теоретичне, так і практичне значення. Зроблені в роботі висновки та пропозиції спрямовані на подальше вдосконалення правових гарантій реалізації права на працю, на здорові та безпечні умови праці, дотримання законності в трудових відносинах.

Теоретичне значення полягає в дослідженні підінституту трудового права “розслідування та облік нещасних випадків на виробництві”, методики його проведення, визначенні прав і обов’язків суб’єктів розслідування, причин, які викликають виробничий травматизм, та засобів боротьби з ним, спрямованих на подальший розвиток вчення про охорону праці та прав працівників взагалі.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що окремі пропозиції та висновки можуть бути використані при розробці нового Трудового Кодексу України, а також окремих нормативно-правових актів, які регулюють розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та матеріальну відповідальність роботодавця за нестворення безпечних і здорових умов праці на підприємстві й за ушкодження здоров’я працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків.

Крім того, основні положення дисертації можуть застосовуватись при розробці нових підручників, методичних вказівок з курсу “Трудове право України” та при викладанні цього курса студентам вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані та обгрунтовані в дисертації висновки, положення та пропозиції є особистим надбанням її автора, оскількі вони базуються на особистих дослідженнях, критичному осмисленні майже 150 наукових і нормативних джерел і на узагальненні судової практики застосування норм трудового законодавства, що регулюють розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та матеріальну відповідальність власника підприємства за ушкодження здоров’я працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків.

Окремі спірні питання порушуються в роботі вперше, інші – розглядаються з урахуванням змін у соціально-економічному житті держави.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Рузультати дисертаційного дослідження використовувалися при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Трудове право та право соціального забезпечення” із студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Результати проведеного дослідження апробовані на наукових конференціях та семінарах:

Актуальні проблеми правознавства України – студентська наукова конференція за підсумками науково-дослідницької роботи за 1996 / 1997 навчальний рік (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого);
Актуальні проблеми юридичної науки – наукова конференція молодих учених та аспірантів (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2000 рік);
Актуальні проблеми формування правової держави в Україні – Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 грудня 2000 року);
Проблеми загального нагляду за додержанням законодавства про охорону праці - науково-практичний семінар робітників Прокуратури Харківської області (м. Харків, Харківська обласна прокуратура, 2001 рік);
Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України – Наукова конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 30 червня 2001 року);
Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України – Всеукраїнська науково-теоретична конференція (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 листопада 2002 року);
Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті – Наукова конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 25-26 грудня 2002 року);
Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення - Всеукраїнська науково-теоретична конференція (Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, 30 січня 2003 року).

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження.Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (147 найменувань). Загальнгий обсяг дисертації – 201 сторінка, з них основного тексту – 186 сторінок.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 наукових статей та 6 тез виступів на наукових семінарах та конференціях.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Висновки

Право відіграє роль одного із головних засобів управління суспільством, але ефективність впливу права на суспільні відносини залежить від стану законодавства, від його відповідності суспільним відносинам якогось періоду часу. Тому правове регулювання тільки тоді достатньо ефективно, коли воно і за змістом і за юридичною формою адекватно досягнутому рівню розвитку суспільства, його соціально-економічним передумовам.

Системно-порівняльний аналіз норм різних галузей сучасного законодавства про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві і відшкодування шкоди, дозволив нам виділити деякі загальні напрямки його розвитку на сучасному етапі та в перспективі.

Тому дане дослідження містить у собі деякі висновки і пропозиції, що спрямовані на забезпечення законності і соціальної справедливості в регулюванні трудових відносин нового типу нашої держави.

До них, зокрема, відносять:

У Розділі 2 подано матеріальні поняття всіх форм ушкоджень здоров’я особи, які можуть мати місце при виконанні або під час виконання трудових обов’язків. Вказано їх суттєві ознаки та відмінності одно від іншого.

Нещасний випадок, пов'язаний з роботою - ушкодження здоров'я працівника або іншої особи в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора, середовища або іншої зовнішньоїі сили, пов'язане із здійсненням трудової або іншої діяльності, що спричинило втрату працездатності або смерть.

Нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом - раптовий та обмежений в часі випадковий вплив на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора або середовища, що мав місце при виконанні їм своїх трудових обов'язків, внаслідок чого заподіяна шкода здоров'ю, що спричинило тимчасову чи постійну втрату працездатності або смерть.

