Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. №1432, щодо методичного забезпечення планування та належного проведення евакуаційних заходів, наказую: Затвердити методичні рекомендації
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Кабінету Міністрів України від 2 січня 2001 року n 20484/46 наказу ю: Затвердити методичні, 250.28kb.
- Кабінету Міністрів України від 2 січня 2001 року n 20484/46 наказую : Затвердити методичні, 231.37kb.
- Затвердити Методичні рекомендації з планування, обліку І калькулювання собівартості, 506.59kb.
- Кабінету Міністрів України від 06. 10. 2000 р. Nінд. 18 Міністерством економіки України, 12.41kb.
- Кабінету Міністрів України від 18. 03. 11 №12384/4/1-11 Міністерство надсилає методичні, 70.85kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Методичні рекомендації Схвалено наказом Міністерства освіти І науки України від, 2846.3kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1089.23kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998р. №1706 "Про затвердження Програми реформування, 487.29kb.
IV. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО АБО ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
1. Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:
планування евакуації населення;
визначення районів, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;
організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;
організації управління евакуацією;
всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;
навчання населення діям під час проведення евакуації.
Евакуація населення проводиться комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення із районів надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру усіма видами наявного транспорту, а в разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів - організоване виведення населення пішим порядком.
Залежно від рівня надзвичайної ситуації рішення щодо здійснення евакуації населення приймають:
на загальнодержавному рівні-Кабінет Міністрів України;
на регіональному рівні-Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, на місцевому та міському рівні - керівник відповідного місцевого органу виконавчої влади;
на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.
2. З отриманням розпорядження (сигналу), прийняття рішення про початок евакуації керівники центральних органів виконавчої влади, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, місцевих державних адміністрацій, керівники об'єктів, організовують оповіщення населення відповідних адміністративних територій, об'єктів господарювання, робітників, службовців, членів їх сімей про початок евакуації.
При оповіщенні, робітникам та службовцям повідомляється час прибуття на ЗЕП. Оповіщення населення організовують керівники житлово-експлуатаційні контори (далі-ЖЕК) та будинкоуправлінь.
Начальники цивільної оборони (Автономної Республіки Крим, областей, міст), голови евакуаційних комісій уточнюють підлеглим порядок проведення запланованих евакуаційних заходів з урахуванням обстановки, що склалася, керують евакуацією міністерств, відомств та інших організацій, уточнюють порядок взаємодії між областями, районами під час проведення евакуаційних заходів, доповідають по інстанції про хід евакуації.
Начальники цивільної оборони (голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, місцевих державних адміністрацій) ставлять задачі головам евакуаційних комісій на проведення евакуації населення відповідно до відпрацьованих Планів та обстановки, що склалася, здійснюють контроль за роботою евакуаційних комісій Автономної Республіки Крим, області, районів, міст, районів у містах та об'єктів з питань проведення збору населення і його відправки, а також роботу евакуаційних органів районів та міст з приймання та розміщення населення, організовують злагоджену роботу обласних служб щодо всебічного забезпечення евакуаційних заходів, організовують взаємодію з сусідніми областями з питань розміщення на їх території евакуйованого населення.
Голови евакуаційних комісій міст (райоттів міст) ставлять задачі керівникам об'єктів господарювання, ЖЕК з проведення евакуаційних заходів, розгортають ЗЕП і керують діяльністю об'єктів господарювання та ЖЕК з оповіщення населення, своєчасного збору населення та відправки його у безпечний район. Разом з керівниками транспортних органів розгортають роботу пунктів посадки, уточнюють порядок використання міського транспорту для доставки населення на ЗЕП та пункти посадки, ставлять завдання начальникам маршрутів евакуації пішим порядком та вручають їм схеми здійснення маршу, керують формуванням піших колон і виведенням їх на вихідні пункти, підтримують зв'язок з приймальними пунктами в безпечних районах, інформують їх щодо відправлення піших колон, поїздів, автоколон, суден, складу та кількості евакуйованого населення. Висилають у райони розміщення своїх представників для вирішення питань прийому, розміщення та захисту евакуйованого населення.
