European credit transfer system

Вид материалаДокументы

Содержание


Екзаменаційна методика
Реєстрація на залік
Лектори: Англійська мова
Мета дисципліни
Методи оцінювання
Методичне забезпечення
Екзаменаційна методика
Основи риторики
Мета дисципліни
Методи оцінювання
Методичне забезпечення
Індивідуальна робота
Екзаменаційна методика
Реєстрація на залік
Методика педагогічної майстерності
Мета дисципліни
Методи оцінювання
Індивідуальна робота
Екзаменаційна методика
Мова викладання
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: диференційований залік.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ЗАЛІК: з лектором, персонально чи по телефону.

МОВА ВИКЛАДАННЯ: українська.


Дисципліна: Іноземна мова

Інститут: МАД

Статус: нормативна




Стаціонарне навчання

Години на тиждень

Триместр

2,3




Лекції (год)







Практичні заняття (год)

44 (20/24)

2

Лабораторні заняття (год)







Семінари (год)







КП (КР) триместр







РГР







СРС (інд. заняття)

82(30/48)

3/4,8

Всього (год/кредитів)

126/3,5




Екзамен (триместр)







Залік (триместр)







КОД:

НГД 1.1.1





Лектори: Англійська мова: Терліковська Лариса Іванівна, ст. викл.

Німецька мова: Абрамович Галина Валеріївна, викл.

Французька мова: Хоменко Надія Павлівна, ст. викл.


Інститут інформаційних технологій та комп'ютерної інженерії, кафедра іноземних мов, 21021 м. Вінниця, ВНТУ, вул. Хмельницьке шосе, 95, навчальний корпус 3, ауд. 3435, тел. 8-0432-598-678.


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:

Полягає у закріпленні лексико-граматичного матеріалу вивченого на 1-4 курсах, необхідного для спілкування в найбільш поширених повсякденних ситуаціях і для читання, реферування і анотування наукових текстів профілюючого фаху.


ПРОГРАМА:

Основи синтаксису; типи речень, порядок слів у реченні. Активний та пасивний стан дієслів. Узгодження часів. Герундіальні дієприкметникові та інфінітивні звороти. Модальні слова та їх еквіваленти. Складнопідрядні речення з підрядними, які виражають реальну та нереальну умови. Умовний спосіб. Основні принципи анотування та реферування наукової літератури. Для закріплення навичок усного мовлення пропонуються наступні теми “Моя майбутня спеціальність”, “Плани на майбутнє”, “ВНТУ”, “Розвиток галузі та науки, в якій я спеціалізуюся”, “Чому важливо вивчати іноземні мови”, “Запрошення до участі в науковій конференції” тощо.


БІБЛІОГРАФІЯ:

Англійська мова:
  1. Бизнесс-курс английского языка / Под ред. Богацкого И.С. – К.: Логос, 2001. – 351 с.
  2. Верба Г.В., Верба Л.Г. Довідник з граматики англійської мови. –К.: Освіта, 1995.
  3. Зайцева А.П. Граматика англійської мови в таблицях і схемах.-К.: Логос, 2002.-112с.
  4. Коваленко А.Я. Науково-технічний переклад.Навчальний посібник для шкіл з поглибленим вивченням англійської мови, ліцеїв, гімназій, коледжів.—Тернопіль: Видавництво Карп”юка, 2001.—284с.
  5. Николенко Т.Г. Тесты по грамматике английского языка.—М.Айрис-пресс, 2004.—160с.
  6. Паращук В.Ю., Грицюк Л.Ф. Практичний курс англійської мови: Підручник.—Вінниця: Нова книга.—2003.—368с.
  7. Спеціалізовані видання (журнали) для спеціальностей.


