Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Вид материала

Документы

Содержание Мовна змістова лінія Навчальні досягнення учнів Повторення, узагальнення та поглиблення вивченого Культура мовлення. Текст (риторичний аспект). Активна і пасивна лексика Культура мовлення і стилістика. Словотвір. Орфографія Текст (риторичний аспект). Морфологія. Орфографія Культура мовлення і стилістика Культура мовлення і стилістика Міжпредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Міжпредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Міжпредметні зв’язки. Ви у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи.Лексикологія і фразеологія. Текст (риторичний аспект). Повторення в кінці року ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 2762.41kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1650kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 963.69kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 2872.46kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 2705.17kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1652.67kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 2384.12kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1125.63kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1867.57kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2805.28kb.

Мовна змістова лінія

Пор№	К-сть год.	Зміст навчального матеріалу	Навчальні досягнення учнів		Спрямованість корекційно-розвивальної роботи
1.	75 1	Вступ Краса і багатство української мови	Учень: - усвідомлює красу і багатство української мови, помічає її у тексті; - уміє використовувати у власному мовленні.
2.	5	Повторення, узагальнення та поглиблення вивченого Словосполучення і речення. Головні члени речення. Просте речення. Звертання, вставні слова, однорідні члени речення у простому реченні. Розділові знаки у простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Структура тексту: зачин, основна частина, кінцівка; відоме й нове. Тема й основна думка тексту. Види зв’язку речень у тексті: послідовний, паралельний (практично). Типи і стилі тексту. Поняття про офіційно-діловий стиль. Правопис. Розділові знаки у простому реченні. Роздiлові знаки у складному реченні і при прямій мові та діалозі. Орфограми в коренях, префіксах, суфіксах і на межі значущих частин слова та основ. Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Вставні слова, найуживаніші фразеологізми зі звертаннями і вставними словами. Граматика. Частини мови, якими виражаються звертання, вставні слова, однорідні члени речення. Займенники, сполучники, прислівники, повтори спільнокореневих слів, контекстуальні синоніми як засоби зв’язку речень у тексті. Культура мовлення. Правильне інтонування простих речень із звертаннями, вставними словами та однорідними членами речення, різними за метою висловлювання. Інтонування складних речень. Засвоєння стандартних висловів, словосполучень в офіційно-діловому стилі. Текст (риторичний аспект). Звертання, вставні слова, однорідні члени речення у власних висловлюваннях на певну тему.	Учень: - з допомогою вчителя розрізняє словосполучення і речення, головні члени речення, прості речення і складні, типи і стилі мовлення; - самостійно чи з допомогою знаходить і виділяє у реченні вставні слова, звертання й однорідні члени речення; - визначає головне і залежне слово у словосполученні, головні та другорядні члени речення, типи і стилі мовлення; - з допомогою обґрунтовує розділові знаки у простому реченні; - пригадує поняття «офіційно-діловий стиль». - розставляє і обґрунтовує орфограми і пунктограми у простих і складних реченнях при прямій мові та діалозі, дотримуючись вивчених правил (з допомогою вчителя); - з допомогою складає речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; тексти; - називає частини мови, якими вони виражені; - додержується правил інтонування простих речень та складних речень зі звертаннями, вставними словами та однорідними членами речення, різними за метою висловлювання (самостійно або з допомогою); - з допомогою вчителя помічає й виправляє порушення вимог до культури мовлення при інтонуванні простих і складних речень, усуває недоліки в структурі і стилі тексту; - з допомогою вчителя будує усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему відповідно до визначеної комунікативної мети на основі власного життєвого досвіду.		Усвідомлення відмінності між словосполученнями і реченнями, головними членами речення, простими реченнями і складними, типами і стилями мовлення. Уміння розставити розділові знаки у простому та складному реченні при прямій мові та діалозі. Удосконалення вміння складати речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; тексти офіційно-ділового та інших стилів мовлення
3.	7	Лексикологія Групи слів за їх походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження) слова. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів. Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми. Групи слів за вживанням: загальновживані та стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова і терміни, просторічні слова, жаргонізми. Офіційно-ділова лексика. Внутрішньопредметні зв’язки Фонетика, орфоепія. Вимова слів іншомовного походження, передача звуків в українській мові. Культура мовлення і стилістика. Доречне вживання вивчених пластів лексики у власному мовленні; визначення їх ролі у текстах різних стилів. Текст (риторичний аспект). Удосконалення умінь і навичок дотримуватися морально-етичних норм у процесі спілкування.	Учень: - усвідомлює лексичне значення слова; - з допомогою вчителя розрізняє групи слів за значенням, походженням, уживанням у мові; - розуміє стилістичну роль діалектизмів, професійних слів, термінів, архаїзмів і неологізмів у художніх та науково-публіцистичних текстах; - робить спроби редагувати тексти з лексичними помилками; - користується словником іншомовних слів; - з допомогою вчителя будує висловлювання про професію з описом процесів праці; - бере участь у розігруванні діалогів за певною ситуацією в офiційно-діловому стилі.		Розрізнення груп слів за значенням, походженням, уживанням у мові. Розуміння стилістичної ролі діалектизмів, професійних слів, термінів, архаїзмів і неологізмів у художніх та науково-публіцистичних текстах. Користування різними видами словників. Використання у власному мовленні вивченої лексики. Участь у розігруванні діалогів.
