Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

ВИСНОВКИ

Дане дослідження спрямоване на вивчення проблемних питань, що знаходяться в секторі перетину кількох галузей права: кримінально-процесуального, митного, а також адміністративного та кримінального, і має значення для виявлення перспектив розвитку інституту дізнання в справах про контрабанду з метою вдосконалення та оптимального правового врегулювання кримінально-процесуальної діяльності.

Підсумовуючи результати дослідження, виділимо найбільш важливі положення дисертації:

1. Порушення встановлених правил переміщення товарів, предметів та речовин через кордон мають місце у всіх країнах. З метою протидії організованим злочинним угрупуванням держави утворюють системи правоохоронних органів, які забезпечують виявлення та розслідування злочинів „на кордоні”. Пріоритети в такій боротьбі надаються митним органам, до відомчої компетенції яких відносяться практично всі злочини, пов’язані із переміщенням предметів через кордон, які можуть бути виявлені при безпосередньому виконанні функцій у галузі митної справи. На основі спеціалізації митних злочинів та враховуючи вже наявний арсенал існуючих методів і підготовлених фахівців, слід розширити коло протиправних діянь, провадження дізнання по яких відносилося б до повноважень митних органів України.

2. Дізнання в митних органах України – це початкова форма досудового розслідування кримінальних справ про контрабанду, що здійснюється уповноваженими працівниками митних органів у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства і полягає у виконанні невідкладних слідчих дій, направлених на виявлення та припинення злочинів, встановлення осіб, підозрюваних у їх вчиненні, що може закінчуватись передачею кримінальної справи слідчому або її закриттям.

3. Для жодного із органів дізнання кримінально-процесуальна діяльність не є основною. Митні органи – це органи з адміністративною юрисдикцією, які лише при безпосередньому виявленні ознак контрабанди можуть стати учасником кримінально-процесуальної діяльності на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування.

4. Порушення кримінальної справи митними органами має специфічні особливості. Зокрема, практично у всіх випадках протиправна поведінка спочатку виявляється у ході діяльності підрозділів, які здійснюють митний контроль та оформлення, і фіксується у протоколі про порушення митних правил. А рішення про порушення кримінальної справи приймається як результат розгляду матеріалів адміністративного провадження.

5. Серед посадових осіб митних органів, які можуть бути учасниками кримінального-процесуальної діяльності (начальник митниці, його заступники, начальник служби по боротьбі з контрабандою та його заступник, начальник відділу дізнання, дізнавачі та інші) повноваженнями органу дізнання наділений лише керівник митного органу або особа, яка у встановленому порядку тимчасово виконує його обов’язки.

6. Митними органами у якості органів дізнання (ст. 101 КПК) можуть виступати митниці, регіональні митниці та Державна митна служба. Особами, які провадять дізнання в справах про контрабанду, і безпосередніми виконавцями слідчих та інших процесуальних дій є дізнавачі відділів дізнання митниць та регіональних митниць, а також Департаменту по організації боротьби з контрабандою Держмитслужби.

7. Існуюча структура митниць та практика здійснення митної справи передбачають тісну взаємодію відділу дізнання з іншими підрозділами, що ведуть боротьбу з контрабандою, а також із відділами, які забезпечують митний контроль та оформлення. Дізнання (як один із видів функцій) в митних органах повинно здійснюватись спеціально уповноваженими особами, кваліфікованими спеціалістами, звільненими від іншої непроцесуальної діяльності. Слід вивести відділ дізнання із підпорядкування будь-кого із посадових осіб, крім керівника митного органу.

8. Матеріали справи про порушення митних правил, зібрані в ході адміністративного провадження, мають залучатись у якості доказів до кримінальної справи про контрабанду. З метою встановлення єдиного порядку їх залучення пропонується внести зміни до КПК з тим, щоб наділити дізнавача, який прийняв справу до свого провадження, повноваженнями на винесення постанови про визнання таких матеріалів доказами у кримінальній справі.

9. У багатьох випадках рішення про порушення кримінальної справи ґрунтується на висновку експертизи, яка встановлює приналежність предмета правопорушення до вилучених із легального обігу (зброя та боєприпаси, сильнодіючі, отруйні, радіоактивні, наркотичні речовини тощо) або визначає вартісний показник великого розміру. Через недоцільність проведення повторної експертизи як слідчої дії на стадії досудового розслідування пропонується віднести експертизу до обмеженого кола слідчих дій, які можуть проводитись до порушення кримінальної справи.

