Навчально-методичний посібник львів 2010

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4

Тема 6. Політичні партії і виборчий процес.

Основні поняття: авантюризм політичний, авторитет, агітатори, агітаційна кампанія, агітація, агрегація, адитивна (субадитивна, суперадитивна) коаліція, адресна виборча кампанія, активісти, активістські партії, антиіммігрантські партії, антиконсенсусні партії, антисистемні (просистемні або системні) партії, аргументація, артикуляція, асоціація політична, атакуюча стратегія, багатопартійна система, багатопартійність, базові елементи партії, балотування, банк голосів, біпартизм, блок, блок політичних партій (виборчий блок, виборча коаліція), блокування, бос, босизм, буксирний ефект, валентне (позиційне) питання, великі партії, виборча (грошова) застава, виборча (електоральна) партія, виборча система та парламентська опозиція, виборча стратегія партії, виборча функція партії, виборчий клієнтелізм, виборчий фонд партії (блоку), виборчі документи, виборчі комітети, виборчі партії, видимі (номінальні) та дійсні (справжні) партійні керівники, визначення порядку денного, відірвані партії, відбір кандидатів, внутрішнє середовище виборчої кампанії, вождизм, всеохоплюючі (універсальні, ”хапай всіх”) партії, втрата партійної лояльності, гасло (салоган) виборчої кампанії, гасло політичне, гнучкі партії, голос, голосування блоком (пропорційне голосування), громадський комітет підтримки, громадський рух, два види деформації громадської думки, двоблокова партійна система (система партійних коаліцій), двопартійна система, девіз (слоган), декстризм, делегат, демарш, демократичні партії, державне (бюджетне) фінансування політичних партій, джерела фінансування політичних партій, добір кандидатів, добір керівництва, догматизм, договір політичний, доктрина партії, домінування партії, домінуюча партія, допоміжні партії, ”друга влада” в партії, екстремізм, електоральна ефективність партії (електоральний успіх партії), електоральні ресурси (ресурси виборчої кампанії), ерозія контрольних функцій партій, ерозія політичної лояльності, етичні принципи партійної діяльності, ефект лідерів, ефект політичних ставок, ефект синергізму, ефективна кількість партій, ефективна кількість партій та чисельність соціополітичних поділів, єдиний фронт, закон диспаритету, Закон України “Про політичні партії в Україні”, закриті партійні збори (кокус), захисна стратегія, з’їзд, змагальницькі партії, зменшення ефективної кількості партій (редукція), змішана виборча стратегія партії, зовнішнє середовище виборчої кампанії, зростання влади партійних керівників, ідеологічні (програмні, світоглядні) партії, ідеологія, ідеологія партії, імідж партійного лідера, імідж політичної партії, іміджева стратегія, іміджеологія, іміджмейкер, іміджмейкінг, індекс впливу, індекс ефективної кількості партій, індекс Педерсена, індекс популярності, індекс Шаплі-Шубика, інформаційний ресурс, інформаційні плакати партій (блоків), інформаційні ресурси виборчої кампанії, іредентизм, істотні (релевантні) партії, кадрові партії, “картельні партії”, квазіпартії (псевдопартії), керівники партії, клієнтелізм, коаліційні партії, коаліція, кодекси поведінки партій, коефіцієнт диспропорційності, коефіцієнт перемоги (установка кампанії), колективна стратегія ідеологічної поляризації, коливання, комітети політичних дій, крайньоправі партії, критерії членства в партії, лема, лівизм (сіністризм, трипартійність зразка 1900 р.), Ліберальне товариство реєстрації виборців, лідер партії, мажоритарні партії, малі партії, маркетингова модель виборчої кампанії, маркетингова стратегія партії, масові партії (партії масової мобілізації), масові рухи, методи конкурентної боротьби, мінімально виграшна коаліція, мінімально наближена коаліція, мобілізація, модель виборчої кампанії, “мозкові центри”, надпрезентовані (підпрезентовані) партії, національний з’їзд партії, недержавні організації (НДО), недопрезентовані (під презентовані) партії, несумлінна конкуренція, нетоталітарні (спеціалізовані) партії, “новий курс”, нові соціальні рухи, номінаційний з’їзд, норма членства, об’єднання громадян, об’єднання політичне, обмеження діяльності та делегалізація партій, “обмін преференціями”, оперативне управління партією, опозиційна партія, опозиція, пакт політичний, паритет, парламентські (позапарламентські) партії, партійна ідентифікація, партійна коаліція, партійна “машина”, партійна