Geum.ru

Програми для профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах Рекомендовано Міністерством освіти І науки України

Вид материалаДокументы

Содержание


1. Сучасна політична карта світу
2. Групування і типологія країн світу
3. Суверенні держави та найважливіші міжнародні організації
Геополітика як складова частина політичної географії
Практичні роботи
Подобный материал:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ

І ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ГЕОГРАФІЯ

10 — 11 класи

ПРОГРАМИ

для профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

«Педагогічна преса»

2005

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

(35год) ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Політична географія - наука, що вивчає просторову організацію по­літичного життя суспільства, систему політичних, адміністративних кордонів, меж виборчих округів, центри політичного керування і зв'язки між ними з урахуванням різноманітних соціально-економічних чинників. Об'єктом пол­ітичної географії є система політичних відносин у світі, окремих країнах, районах та місцевостях. За охопленням території політико-географічні дослідження проводяться на макро-, мезо- і мікрорівнях. До макрорівневих (глобального і регіонального) належать політико-географічні дослі­дження всього світу, групи країн чи великих регіонів, до мезорівневих — дослідження окремих країн, до мікрорівневих — специфічних у політично­му аспекті територій (анклавів, ареалів, міст). На глобальному та регіо­нальному рівнях політична географія вивчає такі питання, як зміни на полі­тичній карті світу, співвідношення політичних та економічних сил на світовій арені, географічні аспекти міжнародних відносин, важливі політичні та еколого-політичні процеси, осередки міжнародної напруженості. Політико-географічне краєзнавство охоплює такі питання, як особливості су­спільного і державного устрою, форми правління та адміністративно-те­риторіального устрою, внутрішня та зовнішня політика, формування дер­жавної території, політико-географічне положення, оцінювання кордонів і самозабезпеченості основними природними ресурсами, особливості при­кордонних районів, географічні розбіжності в соціально-класовій струк­турі населення, його національному та релігійному складі, політичні відно­сини між соціальними групами, націями, державними та місцевими органа­ми влади, географія партійно-політичних сил країни і в тому числі політич­них партій, профспілок, громадських організацій і рухів та їхній вплив на політичне громадське життя, райони політичного напруження і соціальних вибухів, організація і проведення виборчих кампаній, референдумів, страйків, демонстрацій, збройних і сепаратистських виступів.

Останнім часом активно розвивається такий напрям політичної географії, як електоральна географія, що розглядає питання проведення виборів і передвиборчих кампаній.

Однією з важливих складових політичної географії є геополітика - нау­ковий напрям, що вивчає залежність зовнішньої політики держави і міжна­родних відносин від системи політичних, економічних, екологічних, воєн­но-стратегічних та інших взаємозв'язків, які складаються під впливом гео­графічного положення країни та інших фізико- і економіко-географічних чинників. Іншими словами, геополітика - це поєднання географічних і полі­тичних чинників, які визначають положення держави чи регіону і які роз­глядаються з погляду здійснення впливу на політику.

Курс «Політична географія» доцільно вивчати в класах загально­освітніх закладів суспільно-гуманітарного профілю.

Основна мета курсу — дати учням знання про територіальні аспекти політичної сфери суспільного життя, про вплив політичних чинників на стан довкілля, розвиток і розміщення об'єктів економіки, про життя і діяльність людей, міжнародне співробітництво в різних сферах людського життя. Ці знання допоможуть зрозуміти зміни на політичній карті світу, проблеми економічного і політичного співробітництва окремих країн, тенденції роз­витку міжнародного поділу праці, світових політичних процесів, а також політичних процесів, що відбуваються в Україні.

Розподіл годин є орієнтовним. Учитель може вносити до навчальної про­грами зміни. Програма розрахована на 35 год, з них 2 год — резервні.



Дата
К-сть годин
Зміст теми
Навчальні досягнення




2
Вступ

Політична географія як наука. Рівні дослідження політичної географії: гло­бальний і регіональний (макрорівень), окремих країн (мезорівень), окре­мих районів, міст (мікро-рівень). Місце курсу в сис­темі соціально-економіч­них (суспільних), геогра­фічних дисциплін; зв'язки курсу з іншими суспільни­ми науками, у тому числі політологією, соціологією, історією; зміст поняття «політика», сучасні зав­дання політичної географії

