Сша у 2-й половині 20-на початку 21 ст
| Вид материала | Документы |
- Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
- Уроку, 196.46kb.
- Удругій половині ХІХ ст. І на початку, 4980.52kb.
- Масонський рух в україні у другій половині XVIII — на початку, 921.05kb.
- «Дендрологічний парк «Софіївка», 317.14kb.
- План реферат на тему: 1 Україна в умовах сталінського тоталітарного режиму, 118.73kb.
- План реферат на тему: 1 Україна в умовах сталінського тоталітарного режиму, 118.72kb.
- Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
- Семенов В. М. Заселення слобідської україни як досвід українсько-російської взаємодії, 100.4kb.
- Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
Всесвітня історія.
США у 2-й половині 20-на початку 21 ст.
1945 – 1953 – президентство Г.Трумена. Гаррі Трумен – 33-й президент США, від Демократичної партії.
З його ім'ям пов'язано як продовження соціально-економічних реформ у дусі «нового курсу» Ф.Рузвельта, так і початок «холодної війни». Він був одним із ініціаторів створення НАТО, виступав за жорстке протистояння СРСР (“доктрина Трумена”), за затвердження лідерства США у світі.
За часи його правління США (під прапором військ ООН) взяли активну участь у війні в Кореї (1950-1953).
За роки правління Трумена, з початком “холодної війни” в США розпочинається кампанія переслідування інакомислячих – “маккартизм” (кампанія отримала назву за прізвищем сенатора Маккарті, чия неприязнь до інакомислячих, особливо до прихильників комунізму, переходила розумні межі). У суспільстві розпочинається пошук “ворогів” американської нації, якими, перш за все, оголошувалися “агенти Москви” – комуністи. “Комуністами” нерідко оголошували всіх, хто виступав за мир, проти військових витрат, за особисту свободу. Ідеологічний тиск і нагнітання страху були негативно сприйняті більшістю населення, які на наступних виборах проголосували за кандидата іншої партії.
1953 – 1961 – президентство Д.Ейзенхауера. Дуайт Ейзенхауер – 34-й президент США, від Республіканської партії.
Світову популярність придбав у роки Другої світової війни як Верховний головнокомандуючий силами союзників у Європі. У 1950-1952 роках був Верховний головнокомандуючий озброєними силами НАТО. Ставши президентом, Ейзенхауер поклав кінець війні у Кореї, за часи його правління було припинено “маккартизм”.
У 1961 Ейзенхауер виступив з прощальною промовою до нації із застереженням про зростаючий вплив військово-промислового комплексу (ВПК) у США. Він перший попередив націю, що у державі утворився тісний союз військових та бізнесменів – військово-промисловий комплекс, який фактично “керує” державою у своїх інтересах. Колишній президент знав, що говорив. За роки його правління ситуація в економіці країни була досить складна, але незважаючи на кризові явища в економіці, прибутки військово-промислових монополій неухильно зростали. Держава постійно забезпечувала їх вигідними контрактами. Військові витрати держави і після закінчення війни у Кореї зменшилися ненабагато. Величезні прибутки використовувались монополіями для того, щоб і надалі обстоювати свої інтереси, впливати на громадську свідомість, на членів конгресу, впроваджувати в життя вигідні їм рішення.
1961 – 1963 – президентство Д.Кеннеді. Джон Кеннеді – 35-й президент США, від Демократичної партії.
Він був наймолодшим американським президентом (43 роки), єдиним за всю історію США президентом-католиком, а також першим президентом-мільйонером, до нього всі президенти були людьми середнього достатку.
Передвиборча внутріполітична програма Кеннеді намічала ряд соціально-економічних реформ — зниження оподаткування, законодавство про громадянські права кольорового населення, медичне страхування населення похилого віку, підвищення мінімуму заробітної плати, які, проте, вдалося реалізувати лише адміністрації Л.Джонсона. Будучи президентом, Кеннеді висунув програму соціально-економічних реформ (державного втручання в економіку). Він пішов на конфлікт з нафтовими монополіями, позбавив їх деяких пільг, заборонив окремим монополіям підвищувати ціни на власну продукцію. Усе це робилося для того, щоб робітники повірили в уряд, як у справедливого арбітра між підприємцями та робітниками.
