Вступ
Вид материала | Документы |
СодержаниеРОЗДІЛ 13. ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 1. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних п 2. Правові форми плати за землю |
- Вступ, 323.48kb.
- Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
- Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
- Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
- План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
- М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.
РОЗДІЛ 13. ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
1. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних правовідносин
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Законом України “Про плату за землю” від 19 вересня 1996 р., а також Земельним кодексом України.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються відповідно до її встановлення в порядку, визначеному Земельним кодексом.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати його не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім згаданого вище закону.
Зміни і доповнення до згаданого закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного р. і набирають чинності з початку нового бюджетного р.
Закон України “Про плату за землю” в ст. 1 дає визначення окремим термінам, які вживаються в ході висвітлення даної теми, зокрема:
♦ грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки;
♦ податок - обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;
♦ ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки;
♦ оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою;
♦ землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для потреб сільського господарства або придатні для цих цілей.
Дію Закону України “Про плату за землю” зупинено для сільськогосподарських виробників - учасників експерименту по запровадженню Єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області з питань оподаткування.
Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.
За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на зазначені вище цілі.
2. Правові форми плати за землю
Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється у трьох правових формах:
♦ плати за придбання земельних ділянок;
♦ плати за використання землі у вигляді земельного податку;
♦ плати за використання землі у вигляді орендної плати. Плата за придбання земельних ділянок встановлюється у договорі купівлі-продажу за згодою сторін.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у державши та комунальній власності, здійснюється за їх вартістю, визначеною на підставі експертної грошової оцінки.
У разі продажу земельних ділянок на конкурсних засадах їх вартість, встановлена на підставі експертної грошової оцінки, є стартового ціною.
Земельний податок - це обов’язковий платіж, що справляється з власників землі та землекористувачів, крім орендарів, за використання земельних ділянок. Відповідно до Закону України “Про плату за землю” земельний податок встановлюється окремо за землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлюються Верховною Радою України. Його розмір не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення цих прав земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному р. На окремі земельні ділянки, визначені згаданим законом, встановлюються пільги щодо розмірів і звільнення від земельного податку.
Відповідно до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” з 1 січня 1999 р. у системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників земельний податок є складовою частиною фіксованого сільськогосподарського, який встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р. за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5; для багаторічних насаджень – 0,3.
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена у розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3, для багаторічних насаджень – 0,1 відсотка грошової оцінки земельної ділянки.
Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. звільнялися від сплати фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарські товаровиробники, які відповідно до норм наведеного закону були платниками даного податку. Платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов’язкове державне пенсійне страхування та обов’язкове соціальне страхування.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми сплати фінансового сільськогосподарського податку в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
Нарахування земельного податку громадянам здійснюється державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного р. платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному р.
Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та громадян) і нарахування земельного податку провалиться щорічно за станом на 1 травня, а інших суб’єктів - платників податку за станом на 1 лютого.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської продукції (і рибної) та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.
Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, використовуються для таких цілей:
♦ фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
♦ ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;
♦ створення земельного інноваційного фонду;
♦ відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості;
♦ економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду;
♦ надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації витрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини;
♦ проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.
Для централізованого виконання робіт, перерахованих вище, 30 відсотків коштів від земельного податку, що надійшли на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України по земельних ресурсах, 10 відсотків - на спеціальних бюджетних рахунках Автономної Республіки Крим і областей.
Орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.
Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, не більший одного р.
У разі визнання договору оренди земельної ділянки недійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Орендна плата може встановлюватись у таких формах:
♦ грошовій;
♦ відробітковій (надання послуг орендодавцю);
♦ натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки).
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державши і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатись за згодою сторін.