Хронологічний покажчик

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Хронологічний покажчик

Період (дата)	Подія
911 рік	Договір між Руссю та Візантією. Регулюється питання спадкування землі (спадкується лише чоловіками).
ХІ-ХІІ сторіччя	Час складення та застосування видатної пам’ятки давньоруського права - “Руської правди” (серед іншого, регулювала земельні відносини в общині, за участю закупів, передбачала відповідальність за порушення меж тощо).
1240 рік	Взяття Києва монголо-татарами ознаменовує занепад Київської Русі.
1245 рік	Перепис земель часів залежності від монголо-татар, іноді вважається першим прикладом запровадження в Україні земельного кадастру.
2-а половина XIV сторіччя	Буковина: З послабленням Галицько-Волинського князівства потрапляє до складу Молдавського князівства.
1385 рік	Кревська унія: підпорядкування Великого князівства Литовського Польщі.
Кінець XIV сторіччя	Буковина потрапляє під владу Туреччини.
Кінець XIV сторіччя	Початок в окремих місцевостях Литовського князівства “волочного переділу”.
1501 рік	Уставна Бєльська грамота 1501 року (стосувалася “волочного переділу”).
8 грудня 1507 року	Уставна підтверджувальна грамота мешканцям Київської області (містила окремі положення земельно-правового характеру, зокрема, щодо використання мисливських угідь).
1529 рік	Видання першої редакції Литовського статуту (шляхта зрівняна в один стан, звичаєве право замінюється писаним законом).
1557 рік	Устав на волоки господаря його милості у всьому Великому князівстві Литовському (закріплював положення про “волочний переділ”).
1566 рік	Друга редакція Литовського статуту (збільшення прав дрібної шляхти, обмеження прав селянства).
1568 рік	Судебник Казимира Ягелловича 1568 року (передбачав спеціальні процедури вирішення земельних спорів).
1588 рік	Третя редакція Литовського статуту (подальше звуження прав селян та збільшення прав шляхти, підтвердження положень про “волочний переділ”).
1648-1649 роки	Соборне уложення (стосувалося українських земель, що входили до Московської держави; закріплювало засади помісного та вотчинного землеволодіння).
1654 рік	Переяславська угода з Росією
23 березня 1714 року	Указом всі дворянські маєтки в Росії було перетворено на родові вотчини, земля і селяни перейшли у повну власність поміщиків.
Перша третина XVIII сторіччя	Укладення першого систематизованого зводу правил та інструкцій з планування та забудови міст – т. з. “ Должности архитектурной экспедиции”.
1743 рік	Завершення складання видатного неофіційного правового збірнику “Права, за якими судиться малоросійський народ”. Глава 14 “Прав” присвячена праву власності, у тому числі на землю.
1762 рік	Опублікування Указу про секуляризацію церковних землеволодінь. Секуляризація практично здійснена у 1764 році, на Лівобережній та Південній Україні – у 1786-1788 роках, на Правобережній – після приєднання до Росії (1793 рік).
25 липня 1763 року	Указ Катерини ІІ “Про влаштування всім містам та їх будівлям та вулицям спеціальних планів, по кожній губернії окремо”.
19 вересня 1765 року	Видання Катериною ІІ Маніфесту про генеральне межування.
1774 рік	Буковина приєднана до Австро-Угорської імперії.
24 квітня 1785 року	Жалувана грамота Катерини ІІ містам (обов’язок будівництва міст лише за затвердженим “його імператорською величністю” планом, запровадження обліку земель у містах, окремі планувальні нормативи використання земель).
24 лютого 1787 року	Буковина: декретом уряду передаються у постійне користування селянам землі, якими вони у 1786 році користувалися з дозволу пана.
12 грудня 1801 року	Царським указом купецтву, міщанам та державним селянам надано право купувати землю, не заселену кріпосними селянами.
20 лютого 1803 року	Указ про відпуск поміщиками своїх селян на волю за укладенням умов, на спільній згоді заснованих (передбачає мінімальні розміри селянського землекористування, право розпорядження землями звільнених селян).
1804-1807 роки	Складення Зібрання малоросійських прав (земельно-правові положення стосувалися розміщення багаторічних насаджень та господарських будівель біля сусідської межі).
Березень 1848 року	Закарпаття: угорський сейм видав закон про загальне скасування панщини в країні (не поширювався на селян-орендарів та дворових селян). Селяни втратили значну частину наділів. За втрачену землю поміщики отримали компенсацію, яку сплатили селяни у формі додаткового податку.
17 квітня 1848 року	Галичина: імператор Фердинанд І видав Закон про скасування феодальних повинностей селян у Галичині (з 15 травня 1848 року).
7 лютого 1861 року	Маніфест Олександра ІІ про звільнення селян з кріпосної залежності.
11 лютого 1861 року	Положення про викуп селянами садибної та надільної землі.