Визначені кваліфікуючі ознаки нещасного випадку виробничого характеру. Зокрема, нещасний випадок – це раптова і обмежена в часі подія, коли на особу впливають небезпечні або шкідливі виробничі фактори чи середовище; випадковість даного впливу. Цей вплив пов'язаний із заподіянням шкоди здоров'ю, що спричиняє тимчасову або постійну втрату працездатності чи смерть; заподіяння шкоди не будь-якій особі, а тільки тій, що знаходиться з заподіювачем у трудових правовідносинах; заподіяння шкоди здоров'ю пов'язане з виробництвом або з роботою потерпілого.
Обгрунтована думка про трудоправову юридичну природу матеріальної відповідальності власника підприємства за шкоду, заподіяну працівнику при виконанні ним трудових обов’язків.
На сучасному етапі розвитку суспільства і держави виникла необхідність створення в рамках Кодексу законів про працю єдиної глави, яка б регламентувала взаємну матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин. Крім загальних положень про матеріальну відповідальність дана глава повинна містити норми, які б регулювали матеріальну відповідальність працівника перед власником і власника перед працівником.
Створення такої системи відшкодування шкоди, яка б поєднувала соціальне страхування від ушкодження здоров’я на виробництві та відповідальність роботодавця за нормами трудового права, з одного боку, - гарантувала б працівникам швидке отримання відшкодування, а з іншого, - являло б собою форму реалізації санкцій, встановлених за порушення власником підприємства випливаючих з трудових правовідносин обов'язків створити працівнику здорові і безпечні умови праці. Така можливість пояснюється тим, що правовідносини по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я мають трудоправову природу – випливають із змісту трудового договора.
В діючому законодавстві потрібно передбачити презумпцію заподіяння нещасним випадком працівнику моральної шкоди та презумпцію заподіяння моральної шкоди членам сім’ї загиблого від нещасного випадку.
Встановити, що розмір відшкодування моральної шкоди може встановлюватись виключно судом в залежності від ступеню моральних та фізичних страждань потерпілих та фактичних обставин нещасного випадку.
В новому Трудовому Кодексі України закріпити обов’язок роботодавця організувати працевлаштування постраждалого на роботі на власному підприємстві із збереженням за ним попереднього заробітку та організувати навчання його іншій професії відповідно до його працездатності.
В законодавстві необхідно чітко регламентувати випадки матеріальної відповідальності власника підприємства перед працівником за порушення його законних прав. Необхідно закріпити три групи випадків матеріальної відповідальності власника:

відшкодування майнової шкоди за збитки, заподіяні працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням своїх трудових обов'язків (поряд з соціальним страхуванням);
відшкодування майнової шкоди, виникнулого в результаті порушення власником права працівника на працю;
відшкодування майнової шкоди за збитки, заподіяні іншим правам працівника в трудових правовідносинах (право власності працівника на своє майно тощо).

