Geum.ru

Вступ

Вид материалаДокументы

Содержание


5. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства
6. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення
Подобный материал:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   90

5. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства


Цивільна відповідальність називається також майновою відповідальністю за шкоду, спричинену майну громадян і юридичних осіб, а також життю і здоров’ю людей.

Шкода може бути спричинена у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору, а також у зв’язку з правопорушенням, що заподіяло шкоду. Це розкривають норми Цивільного кодексу України про угоди, про відповідальність внаслідок спричинення шкоди, спричиненої життю і здоров’ю громадян.

Цивільна відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів.

Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій в разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачу природних ресурсів і компенсації державної шкоди, що виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсації за “чужу вину”.

Цивільна відповідальність сприяє вжиттю заходів щодо відновлення якості земель та інших природних ресурсів, захисту майнових та екологічних прав людини залежно від ступеня унікальності, природної та наукової цінності знищених чи пошкоджених природних ресурсів і об’єктів та передбачає елементи штрафного компенсування шкоди, а в ряді випадків - і заходи стимулювання, спрямовані на заохочення органів, що здійснюють контроль у цій сфері та витрачають кошти на оздоровлення навколишнього природного середовища і здійснення природоохоронних заходів.

Визначення шкоди здійснюється на основі різноманітних методів:

♦ таксового;

♦ витратного;

♦ розрахункового;

♦ нормативного.

Таксовий метод базується, переважно, на застосуванні такс, тобто встановленої у нормативно-правовому порядку грошової суми по відношенню до розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одиницю знищеного чи пошкодженого природного ресурсу. Цей порядок запроваджено при визначенні шкоди, заподіяної лісовому господарству, тваринному світу тощо.

Витратний метод визначення шкоди застосовується на основї даних про витрати, необхідні для здійснення заходів щодо відновлення природних ресурсів, зокрема у разі заподіяння шкоди лісовим ресурсам внаслідок забруднення їх стічними водами, через негативні хімічні, фізичні, біологічні фактори, що призводять до знищення цих ресурсів (наприклад, шкода, заподіяна внаслідок підпалу лісових ресурсів, компенсується у розмірі вартості втрат товарної деревини, який вираховується згідно з розцінками для цієї місцевості, грошовими сумами, необхідними для вирощування нових лісових культур чи молодняку природного походження замість знищених, виконання робіт по очистці території, а також покриття затрат на гасіння пожежі).

Розрахунковий метод базується на системі розрахунків обчислення шкоди. Він широко застосовується при визначенні шкоди, заподіяної власнику порушенням водного законодавства, та збитків, завданих рибному господарству внаслідок скидання в рибогосподарські водойми неочищених вод та інших відходів, обчисленні розміру шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства.

В основу нормативного методу покладені економічні нормативи плати за лімітне та понадлімітне використання природних ресурсів, знищення (погіршення) їх якості та платежі за викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, в яких враховуються особливості природних ресурсів чи їх комплексу, склад і властивості викидів, а також затрати, необхідні для ліквідації чи попередження забруднення, відновлення якості природних ресурсів.

Такі нормативи диференціюються щодо природних ресурсів державного й місцевого значення, окремих регіонів держави і встановлення на прогнозований період з урахуванням річних викидів забруднених речовин чи шкідливих фізичних, біологічних та інших факторів. Джерелом нормативних платежів можуть бути витрати виробництва та доходи сільськогосподарських підприємств, кооперативів і акціонерних товариств.

У практиці визначення шкоди, заподіяної власником землі та землекористувачем земель, знайшли нормативне закріплення такі види платежів:

♦ базові, що встановлюються в межах погоджених нормативів викидів (скидів) і лімітів використання природних ресурсів та плати за землю;

♦ п’ятикратні розміри платежів за перевищення граничнодопустимих концентрацій і тимчасово погоджених скидів (викидів), перевищення лімітів використання природних ресурсів.

Важливим відновлювальним заходом є компенсація шкоди, заподіяної здоров’ю та майну громадян, майну сільськогосподарських, колективних підприємств, кооперативів і акціонерних товариств екологічно небезпечними об’єктами (АЕС тощо), власниками чи володільцями джерел підвищеної екологічної небезпеки.

Крім розглянутих вище форм відповідальності за земельні правопорушення законодавством передбачена ще спеціальна земельно-правова відповідальність. Вимоги Земельного кодексу України та Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” передбачають припинення прав на землю при його ліквідації у випадках невикористання земельної ділянки в сільськогосподарських цілях та використання ділянки методами, що призводять до деградації землі. У зв’язку з ліквідацією селянського господарства вилучається земельна ділянка. Вилучається вона якраз із-за скоєння вказаних порушень.

6. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення


Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення настає у тому випадку, коли дане порушення має ознаки суспільно небезпечного діяння, тобто є злочином.

Кримінальна відповідальність відноситься до найбільш суворих видів відповідальності за земельні правопорушення і носить каральний характер. Новий Кримінальний кодекс України (2001р.) до суспільно небезпечних правопорушень стосовно земельного правопорядку відносить такі злочини: забруднення або псування земель (ст. 239); безгосподарське використання земель (ст. 254).

В частині першій ст. 239 згаданого Кодексу зазначається, що за забруднення або псування земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, наступав кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Частина друга цієї статті за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно з вимогами ст. 254 Кримінального кодексу України за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обігу, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, наступав кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Кримінальна відповідальність передбачена також за вчинення екологічних злочинів, якими визнаються суспільно й екологічно небезпечні діяння (бездіяльність), що посягають на встановлений режим використання, відтворення й охорони земель, інших природних ресурсів, екологічний правопорядок та нормативи екологічної безпеки.

Новий Кримінальний кодекс злочинами проти довкілля визнає винні, протиправні, суспільно і екологічно небезпечні діяння, які можна згрупувати за такими видами:

♦ порушення правил екологічної безпеки (ст. 236);

♦ невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237);

♦ приховування або умисне перекручення відомостей про екологічний стан ( в тому числі радіаційний), пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів тощо (ст. 238);

♦ забруднення або псування земель (ст. 239);

♦ порушення правил охорони надр (ст. 240);

♦ забруднення атмосферного повітря (ст.241);

♦ порушення правил охорони вод (ст. 242);

♦ забруднення моря (ст. 243);

♦ порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244);

♦ знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245);

♦ незаконна порубка лісу (ст. 246);

♦ порушення законодавства про захист рослин (ст. 247);

♦ незаконне полювання (ст. 248);

♦ незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249);

♦ проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250);

♦ порушення ветеринарних правил (ст. 251);

♦ умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252);

♦ проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253);

♦ безгосподарське використання земель (ст. 254).

Залежно від характеру злочину, його суспільної і екологічної небезпечності, кваліфікуючих ознак, суб’єктів посягання суб’єктами кримінальної відповідальності можуть бути громадяни і посадові особи.

Кримінальні санкції за перераховані вище злочини передбачають покарання у формі штрафу, обмеження волі, позбавлення права займати певні посади, конфіскації майна і засобів злочину.