Історія розвитку політич­ної географії. Погляди на політичну географію Ф. Ратцеля, Ю. Челена, В. Семенова-Тян-Шанського, І. Вітвера, В. Колосова, С. Лаврова, Я. Машбиця, І. Маєргойза, Л. Смирягіна, О. Вітковського, В. Яг'ї, С. Рудницького. Сучасний стан політичної географії в Україні
Учень:

• знає, що вивчає курс «Політична географія»;

• пояснює значення політичної географії для пі­знання навколишнього
світу;

• називає відомих уче­них, що досліджували пи­тання політичної гео­графії




10
1. Сучасна політична карта світу

Формування сучасної по­літичної карту світу. По­няття якісних та кількіс­них змін на політичній кар­ті. Об'єкти політичної кар­ти: «держава», «країна», « територія», « кордони », « протекторат », « залежна територія»

Політико-географічне по­ложення країни (глобаль­ний, регіональний, сусідсь­кий аспекти, наявність ви­ходу до моря, використання міжнародних транспортних шляхів)

Географічний простір дер­жави: державна територія, етнічні землі, акваторія, аероторія. Особливості дер­жавної території: конфігу­рація, форма, компакт­ність, географічний центр

Столиця - головний полі­тичний центр держави. Кла­сифікація столиць за по­ходженням, розташуван­ням, функціями (родові, іс­торичні, стабільні, ситуа­ційні, штучні, центральні, периферійні, приморські; одно-, багатофункціональні)

Кордон (границя, межа).

Класифікація державних кордонів законфігурацією, походженням, історією, функцією (сухопутні, мор­ські, прямолінійні, звивисті, колоніальні, повоєнні, воз­з'єднані, компенсаційні, відновлені, нав'язані, дого­вірні, недоговірні, установ­лені одностороннім актом) Форми правління (монархія, республіка), державного

устрою (унітарна держава, федеративна держава, кон­федерація), державно-право­вого режиму (демократич­ний, тоталітарний, автори­тарний), їх географічне по­ширення

Особливості формування державної території країн різних регіонів. Прогнози вчених щодо змін на політичній карті світу

Україна на карті світу: політико-географічне поло­ження, державна територія, етнічні землі, український географічний простір, політико-географічний устрій
Учень:

• знає поняття: держава, територія, колонія, протекторат, підопічна територія, суверенітет, кордон державний, кордон політичний, акваторія, аероторія, політико-географічне положення, монархія, республіка, унітарна держава, складна держава, федеративна держава, конфедерація, демократичний правовий
режим, тоталітарний режим, авторитарний режим;

• пояснює динаміку змінна політичній карті; географічні основи федералізму, унітарності країн;
вплив державних кордонів на державний і політичний розвиток прикордонних територій;

• називає найвідомішідержави світу;

• уміє користуватися матеріалами довідників; знаходити на карті незалежнідержави та залежні володіння;

• характеризує політикогеографічне положення
країн;

• аналізує матеріали засобів масової інформації







Практична робота

№ 1. Аналіз політико-географічного положення України. Позначення на контурній карті кор­донів етнічної, державної території України, адміністративно-територіальних одиниць.







6

2. Групування і типологія країн світу

Учень:







Групування і типологія країн світу за кількісними та якісними показниками:

географічним, економіко-географічним, політико-географічним положеннями, величиною території,

кількістю населення, типом відтворення населення, його національним

складом, рівнем урбанізації, природно-ресурсним потенціалом, рівнем соціально-економічного розвитку та господарською

спеціалізацією в міжнародному поділі праці, за рівнем сформованості

організаційно-управлінських структур, структурою господарства країни

Практична робота

№ 2. Позначення на контурній карті високорозвинених країн світу.
карті найбільші та наймен­ші країни за площею та кількістю населення; приморські, острівні, напівострівні, країни-архіпелаги, країни, що позбавлені виходу до моря; країни,

що найкраще і найгірше забезпечені природними ресурсами, високорозвинені країни, середньорозвинені та країни, що розвиваються, найбідніші країни;

• характеризує рівень

економічного та політичного розвитку окремих країн;

• уміє користуватися літературними, статистичними та картографічними

матеріалами про країни




5
3. Суверенні держави та найважливіші міжнародні організації

Права та обов'язки незалежної держави як суб'єкта міжнародного права

Найважливіші міжнародні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), спеціалізовані організації ООН - з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), з промислово­го розвитку (ЮНІДО), Про­довольча і сільськогоспо­дарська організація (ФАО), Міжнародна організація праці (ІЛО), Міжнародний банк реконструкції та роз­витку (МБРР), Міжнарод­ний валютний фонд (МВФ), Європейський банк рекон­струкції та розвитку (ЄБРР), Північноамери­канський договір про вільну торгівлю (НАФТА), Організація африканської єдності (ОАЄ), Рада Євро­пи, Європейський парла­мент, Співдружність неза­лежних держав (СНД), Європейський Союз (ЄС), Асоціація держав Північно-Східної Азії (АСЕАН), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Гене­ральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Чорно­морська зона економічного співробітництва (ЧЗЕС)

