Geum.ru

План вступ Розділ Поняття емпатії та рефлексії, їх взаємозвязок при вирішені складних життєвих ситуацій 1 Проблема емпатії та рефлексії в психологічній літературі

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 1. поняття емпатії та рефлексії, їх взаємозвязок при вирішені складних життєвих ситуацій
Розділ 2. методичні підходи і результати вивчення психологічних особливостей емпатії та рефлексії підлітків
Список використаної літератури
Подобный материал:
  1   2   3   4

Курсова робота

Взаємозв'язок рефлексії та емпатії при вирішені складних життєвих ситуацій

ПЛАН


Вступ

Розділ 1. Поняття емпатії та рефлексії, їх взаємозвязок при вирішені складних життєвих ситуацій

1.1 Проблема емпатії та рефлексії в психологічній літературі

1.2 Психологічні особливості прояву емпатії та рефлексії в онтогенезі

Розділ 2. Методичні підходи і результати вивчення психологічних особливостей емпатії та рефлексії підлітків

2.1 Експериментальне дослідження проявів емпатії у дітей підліткового віку

2.2 Експериментальне дослідження рефлексії у дітей підліткового віку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП


Актуальність дослідження визначається необхідністю подальшої розробки теоретичних аспектів проблеми емпатії та рефлексії, їх взаємозв'язку при вирішенні людиною складних життєвих ситуації.

Незважаючи на численні роботи, в яких розглядаються певні аспекти емпатії, у психології поки що мало комплексних досліджень, де емпатія розглядається у взаємозвязку з рефлексією як цілісна властивість особистості, в подоланні складних життєвих ситуацій.

Велике значення як для ефективного керування процесом розвитку дитини, так і для формування моральних основ особистості, гуманного ставлення до інших людей, має емпатія. Емпатійні почуття, що виникли як відгук на переживання людей, які знаходяться поруч, дають можливість осмислити необхідність дотримання норм, що регулюють відносини людини з іншими людьми, активно реагувати й усвідомлювати результати своїх вчинків.

Найбільш виражені емоційні реакції, переживання виникають у критичні моменти розбалансованості динамічного процесу взаємодії дитини і суспільства, у так звані "критичні періоди”. Саме такий період виникає при переході дитини з молодшого шкільного у підлітковий вік.

Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами, що впливають на особистісний розвиток дитини. Вони стосуються фізичної зрілості організму, а також відносин, які складаються у підлітків з дорослими людьми та однолітками, такі взаємини можуть мати для підлітка складних характер. Еталони міжособистісного сприймання, якими користуються підлітки, оцінюючи оточуючих людей, стають все більш узагальненими і співвідносяться з ідеалами, цінностями і нормами. Тому саме в підлітковому віці емпатійність може закріпитися як стійка особистісна якість.

Важливу роль у процесі самопізнання та розумінні людьми один одного відіграє механізм рефлексії. У соціально-психологічному витлумаченні рефлексія – це усвідомлення індивідом того, як його сприймають й оцінюють співрозмовники, як він розуміє інших шляхом роздумів над собою, а також самопізнання внутрішніх актів і психічних станів. На думку І.С.Кона, це не просте знання або розуміння іншого, а знання того, як інший розуміє свого партнера, своєрідний подвоєний процес дзеркального відображення один одного, глибоке, послідовне взаємовідображення, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому у цьому внутрішньому світі у свою чергу відображається внутрішній світ іншого.

У сучасній психології рефлексія досить активно теоретично й експериментально вивчається, проводиться аналіз ролі рефлексії у спілкуванні, науковому пізнанні, навчанні, у розвитку самосвідомості тощо.