Німецька мова:
  1. Hartmut Aufderstraße, Heiko Bock, Mechthild Gerdes, Jutta Müller, Helmut Müller. Themen aktuell. Kursbuch 1,2,3 – Max Hueber Verlag, 2003.—160 S.
  2. Heiko Bock, Karl-Heinz Eisfeld, Hanni Holthaus, Uthild Schütze-Nöhmke. Themen aktuell. Arbeitsbuch 1. – Max Hueber Verlag, 1999. — 144 S.
  3. Абрамович Г.В., Ковальчук Л.А., Корнієць Л.В. Розвиток навичок усного мовлення з німецької мови (Навчальний посібник). – Вінниця: ВДТУ, 2000.
  4. Васильева М.М. Практическая грамматика немецкого языка: Учеб. пособие. – 10-е изд. перераб. и доп. – М.: Гардарики, 1999. – 206 с.
  5. Завьялова В.М., Ильина Л.В. Практический курс немецкого языка (для начинающих). – М.: ЧеРо, 1995. – 336 с.
  6. Смеречанський Р.І. Довідник з граматики німецької мови: Довідк. вид. – К.: Рад. шк., 1989. – 304 с.
  7. Спеціалізовані видання (журнали) для спеціальностей.


Французька мова:
  1. Фахові журнали “Automatisme”, “L’architehture daujowdhui”, “Kenue generale de l’electricite”, “Constructron”.
  2. Збірник текстів та контрольних завдань з граматики французької мови: під ред. Г. Прокоф’єва. – Москва, 2003 р.
  3. Коржавін О. Е. Посібник з технічного перекладу текстів з фаху. – Москва, 2004 р.


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

Дисципліна має по одному модулю в кожному триместрі, на яких студенти проходять контроль. Під час навчання пропонуються лексико-граматичні тексти, контрольні переклади, бесіди по темам усного мовлення. В кінці курсу – іспит, який може бути зарахованим для магістрів, як вступний іспит з іноземної мови в аспірантуру.

ПЕРЕДУМОВИ: Курс передбачає володіння навичками глибокого розуміння оригінального тексту по профілю магістра, побудованому на знайомому лексико-граматичному матеріалі. Знання граматичного матеріалу, який має першочергове значення для розуміння наукових текстів. Бесіда по темах


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

При проведенні занять використовуються граматичні таблиці, методичні вказівки з різних граматичних тем


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА:

Домашні завдання включають лексико-граматичні вправи, виконання перекладів, складання діалогів, повідомлень.


ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: державний іспит.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ІСПИТ: з лектором, персонально чи по телефону.


Дисципліна: Основи риторики

Інститут: МАД

Статус: вибіркова




Стаціонарне навчання

Години на тиждень

Триместр

2 м




Лекції (год)

7

0,7

Практичні заняття (год)

10

1

Лабораторні заняття (год)







Семінари (год)







КП (КР) трим







РГР







СРС (інд. заняття)

37

3,7

Всього (год /кредитів)

54/1,5

5,4

Екзамен (трим)







Залік (трим)

2 м




КОД:

ВПД 2.1.4


Лектор: Залюбівська Оксана Броніславівна, викладач.

Інститут гуманітарно-педагогічних проблем та виховання, кафедра культурології, мистецтва та дизайну, 21021 м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 95. навчальний корпус 2, ауд. 2360. тел. 8-0432-598-042.


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:

Сприяти формуванню риторичної культури студентів-менеджерів, зокрема надання студентам сукупності риторичних знань і умінь, що сприяють успішному здійсненню риторичної діяльності у різних її формах, видах жанрах, стилях таких як усне і письмове мовлення, монолог, діалог.


ПРОГРАМА:

Вступне слово про риторику і риторичну культуру. Формування і розвиток риторики як науки і навчальної дисципліни. Теорія риторики. Основні поняття та визначення. Роди і види риторики. Основні етапи риторичної діяльності. Інтенція. Диспозиція. Елокуція. Риторика діалогу. Риторичний ідеал.


БІБЛІОГРАФІЯ

      1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка.-К., 1996.
      2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.-К.: Либідь,1991.
      3. Сагач Г. Риторика: Навчальний посібник.-К.: Вид.дім.”ІнЮре”,2000.
      4. Сагач Г., Юніна С. Загальна риторика. Сучасна інтерпретація.-К.,1992.
      5. Сопер П. Основные исскуства речи.-М.,1994.
      6. Хазагеров Г.Г., Корнилова Е.Е. Риторика для делового человека: Учебн. пособие М.:Филинта, 2001.


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: Дисципліна складається з одного модуля, в якому студент повинен виконати чотири практичні роботи та скласти письмовий колоквіум у вигляді тесту, який містить 15 теоретчних питань різної складності на 10 тижні.Оцінки знань формуються на підставі балів, які студент отримує протягом триместру за результатами колоквіума, виступів на практичних заняттях та виконання індивідуальних завдань. На основі цих оцінок студент отримує оцінку з заліку або складає його на загальних підставах.