10. У чинному законодавстві особа, яка провадить дізнання, є несамостійною, залежною в прийнятті процесуальних рішень не лише від прокурора, а й від кількох безпосередніх керівників, насамперед, від начальника органу дізнання. Враховуючи специфіку провадження дізнання в митних органах, доцільно розглянути можливість внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України з метою надання дізнавачу більш широкого спектра процесуальних прав, у тому числі права самостійно порушувати кримінальні справи та затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

11. Потребує більш широкого втілення гарантоване Конституцією та кримінально-процесуальним законодавством право на захист особи, яка піддається кримінальному переслідуванню. Визнаючи, що таке право виникає лише з моменту набуття особою певного статусу, необхідно вважати підозрюваним (із наданням передбачених КПК повноважень у кримінальному процесі), крім осіб, зазначених у статті 43-1 КПК, ще й осіб, відносно яких порушено кримінальну справу.

12. Одним із шляхів удосконалення боротьби з контрабандою є розширення повноважень митних органів, зокрема – надання права на провадження оперативно-розшукової діяльності. Для цього шляхом внесення доповнень до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” необхідно внести оперативні відділи Служб по боротьбі з контрабандою митних органів до переліку підрозділів, які здійснюють ОРД,.

13. Результат кримінально-процесуальної діяльності є наслідком спільних зусиль цілого ряду державних органів, покликаних вести боротьбу із злочинністю, а митні органи – один із елементів цієї системи. Організація належної взаємодії останніх із слідчими відділами, експертними установами, прокуратурою, іншими органами дізнання та підрозділами, які мають право на здійснення оперативно-розшукових заходів, є надійною запорукою охорони прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також гарантією швидкого та повного розкриття злочинів.

14. Відомче регулювання організації та здійснення процесуальних дій керівниками митних органів як органами дізнання та дізнавачами як особами, які його провадять, потребує суттєвих змін і приведення у відповідність до чинних нормативно-правових актів вищої юридичної сили.

15. Для формування послідовної та узгодженої із національним законодавством правової бази для боротьби зі злочинами „на кордоні” не можна ігнорувати досвід правоохоронних органів інших країн і міжнародних організацій. Формування та вдосконалення українського кримінально-процесуального законодавства повинно розвивати можливості, передбачені міжнародними угодами, і створювати реальні умови для виконання Україною своїх зобов’язань щодо співпраці в кримінальних справах з іноземними та міжнародними правоохоронними організаціями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архів Закарпатської митниці.

2. Архів Карпатської регіональної митниці.

3. Архів Чопської митниці.

4. Абдурахманов З.М. Уголовная ответственность за неуплату таможенных платежей, взимаемых с организации или физического лица. – Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Москва, 2002. – 161 с.

5. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1980. – 250 с.

6. Андриянов В.Н., Гармаев Ю.П. Современный подход к разработке методики расследования преступлений в сфере внешнеэкономической деятельности // Сибирский юридический вестник. – 2003. – № 1. – С. 33-38.

7. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. – Харків: Вид-во Нац. університету внутрішніх справ, 2002. – 335 с.

8. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы. – Харьков: Арсис, 2001. – 320 с.

9. Бантишев О., Костін М. Чи є іноземна валюта предметом контрабанди? // Право України. – 2005. – № 6. – С. 90-92.

10. Бантышев А.Ф., Василина М.М. Ответственность за контрабанду. – Ужгород: Закарпаття, 1994. – 87 с.

11. Баранов С.О. Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 19 с.

12. Баулін О.В. Дізнавач як процесуально самостійний суб’єкт досудового розслідування // Право України. – 2002. – № 4. – С. 113-118.

13. Баулін О.В. Про перспективи розвитку системи органів дізнання в Україні // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 73-78.

14. Баулін О.В., Карпов Н.С. Дізнання в Україні: проблеми і перспективи // Матер. наук.-практ. конференції 18-19 квітня 2002 року в м. Харків. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – 2002. – С. 254-258.

15. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА, 1999. – 429 с.