У зовнішній політиці Кеннеді зіткнувся з великими випробуваннями: Берлінська криза ( 1961) і Карибська криза (1962) сприяли прояву його кращих якостей: відповідальності і реалізму. Американців приваблювала його твердість у відносинах з СРСР.
1963 – Кеннеді був убитий в Далласі під час поїздки для зустрічей з виборцями. “Вбивство століття” так і залишилося не розкритим.
1963 – 1969 – президентство Л.Джонсона. Ліндон Джонсон – 36-й президент США, від Демократичної партії.
У другий половині 50-х – у 60-ті роки – в США відбувається розмах руху за права чорношкірого населення – “чорна революція” (“расова війна”). В країні з давнього часу існувала сильна дискримінація чорношкірого та кольорового населення. Рух очолив баптистський пастор Мартін Лютер Кінг, який проповідував ненасильницькі засоби боротьби, основані на християнських заповідях. Ситуація значно змінилася за роки правління демократів (1961 - 1969): було прийнято ряд законів про права чорношкірого та кольорового населення, які заперечували дискримінацію. Але це викликало значний опір з боку расистів.
1968 – вбивство М.Л.Кінга. У відповідь відбулися спалахи насильства – негритянські повстання у “чорних кварталах”. Але, в цілому, у кінці 60-х рух іде на спад, так як, в основному, були прийняті закони, які заперечували дискримінацію. Але ще довго існував расизм у психології білого населення, особливо у південних штатах.
Уряд Джонсона проголосив війну з бідністю, багато коштів було виділено на соціальні програми. Але докорінних змін у боротьбі з бідністю не сталося. Бюджет був не спроможний фінансувати соціальні програми через значні військові витрати на війну у В’єтнамі (яку було розпочато у 1965 році).
1969 – 1974 – президентство Р. Ніксона. Річард Ніксон – 37-й президент США, від Республіканської партії.
1973 – уряд Ніксона підписав угоду про припинення військових дій у В'єтнамі. З 1972 року Ніксон брав участь в радянсько-американських зустрічах на вищому рівні, він перший з американських президентів відвідав Москву, підписав з СРСР угоду про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1) та багато інших договорів, які значно поліпшили радянсько-американські відносини.
На президентських виборах 1972 року Ніксон був переобраний на посаду президента. Проте незабаром ця перемога була зведена нанівець скандалом, пов'язаним з тим, що стали відомі численні порушення Конституції і законів США прихильниками Ніксона і членами його адміністрації – “Уотергейтська справа”. Під час передвиборчої кампанії у штаб-квартирі демократів (в готелі “Уотергейт”) була зроблена спроба встановити підслуховуючу апаратуру. Скандал набирав обороти, почалося розслідування. У 1974 році, зрозумівши, що йому не уникнути імпічменту, Ніксон оголосив про свій відхід у відставку.
1974 – після відставки Ніксона президентом автоматично став віце-президент Джеральд Форд (до 1977).
1977 – 1981 – президентство Д.Картера. Джеймс Ерл Картер – 39-й президент США, від Демократичної партії.
У зовнішній політиці продовжив курс розрядки, з СРСР було підписано ще один договір про обмеження ядерних озброєнь (ОСО-2). Але у 1979 році СРСР розпочав війну в Афганістані та договір не було ратифіковано США. Процес розрядки загальмувався.
Компромісний шлях Картера у внутрішній політиці одержав назву “символічний популізм”: президентом постійно висувалися законопроекти про збільшення соціальних програм, але на вимоги консервативних кіл конгресу вони відхилялися.