організація, партійна сисмволіка, партійна система України, партійний бос, партійний з’їзд, партійний значок, партійний лідер, партійні керівники та парламентарі, партійні розколи, партійні системи і деформація громадської думки, партії дисидентів, партії з слабкою та сильною структурою, партії і вибори, партії і висування (номінація) кандидатів, партії і демократія, партії і представництво громадської думки, партії особистостей, партії парламентського (внутрішнього) та позапарламентського (зовнішнього) походження, партії патронажу, партії перманентної агітації, партії перманентної меншості, партії принципу, партії протесту, партії репрезентації, партії як суб’єкти виборчого процесу, партія виборців (виборча партія), “партія влади”, партія-держава, партія-комітет, партія успіху, партократія, патронаж, передвиборна платформа, передвиборна стратегія, переддомінуюча партія, переорієнтація, перенесення виборчої підтримки між політичними партіями, персоналізація влади в партії, підпрезентовані (недопрезентовані) партії, платформа політична, повторний добір, поділ голосів між партійними списками, показник двопартійності, політика єдиного питання, політична боротьба, політична відповідальність, політична географія союзів партій, політична доктрина, політична конкуренція, політична меншість, політична мобілізація, політична організація, політична партія, політична сила, політична стратегія, політичний рух, політичний спектр, політичні альтернативи, політичні заохочення, популізм, постійний поділ влади партіями, потенціал партії, потенціал шантажу, права політичних партій, правила обрахунку партій, правляча партія (урядова партія), правлячі партії ЄС, правова інституалізація політичних партій, правове регулювання організаційної будови партій, правове регулювання партійного керівництва, правовий статус партій, правонаступник виборчого блоку, представник партії (блоку) у ЦВК, президентські партії, президія, принципи формування іміджу партії, природа причетності до партії, проблемна орієнтація партії, проблемноорієнтовані партії, провідна партія, проникнення, радикалізм, радикальні партії, радикально-праві, реагентність партії, реакційні (реваншистські) партії, реваншистські партії, регіональні партії, рейтинг, рекламна кампанія, рекламна стратегія, рекомендації, ренегат, репутація, реставрація, ресурси партії, ресурси політичні, реформа політична, реформізм, реформістські партії, рівень автономії партії, рівень аспірації(прагнень) партії, рівень ідентифікації виборців з партією, рівень членства в партіях, робітничий рух, розкол політичний, розмір партії, роль партій у житті суспільства, розробка стратегії партії, рухи політичні, свобода зборів, свобода об’єднань, свобода створення партій, секція, сепаратистські партії, середні партії, сецесія, симпатизант, системні (просистемні) партії, сіністризм, соціальні (суспільні) рухи, союзи партій, співробітництво політичне, спільнота, стабільна виборча (партійна) підтримка, стазіологія, стартовий рейтинг, статус-кво, статус політичний, статут партії, стосунки між учасниками союзів партій, стратегічна галузь впливу (СГВ), стратегічна позиція лідера партії, стратегічне планування діяльності партії, стратегічне управління, стратегічні рішення, стратегія виборчої кампанії, стратегія партії, структуризація голосів виборців, ступені причетності до партії, суквізм, тактика виборчої кампанії, тактика партії, тактика політична, тема виборчої кампанії, теорема актуальності, теорія максимально закритих коаліцій, теорія мінімально виграшних коаліцій, теорія старіння партійної системи, теорія торгів, технологія ставки на лідера партії (блоку), технологія ставки на лідерів партії (партій, блоку), технологія ставки на партію (блок, об’єднання), технологія поєднання ставки на лідера і партію, технологія провідної ідеї та ідеалу, технологія ставки на проблеми, технологія ставки на програму, уповноважена особа партії (блоку), управління можливостями, ура-патріотизм, урядові партії ЄС, фокус (центр) звернення партій, фондрайзінг, формування виборчої програми, фрагментація партійної системи, фракційні партії, фракція, фундаменталізм, функції партійних програм, функціонер політичний, характеристика партій на основі кількісного критерію, хвостизм, “ходіння в народ”, християнські принципи, центр політичний, центризм, центристська партія, чергування партій, чисельність партії, член партії, щільно пов’язані партії, ячейка.