Залік складається письмово. Завдання містять два теоретичних питання.

Письмовий колоквіум та залік розраховано на 45 хвилин роботи.


ПЕРЕДУМОВИ: Ділова українська мова


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1.Христомаційні матеріали ораторських текстів.

2. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Основи риторики». Залюбівська О. Б. Вінниця: ВНТУ, 2005. – 120 с.


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА: самостійне вивчення розділів курсу відповідно до програми дисципліни.
  1. Риторичне вчення Аристотеля – основа сучасної риторики.
  2. Риторична теорія Ф.Прокоповича.
  3. Особливості переконуючої промови. Логіко-мовленнєвий доказ.
  4. Полемічна майстерність.
  5. Психологія спілкування.
  6. Невербальні засоби спілкування.
  7. Декламаційний практикум.
  8. Функціональні стилі мовлення.
  9. Аналіз риторичних текстів.


ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: диференційований залік.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ЗАЛІК: з лектором, персонально чи по телефону.

МОВА ВИКЛАДАННЯ: українська.


Дисципліна: Методика педагогічної майстерності

Інститут: МАД

Статус: вибіркова




Стаціонарне навчання

Години на тиждень

Триместр

2 м




Лекції (год)

5

0,5

Практичні заняття (год)

10

1

Лабораторні заняття (год)







Семінари (год)







КП (КР) триместр







РГР







СРС (інд. заняття)

39

3,9

Всього (год /кредитів)

54/1,5

5,4

Екзамен (триместр)

2 м




Залік (триместр)







КОД:

ВПД 2.1.5


Лектор: Залюбівська Оксана Броніславівна, викладач.


Інститут гуманітарно-педагогічних проблем та виховання, кафедра культурології, мистецтва та дизайну, 21021 м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 95. навчальний корпус 2, ауд. 2360. тел. 8-0432-598-042.


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:

Забезпечити глибоке розуміння принципів та методів педмайстерності магістрантами, як майбутніми викладачами, шляхом засвоєння педагогічних знань і пізнання особливостей педагогічної діяльності визначити вимоги до педагогічної професії, до особистості педагога і рівень власної готовності відповідати цим вимогам, а також сприяти формуванню потреб професійно – педагогічного розвитку.


ПРОГРАМА:

Педагогіка як наука і мистецтво. Педагогічна майстерність викладача. Викладач – студент: організація педагогічної взаємодії. Навчальний процес як сумісна діяльність викладача та студентів. Педагогічна (освітня) технологія.


БІБЛІОГРАФІЯ:
  1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. – Київ: Лібра, 1996.-224 с.
  2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
  3. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка: Навчальний посібник. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.
  4. Державна національна програма “Освіта”: Україна ХХІ століття”. – К., 1994.
  5. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва: Навчальний посібник. – К.: Вища школа. 1993. – 320 с.
  6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – Вінниця: “Універсум – Вінниця”, 1998.
  7. Педагогічна майстерність: Підручник. / І.А. Зазюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф Кривонос та ін.; за ред І.А. Зазюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: Дисципліна складається з одного модуля, в якому студент повинен виконати три практичні роботи та скласти письмовий колоквіум на 9 тижні, який містить 5 теоретичних питань різної складності. На основі цих оцінок студент отримує оцінку з заліку або складає його на загальних підставах. Оцінки знань формуються на підставі балів, які студент отримує протягом триместру за результатами колоквіуму, виступів, захисту науково - дослідної робіти. На основі цих оцінок студент отримує оцінку за іспит або складає його на загальних підставах.


ПЕРЕДУМОВИ: Педагогіка і психологія.


Методичне забезпечення:

1.Методика педагогічної майстерності. Залюбівська О. Б.Вінниця: ВНТУ, 2004. – 2001.