Коли виникають складні життєві ситуації, для людини дуже важливим є поєднання емпатії і рефлексії. В психологічній літературі є певні дані про індивідуальні особливості різних характеристик емпатії, зокрема, в залежності від: типу темпераменту (Е.Кречмер, В.І. Кротенко, Л.Б. Малицька, І.М. Юсупов); віку (Т.В.Василішина, Т.П.Гаврилова, А.Е. Штеймець); гендерних відмінностей (А.А.Багмет, Т.П.Гаврилова, Е.І. Ільїн, Л.Б. Ткачук, М.В.Удовенко); моральних властивостей, особливостей мотивації (П. Бенсон, Б.І. Додонов, В.В.Колпачніков, С.К. Нартова-Бочавер, М.С. Яницький) тощо. Попри велику кількість праць, присвячених рефлексії, і, зокрема, рефлексії підлітка, відзначимо, що, на думку О.М.Леонтьєва, ця тема, маючи „життєве значення для психології особистості”, і досі „не розкрита у науково-психологічному аналізі”. Тлумачення явища рефлексії відзначається значною строкатістю, через що потребує теоретичної розробки, зокрема уточнення сув’язних понять його опису та пізнання, а також вироблення нових методів емпіричного дослідження. Дослідження про взаємозвязок емпатії та рефлексії при вирішені складних життєвих ситуацій слабо представлені в психології. Саме це і зумовило вибір теми нашого дослідження «Взаємозвязок рефлексії та емпатії при вирішені складних життєвих ситуацій».

Об’єкт дослідження – психологічні особливості емпатії та рефлексії особистості.

Предмет дослідження – показники емпатії та рефлексії, їх психологічний аналіз, роль поєднання емпатії та рефлексії у вирішенні складних життєвих ситуацій.

Мета дослідження полягає у теоретичному та емпіричному обґрунтуванні структури емпатичної та рефлексивної спрямованості особистості, у дослідженні психологічних особливостей взаємозвязку цих двох властивостей.

Згідно з метою було визначено такі завдання дослідження:

1) На основі аналізу літератури визначити логіку та напрямок теоретико - емпіричного дослідження, уточнити поняття «емпатія», «рефлексія», їх структуру, виділити та описати конкретні показники, що характеризують емпатичну та рефлексивну спрямованість;

2) Розробити комплекс методів та підходів, релевантних меті дослідження, відібрати надійний психодіагностичний інструментарій, створити оригінальну методику, що діагностує емпатичну та рефлекстивну спрямованість особистості;

3) Провести емпіричне дослідження якісних показників емпатії та рефлексії підлітків і вивчити взаємозв’язки між означеними рядами психічних явищ;

Теоретичною та методологічною основою дослідження виявилися: положення психології про природу та сутність емпатії (Т.П. Гаврилова, В.В.Бойко, Л.Н. Большунова, Т.В.Василішина, Л.П. Виговська, Ю.Г.Гіппенрейтер, В.І.Кротенко, В.А. Лабунська, С.М. Максимець, Л.Б.Малицька, Л.П.Стрєлкова, Т.І. Федотюк, Н.В. Чепелєва, І.М. Юсупов; А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, А. Гольштейн, Д. Іган); уявлення про емпатію як про емоційне явище (Т.П.Гаврилова, А.Ф.Лазурський, Т.І. Пашукова, Т.І.Стрєлкова, І.М. Юсупов; А.Мехробян, Н. Епштейн); як про афективно-когнітивне утворення (О.О. Бодальов, Є.О. Клімов, М.М.Муканов); результати дослідження гносеологічних характеристик рефлексії та їхнього вираження у пізнавальних і, загалом, мислиннєвих процесах (Г.О.Антипов, Е.В.Ільєнков, О.П.Огурцов, Ж.Піаже, Л.С.Родос, М.О.Розов, Г.П.Щедровицький). Теорії інтелектуальної та особистісної рефлексії (В.В.Давидов, Г.О.Голіцин, О.З.Зак, О.О.Тюков, Б.Д.Ельконін); експериментальні розробки дослідження місця процесу планування у рефлексії (В.В.Давидов, О.З.Зак, Є.І.Ісаєв, В.Х.Магкаєв, Я.О.Пономарьов, І.Н.Семенов, С.Ю.Степанов); теоретичні положення щодо ролі рефлексії в навчальній діяльності (М.Г.Алексеєв, М.Е.Боцманова, В.В.Рубцов, М.О.Семенов, М.І.Поліванов, Є.М.Дубовська, О.Є.Мальська, О.О.Сидельникова, І.М.Улановська, О.В.Яркін); дослідження рефлексії як феномену комунікації (І.Є.Берлянд, Р.Я.Гузман, Г.П.Щедровицький). Теоретичною основою також є провідні положення про роль та значення емпатії у міжособистісному спілкуванні (О.О.Бодальов, В.А. Кан-Калік, Т.Р. Каштанова, А.А. Леонтьєв, В.А. Лабунська, А.В.Мудрик, В.Н. Мясищев); про сприймання та розуміння людини людиною (Г.М.Андрієва, О.О. Бодальов, А.А. Борисова, Т.П.Гаврилова, О.Г. Кукосян, О.А. Кисельова, В.А. Лабунська, А.А.Налчаджан, М.В. Удовенко.