1981 – 1989 – президентство Р.Рейгана. Рональд Рейган – 40-й президент США, від Республіканської партії.
У минулому кіноактор. Створив собі імідж політика, якій бажав відродити велич Америки, її провідну роль у світі.
Щоб пожвавити ділову активність він запропонував зменшити податки і збільшити військові замовлення за рахунок скорочення соціальних програм (щоб людина перестала розраховувати на підтримку держави, сама дбала про власний добробут і більше працювала). Йому вдалося переконати американців, що таким шляхом держава зможе подолати інфляцію та стагнацію. Ця його політика одержала назву “рейганоміка”. “Рейганоміка” дала позитивні результати перш за все так званому середньому класу (складає більшість населення США)
У зовнішній політиці: щоб задовольнити ВПК, Рейган підтримав програму СОІ – Стратегічної оборонної ініціативи – програма одержала символічну назву “зоряних війн”. Спочатку Рейган характеризував СРСР як “імперію зла”. Але після зміни зовнішньополітичного курсу СРСР у 1985 (після приходу до влади Горбачова) Рейган охоче пішов на переговори з СРСР.
1989 – 1993 – президентство Дж.Буша. Джордж Буш – 41-й президент США, від Республіканської партії.
У 1991 році за його ініціативою була здійснена операція «Буревій у пустелі». «Буревій у пустелі» - військова операція США і їх союзників проти Іраку, що окупував Кувейт у 1990 році. Воєнні дії проти Іраку були санкціоновані ООН. СРСР, що традиційно підтримував Ірак, цього разу встав на бік визволителів Кувейту.
Саме на його правління, внаслідок переговорів з СРСР, підписання угод про скорочення озброєнь, припало закінчення “холодної війни”.
У внутрішній політиці продовжував “рейганоміку”, але на кінець його правління стали помітними недоліки економічної політики республіканців.
1993 – 2001 – президентство У.Клінтона. Уїльям (Білл) Клінтон – 42-й президент США, від Демократичної партії.
Клінтон створив імідж “людини з натовпу”, яка живе інтересами пересічного американця.
Ставши президентом, Клінтон виступив із внутріполітичною програмою інвестування 700 млр. дол. на освіту, боротьбу з безробіттям і інші соціальні потреби за рахунок скорочення військових витрат, збільшення податків. Але дуже часто його соціальні програми були блоковані республіканською більшістю конгресу. У зв'язку з тим, що республіканці вимагають скорочення державних витрат, Клінтону насилу вдавалося узгоджувати в конгресі щорічний бюджет країни. Йшло постійне протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади. Протистояння дійшло до того, що Клінтон став другим президентом США, проти якого офіційно був розпочатий процес імпічменту (1999) – “справа Моніки Левинські”. Але результати економічного розвитку Америки протягом правління Клінтона (економічне піднесення, низька інфляція, скорочення дефіциту бюджету) привели до того, що симпатії більшості американців були на боці президента та йому, на відміну від Ніксона, вдалося протриматися на президентській посаді до кінця строку.
У зовнішній політиці Клінтон продовжив лінію попередників на закріплення за США ролі світового арбітра при розв’язанні міжнародних конфліктів.
2001 - ... – президентство Д.Буша-молодшого. Джордж Буш- молодший – 43-й президент США, від Республіканської партії. Син колишнього президента США.
У 2000 став основним кандидатом на пост президента США від Республіканської партії. Основне гасло кампанії Буша — «Наша країна повинна бути процвітаючою» було адресоване, перш за все, консервативним виборцям, носіям традиційних американських цінностей. Його головним суперником став Альберт Гор, діючий на той момент віце-президент, кандидат від Демократичної партії.