4.	8	Словотвір. Орфографія Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів), перехід слів з однієї частини мови в іншу. Словотвірний словник. Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о). Складні слова. Сполучні о, е в складних словах. Творення складноскорочених слів. Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів. Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, утворених різними способами, поетичних неологізмів із художніх творів. Граматика. Творення самостійних частин мови. Культура мовлення. Вимова та наголошення складних і складноскорочених слів; правильне вживання їх у мовленні з прикметниками і дієсловами. Складні випадки слововживання. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь забезпечувати зв’язність тексту, у т. ч. шляхом використання в ньому спільнокореневих слів.	Учень: - усвідомлює основні способи словотвору в українській мові; - має уявлення про словотвірний словник; - з допомогою вчителя знаходить у слові приголосні, що зазнають змін при суфіксальному словотворенні; - намагається визначати спосіб творення відомих слів: а) іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; б) буквосполученням -чн- (-шн-); - зміни приголосних при творенні відносних прикметників: а) з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- ; б) іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о); - з допомогою вчителя знаходить і пояснює вивчені орфограми в словах за допомогою правил; - вміє користуватися словотвірним та орфографічним словниками; - називає складні слова, сполучені о, е в складних словах; - з допомогою вчителя утворює і вживає складноскорочені слова; - з допомогою пише і вживає складні і складноскорочені слова з прикметниками і дієсловами додержуючись правил; - вивчає нові слова, утворені різними способами; - будує речення зі словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу, а також висловлювання на певну соціокультурну тему.		Володіння основними способами словотвору. Уміння утворювати нові слова вивченими способами. Уміння редагувати тексти, усуваючи недоліки у їхній будові. Користування словотвірним словником.
5.	50 1 18	Морфологія. Орфографія Загальна характеристика частин мови Іменник Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники — назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні та власні. Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Число іменників (повторення). Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників, їх значення. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Відмінювання іменників І відміни. Відмiнювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Відмінювання іменників ІІІ—IV відмін. Незмінювані іменники. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості творення іменників. Правопис іменників Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о). Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові. Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів і явищ, прислів’їв, крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів. Запобігання помилкам у визначенні роду окремих іменників (рояль, зал, рукопис). Уживання відмінкових форм іменників, кличного відмінка при звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку). Правопис іменників Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о). Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові. Внутрішньопредметні зв’язки Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів і явищ, прислів’їв, крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів. Запобігання помилкам у визначенні роду окремих іменників (рояль, зал, рукопис). Уживання відмінкових форм іменників, кличного відмінка при звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку).	Учень: - усвідомлює морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль; - пригадує іменники назви істот і неістот, особливості відмінювання іменників кожної відміни; - з допомогою вчителя знаходить іменники в реченні; - з допомогою визначає морфологічні ознаки іменника: рід, число, належність до певної відміни; - пояснює основні значення відмінків; - вчиться відмінювати іменники; - з допомогою вчителя визначає форму іменника в реченні, його значення; - з допомогою вчителя застосовує відмінкові закінчення іменників І—ІV відмін; - має уявлення про незмінювані іменники та іменники, що вживаються лише у власному мовленні; - з допомогою вчителя утворює іменники різними способами; - правильно пише іменники з вивченими орфограмами: 1) не з іменниками; 2) букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни; 3) букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о); - утворює і пише правильно чоловічі та жіночі імена по батькові; - з допомогою вчителя знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; - з допомогою вчителя використовує у мовленні іменники-синоніми та іменники-омоніми, синоніміку відмінкових закінчень, у т. ч. як засіб милозвучності, кличний відмінок іменників при звертанні; - з допомогою вчителя складає тексти на визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості іменника й уникаючи помилок, вказаних у програмі.		Уміння розпізнавати іменники за морфологічними ознаками. Визначення морфологічної ознаки іменника та синтаксичної ролі. Уміння відмінювати іменники за відмінками. Уміння утворювати іменники різними способами. Правильне написання іменників із вивченими орфограмами. Користування орфографічним словником. Правильне написання чоловічих та жіночих імен, по-батькові.
		Міжпредметні зв’язки. Слова з суфіксами зменшувально-пестливого значення і суфіксами згрубілості в художніх творах (література). Велика буква у власних назвах (історія, географія).