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА: пошук, підготовка та аналіз наукової літератури з педагогіки, підготовка творчого завдання, самостійне вивчення розділів курсу відповідно до програми дисципліни:
  1. Становлення і розвиток вищої школи в Україні.
  2. Теорія університету за Гессеном С.І..
  3. Театральне і педагогічне мистецтво. Порівняльний аналіз.
  4. Поняття про педагогіку співробітництва. Педагогічні категорії у світлі педагогіки співробітництва.
  5. Поняття про мотивацію, мотиваційну сферу особистості. Мотивація навчальної діяльності студентів. Мотивація діяльності викладача.
  6. Поняття про модель навчання.
  7. Поняття про рівневу диференціацію навчання.
  8. Групове навчання як педагогічна проблема.


ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: іспит.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ІСПИТ: з лектором, персонально чи по телефону.

МОВА ВИКЛАДАННЯ: українська.

Дисципліна: Вища освіта України і Болонський процес

Інститут: МАД

Статус: вибіркова




Стаціонарне навчання

Години на тиждень

Триместр

2 м




Лекції (год)

10

1,0

Практичні заняття (год)

7

0,7

Лабораторні заняття (год)







Семінарскі заняття (год)

1

0,1

КП (КР) трим







РГР







СРС (інд. заняття)

18

1,8

Всього (год /кредитів)

36/1

3,6

Іспит (трим)







Залік (трим)

2 м




КОД:

ВГД 2.1.7


Лектор: Лисенко Геннадій Леонідович, к.т.н., доцент.


ІнАЕКСУ, ФФЕЛТ, кафедра лазерної та оптоелектроної техніки (ЛОТ), 21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95, навчальний корпус 2, ауд.2152; тел.: 8-0432-598-450, 8-0432-598-023


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:

Ознайомлення з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, оволодіння методами та засобами їх запровадження у вищу освіту України.


ПРОГРАМА

Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.

Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців.

Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.); Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.); Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001 р.);До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Прага, 18-19 травня 2001 р.); Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів – системи накопичення кредитів (ECTS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із «європейським» змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення - ECTS. Характерні особливості ЕCTS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ECTS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ECTS. Зобов’язання з боку навчального закладу. Кредити ECTS: структура, призначення, зв’язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ECTS. Координатори ECTS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ECTS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ECTS.

Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акредитації. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III – IV рівнів акредитації є: розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.

Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІI-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об’єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.


БІБЛІОГРАФІЯ:
  1. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. – 52 с. (ссылка скрыта).
  2. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І.. – Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. – 147 с. ( ссылка скрыта).
  3. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. –2000. – Том XXV.-№ 3.
  4. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater. -2000. -№ 6.
  5. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. – 200 с.
  6. Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация//Зеркало недели. - № 48(473). -13-19 декабря 2003.
  7. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность – цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. -2000. -№ 26. -С.13-18.
  8. Матеріали науково-практичного семінару „Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації”. Львів, 21-23 листопада 2003. - Львів: «Львівська політехніка». – 111 с.
  9. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в Санкт-Петербурге: ссылка скрыта.
  10. Barblan A. The Sorbonne Declaration – Follow-Up and Implications: A Personal View. -Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонська декларація – реалізація і значення: особистий погляд}.
  11. From Bologna to Prague – Reform of Study Programmes and Structures in Germany. -Bonn, HRK, 2000. – 63 pp. {від Болоньї до Праги – реформа программ навчання і освітніх структур в Німеччині}.
  12. Harris Christopher. In the Shadow of Bologna / EAIE Forum, 2000. -Special Edition. -P.22-24. {Під знаком Болоньї}.
  13. Haug Guy. The Follow-up Process to the Bologna Declaration / «From Bologna to Prague» – Reform of Study Programmes and Structures in Germany. -Bonn, HRK, 2000.-P.47-56 {Процес виконання Болонської декларації}.
  14. Haug Guy. Trends and Issues in Learning Structures in Higher Education in Europe. -Bonn, HRK, 2000. – 77 p. {Перспективи і проблеми навчальних закладів вищої освіти Європи}.
  15. News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. -Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. -60 pp. {Новини в галузі визнання: базова інформація для семінарів, які проводить ACE в межах 13-ої щорічної конференції Європейської асоціації міжнародної освіти 5-8 грудня 2001 р. в Тампере, Фінляндія}.
  16. Pedrosa J. Notes concerning the preparation of the Bologna meeting (Sorbonne Declaration). - Aveiro: 1999. {Нотатки з приводу підготовки Болонської зустрічі (Сорбонська декларація)}.
  17. Prodi, R. Idea dell’ Europa. -Rome: Il Mulino, 1999. {Європейська ідея}
  18. Quality Assessment and Quality Development in German Universities with Particular Reference to the Assessment of Teaching. -Bonn, HRK, 2000. -41 pp. {Оцінка розвитку якості в німецьких університетах з особливим поглядом на рівень викладання}.
  19. Tauch Christian. Accreditation: a Change of Paradigm in German Higher Education // EAIE Forum. -2000. -Vol. 2. -No. 1. -P.12-14 {Акредитація: зміна парадигми у німецькій вищій освіті}.
  20. Recognition Issues in the Bologna Process: Final Report of the Working Party on Recognition Issues in the Bologna Process / News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. -Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. -60 pp. {Визнання, що витікає із Болонського процесу: заключний звіт Робочої групи з процедури визнання документів про освіту за принципами Болонського процесу}.
  21. Trends in Learning Structures in Higher Education (II): Follow-up Report prepared for the Salamanca and Prague Conferences of March/May 2001. – Helsinki: National Board of Education, 2001. - 63 pp. {Перспективи навчальних закладів вищої освіти (II): Повідомлення, підготовлене до конференції в Саламанці і Празі у березні/травні 2001 року}.
  22. www.accreditation-council.de/
  23. ссылка скрыта
  24. ссылка скрыта
  25. www eua.de/
  26. www coe.int/
  27. www enga.net/
  28. www.europa.eu.int/comm/education/recognition/
  29. www.europa.eu.int/comm/socrates/ects.html#cl/
  30. www.jointquality.org/
  31. www.isic.de/
  32. ссылка скрыта.sc.uk/
  33. www.ia-up.org/papers.html/
  34. www.mon.gov.ua/
  35. ссылка скрыта система