Керівники та голови евакуаційних комісій об'єктів господарювання, ЖЕК уточнюють номери залізничних потягів, автомобільних колон та суден, що призначені для евакуації населення згідно з Планом евакуації, здійснюють оповіщення населення та організовують його збір і реєстрацію на ЗЕП, формують колони для населення, яке виводиться пішки, уточнюють маршрути руху, вихідні пункти та порядок виходу до них, інструктують начальників піших колон, начальників ешелонів та старших автомобільних колон, забезпечують їх виписками зі схеми маршу та засобами зв'язку, організовують відправлення піших колон, посадку населення на транспорт та відправлення транспорту, надають допомогу місцевим органам виконавчої влади безпечних районів у розміщенні прибуваючого населення.
Начальники ЦО міністерств та відомств уточнюють завдання посадових осіб, які відповідають за евакуацію міністерства (відомства) у позаміські пункти управління, керують евакуацією центрального апарату та підвідомчих організацій, що мають особливо важливе значення. Контролюють хід евакуації робітників і службовців підпорядкованих міністерству (відомству) підрозділів (об'єктів).
Начальники ЗЕП здійснюють оповіщення та збирають особовий склад пункту, уточнюють його обов'язки, підтримують зв'язок з начальниками пунктів посадки і закріпленими об'єктами та при зміні часу виходу піших колон, подачі та відправки транспорту уточнюють графік відправлення населення, організують приймання та реєстрацію прибуваючого населення, його відправлення на вихідні пункти піших маршрутів і на пункти посадки на транспорт.
Начальники маршрутів евакуації пішим порядком з групами управління у взаємодії з підрозділами МВС, що забезпечують громадський порядок, організують розвідку маршрутів, оповіщення населення, доповідають голові евакуаційної комісії міста, в місті району про проходження пішими колонами вихідного пункту та прибуття його на ППЕ.
Начальники піших колон прибувають на ЗЕП і разом з адміністрацією ЗЕП формують колони, виводять їх у вихідні пункти, доповідають начальникам маршрутів та з їх дозволу починають рух по маршрутах, у ході руху підтримують дисципліну та порядок у колоні, доповідають начальнику маршруту про проходження пунктів регулювання і прибуття на ППЕ.
Начальники ешелонів та старші автомобільних колон прибувають на ЗЕП та разом з його адміністрацією розподіляють населення по вагонах (автомашинах, суднах) організовують пересування населення від ЗЕП до місць посадки та посадку його у транспортні засоби. На шляху прямування підтримують дисципліну серед евакуйованого населення, контролюють дотримання ними заходів безпеки та правил проїзду на транспорті.
Адміністрація пунктів посадки, начальники станцій, портів та пристаней з прибуттям евакуйованого населення до місць посадки разом з представниками керівництва об'єктів здійснюють організовану посадку населення у вагони (судна) і своєчасне відправлення поїздів (суден). У випадку затримки подачі транспорту негайно інформують про це начальників ЗЕП.
Голови державних адміністрацій, приймальних евакуаційних комісій районів та міст безпечного району приводять у готовність пункти висадки населення (разом з начальниками станцій, портів і пристаней розгортають ПЕП).
Уточнюють чисельність прибуваючого населення та порядок подачі транспорту, призначеного для його перевезення з пунктів висадки, а також проміжних пунктів евакуації у райони розміщення, контролюють роботу сільських рад, керівників об'єктів господарювання, організовують всебічне забезпечення евакуйованого населення.
Населення, яке підлягає евакуації, до визначеного часу прибуває на ЗЕП та проходить реєстрацію. На (ЗЕП) населення, яке евакуюється транспортом, розподіляють по вагонах (автомашинах, суднах) та організовано направляють на пункти посадки. Населення, яке підлягає евакуації пішим порядком, формують у колони та виводять на вихідні пункти маршрутів.
Піші колони формуються за об'єктами господарювання, чисельність колони не перевищує 1000 осіб. Швидкість руху колони планується 2-3 км/год., дистанція між колонами до 500 метрів. Величина добового переходу може складати 20-30 км, тривалість привалів складає:
малих-10-15 хвилин;
великих-1-2 години.
Малі привали призначаються кожні 1-1,5 години руху, великий - на початку другої половини добового переходу, як правило, за межами зон (районів) можливих негативних факторів надзвичайної ситуації.
У разі виникнення аварії на хімічно- або радіаційно- небезпечному об'єкті, все фізично здорове населення, у тому числі робочі зміни об'єктів виводяться пішим порядком по незабруднених маршрутах, які не піддалися радіоактивному (хімічному) забрудненню або вивозиться транспортом.