Перелік небезпечних виробничих факторів, що містить ДСТУ 12.0.003-74 «Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація» безнадійно застарів і потребує внесення негайних змін у зв'язку з появою значного числа нових небезпечних виробничих факторів.
На працівників, що виконують на підприємстві, в установі або організації певні види робіт, що витікають з цивільно-правових договорів, законодавство про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві повинно діяти тільки в частині обов'язкового їх обліку, а законодавство про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника при виконанні їм своїх трудових обов'язків діє тільки за умови сплати такими працівниками добровольних страхових внесків у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
П. 12 Положення, що містить вичерпний перелік обставин нещасного випадку, що стався, за яких він може бути визнаним не пов'язаним з виробництвом, необхідно зробити зразковим. Він повинен містити лише загальні умови, за яких нещасний випадок може бути так кваліфікований.
Порушення власником підприємства, установи, організації, а також уповноваженим їм органом загального обов'язку забезпечити безпеку праці працівників, хоча б воно і не було сполучено з порушенням якогось конкретного правила з техніки безпеки, є достатньою підставою для визнання такої його дії або бездіяльності протиправною.
Вина сторін трудових правовідносин у нещасному випадку, що стався на виробництві, не повинна грати вирішальної ролі при його кваліфікації комісією з розслідування нещасного випадку або судом. Вона є головною умовою покладання або звільнення роботодавця від відповідальності за нестворення здорових та безпечних умов праці на виробництві.
Пропонується до складу повноправних членів комісії з розслідування нещасного випадку включити потерпілого або його довірену особу і наділити їх тими ж правами, що й решту членів. Це б сприяло об’єктивності розслідування та зміцненню гарантій їх прав.
Про кожний нещасний випадок, що стався на підприємстві, обов'язково повинні сповіщатися: місцевий орган державної виконавчої влади, орган державного нагляду за охороною праці й орган прокуратури.
Актом про розслідування нещасного випадку по спеціальній, затвердженій Положенням формі Н-1, оформлюються всі нещасні випадки, що призвели до втрати працівником працездатності на один або більше робочих днів, чи до необхідності перевести потерпілого на іншу (більш легку) роботу, строком не менше ніж на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Очевидно, що нещасні випадки, які викликали лише тимчасове припинення робіт (незначні порізи, опіки, забиті місця), що взагалі не розслідуються, хоча свідчать про порушення норм охорони праці і правил з техніки безпеки, теж повинні розслідуватися і бути взяті на облік. Тому що виключення їх із сфери уваги органів контролю і нагляду за охороною праці, а також власника підприємства може згодом призвести до більш серйозних травм.

У Положенні необхідно зазначити, що в обов'язковому порядку підлягають розслідуванню і ті нещасні випадки, що не викликали втрати працездатності на вище зазначений строк. Результати розслідування таких випадків повинні оформлюватись актами довільної форми або довідкою, які б теж бралися на облік на підприємстві в спеціальному журналі, що дало би можливість їх аналізу і розробки профілактичних заходів.

У комісії з розслідування нещасного випадку збільшити кількість представників органу нагляду за охороною праці і розширити їх повноваження, а коло повноважень власника і його представників при розслідуванні нещасного випадку звузити, обмеживши їх сферою організаційною, допоміжною (матеріальне забезпечення діяльності комісії, проте, залишити за власником підприємства).
В Закон „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” необхідно внести зміни, які б ліквідували неточність законодавця стосовно Акту розслідування, котрий є підставою для виплати потерпілому від нещасного випадку страхових сум за ушкодження здоров’я.
Необхідно розширити перелік документів, що складають «Матеріали розслідування нещасного випадку», наблизивши його до переліку документів, що складають «Матеріали спеціального розслідування нещасного випадку».
Практика розгляду спорів про відшкодування працівникам шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я в трудових правовідносинах, що існує у даний час, неприйнятна для демократичної соціальної держави. Не можна наділяти повноваженнями по розгляду спорів орган, що сам же і приймає оскаржене рішення, навіть якщо до складу цього органа включаються і незалежні спеціалісти.

На наш погляд такі суперечки повинні розглядатися незалежним, спеціально створеним для цього органом правосуддя, що був би включений у судову систему України.

На підставі вищевикладеного і з метою удосконалення юридичних гарантій працівникам при розслідуванні нещасних випадків на виробництві, для найбільш повного і швидкого відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, і для найбільш ефективної боротьби з виробничим травматизмом ми виносимо такі пропозиції про внесення змін і доповнень у КЗпП України та інші нормативні акти:

У новому Трудовому Кодексі України Главу ІХ «Гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» необхідно викласти в новій редакції, включивши положення про взаємну матеріальну відповідальність, і іменувати «Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин».

В окремій статті необхідно закріпити підстави й умови матеріальної відповідальності сторін, виклавши їх в окремій статті в наступній редакції:

«Якщо в результаті неналежного виконання працівником або власником підприємства, установи, організації своїх обов'язків іншій стороні заподіяна матеріальна шкода, то вона підлягає відшкодуванню у відповідності з законодавством України.

Матеріальна відповідальність сторони трудового договору (контракту) наступає у випадку винного і протиправного заподіяння шкоди іншій стороні, якщо цим Кодексом не передбачене інше».

П. 5 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» необхідно доповнити такими словами:

«... , а також інші випадки хворобних станів працівників, якщо є підстави припускати, що причиною їх є недотримання власником норм охорони праці».