Методи дослідження. У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань, був застосований комплекс теоретичних і емпіричних методів: аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження, спостереження, опитування, аналіз продуктів діяльності учнів, констатуючий і формуючий експерименти.

Дослідження проводилося на базі ЗОШ N2 м. Костополя. Дослідженням було охоплено 34 учні 9 класів.

Психодіагностичний комплекс склали традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики. Конкретно використовувалися: оригінальний “Тест-опитувальник діагностики рівня полікомунікативної емпатії» (І.М.Юсупов), модифікований варіант методики Т.П.Гаврилової “Незакінчені оповідання” та «тест – діагностика самооцінки рівня онтогенетичної рефлексії».

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

- теоретично і емпірично взаємозвязок емпатії та рефлексії розглядається не тільки на формально-динамічному та якісному рівнях, але й на змістовному рівні;

- вивчено взаємозв’язки змістовних показників емпатії та рефлексії особистості у вирішені складних життєвих ситуацій.

Теоретичне значення курсової роботи полягає в уточненні структури емпатії як цілісної багаторівневої властивості особистості; у з’ясовані впливу особистісно-рефлексивного чинника на засвоєння та діяльнісне вираження соціальних норм, поглиблено розуміння змісту й обсягу понять, що окреслюють сферу самосвідомості, у визначені ролі рефлективних та емпатійних властивостей особистості при вирішенні складних життєвих ситуацій.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали роботи можуть бути використані у процесі підготовки певних розділів загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології, психології спілкування тощо, а також можливістю використання одержаних результатів як практичного інструментарію у подальших дослідженнях з даної проблематики та суміжних дисциплін.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (26 найменувань) та додатків.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЕМПАТІЇ ТА РЕФЛЕКСІЇ, ЇХ ВЗАЄМОЗВЯЗОК ПРИ ВИРІШЕНІ СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ


1.1 Проблема емпатії та рефлексії в психологічній літературі


Аналіз літератури показав, що проблема емпатії і в історії психології і в сучасній науці стає об’єктом пильної уваги різних галузей гуманітарного знання, що перетворює її у міждисциплінарну проблему. Теоретичний аналіз сучасних досліджень означеної проблеми свідчить про те, що в зарубіжній літературі емпатія розглядається: у контексті психології розуміння почуттів та потреб іншої людини (Р.Даймонд, Т. Шибутані,); як “вчуття” у подію, в об’єкт мистецтва, природу (С. Маркус, Т. Ліппс, К.Г. Юнг); у контексті афективного зв’язку з іншими людьми (А.Мехрабян, П. Фресс, Н. Епштейн); у зв’язку з дослідженнями якостей особистості професіонала (А.Е. Айві, М.Б. Айві, В.Айкенс, А.К. Бохарт, Д. Іган, А. Гольдштейн, Р. Мей, Т. Райк, К.Роджерс, Л.Сайлік-Даунінг). [12, 89]


