Вступ
| Вид материала | Документы |
- Вступ, 323.48kb.
- Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
- Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
- Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
- План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
- М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.
6. Встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передача їх у спільне користування членам об’єднань власників багатоквартирних будинків
6.1. Поняття прибудинкових територій, встановлення та закріплення їхніх меж і передачі їх у спільне користування
Порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передачі їх у спільне користування членам об’єднань власників багатоквартирних будинків регламентується Положенням з даного питання, затвердженим спільно наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. № 31/30/53/396.
Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків (далі – Положення) розроблено відповідно до Земельного кодексу України, законів України “Про основи містобудування”, “Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве самоврядування”, “Про власність”, Указів Президента України від 21 серпня 1995 р. №760/95 “Про положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію” та “Положення про районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію”, від 30 грудня 1995 р. №1194/95 “Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам сільських, селищних і міських Рад” та від 12 липня 1995 р. №608/95 “Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності”, Постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №588 “Про затвердження Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні”, Державних будівельних норм “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.
Розроблення Положення обумовлено особливістю земельних ділянок багатоквартирної несадибної житлової забудови, які, як правило, знаходяться у спільному користуванні декількох юридичних осіб (власників будинків) і мають єдину інфраструктуру та об’єкти обслуговування будинків (проїзди, тротуари, майданчики для господарських цілей та інше).
Прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов’язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).
Склад та поділ території мікрорайону кварталу на окремі земельні ділянки прибудинкових територій визначаються необхідністю забезпечення ефективного утримання та експлуатації житлового будинку та прибудинкових територій на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм.
Прибудинкова територія включає:
♦ територію під житловим будинком (житловими будинками);
♦ проїзди та тротуари;
♦ озеленені території;
♦ ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
♦ майданчики для відпочинку дорослого населення;
♦ майданчики для занять фізичною культурою;
♦ майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;
♦ майданчики для господарських цілей;
♦ майданчики для вигулювання собак;
♦ інші території, пов’язані з утриманням та експлуатацією будинків та інших пов’язаних з ними об’єктів.
Розміри земельних ділянок прибудинкових територій визначаються пропорційно залежно від загальної площі житлових, допоміжних і нежилих приміщень, поверховості будинків, їх розташування в межах населеного пункту відповідно до державних норм і правил і затвердженої проектно-технічної документації.
Межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлюються за проектами цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу).
В проекті поділу території мікрорайону, виходячи з існуючої ситуації, встановлюються також території спільного користування, які знаходяться у спільній частковій власності. Утримання та використання вказаних територій або об’єктів здійснюється відповідно до угод, укладених зацікавленими об’єднаннями власників, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні. Ці території не підлягають поділу на місцевості.
У складі прибудинкової території також визначаються об’єкти, що використовуються сторонніми користувачами з установленими правилами експлуатації та користування (спільні проїзди, наскрізні проходи у будовах тощо), їх межі. В проекті також встановлюються сторонні користувачі.
До цих об’єктів відносяться окремі ділянки (ігрові майданчики, майданчики для занять фізичною культурою, для тимчасового зберігання автомобілів, для господарських цілей та для вигулювання собак), об’єкти загального призначення для групи будинків кварталу, мікрорайону. Земельні ділянки, необхідні для здійснення реконструкції, ремонту та експлуатації існуючих магістральних наземних та підземних інженерних мереж, передаються Об’єднанням власників будинків у користування, інші види мереж – надаються у власність з встановленими правилами експлуатації. Усі ці ділянки використовуються власниками землі з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку. Межі цих об’єктів та особливості їх використання встановлюються у проекті поділу території (мікрорайону, кварталу) та подаються в складі проекту відведення земельних ділянок прибудинкових територій.
У разі неможливості поділу території мікрорайону, кварталу, групи будинків, окремі складові якої створювалися для спільного обслуговування групи будинків, без ущемлення інтересів співвласників цих будинків та порушення діючих норм і проектно-технічної документації прибудинкова територія об’єднується в одну земельну ділянку, яка переходить у спільне користування або у спільну часткову власність співвласників будинків.
Замовниками проекту поділу території мікрорайону, кварталу виступають, як правило, відповідні органи місцевого самоврядування.
Проект поділу території є містобудівним обґрунтуванням виділення прибудинкових територій (земельних ділянок). Він розробляється на підставі проекту забудови території опорного (чергового) плану з урахуванням рішень містобудівної документації і містить графічний матеріал – план поділу прибудинкових територій, який виконується на відкоригованому топогеодезичному плані, і пояснювальну записку.
Пояснювальна записка містить відомості про прибудинкові території та землеволодіння під громадськими та іншими спорудами мікрорайону (кварталу, групи будинків). Подається розрахунок площі прибудинкових територій, яка припадає на одиницю загальної площі будинку.
Наводиться перелік умов використання об’єктів з установленими правилами експлуатації, обумовленими їх загальним користуванням (спільні проїзди, майданчики, частини споруд, наскрізні проходи у будинках тощо).
У тому випадку, коли на території мікрорайону (кварталу, групи будинків) є ділянки, не освоєні згідно з містобудівною документацією або наднормативні надлишки території, необхідно встановлювати їх межі як резервних ділянок.
Передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність Об’єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування.
Дозвіл на підготовку проекту відведення прибудинкової території видається відповідними органами місцевого самоврядування на підставі затвердженого проекту поділу території мікрорайону (кварталу, групи будинків).
Розроблення проекту поділу території мікрорайону (кварталу) виконують спеціалізовані проектні організації, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на розроблення проектно-планувальної документації, за договором з замовником.
