Гега П. Т., Доля Л. М. Г27 Основи податкового права: Навч посіб. 3-тє вид., випр. І доп

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19

З 1993 року обчислення ПДВ проводилося за ставкою 21,875 відсотка до оподатковуваного обороту та ставкою 16,67 відсотка до оподатковуваного обороту з реалізації товарів (робіт, послуг) у валютах країн СНД.

Згідно із законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. всі об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

За нульовою ставкою оподатковуються операції:

1) з продажу товарів, які було вивезено (експортовано) платником податку за межі митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції:

— з поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що:

використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної» промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

— з поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:

виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі в місця тимчасового базування;

— з поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо вивезення їх (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією;

2) з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції:

— з надання нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також космічних кораблів або супутників чи їхніх частин або окремих функцій;

— з надання послуг персоналові з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів;

— з надання послуг з передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на використання торгових марок та інших юридичних та економічних знань, а також з обробки даних та інформатики для нерезидентів;

— з надання послуг з організації реклами і публічних зв'язків за межами України; із забезпечення персоналом нерезидентів України; з культурної, спортивної, освітньої діяльності за межами України;

— з надання послуг із туризму на території України в разі продажу їх за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків;

3) з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, розташованих на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість може здійснюватися виключно фізичним особам, котрі виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, котрі переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та перебувають поза митними кордонами України, Порядок контролю за дотриманням норм цього підпункту встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порушення їх тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.

Товари, придбані в безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення

таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому для оподаткування операцій із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України;

4) з надання транспортних послуг із перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме — від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

5) з продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів; з продажу електроенергії.

Крім перелічених, за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

— продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності й господарювання;

— продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 грудня 1999 року за нульовою ставкою не оподатковуються операції з продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів; продажу електроенергії.

Податкові періоди

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, котрі мають обсяг операцій з продажу товарів (робіт, послуг) менший, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Таким чином, платники податків, котрі мають обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) із врахуванням податку на додану вартість менш ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів, повинні подати в податкову адміністрацію заяву про встановлення вибраного ним податкового періоду (місяць чи квартал) за один місяць до початку календарного року.

На виконання Закону України «Про податок на додану вартість* наказом Державної податкової адміністрації України затверджено форми та порядок ведення податкового обліку, обумовленого вимогами статті 7 Закону. А саме, розроблено та затверджено форму і порядок заповнення: _ч

— податкової накладної;

—- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників;

— книги обліку продажу товарів (робіт, послуг);

— книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Ці документи складаються виключно особами, котрі

зареєстровані в податковому органі як платники податку на додану вартість та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника. Якщо особа, котра не підпадає під визначення як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, то реєстрація здійснюється за її заявою. Податкова накладна є важливим документом, оскільки одночасно виконує функції звітного податкового і розрахункового документа, який підтверджує факт продажу чи придбання товарів (робіт, послуг), що тягне за собою виникнення права на податковий кредит та податкове зобов'язання. Вона складається у двох примірниках на момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто з відвантаження або з оплати, залежно від того, яка з операцій здійснилась раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 «Дата виникнення податкових зобов'язань* статті 7 Закону, і зберігається в продавця. Платник податку зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, що має містити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та кількість їх (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених Законом, у податковій накладній робиться

запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт статті Закону.

Якщо операції звільнено від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, котрі ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

3.1.2. Акцизний збір

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції).

В Україні акцизний збір сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р.

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України. Так, наприклад, Законом України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 року встановлено ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби і визначено, що акцизний збір з тютюнових виробів, які імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на день митного оформлення товарів. Акцизний збір з тютюнових виробів, що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України, розраховується за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація тютюнових виробів, і залишається незмінним протягом кварталу.

За Декретом» платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники підакцизних товарів (продукції), а також суб'єкти підприємницької діяльності, котрі імпортують підакцизні товари (продукцію), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, котрі ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України відповідно до законодавства.

Поняття об'єкт оподаткування визначено статтею З Декрету КМ України «Про акцизний збір», згідно з якою об'єктом оподаткування є:

— обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом продажу, обміну їх на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою оплатою їх;

— обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

— митна (коли її немає — закупівельна) вартість Імпортних товарів (продукції), придбаних за Іноземну валюту або в порядку обміну чи безплатної передачі.

Обчислюється акцизний збір за ставками в процентах до обороту з продажу товарів та в твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). При закупівлі імпортних товарів (продукції) оподатковуваний оборот визначається з їхньої митної вартості. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації. У разі придбання на території України та в країнах колишнього Союзу РСР підакцизних товарів за іноземну валюту і подальшої реалізації їх за національну валюту України оподатковуваний оборот визначається з їхньої закупівельної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, що діє на день придбання цих товарів.

Акцизний збір від реалізації підакцизних товарів громадянами, котрі займаються підприємницькою діяльністю, утримується в джерела виплати доходів.