Постраждалим надається перша медична допомога і вони вивозяться у лікувальні установи безпечного району. Вивіз уражених здійснюється у першу чергу. Евакуація населення проводиться у два етапи:
перший - від місця знаходження людей до межі зони забруднення;
другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.
На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб.
Забруднений транспортний засіб використовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.
Голови районних, міських державних адміністрацій, органів самоврядування безпечних районів, які не піддалися радіоактивному
забрудненню, приводять у готовність евакуаційні та транспортні органи, організовують подачу транспорту для вивезення населення, а також розвідку маршрутів евакуації та регулювання дорожнього руху, забезпечують приймання та розміщення прибуваючого населення.
При організації прийому та розміщення населення, яке прибуває у складі колон, враховується і кількість населення, яке прибуває неорганізовано (групами або поодинці). Евакуація населення у цьому випадку здійснюється через ППЕ, які розгортаються за межами небезпечних зон.
У разі оголошення евакуації громадяни самостійно, на міських транспортних засобах, які у цей період працюють цілодобово, прибувають на збірні евакуаційні пункти. Працівники цих пунктів розподіляють громадян, які підлягають евакуації, за транспортними засобами, інструктують їх та забезпечують посадку на транспортні засоби і відправляють у безпечні райони (пункти) розміщення.
Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення здійснюється, у першу чергу, з населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву яких може досягти зазначених пунктів менше ніж за 4 години, а з інших населених пунктів - за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.
Інформаційне забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та про оперативну обстановку здійснюється уповноваженим органом структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і евакуаційним органом з використанням для цього системи оповіщення, засобів радіомовлення та телебачення із залученням, у разі потреби, сил і засобів органів МВС.
Евакуйовані громадяни повинні мати при собі паспорт, свідоцтво про народження, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, гроші та цінності, продукти харчування і воду на три доби, постільну білизну, необхідний одяг, взуття загальною вагою не більше як 50 кг на кожного члена сім'ї. Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню або пришивається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері та батька.
Евакуйоване населення розміщується у придатних для проживання будівлях, які у зимовий період опалюються.
V. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВИДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ
1. Розвідка.
Розвідка, як вид забезпечення евакуації, полягає у своєчасному отриманні достовірних даних з радіаційної, хімічної, пожежної, медичної, біологічної, ветеринарної, фітопатологічної обстановки у небезпечних районах, на маршрутах евакуації і у районах розміщення еваконаселення.
Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки на підставі повних та достовірних даних всіх видів розвідки.
2. Транспортне забезпечення.
Основними завданнями транспортного забезпечення евакуації є:
підтримання у постійній готовності транспортних органів, сил та засобів, що залучаються до виконання евакуаційних перевезень;
максимальне використання можливостей усіх видів транспорту та транспортних засобів для організації виконання у стислі терміни евакоперевезення;
забезпечення сталої роботи транспорту, відновлення транспортних засобів, які беруть участь у здійсненні евакоперевезень;
забезпечення безперервного управління евакоперевезеннями.
3. Інженерне забезпечення.
Основними завданнями інженерного забезпечення евакуації є:
інженерне обладнання ЗЕП, ППЕ, ПЕП, пунктів посадки, висадки, маршрутів евакуації;
проведення робіт з покращення стану доріг та посилення мостів, забезпечення проходження автотранспортних колон у важкопрохідних місцях;
забезпечення евакуйованого населення питною водою.
4. Матеріально-технічне забезпечення.
Основними- завданнями матеріально-технічного забезпечення при проведенні евакуації населення є:
організація технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, які використовуються для здійснення евакуаційних перевезень, забезпечення запасними частинами;
забезпечення пально-мастильними матеріалами транспортних засобів, залучених до евакуаційних перевезень;
забезпечення евакуйованого населення продуктами харчування та предметами першої необхідності.
5. Радіаційно-хімічний захист.
Основними завданнями радіаційно-хімічного захисту при здійсненні евакуації населення є:
організація спостереження щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
забезпечення населення засобами радіаційного та хімічного захисту;
використання засобів колективного захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки;
підготовка та проведення спеціальної обробки одягу та транспорту.
6. Медичне забезпечення.
