Стаття: Пожежа – як наслідок сільськогосподарської діяльності
| Вид материала | Документы |
- Пат «Ічнянський молочно консервний комбінат», 109.36kb.
- Маркетингові організації виробників сільськогосподарської продукції. Досвід країн єс,, 1208.52kb.
- Оподаткування нерезидентів в Україні, 16.55kb.
- Біржовий ринок Солодкий, 4833.08kb.
- М. О. 2005 р. Зміст вступ Розділ, 4832.11kb.
- Правила роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції I. Загальні положення, 186.57kb.
- Методологія літературознавства як актуальна проблема, 1300.39kb.
- Закон україни, 683.08kb.
- Закон України «Про нотаріат», 62.14kb.
- Обласна цільова програма сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2016, 179.14kb.
Стаття: Пожежа – як наслідок сільськогосподарської діяльності
Протягом багатьох десятиліть українці безтурботно спалюють опале листя, стерню та інші рослинні рештки на полях, городах, присадибних ділянках і мало хто задумується про вплив такої діяльності на навколишнє природне середовище та здоров’я оточуючих.
Адже, при спалюванні будь-якого органічного сміття природного походження (листя, рослинні і тваринні залишки) при достатньо високій температурі і в достатній кількості кисню повинні утворюватися: водяна пара, вуглекислий газ, окиси азоту. Проте, навіть при невеликій вологості сміття температура різко знижується. Наприклад, при спалюванні купи торішнього листя і трави горить лише верхня частина купи, нижня тліє ж і при недостатній кількості кисню виділяє в атмосферу безліч небезпечних для здоров'я людини речовин. Основним компонентом диму є чадний газ, або моноокис вуглецю, причому концентрація його при спалюванні побутового сміття, може перевищувати концентрацію цієї речовини на вулиці обласного центру з інтенсивним автомобільним рухом. Як відомо, чадний газ —хімічно активна і дуже небезпечна для людини сполука. Відмічено, що моноокис вуглецю, легко зв'язуючись з гемоглобіном крові, блокує надходження кисню до тканин, унаслідок чого настає кисневе голодання і «задуха» клітин організму людини. Крім того, в туманні дні багаття створюють свого роду «смог» (мікрочастки, що виділяються при неповному згоранні сміття, зв'язуються з водяною парою), шкідливий для організму людини. Чим дрібніша частинка, тим швидше вона проникає в легені і, відповідно, більше шкоди може спричинити. Найбільш помітними для людини є "ірританти" — подразнюючі речовини, небезпечні для людей з ГРЗ, астмою, хронічним бронхітом. Але найнебезпечнішими з продуктів відкритого горіння рослинних залишків є бензапирени, які мають високу здатність викликати ракові захворювання. Вченими доведено, що у димі багаття міститься у 350 разів більше бензапиренів, ніж у сигаретному димі.
Трапляється і так, що недбайливі і екологічно неосвічені мешканці спалюють не тільки рослинні залишки, а й побутове сміття, яке в наше століття наповнене різними «красивими» пакувальними матеріалами (пластикові пляшки, обгортки, пакети, пінопласт, ґума і багато чого іншого). При згоранні пластика, що містить полівінілхлорид (найбільш поширений вид пластмас), в легені «спалювачів» та їх сусідів потрапляють такі речовини як діоксин, відомий своєю сильною токсичною дією практично на всі життєво важливі органи людини. Крім того, в атмосферу виділяється і така речовина, як фосген, що застосовувалася у роки першої світової війни як хімічна зброя. Украй небезпечно спалювати всілякі плівки, синтетичні матеріали (поролон, використовуваний для набивання матраців, диванів, крісел, виготовлення килимків, пінопласт), при згоранні яких виділяються ціаниди, що є причиною безлічі смертельних випадків під час побутових пожеж. При низьких температурах горіння (нижче 600 градусів) будівельні поліуретанові піни не виділяють ціанидів, але утворюють щільний, жовтого кольору задушливий дим, що містить изоцианати.