16. Бережнюк І. Порівняльний аналіз систем управління митною справою в Україні та Німеччині // Вісник Академії митної служби. – 1999. – № 3. – С. 42-45.

17. Берзинь О.А. Использование криминалистических средств в таможенной деятельности. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.Новгород, 2002. – 237 с.

18. Бірюченський О. Захист у кримінальному процесі // Адвокатура. – 2003. – № 6. – С. 8.

19. Бойко А.И., Родина Л.Ю. Контрабанда. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 297 с.

20. Бойко В. Проблеми правового та процесуального вдосконалення дізнання в митній службі України // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 1. – С. 61-63.

21. Болотский Б.С., Волеводз А.Г., Воронова Е.В., Калачев Б.Ф. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах содружества. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 245 с.

22. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием „грязных” денег / Под ред.Т.А.Дикановой, В.Е.Осипова. – М.: ЮНИТИ: Закон и право, 2000.– 309 с.

23. Борисов К.Г. Международное таможенное право. – М.: Изд-во Российского университета дружбы народов, 2001. – 616 с.

24. Буланова Н.В. Заключение под стражу при предварительном расследовании пре ступлений. Научно-методическое пособие / Под ред. М.Е.Токаревой. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 256 с.

25. Вапнярчук В.В. Нове у процесуальному статусі суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності // Матер. наук.-практ. конференції „Судова реформа в Україні” 18-19 квітня 2002 року в м. Харків. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – 2002.– С. 251-254.

26. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка проводить дізнання. – Харків: Торсинг, 2001. – 219 с.

27. Вапнярчук В.В. Поняття дізнання в кримінальному процесі України // Проблеми законності. – 1999. – Випуск 35. – С. 147-152.

28. Вапнярчук В.В. Процесуальне становище особи, яка провадить дізнання. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 199 с.

29. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 522 с.

30. Вопросы расследования преступлений / Под общей ред. И.Н.Кожевникова. – М.: Спарк, 1997. – 798 с.

31. Гармаев Ю.П. Должностные преступления в таможенных органах. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 176 c.

32. Гидулянова Е.Н. Процессуальные особенности расследования контрабанды, совершенной несовершеннолетними // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 41-44.

33. Гирько С.И. Роль и функции милиции в уголовном процессе России: Монография. – М.: Щит-М, 2005. – 232 с.

34. Гомилко Е.А. Милиция как орган дознания. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 87 с.

35. Гончан Ю.О. Таможня как орган дознания. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Новгород, 2000. – 275 с.

36. Горбачов О.В. Затримання і допит підозрюваного // Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. – Харків: Право, 2002. – С. 41-44.

37. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – К.: ТОВ СМВ, 2005. – 696 с.

38. Григорьев В.Н., Селютин А.В. Подследственность в уголовном процессе (понятие, основания и порядок определения, проблемы разграничения): Учебное пособие. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 115 с.

39. Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процесссе. – Харьков: Консул, 1997. – 96 c.

40. Громов Н.А., Гущин А.Н., Лугове Н.В., Лямин М.В. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: Учебное пособие. – М.: Приор, 2005. – 160 с.

41. Грошевий Ю.М. Кримінально-процесуальні аспекти „малої судової реформи” // Проблеми боротьби зі злочинністю. – Харків, 2000. – № 4. – С. 175-183.

42. Грошевий Ю.М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 138-147.

43. Гуткин И.М. Органы дознания и предварительного следствия и их взаимодействие. – М.: Академія МВД, 1979. – 156 с.

44. Гуткин И.М. Развитие законодательства, регламентирующего деятельность органов следствия и дознания в свете Конституции СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1986. – 86 с.

45. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств: Учебное пособие. – М.: Зерцало-М, 2002. – 517 c.

46. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. – М., 1978.

47. Деркач Л.В. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. – К.: АТ Книга, 2000. – 542 c.

48. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид-во МВС України, 1999. – 155 с.

49. Диканова Т.А. Актуальные проблемы борьбы с таможенными преступлениями. Автореф. дис.. докт. юрид. наук: 12.00.09.– Москва, 2000. – 36 с.

50. Диканова Т.А. Методика проведения отдельных процессуальных действий по делам о контрабанде. Расследование контрабанды. – М.: Юристъ, 1999. – 276 с.