3. П. 12 Положення викласти в такій редакції:

«Якщо в результаті розслідування встановлено, що нещасний випадок стався під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах цього підприємства, за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ, під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів, внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) при наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, що знаходився в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком, під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду, у випадку природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури, цей нещасний випадок може бути визнаний не пов'язаним з виробництвом для постраждалого.

Всі нещасні випадки, що сталися на підприємстві повинні бути розслідувані й взяті на облік на підприємстві».

Перелік повноважень комісії з розслідування нещасного випадку не повинен взагалі регламентуватися в Положенні. П. 19 Положення необхідно доповнити такою пропозицією:

„Комісія з розслідування нещасного випадку також має право робити і будь-які інші, не заборонені законодавством дії, для встановлення об'єктивних причин трудового каліцтва”.

Друге речення ч. 1 п. 24 Положення пропонується викласти в наступній редакції:

«Такий нещасний випадок береться на облік підприємством, де він фактично відбувся».

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Список використаних джерел

1. Про засади державної політики України у галузі прав людини: Засади, затверджені Постановою Верховної Ради України від 17.06.99 // Відомості Верховної Ради Украї ни.- 1999.- № 35.- ст. 303.

Конституція України: Затверджена Законом України № 254/96-ВР від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 30.- ст. 141.
Про охорону праці: Закон України № 2694-ХІІ від 14.10.92 // Верховна Рада Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 49.- ст. 668.
Про затвердження Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 року № 1320 // Офіційний Вісник України.- 2001.- № 42.
Соціальні приорітети державної політики // Охорона праці.- 2000.- № 11.- 64 с.
Звіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про страхову діяльність, стан охорони праці в народному господарстві, соціальний захист потерпілих на виробництві, використання страхових коштів за 2002 рік // Урядовий кур’єр.- 2003.- № 89.- 17 травня.
Кодекс Законів про працю України: Затверджений Законом УРСР № 322-VІІІ від 10.12.71 // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1971.- додаток до № 50.- ст. 375.
Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві: Положення затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.01 № 1094 // Офіційний вісник України.- 2001.- № 35.- ст. 1625.
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності: Закон України № 1105-ХIV від 23.09.99 // Урядовий кур’єр: Орієнтир.- 1999.- № 45.
Киселев Я.Л. Правовое регулирование охраны труда в СССР: лекция по курсу советского трудового права/ МГУ юрид. факультет.- М.: Госюриздат, 1958.- 52 с.
Киселев Я.Л. Законодательство об охране труда и технике безопасности.- М.: Госюриздат, 1969.- 112 с.
Киселев Я.Л. Охрана труда: консультации по правовым вопросам.- М.: Профиздат, 1965.- 176 с.
Голощапов С.А. Правовые вопросы охраны труда в СССР.- М.: Юрид. лит., 1982.- 200 с.
Семенков В.И. Надзор и контроль за охраной труда в СССР.- Минск: Изд. АН БССР, 1963.- 116 с.
Семенков В.И. Охрана труда в СССР: Правовые проблемы.- Минск: «Наука и техника», 1976.- 288 с.