Поділ міжнародних орга­нізацій за функціональними особливостями (загальнопо­літичні, військово-політич­ні, економічні, валютно-фі­нансові, історико-традицій-ні, інтелектуально-аналі­тичні тощо) та просторови­ми межами функціонування (глобальні, регіональні, субрегіональні)

Участь України в роботі міжнародних організацій

Практична робота

№ 3. Аналіз зовнішніх зв’язків України.
Учень:

пояснює роль міжнародних організацій у розв’язанні проблем міжнародного співіснування;

знає права та обов’язки суверенної держави;

називає найвпливовіші організації.




6
4. Геополітика як складова частина політичної географії

Напрями геополітики: док-тринально-нормативна (німецька школа), концепту­альна. Вплив на розвиток геополітики праць Ф. Ратцеля, Ю. Челена, X. Маккіндера, К. Хаусхофера. Сучасні геополітичні проблеми кор­донів як геополітичної реаль­ності, мети, геополітичного засобу. Геополітичні пробле­ми контролю над морями та океанами, суходолом, сиро­винними ресурсами, аерокос­мічним простором

Поняття статусу держави в геополітичному просторі, бо­ротьба за світове лідерство. Чинники, що впливають на світовий статус держави (розмір території, кількість населення і його якість (осві­та, стратифікація, здоров'я), промислово-економічну базу (розмір, якість), ступінь за­безпеченості сировинними ре­сурсами, обсяг та якість вій­ськового потенціалу)

« Гарячі точки » на карті пла­нети. Погляди на геополіти­ку М. Грушевського, Ю. Ли­пи, Д. Дощова, С.Рудни-цького, М. Міхновського

Сучасні геополітичні про­блеми України (відкритість території, роль Чорного та Азовського морів, особли­вості природних умов; Ук­раїна на перехресті геополітичних інтересів сусідніх держав)

Геополітичні доктрини України. Роль геополітичного положення у розв'я­зуванні сучасних економіч­них, дипломатичних, полі­тичних проблем, реалізація комплексних галузевих програм, міждержавного співробітництва, політичної стабілізації

Практичні роботи

№ 4. Позначення на контур ній карті «гарячих точок» планети.

№ 5. Аналіз сучасної геополітичної доктрини України.
Учень:

• знає поняття: геополі­тика, життєвий простір, національна безпека, на­ціональні інтереси, сфе­ра впливу, географічний простір держави;

• розрізняє напрями гео­політики;

• характеризує сучасні проблеми геополітичних досліджень та геополітичні проблеми України на су­часному етапі;

• аналізує чинники, що впливають на світовий ста­тус держави




4
5. Електоральна географія

Географія виборів - новий напрям розвитку полі­тичної географії

Партії та громадсько-політичні рухи. Класифіка­ція партій за напрямами політичних поглядів: комунізм-соціалізм, лібералізм, консерватизм, націонал-радикалізм

Типи виборчих систем: мажоритарна, пропорцій­на, змішана. Чинники, щовпливають на політичну ситуацію в країні: історико-географічні, демоетнічні, класово-соціальна структу­ра населення, політико- та економіко-географічне по­ложення. Сепаратизм

Сучасна політична ситуа­ція в Україні (за результа­тами останніх виборів). Ос­новні партії України.

Практичні роботи

№ 6. Позначення на контурній карті політико-географічних регіонів України.

№ 7. Аналіз географічних чинників, що вплинули на політичну ситуацію своєї області.
Учень:

• знає поняття: електо­ральна географія, полі­тична партія, громадсько-політичний рух, сепа­ратизм;

• називає основні партії України та мету їхньої
діяльності;


• називає і показує на

карті країни, в яких має місце явище сепаратиз­му;

• аналізує політичну ситуа­цію в окремих країнах, ре­гіонах за різноманітними

джерелами інформації,

включаючи засоби масо­вої інформації




2
Узагальнення
Учень:

• знає основні поняття
курсу;

• уміє робити узагаль­нення та висновки