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Дисципліна складається з одного модуля, в який входить поточне тестування; проект; підсумковий письмовий тест.


ПЕРЕДУМОВИ

Немає.


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); нормативні документи МОН України; ілюстративні матеріали щодо структури складових ECTS.


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Індивідуальні навчально-дослідні завдання (проекти):

- Формування «Інформаційного пакету» (ВНЗ, факультету, спеціальності) – (за вибором).

- Розробка структурно-логічної схеми підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

- Складання навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

- Формування індивідуального навчального плану студента. Розробка структури залікового кредиту курсу (за вибором).

- Створення шкали оцінювання навчальної діяльності студента з курсу (за вибором).

- Створення порівняльних схем навчальних планів, структур залікових кредитів, змістових модулів, шкал оцінювання тощо загалом або за спеціальностями і напрямами у ВНЗ різних країн Європи.

- Вивчення діючих у Європі систем страхування якості освіти.

- Аналіз діючих в Європі механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.

Завдання для самостійної роботи:

1. Ознайомитися із основними документами щодо співробітництва України та Євросоюзу (Декларація ЄС щодо України, 1991; Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (14.06. 1994); Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України (31.10.1994); Указ Президента України № 615 „Стратегія інтеграції України до ЄС”(11.06.1998); Постанова Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС (12.06.1998); Постанова Кабінету Міністрів України №1496 про „Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС(16.08.1999); Зобов’язання щодо посилення стратегічного партнерства між Україною та ЄС, підписані на 4-му Саміті ЄС – Україна, м. Ялта (11.09.2001); Матеріали ссылка скрыта(4.07.2002) та ін. 

  1. Ознайомитися із принципами побудови систем вищої освіти Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції та інших країн Європейського Союзу.
  2. Ознайомитися із змістом основних документів Болонського процесу.
  3. Ознайомитися із вимогами Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS).
  4. Вивчити нормативні та інструктивні матеріали Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України.


ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: диференційований залік.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ЗАЛІК: з лектором, персонально чи по телефону.

МОВА ВИКЛАДАННЯ: українська


Дисципліна: Математичні методи оптимізації процесів

(теоретичне підґрунтя)

Інститут: МАД

Статус: вибіркова




Стаціонарне навчання

Години та тиждень

Триместр

2 м




Лекції (год.)

10

1

Практичні заняття(год.)







Лабораторні (год.)







Семінари (год.)