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, — до місцевого бюджету за місцем виробництва їх і до державного бюджету у співвідношеннях, установлених Верховною Радою України.

Не справляється акцизний збір при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту.

Не підлягає оподаткуванню оборот: з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; з реалізації спирту етилового, що використовується на виготовлення лікарських засобів та ветеринарних препаратів.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію в двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових адміністрацій за місцем розміщення суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору.

3.1.3. Податок на прибуток підприємств

Частка валового внутрішнього продукту від місцевих та регіональних податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна: вона становить від 13 до 15 відсотків

Головною перевагою цих податків є те, що вони, як правило, вважаються справедливими з погляду платоспроможності. Крім того, можуть запроваджуватися прогресивні ставки оподаткування за вищими граничними рівнями ставок. Коли прибуткові податки накладаються органами влади вищого рівня, а місцевий прибутковий податок стягується тими ж збирачами податків, витрати на інкасо залишаються низькими. Оскільки вони безпосередньо пов'язані з місцевими доходами, їхня реакція на зростання цін, збільшення чисельності населення й прибутків теж достатньо гнучка.

Одна проблема, пов'язана з місцевим прибутковим податком, виникає тоді, коли об'єкти оподаткування перебувають на одній території, а працюють (а отже, і отримують свої прибутки) на іншій. Стягувати податок набагато зручніше саме за місцем роботи.

При оподаткуванні прибутків підприємств виникає кілька питань. По-перше, визначення об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і диференціація їх. По-третє, склад податкових пільг та умови надання їх підприємствам.

Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 р. (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992—1994 років (крім І кварталу 1993 р., коли Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. було введено податок на прибуток) визначено валовий дохід підприємства, що становив «суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях».

До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовників) на власні потреби підприємств-постачаль-ників (підрядників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації.

При оподаткуванні доходів підприємств у 1994 році застосовувалося 8 ставок: 11, 15, 19, 22, 55, 65, 70, 75 відсотків. Основну ставку було підвищено з 18 до 22 відсотків. Головним критерієм диференціації ставок податку служив вид діяльності.

З 1 січня 1995 року прибутки стали оподатковуватись згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р., характерними особливостями якого були:

1) повернення до оподаткування балансового прибутку;

2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;

3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;

4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету, тобто замість щомісячних авансових платежів 15 і 28 числа встановлено один авансовий платіж до 25 числа місяця наступного за звітним.

Згідно із цим Законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено нові ставки податку. Базова ставка — ЗО відсотків, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 відсотків.

За ставкою 45 відсотків оподатковувався прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів матеріальними цінностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів); за ставкою 60 відсотків — прибуток від проведення лотерей (крім державних), від казино, інших гральних домів (місць), ігрових автоматів з грошовим виграшем та іншого грального бізнесу (включаючи доходи від оренди та інших видів використання майна для його потреб).

Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, Що раніше прийняті закони про податки керувалися

неправильним посиланням на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування — на поповненні дохідної частини державного і місцевих бюджетів.

Другою важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавство, прийняте в 1990—1996 рр., виявилось недостатньо розробленим і недостатньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Проте слід відмітити, що прийнятий Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» теж не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку законодавців, мав почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не кажучи вже про виконання.

При цьому Законі і далі зберігався принцип так званого неоподатковуваного трикутника, суть якого полягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати і реалізації. А обставина, що кожне із цих підприємств використовує товар, який має бути в нього на відповідному збереженні як власність, не стосується реалізації постачальника і не підлягає оподаткуванню. Закон не виключав і можливості передачі товару до оплати не у власність, а на відповідальне його збереження. В такому разі той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вважається кредитом.

З 1 липня 1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 р., від 4 листопада 1997 р., від 18 листопада 1997 р. та від 16 грудня 1997 р.).

Відповідно до Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:

— на суму валових витрат платника податку;

— на суму амортизаційних відрахувань.

Стаття 4 Закону визначає, що валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за межами їх.

Він включає:

1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з первинного випуску (розміщення) їх та операцій з кінцевого погашення (ліквідації);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

3) доходи від операцій особливого виду, а саме:

— з товарообмінних (бартерних) операцій;

— із страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами);

— із розрахунками в іноземній валюті;

— з оподаткування операцій з пов'язаними особами. Пов'язана особа — це особа, що відповідає будь-якій з наведених далі ознак: юридична особа, котра здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, котрі здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

— з продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

— з торгівлі цінними паперами та деривативами;

— з борговими вимогами та зобов'язаннями;

— з інших операцій;

4) доходи від спільної діяльності як дивіденди, отримані від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;

6) доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у формі:

— сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;

— сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;

— сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів;

— сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

— вартості матеріальних цінностей, переданих платникові податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

— сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

— сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

Blog

Гега П. Т., Доля Л. М. Г27 Основи податкового права: Навч посіб. 3-тє вид., випр. І доп