19 лютого 1861 року	Видання Загального положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності, Місцевого положення про земельний устрій селян, посаджених на поміщицьких землях в губерніях Малоросійських: Чернігівській, Полтавській та частині Харківської. Стали правовою основою селянської реформи.
26 липня 1863 року	Спеціальним законом положення реформи поширені на удільних селян (що належали членам царської родини).
18 січня 1866 року	Спеціальним законом положення реформи поширені на державних селян.
10 квітня 1883 року	Почав діяти Селянський поземельний банк, що сприяв купівлі селянами земель.
9 листопада 1905 року	Маніфест “Про поліпшення добробуту і полегшення становища сільського населення”.
4 березня 1906 року	Указом про організацію землеустрою та утворення Комітету по землевпорядних справах, губернських і повітових землевпорядних комісій починається Столипінська реформа.
27 серпня 1906 року	Указ Урядового Сенату “Про призначення вільних казенних земель у Європейській Росії до продажу для розширення селянського землеволодіння”.
5 жовтня 1906 року	Царський Указ “Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів та осіб інших колишніх податних станів”.
9 листопада 1906 року	Указ “Про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосується селянського землеволодіння та землекористування” (формулювання основних положень аграрної реформи).
6 лютого 1909 року	Циркуляр Головного управління землеустрою та землеробства завідуючим переселенською справою у губерніях та областях Азіатської Росії щодо заготівлі та розподілу хутірських та переселенських ділянок.
14 червня 1910 року	Закон “Про зміну та доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння”.
29 травня 1911 року	Закон “Про землеустрій” (розвиток “столипінського” землевпорядкування).
5 липня 1912 року	Закон “Про видачу Селянським поземельним банком позик під заставу надільних земель”
26 жовтня 1917 року	Декрет ІІ Всеросійського з’їзду Рад “Про землю” (націоналізація усієї землі в країні, скасування приватної власності на землю, заборона угод щодо землі).
7 листопада 1917 року	Українська Центральна Рада проголошує 3-ій універсал, яким створюється УНР та скасовується право власності на поміщицькі та інші нетрудові землі.
25 грудня 1917 року	І Всеукраїнський з’їзд Рад доручив ЦВК поширити на Україну дію Декрету “Про землю”.
1918 рік	З розпадом Австро-Угорщини Буковина входить до складу Румунії.
18 січня 1918 року	Ухвалено Земельний Закон УНР.
6 березня 1919 року	Інструкція Наркомзему України “Про розподіл земель в тимчасове зрівняльне землекористування”.
19 березня 1918 року	ІІ Всеукраїнським з’їздом Рад схвалене “Тимчасове положення про соціалізацію землі”.
26 травня 1919 року	Декрет ВУЦВК “Про соціалістичний землеустрій і про перехідні заходи до соціалістичного землеробства (землекористування?)”.
20 січня 1920 року	Всеукрревкомом затверджено положення про основи організації земельної справи на Україні.
5 лютого 1920 року	Декрет Всеукрревкому “Про землю” (підтверджував скасування приватної власності на землю).
30 липня 1921 року	Буковина: Закон про земельну реформу передбачив вилучення землеволодінь понад 100 або 250 (для румунських громадян) га.
29 листопада 1922 року	Президією ВУЦВК затверджений Земельний кодекс УСРР.
23 вересня 1925 року	ВУЦВК та РНК УСРР затверджено “Положення про земельні розпорядки в смузі міст і в смузі селищ міського типу”.
23 лютого 1928 року	Постановою РНК УСРР затверджено “Статут цивільного будівництва”.
15 грудня 1928 року	ЦВК СРСР затверджені “Загальні начала землекористування та землеустрою”.
1 лютого 1930 року	ЦВК та РНК СРСР затверджений Закон “Про заходи по соціалістичній перебудові сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством”.
25 лютого 1930 року	Постанова ВУЦВК і РНК УСРР “Про скасування земельних громад у районах суцільної колективізації, а також у селах, де більшість бідняцько-середняцького складу населення охоплено виробничою сільськогосподарською кооперацією”.
1 березня 1930 року	РНК та Президія ЦВК СРСР затвердили Примірний статут сільськогосподарської артілі, що замінив у відповідній частині норми “Загальних начал землекористування та землеустрою”.
5 квітня 1930 року	Постанова ВУЦВК і РНК УСРР “Про заборону оренди землі і використання найманої праці в індивідуальних селянських господарствах у районах суцільної колективізації”.
3 вересня 1932 року	Постанова ЦВК та РНК СРСР “Про створення сталого землекористування колгоспів”.
30 січня 1933 року	Постановою ЦВК СРСР “За доповіддю народного комісара землеробства СРСР т. Яковлєва Я. А. про укріплення колгоспів” запроваджено обов’язкове застосування сівозмін.