Основними завданнями медичного забезпечення евакуації населення є:
проведення організаційних, лікувальних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
своєчасне надання медичної допомоги ураженим та захворівшим у ході евакуації;
попередження виникненню та розповсюдженню масових інфекційних хвороб;
підготовка та здійснення санітарної обробки населення;
контроль за санітарно-гігієнічним станом місць тимчасового та постійного розміщення евакуйованих;
організація лабораторного контролю за якістю питної води та харчових продуктів;
своєчасне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація.
7. Зв'язок та оповіщення. Основні завдання:
своєчасне та надійне доведення розпорядження (сигналу) до керівного складу ІДО та евакуаційних органів всіх рівнів про проведення евакуації;
здійснення оповіщення про початок евакуації робітників, службовців та членів їх сімей відомств установ та об'єктів господарювання;
оповіщення населення про початок евакуації;
доведення сигналів ІДО до населення в ході проведення евакуації;
забезпечення стійкого управління в ході проведення евакуації з використанням діючих загальнодержавних та відомчих мереж зв'язку з усіма ланками сил ЦО.
8. Охорона громадського порядку і безпеки дорожнього руху. Основні завдання:
забезпечення охорони громадського порядку на ЗЕП, ПЕП, ППЕ, пунктах посадки та висадки, на маршрутах евакуації та районах розміщення;
охорона особливо важливих об'єктів у встановленому на період евакуації порядку;
регулювання дорожнього руху та забезпечення безпеки дорожнього руху на внутрішньоміських та позаміських маршрутах евакуації;
боротьба зі злочинністю у містах, на маршрутах евакуації та районах розміщення.
9. Інформаційне забезпечення. Основні завдання:
інструктування населення щодо порядку дій на різних етапах евакуації, інформування його про обстановку, що склалася;
виготовлення пам'яток та інструкцій щодо дій населення при отриманні розпорядження на евакуацію;
інформування населення безпечного району про порядок підселення евакуйованих до місцевих жителів та вимоги щодо їх розміщення.
VІ. Особливості планування і проведення евакуації населення у воєнний час
Метою планування і здійснення евакуаційних заходів у воєнний час є:
зменшення ймовірних втрат населення;
збереження кваліфікованих кадрів, спеціалістів;
забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;
створення угруповань сил і засобів захисту в позаміській зоні з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій в особливий період.
Плани евакуації населення у воєнний час розробляються завчасно на карті з грифом "Таємно" за формою і змістом як у мирний час.
У воєнний час евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться:
у районах можливих бойових дій;
у зонах небезпечного радіоактивного забруднення;
у зонах хімічного забруднення;
у зонах можливого катастрофічного затоплення;
у районах можливого виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф.
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення.
Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення.
Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження.
Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні спеціальних навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.
Робітники і службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінно виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок.
Робітники і службовці підприємств, які не зупиняють в особливий період роботу в містах і небезпечних районах, розміщуються в позаміській зоні з таким розрахунком, щоб час на перевезення їх до місця роботи і назад не перевищував 4 години.
Евакуація населення здійснюється за виробниче територіальним принципом.
Виробничий принцип евакуації населення передбачає вивезення і розміщення в позаміській зоні робітників, службовців і членів їх сімей, студентів, учнів спеціальних навчальних закладів і професійно - технічних училищ по об'єктах.
Територіальний принцип евакуації населення передбачає вивезення населення з місць проживання в позаміську зону. Здійснення евакуації населення по територіальному принципу, як правило, здійснюється через житлово-експлуатаційні організації.
Евакуйоване населення розміщується в позаміській зоні в громадських будівлях, у житлових будинках які належать органам виконавчої влади, міністерствам, відомствам, житлово-будівельним кооперативам і громадянам на правах особистої власності, в опалюваних будинках дач.
Виконавчим комітетам районних і міських рад народних депутатів видаються ордера на право заняття громадських будівель та приміщень у позаміський зоні.
На все населення, яке підлягає евакуації по об'єктах, житлово-експлуатаційні організації складають списки в трьох примірниках:
один залишається на об'єкті або житлово-експлуатаційній конторі;
другий направляється на ЗЕП при здійсненні евакуації;
третій направляється евакуаційній комісії.
Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами транспорту в поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішки.
Транспортом вивозяться:
робітники і службовці підприємств, які в особливий період продовжують виробничу діяльність у містах і небезпечних районах;
населення, яке не може пересуватися пішки (вагітні жінки та жінки з дітьми до 10-ти років, хворі, жінки старші 60-ти років і чоловіки старші 65-ти років, інваліди).