Навіть коли у вогонь потрапляють уламки фанери, ДВП, ДСП, що містять фенолформальдегідні смоли, в атмосферу виділяються формальдегід і сполуки свинцю, які потрапляють в організм через легені, викликаючи отруєння.
Горіння – найбільш швидкий та даремний спосіб вивільнення біологічної енергії, що накопичена рослинами. В умовах низької вологості ґрунту згорає не лише стерня, але і гумус найбільш родючого поверхневого шару, внаслідок чого знижується біологічна активність ґрунту. Особливо велику шкоду приносить спалювання соломи, що лежить у валках або копицях. Там через більш інтенсивну температуру відбувається пошкодження родючої ріллі на більшу глибину. За підрахунками спеціалістів-аграріїв, при спалюванні стерні озимої пшениці з одного гектару знищується така кількість органічної речовини і поверхневого шару ґрунту, яку можна компенсувати лише внесенням 40 т/га гною. Для відновлення шару ґрунту товщиною один сантиметр природним шляхом потрібно не менше 100 років, а методів штучного створення гумусу поки що не існує. До того ж, разом із стернею вогонь знищує безцінну біосферу ланів, яка могла б суттєво підвищити врожайність у наступні роки, а на їх місце приходять патогенні мікроорганізми та бур’яни. Наприклад, спалювання пожнивних решток дуже небезпечно для дощових черв'яків, тому що призводить до знищення органічної маси, засушення та ущільнення ґрунту, а у результаті і до їх загибелі.
Деякі аграрії помилково вважають, що спалювання стерні або соломи сприяє насиченню та удобренню ґрунту золою. Насправді спалювання рослинних решток не дає нічого нового, мінеральні поживні речовини, котрі знаходяться у золі все одно потрапили б до ґрунту при розкладанні органіки.
Крім того при пожежах знищуються: рослинний шар, грунтові флора і фауна, звірі, птахи, комахи. При цьому посилюються вітрова та водяна ерозії грунту, погіршуються також середовище перебування тварин, видовий склад природної рослинності.
Щорічно трапляються сотні пожеж у лісах та в лісових захисних смугах навколо сільгоспугідь. Пожежами знищуються сотні гектарів лісових насаджень, при цьому шкода, що завдається оточуючому середовищу, обраховується мільйонами гривень. Через поля часто проходять високовольтні лінії електропередач, як відомо дим та вогонь є напівпровідниками і можуть призвести до їх коротких змикань та вимкнення, завдаючи державі значні матеріальні збитки. Крім того, не можна забувати й про те, що нещадне полум’я, особливо при сильному вітрі, швидко розповсюджується з одного поля на інше, а приборкати таку пожежу дуже складно.
Випалювання сухої трави часто призводить до торф'яних пожеж у тих районах, де є поклади торфу. Хоча на захисті навколишнього середовища стоїть законодавство України, деяких громадян не лякає і адміністративна відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки. Нагадаємо, що адміністративний кодекс України передбачає відповідальність громадян за самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків. На спалювання сухої трави повинен бути дозвіл органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. За самовільне спалювання рослинних решток на громадян накладається штраф в сумі від 170 до 340 грн, а на посадових осіб від 850 до 1190 гривень. За особливо великі збитки передбачена і кримінальна відповідальність. За ті ж самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, на громадян накладається штраф у сумі від 340 до 680 грн., на посадових осіб від 1190 до 1700 гривень.
Що ж робити з сухою рослинністю та опалим листям? Одне із можливих рішень цього питання – компостні ями, з яких можна отримувати органічне добриво.
З метою недопущення виникнення вищевказаних негативних чинників, протидії масовим пожежам в лісах, об’єктах природно – заповідного фонду, на торф’яниках та сільгоспугіддях, а також керуючись природоохоронним законодавством України Державне управління екології в Київській області закликає мешканців області припинити випалювати суху траву та стерню, адже неконтрольований вогонь за сухої та спекотної погоди швидко поширюється, знищуючи гектари трави, пошкоджуючи та випалюючи дерева і житлові будинки!
Начальник Державного управління
охорони навколишнього природного
середовища в Київській області О.І. Безкоровайний