Заняття 11.

План:

Політична партія як суб’єкт виборчого процесу.
Виборча функція партій.
Електоральна діяльність партій та її основні форми.

Доповіді та повідомлення:

Партії та вибори. Проблемна орієнтація партій.
Партії та партійні лідери у виборчому процесі.

Заняття 12.

План:

Виборчі коаліції та їх види.
Теорія коаліцій.
Партії та вибори в Україні.

Доповіді та повідомлення:

Виборчі програми та урядова діяльність партій.
Гарантії діяльності політичних партій в Україні.

Література:

Дюверже М. Политические партии.- М., 2000, Глава 2. Размеры и союзы, с. 392-423., Глава 3. Партии и политические режимы, с. 428-473.

Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права. Матеріали Венеціанської Комісії, органів Ради: пер. з англ. / За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2-е, випр. і доповн.- К., 2009, Порівняльна доповідь про виборчі бар’єри та інші особливості виборчих систем, які ставлять перешкоди партіям у доступі до парламенту, с. 217-231, Керівні принципи та доповідь щодо фінансування політичних партій, с. 307-320, Висновок щодо заборони фінансових внесків політичним партіям із іноземних джерел, с.ю 339-356, Доповідь про участь політичних партій у виборах, с. 356-357.

Закон України “Про політичні партії в Україні” // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, ст. 118.

Обушний М., Примуш М., Шведа Ю. Партологія.- К., 2006, Електоральна діяльність політичних партій, с. 289-301.

Квейд К. Л. Пропорційне представництво і демократичне державотворення // Глобальне відродження демократії / За заг. ред. Л. Раймонда і М. Ф. Платтнера.- Львів, 2004, с. 243-249.

Партии и выборы. Хрестоматия. Ч.1. – М., 2004.

Мерло П. Избирательные кампании и проблемы их пoдготовки: “равное игровое поле” и демократические выборы // Полис, 1995, № 4.

Политические технологии / Россия: партии, выборы.- М., 1996.

Политический менеджмент. – М., 2004, Гл. 9. Управление избирательными кампаниями, с. 743-793.

Поліщук І. Політичні партії як суб’єкти виборчого процесу // Політичний менеджмент, 2005, № 6, с. 42-48.

Примуш М. Політичні партії: історія та теорія.- К., 2008, Політичні партії та виборчий процес, с. 317-344.

Примуш М. В. Політичні партії, їх піар та реальний імідж // Трибуна, 2008, № 1-2, с. 24-25.

Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика.- Львів, 2005, с. 90-131.

Роуз Р., Монро Н. Выборы и партии в новых европейских демократиях (Рецензия) // Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. научн. тр. / Ред. и сост. Кулик А. Н., Мелешкина Е. Ю. – М.: РАН ИНИОН, 2006, c.163-168.

Рябов С. Політичні вибори.- К., 1998, с. 74-89.

Скрипкина Ж. Б. Избирательные системы и технологии: Учебн. Пособие.- М., 2007.

Сучасний виборчий PR / Кер. авт. кол. В.В. Лісничий,- К., Політичні партії у виборчому процесі, с. 149-219.

Старовойтенко Р. Імідж політичної партії як чинник електорального вибору // Нова Політика, 2001, № 2, с. 57-60.

Уоллерстайн М. Избирательные системы: партии и политическая стабильность // Полис, 1992, № 5-6, с. 156-163.

Хімченко О.Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства.- К., 2006, Проектування стратегії та тактики виборчих кампаній, c. 84-201.

Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем. Навчальний посібник. - Львів, 2004, Функції політичних партій, с. 239-257, Партійне керівництво, с. 264-289.

Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів, 2005.

Тема 7. Електоральна поведінка.