КП(КР) триместр







РГР







СРС(Інд. заняття)

26

2,6

Всього (год./кредитів)

36/1

3,6

Екзамен(триместр)

2 м




Залік (триместр)







КОД:

ВФД 2.3.3


Лектор: Сивак Іван Онуфрійович, д.т.н., професор.


Інститут машинобудування та транспорту, факультет технологій автоматизації комп’ютеризації машинобудування, кафедра технології та автоматизації машинобудування, 21021 м. Вінниця, ВНТУ, вул. Хмельницьке шосе, 95, навчальний корпус 1, ауд. 1101, тел. 8-0432-598-391


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:

Освоєння основних математичних методів оптимізації процесів та систем; ознайомлення з сучасним математичним апаратом, який застосовується при математичному моделюванні та оптиматизації процесів та систем; освоєння основних методів побудови чисельних розрахунків; освоєння методів побудови найбільш поширених і ефективних математичних моделей оптимізації процесів та систем. Формування у магістранта системного підходу до розробки математичних моделей оптимізації процесів.


ПРОГРАМА:

Основні поняття про математичне моделювання процесів. Лінійні математичні моделі. Система SIMULINK для моделювання процесів та систем. Дискретні математичні моделі. Приклади математичних методів оптимізації сучасних технологічних процесів. Системи візуального математичного моделювання SIMULINK пакету MATLAB.


БІБЛІОГРАФІЯ:
  1. Струтинській В.Б. Тензорні математичні моделі процесів та систем. -Житомир: ЖДТУ, 2005. - 635 с.
  2. Струтинський В.Б. Математичне моделювання процесів та систем механіки: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 612 с.
  3. Радченко С.Г. Математичне моделювання та оптимізація технологічних систем. - К.: ІВЦ «Політехніка», 2001. - 88 с.
  4. Гордієнко А.І. і ін. Математичне моделювання технологічних процесів. -2001.-275 с.
  5. Левин А.И. Математическое моделирование в исследованиях и проектировании станков. - М.: Машиностроение, 1978. - 184 с.
  6. Мак-Кракен Р. Дорн У. Численные методы и программирование на Фортране. - М.: Мир, 1977. - 584 с.
  7. Потемкин В.Г. МАТHLАВ: Справочное пособие - М.: Диалог МИФИ, 1998.-351 с.
  8. Радченко С.Г. Математическое моделирование технологических процессов в машиностроении. - К: ЗАО укрспецмонтажпроект, 1998. - 258 с.
  9. Тихонов А.Н., Кальнер В.Д., Гласко В.Б. Математическое моделирование технологических процессов и метод обработки задач в машиностроении. -М.: Машиностроение, 1990. - 264 с.
  10. Федорець В.О., Педченко М.Н., Струтинський В.Б., Федорець О.О., Яхно О.М., Єлісєєв Ю.В. Технічна гідромеханіка, гідравліка та гідропневмопривод: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 1998. -412 с.

11. Аратурян В.И. Теория планирования зксперимента. - М.: Радио и связь, 1983.-248 с.
  1. Хог Є., Арора Я. Прикладное оптимальное проектирование. - М.: Мир, 1983.-478 с.
  2. Математическая теория планирования експеримента/Под ред. С.М. Ермакова. - М.: Наука, 1983. - 392 с.
  3. Лежнюк П.Д., Рубаненко О.Є., Лук’яненко О.В. Основи теорії планування експерименту. – Вінниця, ВНТУ, 2006.- 167с.
  4. Петраков Ю.В. Лабораторно-комп’ютерний практикум з теорії різання. – К.: НТУУ ”КПІ“, 2006. – 190с.


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: Дисципліна складається з одного модуля. Протягом триместру студент повинен відвідувати лекційні заняття, виконати самостійно 2 завдання по темах за вибором магістранта та скласти один колоквіум, який містить два теоретичних та одне практичне запитання. Орієнтований час виконання завдання 45-90 хвилин.

Оцінка знань формується на підставі рейтингових балів, які студент отримує протягом триместру за результатами виконання завдань з практичних занять та складання колоквіуму.

Іспит по дисципліні складається в усній формі. Завдання містить 2 теоретичних та 1 практичне питання та розраховано на виконання в межах 90 хвилин.


ПЕРЕДУМОВИ: Технологія машинобудування, Проектування авто-матизованих виробництв, Моделювання технологічних процесів, Програмування, Вища математика.