51. Довідник інспектора митниці. – Львів: Вільна Україна, 1994. – 63 c.

52. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 638 c.

53. Додин Е.В. Основы таможенного права Европейского Сообщества // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 3-19.

54. Дорофеєва Л.М. Організація розслідування злочинів в митних органах // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 11. – С. 80-83.

55. Дьомін Ю. Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил – одне з головних завдань митних органів // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – № 2. – С. 57-60.

56. Дьомін Ю. Перспективи розвитку законодавства, пов’язаного з повноваженнями митних органів у сфері оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 2001. – № 7. – С. 91-93.

57. Дубинський А.Я. Дознание в органах внутренних дел Украинской ССР. – К.: РИО МВД УССР, 1980. – 179 с.

58. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – Киев, 1987. – 84 с.

59. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взіття під варту: у чинному КПК України та у його проекті // Право України. – 2005. – № 6. – С. 61-63.

60. Дудоров О.О. Контрабанда: кримінально-правова характеристика, шляхи вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 1999. – № 1.– С. 24-32.

61. Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 15- 26.

62. Дусик А.В. Правовий статус експерта у провадженні по справах про порушення митних правил // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 27-35.

63. Душейко Г.О. Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 21.07.04. – Харків, 2001. – 17 с.

64. Ершов А.Д. Международные таможенные отношения. – СПб.: СПбИВЭСЭП, 2000. – 206 c.

65. Ємченко І.В. Митна справа: основні терміни та визначення. Навчальний посібник. – К.: НМЦ Укоопосвіта, 2000. – 185 c.

66. Жорін Л.Ф. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 248 c.

67. Жук И.О. Контрабанда: проблемы выявления и раскрытия на современном этапе. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.Новгород, 2002. – 238 с.

68. Задорожній В. Затримання у кримінальному процесі: чиї інтереси потребують захисту? // Юридичний вісник України. – 2005. – № 42. – С. 7.

69. Зайцев О.А., Смирнов П.А. Подозреваемый в уголовном процессе. – М.: Изд-во „Екзамен”, 2005. – 320 с.

70. Закон Республики Казахстан „Об оперативно-розыскной деятельности” от 15.09.94 № 154-ХІІІ // ссылка скрыта .

71. Закон Республики Казахстан „О таможенном деле в Республике Казахстан” от 20.07.95 № 2368 // ссылка скрыта .

72. Закон України „Про адвокатуру” від 19.12.92 // ВВР. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

73. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України” від 17.06.92 // ВВР. – 1992. – № 35. – Ст. 511.

74. Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.93 // ВВР. – 1994 . – № 11. – Ст. 50.

75. Закон України „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15.02.95 // ВВР. – 1995. – № 10. – Ст. 62.

76. Закон України „Про міліцію” від 20.12.90 // ВВР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

77. Закон України „Про митну справу в Україні” від 25.06.91 // ВВР. – 1991. – № 44. – Ст. 575.

78. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 // ВВР. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

79. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1.12.94 // ВВР. – 1995. – № 1. – Ст. 2.

80. Закон України „Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.” від 22.09.95 // ВВР. – 1995. – № 31. – Ст. 250.

81. Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.91 // ВВР. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

82. Закон України „Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та додаткового протоколу 1978 року до конвенції” від 16.01.98. Міжнародно-правове співробітництво України з питань кримінального судочинства: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 2001. – 368 с.

83. Закон України „Про ратифікацію Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах” від 5.12.99 // Юридичний вісник України. – 2000. – № 1-2. – С. 3.

84. Закон України „Про службу безпеки України” від 25.03.92 // ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

85. Закон України „Про судову експертизу” від 25.02.94 // ВВР. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

86. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В.І.Борисов, Н.В.Глинська, В.С.Зеленецький, О.Г.Шило. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.

87. Захожий Л.А. Производство дознания на морских судах, находящихся вне пределов СССР. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1989. – 197 с.

88. Захожий Л.А., Бадюнов П.Ц. Дознание и его формы в уголовном процессе. – Петропавловск -Камчатский, 1994. – 158 с.

89. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі. – К.: Вища школа, 2002. – 271 c.

90. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков: Крим Арт, 1998. – 337 c.

91. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела. – Харьков: Восточнорегиональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 108 c.