Замовником розроблення проекту відведення прибудинкової території виступають відповідні органи місцевого самоврядування.
Розроблення проекту відведення прибудинкової території виконують структурні підрозділи міських управлінь (відділів) або районних відділів земельних ресурсів Держкомзему України та інші землевпорядні організації, що мають дозволи (ліцензії) на здійснення цього виду діяльності, в термін, обумовлений договором.
Всі витрати, пов’язані з підготовкою та складанням проекту відведення прибудинкової території, замовник бере на свій кошт.
Після затвердження проекту відведення прибудинкової території здійснюється перенесення та закріплення меж прибудинкової території в натуру (на місцевість).
Межі встановленої прибудинкової території закріплюються межовими знаками на місцевості. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування.
Після відведення прибудинкової території складається акт про перенесення меж в натурі. До акта додається план зовнішніх меж ділянки із зазначенням її розмірів.
Об’єднанням власників будинків видається державний акт на право постійного користування землею.
Державний акт на право постійного користування землею реєструється в міському управлінні (відділі) або у районному відділі земельних ресурсів, перший примірник якого видається замовнику, а другий примірник постійно зберігається за місцем реєстрації.
6.2. Надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків
Замовник звертається з клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на підготовку матеріалів про попереднє погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків). До клопотання додаються необхідні обгрунтовуючі матеріали та розрахунки.
Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають у місячний термін клопотання і дають замовнику дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків).
Замовник погоджує найбільш доцільне місце розташування будівництва житлового будинку, розміри намічуваної земельної ділянки та умови її відведення з власником землі (землекористувачем), місцевими землевпорядниками, природоохоронними, санітарними органами, органами містобудування та архітектури і подають матеріали погодження до відповідного органу місцевого самоврядування.
Матеріали погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків) повинні включати:
♦ викопіювання з генерального плану міста або проекту забудови населеного пункту;
♦ копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення житлового будинку (будинків) із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, а також визначення умов їх відведення.
Всі витрати, пов’язані з підготовкою матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта, замовник бере на свій кошт.
Фінансування проектних робіт до погодження місця розташування об’єкта не допускається.
Рішення про погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків) є підставою для одержання замовником архітектурно-планувального завдання на проектування, яке видається органами містобудування та архітектури.
Розроблення та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво житлового будинку (будинків) здійснюється згідно із існуючими будівельно-планувальними нормативами.
Після розроблення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації замовник звертається до відповідних органів місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку (будинків).
До клопотання додаються:
♦ копія генерального плану будівництва, затвердженого у встановленому порядку;
♦ проект організації будівництва житлового будинку (будинків);
♦ титульний список або довідка про фінансування будівництва;
♦ рішення місцевих органів державної виконавчої влади та виконавчих комітетів Рад про погодження місця розташування будівництва житлового будинку (будинків);
♦ інші матеріали.
Відповідні органи місцевого самоврядування розглядають клопотання у місячний термін і дають замовнику дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку погоджується з власником землі (землекористувачем) та подається місцевим органам державної виконавчої влади та виконавчим комітетам Рад, які розглядають його у місячний термін і приймають рішення про вилучення і надання у спільне користування або спільно-сумісну власність земельної ділянки (прибудинкової території) для спорудження житлового будинку (будинків).
Проект відведення земельної ділянки прибудинкової території розробляється на підставі затвердженої проектної документації.
Закріплення меж наданої земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Земельними ділянками, наданими спочатку під спорудження житлового будинку (будинків), а потім у спільне користування для обслуговування будинку або спільну часткову власність, члени Об’єднання власників будинків користуються за згодою всіх власників будинку, залежно від розміру часток у спільній власності на житловий будинок.
6.3. Право на прибудинкову територію та на її використання
Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди, Об’єднанням власників будинків для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.
Суб’єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об’єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством.
Під час переходу права власності на житловий будинок (його приміщення) або на частину будинку разом з цим об’єктом переходить і право спільної власності (користування) земельною ділянкою згідно з чинним законодавством.
Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціонального призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин відповідно до діючих норм за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.
Прибудинкова територія, надана у користування або спільну сумісну власність, може використовуватися лише для властивих сельбильній території та нешкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухопожежонебезпечному відношенні функцій (видів діяльності) згідно з державними нормами і правилами.
Частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.
Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.
Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.
Кожний власник будинку відповідно до своєї частки має право на доходи, які можуть бути одержані від використання земельної ділянки відповідно до законодавства, відповідає перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними з спільною власністю, і повинен брати участь у витратах на її утримання. Під час відчуження своєї частки у власності будинку до її вартості включається вартість відповідної частки земельної ділянки за умови власності на неї згідно з чинним законодавством.
Майнові відносини, що виникають у межах об’єднання (товариства) власників, регулюються його Статутом. Зміни комплексу нерухомого майна об’єднання (товариства) не тягнуть за собою зміни та переоформлення права на земельну ділянку, наданого об’єднанню (товариству).
Прибудинкові території членами об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирних житлових будинків використовуються за цільовим призначенням.
Роботи з підвищення рівня благоустрою прибудинкових територій, спорудження дитячих спортивних майданчиків, гаражів, автостоянок, встановлення кіосків та інших споруд виконуються за рішенням об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирних будинків з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів Рад на підставі проектної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку.
Спори, пов’язані з користуванням прибудинковими територіями між співвласниками житлових будинків та іншими юридичними особами, розглядаються судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом та іншими актами законодавства України.