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

1. Лежнюк П.Д., Рубаненко О.Є., Лук’яненко О.В. Основи теорії планування експерименту. – Вінниця, ВНТУ, 2006.- 167с.


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА: На самостійну роботу по лекційному курсу виноситься вивчення таких тем: “Математичні методи оптимізації простих механічних систем“, “Математичні методи оптимізації технологічних процесів механічної та фізико-технічної обробки деталей”, “Застосування тензорного аналізу при оптимізації технологічних процесів”. На практичні заняття пропонуються теми, які відповідають темі магістерської дисертації магістранта.


ЕКЗАМЕНАЦІЙНА МЕТОДИКА: іспит.

РЕЄСТРАЦІЯ НА КУРС: 21021, м. Вінниця, ВНТУ, Хмельницьке шосе 95, ГУК, дирекція ІнМАД, к.213, тел: 8-0432-435-135.

РЕЄСТРАЦІЯ НА ІСПИТ: з лектором, персонально чи по телефону.

МОВА ВИКЛАДАННЯ: українська


Дисципліна: Математичні методи оптимізації процесів

(прикладні аспекти)

Інститут: МАД

Статус: вибіркова




Стаціонарне навчання

Години на тиждень

Триместр

2 м




Лекції (год)







Практичні заняття (год)

10

1

Лабораторні заняття (год)







Семінари (год)







КП (КР) трим







РГР







СРС (інд. заняття)

26

2,6

Всього (год /кредитів)

36/1

3,6

Екзамен (трим)







Залік (трим)

2 м




КОД:

ВФД2.3.4





Лектор: Шиліна Олена Павлівна, к.т.н., доцент.


Інститут машинобудування та транспорту, факультет автомобілів їх ремонту та відновлення, кафедра технології підвищення зносостійкості, 21021 м. Вінниця, ВНТУ, вул. Хмельницьке шосе, 95, навчальний корпус 7, ауд. 7120, тел. 8-0432-598-678.


МЕТА ДИСЦИПЛІНИ:
  • освоєння основних методів розробки математичних моделей процесів та систем;
  • знайомлення з сучасним математичним апаратом, який застосовується при математичному моделюванні процесів та систем;
  • освоєння основних засобів виконання чисельних розрахунків, які використовуються в інженерних дослідженнях;
  • освоєння методів побудови найбільш поширених і ефективних математичних моделей, таких як: моделі у вигляді символьних функцій та функціональних рядів; дискретних математичних моделей, сучасних інформаційних технологій, які базуються на використанні графоаналітичних математичних моделей процесів та систем.


ПРОГРАМА:

1. Основні поняття і методи оптимізації процесів

Основні характеристики технічних систем та виконувані ними функції. Параметри системи, які використовуються для її кількісного аналізу при математичному моделюванні. Вхідні та вихідні параметри системи. Підсистеми та зв’язки між ними. Постановка задачі математичного моделювання на основі інформаційних досліджень, обробки та аналізу інформації. Обгрунтування припущень. Ранжування факторів. Вибір розрахункової схеми та стратегії моделювання. Розробка базової математичної моделі.

2. Основні поняття про математичні моделі процесів

Математичні моделі процесів на основі функціональних залежностей. Обчислення залежностей засобами пакету MathCAD. Методи побудови плоских графіків. Побудова просторових графіків, поверхонь та діаграм. Методи зображення матриць та графіків. Методи дослідження процесів з використанням диференціальних операцій. Процеси з неоднозначностями, які описуються гладкими неперервними функціями. Амплітудно-фазова чатсотна характеристика динамічної системи як, наприклад, неоднозначної функції, заданої параметрично.

3. Лінійні математичні моделі процесів.

Математичні моделі, визначені в лінійному просторі. Елементи теорії лінійних операторів. Операції з векторами і матрицями в пакеті MathCAD. Формування дискретних математичних моделей. Дискретизація процесів з розривами або особливостями типу дельта-функції. Аналіз дискретних моделей шляхом інтегральних перетворень.

4. Методи оптимізації складу наплавленого металу

Математичні моделі, що пояснюють спосіб керування формуванням валика при наплавленні. Розрахунок параметрів та режимів наплавлення .