Організація транспортного забезпечення цивільної оборони покладається на органи управління залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транспорту.
Органи управління транспортом забезпечують транспортними засобами виконання заходів цивільної оборони:
проведення розвідки зон (районів) надзвичайних ситуацій, маршрутів вивезення населення в безпечні райони;
вивезення населення з районів бойових дій, зон радіоактивного, хімічного забруднення, катастрофічного затоплення місцевості та стихійного лиха;
вивезення уражених, поранених з осередків (районів) ураження до лікувальних установ;
перевезення працюючих змін підприємств, що продовжують виробничу діяльність у воєнний час у містах;
перевезення спеціалізованих і невоєнізованих формувань сил цивільної оборони до осередків (районів) надзвичайних ситуацій;
перевезення матеріалів і устаткування для забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Для здійснення евакуаційних заходів в особливий період залучаються усі види транспорту (автомобільний, залізничний, водний, авіаційний) незалежно від їх відомчої належності і не задіяного для забезпечення заходів з мобілізації і розгортання Збройних Сил України та виконання особливо важливих перевезень економіки.
Для виконання завдань евакуаційних перевезень на базі автопідприємств створюються невоєнізовані автомобільні формування цивільної оборони:
автомобільні колони для перевезення населення (АКН);
автомобільні колони для перевезення вантажів (АКВ);
автомобільні колони для перевезення сільськогосподарських тварин (АКТ);
автомобільні санітарні колони (АСК).
Для вивезення населення з міст використовується автомобільний транспорт, який належить міським автопідприємствам і установам. При його нестачі за рішенням начальника цивільної оборони області залучається автотранспорт сільських районів.
Автомобільний транспорт сільських районів, а при необхідності і частина міського транспорту використовується в основному для вивезення населення з приймальних евакуаційних пунктів і пунктів висадки до місць розміщення в позаміській зоні.
Для евакуації населення залізничним транспортом формуються евакуаційні поїзди з пасажирських і вантажних вагонів зі збільшенням до гранично можливих норм кількості вагонів.
Водний транспорт залучається в першу чергу для вивезення робітників та службовців морських (річкових) підприємств з членами їх сімей, а також робітників і службовців інших підприємств і населення, яке проживає поблизу портів (причалів).
Легкові автомобілі, катери, моторні човни, що знаходяться в приватній власності, використовуються, як правило, для вивезення членів сім'ї власників цього транспорту за погодженням зі службою охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху.
Повітряний транспорт використовується для вивезення на далеку відстань оперативних груп, працівників науково дослідних інститутів і конструкторських бюро, діяльність яких переноситься в нові безпечні райони (місця), а також населення, евакуйованого з важкодоступних районів (місць).
Перевезення працюючих змін підприємств, що продовжують виробничу діяльність у воєнний час у містах, планується і здійснюється з урахуванням змінного графіку роботи підприємств.
Вивезення матеріальних цінностей планується центральними, місцевими органами виконавчої влади транспортними засобами, які непридатні для перевезення людей, а також тими, які звільнюються по мірі завершення евакуації населення.
Розподіл всіх видів транспорту для евакуаційних перевезень здійснюється з урахуванням навігаційного та міжнавігаційного періоду.
Кількість транспортних засобів для здійснення евакуаційних заходів визначається плануючими органами за заявками спільно з територіальними транспортними органами.
Для вирішення завдань, які можуть виникнути в ході здійснення евакуації, необхідно планувати резерв автотранспортних засобів та визначити порядок його використання.
Плани евакуації населення областей, міст Києва та Севастополя у воєнний час у частині використання дорожньої мережі, районів розміщення евакуйованого населення погоджуються з оперативним командуванням, командуванням ВМС України, гарнізонів.
Плани евакуації населення повинні бути пов'язані з планами функціонування господарства держави в особливий період у частині використання природних ресурсів, матеріально технічних засобів, транспортних засобів і комунікацій, розміщенням і забезпеченням життєдіяльності евакуйованого населення в позаміській зоні.
Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських, селищних, сільських рад у межах своїх повноважень забезпечують здійснення евакуації населення з місць і районів небезпечних для проживання, а також підприємств, установ та організацій і матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.