Симоненко Г.С. Выплаты работникам, утратившим трудоспособность на производстве.- М.: Юридическая литература, 1969.- 228 с.
Васильев С.В. Судопроизводство по делам о возмещении вреда, причиненного жизни и здоровью гражданина при исполнении им трудовых обязанностей: Учебное пособие.- Х.: «Факт»,1999.- 184 с.
Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. 2-е изд. доп., перераб. / Под ред. В.В. Жернакова.- Х.: «Одиссей», 2002.- 656 с.
О вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев: Закон принятый 2.06.1903 г. // Собр. узак. и расп. прав.- 2 авг. 1903.- № 81.
О страховании рабочих от несчастных случаев: Закон принятый 23.06.1912 г. // Собр. узак.- 1912.- № 141.- ст. 1230.
О распространении на всю территорию СССР действия обязательных постановлений по технике безопасности и промышленной санитарии, утвержденных НКТ РСФСР: затверджено Постановою Народного Комісаріату Праці СРСР та Вищої Ради Народного Господарства СРСР від 14.11.23 р. № 154 // Собр. узак.- 1924.- № 12.- ст. 104.
О регистрации несчастных случаев на предприятиях, учреждениях, хозяйствах: Затверджено циркуляром НКП РСФСР від 21.06.22 // Известия НКТ РСФСР.- 1922.- № 4/13.
О прядке расследования несчастных случаев на производстве: Інструкція затверджена циркуляром НКП СРСР від 20.01.25 // Известия НКТ СССР.- 1925.- № 6.- С.11.
О порядке расследования несчастных случаев: Положення затверджене Циркуляром НКП СРСР від 18.02.25 № 44/31 // Известия НКТ “Вопросы труда”.- 1925.- С.605.
О регистрации несчастных случаев: Положення затверджене Постановою НКП СРСР від 11.03.29 № 199 із змінами // Известия НКТ СССР .-1929.- № 12-13.
Постанова НКП СРСР від 31.12.29 № 490 // Известия НКТ СССР .-1930.- № 3.
О внесении изменений и дополнений в Положение о порядке регистрации несчастных случаев на производстве: Затверджено Постановою НКП СРСР від 11.07.31 № 189 // Известия НКТ СССР .-1931.- № 25.
О регистрации несчастных случаев: Положення затверджене Наказом Секретаріату ВЦРПС СРСР від 16.07.34 // Бюллетень ВЦСПС.- 1934.- № 13-14.
О расследовании и учете несчастных случаев, связанных с производством: Положення затверджене Президією ВЦРПС 08.09.39 // Бюллетень ВЦСПС.- 1939.- № 12.
Яблоков Н., Захаров С. Расследование несчастных случаев связанных с производством. М.: Профиздат, 1965.- 103 с.
Справочник профсоюзного работника, М.: Профиздат.- 1976.- 280 с.
О расследовании и учете несчастных случаев на производстве: Положение утвержденное Постановлением Президиума ВЦСПС от 13.08.82 р. № 11-6 // СНАоТ.- 1985.- ч. 2.- С. 483.
Положение о расследовании и учете несчастных случаев на производстве.- М.: Профиздат, 1989.- 32 с.
Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради України від 24.08.91 // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 38.- ст. 502.
Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.91 // Відомості Верховної Ради Украї ни.- 1991.- № 46.- ст. 621.
Про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах в установах і організаціях: Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 // Збірник постанов уряду України .- 1994.- № 6.- ст. 148.
Про внесення змін та доповнень до положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах в установах і організаціях: постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.98 р. № 923 // Офіційний Вісник України.- 1998.- № 25.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: затверджені постановою Верховної Ради України від 14.01.98 // Урядовий кур'єр.- 1998.- № 33-34.
Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник.- Х.: Фірма “Консум”, 1998.- 480 с.