6.	15	Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників, їх творення. Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми прикметників. Прикметники твердої і м’якої груп. Творення прикметників. Перехід прикметників в іменники. Правопис прикметників Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и у прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-. Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми. Внутрішньопредметні зв’язки Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні прикметників-синонімів. Правильне вживання в мовленні вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння прикметників-означень, фразеологізмів з прикметниками. Прикметники-синоніми та антоніми. Текст (риторичний аспект). Роль прикметників-епітетів у розкритті задуму висловлювання.	Учень: - знає загальне значення прикметника та його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; - помічає прикметники в реченні; - з допомогою визначає групи прикметників за значенням, ступені порівняння якісних прикметників, творення; - з допомогою вчителя відмінює прикметники твердої і м’якої груп; - утворює іменники з прикметниками за допомогою засвоєних правил; - правильно пише прикметники з суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк- та букви е, о, и у прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-. вивченими орфограмами і пояснює їх, користуючись правилом; - знає правила написання: а) не з прикметниками; б) -н- і -нн- у прикметниках; в) написання складних прикметників разом і через дефіс; г) написання прізвищ прикметникової форми; - застосовує у мовлені: прикметники-означення, фразеологізми з прикметниками, прикметники-синоніми та антоніми; - читає і переказує (усно й письмово) тексти з описами природи, приміщення; - з допомогою вчителя складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, спостереженнями.		Правильне написання прикметників з вивченими орфограмами. Засвоєння правопису прикметників. Уміння складати речення та діалоги з прикметниками. Використання засвоєних правил під час виконання завдань. Уживання прикметників у власному мовленні.
		Міжпредметні зв’язки. Використання прикметників для точного опису предметів, явищ і подій (географія, історія, ботаніка), епітет, порівняння, метафора (література).
7.	8	Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні і складені. Відмінювання числівників. Творення числівників. Правопис. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний. Внутрішньопредметні зв’язки Культура мовлення і стилістика. Правильне вживання кількісних числівників з іменниками у всіх відмінках. Уживання числівників для позначення дат, часу (годин). Лексикологія і фразеологія. Засвоєння числівників на позначення дат і годин. Числівники у фразеологізмах; засвоєння таких фразеологізмів. Текст (риторичний аспект). Використання числівників з метою надання текстові переконливості, точності; почуття міри у вживанні числівників.	Учень: - знає, що таке числівник, його морфологічні ознаки; - усвідомлює його синтаксичну роль у реченні; - помічає числівники в тексті; - з допомогою вчителя визначає їх граматичні ознаки; - з допомогою вчителя утворює відмінникові форми числівників; - з допомогою вчителя поєднує числівники з іменниками; - дотримується правил написання: • букви ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках; • роздільного написання складених числівників; • написання разом порядкових числівників з –тисячний; • правильно вживає: • кількісні числівники з іменниками у всіх відмінках; • числівники для позначення дат, часу (годин); - з допомогою вчителя аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них числівників; - з допомогою вчителя будує речення, висловлювання з використанням прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники; - самостійно чи з допомогою створює діалоги з уживанням дат і точного позначення часу, а також усні, письмові висловлювання на певну тему, використовуючи виражальні можливості числівників.		Усвідомлення загального значення, морфологічних ознак, синтаксичну роль числівника. Уміння знаходити числівники в тексті. Знаходження і виправлення помилок на вивчені правила. Утримання в пам’яті нової навчальної інформації. Використання числівників для позначення дат, часу (годин) у власному мовленні та під час виконання завдань. Мовленнєво обґрунтовує складені речення з використання прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники.
		Міжпредметні зв’язки. Правильне використання форм числівників під час читання й усного пояснення задач, прикладів (фізика, математика); використання числівників у відповідях на уроках (історія, географія, хімія).
8.	8	Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні; питальні й відносні; заперечні; означальні й неозначені (ознайомлення). Відмінювання займенників усіх розрядів. Правопис займенників Приставний н у формах особових і вказівних займенників. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників з прийменниками окремо. Внутрішньопредметні зв’язки Культура мовлення і стилістика. Уживання займенників для зв’язку речень у тексті. Використання особового займенника Ви у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять займенники. Текст (риторичний аспект). Займенники я і ми у спілкуванні.		Учень: - усвідомлює значення, морфологічні ознаки і синтаксичну роль займенника; - з допомогою вчителя розпізнає займенники в тексті; - знайомиться з розрядами займенників за значенням; - визначає їх морфологічні ознаки й синтаксичну роль у реченні (з допомогою вчителя); - утворює неозначені й заперечні займенники; - з допомогою вчителя відмінює займенники всіх розрядів; - з допомогою правильно пише займенники з вивченими орфограми та пояснює їх використовуючи правила; - уживає займенники для зв’язку речень у тексті; - засвоює особовий займенник Ви у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи та займенники Я і ми у спілкуванні з дорослими та однолітками; - уживає фразеологізми, прислів’я, крилаті вислови з займенниками; - за допомогою вчителя створює монологи і діалоги-роздуми про вчинки людей з використанням виражальних можливостей займенника для розкриття задуму висловлювання	Усвідомлення значення займенника. Вміння розпізнавати займенники в тексті. Правильне написання займенників. Вміння складати тексти використовуючи займенники. Уживання займенників у власному мовленні.
		Міжпредметні зв’язки. Використання займенників у відповідях учнів на уроках історії, географії, літератури, предметах природничо-математичного циклу.
9.		Повторення в кінці року Лексикологія. Словотвір і орфографія. Морфологія й орфографія.		Учень: - знає основні орфограми у вивчених частинах мови; - знаходить у тексті і характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови; - правильно вживає їх у власному мовленні; - знаходить помилки в тексті, виправляє і пояснює їх; - складає твори на основі побаченого, почутого.