Основні поняття: абсентеїзм (абсентизм), адміністративний ресурс, адресна група виборців (цільова група, ключова група виборців, ключова електоральна група, цільова група виборців), аналіз поведінки виборців із змінними преференціями, аналіз поведінки виборців на основі оцінки їх соціального становища (соціологічний метод аналізу поведінки виборців), аналіз поведінки виборців на основі соціологічних опитувань, ангажування, анкета, анкетування, аполітизм (аполітичність), апологет, апологетика, багатофакторний аналіз поведінки виборців, базовий електорат, біхевіористичний метод аналізу поведінки виборців, Блек Дунган, блок, блок політичних партій, “болото” (хиткий виборець), великі, середні, малі групи, “виборець як споживач” (теорія перспективного голосування), виборча (електоральна) географія, виборча (електоральна) культура, виборча (електоральна) поведінка, виборча соціологія (соціологія виборів), виборча спільнота, виборчий ринок, виборці, виборці із змінними преференціями (”нові виборці”), вивчення громадської думки, відокремлення, вотергейт, географія виборів, голос думки, голос змін, голос приналежності, голосування, гомо політікус, залежне від порушених питань, “голосування ногами”, гомо політікус, громадська думка, громадянська освіта, громадянськість, групова свідомість, групове дослідження (опитування), даунсова конкуренція (серединний виборець), демагог, демагогія, демоскопія, довір’я політичне, егоцентричне голосування, екзит-пол (опитування на виході з дільниць), ”економічне голосування”, електоральна нестійкість, електоральне поле, електоральний лідер, електоральний маркетинг, електоральний сегмент, електорат, електорат думки, електорат належності, електорат, що навчається, ерозія ідеологічних суперечностей, ерозія католицизму, ерозія соціальних антагонізмів, законний (неофіційний) і незаконний (офіційний) вплив на виборців, законослухняність, зміна виборчої лояльності (перенесення виборчих преференцій), Зігфрид Андре, ідентифікація, індекс Альфорда (класова модель голосування), індивідуальність, індоктринація, інклюзтвність (політична участь, партисіпація політична), Кі О. В., кількісні методи, контрольний лист, концепція ”нормального голосування”, концепція П’ємонта, корупція, кредо, Ліпсет С. М., мак’явелізм (цинізм політичний), маніпулювання, масова політична свідомість, масовий настрій, ментальність (менталітет), методи аналізу поведінки виборців, методи соціологічних досліджень у виборчій кампанії, Мічиганська парадигма (”Парадигма Мічигана”), мічиганська школа, моделі виборчої (електоральної) поведінки, моніторинг, мотивація, тактичне (мудроване) голосування (психологічний ефект Дюверже), налаштованість, напрямкові теорія голосування, насильство, наявність одного максимуму, нейролінгвістичне програмування (НЛП), конвенційна (неконвенційна) діяльність, неструктурований електорат, німбіїзм, нормальний голос, обман, обмеження публікацій опитувань громадської думки, окремі електорати, олігополія, опитування громадської думки, опозиційність, особливості українського електорату, ототожнення, офіційний (неофіційний) вплив на виборців, парадокс голосування (цикл), паралельний підрахунок голосів, параметри виборчого ринку, переконаність, переконання, переможець за Кондорсе, переорієнтація, перенесення виборчої підтримки між політичними партіями, персональний фактор виборчої поведінки, перспективне голосування, підкуп виборців, підрахунок Борда, погроза, політична апатія, політична апологетика, політична культура, політична мотивація, політична поведінка, політична позиція, політична свідомість, політичне виховання, політичне об’єднання, політичний маркетинг, політичний менеджмент, політичний ринок, політичний стереотип, політичний фактор поведінки виборців, політичні актори, політичні переконання, політичні цінності, потенційний електорат, потенційні та реальні виборці, пряма дія, псефологія, “радикальна” модель поведінки виборців, раціональний вибір, раціональний виборець, раціонально-інструментальний метод аналізу поведінки виборців, реакція політична (термідор), ретроспективне голосування, ринок участі (партисипітації), ритуал політичний, розгуртування, Роккан С., сегментація виборчого ринку, складне (стратегічне) голосування, соціальний вибір, соціально-психологічний метод аналізу поведінки виборців, соціологічне опитування, соціологічний метод аналізу поведінки виборців, соціотропне голосування, стиль політичної конкуренції, стратегії раціонального вибору, стратегічне голосування, структурований електорат, теорема Гібарда-Сатервейта, теорема серединного виборця, теорія згасання класового конфлікту (стирання класової різниці), теорія зміни соціальних цінностей, теорія когнітивної мобілізації, теорія масового суспільства, теорія просторової конкуренції, теорія раціонального вибору, теорія соціальної мобілізації, український електорат, уподобання, участь у виборах (фреквенція), фактори, що впливають на виборчу (електоральну) поведінку, фальсифікація, фанатизм, формування громадської думки, харизма, цензура, цикл, шантаж, явка виборців, якісні методи.

Заняття 13.

План:

Електорат та його типи.
Електоральна поведінка та форми її прояву.
Теорії електоральної поведінки.

Доповіді та повідомлення:

Особливості українського електорату.
Трансформація електоральної поведінки виборців сучасних розвинених країн.

Заняття 14.

План:

Політична участь та абсентеїзм.
Способи впливу на поведінку виборців. Маніпулювання.
Адміністративний ресурс у виборах.