Гончарова Г.С. Охорона праці: Конспект лекції.- Х.: УкрЮА, 1994.- 24 с.
Трудовое право. Учебник/ под редакцией О.В.Смирнова.- 2-е изд., доп..- М.: «Проспект».- 1998.- 444 с.
Коршунов Ю.Н. Правовые проблемы расследования и учета несчастных случаев на производстве: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.05.- М., 1977.- 190 с.
Муцинова Н.А. Охрана труда на промышленных предприятиях.- М., 1973.- 144 с.
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування: Закон України від 16.01.03 // Офіційний вісник.- 2003.- № 6.- ст. 211.
Про внесення змін до Закону України „Про охорону праці”: Закон України від 21.11.02 // Офіційний вісник.- 2002.- № 50.- ст. 2234.
Основы теории государства и права/ под ред. Н.Г. Александрова. М.: Госюриздат, 1960.- С. 375.; Теория государства и права. М.: Изд-во АНСССР, 1962.- С. 508-510.
Стависский П.Р. Материальная ответственность предприятия в трудовых отношениях. Киев-Одесса: «Вища школа», 1987.- 180 с.
Меняющийся мир труда: главные проблемы будущего: Доклад Генерального Директора МБТ 72-й сессии Международной конференции труда. Женева, 1986.- С. 56.
Лях А. Гражданский кодекс и трудовые отношения// Вопросы труда- 1923.- № 12.- С. 36-47.
Кусиков А. 412 и 413 статьи Гражданского кодекса должны быть перенесены в трудовой кодекс// Вопросы труда.- 1926.- № 7.- С. 61-69.
Гинцбург Л.Я. Выступление на научной сессии ВИЮН, посвященной основам гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик// Труды научной сессии ВИЮН.- М., 1962.- С. 155 - 168.
Андреев В.С. Материальное обеспечение граждан СССР в старости, в случае инвалидности и временной нетрудоспособности М.: Госюриздат, 1963.- 176 с.
Левиант Ф.М. Усиление охраны трудовых прав граждан// Советское государство и право.- 1963.- № 8.- С. 59.
Караваев В.В., Кафтановская А.М., Лифшиц Р.З. Ответственность за повреждение здоровья рабочих и служащих: Комментарий М.: Юрид. лит., 1963.- 252 с.
Лифшиц Р.З. Ответственность за повреждение здоровья в советском праве// Советское государство и право.- 1964.- № 5.- С. 103-110.
Явич Ю.Н. Возмещение ущерба, причиненного рабочим и служащим увечьем либо иным повреждением здоровья: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05/ Ленинградский гос. ун-т.- Л., 1964.- 20 с.
Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973.- 456 с.
Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровье под охраной закона.- М.: Юрид. лит., 1990.- 174 с.
Венедиктов В.С. Проблеми відповідальності у трудовому праві: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.05.-К. 1996.- 24 с.
Кузятин В. Возмещение за вред по Гражданскому кодексу и социальное страхование// Вопросы труда.- 1924.- № 5-6.- С. 61.
Яичков К.К. Права, возникающие с потерей здоровья.- М.: Изд-во «Наука», 1964.- С. 168.
Рахмилович В.А. О противоправности как основании гражданской ответственности// Советское государство и право.- 1964.- № 3.- С. 53-62
Собчак А.А. Обязательства по возмещению вреда// Гражданско-правовая охрана интересов личности.- М.: Юрид. лит., 1969.- 287 с.
Михайлич А.М. Производственное увечье – категория гражданского права// Правоведение.- 1974.- № 5.- С. 54-62.
Смирнов В.Т. Обязательства, возникающие из причинения вреда.- Л.- 1973.- 165 с.
Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве: Учебное пособие.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1983.- 152 с.
Поленина С.В. Пограничный институт гражданского и трудового права// Советское государство и право.- 1974.- № 10.- С. 61.
Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку/ Відп. ред. Н.М. Хуторян.- К.: ІнЮре.- 1999.- 178 с.
Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права,- М.: Госюриздат, 1963.- С. 106, 107.
Александров Н.Г. Трудовое правоотношение.- М.: Госюриздат, 1948.- 336 с.
Цепин А.И. Право на здоровые и безопасные условия труда и научно-технический прогресс: Государство и право, 1974.- № 11.
Яичков К.К. Система обязательств из причинения вреда в советском праве// Вопросы гражданского права.- М.: Изд-во МГУ, 1957.- 234 с.
Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права.- М.: Госюриздат, 1961.- 290 с.
Российское трудовое право: Учебник для ВУЗов/ под ред. проф. А.Д. Зайкина.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.- 412 с.
Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для ВУЗов.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М,1998.- 260 с.
Типовые правила внутреннего трудового распорядка: затверджені Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.84 р. №213 // Бюллетень Государственного комитета Совмина СССР по труду и социальным вопросам.- 1984.- № 11.
Трудовое право России: Учебник / Под. ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова.- М.: Юристъ, 2002.- 560 с.
Андреев В.С. Правоотношения по государственному социальному страхованию в СССР.- М.: Изд-во МГУ, 1962.- 64 с.