7 лютого 1935 року	РНК СРСР та ЦК ВКП(б) затверджений новий “Примірний статут сільськогосподарської артілі”, що розвивав принципи колгоспного землекористування.
7 липня 1935 року	Постанова РНК СРСР “Про видачу сільськогосподарським артілям державних актів на безстрокове (вічне) користування землею”.
4 червня 1937 року	Постанова ЦВК та РНК СРСР “Про заборону передачі в оренду земель сільськогосподарського значення”.
14 лютого 1939 року	Перший загальносоюзний стандарт, що регулює санітарно-гігієнічний аспект планування та забудову населених пунктів: ОСТ 900014-39 “Санітарні норми та правила будівельного проектування” (затверджений Комітетом у справах будівництва при РНК СРСР).
27 травня 1939 року	Постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР “Про заходи щодо охорони громадських земель від розбазарювання” запроваджено жорстку відповідальність за порушення сталості колгоспного землекористування (порушники підлягали “відданню під суд”), ліквідовано хутірські господарства в межах громадських земель колгоспів, встановлено норми землекористування селянського двору із “прирізанням” надлишків до колгоспу.
15 серпня 1940 року	Буковина: після возз’єднання з Україною Указом Президії Верховної Ради СРСР проведено націоналізацію землі і майна.
7 вересня 1940 року	Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) “Про організацію підсобних господарств городньо-овочевого і тваринницького напряму на підприємствах у містах і сільській місцевості” – директори підприємств і місцеві радянські органи зобов’язувалися створювати підсобні господарства з метою забезпечення заводських їдалень.
26 серпня 1948 року	Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків” (громадянам надано право мати на праві особистої власності житловий будинок, для чого вони можуть використовувати на праві безстрокового користування земельні ділянки встановлених розмірів).
20 жовтня 1948 року	Постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) “Про план полезахисних лісонасаджень, запровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких врожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР”.
30 травня 1950 року	Постанова Ради Міністрів СРСР “Про укрупнення дрібних колгоспів і завдання партійних організацій у цій справі”.
31 грудня 1954 року	Постанова Ради Міністрів СРСР “Про єдиний державний облік земельного фонду СРСР” (запровадження обліку не лише кількості, але і якості земель та угідь).
1 грудня 1958 року	Держбудом СРСР за дорученням Ради Міністрів СРСР затверджені Правила і норми планування і забудови міст.
1963 рік	Початок комплексного протиерозійного проектування в Україні: інститутом “Укрземпроект” розроблено схему протиерозійних заходів, а також робочі проекти щодо Словечансько-Овруцького кряжу Житомирської області.
16 червня 1966 року	Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР “Про широкий розвиток меліорації земель для одержання високих і стійких врожаїв зернових і інших сільськогосподарських культур”.
20 березня 1967 року	Постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР “Про невідкладні заходи щодо захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії”.
1 січня 1967 року	Запроваджена єдина система будівельних норм і правил колишнього СРСР.
13 грудня 1968 року	Прийнято Основи земельного законодавства СРСР та союзних республік 1968 року (замінили “Загальні начала землекористування та землеустрою” 1928 року).
28 листопада 1969 року	Постановою ЦК КПРС та РМ СРСР затверджено Примірний статут колгоспу, прийнятий на ІІІ Всесоюзному з’їзді колгоспників. Ст. 42 передбачено нормування присадибних земельних ділянок: до 0,50 га (0,20 на поливних землях).
25 грудня 1970 року	Прийнято Земельний кодекс УРСР.
25 березня 1976 року	ГОСТ 17.0.001-76 “Система стандартів в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів. Основні положення” започаткував комплексну стандартизації в галузі охорони природи та використання природних ресурсів в СРСР.
28 травня 1976 року	Постанова ЦК КПРС “Про подальший розвиток спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції” (організація державних та міжгосподарських сільськогосподарських підприємств).
10 червня 1977 року	Постанова РМ СРСР “Про порядок ведення державного земельного кадастру”.
17 жовтня 1985 року	Постанова РМ СРСР “Про підсобні господарства підприємств, організацій, установ”: врегульовано порядок створення підсобних господарств та надання їм земельних ділянок.
28 лютого 1990 року	Прийняття Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю.
18 грудня 1990 року	Прийнятий Земельний кодекс УРСР, в подальшому – перший земельний кодекс незалежної України.

Blog

Хронологічний покажчик

Содержание

Хронологічний покажчик