92. Зеленецький В.С. Правова природа і функціональне призначення дослідчого провадження по заявах і повідомленнях про злочини // Вісник Академії правових наук. – 2004. –№ 3(38). – С. 145-153.

93. Зеленецький В., Денисюк П. Поняття дізнання та його види // Право України. – 2001. – № 9. – С. 48-50.

94. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (Вопросы теории и практики). – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 136 с.

95. Зябкин В.М. Таможенные органы в механизме Российского государства. Автореф... дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – СПб., 2000. – 19с.

96. Иващенко Ю.А. Роль ведомственного контроля на стадии возбуждения уголовного дела в обеспечении быстрого реагирования на преступления // Российский следователь. – 2005. – № 4. – С. 48-51.

97. Изотова Н.В. Использование оперативно-розыскной информации в обеспечении доказывания в уголовном судопроизводстве. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Воронеж, 2003. – 23 с.

98. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: Консул, 1998. – 155 c.

99. Ілюк О. Кримінально-процесуальне затримання та взяття під варту за Конституцією України 1996 року // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – С. 481-487.

100. Інструкція „Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю” від 10.08.94 № 4348: затверджена МВС України, Службою безпеки України, Держкомкордоном, Державним митним комітетом, Міністерством оборони України, Міністерством юстиції України.

101. Інструкція про єдиний облік злочинів від 26.03.02 № 20/84/293/126/18/5: затверджена Генеральною прокуратурою, МВС, Службою безпеки, Державною податковою адміністрацією та Міністерством юстиції України.

102. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз від 8.10.98 № 53/5: затверджена наказом Міністерства юстиції України.

103. Інструкція про проведення дізнання у Збройних Силах України від 28.08.95 № 235: затверджена наказом Міністерства оборони України // Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упорядники М.І.Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. – С. 425-468.

104. Інструкція з провадження дізнання в органах внутрішніх справ від 29.12.95 № 880: затверджена наказом МВС України.

105. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1208/2003 „Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби України” (за станом на 05.03.04). – К.: ДМСУ, 2004. – 124 с.

106. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1209/2003 „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” (за станом на 05.03.04): Ч.І. – К.: ДМСУ, 2004. – 263 с.

107. Інформаційно-аналітичні матеріали виконання Держмитслужбою України вимог Указу Президента України від 24.10.03 № 1209/2003 „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” (за станом на 05.03.04): Ч.ІІ. – К.: ДМСУ, 2004. – 376 с.

108. Инструкция о выполнении функций дознания на морских судах, находящихся в плавании, утвержденная 7 августа 1974 г. Генеральным прокурором СССР, согласовано с Министерством морского флота СССР и Министерством рыбного хозяйства СССР. – М.: ММФ, 1974.

109. Інформаційний бюлетень Державної митної служби України. – К.: ДМСУ, 1997. – № 1. – 58 с.

110. Калаянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про порушення митних правил та контрабанду. Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса, 2001. – 19 с.

111. Карев Д.С. Возбуждение и расследование уголовного дела. – М., 1967. – 123 с.

112. Ківалов С.В. Митне законодавство зарубіжних країн // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 17-20.

113. Кінаш Я. Застосування матеріалів адміністративної діяльності в кримінальному судочинстві // Право України. – 2001. – № 7. – С. 93-95.

114. Кінаш Я. Розслідування кримінальних справ з використанням доказів адміністративного провадження // Право України. – 2001. – № 10. – С. 51-54.

115. Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур при провадженні розслідування // Право України. – 2000. – № 3. – С. 60-64.

116. Клименко В. Дізнання в збройних силах // Право України. – 1999. – № 11. – С. 100-104.

117. Клочков В. Щодо підвищення ефективності попереднього слідства // Право України. – 1999. – № 6. – С. 90-91.

118. Коваленко Е.Д. Забезпечення конституційних прав особи в ході кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2005. – № 44. – С. 5-8.

119. Козырин А.Н. Таможенное право России: Учебное пособие. – М.: Спарк, 1995. – 134 с.

120. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР. – 1984. – № 51. – Ст. 1123.

121. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий (под общ. ред. А.С.Васильева). – Харьков: Одиссей, 2002. – 1039 с.

122. Коляда П. Щодо проекту нового КПК // Юридичний вісник України. – 2003. – № 31. – С. 1, 5.

