Geum.ru

Печерський районний суд м. Києва

Вид материалаДокументы

Содержание


Прошу суд
Подобный материал:
Печерський районний суд м. Києва

01001 м. Київ вул. Хрещатик 42а тел. 235-32-78


Позивач: XXX

,


Відповідач: Публічне Акціонерне Товариство «ОТП Банк»

01033 м. Київ вул. Жилянська 43 тел. 490-05-26


Представник позивача: XXXX


ПОЗОВНА ЗАЯВА

Про визнання кредитного договору №CL-XXXвід XXX удаваним правочином та про визнання кредитного договору №CL- XX від XXX таким, що укладений в національній валюті України – гривні


10.01.2008 між XXX (надалі позивач) та СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» було укладено Договір купівлі – продажу №XX від 10.01.2008 (надалі договір купівлі – продажу). Згідно умов договору купівлі – продажу СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» зобов’язався передати у власність позивачки автомобіль Honda XX тип XX колір XX XX (надалі – автомобіль), а позивачка зобов’язалась оплатити і прийняти зазначений автомобіль. Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі – продажу ціна договору склала 236 845,00 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.)

25.02.2008 позивачка, на виконання умов договору купівлі – продажу, внесла на користь СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» (через касу останнього) плату в розмірі 47 000,00 грн. (сорок сім тисяч гривень 00 коп.) Зазначений факт підтверджується фіскальним чеком №XXXX від 25.02.2008 (копія чека – додається).

Для сплати решти вартості автомобіля, яка становила 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.), позивачка звернулася до Закритого Акціонерного Товариства «ОТП Банк» (в подальшому реорганізованим в Публічне Акціонерне Товариство «ОТП Банк») (надалі відповідач) з метою отримання даних коштів в кредит.

28 лютого 2008 року між позивачкою та відповідачем, було укладено кредитний договір №CL-XXXX від XXXX (надалі кредитний договір, копія кредитного договору – додається), за умовами якого, відповідач надавав позивачці цільовий кредит в сумі 37667,66 долара США (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят сім доларів США 66 центів). Що в гривневому еквіваленті склало 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.), за комерційним курсом відповідача долара США до української гривні із розрахунку 5,04 грн. за 1 долар США. Зазначені кредитні кошти відповідач надав позивачці для їх цільового використання (згідно частини 1 пункту 2, частини 1 пункту 5 та частини 2 пункту 1.2. кредитного договору), а саме, на купівлю автомобіля марки Honda XXXX.

Такий спосіб отримання кредиту (в доларах США) для розрахунку із СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» позивачці було рекомендовано працівниками відповідача, через те, що за їх словами кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше, аніж кредитні ресурси в українській гривні. При цьому працівники відповідача, усвідомлювали той факт, що розрахунки по договору купівлі-продажу будуть проводитись в українській гривні. Через що, 28.02.2008, відповідач, на виконання умов кредитного договору та договору – купівлі продажу, перерахував на користь СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» кошти, сумі 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.) згідно платіжного доручення №2 від 28.02.2008 року (копія платіжного доручення №2 від 28.02.2008, яка підтверджує оплату – додається).

Зазначений вище кредитний договір передбачає, що кредит наданий позивачці в доларах США та розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватись в тій самій валюті. Але насправді, кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України – гривні.

Вищенаведене підтверджується таким:

Наданий позивачу відповідачем кредит носить цільовий характер та був виданий для часткової оплати вартості автомобіля, згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до абзацу 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (надалі Декрет) цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Згідно статті 99 Конституції України Грошовою одиницею України є гривня. Стаття 3 Декрету встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до статті 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, про що заздалегідь було відому як позивачу, так і відповідачу. Саме тому, договір купівлі-продажу було укладено і виконано в українській гривні, про що відповідачу було відомо.

Більше того, відповідно до пункту 2 статті 13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Проведення розрахунків між позивачем та СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ», як резидентами України по договору купівлі-продажу в доларах США – без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мали а ні позивач, а ні СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ» - було би порушенням підпункту «г» пункту 4 статті 5 Декрету, який в свою чергу встановлює, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують (в тому числі) операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, відповідач, як агент валютного контролю, просто не мав права, за законом, надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.

Як вбачається з вище викладеного, кредитні кошти були сплачені відповідачем наступним чином чином.

Відповідач перерахував на виконання умов договору купівлі-продажу в якості оплати кредитних коштів за автомобіль, на користь СП ЗАТ «ДНІПРО МОТОР ІНВЕСТ», 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.) згідно договору купівлі-продажу.