Доповіді та повідомлення:

Способи аналізу поведінки виборців.
Проблема раціонального вибору.
Адміністративний ресурс в українських виборчих кампаніях і способи йому протистояння.

Література:

Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі. Соціопсихологія і технологія політичної боротьби.- К., 1993, Українська ментальність, с. 7-18., Розділ 3. Політичний маркетинг або маленькі хитрощі великої політики, с. 43-59.

Бодуен Ж. Вступ до політології.- К., 1995. Розділ ІІ. Інституалізація політичного поля. Виборці., с. 83- 93.

Вибори. Громадянин. Демократія // Основи демократії. Посібник / За заг. ред. А. Колодій.- К., 2002, c. 349-366.

Выдрин Д. Очерки практической политологии.- К., 1991, Глава 3. Политические антитехнологии и их распознание (Опыт концептуализации политических уловок), с. 72-94.

Головятинская М. Д. Электоральное поведение: Методические рекомендации для студентов всех специальностей.- Волгоград, 2003.

Дюверже М. Политические партии.- М., 2000, Партии и представительство общественного мнения, с. 449-472.

Лебон Г. Психология масс.- СПб, 1995, Избирательная толпа, с. 108-115, Парламентские собрания, с. 115-131. // Психология масс. Хрестоматия / Д. Я. Райгородский (редактор-составитель).- Самара, 2006.

Недяк И. Л. Политический маркетинг. Основы теории.- М., 2008, Гл. 3. Политика в терминах политического маркетинга, с. 97-191.

Политический менеджмент: Учебн. пособие / Под общ. ред. В. И. Жукова, А. В. Карпова, Л. Г. Лаптева, О. Ф. Шаброва.- М., 2004, Антропологические основы и особенности электорального поведения, с. 751-760.

Шведа Ю. Відносини виборців і політичних партій як предмет наукового аналізу // Політичний менеджмент, 2008, № 2 (29), с. 19-33.

Цебелис Д. В защиту теории рационального выбора // Современная сравнительная политология: Хрестоматия.- М., 1997, с. 52-83.

Юнг К. Аналитическая психология.- М., 1994.

Юрьев А. И. Введение в политическую психологию.- СПб., 1992.

Тема 8. Форми прямої демократії. Референдуми та плебісцити.

Основні поняття: пряма (учасницька) демократія, ініціатива, консультативний референдум, обов’язковий (облігаторний) референдум, референдум, референдумкратія, плебісцит, плебісцитарна демократія, ратифікаційний референдум, факультативний (необов’язковий) референдум, політичні наслідки референдумів.

Заняття 15.

План:

Пряма (учасницька) демократія та її форми.

Референдуми та їх різновиди. Плебісцити. Народні ініціативи.

Правові засади та практика проведення референдумів в Україні.

Доповіді та повідомлення:

1. Референдумкратія: теорія та практика.

Література:

Актуальные проблемы современной политической науки: Реф. Сб. Вып. 2. Проблемы парламентаризма в развитых странах Запада.- М., 1991.

База даних про виборче законодавство країн світу http: // epicproject/org/ace/compepic/.

Вибори. Громадянин. Демократія // Основи демократії. Посібник / За заг. Ред. А.Колодій.- К., 2002, c. 349-366.

Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг ред. Радченка Є. В.- К., 2003.

Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права. Матеріали Венеціанської Комісії, органів Ради: пер. з англ. / За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2-е, випр. і доповн.- К., 2009, Керівні принципи для конституційних референдумів на національному рівні, 262-268, Кодекс належної практики щодо референдумів, с. 268-290, Резолюція ПАРЄ “Про Кодекс належної практики щодо референдумів”, c. 467-468, Декларація Комітету Міністрів Ради Європи ”Про Кодекс належної практики щодо референдумів”, c. 493-494

Закон України ”Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 3, ст. 443.

Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи.- К., 1995.

Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В. Ховхун- К., 1996.

Конституции государств Европейского Союза.- М., 1999.

Конституции государств Центральной и Восточной Европы / Ред. Н. В. Варламова.- М., 1997.

Конституции зарубежных государств. Учебн. Пособие.- М., 1989.

Лоуренс ЛеДюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці.- Харків, 2002.

Рябов С. Політичні вибори. Навчальний посібник.- К., 1998.

Шаповал В. Конституційне право зарубіжних країн.- К., 1997.

Blog

Навчально-методичний посібник львів 2010