Останнім часом у психології виділяються два підходи у поглядах на емпатію. З позицій першого підходу емпатія розглядається як процес або як стан (А.П. Сопіков, Л.П.Стрєлкова, І.М. Юсупов; Т. Райк, К. Роджерс); для другого підходу характерним є уявлення про цей феномен як про здатність чи стійку властивість особистості (Т.П.Гаврилова, В.І. Кротенко, М.М.Муканов, В.А.Лабунська, О.П. Саннікова). У межах другого підходу існує тенденція по-різному ставити акценти у визначенні поняття “емпатія”: деякі дослідники розглядають її у контексті моральних почуттів (Т.П.Гаврилова, Ю.З. Гільбух, В.І.Кротенко, В.Д.Шадриков); інші роблять акцент на тому, що емпатія відіграє центральну роль у гармонізації міжособистісних стосунків (В.Д.Абраменкова, В.С. Агеєв, Ю.Б.Гіппенрейтер); багато дослідників вважають її джерелом альтруїзму, підтримуючої поведінки (С.К. Нартова-Бочавер, Е.П. Ільїн, В.В.Колпачников, М.С. Яницький). [12, 90]

Останнім часом емпатія активно вивчається у професійному контексті: як “педагогічна емпатія” (Ю.Б. Гіппенрейтер, Т.В.Василішина, Л.П. Виговська, В.І. Кротенко, С.Д.Максименко, С.М. Максимець, Л.Б. Малицька, М.В. Тоба, А.Є. Штеймець, Т.С. Яценко); як “терапевтична емпатія” (А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, Д. Іган, Т. Райк), як базова терапевтична настанова (Н.Ф. Каліна); як професійно важлива властивість психолога (М.А. Амінов, Ж.П. Вірна, М.В.Молоканов, О.П. Саннікова, Т.І. Федотюк, Н.В. Чепелєва). [12, 90]

Емпатія — це складне багаторівневе, але в той же час і цілісне утворення, у структурі якого виділяється 3 рівні: 1) формально-динамічний, що характеризує динамічні властивості емпатії (особливості виникнення та течії емпатичних реакцій) і якісні, які відображають психологічну сутність емпатичного процесу (емоційна емпатія, коґнітивна, предиктивна та дійова); 2) змістовний, до якого входять ті аспекти емпатії, що стосуються вибору простору, для переживання емпатії і морально-етичного змісту її об’єкта; 3) імперативний рівень, що відображає індивідуальні уявлення про існуючі соціально-культурні „норми” емпатичних проявів (О.П. Саннікова). [25, 164]

Емпатичні переживання можуть бути пов’язані не тільки з подіями, які відбуваються з об’єктом “тут і зараз”, але й із ситуаціями, що трапилися з ним у минулому чи відбуватимуться у майбутньому (Т.П. Гаврилова, В.А.Лабунська). Емпатична спрямованість розглядається як прояв емпатичних переваг, як “вибір” суб’єктом тих об’єктів, тих сфер життєдіяльності по відношенню до яких, в першу чергу, виникають емпатичні переживання суб’єкта і де найбільш яскраво виявляється індивідуальна своєрідність емпатії. У психологічній літературі існує інформація, яка дозволяє виділити серед показників емпатичної спрямованості: емпатію до рідних, близьких, друзів, (так звана релятивна емпатія -ЕР); до колег, клієнтів, учнів (професійне спілкування - ЕП); до незнайомих та малознайомих людей (позапрофесійне спілкування - ЕПп); до самого себе (аутоемпатія - Аут); до героїв художніх творів (ЕАрт); до представників тваринного світу (ЕФа); до рослинного світу (ЕФл); до навколишнього світу в цілому (ЕНс); до подій в минулому (ЕРет); до майбутніх подій (ЕМ). Ці показники розглядаються як біполярні континууми: один полюс свідчить про яскравий прояв даного показника, другий - про відсутність такого прояву.

Серед властивостей особистості, що є гіпотетично пов’язаними з емпатією, виділяються: товариськість (О.О.Бодальов, А.І. Ільїна, Т.Р. Каштанова, О.П.Саннікова, Т.І. Федотюк); психологічна проникливість (А.А. Борисова, Н.П.Ерастов, О.А. Кисєльова, І.А.Куницина, В.А. Лабунська; Г.Оллпорт) та широкий спектр властивостей особистості, що представлені у факторній структурі особистості Р. Кеттелла. [12, 91]