Президентська кампанія по напруженню пристрастей виявилася найскандальнішою в історії США. Напередодні голосування всі опитування говорили про приблизно рівні шанси учасників. Кульмінацією виборів стало рішення Окружного суду штату Флорида про ручний перерахунок голосів, оскільки розрив в кількості голосів, набраних кандидатами, виявився менше 1 %. Остаточну крапку в суперечці між кандидатами поставив Верховний суд США, що ухвалив завершити ручний перерахунок в штаті Флорида. І хоча в масштабах всієї країни Гор при прямому голосуванні виборців набрав більшу кількість голосів, президентом США, завдяки двоступеневій виборчій системі, став Буш.
Після терористичних актів в Нью-Йорку і Вашингтоні 11 вересня 2001 Буш призвав світову спільноту до боротьби з міжнародним тероризмом. В організації терактів 11 вересня був звинувачений міжнародний терорист Усама Бен Ладен та його організація “Аль-Каїда”. Оскільки, по даним США, він перебував на території Афганістану під захистом правлячого там режиму талібів, США (разом зі своїми союзниками по НАТО) у жовтні 2001 року почали військову операцію «Відплата» в Афганістані. Режим талібів було повалено, але США продовжили боротьбу проти міжнародного тероризму.
Розпочалася кампанія звинувачень режиму Саддама Хусейна в Іраку у протизаконному створенні зброї масового знищення та у намірах застосувати її проти США. Незважаючи на відсутність доказів (вони так і не знайдені), не отримавши санкції ООН, у березні 2003 року США, Великобританія (та деякі їх союзники по НАТО) здійснили вторгнення в Ірак. Операція завершилася поваленням режиму Саддама Хусейна та встановленням американського контролю над Іраком. Частина країн світу (в т.ч. Росія ) засудили дії США та їх союзників. Україна відіслала свій військовий контингент в Ірак (тільки у 2005 році було прийняте рішення про його вивід протягом року).
У 2004 – Дж. Буш - молодший був переобраний на другий президентський строк.
Политическая система США.
А) В основу констит. системы США положено 3 основных принципа:
- принцип разделения властей:
| Законодательная | Исполнительная | Судебная |
| Конгресс: Сенат: по 2 сенатора от штата Палата представителей: по 1 чел от 500 тыс. | Президент: -глава гос-ва и пр-ва - изб. на 4 года, не более 2-х сроков, гражданин США по рождению, не моложе 35 лет, проживающий в США не менее 14 лет. -выборы 2-х степенные | Верховний Суд формируется совместно президентом (назначает кандидатов) и сенатом (утверждает) |
По ф.п. США – президентская республика. Особенности:
- сочетание полномочий гл. гос-ва гл. пр-ва у президента
- внепарламентский метод избрания пр. и форм. пр-ва
- запрещение членам пр-ва быть депутатами конгресса и наоборот.
- принцип федерализма – строгое разграничение полномочий федеральных властей и штатов
ШТАТЫ
| Имеют право | Не имеют права |
| - принятие з-нов и К. - регулирование эк. - формир. мест. органов власти - охрану общ. порядка | - изменить ф.п. - выход из США - внешнюю п-ку |
- принцип судебного конституционного надзора – В.С. имеет право признать несоответствующими К. – и тем самым недействительными, законы Конгресса и акты исполнительной власти. В этом случае они автоматически теряют силу.
Б) Партийная система – 2-х партийная.
Республиканцы
Демократы.
Д/З:
- Мати конспект, вчити тему за конспектом.
- Подивиться документальний фільм «Фаренгейт 9/11» (ест в сети) та письмово відповісти на запитання:
(на листочках)
«Фаренгейт 9/11». Вопросы к кинофильму:
1. Назовите основных кандидатов на президентских выборах 2000 года в США. Какие политические партии они представляли? (Схема).
2. Перечислите обстоятельства, которые сделали возможной победу Джорджа Буша?
3. Почему Буш получил приставку «младший»?
4. Какой орган власти США поставил окончательную точку в «выборной кампании»? Охарактеризуйте полномочия этого органа власти.
5. Что такое инаугурация?
6. Что произошло 11 сентября 2001 года?
7. В чем авторы фильма обвиняют Д.Буша?