Право социального обеспечения. Учебное пособие./ Под ред. К.Н. Гусова.- М.: «Проспект», 1999.- 344 с.
Скопинский А.В. Ответственность за несчастия с рабочими.- Журнал Министерства Юстиции.- 1899.- № 4.- С. 100-116.
Обзор иностранного законодательства.- Журнал Министерства Юстиции.- 1899.- № 2.- С. 283-287.
Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для ВУЗов.- М.: Дело, 1999.- 728 с.
Даль В. Толковый словарь, М.- 1955.- т. 4.- С. 226.
Безрук Н.А. Ответственность государственных предприятий и учреждений за вред, причиненный жизни и здоровью застрахованного лица: Автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.03.- М., 1951. – 20 с.
Коршунов Ю.Н. Правовые проблемы расследования и учета несчастных случаев на производстве: Автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.05: ВНИИСЗ.- М., 1977.- 18 с.
Смирнов В.Т. Гражданская ответственность государственных предприятий за причинение увечья или смерти работникам.- М.: Госюриздат, 1957.- 232 с.
Устав (Конституция) Всемирной организации охраны здоровья: прийнятый 22.07.46 // Всемирная организация здравоохранения: основные документы. Изд. 41-е. – Женева.- 1998.
Международное законодательство об охране труда: Конвенции и Рекомендации МОТ: В 3 т..- К.: Основа, 1997.- т. 3.- 344 с.
Порядок організації і проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 4.04.94 року № 221 // Збірник Постанов України.- 1994.- № 8.- Ст. 190.
Рекомендация № 22 1925 года, № 24 1925 года, № 67 1944 года, №121 1964 года.- : Конвенции и Рекомендации МОТ: В 3 т..- К.: Основа, 1997.
Держстандарт України “Охорона праці. Терміни та визначення.” (ДСТУ 2293-99).- К.: Держстандарт України, 1999.- 20 с.
ДЕРЖСТАНДАРТ 12.0.003-74 «Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація» // Система стандартов безопасности труда. Издание официальное.- М.: Изд-во стандартов, 1984.
Охорона праці.- 2000.- № 6.- С. 37.
Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть 1 / А.А.Пушкин, В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др.; под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко.- Х.: Ун-т внутр дел; «Основа», 1996 .- 440 с.
Криминальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів та фак./ Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, та ін.; за ред. П.С.Матишевського та ін..- К.:Юрінком Інтер, 1999.- 512 с.
Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань.- 4-те вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.- 1024 с.- (нормативні акти і коментарі).
Про затвердження цивільного Кодексу Української УРСР: Закон УРСР від 18.07.63 // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1963.- № 30.
Жигалкін П.І. Основы государства и права: учбовий посібник / под ред. проф. В.В. Комарова.- Х.: Изд-во НЮАУ, 1999.- С. 92-93.
Чернега П. На свій страх та ризик // Охорона праці.- 2001.- № 2.- С. 25-27.
Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.91 // Відомості Верховної Ради України.-1992.- № 3.- ст. 10.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.01 р. № 270 // Офіційний Вісник України.- 2001.- № 13.
Зеленський І. Директор за кермом службового автомобіля – це добре. Але... // Охорона праці.- 2000.- № 10.- С. 23.
Флейшиц Е.А. Основные вопросы гражданской ответственности за повреждение здоровья: Ученые записки ВИЮН, вып. 1.- М., 1955.- С. 35.
Белякова А.М. Возмещение вреда, причиненного увечьем.- М.: Изд-во МГУ, 1961.- 90 с.
Михайлич А.М. Гражданская ответственность за повреждение здоровья работника при исполнении трудовых обязанностей: Дисс…канд. юрид. наук: 12.00.03.- М.: ВНИИСЗ, 1966.
Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву.- Л., Изд-во ЛГУ, 1955.- С. 66-67.
Положение о расследовании и учете несчастных случаев на производстве: утверждено Решением Правительства РФ от 11.03.99 р. с изменениями от 24.05.00 р. // Собрание законодательства Российской Федерации.- 1999.- № 13.- Ст. 1595.
Основные положения о вахтовом методе организации работ: утвержденные Постановлением Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам Секретариата ВЦСПС и Министерства охраны здоровья СССР от 31.12.87 р. № 794 / 33-82 // Бюллетень нормативных актов СССР.- 1990.- № 8.- С. 26.
Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве.- К., 1955.- 285 с.
Черданцев А.Ф. Понятие технико-юридических норм и их роль в формировании общественных отношений// Советское государство и право.- 1964.- № 7.- С. 134-138.
Дело № 2-25 1999 год.
Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.93 р. № 754 // Зібрання законодавства України.- т. 7, 7 (ПКМ) 35.
Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности.- М.: Госюриздат, 1952.- 276 с.
Белякова А.М. Возмещение вреда, причиненного увечьем.- М.: Изд-во МГУ, 1961.- С. 13.