З одного боку, емпатія розуміється як безпосередній емоційний відгук індивіда на переживання чи експресивні знаки обличчя іншого, що виникає незалежно і до усвідомлення джерела та змісту таких переживань. З іншої сторони емпатія наближається до "розуміння" або трактується як емоційний аспект останнього. При цьому загальний зміст існуючих підходів полягає в тому, що особистість і її відносини неможливо зводити до елементарних психічних процесів. Вони мають свій суб'єктивний, особистісний зміст, для розуміння якого необхідно знати ту систему понять, у якій самі індивіди виражають і структурують свій життєвий світ. Розвиток емпатії проходить від нижчих інстинктивних форм до вищих соціальних почуттів і обумовлюється соціальним впливом, а також системою виховних впливів. Механізмами емпатії є: емоційне зараження, ідентифікація і проекція.

Роль рефлексії у розвитку й становленні особистості та соціуму відзначали у своїх дослідженнях філософи та психологи різних часів: М.О.Бердяєв, Г.О.Голіцин, А.З.Зак, В.В.Давидов, Д.Д’юї, О.А.Кузьмін, О.К.Осницький, М.О.Розов, С.Л.Рубінштейн, І.М.Семенов, В.І.Слободчиков, С.Ю.Степанов, І.Фіхте, Г.А.Цукерман та Г.П.Щедровицький. [6, 128]

Значну кількість досліджень присвячено розвитку рефлексивної свідомості на різних етапах онтогенезу та у певних аспектах професійного становлення (М.Ю.Варбан, А.М.Виногородський, М.Келесі, Т.М.Яблонська, В.І.Слободчиков). [6, 128]

На необхідність інших людей для розвитку рефлексивних процесів індивіда звертають увагу Є.І.Головаха, Ч.Кулі, О.П.Огурцов, Н.В.Паніна, Є.Е.Смирнова, А.П.Сопіков, В.М.Титов, Г.П.Щедровицький. [6, 129]

На ролі спільної діяльності для розвитку рефлексії концентрували увагу та розробляли відповідні методи М.І.Найдьонов, Л.А.Найдьонова, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов. [6, 129]

Визначені напрями дослідження рефлексії розглядаються на предметному ґрунті підліткового віку. Відзначаються характерні особливості підлітків, вирізнювальні риси їхньої психіки. Хоча підлітковий вік вирізняється значною психічною мінливістю, пов’язаною із процесами психофізіологічними та соціальними, інтенсивне становлення самосвідомості загалом і рефлексії зокрема генетично пов’язане з усім попереднім процесом розвитку цих психічних властивостей. Посутні зміни рефлексії зумовлюються обсягом набутих на попередньому етапі якісних властивостей, однак факт генетичної послідовності не спростовує якісної значущості розвитку рефлексії у підлітковому віці – це нова, але дуже важлива стадія становлення, що забезпечує цілісність психічного розвитку та становлення особистості загалом.

Явище особистісної рефлексії розкривається як усвідомлення суб’єктом детермінант і засобів власної діяльності. Це усвідомлення є моментом удосконалення діяльності, адже особистісна рефлексія уможливлюється опосередкуванням ідеальних моделей накреслених цілей, залучених засобів (останні виступають у якості актуальних і належних щодо наявних). Особистісна рефлексія, як чинник оптимізації засобів і цілей діяльності, безпосередньо пов’язана із соціальним виявленням суб’єкта. Рефлексивно визначені способи діяльності цілеспрямовано включаються у соціальний контекст. Процес підліткової соціалізації перетворюється із стихійно-самодостатнього на цілеспрямований і визначений особистісними пріоритетами. «Осмислення мислення» актуалізується спілкуванням і має не відсторонений, а ситуативний характер. Розуміння себе та іншого, формування образу власного та чужого “я”, інтерпретація взаємовідображених характеристик “я”, зокрема оцінок та самооцінок, усі ці рефлексивні компоненти актуалізуються саме комунікативною ситуацією. Якщо посутньою умовою інтелектуальної рефлексії є виокремлення об’єкта, надання йому умовної відстороненості, то у випадкові з рефлексією особистісною саме ситуативна сув’язність уможливлює рефлексивний процес. Комунікація розглядається як первинний рівень, з яким пов’язані когнітивні процеси. [4, 80]

Особистісна рефлексія здійснюється на базі соціально зумовлених інтеріоризованих цінностей, які виявляються в ідеальних моделях. Ситуація виступає як у ролі актуалізуючого чинника, так і у ролі контексту, який містить оцінкові критерії, інтеріоризація яких уможливлює формування об’єктивних компонентів рефлексивного процесу.