5. Дискретна математична модель процесу

Математичні моделі прогресивних технологічних процесів механічної та фізико-механічної обробки деталей. Дискретизована математична модель для визначення ефективності процесу нанесення покриття інтегральної дії. Дискретна математична модель процесу напилення. Оптимізація процесів зміцнення поверхонь деталей машин.

6. Основні поняття математичної теорії планування експерименту

Основні поняття регресивного аналізу. Класична лінійна регресивна модель і її узагальнення. Основні поняття дисперсійного аналізу. Повні факторні плани типу 2к і їх дробні репліки. Інтервал варіювання і кодовані змінні. Визначення коефіцієнтів функції відклику. Перевірка гіпотези адекватності.

7. Побудова функції відклику

Методи пошуку екстремуму функції відклику. Постановка задачі. Стратегія пошуку. Метод Крутого сходженя. Унімодельність. Градієнтний метод. Оцінювання градієнта. Метод Бокса і Уільсона. Перевірка гіпотези адекватності моделі при пошуці екстремуму. Поняття про особливості ненасиченого планування.


БІБЛІОГРАФІЯ:
  1. Струтинський В.Б. Математичне моделювання процесів та систем механіки: Підручник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 612 с.
  2. Гордієнко А.І. і ін. Математичне моделювання технологічних процесів. – 2001. – 275 с.
  3. Потемкин В.Г. MATHLAB: Справочное пособие – М.: Диалог МИФИ, 1998. – 351 с.
  4. Радченко С.Г. Математическое моделирование технологических процессов в машиностроении. – К: ЗАО укрспецмонтажпроект, 1998. – 258 с.
  5. Тихонов А.Н., Кальнер В.Д., Гласко В.Б. Математическое моделирование технологических процессов и метод обработки задач в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1990. – 264 с.
  6. Федорець В.О., Педченко М.Н., Струтинський В.Б., Федорець О.О., Яхно О.М., Єлісєєв Ю.В. Технічна гідромеханіка, гідравліка та гідропневмопривод: Підручник. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 412 с.
  7. Аратурян В.И. Теория планирования эксперимента. – М.: Радио и связь, 1983. – 248 с.
  8. Ермаков С.М., Жиглявский А.А. Математическая теория оптимального експеримента.- М: Наука, 1987.-320с.
  9. Бахвалов Н.С. Численные методы. – М.: Наука, 1973. – 683 с.
  10. Венцель Е.С. Теория вероятностей. – М.: Наука, 1969. – 576 с.
  11. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В.О. Федорець, М.Н. Педченко, В.Б. Струтинський та ін. – К.: Вища школа., 1995. – 463 с.
  12. Гультяев А. Имитационное моделирование в среде Windows. – С-Пб.: КОРОНАпринт, 1999. – 288 с.
  13. Гутер Р.С., Овчинский Б.В. Элементы численного анализа и математической обработки результатов опыта – М.: Наука, 1970. – 432 с.
  14. Деч Г. Руководство к практическому применению преобразования Лапласа и z-преобразования. – М.: Наука, 1971. – 375 с.
  15. Ермаков С.М. Метод Монте-Карло и смежные вопросы. – М.: Наука, 1975. – 471 с.
  16. Ермаков С.М., Михайлов Г.А. Статистическое моделирование. – М.: Наука, 1982. – 520 с.
  17. Калиткин Н.Н. Численные методы. – М.: Наука, 1978. – 512 с.
  18. Кузнєцов Ю.М., Луців І.В., Дубиняк С.А. Теорія технічних систем: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДТУ, 1997. – 624 с.
  19. Ермаков С.М., Жиглявский А.А. Математическая теория оптимального експеримента. – М.: Наука, 1987. – 320 с.


МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: Дисципліна передбачає один модульний контроль. Протягом триместру студент повинен виконати опрацювати 5 тем практичних занять та скласти письмовий колоквіум на 9 тижні, який містить одне тортичне та два практичних завдання. Оцінки знань формуються на підставі рейтингових балів, які студент отримує протягом триместру за результатами колоквіуму, оцінок, отриманих на практичних заняттях. На основі цих оцінок студент отримує оцінку з заліку або складає його на загальних підставах. Залік складається усно. Завдання містять три практичних завдання. Колоквіум та залік розраховано на 45 хвилин роботи.