Тархов В.А. Обязательства, возникающие из причинения вреда.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1957.- С. 106-107, впоследствии автор отошел от этой позиции – Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973.- С. 322.
Флейшиц Е.А. Ответственность организации за действия их работников// “Ученые записки” ВНИИСЗ, 1965.- вып. 4.- С. 145-147.
Попельский В. Ответственность организации за вред, причиненный по вине ее работников// Советская юстиция.- 1965.- № 6.- С. 20.
Об утверждении Гражданского процессуального кодекса Украинской ССР: Закон Украинской ССР от 18 июля 1963 г. с изм. и доп. // Ведомости Верховного совета УССР.- 1963.- № 30.- Ст. 464.
Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків: постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472 // Урядовий кур’єр: Орієнтир.- 1994.- 28 липня.- № 30.
Про визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 11.07 01 р. № 807 // Офіційний Вісник України.- 2001.- № 35.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: постанова Пленуму верховного Суду України від 27.03.92 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в криминальних та цивільних справах.- К., 1995.- 417 с.
Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.93 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 5.- ст. 21.
Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту в Україні: затверджені Наказом Мінтранспорта України від 21.12.98 р. №527 // Офіційний вісник.- 1999.- № 11.- ст. 451.
Чернишов А. Випадкі типові, наслідки теж // Охорона праці.- 2000.- № 9.- С. 22-23.
Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. Н.И. Панов.- Х., 1993.- 164 с.
Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: «Проспект», 1998.- 448 с.
Гусов К.Н. Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник.- 2-е изд. доп., испр.- М.: Юристъ, 1999.- 480 с.
Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України.- Х., 1999.- 20 с.
Цвігун К. Приречені на смерть // Охорона праці.- 2000.- № 9.- С. 25.
Про Державний комітет України з нагляду за охороною праці: Указ Президента України від 18.09.02 р. № 834/2002 // Офіційний вісник.- 2002.- № 38.- ст. 1770.
Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності: Закон України від 15.09.99 р. // Відомості Верховної ради України.- 1999.- № 45.- Ст. 397.
Агин В.А. Основы безопасности труда в строительстве.- Л.- 1978.- 147 с.
Балинт И., Мурани М. Психология безопасности труда.- М.: Профиздат, 1968.- 230 с.
Шелест В. Гудсков А. Ляшенко В. Психологія безпеки// Охорона праці.- 2000.- № 7.- С. 31, 34.
Про основні напрямки соціальної політики на 2001-2004 роки: Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Офіційний вісник.- 2000.- № 21.- ст. 858.
Синев П.И. Основы техники безопасности.- М.: Профиздат, 1939.- 36 с.
Типове положення про службу охорони праці: затверджене Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3.08.93 р. № 73 // Законодавство України про охорону праці (у трьох томах) т. 1.- К.: Основа, 1995.- 528 с.
Типове Положення про комісію з питань охорони праці підприємства: затверджене Наказом Держнаглядохоронпраці України від 3.08.93 р. № 72 // Законодавство України про охорону праці (у трьох томах) т. 1.- К.: Основа, 1995.- 528 с.
Про порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві: затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 р. № 132 // Законодавство України про охорону праці (у трьох томах) т. 2.- К.: Основа, 1995.- 384 с.
Кодекс Законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 1997.- № 11-12.- 1020 с.
Типове Положення про навчання з питань охорони праці: затверджене Наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 17.02.99 р. // Офіційний вісник України.- 1999.- № 16.
ГОСТ ССБТ 12.0.004-90 // «Организация обучения безопасности труда. Общие положения» от 1 июля 1991 года.- М.: Изд-во стандартов, 1991.
Про вдосконалення навчання з охорони праці та безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти України: затверджено Наказом Міносвіти України від 2.12.98 р. № 420 // Офіційний вісник.- 1999.- № 6.- ст. 206.
Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників визначених категорій: затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 р. № 45 // Бюлетень законодавства та юридичної практики України.- 1997.- № 11-12.
Науково-практичний коментар до Закону України „Про охорону праці”/ С.П. Ткачук, В.В Андрійчук, З.М. Васильова та інші.- К.: Основа, 1997.- 528 с.
Советский энциклопедический словарь/ Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.), М.С. Гиляров, Е.М. Жуков и др. – М.: «Советская энциклопедия», 1980.- 1600 с., с илл.
Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.- Харьков, 2000.- 384 с.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Blog

З м І с т вступ Розділ Становлення закон

Содержание