1.2 Психологічні особливості прояву емпатії та рефлексії в онтогенезі


Дослідження А. Валлона, В.В. Абраменкової, Н.П. Анікеєвої, О.В.Запорожця, В.К.Котирло, О.І.Кульчицької, Г.П.Лаврентьєвої, М.І.Лісіної, Н.І.Лисенко, Я.З.Неверович, А.М.Резек, Л.П.Стрелкової, Д.Б.Ельконіна й ін. свідчать про те, що в дошкільному віці у дитини утворюються складні функціональні системи, у яких взаємопов’язані емоційні і когнітивні процеси, тобто відбувається перехід від емоційного безпосереднього ставлення до навколишнього світу, до відносин, що будуються на основі засвоєння моральних оцінок, правил і норм поведінки. Розвиток емпатії проходить у процесі реальної взаємодії дитини зі світом, включаючи соціальне оточення, і шляхом засвоєння моральних критеріїв, які регулюють його поведінку в емпатогенних ситуаціях. [17, 41]

Дослідники, що вивчають психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку (Л.І.Божович, А.А.Валантинас, І.В.Дубровіна, Т.П.Гаврилова, К.М.Гуревич, В.В.Давидов, В.М.Поліщук, П.М.Якобсон і ін.) відзначають, що основним підґрунтям формування емпатії в цьому віці є такі психологічні новоутворення як довільність пізнавальних процесів, внутрішній план дій і рефлексія. У цей період розширюються можливості формування емпатії на основі образів уяви. [17, 42]

Л.І.Гаврищак, Г.М.Горбач, І.С.Кон, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проколієнко, Л.І.Рувинський, Х.Ремшмідт відзначають, що на формування емпатійних почуттів підлітків впливають якісні зміни морального розвитку. Це насамперед перегляд і лібералізація ціннісних уявлень, на основі яких формуються наступні здібності: застосування до самого себе тих же критеріїв оцінки, що і до інших; використання загальних принципів моральної поведінки як основи оцінювання себе й інших; здатність враховувати потреби, інтереси і почуття інших так само, як свої власні. Тому саме підлітковий вік є сенситивним для подальшого розвитку і закріплення емпатії в структурі моральних цінностей дитини як стійкої моральної риси.

Емпатія — це усвідомлення емоційного стану іншої людини і здатність розділити її досвід. В останньому випадку ми фактично відчуваємо ті ж емоції. Це дуже важливо для розумінні та допомоги людині, яка перебуває в складній життєвій ситуації. А надто для розуміння поведінки підлітка, оскільки діти підліткового віку занадто сильно переживають деякі життєві ситуації, вони потребують уваги та допомоги з боку навколишніх близьких їм людей. Співпереживання іншій людині означає дещо більше, ніж жаль до неї чи задоволення її вчинками. Ми глибоко розділяємо з нею такі емоції як радість, страждання, гнів і т. д. Коли ці емоції змушують нас страждати, у нас часто виникає потреба в діях, які допомагають звільнитися від них.

Західна теорія емпатичного альтруїзму пояснює людський альтруїзм в термінах розділеного страждання. Згідно цієї теорії, ми допомагаємо тим людям, які цього потребують, щоб позбавитися від власних страждань, викликаних співпереживанням. Таким чином, соціальна емпатія — це механізм соціального сприйняття (соціальної перпеції), який являє собою емоційне співпереживання іншій людині.

Емпатія проявляється у формі відгуку однієї людини на переживання іншої. Через емоційний відгук люди пізнають внутрішній стан інших. Емпатія грунтується на вмінні правильно уявити собі, що відбувається всередині іншої людини, що вона переживає, як оцінює оточуючий світ. Її майже завжди інтерпретують не тільки як активне оцінювання суб'єктом переживань і почуттів, але й, безумовно, як позитивне ставлення до партнера.