Тобто, відповідач фактично виконав своє зобов’язання по наданню кредиту саме в національній валюті України – гривні.

Наведені обставини, переконливо свідчать про те, що між позивачем та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України – гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, що суперечить положенням Декрету.

Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного Кодексу України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Крім цього, згідно пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Оскільки між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір про надання позивачу кредиту в національній валюті України – гривні, в розмірі 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.), що було еквівалентно 37667,66 доларів США (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят сім доларів США 66 центів) по комерційному курсу відповідача, який на 28.02.2008 року складав 5,04 гривень за 1 долар США, тобто про надання позивачу кредиту в розмірі 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.), відносини між позивачем та відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором.

Крім цього, з моменту укладення кредитного договору, позивачка сумлінно виконує всі взяті на себе обов’язки по кредитному договору, в тому числі, справно гасить свої боргові зобов’язання та плату за користування кредитом, встановлені кредитним договором та графіком платежів, що є додатком №1 до кредитного договору (копія додатку №1 до кредитного договору – додається). Зазначений факт підтверджується довідками №09-01/1286 від 18.12.2009 та № 09-01/1287 від 18.12.2009, виданими позивачці відповідачем (копії довідок – додаються). Згідно цих довідок, позивачка в період з 25.03.2008 по 26.11.2009 сплатила відповідачу 15796,19 доларів США (п'ятнадцять тисяч сімсот дев’яносто шість доларів США 19 центів) тіла кредиту, та 5668,13 доларів США (п’ять тисяч шістсот шістдесят вісім доларів США 13 центів) процентів за користування кредитом. Однак, при застосуванні наслідків удаваного правочину, вважаю, що графік платежів має бути змінений (з моменту укладення кредитного договору), виходячи із того, що кредитний договір фактично укладений в гривні на суму 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.). Також мають бути перераховані в українську гривню, всі платежі сплачені позивачкою в доларах США за комерційним курсом відповідача, який діяв в день погашення позивачкою заборгованості по кредиту. Новий графік платежів та перерахунок в українську гривню вже сплачених позивачкою в доларах США платежів по кредитному договору – додаються.

Укладення вищенаведеного удаваного кредитного договору порушує права позивачки тим, через значне підвищення курсу долара США до української гривні, позивачка в даний час змушена сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від відповідача, та значно більшу суму процентів в гривні, ніж фактично передбачену кредитним договором.

Абзац 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 5 статті 110 Цивільного Процесуального Кодексу України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Саме тому, позивачка звертається до суду за місцем свого проживання.

Пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Цивільного Процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 235, 533 Цивільного Кодексу України, статтями 3,5,13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 110, 118,119, Цивільного процесуального Кодексу України,


ПРОШУ СУД:


1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;


2. Визнати кредитний договір №CL-XXX від XXX, укладений між XXXXX та Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк» - удаваним правочином;


3. Застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір №CL-XXX від XXXX укладений між XXXXX та Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк» таким, що укладений в національній валюті України – гривні. А саме вважати що кредит був наданий в сумі 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.), на умовах визначених в договорі;


4. Застосувати наслідки удаваного правочину та затвердити в якості додатку №1 до кредитного договору №CL-XXXX від XXXX, укладеного між XXXX та Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк» - новий графік платежів, складений із розрахунку того, що кредит був наданий в українській гривні на суму 189 845,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 00 коп.) в порядку визначеному договором.


5. Застосувати наслідки удаваного правочину та визнати, що станом на 21.12.2009, XXXX сплатила Публічному Акціонерному Товариству «ОТП Банк» по кредитному договору №CL-XXXX від XXXX, укладеного між XXXXX та Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк» - 106848,57 грн. (сто шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень 57 копійок) – тіла кредиту та 27331,83 грн. (двадцять сім тисяч триста тридцять одна гривня 83 копійки) процентів за користування кредитом. (Розрахунок – додається).


Додаток:

1. Копія Довіреності;

2. Копія кредитного договору №CL-XXXX від XXXX;

3. Копія договору купівлі-продажу №XXX від 10.01.2008;

4. Копія фіскального чеку № 1708 від 25.02.2008;

5. Копія платіжного доручення № 2 від 28.02.2008;

6. Копія додатку №1 до кредитного договору №CL-XXXX від XXXX;

7. Копія довідки №09-01/1286 від 18.12.2009;

8. Копія довідки № 09-01/1287 від 18.12.2009;

9. Новий графік платежів;

10. Розрахунок проведення платежів в українській гривні;

11. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


Представник позивача XXXXX