123. Коляда П. Щодо проекту нового КПК // Юридичний вісник України. – 2003. – № 32. – С. 5.

124. Коментар до Митного кодексу України (із практики митної справи) / За ред. П.В.Пашка, М.М.Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736 с.

125. Комментарий к Таможенному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.Н.Козырина. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2004. – 1956 с.

126. Комментарий к Уголовно-процесуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.В.Смирнова. – СПб.: Издательский дом Питер, 2003. – 1008 c.

127. Кони А.Ф. На жизненном пути: Собр.соч. в 4-х т. – М., 1967.

128. Конституція України: Закон України від 28.06.96 // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

129. Кореневский Ю.В., Токарева М.Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 150 c.

130. Корж В. Вдосконалення кримінального законодавства – важливий засіб протидії організованій злочинності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 142-147.

131. Костін М.І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві. – К.: ДІЯ, 2003. – 185 с.

132. Костін М. Окремі проблемні питання кваліфікації та розслідування контрабанди // Право України. – 2005. – № 3. – С. 112-114.

133. Косюта М. Як запобігти контрабанді на кордоні? // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 193. – С. 10.

134. Кочубей М.А. Уголовная ответственность за преступления в сфере таможенной деятельности. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Ростов-на-Дону, 1998. – 203 с.

135. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні // Право України. – 2002. – № 11. – С. 54-56.

136. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УССР. – 1962. – № 2. – Ст. 15.

137. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект підготовлений групою народних депутатів України за станом на 15 червня 2005 року, реєстраційний № 3456-1).

138. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К: Юрінком Інтер, 1999. – 717 с.

139. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн Видавничій Дім “ІнЮре”, 2003. – 1196 с.

140. Кримінальний кодекс України 1960 року // ВВР УССР. – 1961. – № 2. – Ст.14.

141. Кримінальний кодекс України 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.

142. Кучма Л.Д. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. – 1999. – № 4. – С. 3-6.

143. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: уголовно-процессуальные функции. – М.: Юридическая литература, 1986. – 198 с.

144. Ларичев В.Д., Гильмутдинова Н.С. Таможенные преступления. – М.: Экзамен, 2001. – 607 c.

145. Лашаков І. Про можливість виявлення злочинів під час здійснення митного оформлення // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 4. – С. 103-105.

146. Литвак О. Державний контроль над злочинністю // Право України. – 2000. – № 5. – С. 7-8.

147. Лобойко Л. Потреба наукового забезпечення відомчої нормотворчості митних органів України у боротьбі з контрабандою // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 1. – С. 64-69.

148. Лобойко Л. Реалізація деяких основних положень попереднього розслідування під час дізнання у кримінальних справах про контрабанду // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – № 2. – С. 81-86.

149. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.

150. Лобойко Л., Зеленецький В. Правова регламентація дослідчого кримінального процесу в проекті Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Академії митної служби України. – 2000. – № 4. – С. 93-98.

151. Логінова С.М. Статус адвокатури потребує законодавчого уточнення // Адвокат. – 1999. – № 2. – С. 32.

152. Мазан В.Б. Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органів дізнання. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 – Харків, 2005. – 20 с.

153. Макаренко Є.І., Лобойко Л.М., Тертишник В.М., Ліпінський В.В., Шиян А.Г. Дізнання в міліції та в митних органах: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: ПП Ліра ЛТД, 2003. – 452 с.

154. Маляренко В.М. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право України. – 2001. – № 3. – С 15-20.

155. Марков Л.Н. Очерки по истории таможенной службы. – Иркутск: Издательство Иркутского университета, 1987. – 156 c.

156. Маринів В.І. Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 1999. – 196 с.

157. Марчук А.Д. Подразделения по борьбе с организованной преступностью как орган дознания. Дис... канд.. юрид. наук. 12.00.09. – Н.Новгород, 2001. – 182 с.

158. Маслов И.В. Правовая регламентация уголовно-процессуальных сроков (досудебное производство). – М.: Юрлитинформ, 2004. – 160 с.

159. Методичні рекомендації (тимчасові) щодо проведення дізнання в митних органах України по кримінальних справах про контрабанду: затверджені Головою Держмиткому 30.10.92.

160. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства //

Blog

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого

Содержание